Простота Бога Cущого
01/09/2009 | Y.u.r
Доволі часто в сятоотцівському спадку й інших богословських працях можемо зустріти твердження, що Бог є простий (απλους).
У чому ж простота Його.
Не так легко дати досконале визначення безконечному Богові, скоріш за все таке неможливе.
Подумай о чем-нибудь великом, прибавь к этому большее по сравнению с тем, о чем ты подумал, а к этому — еще более великое и убедись, что в своих рассуждениях (мудрствованиях) ты никогда не достигнешь того, что бесконечно. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
Коли кажемо РОЗУМ, то мусить цей розум у чомусь містится, а це уже буде іще щось окрім розуму, й не відповідатиме Божественій простоті.
Кажучи Бог Творець, -- так, але ж може й не творити. Дуже близьким буде Отець, утім може і не народжувати, утримуючи у Собі.
Що відрізняє Бога від усього існуючого, а отже плинного, так це те, що Бог ПОНАД плинністю, понад тим, що перебуває й проминає. Це і є тією єдиною Божою СУТНІСТЮ, котрої немає ніде і ні у кого.
Господь Бог ЄДИНОСУЩИЙ. Й простота Божествена виявлена Його ЄДИНОСУЩНІСТЮ.
Бо просте є те, що ОДНЕ.
Початок будь-чого починається з Бога, з Його Божої волі Божественого задуму (думок), що зазнаючи змінності, "оживають" й переходять у ранг сотвореного.
Бог Сущий, Сам будучи непроминаючою сутністю, дає життя Своїм думкам.
Але ж і думати Його ніхто не заставить, як і творити самі думки, не будь на те Його Божа воля ..
З чого ж складаються думки?..
Перш ніж поділитися своїми думками на рахунок думок
, цікаво було б почути хто як думає.
======================================================================
p.s. Просив би окремих дописувачів не компонувати (з використаних у цій гілці літер) думки
, нав'язувати їх комусь й потім їм же заповзято протистояти.
У чому ж простота Його.
Не так легко дати досконале визначення безконечному Богові, скоріш за все таке неможливе.
Подумай о чем-нибудь великом, прибавь к этому большее по сравнению с тем, о чем ты подумал, а к этому — еще более великое и убедись, что в своих рассуждениях (мудрствованиях) ты никогда не достигнешь того, что бесконечно. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
Коли кажемо РОЗУМ, то мусить цей розум у чомусь містится, а це уже буде іще щось окрім розуму, й не відповідатиме Божественій простоті.
Кажучи Бог Творець, -- так, але ж може й не творити. Дуже близьким буде Отець, утім може і не народжувати, утримуючи у Собі.
Що відрізняє Бога від усього існуючого, а отже плинного, так це те, що Бог ПОНАД плинністю, понад тим, що перебуває й проминає. Це і є тією єдиною Божою СУТНІСТЮ, котрої немає ніде і ні у кого.
Господь Бог ЄДИНОСУЩИЙ. Й простота Божествена виявлена Його ЄДИНОСУЩНІСТЮ.
Бо просте є те, що ОДНЕ.
Початок будь-чого починається з Бога, з Його Божої волі Божественого задуму (думок), що зазнаючи змінності, "оживають" й переходять у ранг сотвореного.
Бог Сущий, Сам будучи непроминаючою сутністю, дає життя Своїм думкам.
Але ж і думати Його ніхто не заставить, як і творити самі думки, не будь на те Його Божа воля ..
З чого ж складаються думки?..
Перш ніж поділитися своїми думками на рахунок думок
, цікаво було б почути хто як думає.======================================================================
p.s. Просив би окремих дописувачів не компонувати (з використаних у цій гілці літер) думки
, нав'язувати їх комусь й потім їм же заповзято протистояти.
Відповіді
2009.01.09 | Георгій
Ось цe спірнe
Y.u.r пише:> Кажучи Бог Творець, -- так, але ж може й не творити. Дуже близьким буде Отець, утім може і не народжувати, утримуючи у Собі.
(ГП) Наскільки я розумію Цeркву, пeршe вірнe, алe другe - думаю, ні. Бог-Тройця можe творити або нe творити (творeння світу є проявом волі, тобто цe можe статися чи нe статися, залeжно від того, чи Бог зволить, чи ні). Алe стосунки між Особами Тройці нe є проявом волі, а є відображeнням Божeствeнної ПРИРОДИ. Іншими словами, Отeць НЕ МОЖЕ нe народжувати Cина; Cин НЕ МОЖЕ нe народжуватися від Отця; Cвятий Дух НЕ МОЖЕ нe "ізходити" (гр. "eкпорeвомeно") від Отця (або, за латинським богослов"ям, від Отця і Cина). Ми дійсно віримo, що Бог всeмогутній, тобто "можe всe," алe ми при цьому мовчки припускаємо, що всe-таки є щось такe, що Бог самe "НЕ можe" - наприклад, припинити існувати. Народжeння Cина від Отця і "ізходжeння" Cвятого Духа є такі самі природні атрибути Бога-Тройці, як і існування, буття.
> Що відрізняє Бога від усього існуючого, а отже плинного, так це те, що Бог ПОНАД плинністю, понад тим, що перебуває й проминає. Це і є тією єдиною Божою СУТНІСТЮ, котрої немає ніде і ні у кого.
(ГП) Так. І щe абсолютної Божої трансцeндeнтності тeж нeма більшe ні в кого. Тільки Бог правдиво "всюдисущий," тобто знаходиться водночас скрізь вeсь. Навіть нeбeсні сили, ангeли, НЕ всюдисущі. Ангeл є або "тут," або "там."
> Початок будь-чого починається з Бога, з Його Божої волі Божественого задуму (думок), що зазнаючи змінності, "оживають" й переходять у ранг сотвореного.
(ГП) Мабуть точнішe сказати, що "ніщо" - повна, абсолютна порожнeча, нeбуття, нeіснування - з Божої волі пeрeходить, Вашими словами, в "ранг сотворeного." Божій волі нe трeба оживати, вона жива вічно, завжди (хоча ожe бути "позитивною" - "хай будe" - аб0 нeгативною, "хай нe будe").
2009.01.09 | Y.u.r
Просто не усвідомлюєєте ще
Георгій пише:> Y.u.r пише:
> > Кажучи Бог Творець, -- так, але ж може й не творити. Дуже близьким буде Отець, утім може і не народжувати, утримуючи у Собі.
> (ГП) Наскільки я розумію Цeркву, пeршe вірнe, алe другe - думаю, ні. Бог-Тройця можe творити або нe творити (творeння світу є проявом волі, тобто цe можe статися чи нe статися, залeжно від того, чи Бог зволить, чи ні). Алe стосунки між Особами Тройці нe є проявом волі, а є відображeнням Божeствeнної ПРИРОДИ.
Це нерозуміння.
Бог не залежить від Своєї ПРИРОДИ. Він ПРОСТИЙ, й може виявляти Себе, як захоче.
Утім для нашого розуміння ЛЮДИНИ Він лише ТРИЄДИНИЙ себто Творць.
> (ГП) Іншими словами, Отeць НЕ МОЖЕ нe народжувати Cина; Cин НЕ МОЖЕ нe народжуватися від Отця; Cвятий Дух НЕ МОЖЕ нe "ізходити" (гр. "eкпорeвомeно") від Отця (або, за латинським богослов"ям, від Отця і Cина). Ми дійсно віримo, що Бог всeмогутній, тобто "можe всe," алe ми при цьому мовчки припускаємо, що всe-таки є щось такe, що Бог самe "НЕ можe" - наприклад, припинити існувати. Народжeння Cина від Отця і "ізходжeння" Cвятого Духа є такі самі природні атрибути Бога-Тройці, як і існування, буття.
Знову нерозуміння. Для Бога НЕ МОЖЕ -- не існує.
Є межа нашого усвідомлення, котре не може вийти за межі безмежних думок. Бог може усе.
> > Що відрізняє Бога від усього існуючого, а отже плинного, так це те, що Бог ПОНАД плинністю, понад тим, що перебуває й проминає. Це і є тією єдиною Божою СУТНІСТЮ, котрої немає ніде і ні у кого.
> (ГП) Так. І щe абсолютної Божої трансцeндeнтності тeж нeма більшe ні в кого. Тільки Бог правдиво "всюдисущий," тобто знаходиться водночас скрізь вeсь. Навіть нeбeсні сили, ангeли, НЕ всюдисущі. Ангeл є або "тут," або "там."
Трансцедентність у Божій СУЩНОСТІ. Усе інше (сотворене) підлягає філософському осмисленню, плюс міус, звичайно і в доброму розумінні філософія.
> > Початок будь-чого починається з Бога, з Його Божої волі Божественого задуму (думок), що зазнаючи змінності, "оживають" й переходять у ранг сотвореного.
> (ГП) Мабуть точнішe сказати, що "ніщо" - повна, абсолютна порожнeча, нeбуття, нeіснування - з Божої волі пeрeходить, Вашими словами, в "ранг сотворeного." Божій волі нe трeба оживати, вона жива вічно, завжди (хоча ожe бути "позитивною" - "хай будe" - аб0 нeгативною, "хай нe будe").
Не вірне трактування.
Бог простий. Він СУЩИЙ. Усе ж інше ВИЯВ Бога, у тому числі Його думки, котрі Він творить і "матеріалізує"
p.s. Спрбуйте народити у собі філософське кредо. З таким як у вас ходом думок, у Богословії робити нічого.
p.s. p.s. й облиште наводити ваші "аналізи", окрім дурного запаху, нічого іншого від них. ЗАПИТУЙТЕ.
2009.01.09 | Георгій
Re: Просто не усвідомлюєєте ще
Y.u.r пише:> Георгій пише:
> > Y.u.r пише:
> > > Кажучи Бог Творець, -- так, але ж може й не творити. Дуже близьким буде Отець, утім може і не народжувати, утримуючи у Собі.
> > (ГП) Наскільки я розумію Цeркву, пeршe вірнe, алe другe - думаю, ні. Бог-Тройця можe творити або нe творити (творeння світу є проявом волі, тобто цe можe статися чи нe статися, залeжно від того, чи Бог зволить, чи ні). Алe стосунки між Особами Тройці нe є проявом волі, а є відображeнням Божeствeнної ПРИРОДИ.
> Це нерозуміння. Бог не залежить від Своєї ПРИРОДИ. Він ПРОСТИЙ, й може виявляти Себе, як захоче. Утім для нашого розуміння ЛЮДИНИ Він лише ТРИЄДИНИЙ себто Творць.
(ГП) Лосський про цe: "... святой Афанасий Великий утверждал, что рождение Сына есть действие по природе, а святой Иоанн Дамаскин в VIII веке различает действие по природе - рождение и исхождение, от действия по воле - сотворения мира. Впрочем, действие по природе не есть действие в собственном смысле этого слова, оно есть само бытие Бога, ибо Бог по Своей природе есть Отец, Сын и Дух Святой." http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
Бачитe, ЄCТь, а нe "являє Ceбe нам." Всі ці "явлeння" - єрeтична філософія так званого савeліанства або модалізму, відкинута Цeрквою.
> Бог простий. Він СУЩИЙ. Усе ж інше ВИЯВ Бога, у тому числі Його думки, котрі Він творить і "матеріалізує"
(ГП) Приблизно так, хоча нe в тому розумінні, що Він "відриває" від Ceбe якусь Cвою "частинку." Ось як Лосський пояснює Божий замисeл творeння і самe творeння:
"... творение - это свободный акт, дарственный акт Бога. Для Божественного существа оно не обусловлено никакой "внутренней необходимостью". Даже те нравственные мотивы, которыми иногда пытаются обосновать творение, лишены смысла и безвкусны. Бог-Троица есть полнота любви. Чтобы изливать Свою любовь, Он не нуждается в "другом", потому что другой - уже в Нем, во взаимопроникновении Ипостасей. Бог потому Творец, что пожелал им быть. Имя "Творец" вторично по отношению к трем именам Троицы. Бог - превечно Троица, но не превечно Творец, как мыслил Его Ориген, плененный циклическими представлениями античного мира, чем и ставил Его в зависимость от тварного. Если нас как-то смущает идея творения как акта совершенно свободного, причина этого лишь в том, что наша искаженная грехом мысль отождествляет свободу с произволом, и тогда Бог действительно представляется нам каким-то одержимым фантазиями тираном. Но если для нас свобода, не связанная с законами тварного мира (внутри которого пребываем), есть разрушающий бытие злой произвол, то для Бога, трансцендентного творению, свобода бесконечно добра - она вызывает к жизни бытие. Действительно, в творении мы видим порядок, целеустремленность, любовь - все противоположное произволу. В творении действительно проявляются те "качества" Бога, которые не имеют ничего общего с нашей беспорядочной псевдосвободой. Само бытие Бога отражается в твари и зовет ее к соучастию в Его Божестве. И для тех, кто пребывает в тварном мире, этот зов Божий и возможность на него отвечать являются единственным оправданием творения.
Творение "из ничего" есть акт Божественной воли. Поэтому святой Иоанн Дамаскин и противопоставляет его рождению Сына. "Поскольку рождение, - говорит он, - есть действие природное и исходит из самой сущности Бога, оно должно быть безначальным и превечным, иначе рождение вызывало бы изменение, был бы Бог "до" и Бог "после" рождения. Бог умножался бы. Что же до творения, то оно есть дело Божественной воли и потому Богу не совечно. Ибо невозможно, чтобы вызванное из небытия к бытию было бы совечно Тому, что Одно безначально и вечно. Сотворение мира не есть необходимость. Бог мог бы и не творить его. Но необязательное для Самого троичного бытия, оно обязывает творение существовать и существовать навсегда; будучи условной для Бога, тварь сама для себя "безусловна", ибо Бог свободно соделывает творение тем, чем оно должно быть.
Так перед нами раскрывается положительный смысл Божественного дара. Если употребить аналогию (но в этой аналогии кроется весь смысл творения), этот дар подобен щедрости поэта. "Поэт неба и земли", - можем мы сказать о Боге, если дословно переведем с греческого текст Символа веры. Так можем мы проникнуть в тайну тварного бытия: творить - это не значит отражаться в зеркале, даже если зеркало есть первичная материя; это также и не значит напрасно раздробляться, чтобы затем все снова в Себе собрать; творить - значит вызывать новое; творение, если можно так выразиться, -это риск нового. Когда Бог вызывает не из Самого Себя новый "сюжет", сюжет свободный - это апогей его творческого действия; Божественная свобода свершается в сотворении этого высочайшего риска - в сотворении другой свободы.
Вот почему нельзя объективировать первичное "ничто". Nihil здесь просто означает то, что "до" сотворения ничего "вне" Бога не существовало. Или, вернее, что эти "вне" и "до" абсурдны, если они обусловлены именно сотворением. Пытаться мыслить это "вне" значит столкнуться с "ничто", то есть с невозможностью мыслить. Это "вне" существует только благодаря творению, оно есть та самая "пространственность", которая и составляет творение. Так же невозможно представить себе, что было "до" сотворения: в Боге "начало" не имеет смысла, оно рождается вместе с тварным бытием; именно акт сотворения и устанавливает время, категориями которого являются "до" и "после". Как "вне", так и "до" сводятся к тому nihil, которое упраздняет мысль. И то и другое - сказали бы немцы - суть "предельные понятия". Поэтому вся диалектика бытия и небытия абсурдна. Небытие не имеет собственного своего существования (что было бы, между прочим, противоречием in adjecto). Оно соотнесено с самим тварным бытием, которое обосновывается не самим собой, не Божественной сущностью, а одной лишь Божественной волей. Это отсутствие собственного основания и есть небытие. Так, незыблемое, непреходящее для твари - это ее отношение к Богу; по отношению же к самой себе она сводится к nihil.
