"В чоловіціх благоволeніє" (/)
01/05/2009 | Георгій
«...В ЧЕЛОВІЦІХ БЛАГОВОЛЕНІЄ»
Віктор ГРЕБЕНЮК за протоієреєм Олександром МЕНЕМ
Чому так хвилює нас оповідь євангелістів про Немовля, народжене в убогому вертепі, тобто печерному хліві? Чому так несхоже на інші свято Різдва? Адже не тільки пам’ять про дитинство зворушує нас у цей день. Є у цього свята невмируща реальна сила. Світу, зануреному в морок, «возсіяв світло Розуму», і Його сяйво незгасне. Слабка Дитина кидає виклик царству насилля і ненависті, випробовує серця, будить совість...
Для Христа не знайшлося місця в домі. Він народився в хліві. Але хіба це не відбувається з віку в вік? Скільки душ злякано зачиняють двері, коли Христос стукає в них! Одні бояться порушувати спокій чи утруднювати себе, інші оглушені клопотами, а в інших давно погасла духовна спрага. Щоправда, є й такі, котрі не проти відвести Богові деяке місце у своєму житті, проте частіше за все це місце схоже на задвірки...
Перед нами інша картина. Околиці Віфлиєма, пастухи, що розташувалися навкруги багать просто неба. Це ті люди, які не роздумують і не хитаються. Повні довіри до Бога, поквапляться вони до міста, де першими удостояться припасти до колиски Спасителя.
На вулицях Єрусалима волхви розшукують Царя Юдейського. В їх особі зустріти Христа йде стародавня язичницька мудрість. Волхви не чули янгольських гімнів, не бачили сяйва Слави – тільки загадкова зірка вказувала їм на мету. Путь волхвів – це тернистий путь людського розуму, путь «помножуючих знання». Та й він може приводити до віднайдення Бога.
І нарешті – Ірод. Представник земної, людської влади. Він готовий навіть повірити, що Новонароджений – Спаситель, проте це не перешкода його кривавим задумам. І в кожному віку іроди, потайки боячись і відкрито ненавидячи, захищають свою владу ціною злочинів...
Дзвонять різдвяні дзвони. «Христос раждаєтся – славіте, Христос з небес – стрічайте...» Ця блага вість потребує вибору: за ким іти – за Іродом чи за пастухами і волхвами.
Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 1 (50)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=1034
Віктор ГРЕБЕНЮК за протоієреєм Олександром МЕНЕМ
Чому так хвилює нас оповідь євангелістів про Немовля, народжене в убогому вертепі, тобто печерному хліві? Чому так несхоже на інші свято Різдва? Адже не тільки пам’ять про дитинство зворушує нас у цей день. Є у цього свята невмируща реальна сила. Світу, зануреному в морок, «возсіяв світло Розуму», і Його сяйво незгасне. Слабка Дитина кидає виклик царству насилля і ненависті, випробовує серця, будить совість...
Для Христа не знайшлося місця в домі. Він народився в хліві. Але хіба це не відбувається з віку в вік? Скільки душ злякано зачиняють двері, коли Христос стукає в них! Одні бояться порушувати спокій чи утруднювати себе, інші оглушені клопотами, а в інших давно погасла духовна спрага. Щоправда, є й такі, котрі не проти відвести Богові деяке місце у своєму житті, проте частіше за все це місце схоже на задвірки...
Перед нами інша картина. Околиці Віфлиєма, пастухи, що розташувалися навкруги багать просто неба. Це ті люди, які не роздумують і не хитаються. Повні довіри до Бога, поквапляться вони до міста, де першими удостояться припасти до колиски Спасителя.
На вулицях Єрусалима волхви розшукують Царя Юдейського. В їх особі зустріти Христа йде стародавня язичницька мудрість. Волхви не чули янгольських гімнів, не бачили сяйва Слави – тільки загадкова зірка вказувала їм на мету. Путь волхвів – це тернистий путь людського розуму, путь «помножуючих знання». Та й він може приводити до віднайдення Бога.
І нарешті – Ірод. Представник земної, людської влади. Він готовий навіть повірити, що Новонароджений – Спаситель, проте це не перешкода його кривавим задумам. І в кожному віку іроди, потайки боячись і відкрито ненавидячи, захищають свою владу ціною злочинів...
Дзвонять різдвяні дзвони. «Христос раждаєтся – славіте, Христос з небес – стрічайте...» Ця блага вість потребує вибору: за ким іти – за Іродом чи за пастухами і волхвами.
Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 1 (50)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=1034