МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Пропозиції громадських організацій до Програми уряду

10/05/2006 | guest

Пропозиції громадських організацій до Програми дій Уряду


Український незалежний центр політичних досліджень
Всеукраїнська громадська організація
„Комітет виборців України”
Комітет «Рівність можливостей»
Громадська організація "Інтерньюз-Україна"
Громадянська мережа ОПОРА
Українська Гельсінська спілка з прав людини
Центр політико-правових реформ



Пропозиції громадських організацій до Програми дій Уряду щодо політики з розвитку громадянського суспільства в Україні

Наявна державна політика в Україні щодо організацій громадянського суспільства ускладнює реалізацію соціально значимих громадських ініціатив, розширення спектру соціальних послуг, що надаються громадськими організаціями, утруднює залучення громадськості до прийняття рішень та громадського контролю.

Низький рівень партнерських відносин між органами влади та громадянським суспільством створює ризик поступальному суспільному розвитку та розвитку демократичної системи управління в Україні.

Підписавши План дій Україна – Європейський Союз, Україна взяла на себе зобов’язання значно покращити умови діяльності організацій громадянського суспільства.

Ми, громадські організації, звертаємося до Уряду з проханням в своїй Програмі дій передбачити на ступні заходи:

1. Провести дерегулювання громадської діяльності.

Переглянути та спростити процедури, що регулюють створення, реєстрацію та діяльність громадських організацій, благодійних фондів та органів самоорганізації населення.
Запровадити єдине реєстраційне вікно для об'єднань громадян та зменшити вартість реєстраційних процедур. Умови реєстрації для організацій громадянського суспільства мають бути не гіршими, ніж для інших юридичних осіб.
Забезпечити відкритий доступ до державних реєстрів інформації про об'єднання громадян, благодійні фонди та інші.
Розробити відповідні зміни до Законів України: „Про громадські організації”, „Про органи самоорганізації населення”, „Про благодійність та благодійні організації”. Привести у відповідність до нині чинного законодавства акти КМУ та інших центральних органів влади.

2. Розробити та запровадити спільно з організаціями громадянського суспільства урядову Стратегію розвитку громадянського суспільства України.

Створити робочу групу при Кабінеті Міністрів України з представників міністерств, відомств та організацій громадянського суспільства з метою розробки Стратегії розвитку громадянського суспільства України та План заходів по реалізації Стратегії на 2007 рік. Цей документ має визначити цілі урядової політики, заходи для їх досягнення та ресурсне забезпечення.
Забезпечити проведення щорічних громадських слухань щодо реалізації Стратегії розвитку громадянського суспільства України.

3. Забезпечити рівні можливості для громадських та державних організацій по наданню соціальні послуги населенню за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Передбачити в Законі "Про державний бюджет України на 2007 рік" умови та розмір субвенцій з державного бюджету на виконання цільових програм надання соціальних послуг.
Внести зміни до Державного класифікатора соціальних стандартів та нормативів, якими передбачити державні стандарти надання соціальних послуг.
Прийняти Постанову Кабінету Міністрів України, де передбачити створення державного реєстру суб’єктів надання соціальних послуг та створення єдиного міжвідомчого органу, що здійснює ведення реєстру.
Внести зміни до Закону „Про соціальні послуги”, якими:
1) спростити вимоги до установчих документів Організацій Громадянського Суспільства (ОГС) у частині надання соціальних послуг та обмежити ліцензування видами діяльності, які вказано в загальному законі про ліцензування;
2) встановити, що порядок надання ОГС соціальних послуг визначається окремими програмами, а не установчими документами;
3) встановити чіткі критерії належності доходів ОГС до їх основної діяльності.

4. Забезпечити прозорість та відкритість діяльності Уряду, міністерств та відомств.

Забезпечити неухильне та повне виконання:
1). Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про інформацію", "Про звернення громадян";
2). Постанов Кабінету Міністрів України „Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” (2004), „Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” (2002).

Скасувати та не використовувати незаконні обмежувальні грифи „не для друку”, „для службового користування”, інші.

5. Забезпечити фінансування організацій громадянського суспільства з державних та приватних джерел на рівні 1% ВВП (5,94 млрд. грн. в 2007 році).

Забезпечити частку державного фінансування ОГС на рівні 30-40% від їх доходів. Що в 2007 році складає 1,8- 2,4 млрд. грн.