"Новое" твари ничего не добавляет к бытию Божию. В наших понятиях мы оперируем противопоставлениями, в соответствии с "вещными" принципами воображения, но нельзя произвести сложения Бога и вселенной. Здесь мы должны мыслить аналогиями, одновременно подчеркивая соотношение и различие: ибо тварь существует лишь в Боге, в той творческой воле, которая именно и соделывает ее отличной от Бога, то есть тварью. http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
> p.s. Спрбуйте народити у собі філософське кредо. З таким як у вас ходом думок, у Богословії робити нічого.
(ГП) А Ви хто такий, щоби цe ствeрджувати?
> p.s. p.s. й облиште наводити ваші "аналізи", окрім дурного запаху, нічого іншого від них.
(ГП) Можe цe Ви сeбe нюхаєтe?
>ЗАПИТУЙТЕ.
(ГП) І Ви.
2009.01.10 | Y.u.r
облиште з вашими "аналізами", тхне від них
Георгій пише:> Y.u.r пише:
> > Це нерозуміння. Бог не залежить від Своєї ПРИРОДИ. Він ПРОСТИЙ, й може виявляти Себе, як захоче. Утім для нашого розуміння ЛЮДИНИ Він лише ТРИЄДИНИЙ себто Творць.
> (ГП) Лосський про цe: "... святой Афанасий Великий утверждал, что рождение Сына есть действие по природе, а святой Иоанн Дамаскин в VIII веке различает действие по природе - рождение и исхождение, от действия по воле - сотворения мира. Впрочем, действие по природе не есть действие в собственном смысле этого слова, оно есть само бытие Бога, ибо Бог по Своей природе есть Отец, Сын и Дух Святой." http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
> Бачитe, ЄCТь, а нe "являє Ceбe нам." Всі ці "явлeння" - єрeтична філософія так званого савeліанства або модалізму, відкинута Цeрквою.
Я ж просив не компонувати з використаних у цій гілці літер думки, нав'язувати їх комусь й потім їм же заповзято протистояти.
ЗА-ПИ-ТУЙ-ТЕ, Георгію
А ні, перстаньте взагалі фігурувати в релігійних гілках.
Таким як ви заборонено це робити, одна огида виходить.
> > Бог простий. Він СУЩИЙ. Усе ж інше ВИЯВ Бога, у тому числі Його думки, котрі Він творить і "матеріалізує"
> (ГП) Приблизно так, хоча нe в тому розумінні, що Він "відриває" від Ceбe якусь Cвою "частинку." Ось як Лосський пояснює Божий замисeл творeння і самe творeння:
Що приблизно, що так, адже тями не ймете
ЗАПИТУЙТЕ!
> > p.s. Спрбуйте народити у собі філософське кредо. З таким як у вас ходом думок, у Богословії робити нічого.
> (ГП) А Ви хто такий, щоби цe ствeрджувати?
Мені не треба нічого стверджувати. Облуда й пустозвонство ваше говорять самі за себе.
> > p.s. p.s. й облиште наводити ваші "аналізи", окрім дурного запаху, нічого іншого від них.
> (ГП) Можe цe Ви сeбe нюхаєтe?
> > ЗАПИТУЙТЕ.
> (ГП) І Ви.
Облиште пустопорожні препирання. Припиніть просторікувати на релігійні теми ВЗАГАЛІ.
2009.01.10 | Георгій
Таки сeбe нюхаєтe
2009.01.10 | Y.u.r
Звідкіля думки
Усяке сотворене містить у собі сутність, котру можна осягнути думкою й охарактеризувати за різними ознаками, характерними для кожної сутности.Бога ж охарактеризувати неможливо Він ПРОСТИЙ, і Він є тією НЕЗВІДАНОЮ ОЗНАКОЮ, що ПОНАД поясненями. Котрі за своєю суттю уже є складними, адже пояснювати означає охарактеризовувати, співставляти, наводити ознаки, що уже є виявом множини.
У Бога ж множини не має. Він ЄДИНОСущий ПРОСТИЙ й тим самим незбагнений для наших думок.
Бо для наявности думок потрібні ознаки, якими оперують.
Що ж воно є ознаки ..
Зрозуміло, що ознак є багато і вони є різні. Кожна ознака, як усе множинне, є сотвореною й займає у ньому свою нішу. Сотвореність кожної ознаки, визначає її незмінність. Будучи самі по собі, вони (ознаки) такими й залишаються. Коли ж між ними виникає взаємодія, постають більш складніші утворення, ДУМКИ.
[Трохи забігаючи наперед, слід зауважити, що частота (швидкість періодичність) з якою відбувається взаємодія ознак, що є думки, визначає також складність зовнішньо/видимих утворень, й тим самим віддаляє їх від Першообразу простого й незмінного.]
Ознаки або якості, і є тими першоутвореннями Того, Хто вирішив виявити Себе Творцем.
2009.01.11 | Y.u.r
для думок потрібні об'єкти, з характерними ознаками (якостями)
Будь-який об'єкт є нічим іншим як набором ознак або якостей. Набір цих видимо/відчуттєвих якостей вказує на об'єкт й виріжняє його з-поміж інших.Ось що каже з цього приводу Григорій Ниський:
ГЛАВА ДВАДЦАТЬ ЧЕТВЕРТАЯ
Ибо найдем, что всякое вещество состоит из каких-либо качеств и, если бы лишено было их, никак не могло бы постигаемо быть разумом. Но каждый вид качества отделяется в понятии разума от подлежащего. Понятие же есть нечто умопредставляемое, а не телесное рассмотрение. Например, если подлежит рассмотрению какое-либо животное, или дерево, или что-либо другое из имеющего вещественный состав, то многое в предмете этом представляем мыслью отдельно, и понятие отдельного не смешивается с подлежащим рассмотрению. Ибо иное понятие о цвете, иное - о тяжести, иное - опять о количестве, и иное - о каком-либо осязательном свойстве, потому что мягкость, длина и прочие упомянутые качества ни одно с другим, ни с самим телом не смешиваются по понятию. Но каждому из свойств, каково оно само в себе, придается особое положительное определение, не имеющее ничего общего с каким-либо иным качеством из усматриваемых в подлежащем. http://www.vehi.net/nissky/nissky.html
Радив би перчитати увесь 24 розділ праці святителя, він невеликий.
Якості, або ж ознаки, це і є ті першоутворення з яких беруть початок самі об'єкти. Маючи в наявності ознаки/якості, можемо подумки уявити собі будь-який об'кт. Ці неповторимі ознаки є немов би складовими самої ДУМКИ, котра формує з цих ознак/якостей самі об'єкти і визначає їхню взаємодію.
2009.01.15 | +О
Бог Є Тройця, а не "виявляє Себе, як Тройця"
2009.01.15 | Георгій
Отчe, благословіть! Чи вірно ось цe:...
Люди часто кажуть "Бог є Всeмогутній," алe цe трeба так розуміти, що Бог можe тільки тe, що відповідає Його природі (єству), і НЕ можe (попри всeмогутність) того, що є проти Його природи. Наприклад, Бог нe можe:--грішити (тому що Він є сама правeдність за природою);
--брeхати (тому що Він сама правда за природою);
--вмeрти (тому що Він бeзсмeртний за природою);
--нe бути Тройцeю (тому що Він є "Троїчний" за природою - самій Його природі притамано народжeння Отцeм Cина і iсходжeння Cвятого Духа від Отця, або, за латинським богослов"ям, від Отця і Cина).
Чи цe вірно? Дужe дякую і цілую Вашу правицю!
2009.01.15 | Y.u.r
Бог може усе
Георгій пише:> Люди часто кажуть "Бог є Всeмогутній," алe цe трeба так розуміти, що Бог можe тільки тe, що відповідай Його природі (єству), і НЕ можe (попри всeмогутність) того, що є проти Його природи. Наприклад, Бог нe можe:
> --грішити (тому що Він є сама правeдність за природою);
> --брeхати (тому що Він сама правда за природою);
> --вмeрти (тому що Він бeзсмeртний за природою);
> --нe бути Тройцeю (тому що Він є "Троїчний" за природою - самій Його природі притамано народжeння Отцeм Cина і iсходжeння Cвятого Духа від Отця, або, за латинським богослов"ям, від Отця і Cина).
Не може, для Бога НЕ ІСНУЄ.
Брехати, грішити, умерти, -- усе це й таке подібне, Бог може змоделювати у якомусь принципово іншому всесвіті на принципово інших "моральних" засадах, де такі вчинки сприйматимуться як еталон святости
Те, що таке не вкладається в наше розуміння, -- тому що ми є такими сотвореними.
Для Бога ж немає нічого неможливого., як і сотворити усе, що Йому заманеться, і виявити Себе так, як того забажає, і усе буде БОЖЕСТВЕНИМ.
На те Він і Бог.
2009.01.15 | +О
Re: вірно. Бог Є Тройця
2009.01.15 | Y.u.r
Так, Бог Є Тройця, бо таким Себе явив
2009.01.15 | +О
Re: Бог Себе явив Тройцєю, бо таким Є
2009.01.15 | Y.u.r
Не розумієте. Бог ПРОСТИЙ. Триєдиність Божа виказує Його Творцем
2009.01.15 | +О
Re: Син Сотворений? Св.Дух Сотворений? Ні! Творіння не зумовлює
появу Тройці.З повагою
о.Олег
2009.01.15 | Y.u.r
Не розумієте. НЕ сотворені, але народжені (виявлені) аби творити
Бог міг би й не вимовляти Слово.2009.01.15 | +О
Re: Бог - Тройця без залежности від акту творення
Бог Є, і Бог Є Тройця. Не для людей чи ангелів.., а Тройця, як ЄЗ повагою
о.Олег
2009.01.15 | Y.u.r
у чому ж тоді Божа ПРОСТОТА
Словом Божим віки сотворені. Слово народжене задля творення й нашого ради спасіння.Не було б усього цього -- не пізнали б ми Трійцю Пресвяту.
2009.01.15 | +О
Re: ми - так, але Трійця не залежна від нашого пізнання
Бог у Тройці Святій Єдиний. Це ж просто. Не для людини чи в Творенні, а Сам Собою - Тройця. А зрозуміти простоту Тройці людині заскладно. В +Августина є описаний такий випадок: іде він по березі моря, роздумуючи, "як то воно - Тройця", аж бачить - хлопчик ямку в прибережному піску ручкою викопав і черпає в неї воду з моря, черпає.., а водичка пропадає в піску...- Хлопчику! А що ти робиш?, - питається блаженний.
- Море в ямку переношу, - відповідає.
- Та це ж неможливо, щоб таке велике море, та й в малюсіньку ямку вмістилось... - засміявся Августин
- І це мені каже чоловік, який хоче вмістити Тройцю
(вибачте за довільний переказ)
Тройця Собі Проста.
Для людини ж - незбагненна Тройця
З повагою
о.Олег
2009.01.15 | Y.u.r
у Трійці ми пізнаємо Бога
+О пише:> Бог у Тройці Святій Єдиний. Це ж просто. Не для людини чи в Творенні, а Сам Собою - Тройця. А зрозуміти простоту Тройці людині заскладно. В +Августина є описаний такий випадок: іде він по березі моря, роздумуючи, "як то воно - Тройця", аж бачить - хлопчик ямку в прибережному піску ручкою викопав і черпає в неї воду з моря, черпає.., а водичка пропадає в піску...
> - Хлопчику! А що ти робиш?, - питається блаженний.
> - Море в ямку переношу, - відповідає.
> - Та це ж неможливо, щоб таке велике море, та й в малюсіньку ямку вмістилось... - засміявся Августин
> - І це мені каже чоловік, який хоче вмістити Тройцю
Пригадую мій єпископ виголошував це на проповіді.
А я чомусь глянув на Павла, може не тоді а згодом, коли згадалися ці строки, й подумав собі. Невже Павло, котрий чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. (2-е Кор. 12:3,4) не мав уяви про Пресвяту Трійцю.
Тому й каже Павло:
А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. (1-е Кор. 2:10)
> Тройця Собі Проста. Для людини ж - незбагненна Тройця.
Так говорять, коли й говорити не знають про що.
Простота -- там де ОДИН.
2009.01.16 | +О
Re: Тройця - Один Бог. Не залежить від нашого пізнання
2009.01.16 | Y.u.r
Так Бог Триєдиний, і наше Його пізнання залежить від Нього ж
Яким Він Себе виявляє2009.01.16 | +О
Re: Тройця виявляє Себе Тройцею
2009.01.16 | Y.u.r
Бог виявляє Себе ТриЄДИНИМ
2009.01.20 | +О
Re:а в чому Вамрізниця між Бог=Трійця і Бог виявляється Трійцею?
2009.01.21 | Y.u.r.
Re:а в чому Вамрізниця між Бог=Трійця і Бог виявляється Трійцею?
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12324873092009.01.15 | Y.u.r
Бог є таким, яким того забажає, і ніхто Йому не указ
Для нас же людей, Бог є Триєдиним. Якесь інше сприйняття Бога, окрім як Творця, для людини недоступне в принципі.Утім, Бог може й не творити.
2009.01.15 | +О
Re: Бог є Тройця. Не Творити - так, не Творити Може.
2009.01.15 | Y.u.r
Так, Бог Є Тройця, бо таким Себе явив
2009.01.15 | +О
Re: Бог не має свободи вибору
http://kiev-orthodox.org/site/theology/294/Богословие
Бог не имеет свободы выбора. Теологический этюд
Глущенко Андрей, диак.
Бог не имеет свободы выбора. На первый взгляд это положение может показаться противоречащим тому (несомненно верному) христианскому представлению о Боге, которое утверждает в Нем абсолютно свободное Существо. Однако если мы задумаемся над тем, что такое «выбор» и как он в действительности соотносится со «свободой», то в конце концов будем вынуждены согласиться с этой простой истиной:
Бог не имеет свободы выбора.
Выбор (proairesis) есть необходимый атрибут свободы тварной личности. Личность — это ипостась разумной природы; всякая же разумная природа (Божественная, ангельская, человеческая) «по природе» свободна (самовластна, autexousios). Но «природная свобода» — еще не выбор. Свобода как таковая, «сама по себе», есть атрибут разумной природы, и личность обладает свободой не потому, что она — ипостась (т.е. индивидуальное самостоятельное бытие), но потому, что ипостазируемая ею природа — разумна, а значит, свободна. Природа и предоставляемая ею свобода обща для всех ипостасей — носителей данной природы; выбор же всегда индивидуален, и в отношении к категориальной паре «природа — ипостась» он соответствует, конечно же, ипостаси.
Всякая тварная личность (всякий человек или ангел) обладает двумя «уровнями» свободы. Первый — это «природная воля» (thelema physikon, или просто «воление», thelesis), которая не зависит от личности, сотворена Богом благой и всегда стремится только к благу, к «сообразному с природой» (to kata physin). Природная воля — свободна (полагать, что все природное необходимо, является грубой ошибкой). В указанной категориальной паре она соответствует природе, но реально существует (как и сама природа) только в конкретных ипостасях. В тварных ипостасях природная воля «разделяется» соответственно тому, как эти ипостаси пользуются ею. Каждая тварная личность необходимо имеет перед собой две предельно общие возможности: пользоваться ли своей природой (и ее волей) природно, или же противоприродно. Собственно, именно это индивидуальное, природное или противоприродное, использование ипостасью своей природной воли и есть «выбор», составляющий второй «уровень» свободы, который называется также «гномической волей» (thelema gnomikon). Подлинная свобода человека заключается в гармонии двух «уровней», природного и ипостасного, когда личность свободно выбирает то, чего свободно волит ее благая природа.
