Заява ОУН (бандерівців) щодо політичної ситуації
10/22/2005 | guest
У 2004 році реальна загроза встановлення в Україні авторитарного проросійського режиму на чолі з Януковичем змусила всі українські політичні сили, весь український народ згуртуватися на захист нашої країни, нашої національної гідності, державної незалежності. Українці перемогли.
Але найскладніший етап розбудови України настав після Майдану. Українське суспільство, спостерігаючи за черговими соціально-економічними кризами, корупційними та політичними скандалами в середовищі нової влади, поступово позбувається ейфорії від “Помаранчевої революції”. Проте жити в цій ейфорії продовжують українські політики. Попри всі заяви у 2004р. керівників блоку “Наша Україна”, коаліції “Сила народу” про неминуче врахування помилок, яких допустилися націонал-демократи у 1990-1991 роках, ми знову стаємо свідками, як вузькопартійні інтереси беруть верх над національними, та навіть над звичайним здоровим глуздом.
Для більшості політиків вибори 2006 року вже давно стали головною метою діяльності. Замість спільної праці для збереження та розбудови здобутків “Помаранчевої революції”, вирішення актуальних соціально-економічних проблем, кожен із них зосередився над єдиним завданням – провести власну політичну силу до влади, принагідно ослабивши конкурентів. При цьому забуто про головну загрозу Українській державності – про Росію.
Московські політики не відмовилися від намагання повернути Україну під свій контроль. Наступні парламентські вибори – це їхній шанс для реваншу за поразку на президентських. Вони готуються до цього. А українські партійні лідери в цей час вираховують електоральні відсотки і потенційні посади, які їм вдастсься здобути після виборів.
Серед українського народу, який був тією єдиною силою, яка здійснила “Помаранчеву революцію”, наростає розчарування такою “діяльністю” команди “переможців”. Усе це може привести до апатії серед виборців та трагічного результату – поразки на виборах роздрібнених національно-демократичних сил і реваншу сил олігархічно-проросійських. Може повторитися те, що вже не раз траплялося в українській історії – чвари жмені політиків привели до поразки цілого народу.
Ми ще раз закликаємо українських політиків згадати про те, що вони опинилися при владі не завдяки власним заслугам, а волею українського народу. І дбати їм потрібно про інтереси не власні, а національні.
Національні інтереси зараз вимагають створення поряд з ліберально-демократичними Народним Союзом “Наша Україна” та об?єднанням “Батьківщина” потужного правоцентристського блоку, який поруч із Президентом Ющенком став би чітким виразником українських національних інтересів.
Ми ще раз закликаємо рядове членство національно-демократичних партій – Народного Руху України, Української Народної Партії, Конгресу Українських Націоналістів, Української Республіканської Партії “Собор” та інших: вимагайте від своїх партійних лідерів реальних, а не “піарних” кроків, спрямованих на консолідацію ваших партій та створення потужної “Української правиці”.
Не дамо втратити через амбіції одиниць те, що спільно виборювали мільйони на Майдані!
18.10.2005
Андрій Гайдамаха, Голова Проводу ОУН (р)
Але найскладніший етап розбудови України настав після Майдану. Українське суспільство, спостерігаючи за черговими соціально-економічними кризами, корупційними та політичними скандалами в середовищі нової влади, поступово позбувається ейфорії від “Помаранчевої революції”. Проте жити в цій ейфорії продовжують українські політики. Попри всі заяви у 2004р. керівників блоку “Наша Україна”, коаліції “Сила народу” про неминуче врахування помилок, яких допустилися націонал-демократи у 1990-1991 роках, ми знову стаємо свідками, як вузькопартійні інтереси беруть верх над національними, та навіть над звичайним здоровим глуздом.
Для більшості політиків вибори 2006 року вже давно стали головною метою діяльності. Замість спільної праці для збереження та розбудови здобутків “Помаранчевої революції”, вирішення актуальних соціально-економічних проблем, кожен із них зосередився над єдиним завданням – провести власну політичну силу до влади, принагідно ослабивши конкурентів. При цьому забуто про головну загрозу Українській державності – про Росію.
Московські політики не відмовилися від намагання повернути Україну під свій контроль. Наступні парламентські вибори – це їхній шанс для реваншу за поразку на президентських. Вони готуються до цього. А українські партійні лідери в цей час вираховують електоральні відсотки і потенційні посади, які їм вдастсься здобути після виборів.
Серед українського народу, який був тією єдиною силою, яка здійснила “Помаранчеву революцію”, наростає розчарування такою “діяльністю” команди “переможців”. Усе це може привести до апатії серед виборців та трагічного результату – поразки на виборах роздрібнених національно-демократичних сил і реваншу сил олігархічно-проросійських. Може повторитися те, що вже не раз траплялося в українській історії – чвари жмені політиків привели до поразки цілого народу.
Ми ще раз закликаємо українських політиків згадати про те, що вони опинилися при владі не завдяки власним заслугам, а волею українського народу. І дбати їм потрібно про інтереси не власні, а національні.
Національні інтереси зараз вимагають створення поряд з ліберально-демократичними Народним Союзом “Наша Україна” та об?єднанням “Батьківщина” потужного правоцентристського блоку, який поруч із Президентом Ющенком став би чітким виразником українських національних інтересів.
Ми ще раз закликаємо рядове членство національно-демократичних партій – Народного Руху України, Української Народної Партії, Конгресу Українських Націоналістів, Української Республіканської Партії “Собор” та інших: вимагайте від своїх партійних лідерів реальних, а не “піарних” кроків, спрямованих на консолідацію ваших партій та створення потужної “Української правиці”.
Не дамо втратити через амбіції одиниць те, що спільно виборювали мільйони на Майдані!
18.10.2005
Андрій Гайдамаха, Голова Проводу ОУН (р)