Створити податкові стимули для комерційних компаній жертвувати кошти громадським організаціям:
1) встановити альтернативну податкову базу для безповоротної допомоги донорів-юридичних осіб у розмірі 0,2-0,3% їх валових доходів платників податку на прибуток підприємств або їх витрат на оплату праці;
2) звільнити від оподаткування прибутковим податком такі надходження, як членські внески та добровільні пожертвування і безповоротну фінансову допомогу;
3) зняти нижню межу 2% для отримання податкової знижки тим, хто жертвує на благодійність та неприбуткові організації (НПО);
Внести відповідні зміни до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Створити податкові стимули для громадян жертвувати кошти громадським організаціям:
1) підняти верхню межу на добровільні пожертви фізичної особи з 5-ти до 10%;
2) поширити податковий кредит на добровільні внески на користь НУО також на інші види оподаткованих доходів фізичних осіб (крім оплати праці);
3) звільнити від оподаткування вартості соціальних послуг та допомоги, що надають ОГС за державні кошти або в рамках державних соціальних стандартів.
Внести відповідні зміни до Закону „Про податок з фізичних осіб”.

Припинити практику прямого (позаконкурсного) бюджетного фінансування громадських організацій. Запровадити практику проведення конкурсу соціальних проектів для залучення ОГС для надання соціальних послуг.
Внести зміни до Бюджетного кодексу України, якими надати органам самоорганізації населення статус головних розпорядників бюджетних коштів.

Пропозиції громадських організацій до Програми дій Уряду щодо утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі

У представлених досі проектах програми діяльності українського Уряду жодним чином не означено такий напрямок, як свобода вираження поглядів, діяльність ЗМІ та розвиток інформаційної галузі. Стратегія утвердження свободи слова і розвитку інформаційної галузі має стати бути одним із чільних пріоритетів урядової програми, одним із головних тестів на демократичність та європейськість.

Основою цієї Стратегії повинно стати:
1. Виконання зобов'язань України, які випливають з її членства в Раді Європи (зокрема, визначених Рекомендацією № 1722 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року), ОБСЄ, інших міжнародних організаціях, а також досягнення Україною відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв 1993 року, щодо набуття членства в Європейському Союзі в частині забезпечення стабільності та ефективності функціонування відповідних інститутів, які гарантують демократію, принципи свободи слова та розвиток засобів масової інформації (далі – політична складова Копенгагенських критеріїв) та виконання відповідних положень Плану дій «Україна – Європейський Союз»;
2. Моніторинг ефективності реалізації законів та інших нормативно-правових актів, щодо свободи слова та розвитку інформаційної галузі, їх відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій та вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв і відповідних положень Плану дій «Україна – Європейський Союз», підготовка та ухвалення відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів.
Головним засобом досягнення цієї мети є запровадження європейських стандартів в інформаційній галузі, зокрема:
1. Інформаційної політики;
2. Реформування законодавства щодо забезпечення принципу прозорості власності;
3. Розвитку медіа ринків;
4. Реформування державних та комунальних засобів масової інформації;
5. Створення та розвитку системи суспільних (громадських) засобів масової інформації;
6. Впровадження цифрового телебачення та інших новітніх інформаційних технологій;
7. Розвитку українського сегменту мережі Інтернет;
8. Вдосконалення системи підготовки та перепідготовки працівників засобів масової інформації.

Першочерговими кроками у цьому напрямку мають стати:
1. Оголошення мораторію на зміну власності на державні та комунальні ЗМІ до проведення повного урядово-громадського аудиту всіх складових діяльності державних і комунальних ЗМІ – від фінансів до кадрового потенціалу;
2. Підготовка та ухвалення нової редакції Закону про систему суспільних та громадських ЗМІ;
3. Підготовка закону та інших нормативно-правових актів, щодо роздержавлення системи державних і комунальних ЗМІ;
4. Публічне ухвалення урядових зобов’язань, щодо соціальних гарантій для працівників системи державних та комунальних ЗМІ;
5. Публічне обговорення та ухвалення механізмів реалізації та громадського контролю за ухваленням і дотриманням редакційних кодексів та професійних стандартів ЗМІ усіх форм власності;
6. Розробка нової редакції Закону про громадські ЗМІ територіальних громад, що забезпечував реальне забезпечення інформаційних інтересів регіональних громад та незалежну інформаційну політику;
7. Розробка та публічне погодження бізнес-планів та планів дій, щодо паралельної трансформації загальнонаціональних державних та регіональних державних і комунальних ЗМІ – окремо загальнонаціональних державних ЗМІ (електронні та друковані), обласних державних і комунальних ЗМІ (електронні та друковані), районних державних ЗМІ (електронні та друковані);
8. Розробка, обговорення, ухвалення механізмів формування та створення наглядових органів;
9. Обрання керівників конкретних суспільних та громадських ЗМІ;
10. Обговорення та запровадження прийнятної форми фінансування системи суспільних та громадських ЗМІ.