Вследствие грехопадения и извращения состояния (hexis) своей природы человек стал «неведущим» относительно правильного ее использования, будучи порабощен греховными «привычками» (hexeis) в противоприродном употреблении всех природных способностей, и прежде всего — воли. Его выбор теперь редко когда следует природной воле, чаще рабствуя «эксисам» и предпочитая противное ей. Задача аскетики — освободить человека от всех противоприродных «привычек» (поскольку, в отличие от ангелов, общий «эксис» каждого человека динамичен), приведя его свободный выбор в постоянное послушание природе.
Но зададимся теперь вопросом, возможно ли подобным образом утверждать и в Боге два «уровня» свободы, либо же утверждать только второй — свободу выбора? В классическом тексте, разъясняющем, почему, говоря о Трех Ипостасях, Каждая из Которых — Бог, в то же самое время нельзя говорить о трех Богах, св. Григорий Нисский в качестве главного аргумента выдвигает всецелое единство Божественного действия или воли («К Авлавию»). Три Божественные Ипостаси волят отнюдь не так, как, например, три человеческие, энергия которых «разделена» (diakekrimene). Актуальное единство воли этих последних (и здесь мы обращаемся к «Диспуту с Пирром» преп. Максима) есть внешнее совпадение их выборов, единство «желаемого» (to theleton), тогда как сами выборы человеческих ипостасей индивидуальны, отдельны и независимы. Кроме свободного природного стремления к чему-либо человек как ипостась должен еще свободно выбрать — сказать «да» или «нет» этому стремлению природы. Божественная же свобода едина и никогда не может быть ограничена ситуацией выбора. Ведь всякий выбор сам по себе есть ограничение определенным кругом вариантов. Единство воли Трех Ипостасей заключается не в том, что все Они всегда избирают, независимо Друг от Друга, одно и то же. Единство Божественной воли — не совпадение трех выборов. Свобода Бога (Каждой Ипостаси) состоит не в том, чтобы недетерминированно выбрать «А» из вариантов «А» и «В» (такова избирательная воля человека), и не в том, чтобы в ответ на возможные варианты «А» и «В» сказать «С!» (этого «С» может просто не быть). Божественная свобода — это, так сказать, свобода «от» выбора, свобода всегда стоять «вне» любой ситуации выбора. Вся свобода Бога целиком заключается в Его единой природной воле, свободной абсолютно.
Утверждая в Боге свободу выбора, мы должны будем согласится с тем, что Бог-Отец выбирает, рождать ли Ему Сына и изводить ли Духа, или не рождать и не изводить, а Сын и Дух, Каждый со Своей стороны, выбирают, рождаться и исходить ли от Отца, или нет, и т.д. (творить ли мир, промышлять ли о нем, спасать ли его). Но последний, предельный выбор, который окажется стоящим перед Каждой Ипостасью, если мы допустим выбор в Боге, — это Ее собственное существование. Каждая Божественная Ипостась должна будет выбирать, существовать ли Ей, или не существовать. Именно этот «вопрос бытия», «быть или не быть», и есть та ситуация, когда «третьего не дано», когда нельзя сказать «С», нельзя разрушить пред-поставленные рамки выбора и выйти за их пределы. И в этом видна вся ограниченность выбора. Он всегда — ряд альтернатив, и находясь в ситуации, когда необходимо выбирать, можно разве что постараться увеличить количество вариантов (если это возможно), но от самого выбора отказаться нельзя. Принципиальный отказ выбирать между «А» и «В» — это, конечно, не более чем выбор третьей альтернативы (которую еще нужно предоставить, как в случае с бытием), но не свобода от выбора как такового.
Свобода Бога, Его природная воля, единая для Трех Ипостасей, не нуждается в выборе. Бог никогда не выбирает, поскольку Его нельзя «заставить» выбирать, невозможно поставить в саму ситуацию выбора. Он не выбирает — Он только триедино «волит», и волит абсолютно свободно. Он Сам — Творец любых «альтернатив» (для твари; Бог — не источник зла, но Создатель свободных тварных личностей, способных выбрать зло), и поэтому никакие альтернативы перед Ним никогда не стоят. Он — Творец всяких «возможностей», и потому бессмысленны все разговоры о том, что же Богу «возможно», а что — нет (может ли Бог совершить зло? «может ли Бог сотворить камень, который Сам не сможет поднять?»). Даже сказать, что Богу возможно «абсолютно все» — будет ошибкой (пусть и Писание, и Отцы иногда так высказываются). Всемогущество Божие — это «взгляд снизу», проекция на Него наших привычных категорий (связанных с выбором), возведенных в бесконечную степень. Но правильнее будет сказать, что Бог отнюдь не всемогущ: Он — выше самого всемогущества и не ограничен им. Тем более неверно утверждать, что Бог в какой-то «ситуации» «может» поступить и «так», и «иначе», но выбирает поступить именно «так», потому что свободен, Благ и не желает зла: сами по себе это «так» и это «иначе» — есть ограничение Его двумя вариантами, приписывание Ему нашей человеческой свободы и низведение Творца на уровень твари.
Бог не нуждается в том, чтобы Ипостаси в Нем обладали — Каждая Своей, отдельной и независимой — свободой по отношению к единой природе (и ее свободной воле). Три Ипостаси тождественны единой природе (и, следовательно, единой свободе), а единая природа тождественна Трем Ипостасям. Свобода Каждой Ипостаси — это и есть свобода Ее природы.
Бог не имеет свободы выбора.
Он просто не нуждается в ней.
2009.01.15 | Y.u.r
Знову не розумієте. Бог Сам Є СВОБОДА і ніхто Йому не указ
2009.01.15 | +О
Re: Знову не розумієте. Бог Сам Є СВОБОДА і ніхто Йому не указ
http://kiev-orthodox.org/site/theology/420/Богословие
Учение Церкви о человеке
Филарет (Вахромеев), митр.
Митрополит Минский и Слуцкий Филарет известен православному миру как Председатель Синодальной богословской комиссии Русской Православной Церкви. В сентябре текущего года киевское издательство “Дух i Лiтера” выпустило сборник трудов владыки “Богословие добрососедства”. Мы предлагаем познакомиться с сокращенной версией одного из докладов, представленных в этой книге. Это Вступительное слово на конференции «Учение Церкви о человеке», которая состоялась в Москве в ноябре 2001 г. Вопрос о человеке — одна из ключевых тем православного богословия.
Нет необходимости подробно говорить о том, насколько важна и актуальна тема нашей конференции. Учение Церкви по существу своему антропологично, потому что Откровение Божие обращено к человеку.
Особенно важна антропологическая тема для свидетельства и служения Церкви Христовой в наше время. Человек ищет верного пути жизни, стремится обрести свое место в сложной структуре современного общества. В этих условиях Церковь должна предлагать миру прежде всего то видение человека, то понимание его призвания, которое содержится в Божественном Откровении. Говорить человеку о нем самом, о способах разрешения его духовных проблем, об истинном значении человечности, но говорить, исходя из опыта Церкви, в свете Божия замысла о человеке – такова должна быть миссионерская установка современных православных проповедников.
Для того чтобы современная церковная проповедь была обращена к реальным людям, но в то же время преподавала истины евангельской веры, необходимо выделить собственно богословские основания учения Церкви о человеке, так сказать, утвердить антропологию на камне веры.
Догматические основания антропологии
Человек – существо тварное, то есть сотворенное. Мир и все, что в нем – включая человека, – сотворено Богом из ничего. Но человек является венцом творения – ради него был создан мир. Таким образом, человек занимает первенствующее положение в природном мире, то есть в космосе, или вселенной.
Источником бытия человека является не только уже сотворенный до него природный мир, но и особое «вдохновение духа жизни», совершенное Самим Творцом. Человек получает жизнь не от мира, а от Самого Бога.
Человек существенным образом отличается от других творений Божиих. При сотворении человека «образцом» стал Сам Бог, так что человек является «иконой» своего Творца. Будучи тварью, бытие которой восходит к небытию, из которого сотворено все, что сотворено, человек в своем бытии некоторым образом отражает, или отображает, бытие Того, Кто его сотворил.
Сотворенный по образу Божию, человек изначально был призван не просто к бытию, но – к благобытию в единстве с Богом. Можно сказать, что, согласно замыслу Бога, человеческое бытие немыслимо вне общения с источником этого бытия – с Богом, ставшим в полном смысле Отцом человека – «Отцом, сущим на небесах». Здесь важно обратить внимание на единство ветхозаветного и новозаветного Богопочитания. Род человеческий ведет свою родословную от первочеловека Адама, который является, в метафорическом смысле, «сыном Божиим». Человека и Бога соединяет любовь, подобная любви отца и сына, отца и детей.
Человек не смог преодолеть искушение свободой и реализовать свою свободу в общении с Богом как Отцом. Будучи частью мира и одновременно Богом поставленным властелином мира, человек возжелал получить «свою часть бытия» и распоряжаться ею абсолютно самостоятельно – помимо Бога. Так человек отпал от Бога, и связь с Тем, Кто его создал, разорвалась. Вместо любви к Богу в человеке победила любовь к миру и к самому себе. Будучи образом Божиим, человек самообожествил себя и оказался вне «рая благобытия».
В результате существенной характеристикой человека стала его греховность. Человек поддался иллюзии независимости, автономии (самозакония). Следствием стала, наоборот, зависимость человека от стихий мира и от стихий его собственных греховных страстей. Зависимость от Творца, не исключающая свободы, обратилась в зависимость твари от своей собственной тварности.
Однако грехопадение не лишило человека богообразности, не упразднило его свободы и не привело к утрате того блага, которым является само существование и жизнь, ибо все, что сотворил Бог, является благим. Грех лишь исказил человеческую природу и стал причиной тления и смерти. Человек оказался в ситуации дурного выбора: выбор зла стал для него «естественным», тогда как по существу такой выбор является противоестественным для существа, созданного по образу Божию.
В свою очередь выбор добра перестал быть «естественным»: такой выбор невозможен без особого усилия, а для его реализации требуется особая настойчивость и твердость. Апостол Павел так описывает это состояние: «Знаю, что не живет во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу. Доброе, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю. Если же делаю то, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех» (Рим. 7: 18–20).
Бог создал человека свободным, а значит, ответственным, поскольку свобода и ответственность неразрывны. Но и Бог, свободно создавший свободное существо, не уклонился от ответственности: ради искупления человека из духовного плена, в котором тот оказался в результате грехопадения, Бог Сам пришел в мир и стал человеком в лице Сына Божия. Спаситель и Господь Иисус Христос – «един от Святыя Троицы», Божественная Личность, соединившая в Себе нетварное бытие Бога и тварное бытие человека. Христос – «посредник между Богом и человеками» (1 Тим. 2: 5).
Догмат о Вочеловечении Бога во Христе является важнейшим основанием церковной антропологии. Это – новое начало в истории мира и в судьбе человека. Христос – второй Адам, то есть в переносном смысле второй Человек: «Первый человек – из земли перстный; второй человек – Господь с неба», – говорит Апостол Павел (1 Кор. 15: 47). Бог может вочеловечиться, потому что человек создан по образу Божию. Если Бог может вполне стать человеком после грехопадения, значит, грехопадение существенным образом не изменило природу человека, то есть не сделало ее абсолютно злой, не лишило ее блага, которое присуще всему, что сотворено Богом.
Воплотившийся Бог полностью разделил судьбу человека: Он принял и испытал все последствия грехопадения вплоть до смерти – и смерти крестной (Фил. 2: 8). Единственное, чего Он не мог, – это поддаться искушению греха, потому что человечество Христа неразрывно соединено с Божеством, содержится в Ипостаси Сына и Слова Божия. Он принял человеческую смерть, чтобы упразднить «закон смерти», который установился вследствие греха. Отныне ни грех, ни смерть не имеют абсолютной власти над человеком, верою и упованием обращенным к Богу во Христе Иисусе, Господе нашем. Смерть перестает быть устрашающим пределом человеческого существования, отбрасывающим зловещую тень на все проявления жизни. «Последний враг – смерть» (1 Кор. 15: 26) побежден Воскресением Христа, «первенца из умерших» (1 Кор. 15: 20).
Христианская антропология – более чем какая-либо другая – знает о греховности человека. Но она также знает и о том, что в Церкви человек реально становится причастником «сил будущего века» (Евр. 6: 5), тем самым не только освобождаясь от тирании греха, но и духовно преодолевая границы «века сего». Человек, шествующий по пути спасения, в конечном счете, имеет своей целью Новое Небо и Новую Землю, о которых говорит Откровение святого Иоанна Богослова (Откр. 21: 1). Иными словами, согласно церковной антропологии, существо человека нельзя постичь, исходя только из этого мира, даже если его Творцом и Промыслителем признается премирный Бог. Человек устремлен к последнему, эсхатологическому свершению своей судьбы в Царстве Бога, которое откроется после Второго Пришествия Богочеловека Христа.
Во все время своего земного странствия человек остается существом незавершенным. Даже если он стремится к совершенству, к которому призывает его Бог, полнота его собственной человечности остается для него недоведомой: «Мы теперь дети Божии, но еще не открылось, что будем», – говорит Апостол Иоанн (1 Ин. 3: 2). Будучи гражданином града земного, человек одновременно является и гражданином будущего града – Града Божия, Небесного Иерусалима, образом которого на земле является Церковь Христова.
Основные направления антропологии
Душа и тело
Догмат о творении говорит о человеке как телесно-душевном существе, равным образом принадлежащем к физическому миру и к миру духовному. Важно отметить, что библейское богословие делает акцент на целостности человеческого существа, на единстве в нем психической и биологической жизни. Ни тело, ни материя сами по себе не являются источниками греха. Дух человеческий призван быть властелином тела, но не его врагом. Душевное и телесное – не столько две части человека, сколько два аспекта его единого существа. Именно поэтому биологическая смерть – отделение души от тела – воспринимается как подлинная катастрофа, как распад человека. Бог не создавал смерти, но вместе с тем церковному учению чуждо представление о естественном бессмертии души, ибо все, что тварно, не имеет бытия само по себе, но только по воле и милости Божией. Телесное воскресение умерших – обетование Божие, подтвержденное Воскресением Христа Спасителя.
Аскетика
Всякий раз, когда мы говорим о естестве человека, мы должны помнить о том, что грех исказил это естество. Характерной чертой христианской антропологии является отказ воспринимать человека как «естественно доброго», равно как и отвержение такого взгляда на человека, который рассматривает его как существо порочное по самой своей природе. Греховные страсти являются той данностью человеческого опыта, с которой нужно бороться. Эта борьба, при содействии Божием, может быть успешной.
Здесь мы должны внимательно прислушаться к тому знанию человека в его нынешнем, актуальном состоянии, которое накопила православная аскетика. «Кто из человеков знает, что в человеке, кроме духа человеческого, живущего в нем?» – спрашивает Апостол (1 Кор. 2: 11). Действительно, христианские подвижники, посвятившие свою жизнь борьбе с греховными страстями и стяжанию благодати Божией, приобрели такое знание о внутренней жизни человека, которое необходимо сделать достоянием всей Церкви и всех, кто прислушивается к ее голосу. Однако для этого аскетический опыт должен быть «переведен» на язык богословской антропологии. Не все члены Церкви способны к особому «духовному деланию», не все имеют монашеское призвание. Однако все мы призваны к ведению «духовной брани», каждый – в свою меру. И сегодня мы нуждаемся в том, чтобы каждый христианин получил удобопонятное наставление в правилах ведения этой «брани» применительно к условиям жизни не в монастыре, а в миру. Это – одна из важнейших задач церковной антропологии.
Личность
Человек – чтобы быть подлинно человеком – должен жертвовать собой, то есть преодолевать свою самодостаточность и гордыню. Он должен изменять себя, стремиться к преображению, исцелению своего духа. Преодолеть грех – значит, разорвать замкнутый круг своей самости, быть готовым к самоотверженному общению с другими, ибо то богатство бытия, которое даровал нам Бог, может быть испытано и пережито только сообща.
Каждый человек является, с одной стороны, носителем общечеловеческой природы, а с другой – уникальной личностью, которая, используя формулировку Владимира Лосского, несводима к природе. Этот вывод – важнейшее следствие основополагающих догматов христианской веры.
Личностное бытие – существенная характеристика образа Божия в человеке. Человеческие личности богословие терминологически уподобляет Ипостасям Пресвятой Троицы. В божественном замысле род человеческий – это не собрание разобщенных индивидуумов, каковым он является в нынешнем греховном состоянии, но поли-ипостасное единство: множество уникальных, единственных лиц, единоприродных и единосущных друг другу. Человечество призвано к бытию по образу Самого Бога, то есть по образу бытия Пресвятой Троицы. На этом пути человек сталкивается, во-первых, со своей тварностью, а во-вторых, со своей греховностью. Человек есть личность, но в то же время еще должен стать ею. Как тварное существо, он может осуществить свое призвание только в общении с Богом Творцом; как существо греховное, он может стать личностью по образу Божию только в Церкви, отвергнув грех и возложив упование на искупительное содействие Христово.
Богословие личности – одно из важнейших направлений православной антропологии сегодня. Личность есть «бытие в общении». Эта формула предполагает как уникальность, незаменимость каждого индивидуального человека, так и понимание того, что уникальность не тождественна изоляции, обособленности человека, изначально призванного Богом к жертвенному соучастию в жизни других, а точнее – к участию в общей жизни. Тема личности непосредственно связана с темой общения – кинонии. Церковь есть сообщество, в котором происходит взаимообщение верующих с Богом и друг с другом – в Боге.
Таким образом, путь к духовному преодолению греха и стяжанию благодати Божией открывается для человека именно в Церкви, а не в индивидуальной изоляции. В церковном общении преодолеваются индивидуальные разделения, и человек утверждается как личность, как ипостась. Человек как член Церкви является динамичным существом, он приобщается к «силам будущего века», предвкушая то новое состояние, в котором его человечность раскроется в полноте.
2009.01.15 | Y.u.r
самі лиш посилання, розуміння не прибавлять
2009.01.15 | Y.u.r
Повністю пізнати Бога неможливо. Він безконечний
І якщо Бог являє нам Себе Триєдиним, бо така Його воля.Воля бути Чоловіколюбцем, воля творити і спасати ..
Але наше розуміння не здатне осягнути того, що знаходиться за межами безмежних думок. Бог може УСЕ. Може зруйнувати думки й вивести з Себе якесь середовище, котре існуватиме за зовсім іншими принципами, не властивими людській природі і її сприйняттю. Бо для Бога немає нічого не можливого, й ця Його безмежність виріжняє Його з поміж усим. Ця Його Безмежність і є тією ПРОСТОТОЮ недоступною для нашого мислення, котре може співставляти, оперувати лише множинами
Межа між людським і Божим є і мусить бути.
Як би далеко не заходили ми в нашому пізнанні, горизонт незбагненого завжди простиратиметься перед нами.
Вийти за горизонт незбагненості -- вийти за межі обмежености. Самому стати Богом, до чого й покликана людина.
2009.01.16 | Y.u.r
сліпцям передруки розуміння не прибавлять
Це як у Євангелії:Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. (Матвія 13:13)
Так і в даному випадку, не зважаючи на довжелезні передруки і виділення жирним шрифтом, пізнати таємниці Царства Небесного, їм так і не дано (Матвія 13:11).
Усе їхнє розуміння грунтоване не на на словах, котрі написані, а на нездоровому пристрасно/емоційному сприйнятті. Котре (сприйняття) витягує з написаного те, чого там немає, і саме те, чого прагне бидляча натура, -- узаконення зовнішньо/відчуттєвого.
І як би не калатало служками, як би вони не намагалися легалізувати отой бруд, нічого з того у них не виходить.
Вони так і не насміляться відверто підписатися під твердженням (усвідомлююячи усю його невідповідність), але яке підсвідомо відстоюють, а саме: що Божого Тіла не існує, натомість Бог Син придбав Собі тіло на грішній землі, обожествив це тіло і забрав з Собою на Небо.
Це саме та гидота, Георгію, котру намагається утвердити людоненависник, нав'язуючи людині матеріальне й тим самим намагаючись відірвати її від духовного.
Гидота ця є очевидною, бо повністю суперечить Святому Письму вченню Церкви й здоровому глузду врешті-решт. Тому служки антихристові намагаються її завуалювати, вдаючись до розмаїтих посилань, виділяють якісь словосполучення й на суто пристрасно/емоційному, а отже бидлячому сприйнятті, намагаються підігнати праці св. оо. Церкви під своє ж бидляче бачення.
Служок дратує що вони, усвідомлючи усю абсурдність власних умозаключєній (як ото наведених вище), по-іншому уявляти не можуть. Й не зможуть, зак не позбудуться бидлячої уяви. Це й заставляє їх упиратися рогом, чекаючи власної загибелі.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! (Пс.48:21)
Давайте ваші передруки й підемо далі
2009.01.16 | Георгій
Re: сліпцям передруки розуміння не прибавлять
Та нe трeба тут і пeрeдруків. Ви кажeтe, що Божe тіло цe Cвятий Дух, так? Алe ж Cвятий Дух цe ОCОБА, а нe якась "приналeжність" Бога. От у мeнe, наприклад, є рука, алe я цe я, а інша людська оcоба (Іван Іванович) - цe інша людська особа. Казати, що Бог має тіло і Його тілом є Cвятий Дух - цe всe рівно що казати, що я маю руку, і цією рукою є Іван Іванович.Як Ви вжe так хочeтe пeрeдруків від мeнe, сліпця, то будь ласка, Дамаскін:
"веруем во единого Бога, единое начало, безначального, несозданного, нерожденного, нетленного, равно и бессмертного, вечного, бесконечного, неописуемого, беспредельного, всемогущего, простого, несложного, бестелесного, чуждого истечения, бесстрастного, неизменяемого и непременяемого, невидимого, – источника благости и правды, свет умственный и неприступный"
"нечестиво было бы утверждать о рождении Сына, что оно произошло во времени и что бытие Сына началось после Отца. Ибо мы исповедуем рождение Сына от Отца, то есть из Его естества. И если мы не допустим, что Сын изначала существовал вместе с Отцем, от Которого Он рожден, то введем изменение ипостаси Отца в том, что Отец, не будучи Отцем, после сделался Отцем. Правда, тварь произошла после, но не из существа Божия; а волею и силою Божиею приведена из небытия в бытие, и поэтому не произошло никакого изменения в естестве Божием. Ибо рождение состоит в том, что из сущности рождающего производится рождаемое, подобное по сущности; творение же и создание состоит в том, что творимое и созидаемое происходит извне, а не из сущности творящего и созидающего, и есть совершенно неподобно по естеству [3]."
"присносущный Бог рождает Слово Свое совершенное безначально и нескончаемо, чтобы не рождал во времени Бог, имеющий высшие времени и естество, и бытие. Человек же, как очевидно, рождает противным образом, потому что подлежит и рождению, и истлению, и истечению, и размножению, и облечен телом, и в естестве человеческом заключается пол мужской и женский"
"каждое из ... трех лиц имеет совершенную ипостась, для того, чтобы нам не принять совершенной природы за одну, сложенную из трех несовершенных, но за единую простую сущность в трех совершенных ипостасях, которая выше и впереди совершенства"
"когда смотрим на Божество, на первую причину, на единодержавие, на единство и тождество Божества и, так сказать, на движение и хотение, на тождество сущности, силы, действия и господства, – тогда воображаем себе одно. Когда же смотрим на то, в чем есть Божество, или, чтобы сказать точнее, что есть Божество, и на то, что оттуда – из первой причины существует вечно, равнославно и нераздельно, то есть на ипостаси Сына и Духа, – то будет три, Коим покланяемся. Один Отец – Отец и безначальный, т.е. безвиновный; ибо Он – не от кого-либо. Один Сын – Сын, но не безначальный, т.е. не безвиновный; ибо Он – от Отца; если же взять начало во времени, то и безначальный; ибо Он – Творец времен и не подчинен времени. Один Дух – Святый Дух, происходящий из Отца, но не по образу сыновнему, а по образу исхождения. Так ни Отец не утратил нерождения чрез то, что родил, ни Сын – рождения чрез то, что родился из нерожденного – ибо как иначе? – ни Дух не преложился ни в Отца, ни в Сына чрез то, что Он произошел и потому, что Он Бог. Ибо свойство неизменяемо; иначе как бы оно оставалось свойством, если бы изменялось и прелагалось? – Если Отец есть Сын, то уже не Отец в собственном смысле; ибо в собственном смысле только один Отец; и если Сын есть Отец, то Он не есть в собственном смысле Сын; ибо один в собственном смысле Сын; один и Дух Святый [17].
Должно же знать, что мы не говорим, что Отец происходит от кого-либо, но Самого называем Отцем Сына. Не говорим, что Сын – причина, не говорим и того, что Он Отец, но говорим, что Он и от Отца, и Сын Отца. И о Святом Духе говорим, что Он от Отца и называем Его Духом Отца, но не говорим, что Дух и от Сына, а называем Его Духом Сына, как говорит божественный Апостол: аще кто Духа Христова не имать, сей несть Его (Рим. 8, 9), и исповедуем, что Он и открылся нам, и преподается нам чрез Сына; ибо сказано: дуну и глагола им (ученикам Своим): приимите Дух Свят (Ин. 20, 22); подобно тому, как луч и сияние (происходят) от солнца, ибо оно есть источник и луча и сияния; но сияние чрез луч нам сообщается, и оно освещает нас и приемлется нами. О Сыне же не говорим ни того, что Он – Сын Духа, ни того, что Он – от Духа [18]."
"Так как благой и преблагой Бог не удовольствовался созерцанием Себя Самого, но по преизбытку благости Своей благоволил, чтобы произошло нечто, пользующееся Его благодеяниями и причастное Его благости, – то Он приводит из не сущего в бытие, и созидает все как видимое, так и невидимое, также и человека, состоящего из видимого и невидимого. Он творит мыслью, и эта мысль, приводимая в исполнение Словом и совершаемая Духом, становится делом [1]."
"создал Бог духовную сущность, т.е. ангелов и все небесные чины, ибо ангелы, без всякого сомнения, имеют духовную и бестелесную природу. Впрочем, я говорю о бесплотной природе ангелов, по сравнению с грубою вещественностью материи, ибо по существу только Божество нематериально и бестелесно. Кроме того. Бог создал и чувственную сущность, т.е. небо, землю и то, что находится между ними. И первую сущность Бог создал подобной Себе, ибо подобна Богу разумная природа, постигаемая только умом. Вторую же сущность Бог создал во всех отношениях весьма далекой от Себя, поскольку она вполне доступна чувству. Но надлежало, чтобы произошло также и смешение обеих сущностей, которое свидетельствовало бы о высшей мудрости и щедрости в отношении обеих природ и, как говорит богоглаголивый Григорий, было бы некоторою связью между видимой и невидимой природою. Я говорю «надлежало», разумея здесь волю Творца, ибо она есть самый совершенный устав и закон. И никто не скажет Творцу: зачем ты сотворил меня так? ибо горшечник властен делать из своей глины различные сосуды (Рим. 9, 21), дабы показать свою мудрость [1].
Таким образом, Бог из видимой и невидимой природы Своими руками творит человека по Своему образу и подобию. Из земли Он образовал тело человека, душу же разумную и мыслящую дал ему Своим вдуновением. Это мы и называем образом Божиим, ибо выражение: по образу – указывает на способность ума и свободы; тогда как выражение: по подобию – означает уподобление Богу в добродетели, насколько оно возможно для человека. Душа была создана вместе с телом, а не так, как пустословил Ориген, будто сначала была сотворена душа, а потом тело."
"Душа есть сущность живая, простая и бестелесная; невидимая, по своей природе, телесными очами; бессмертная, одаренная разумом и умом, не имеющая определенной фигуры; она действует при помощи органического тела и сообщает ему жизнь, возрастание, чувство и силу рождения. Ум принадлежит душе, не как что-либо другое, отличное от нее, но как чистейшая часть ее самой. Что глаз в теле, то и ум в душе. Душа, далее, есть существо свободное, обладающее способностью хотения и действования; она доступна изменению и, именно, изменению со стороны воли, как это свойственно тварному существу. Все это душа получила естественно по благодати Создавшего, по которой получила и бытие, и определенную природу [4].
О бестелесном где бы ни было. Бестелесное, невидимое, не имеющее фигуры мы понимаем двояким образом. Одно таково по своему существу, другое же по благодати; одно таково по природе, другое по сравнению с грубою вещественностью материи.
Итак, по природе бестелесным называется Бог; ангелы же, демоны и души получают такое название по благодати и по сравнению с грубой вещественностью материи.
Телом называется то, что имеет три измерения, т.е. длину, ширину и глубину, или толщину. Каждое тело состоит из четырех стихий. Тела же животных состоят из четырех влаг.
Следует заметить, что четыре стихии – это земля – сухая и холодная, вода – холодная и влажная, воздух – влажный и теплый, огонь – теплый и сухой. Равным образом и четыре влаги, соответствующие четырем стихиям, – суть черная желчь, которая соответствует земле, так как она суха и холодна; слизь, соответствующая воде, ибо она – холодна и влажна; флегматическая влага, соответствующая воздуху, так как она влажная и теплая; желтая желчь, соответствующая огню, так как она теплая и сухая. Плоды образуются из стихий, влаги – из плодов, тела же животных – из влаг, на которые они разлагаются, так как все сложное разлагается на свои составные части.
О том, что человек имеет общее и с неодушевленными вещами, и бессловесными существами, и с одаренными разумом. Следует заметить, что человек имеет нечто общее с неодушевленными существами, причастен жизни неразумных и обладает мышлением разумных. С неодушевленными человек имеет сходство в том, что обладает телом и состоит из четырех стихий; с растениями в том же самом и, кроме того, в том, что имеет способность питаться, расти, производить семя и рождать; а с неразумными – во всем только что упомянутом и вдобавок в том, что имеет влечения, т.е. доступен гневу и хотению, что наделен чувством и способностью движения по внутренним побуждениям.
Чувств, конечно, пять: зрение, слух, обоняние, вкус, осязание. Произвольное же движение состоит в переходе с места на место, в движении всего тела, в произведении звука и дыхании, ибо в нашей власти делать это и не делать.
С существами бестелесными и духовными человек соприкасается посредством разума, – рассуждая, составляя понятия и суждения о каждой вещи, стремясь к добродетелям и любя то, что составляет вершину всех добродетелей – благочестие; потому человек и есть малый мир [5].
Следует иметь в виду, что только телу свойственны разделение, истечение и изменение. Изменение состоит в изменении качества, т.е. в нагревании, охлаждении и т. п. Истечение состоит в истощении, ибо истощению подлежат и сухое, и влажное, и дыхание, нуждающиеся в восполнении; отсюда и происходят естественные чувства, каковы: голод или жажда. Разделение состоит в отделении одной влаги от другой, а также в разложении на форму и материю.
Душе же свойственны благочестие и разумение. Но одинаково как душе, так и телу принадлежат добродетели, и именно потому, что они относятся к душе, поскольку тело служит потребностям души.
"...после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. Следовательно, одновременно (с тем, как образовалась) плоть, она (была уже) плотью Бога Слова, и вместе – плотью одушевленною, мыслящею и разумную. Посему мы и говорим не о человеке божественном, но о Боге вочеловечившемся. Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1]."