Пропозиції громадських організацій до Програми дій Уряду щодо
реформи публічної адміністрації

Одним з пріоритетних завдань Уряду є побудова ефективної публічної адміністрації (державного управління та місцевого самоврядування), що надаватиме якісні публічні послуги громадянам.
З цією метою Уряд направить свої зусилля на вирішення наступних завдань:
1) формування стабільної та ефективної організації і діяльності виконавчої влади;
2) організації професійної, політично нейтральної та відкритої публічної служби (державної служби та служби в органах місцевого самоврядування);
3) зміцнення статусу громадянина у відносинах з органами публічної адміністрації;
4) створення системи спроможного місцевого самоврядування;
5) гарантування підконтрольності публічної адміністрації політичній владі та суспільству.
В основу реформи публічної адміністрації буде покладено засади організації та діяльності публічної адміністрації правових демократичних країн, зокрема, принципи верховенства права, законності, відкритості, пропорційності, ефективності, підконтрольності, відповідальності.

ПРІОРІТЕТИ УРЯДУ В СФЕРІ РЕФОРМИ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Пріоритет 1. Формування ефективної та стабільної виконавчої влади
Для цього буде:
1) продовжено перетворення Кабінету Міністрів України на політичний орган. Діяльність Уряду здійснюватиметься відповідно до стратегії, визначеної у Програмі діяльності. Основну діяльність членів Кабінету Міністрів буде зосереджено на роботі в Уряді та у Верховній Раді, у тому числі в парламентських комітетах. Кабінет Міністрів максимально передаватиме свої повноваження адміністративного характеру органам виконавчої влади нижчих рівнів;
2) забезпечено чітке розмежування політичних та адміністративних функцій і посад у виконавчій владі. Посади членів Кабінету Міністрів України та заступників міністрів будуть політичними, а для адміністративного управління в міністерствах буде введено посади державних секретарів міністерств, призначення на які здійснюватимуться на основі конкурсного добору;
3) інституційно розмежовано політичні та адміністративні функції в системі виконавчої влади. Міністерства будуть реформовані з метою зосередження на питаннях аналізу, формування та моніторингу політики. У виконавчій владі лише Кабінет Міністрів та міністри як члени Уряду матимуть право видавати нормативно-правові акти (“зовнішньої дії”). Відносини з громадянами та суб’єктами господарювання у виконавчій владі будуть зосереджені в урядових органах, підзвітних і підконтрольних міністрам;
4) покращено процедури роботи Уряду. В роботі урядових комітетів будуть брати участь лише члени Уряду. При кожному урядовому комітеті буде утворено окремий апарат - підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, який знаходитиметься в оперативному підпорядкуванні голови урядового комітету. Для міжміністерської координації будуть впровадженні додаткові робочі механізми. Процедура заочного візування проектів урядових рішень буде замінена на обговорення та погодження за допомогою внутрішньої комп’ютерної мережі та електронного документообігу.
5) підпорядковано усі органи виконавчої влади Кабінету Міністрів. Державні комітети як вид центральних органів виконавчої влади буде ліквідовано/перетворено в урядові органи. Спеціальний статус у виконавчій владі буде збережено лише за Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Службою безпеки, а також незалежними регуляторами природних монополій. Щодо останніх буде забезпечено умови для незалежності, незаангажованості та прозорості в діяльності регуляторів шляхом їх створення (формування) на основі паритетного представництва у їх складі зацікавлених сторін – держави, споживачів та виробників, залучення заінтересованих суб’єктів до процедури ухвалення рішень;
6) упорядковано (стандартизовано) структури міністерств. Внутрішня структура апарату міністерства буде визначатися на основі ключових функцій (основних напрямків роботи) міністерства. Обслуговуючі підрозділи апарату міністерства (канцелярія, відділ персоналу, бухгалтерія тощо, об’єднанні у секретаріат) будуть утворюватися за однотипною структурою для усіх міністерств. Буде змінено підходи до територіальної організації виконавчої влади. У міністерств, як правило, не буде власних територіальних органів. Найбільшу за кількістю та за чисельністю працівників систему будуть складати урядові органи зі своєю територіальною мережею.
7) підвищено ефективність урядових органів. Урядові органи будуть здійснювати спеціалізоване (вузькофункціональне) поточне адміністрування, тобто реалізацію законодавства через управління окремими підгалузями (служба), або надання адміністративних послуг та управління державними підприємствами, установами (агентство), або здійснення контрольно-наглядових функцій (інспекція).
Дані завдання будуть реалізовані на базі ухвалення законів “Про Кабінет Міністрів України” і “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”.