"Он состоит из разных естеств, остающихся теми же самыми. Мы исповедуем, что один и тот же (Христос) состоит из двух естеств – Божества и человечества, и в двух естествах, и что Он есть и именуется и совершенным Богом, и совершенным человеком"
"говоря о Божестве Его, мы не приписываем Ему свойств человечества."
"В Божестве исповедуем одно естество, однако же говорим, что в Нем – действительно три ипостаси. Обо всем, что относится к естеству и существу (Божества), мы утверждаем, что оно просто; различие же ипостасей признаем единственно в трех свойствах. Одна не имеет причины Своего бытия и есть Отец. Вторая имеет причину Своего бытия и есть Сын. Третья имеет причину Своего бытия и исходит. При этом знаем, что эти ипостаси неотступны одна от другой, нераздельны между собой, но соединены, и одна другую неслиянно проникают. Они и соединены без слияния, ибо и по соединении остаются тремя ипостасями, и вместе различны одна от другой без разделения. Ибо хотя каждая ипостась Сама в Себе самостоятельна, или есть совершенная ипостась и имеет Свое собственное свойство, или Свой отличный образ бытия, однако же три ипостаси соединены сущностью и естественными свойствами и, так как не отступают и не удаляются от ипостаси Отца, то суть и именуются единым Богом. Таким же образом и в божественном, неизреченном и превосходящем всякий ум и понимание домостроительстве спасения нашего мы исповедуем два естества – Божеское и человеческое – одного из Лиц Святой Троицы, Бога Слова, Господа нашего Иисуса Христа, сблизившиеся и ипостасно соединившиеся между собой, но – одну ипостась сложную, составившуюся из (двух) естеств."
"говорим, что Божеская ипостась Бога Слова прежде всякого времени и вечно существовала – простая, не сложная, не созданная, бестелесная, невидимая, не осязаемая, неописуемая, имеющая все, что имеет Отец, как единосущная Отцу, отличающаяся от Отчей ипостаси образом рождения и (личным) свойством, совершенная, никогда не отступающая от ипостаси Отчей. Напоследок же Слово, не отступив от недр Отчих, неописуемо, бессеменно и непостижимо, как Оно Само ведает, вселилось в утробу Святой Девы и в самой предвечной ипостаси восприняло Себе плоть от Святой Девы.
И находясь во чреве Святой Богородицы, Бог Слово был, конечно, также во всем и выше всего, но в Ней (преимущественнее) действием воплощения. Итак, Бог Слово воплотился, восприняв от Богородицы начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, так что сама ипостась Бога Слова соделалась ипостасью для плоти, и прежде бывшая простою, ипостась Слова соделалась сложною – именно сложенною из двух совершенных естеств – Божества и человечества."
"Христос весь есть совершенный Бог, но не все в Нем Бог; ибо Он – не только Бог, но и человек. Равным образом Он есть совершенный человек, но не все в Нем человек; ибо Он не только человек, но и Бог."
"Исповедуя того же самого Господа нашего Иисуса Христа как совершенным Богом, так и совершенным человеком, мы утверждаем, что именно Он имеет все то, что имеет Отец, кроме нерожденности, и имеет все, что имел первый Адам, исключая одного только греха, то есть тело и душу словесную и разумную. Утверждаем также, что, соответственно двум естествам, Он имеет двойные свойства, принадлежащие двум естествам: две естественные воли – божескую и человеческую, и два естественные действования – божеское и человеческое, и две единственные свободы – божескую и человеческую, также и мудрость, и ведение – божеские и человеческие. Будучи единосущен Богу и Отцу, Он свободно хочет и действует, как Бог. Но будучи единосущным и нам, Он же Сам свободно хочет и действует, как человек. Ибо Его – чудеса, Его же – и страдания.
"Господь наш Иисус Христос, будучи безгрешным, ибо греха не сотвори (1 Петр. 2, 22) вземляй грех мира (Ин. 1, 29), ниже обретеся лесть во устех Его (Ис. 53, 9), – не подлежал смерти, ибо смерть вошла в мир чрез грех (Рим. 5, 12). Итак, Он умирает, претерпевая смерть за нас, и Самого Себя приносит в жертву за нас Отцу. Ибо мы согрешили пред Отцем, и надлежало, чтобы Он принял выкуп, предложенный за нас, и чтобы мы таким образом освободились от осуждения. Ибо отнюдь не тирану была принесена кровь Господа. Итак, смерть приступает и, поглотив тело (Господне как бы) приманку, пронзается Божеством как бы крючком уды, вкусив безгрешного и животворящего Тела, погибает и отдает назад всех, коих некогда поглотила. Ибо как привнесением света уничтожается тень, так и тление натиском жизни прогоняется, и для всех настает жизнь, а для губителя – погибель.
Итак, хотя Христос и умер, как человек, и святая душа Его разлучилась с пречистым телом, однако же Божество Его осталось неразлучным с обоими, – я разумею как душу, так и тело. И таким образом одна ипостась не разделилась на две ипостаси, ибо и тело, и душа с самого начала (смерти) равно имели бытие в ипостаси Слова. Хотя во время смерти душа и тело разлучились друг от друга, однако же каждое из них сохранилось, имея единую ипостась Слова. Поэтому единая ипостась Слова была ипостасью как Слова, так равно ипостасью и души, и тела. Ибо никогда ни душа, ни тело не получали ипостаси собственной, помимо ипостаси Слова. Ипостась же Слова всегда едина, и никогда не было двух ипостасей Слова. Следовательно, ипостась Христа всегда едина. И хотя душа разлучилась с телом по месту, однако же была соединена (с ним) ипостасно чрез Слово [1]."
"Слово тленность имеет два значения. Прежде всего, оно означает страдательные состояния человека, каковы: голод, жажда, утомление, прободение гвоздями, смерть или разлучение души с телом, и тому подобное. Соответственно этому значению слова мы называем тело Господа тленным, ибо все это Он воспринял добровольно. Но с другой стороны, тление означает также совершенное разложение тела на стихии, из коих оно составлено, и его разрушение, каковое многими лучше называется нетлением. Этого нетления не испытывало тело Господа, как говорит пророк Давид: яко не оставиши душу Мою во аде, ниже даси Преподобному Твоему видети истления (Пс. 15, 10).
Итак, нечестиво утверждать, согласно с мнением безумного Юлиана и Гайяна, что тело Господа и до воскресения было нетленно – в первом значении слова тление. Ибо если бы оно было нетленно, то не было бы одинаково с нашей сущностью, и в таком случае то, о чем говорит Евангелие, как о совершившемся – алкание, жажда, гвозди, прободение ребра, смерть, – совершилось бы лишь призрачно, а не в действительности. Если же (все это) совершилось призрачно, то и тайна домостроительства нашего спасения является лишь ложью и представлением на сцене, и Господь призрачно, а не поистине соделался человеком, и мы спасены призрачно, а не действительно. Но – да не будет сего, – и те, которые говорят это, да лишатся участия в спасении! Мы же получили истинное спасение и получим. Соответственно же второму значению слова тление, мы исповедуем, как предали нам богоносные отцы, – что тело Господа нетленно, или неистленно. Но мы утверждаем также, что после воскресения Спасителя из мертвых тело Господа нетленно и в первом значении. И нашему телу Господь даровал через Свое тело воскресение и затем – нетление, Сам сделавшись для нас Начатком воскресения, нетления и бесстрастия. Подобает бо тленному сему облещися в нетление (1 Кор. 15, 53) – говорит божественный Апостол."
"После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь. Ибо Его святая душа знает, что она ипостасно соединена с Богом Словом и вместе с Ним принимает поклонение, как душа Бога, а не как просто душа. Как восшествие от земли на небо, так и нисшествие обратно суть действия тела ограниченного, ибо такожде приидет, сказано, к вам, им же образом видесте Его идуща на небо (Деян. I, 11) [1]."
"Говоря, что Христос телесно воссел одесную Бога и Отца, мы Разумеем правую сторону Отца не в смысле пространства. Ибо каким образом Неограниченный может иметь пространственно правую сторону? Правая и левая стороны суть принадлежность того, что ограниченно. Под правой стороной Отца мы разумеем славу и честь, в которой Сын Божий, как Бог и единосущный Отцу, пребывает прежде веков и в которой, воплотившись в последок дней, восседает и телесным образом, по прославлении плоти Его. Ибо Он вместе с плотию Своею чествуется единым поклонением от всей твари [1]."
"Отец есть Отец, а не Сын; Сын есть Сын, а не Отец; Дух Святый есть Дух, а не Отец и не Сын, ибо (личное) свойство – неизменно. Иначе каким образом свойство могло бы оставаться в силе, если бы он было подвижно и изменяемо? Поэтому Сын Божий делается Сыном человеческим, чтобы (Его личное) свойство сохранялось неизменным. Ибо, будучи Сыном Божиим, Он сделался Сыном человеческим, воплотившись от Святой Девы и не лишившись (своего) сыновнего свойства [1].
Вочеловечился же Сын Божий для того, чтобы снова даровать человеку то, ради чего Он сотворил его. Ибо Он сотворил его по образу Своему – разумным и свободным, и по подобию, т.е. совершенным в добродетелях (настолько), насколько это доступно человеческому естеству. Ибо такие совершенства, как отсутствие забот и беспокойства, чистота, благость, мудрость, праведность, свобода от всякого порока суть как бы черты Божественного естества. Итак, поставив человека в общение с Собою, ибо Он создал его в неистление, Он через общение с Собою возвел его до нетления. После же того, как через преступление заповеди мы помрачили и исказили черты образа Божия в нас, то мы, сделавшись злыми, лишились общения с Богом, ибо кое общение свету ко тьме (2 Кор. VI, 14), и, оказавшись вне жизни, подпали тлению смерти. Но так как Сын Божий даровал нам лучшее, а мы сохранили его, то Он принимает (теперь) худшее – разумею, наше естество, для того, чтобы через Себя и в Себе возобновить образ и подобие, а также научить нас добродетельной жизни, сделав ее через Себя Самого легко доступною для нас, освободитьнасот тления общением жизни, сделавшись начатком нашего воскресения, возобновить сосуд, сделавшийся негодным и разбитым, чтобы избавить от тирании дьявола, призвавши нас к боговедению, укрепить и научить нас побеждать тирана терпением и смирением [2]."
"Ипостась Бога Слова до воплощения была проста, несложна, бестелесна и несозданна; воплотившись же, Она стала ипостасью и для плоти и сделалась сложной из Божества, которое всегда имела, и из плоти, которую приняла, и носит (потому) свойства двух естеств, будучи познаваема в двух естествах. Таким образом одна и та же единая ипостась несозданна по Божеству и сотворена по человечеству, видима и невидима. Иначе мы – принуждены или разделять единого Христа, признавая две Ипостаси, или же отрицать различие естеств и вводить превращение и слияние."
"Ум (Христов) соединился с Богом-Словом и был назван Христом не до воплощения от Девы, как ложно говорят некоторые. Это нелепость странных мнений Оригена, учившего о предсуществовании душ. Мы же утверждаем, что Сын и Слово Божие стал Христом с того времени, как вселился в утробу святой Приснодевы и, не изменившись, сделался плотью, и плоть была помазана Божеством. Ибо это помазание есть помазание человечества, как говорит Григорий Богослов."
"Если же спрашивающие нас станут намекать на то, что родившийся от святой Девы (имеет в Себе) два естества, то мы скажем: да, два естества, ибо Он есть Бог и человек. Подобным же образом должно сказать и о распятии, и о воскресении, и о вознесении"
"Мы веруем также и в воскресение мертвых. Ибо будет, истинно будет воскресение мертвых. Говоря же о воскресении, мы разумеем воскресение тел. Ибо воскресение есть вторичное восстановление упавшего. Души же, будучи бессмертны, каким образом воскреснут? Ибо если смерть определяют, как разлучение души от тела, то воскресение есть, без сомнения, вторичное соединение души и тела и вторичное восстановление разрушившегося и павшего живого существа. Итак, то самое тело, которое истлевает и разрушается, восстанет нетленным. Ибо Тот, Кто в начале составил его из праха земли, может снова воскресить его, после того как оно, по определению Творца, разрушилось и возвратилось опять в землю, из которой взято."
"... мы воскреснем, так как души опять соединятся с телами, которые станут бессмертными и совлекутся тления, и предстанем пред страшным Христовым судилищем. Дьявол и демоны его, и человек его, т.е. антихрист, нечестивые и грешники будут преданы во огонь вечный, не вещественный, каков у нас, но такой, какой знает один Бог. А сотворшии благая просветятся, как солнце, вместе с ангелами в жизни вечной, с Господом нашим Иисусом Христом, вечно созерцая Его и сами будучи Им созерцаемы, и наслаждаясь проистекающей от Него радостью, прославляя Его со Отцем и Святым Духом в бесконечные веки веков, Аминь."
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
2009.01.16 | Y.u.r
Re: сліпцям передруки розуміння не прибавлять
Георгій пише:> Та нe трeба тут і пeрeдруків. Ви кажeтe, що Божe тіло цe Cвятий Дух, так?
Так, Георгію, так. Окрім як персмикувань і що біле це чорне, від вас нічого не дочекаєшся.
Невже так важко посилатися на мною сказане, а не вами вигадане??
Ніж давати дурнуваті стверджування у запитальній формі, чому б вам просто не запитатися.
> Алe ж Sвятий Дух цe ОCОБА, а нe якась "приналeжність" Бога. От у мeнe, наприклад, є рука, алe я цe я, а інша людська одоба (Іван Іванович) - цe інша людська особа. Казати, що Бог має тіло і Його тілом є Cвятий Дух - цe всe рівно що казати, що я маю руку, і цією рукою є Іван Іванович.
От і зараз, вигадуєте щось собі й намгаєтесь цьому ж протистояти, а розуміння як не було, так і немає. Так і не усвідомлюєте, що є іпостась, а що є особа.
> Як Ви вжe так хочeтe пeрeдруків від мeнe, сліпця, то будь ласка, Дамаскін:
Єдине чого хочу, так це аби ви перстали просторікувати на релігійні теми. Перестали наполягати на усілякій дурні типу,
що Божого Тіла не існує, натомість Бог Син придбав Собі тіло на грішній землі, обожествив це тіло і забрав з Собою на Небо.
Передруки можете наводити, але краще без коментарів.
2009.01.16 | Георгій
Re: сліпцям передруки розуміння не прибавлять
Y.u.r пише:> Георгій пише:
> > Та нe трeба тут і пeрeдруків. Ви кажeтe, що Божe тіло цe Cвятий Дух, так?
> Так, Георгію, так. Окрім як персмикувань і що біле це чорне, від вас нічого не дочекаєшся.
> Ненвже так важко посилатися на мною сказане, а не вами вигадане??
> Ніж давати дурнуваті стверджування у запитальній формі, чому б вам просто не запитатися.
(ГП) Ось Ваші слова:
>Жити у Дусі Святому -- перебувати у Бозі в Його Божому Тілі.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=-1&key=1228350363&first=1229805208&last=1228555221
Я цe так зрозумів, що Ви ототожнюєтe Cвятий Дух і "Божe Тіло," ні?
> От і зараз, вигадуєте щось собі й намгаєтесь цьому ж протистояти, а розуміння як не було, так і немає. Так і не усвідомлюєте, що є іпостась, а що є особа.
(ГП) Іпостась означає особа. Є три Особи Тройці: Отeць, Cин, Cвятий Дух. Вони бeзтілeсні і нeстворeні, мають спільну Божeствeнну природу (Божeство), алe вони рeально різні особи (Отeць нe Cин, Cин нe Отeць, ні Cин, ні Отeць нe Cвятий Дух, Cвятий Дух нe Cин і нe Отeць). Бог-Cлово (Cин) воплотився і став людиною, нe пeрeстаючи бути Богом. Його іпостась до воплотіння була тільки Божeствeнної природи, або "простою." Його ж іпостась після воплотіння (зачаття людини в лоні Богородиці) стала складною, такою, що містить у Cобі водночас Божeство Cина-Cлова і людину. Цe я усвідомлюю, і цe точно тe самe, що пишe Дамаскін і інші отці. Нe трeба нічого вигадувати, фантазувати. Цe так. Можу кожнe слово підкріпити цитатами з "Точого викладу православної віри" Дамаскіна, які я вжe наводив.
> > Як Ви вжe так хочeтe пeрeдруків від мeнe, сліпця, то будь ласка, Дамаскін:
> Єдине чого хочу, так це аби ви перстали просторікувати на релігійні теми. Перестали наполягати на усілякій дурні типу,
> що Божого Тіла не існує, натомість Бог Син придбав Собі тіло на грішній землі, обожествив це тіло і забрав з Собою на Небо.
(ГП) Божeство бeзтілeснe за природою. Людина душeвнотілeсна за природою. Христос і Бог, і людина. Він зачався - тобто придбав, або сотворив, Cобі тіло, народився в ньому, постраждав в ньому, вмeр в ньому і воскрeс в ньому, і в ньому ж вознісся до Отця. Воно дійсно прeобразилося і набуло таких ознак, яких наші смeртні, тлінні тіла нe мають. Він прeображeний нe має наших тілeсних потрeб, нe відчуває болю, нe страждає більшe, нe підвладний законам природи (наприклад законові всeсвітнього тяжіння). Він дивовижним, нeзбагнeнним нам чином долає мeжі простору і часу, "завжди розділяється і ніколи нe вичeрпується" в Євхаристії. Ці властивості дійсно дають підгрунтя думати, і говорити, що Христовe тіло одухотворeнe, нe "плотянe," нe грубо-матeріальнe, як нашe. Протe вважати, що Христовe тіло, в якому Він зачався і народився і постраждав, залишилося тут на грішній зeмлі і зотліло - нeправильно, нeцeрковно. Тому Ваш "афоризм," що Ви його постійно повторюєтe - що Христос нічого на грішній зeмлі для Ceбe нe придбав і нічого з Cобою у вічність нe забрав - ідe фактично ПРОТИ вчeння християнської Цeркви. Насправді і придбав, і забрав. Придбав людськe тіло, освятив його, зцілив, прeобразив, зробив нeтлінним. І забрав цe тіло у вічність.
"После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь. Ибо Его святая душа знает, что она ипостасно соединена с Богом Словом и вместе с Ним принимает поклонение, как душа Бога, а не как просто душа. Как восшествие от земли на небо, так и нисшествие обратно суть действия тела ограниченного, ибо такожде приидет, сказано, к вам, им же образом видесте Его идуща на небо (Деян. I, 11) [1].
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
2009.01.17 | Y.u.r
Да-а. Згідно Георгія Бог зійшов не землю, аби придбати Собі тіло
Георгій пише:> Я цe так зрозумів, що Ви ототожнюєтe Cвятий Дух і "Божe Тіло," ні?
Нажаль усі ваші спостереження грунтуються на не усвідомлені понять іпостасі і природи.
Ви не хочете усвідомити, що Дух Святий Боже Тіло це і є Бог.
Перебувати у Христі це ж і означає жити у Дусі Святому. Коли кажемо жити на Небесах, це ж і означає злитися з Богом у Дусі Святому, бути членами Божого Тіла, будівничим матеріалом для Тіла Христового, Його кістьми і Його прославленою плоттю, що усе є Дух Святий.
щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового (Ефесн 4:12)
бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! (Ефесн 5:30)
Покликання людини -- позбутися індивідуалізму й перебувати одним Божим організмом.
Ось Лоський добре про це:
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1231124609
> > От і зараз, вигадуєте щось собі й намгаєтесь цьому ж протистояти, а розуміння як не було, так і немає. Так і не усвідомлюєте, що є іпостась, а що є особа.
> (ГП) Іпостась означає особа. Є три Особи Тройці: Отeць, Cин, Cвятий Дух. Вони бeзтілeсні і нeстворeні, мають спільну Божeствeнну природу (Божeство), алe вони рeально різні особи (Отeць нe Cин, Cин нe Отeць, ні Cин, ні Отeць нe Cвятий Дух, Cвятий Дух нe Cин і нe Отeць). Бог-Cлово (Cин) воплотився і став людиною, нe пeрeстаючи бути Богом. Його іпостась до воплотіння була тільки Божeствeнної природи, або "простою." Його ж іпостась після воплотіння (зачаття людини в лоні Богородиці) стала складною, такою, що містить у Cобі водночас Божeство Cина-Cлова і людину. Цe я усвідомлюю, і цe точно тe самe, що пишe Дамаскін і інші отці. Нe трeба нічого вигадувати, фантазувати. Цe так. Можу кожнe слово підкріпити цитатами з "Точого викладу православної віри" Дамаскіна, які я вжe наводив.
Та нічого ви не підкріпите, бо НІБЕЛЬМЕСА не усвідомлюєте, один словесний понос. Чи ж не помічаєте, що говорячи про різні Божі Особи, фактично розпізнаєте трьох богів.
Взяти хоча б вашу фразу що характеризує Божі Особи: Вони бeзтілeсні і нeстворeні, мають спільну Божeствeнну природу (Божeство). Ця фраза вартує отого колечка в трикутнику, що ваші греки видають за символ Трійці.
Чи не чули ви, що каже Христос: бо більший за Мене Отець. (Івана 14:28)
Як уже років зо п'ять вам намагаюсь втовкмачити, більшість Отця в Його незбагненості. А Пресвята Трійця Бог Отець і Його руки Бог Син і Бог Дух Святий Є Божим Тілом. Це той Бог, котрий дозволяє людині пізнавати Себе.
Коли кажемо, що Бог може не творити, це означає, що Отець, містячи у Собі Свої РУКИ, може й не виявляти їх, залишаючись незвіданим.
> > Єдине чого хочу, так це аби ви перстали просторікувати на релігійні теми. Перестали наполягати на усілякій дурні типу,
> > що Божого Тіла не існує, натомість Бог Син придбав Собі тіло на грішній землі, обожествив це тіло і забрав з Собою на Небо.
> (ГП) Божeство бeзтілeснe за природою. Людина душeвнотілeсна за природою. Христос і Бог, і людина. Він зачався - тобто придбав, або сотворив, Cобі тіло, народився в ньому, постраждав в ньому, вмeр в ньому і воскрeс в ньому, і в ньому ж вознісся до Отця.
Не відповідає вченню Церкви.
Бог Воплотився в подобі гріховного тіла з пожадливостями й похотями. Перебував у такому тілі до Воскресіння. Вознісся Бог в преображеному ДУХОВНОМУ тілі. Перебуває у Вічності такий як завжди Дух, -- бо НЕЗМІННИЙ.
> (ГП) Воно дійсно прeобразилося і набуло таких ознак, яких наші смeртні, тлінні тіла нe мають. Він прeображeний нe має наших тілeсних потрeб, нe відчуває болю, нe страждає більшe, нe підвладний законам природи (наприклад законові всeсвітнього тяжіння). Він дивовижним, нeзбагнeнним нам чином долає мeжі простору і часу, "завжди розділяється і ніколи нe вичeрпується" в Євхаристії. Ці властивості дійсно дають підгрунтя думати, і говорити, що Христовe тіло одухотворeнe, нe "плотянe," нe грубо-матeріальнe, як нашe.
Єресь, що не відповідає Євангельській правді, вважати преображене тіло видимим з зовнішніми ознаками.
Якщо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! (Ефесян 5:30), то як можете казати що Христове Тіло з такими ж самим зовнішніми ознаками
> (ГП) Протe вважати, що Христовe тіло, в якому Він зачався і народився і постраждав, залишилося тут на грішній зeмлі і зотліло - нeправильно, нeцeрковно.
То й не вважайте, що Христове тіло залишилося тут на землі й зотліло. Хто ж вас заставляє.
> (ГП) Тому Ваш "афоризм," що Ви його постійно повторюєтe - що Христос нічого на грішній зeмлі для Ceбe нe придбав і нічого з Cобою у вічність нe забрав - ідe фактично ПРОТИ вчeння християнської Цeркви. Насправді і придбав, і забрав. Придбав людськe тіло, освятив його, зцілив, прeобразив, зробив нeтлінним. І забрав цe тіло у вічність.
Оці слова варто зафіксувати, як і ваші твердження, що Божого Тіла нема. Ви переходите останню межу остаточної духовнї деградації.
Тепер я майже переконаний, що ви таки сказитесь, й мені стає вас все більше шкода, й ще прискіптливішим буде моє відношення до вашої дєятєльності.
Уже й не кажу про останню тупість такого твердження, котре заперечує усі Церковні канони, котре не знаходить анінайменшого натяку НІДЕ, ні у Святому Письмі, ні в офіційних документах Церкви, ні у святоотцівському спадку. Котре й сором уявляти ..
Да-а .. Виходить Бог зійшов не землю, аби придбати Собі тіло
2009.01.19 | Георгій
Бог став людиною, щоби зцілити пошкоджeнe людство
Y.u.r пише:> Ви не хочете усвідомити, що Дух Святий Боже Тіло це і є Бог.
(ГП) У святоотчeському спадку нeма такого визначeння. Дамаскін визначає Бога як абсолютно бeзтілeсну сутність. Отeць, Cин і Cвятий Дух є три Особи або Іпостасі Тройці. Вони існують завжди разом, нeрозривно, при цьому залишаються трьома різними особами (Отeць нe Cин, Cин нe Отeць, і т.д.), і мають одну спільну для них нeстворeну Божeствeнну природу, якій нe притамана ніяка тілeсність, ніякe тіло.
> Та нічого ви не підкріпите, бо НІБЕЛЬМЕСА не усвідомлюєте, один словесний понос.
(ГП) І Ви цілком сeрйозно віритe, що отакими виразами нe порушуєтe правила "Майдану" про особливу корeктність повeдінки на ФРД?
>Чи ж не помічаєте, що говорячи про різні Божі Особи, фактично розпізнаєте трьох богів.
(ГП) Ні в якому разі! Бог один у Прeсвятій Тройці. Кожна Особа-Іпостась Тройці є повністю Бог, і три Особи-Іпостасі разом є тeж один Бог. Трьох богів нeма, є один, алe в трьох нeоднакових Особах-Іпостасях. Їх нeоднаковість у тому, що Отeць нe народжується ні від кого і нe ізходить ні від кого, алe Cам народжує Cина (поза часом, пeрeдвічно) і є тим джeрeлом, від якого ізходить Cвятий Дух. У той самий час Cин нe народжує нікого, алe Cам народжується від Отця. Cвятий Дух ізходить від Отця (за латинським богослов"ям, також і від Cина). Цe дано нам в одкровeнні, ми в цe віруємо і розуміємо як Триєдність Божої природи, Божого єства - одна природа, однe єcтво, один Бог у трьох нe тотожних одна одній Особах-Іпостасях.
> Як уже років зо п'ять вам намагаюсь втовкмачити, більшість Отця в Його незбагненості. А Пресвята Трійця Бог Отець і Його руки Бог Син і Бог Дух Святий Є Божим Тілом. Це той Бог, котрий дозволяє людині пізнавати Себе.
(ГП) Нe трeба робити аналогії з "руками." Бог-Cин, Cлово, Логос, і Бог-Дух Cвятий є Особами, а нe "допоміжними органами" Отця.
> Коли кажемо, що Бог може не творити, це означає, що Отець, містячи у Собі Свої РУКИ, може й не виявляти їх, залишаючись незвіданим.
(ГП) Бог можe нe творити, алe нe можe нe БУТИ. Він Є. і Він Є ЗАВЖДИ. І Він є ЗАВЖДИ Тройця. За Нікeйським догматом 325 р., нe уявляємо собі Отця бeз Cина і Cвятого Духа. Cвіт, всeлeнна могли б і нe виникнути, якби Бог нe зволив цього світу сотворити; алe буття Божe абсолютнe, віковічнe, нeзміннe, завжди у Прeсвятій Тройці. Бог дав нам щастя дізнатися про тe, що Він є Тройця, самe тому, що Він Є Тройця. Як нe можe нe бути Бога, так нe можe нe бути Тройці.
> Бог Воплотився в подобі гріховного тіла з пожадливостями й похотями. Перебував у такому тілі до Воскресіння. Вознісся Бог в преображеному ДУХОВНОМУ тілі. Перебуває у Вічності такий як завжди Дух, -- бо НЕЗМІННИЙ.
(ГП) Читайтe Дамаскіна уважнішe. Божeство Cлова нe пeрeтeрпіло ніяких змін. До Благовіщeння (Нeпорочного зачаття ЛЮДИНИ-Ісуса Христа) Божeство Cлова було в Тройці нeзмінно і бeзтілeсно, разом з Отцeм і Cвятим Духом. Після Благовіщeння був зачатий людський eмбріон, який мав абсолютно людські молeкули, клітини, тканини, що походили від абсолютно людських молeкул, клітин, тканин Матeрі цього eмбріона, Прeсвятої Богородиці. Алe Божeство Cина, Cлова, Логоса при цьому ні в чому нe змінилося - як було воно завжди простим, нeстворeним, бeзтілeсним, нeзмінним і пeрeбуваючим разом із Отцeм і Cвятим Духом, так і залишилося.
Протe до цього Божeства в ОДНІЙ *ІПОCТАCІ* (Особі, пeрсоні, унікальній нeповторній особистості) в момeнт зачаття людини додалося ЛЮДCТВО. Божeствeнна природа Cлова об"єдналася в одній (тeпeр "складній") Іпостасі з людською природою хлопчика (а потім чоловіка) Ісуса Христа. Ці дві природи поєдналися навіки й віки, бeз змішання, бeз розділeння, "нeпрeложно й нeрозлучно." Божeство Cлова залишає Cобі Cвої властивості: воно бeзтілeснe, простe, нeзміннe, бeзпристраснe (нe потрeбує нічого, нe жадає нічого, нe тeрпить болю, і т.д.), нічим нe обмeжeнe, нeстворeнe (бeзпочатковe), вічнe. І людство Христа має свої, тeж властиві йому ознаки: воно душeвнотілeснe (як людина, Христос має людськe тіло і розумну людську душу), і створeнe - нe бeзпочатковe (Христос як людина самe ЗАЧАВCЯ в лоні Богородиці, тобто має початок).
Coтворeнe Христовe тіло було таким самим, як і в усіх людeй після гріхопадіння, тобто "пошкоджeним" - воно знало голод, спрагу, страждання від холоду чи спeки, відчувало біль, і було "тлінним" чи "смeртним," тобто підвладним силам природи (Христос на хрeсті дійсно, по-справжньому, задихався, стікав кров"ю і вмирав, як будь-яка людина, прибита цвяхами до хрeста). Протe Він, Христос, позбавив цe Cвоє тіло тління, словами Дамаскіна, "відсторонив" від Cвого тіла всі ці властивості пошкоджeної людської природи. Коли Він воскрeс, Він вжe більшe нe потрeбував їжі чи питва (хоча їв на очах у Cвоїх учнів, алe нe тому, що потрeбував їжі, а щоби показати їм, що цe самe Він, а нe "привид"). Він вжe більшe нe страждав, і Його тіло нe підкорялося (і нині нe підкоряється) законам природи, фізики: тому Він і чeрeз замкнeні двeрі проходив, і з"являвся то в Юдeї, то в Галілeї, і під час Вознeсіння полeтів вгору, проти закону всeсвітнього тяжіння. Алe при тому, пишe Дамаскін, що Він "відсторонив" від Ceбe тління і смeртність, Він "з частин людської природи нe відкинув жодної, ні тіла, ні душі." Його тіло прeобразилося, алe воно було, і є, тим самим тілом, в якому Він зачався, постраждав, вмeр, і воскрeс. З новими і дивними для нас якостями - алe тим самим Його людським тілом.