Пріоритет 2. Забезпечення політичної нейтральності, відкритості та професійності публічної (державної та муніципальної) служби
Для цього буде:
1) здійснено відмежування політичних посад від сфери публічної цивільної служби. Політичними посадами в органах місцевого самоврядування будуть визнані посади місцевих голів і депутатів місцевих рад;
2) запроваджено обов’язковий відкритий конкурсний добір для прийняття на службу та службового просування. Вищі посади державної служби також обійматимуться за результатами конкурсу;
3) законодавчо встановлено вимоги щодо позапартійності державних службовців та правові механізми захисту службовців від незаконних політичних впливів;
4) встановлено об’єктивну систему оцінювання держаних службовців, зорієнтовану на результат;
5) реформовано систему оплати праці державних службовців. Заробітну плату у публічній службі буде наближено до оплати праці в приватному секторі. Частка посадового окладу в оплаті праці буде складати не менше 80%. Буде продовжено диференціацію оплати праці з урахуванням рівня відповідальності, забезпечено її швидке зростання на початку кар’єри, а також зменшення міжвідомчих розбіжностей.
6) удосконалено систему управління державною цивільною службою. Буде утворено незалежний колегіальний орган (за зразком Вищої ради юстиції), до відання якого належатимуть питання (добору) надання згоди на призначення вищих державних службовців, прийняття рішень стосовно порушення ними вимог щодо несумісності, здійснення дисциплінарного провадження стосовно вищих державних службовців.
Дані завдання будуть вирішені на базі нового Закон “Про державну цивільну службу” (на заміну чинному Закону “Про державну службу”) на основі Концепції розвитку законодавства про державну службу в Україні, затвердженої Указом Президента України вiд 20.02.2006 р. №140/2006 та “Про службу в органах місцевого самоврядування” (нова редакція).

Пріоритет 3. Зміцнення статусу громадянина у відносинах з органами публічної адміністрації
Для цього буде:
1) забезпечено простоту, раціональність та справедливість адміністративних процедур. На законодавчому рівні буде закріплено процедурні права особи у відносинах з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, в тому числі право бути вислуханим до прийняття рішення, право доступу до матеріалів справи, право на допомогу та представництво, обов’язок органу мотивувати свої рішення та зазначати порядок оскарження;
2) запроваджено ефективний механізм адміністративного (позасудового) оскарження рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. В урядових органах та органах місцевого самоврядування будуть утворені спеціальні апеляційні підрозділи, за залученням до їх складу представників громадськості.
3) спрямовано діяльність органів публічної адміністрації, насамперед, на надання адміністративних послуг. При цьому будуть впроваджуватись нові організаційні форми надання адміністративних послуг (“єдине вікно”, “універсам послуг”, “послуги через Інтернет”) та стандарти якості послуг (на основі критеріїв результативності, своєчасності, доступності, зручності, відкритості, поваги до особи, професійності).
Для цього буде ухвалено Адміністративно-процедурний кодекс України, яким будуть врегульовані заявні та втручальні провадження, процедура адміністративного оскарження.