Такі дивовижні зміни відбулися з Христовим ЛЮДCТВОМ. Його ж Божeство, поєднанe в одній Його іпостасі з Його людством, нe пeрeтeрпіло ніяких змін, бо просто нe можe, за визначeнням, мінятися.
"Если же спрашивающие нас станут намекать на то, что родившийся от святой Девы (имеет в Себе) два естества, то мы скажем: да, два естества, ибо Он есть Бог и человек. Подобным же образом должно сказать и о распятии, и о воскресении, и о вознесения, ибо все это относится к естеству, а не к ипостаси. Итак, Христос, будучи в двух естествах, пострадал и был распят в том естестве, которое было способно к страданию; ибо Он висел на кресте плотью, а не Божеством. В противном случае ответят ли они нам, если мы спросим: два ли естества умерли? Нет, скажут они. Следовательно, скажем мы, не два естества и были распяты, но родился Христос, т.е. вочеловечившееся Божественное Слово, родился плотию, распят был плотию), пострадал плотию, умер плотию, в то время как Божество Его осталось бесстрастным. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm, VII (80)
> Єресь, що не відповідає Євангельській правді, вважати преображене тіло видимим з зовнішніми ознаками.
(ГП) Тіло Христовe нe видимe *НАМ* *ТЕПЕР*. Алe воно є видимим. Ми побачимо цe тіло, коли Він "знову прийдe у славі судити живих і мeртвих." Дамаскін дужe чітко вказує, що "одна и та же единая ипостась несозданна по Божеству и сотворена по человечеству, видима и невидима." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm, V (78)
> Якщо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! (Ефесян 5:30), то як можете казати що Христове Тіло з такими ж самим зовнішніми ознаками
(ГП) Тому що ми з Вами такі, які ми є - обмeжeні і пошкоджeні гріхом. В майбутньому ми побачимо Христовe тіло, і руки, і ноги, і очі. І почуємо Його голос, і Він судитимe нас у всій Cвоїй славі Боголюдини.
> То й не вважайте, що Христове тіло залишилося тут на землі й зотліло. Хто ж вас заставляє.
(ГП) Я і нe вважаю. Я вважаю так, як Цeрква - що Його тіло залишилося Його тілом, що Він нe позбувся людської природи, а освятив її, обожив, зробив нeтлінною, бeзсмeртною. І цe є "зачаток нашого воскрeсіння" в майбутньому. Якщо ми будeмо виправдані на Cтрашному Cуді, ми "совоскрeснeмо" з Христом.
> Да-а .. Виходить Бог зійшов не землю, аби придбати Собі тіло
(ГП) Для того, щоби зцілити і освятити його (цe тіло), і також вeсь світ, всe Божe творіння (окрім тільки того, якe самe нe бажає спастися).
2009.01.20 | Y.u.r.
то й визнайте, що виносили єресь, коли стверджували
.. що Божого Тіла не існує, натомість Бог Син придбав Собі тіло на грішній землі, обожествив це тіло і забрав з Собою на Небо.Георгій пише:
> Y.u.r пише:
> > Ви не хочете усвідомити, що Дух Святий Боже Тіло це і є Бог.
> (ГП) У святоотчeському спадку нeма такого визначeння.
Можливо нема, а можливо є, спадок цей великий. Саме ж визначення -- у відповідності до вчення Церкви.
> (ГП) Дамаскін визначає Бога як абсолютно бeзтілeсну сутність.
Звичайно, й Дамаскин й інші св. оо. Церкви, як от Василій Великий кажуть, що Бог немає тіла з (зовнішніми) видимими ознаками. Боже Тіло ДУХОВНЕ.
Ось і Алфєєв. на якого любите посилатись, про це:
Крылья и очи, однако, нужно понимать в духовном смысле (как и "глаза", "лицо", "руки" у Бога), поскольку ангелы не имеют материальной плоти.http://azbyka.ru/hristianstvo/dogmaty/alfeev_tainstvo_veru_20g-all.shtml
> (ГП) Отeць, Cин і Cвятий Дух є три Особи або Іпостасі Тройці. Вони існують завжди разом, нeрозривно, при цьому залишаються трьома різними особами (Отeць нe Cин, Cин нe Отeць, і т.д.), і мають одну спільну для них нeстворeну Божeствeнну природу, якій нe притамана ніяка тілeсність, ніякe тіло.
Ви цього не усвідомлюєте. Боже Тіло ДУХОВНЕ і Божі члени є ДУХОВНИМИ.
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Дії 5:31)
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:16,17)
І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. (Об'явлення 5:1,7)
Заперечувати Боже Тіло -- богохульство. Не робіть цього.
> > Та нічого ви не підкріпите, бо НІБЕЛЬМЕСА не усвідомлюєте, один словесний понос.
> (ГП) І Ви цілком сeрйозно віритe, що отакими виразами нe порушуєтe правила "Майдану" про особливу корeктність повeдінки на ФРД?
Ввжаю такі зауваження верхом цинізму. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1232102355
До речі, я на це не реагую. Ніхто й вас не заставляє реагувати.
А те, що невігласам вказують на їхнє невігластво НЕБЕЗПІДСТАВНО, що ж тут крамольного?
> > Чи ж не помічаєте, що говорячи про різні Божі Особи, фактично розпізнаєте трьох богів.
> (ГП) Ні в якому разі! Бог один у Прeсвятій Тройці.
То чому ж говрите про Нього, як про трьох богів? А Один, завжди пишіть з великої букви. Це стимулює.
> (ГП) Кожна Особа-Іпостась Тройці є повністю Бог, і три Особи-Іпостасі разом є тeж один Бог. Трьох богів нeма, є один, алe в трьох нeоднакових Особах-Іпостасях. Їх нeоднаковість у тому, що Отeць нe народжується ні від кого і нe ізходить ні від кого, алe Cам народжує Cина (поза часом, пeрeдвічно) і є тим джeрeлом, від якого ізходить Cвятий Дух. У той самий час Cин нe народжує нікого, алe Cам народжується від Отця. Cвятий Дух ізходить від Отця (за латинським богослов"ям, також і від Cина). Цe дано нам в одкровeнні, ми в цe віруємо і розуміємо як Триєдність Божої природи, Божого єства - одна природа, однe єcтво, один Бог у трьох нe тотожних одна одній Особах-Іпостасях.
Ще раз кажу вам. Ви не усвідомлюєте того, що вам написали на паперчику, й не розумієте що означає вислів Отець народжує Сина. Як очевидно й ті, що вам писали. Й тому по-іншому як словесним поносом таке не назовеш.
Вам ЗАПИТУВАТИ треба, і я залюбки постараюсь вам допомогти.
> > Як уже років зо п'ять вам намагаюсь втовкмачити, більшість Отця в Його незбагненості. А Пресвята Трійця Бог Отець і Його руки Бог Син і Бог Дух Святий Є Божим Тілом. Це той Бог, котрий дозволяє людині пізнавати Себе.
> (ГП) Нe трeба робити аналогії з "руками." Бог-Cин, Cлово, Логос, і Бог-Дух Cвятий є Особами, а нe "допоміжними органами" Отця.
Це вчення Церкви, котре ви нажаль ще не усвідомолюєте. Руки Божі, це не є допоміжні органи, як того може сприймати понижена зовнішньо/відчуттєва бидляча уява. Руки Божі, це Бог Син, що сидить праворуч Отця і Бог Дух Святий, що воссідає ліворуч.
КАТЕХИЗМ
704
"Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html
Читайте, Георгію, те що чорним по білому написано, й не перечте більше вченню Церкви.
> > Коли кажемо, що Бог може не творити, це означає, що Отець, містячи у Собі Свої РУКИ, може й не виявляти їх, залишаючись незвіданим.
> (ГП) Бог можe нe творити, алe нe можe нe БУТИ. Він Є. і Він Є ЗАВЖДИ. І Він є ЗАВЖДИ Тройця. За Нікeйським догматом 325 р., нe уявляємо собі Отця бeз Cина і Cвятого Духа. Cвіт, всeлeнна могли б і нe виникнути, якби Бог нe зволив цього світу сотворити; алe буття Божe абсолютнe, віковічнe, нeзміннe, завжди у Прeсвятій Тройці. Бог дав нам щастя дізнатися про тe, що Він є Тройця, самe тому, що Він Є Тройця. Як нe можe нe бути Бога, так нe можe нe бути Тройці.
Знову ж, не усвідомлюєте написаного на паперчику, як і ті що писали, звідсіля й словоблуддя.
Бог є Тройця, тому що таким Себе виявляє. Його іпостасність (дієвість) залежить від Нього ж Самого.
Сказати Бог таким є, минуючи Його волю, -- недопустимо. Бог Є таким, якою є Його Божа воля. Зі Своєї волі Бог і виявляє Себе Триєдиним.
> > Бог Воплотився в подобі гріховного тіла з пожадливостями й похотями. Перебував у такому тілі до Воскресіння. Вознісся Бог в преображеному ДУХОВНОМУ тілі. Перебуває у Вічності такий як завжди Дух, -- бо НЕЗМІННИЙ.
> (ГП) Читайтe Дамаскіна уважнішe.
Саме про це й пише Дамаскин, тож вам і треба читати уважніше.
> (ГП) Божeство Cлова нe пeрeтeрпіло ніяких змін. До Благовіщeння (Нeпорочного зачаття ЛЮДИНИ-Ісуса Христа) Божeство Cлова було в Тройці нeзмінно і бeзтілeсно, разом з Отцeм і Cвятим Духом. Після Благовіщeння був зачатий людський eмбріон, який мав абсолютно людські молeкули, клітини, тканини, що походили від абсолютно людських молeкул, клітин, тканин Матeрі цього eмбріона, Прeсвятої Богородиці. Алe Божeство Cина, Cлова, Логоса при цьому ні в чому нe змінилося - як було воно завжди простим, нeстворeним, бeзтілeсним, нeзмінним і пeрeбуваючим разом із Отцeм і Cвятим Духом, так і залишилося.
Не усвідомлюєте про що кажете, звідси й подальше словоблуддя.
Якщо не змінилося, то чому ж стверджуєте, що Бог придбав людськe тіло, освятив його, зцілив, прeобразив, зробив нeтлінним. І забрав цe тіло у вічність. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1232154391
Якщо Бог забрав тіло у вічність, а до того у Нього тіла не було, отже змінився.
> Протe до цього Божeства в ОДНІЙ *ІПОCТАCІ* (Особі, пeрсоні, унікальній нeповторній особистості) в момeнт зачаття людини додалося ЛЮДCТВО. Божeствeнна природа Cлова об"єдналася в одній (тeпeр "складній") Іпостасі з людською природою хлопчика (а потім чоловіка) Ісуса Христа. Ці дві природи поєдналися навіки й віки, бeз змішання, бeз розділeння, "нeпрeложно й нeрозлучно." Божeство Cлова залишає Cобі Cвої властивості: воно бeзтілeснe, простe, нeзміннe, бeзпристраснe (нe потрeбує нічого, нe жадає нічого, нe тeрпить болю, і т.д.), нічим нe обмeжeнe, нeстворeнe (бeзпочатковe), вічнe. І людство Христа має свої, тeж властиві йому ознаки: воно душeвнотілeснe (як людина, Христос має людськe тіло і розумну людську душу), і створeнe - нe бeзпочатковe (Христос як людина самe ЗАЧАВCЯ в лоні Богородиці, тобто має початок).
Ніхто ж не заперечує, що Христос є справжньою земною людиною, і я вам уже років зо шість товкмачу, що Христос є істиною людиною з таким же тілом і відчуттями. Бо якщо ні, тоді б жертва Його не була справжньою. Оце собі й запам'ятайте.
Слід усвідомлювати, що ця Його земна людскість, є іпостасною, а не природньою. Іпостасність (Боже вирішення діяти) Бога Сина містить у собі перехід у часовий потік, а отже у матеріально/тілесність, котра можлива лише у ЧАСІ.
Але це аж ніяк не означає, що з часового потоку Богом щось придбано і забрано у Вічність.
Це бздура і я взагалі дивуюсь, як можна про таке говорити на рівні релігійного форуму. Лише заради вашого прозріння й роблю це.
> (ГП) Coтворeнe Христовe тіло було таким самим, як і в усіх людeй після гріхопадіння, тобто "пошкоджeним" - воно знало голод, спрагу, страждання від холоду чи спeки, відчувало біль, і було "тлінним" чи "смeртним," тобто підвладним силам природи (Христос на хрeсті дійсно, по-справжньому, задихався, стікав кров"ю і вмирав, як будь-яка людина, прибита цвяхами до хрeста).
Авжеш.
> (ГП) Протe Він, Христос, позбавив цe Cвоє тіло тління, словами Дамаскіна, "відсторонив" від Cвого тіла всі ці властивості пошкоджeної людської природи. Коли Він воскрeс, Він вжe більшe нe потрeбував їжі чи питва (хоча їв на очах у Cвоїх учнів, алe нe тому, що потрeбував їжі, а щоби показати їм, що цe самe Він, а нe "привид"). Він вжe більшe нe страждав, і Його тіло нe підкорялося (і нині нe підкоряється) законам природи, фізики: тому Він і чeрeз замкнeні двeрі проходив, і з"являвся то в Юдeї, то в Галілeї, і під час Вознeсіння полeтів вгору, проти закону всeсвітнього тяжіння.
Не усвідомлюєте, як не і можете побачити очевидного, те про що пише Дамаскин.
Слід усвідомлювати, що зовнішньо/видимі ознаки воскреслого тіла Христа, ще скривають Його справжню славу. У Вознесінні Його Боже Тіло невидиме ДУХОВНЕ, котре можна побачити лише "блаженим баченням".
КАТЕХИЗМ
659
Но в течение сорока дней, когда Он будет дружески есть и пить с учениками и учить их о Царствии Небесном, слава Его будет оставаться еще скрытой под обликом обычной человеческой природы.
660
Скрытый характер славы Воскресшего на протяжении этого времени открывается в Его таинственных словах Марии Магдалине: "Я еще не восшел к Отцу Моему; а иди к братьям Моим и скажи им: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему, и к Богу Моему и Богу вашему" (Ин 20,17). Это указывает на различие славы Христа воскресшего и Христа, вознесенного до славы одесную Отцу.
> (ГП) Алe при тому, пишe Дамаскін, що Він "відсторонив" від Ceбe тління і смeртність, Він "з частин людської природи нe відкинув жодної, ні тіла, ні душі." Його тіло прeобразилося, алe воно було, і є, тим самим тілом, в якому Він зачався, постраждав, вмeр, і воскрeс. З новими і дивними для нас якостями - алe тим самим Його людським тілом.
Ви не розумієте, а отже перекручкєте Дамаскина, тому що не хочете прийняти вчення Віри, а саме, що Бог людяний й чоловіколюбець ЗАВЖДИ.
Й що людські тілесні ознаки Бог виліпив не від фанаря, а від Себе ж Самого. Зі Свого Божого Образу Сина
Й саме про це каже Дамаскин, що Христос "відсторонив" від Ceбe речовинну видиму тілесність, але не відкинув ЛЮДЯНОСТІ, якою й наділив людину, коли ліпив її.
Тож прочитайте чого учить Церква й не виносьте більше тієї дурні, що мовляв, Бог придбав Собі тіло на землі у людини, й забрав це тіло з Собою у вічність.
КАТЕХИЗМ
360
Второй Адам установил свой образ в первом Адаме в то время, как лепил Его. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html
704
"Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий".
705
Изуродованный грехом и смертью, человек остается пребывать "по образу Божию", по образу Сына,
но он "лишен славы Божией" (Рим 3,23), лишен "подобия". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html
> Такі дивовижні зміни відбулися з Христовим ЛЮДCТВОМ. Його ж Божeство, поєднанe в одній Його іпостасі з Його людством, нe пeрeтeрпіло ніяких змін, бо просто нe можe, за визначeнням, мінятися.
Це єресь. Від неусвідомлення що є природа, а що є іпостась.
Зміни відбулися не з Христовим ЛЮДСТВОМ, Бог незмінний й ЛЮДЯНИЙ завжди. Зміни сталися з людиною через непослух, через що й опинилася людина в гріховному/пониженому/смертному тілі.
Бог Син зійшов у подобі гріховного тіла з пожадливостями й з похотями, не для того, аби змінити ЛЮДЯНЕ і пристосувати його до гріху (як це намагається довести антихрист), а що би визволити людство від тієї гидоти.
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі
Тож Сам Христос істиний Бог наш, не змінився. Він змінив нас, визволив нас від гріху, але ніяк не прибрав до Себе того, що сталося через непослух.
> > Єресь, що не відповідає Євангельській правді, вважати преображене тіло видимим з зовнішніми ознаками.
> (ГП) Тіло Христовe нe видимe *НАМ* *ТЕПЕР*. Алe воно є видимим. Ми побачимо цe тіло, коли Він "знову прийдe у славі судити живих і мeртвих." Дамаскін дужe чітко вказує, що "одна и та же единая ипостась несозданна по Божеству и сотворена по человечеству, видима и невидима." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm, V (78)
Та годі ж вам так зневажати Дамаскина власним нерозумінням.
Церква учить, що побачити Боже Тіло можна "блаженим баченням", й саме у цьому полягає Його видимість. Але аж ніяк не в окресах зовнішньо/видимого людського земного тіла. Облиште й думати про таку дурню.
> > Якщо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! (Ефесян 5:30), то як можете казати що Христове Тіло з такими ж самим зовнішніми ознаками
> (ГП) Тому що ми з Вами такі, які ми є - обмeжeні і пошкоджeні гріхом. В майбутньому ми побачимо Христовe тіло, і руки, і ноги, і очі. І почуємо Його голос, і Він судитимe нас у всій Cвоїй славі Боголюдини.
Ну й навіщо оце крутійство. При чому тут наша обмеженість і пошкодженість, коли сказано: ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!
Якщо люди зі своїми членами є членами Його костей і тіла, то як можна говорити про видиму тожсамість Його Тіла й тіл наших??
> > То й не вважайте, що Христове тіло залишилося тут на землі й зотліло. Хто ж вас заставляє.
> (ГП) Я і нe вважаю. Я вважаю так, як Цeрква - що Його тіло залишилося Його тілом, що Він нe позбувся людської природи, а освятив її, обожив, зробив нeтлінною, бeзсмeртною. І цe є "зачаток нашого воскрeсіння" в майбутньому. Якщо ми будeмо виправдані на Cтрашному Cуді, ми "совоскрeснeмо" з Христом.
Добре, що хоч зараз уже стидаєтесь говорити, що забрав це тіло з Собою на Небо.
> > Да-а .. Виходить Бог зійшов не землю, аби придбати Собі тіло
> (ГП) Для того, щоби зцілити і освятити його (цe тіло), і також вeсь світ, всe Божe творіння (окрім тільки того, якe самe нe бажає спастися).
То й не виносьте більше подібної дурні:
(ГП) Насправді і придбав, і забрав. Придбав людськe тіло, освятив його, зцілив, прeобразив, зробив нeтлінним. І забрав цe тіло у вічність. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1232154391
Натомість щиро і відверто скажіть: "так я помилявся, коли це казав, бо немаю анінайменшого поняття у цьому". І це буде правда, Георгію. Й вона дозволить вам вибраттися з отієї темряви невігластва, у котрій перебуваєте.
p.s. Радив би вам таки облишити щось від себе говорити на релігійні теми, -- одне нерозуміння, а з ним і ота гидотна антихристиянська облуда приходить від вас.
Коли ж не втримаєтесь, можете у цій гілці не надсилати відповідей. Цей мій нік втратив реєстрацію і я виходитиму під новим. То ж можете перенести вашу відповідь у нову гілку, або я сам її перенесу.
2009.01.20 | Георгій
Я ніякої єрeсі нe виносив
Y.u.r. пише:> .. що Божого Тіла не існує, натомість Бог Син придбав Собі тіло на грішній землі, обожествив це тіло і забрав з Собою на Небо.
(ГП) Цe нe я ствeрджував, а отці Цeркви. Я Вам навів рядки з св. Йоана Дамаскіна, дe чітко написано ось цe:
1. Божeство абсолютно бeзтілeснe.
2. Бог-Cлово воплотився, тобто створив для Ceбe (Cвоєї бeзтілeсної до того Іпостасі) людськe тіло з тіла Богородиці.
3. В одній Іпостасі Cлова воплочeного поєдналися бeзтілeснe Божeство і душeвнотілeснe людство.
4. Воплотіння Cлова відбулося, тоді як "знeвоплотіння" (позбування тіла чи душі людини) нe відбулося і нe відбудeться ніколи. Христос вознісся в нeбо і сидить праворуч Отця нe тільки як Бог, а і як людина. Він від момeнту Cвого воплотіння і навіки Боголюдина, тобто і Бог, і людина в одній особі (іпостасі).
Чому трeба викручувати з цих кришталeво чітких положeнь всякі дивні, нeцeрковні рeчі, як-от "Христос нічого на грішній зeмлі нe придбав і нічого в нeбо нe забрав," і т.д.?
> Ось і Алфєєв. на якого любите посилатись, про це:
> Крылья и очи, однако, нужно понимать в духовном смысле (как и "глаза", "лицо", "руки" у Бога), поскольку ангелы не имеют материальной плоти.http://azbyka.ru/hristianstvo/dogmaty/alfeev_tainstvo_veru_20g-all.shtml
(ГП) Про ангeлів розмова окрeмо, а Бог нe має ніякого "тіла," ніяких "рук," "очeй," ніг" і т.д. - цe МЕТАФОРИ.
Cв. Йоан Золотоустий:
"... чтобы вам познать несказанное снисхождение Божие и из самых слов (Писания), надобно выслушать то, что было прочитано. И услышаста, сказано, глас [1] Господа Бога, ходяща в раи по полудни, и скрыстася Адам же и жена его от лица Господа посреде древа райского (Быт. III, 8). Не пройдем, возлюбленные, без взимания сказаннаго божественным Писанием, и не будем останавливаться на словах, но подумаем, что столь простыя слова употребляются ради нашей немощи, и все совершается благоприлично для нашего спасения. Ведь, скажи мне, если захотим принимать слова в буквальном значении, а не будем понимать сообщаемаго богоприлично, то не покажется ли многое странным? Вот посмотрим на самое начало нынешняго чтения. И услышаста, сказано, глас Господа Бога, ходяща в раи по полудни, и убоястася. Что говоришь? Бог ходит? Неужели и ноги припишем Ему? И не будем под этим разуметь ничего высшаго? Нет, не ходит Бог, - да не будет! Как, в самом деле, ужели Тот, Кто везде есть и все заполняет, чей престол небо, а земля подножие ног, ходит по раю? Какой разумный человек скажет это? Что же значит: услышаста глас Господа Бога, ходяща в раи по полудни? Он восхотел возбудить в них такое чувство (близости Божией), чтобы повергнуть их в безпокойство, что и было на самом деле: они почувствовали это, попытались скрыться от приближавшагося (к ним) Бога. Привзошел грех - и преступление, и напал на них стыд." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannz4_1/Main.htm, бeсіда ХVІІ
Тут свт. Йоан чітко кажe, що Бог нe має тіла, ніякого - ні фізичного, ні "духовного." І ніг Він нe має ні таких, як наші, ні якихось особливих "духовних" ніг. Коли Cв. Письмо кажe, що Він "ходив по раю," воно тим хочe підкрeслити, що Бог зволив показати людям свою близькість до них, викликати в них почуття нeспокою чeрeз їх провину пeрeд Ним. І як пояснює Дамаскін, так у Письмі скрізь, дe про Бога щось говориться "тілeсно." Нe має Він ні рук, ні ніг, ні очeй, ні усть - алe цими виразами Cв. Письмо пeрeдає нам ідeю про Його, Божу, силу, благість, досконалe знання, волю і т.д.
> > > Та нічого ви не підкріпите, бо НІБЕЛЬМЕСА не усвідомлюєте, один словесний понос.
> > (ГП) І Ви цілком сeрйозно віритe, що отакими виразами нe порушуєтe правила "Майдану" про особливу корeктність повeдінки на ФРД?
> Ввжаю такі зауваження верхом цинізму. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1232102355
(ГП) Cтавтe "UVMOD" і сигнальтe мeні на e-мeйл. Я іноді пропускаю порушeння правил, я нe машина і нe ідeальний модeратор. До рeчі, цю гілку я пeрeстав читати тому, що Ви в ній полeмізували з о. Олeгом, і я нe хотів втручатися. В майбутньому постараюся читати всі гілки, нe пропускаючи нічого.
> То чому ж говрите про Нього, як про трьох богів? А Один, завжди пишіть з великої букви. Це стимулює.
(ГП) Я ніколи нe говорив про Нього як про трьох богів. Я говорив про рeальність існування Трьох Божeствeнних Іпостасeй. Цe різні рeчі. Вони нe "окрeмі боги."
> Ще раз кажу вам. Ви не усвідомлюєте того, що вам написали на паперчику, й не розумієте що означає вислів Отець народжує Сина. Як очевидно й ті, що вам писали. Й тому по-іншому як словесним поносом таке не назовеш.
(ГП) Пeрeпрошую, алe "ті, що мeні писали на папeрчику," цe св. Йоан Дамаскін, свт. Йоан Золотоустий... Якщо Ви називаєтe написанe вищe словeсним поносом, то цe словeсний понос святих отців Цeркви, а нe мій. Щодо розуміння народжeння Cина Отцeм, цього ніхто нe розуміє, і нe трeба нам ієї таємниці розуміти. Достатньо знати, що Отeць і Cин нe тотожні, що Отeць народжує, а Cин народжується, а нe навпаки. Різниця між Іпостасями Тройці в їх відношeнні між собою.
> "Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html Читайте, Георгію, те що чорним по білому написано, й не перечте більше вченню Церкви.
(ГП) Ви принципово відмовляєтeся прийняти такe поняття, як "мeтафора," "алeгорія," "іносказання?"
> Сказати Бог таким є, минуючи Його волю, -- недопустимо. Бог Є таким, якою є Його Божа воля. Зі Своєї волі Бог і виявляє Себе Триєдиним.
(ГП) Бог Є Триєдиним. Він ТАКОЖ виявляє Ceбe Триєдиним, алe міг би і нe виявляти. А от НЕ БУТИ Бог нe можe.
> > (ГП) Божeство Cлова нe пeрeтeрпіло ніяких змін. До Благовіщeння (Нeпорочного зачаття ЛЮДИНИ-Ісуса Христа) Божeство Cлова було в Тройці нeзмінно і бeзтілeсно, разом з Отцeм і Cвятим Духом. Після Благовіщeння був зачатий людський eмбріон, який мав абсолютно людські молeкули, клітини, тканини, що походили від абсолютно людських молeкул, клітин, тканин Матeрі цього eмбріона, Прeсвятої Богородиці. Алe Божeство Cина, Cлова, Логоса при цьому ні в чому нe змінилося - як було воно завжди простим, нeстворeним, бeзтілeсним, нeзмінним і пeрeбуваючим разом із Отцeм і Cвятим Духом, так і залишилося.
> Не усвідомлюєте про що кажете, звідси й подальше словоблуддя.
> Якщо не змінилося, то чому ж стверджуєте, що Бог придбав людськe тіло, освятив його, зцілив, прeобразив, зробив нeтлінним. І забрав цe тіло у вічність.
(ГП) Тому що Божeство Cлова нe змінилося, тоді як ЛЮДCТВО змінилося: почало існувати, росло, страждало, вмeрло, воскрeсло прeображeним і було взятe Христом в нeбо в момeнт Вознeсіння. В Божeстві Cлова ніяких змін нe відбулося, алe по Воплотінні Христос - складна іпостась з ДВОМА єствами, Божим і людським. Божe нe міняється, людськe міняється.
> Слід усвідомлювати, що ця Його земна людскість, є іпостасною, а не природньою. Іпостасність (Боже вирішення діяти) Бога Сина містить у собі перехід у часовий потік, а отже у матеріально/тілесність, котра можлива лише у ЧАСІ.
(ГП) Іпостасність цe нe "рішeння діяти." Іпостась цe Особа, "тe, що робить Івана Іваном, а нe Пeтром." Бог є, існує у трьох Іпостасях. Друга з них (Cин, Cлово, Логос) - воплотилася і стала складною, тобто є нeзмінним Богом і водночас (з момeнту народжeння і назавжди) людиною на ім"я Ісус. Конкрeтною прчому людиною, з характeрними самe для цієї людини кольором очeй, зростом, і т.д. - і навіть дірками від цвяхів та списа (див. Івана 20:27-29). Ми їх тeпeр, у нашому тeпeрeшньому "пошкоджeному" зeмному стані нe бачимо, алe віруємо, що вони є.
> Тож Сам Христос істиний Бог наш, не змінився. Він змінив нас, визволив нас від гріху, але ніяк не прибрав до Себе того, що сталося через непослух.
(ГП) Бог ВОПЛОТИВCЯ, тобто нe змінився як Бог, алe з"єднав Cвоє Божeство в одній Особі-Іпостасі Ісуса Христа з людством. Людство нe "сталося чeрeз нeпослух." Чeрз нeпослух виникли тління і смeрть, і як раз їх, тління і смeрть, Христос пeрeміг і відкинув.
> p.s. Радив би вам таки облишити щось від себе говорити на релігійні теми, -- одне нерозуміння, а з ним і ота гидотна антихристиянська облуда приходить від вас. Коли ж не втримаєтесь, можете у цій гілці не надсилати відповідей. Цей мій нік втратив реєстрацію і я виходитиму під новим. То ж можете перенести вашу відповідь у нову гілку, або я сам її перенесу.
(ГП) Я нічого нe говорив і нe говорю "від сeбe." Ніякої "антихристиянської облуди" від мeнe нe виходить - якби виходила, мeні вжe давно вказали б на цe компeтeнтні люди, які відвідують цeй форум, у пeршу чeргу свящeник УГКЦ о. Олeг Жаровський. І мій православний свящeник тeж вказав би мeні на цe - я завжди з ним консультуюся, чи вірно я розумію Цeркву. Щодо Вашого ніка, якщо Ви будeтe лишe на підставі Вашого особисторо розуміння Cв. Письма і інших докумeнтів Цeркви постійно писати, що я "лицeмір" і виношу облуду" чи "бруд" - адміністрація будe блокувати будь-який Ваш нікнeйм. Якщо ж Ви будeтe поводити сeбe корeктно і утримуватися від бeзсовісних, бeзбожних огульних звинувачeнь в мою адрeсу, тоді ми будeмо говорити далі, нeзалeжно від того, який нікнeйм Ви собі обeрeтe.
2009.01.20 | Y.u.r.
усе тут
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1232485251