Пріоритет 4. Створення системи спроможного місцевого самоврядування
Метою реформи місцевого самоврядування є створення умов для надання якісних публічних послуг на найближчому до громадянина рівні. Основним напрямком змін буде децентралізація публічних функцій та ресурсів.
Для цього буде:
1) забезпечено умови для створення економічно самодостатніх суб’єктів місцевого самоврядування шляхом укрупнення сільських і селищних громад. Право на повне місцеве самоврядування матимуть громади (об’єднання громад) з населенням понад 5 тисяч осіб. Як виняток, громада може мати меншу кількість жителів, враховуючи фактори доступності до центру, густоти заселення території, розвиненості транспортної мережі тощо. До 2010 року буде запроваджено фінансові та адміністративні стимулюючі механізми для добровільного об’єднання (укрупнення) громад. В 2010 укрупнення громад буде завершено централізовано.
2) запроваджено повноцінне місцеве самоврядування на рівні району (сільського) як додаткового (субсидіарного) рівня місцевого самоврядування. Районні державні адміністрації буде ліквідовано (після внесення відповідних змін до Конституції України). Районна рада буде формувати власні виконавчі органи та обирати голову виконкому з числа депутатів ради. Починаючи з 2010 року районні ради будуть формуватися через непрямі вибори, з числа уповноважених представників рад громад району (потребує змін у Конституції України). Район буде виконувати ті публічні завдання, які не можуть вирішуватися на рівні громади або які недоцільно (неефективно) покладати на громаду. Буде підготовлено укрупнення районів до, як правило, 70 тисяч жителів, з відповідною транспортною, інформаційною та іншою інфраструктурою.
3) У 2010 році буде проведено вибори органів місцевого самоврядування укрупнених громад (і районів), які протягом року виконуватимуть перехідні функції, а у 2011 набудуть повного обсягу повноважень. При цьому буде запроваджено формування районних рад на основі непрямих виборів з представників рад громад. Також буде законодавчо закріплено диференціацію різних моделей органів місцевого самоврядування, виходячи з чисельності населення громади.
4) Буде змінено порядок призначення голів місцевих державних адміністрацій шляхом надання таких повноважень Кабінету Міністрів (потребує змін до Конституції України). Посади голів обласних державних адміністрацій будуть чітко віднесені до посад державної служби, і на них призначатимуться державні службовці. Буде забезпечено регулярну (щонайменше раз на три роки) ротацію голів обласних державних адміністрацій.
5) буде посилено контрольно-наглядові функції обласних державних адміністрацій за законністю актів (діяльності) органів місцевого самоврядування, особливо після запровадження повноцінного самоврядування на рівні району.
Відповідні новації будуть реалізовані на основі ухвалення Закону України “Про внесення змін до Конституції України” (в частині реформи місцевого самоврядування), а також Закону “Про місцеве самоврядування” (нової редакції, або двох окремих законів “Про місцеве самоврядування громади”, Про місцеве самоврядування району”), Закону “Про адміністративно-територіальний устрій” та змін до Бюджетного кодексу.

Пропозиції громадських організацій до Програми дій Уряду
щодо проведення судової реформи

Відсутність надійної і справедливої системи правосуддя в Україні перешкоджає досягненню юридичної визначеності у суспільних відносинах та економічному розвитку. Суди не мають такого авторитету і довіри, які повинні бути у демократичному суспільстві. Тяганина стала правилом для значної частини справ. Внаслідок деяких недостатньо виважених заходів суди виявилися перевантаженими. Фаховий та моральний рівень багатьох суддів є дуже низьким. Процвітає корупція. Держава недофінансовує потреби судів, внаслідок чого вони стали залежними від місцевої влади і комерційних структур.

Пріоритет 1. Забезпечення системності та послідовності у проведенні судової реформи
Попередні намагання держави щодо реформування системи правосуддя були хаотичними і непослідовними, що призвело до кризової ситуації у галузі судового захисту прав людини.
Для успішного проведення судової реформи Кабінет Міністрів України забезпечить:
1) реалізацію Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Ця Концепція повинна стати основою не лише для створення у 2006-07 роках законодавства для проведення судової реформи, а й для ефективного його впровадження;
2) виконання Плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 20 січня 2006 року №39/2006, а також внесення до Верховної Ради України проектів законодавчих актів, що випливають з цього Плану. Дії у сфері судової реформи повинні бути гармонічно поєднані із заходами щодо виконання зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи;
3) виконання Плану заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженого Указом Президента України від 20 березня 2006 року №242/2006, а також прийняття законодавчих актів, що випливають з цього Плану.

Пріоритет 2. Покращення якості кадрового забезпечення суддівського корпусу
Процедура добору суддів є непрозорою, що створює сприятливі умови для зловживань. Рівень підготовки багатьох суддів недостатній для здійснення ними справедливого судочинства. Належної системи підготовки та перепідготовки кандидатів на посаду судді та суддів не створено. Немає чітко встановленої законом системи визначення заробітку суддів, що ставить їх у залежність від голів судів, виконавчої влади і Президента України. Неефективна система відповідальності суддів в одних випадках дозволяє їм уникати професійної відповідальності, а в інших – створює сприятливі умови для здійснення тиску на принципових суддів. Для подолання цих негативних явищ необхідно:
1) удосконалити процедуру добору суддів, зокрема й до судів вищого рівня, забезпечити її прозорість та організацію на конкурсних засадах:
1/ для забезпечення однакових підходів щодо формування суддівського корпусу рекомендування особи на посаду судді покласти на Вищу кваліфікаційну комісію суддів, яка повинна діяти на постійній основі;
2/ запровадити складання кваліфікаційного іспиту у формі анонімного тестування перед державною екзаменаційною комісією при Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Відповідно змінити повноваження інших кваліфікаційних комісій зі збереженням за ними лише атестаційних функцій та присвоєння початкових кваліфікаційних класів. Для цього достатньо декількох таких комісій на Україну. Необхідності у збереженні кваліфікаційних комісій суддів військових та спеціалізованих судів не буде;
2) запровадити теоретичне і практичне навчання кандидатів на посаду судді, суддів, які вперше призначені на посаду, а також регулярні курси підвищення кваліфікації суддів в Академії суддів України. Для цього слід розвинути потенціал Академії суддів України та мережу її місцевих філій. До викладання в Академії доцільно залучати не лише науковців, а й досвідчених та авторитетних суддів;
3) на законодавчому рівні належить закріпити справедливий і прозорий механізм винагороди за працю судді, щоб її розмір не залежав від розсуду Президента та виконавчої влади. Треба чітко визначити структуру і розміри суддівської винагороди. Преміювання суддів не повинно здійснюватися. Пільги, що не обумовлені статусом судді, слід скасувати, а від деяких інших пільг доцільно відмовитися через компенсацію їх підвищенням розміру заробітної плати. Законом потрібно також визначити гарантії пенсійного забезпечення та довічного утримання суддів, систему соціального страхування суддів, механізм забезпечення суддів житлом з можливістю одержати кредит на пільгових умовах для його придбання;
4) разом з підвищенням гарантій незалежності та матеріального забезпечення удосконалити інститут дисциплінарної відповідальності суддів:
1/ передбачити утворення Дисциплінарної комісії суддів для здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів, яка б діяла на постійній основі;
2/ утворити службу судових інспекторів для перевірки відомостей щодо невиконання суддями їхніх обов’язків та доведення вини суддів у вчиненні дисциплінарних проступків;
3/ виходячи з європейських стандартів, визначити, що більшість в органах, що притягують суддів до дисциплінарної відповідальності (Дисциплінарна комісія, Вища рада юстиції), повинні становити представники суддівського корпусу;
5) встановити особливу процедуру для відкриття провадження у кримінальних справах щодо суддів, щоб сторона обвинувачення не могла чинити тиск на них кримінальним переслідуванням;
6) не ініціювати запровадження виборності суддів громадою чи органами місцевого самоврядування та обмеження терміну їх повноважень без позитивного висновку Ради Європи щодо відповідності цих пропозицій європейським стандартам.


Пріоритет 3. Створення умов для належного забезпечення діяльності судової влади
Склалася практика закладати в Державний бюджет України значно менші видатки на утримання судової влади, ніж ті, що необхідні для забезпечення реальних потреб судів. Державне мито, яке сплачується за звернення до суду, не спрямовується безпосередньо на потреби судів. Приміщення більшості судів не відповідають потребам здійснення судочинства, внаслідок цього вимога щодо відкритості судового процесу у багатьох випадках не реалізується.
Для виправлення кризової ситуації у сфері забезпечення судів потрібно:
1) створити належні умови роботи у судах, насамперед у судах нижчого рівня, зокрема забезпечити комп’ютеризацію судів та автоматизацію діловодства, а також забезпечити функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень із відкритим доступом до нього через Інтернет, як цього вимагає Закон «Про доступ до судових рішень»;
2) суттєво удосконалити порядок фінансування судової влади:
1/ деталізувати перелік відповідних бюджетних програм;
2/ встановити мінімальні нормативи забезпечення судів;
3/ забезпечити включення бюджетних запитів головних розпорядників коштів на фінансування судів до проекту закону про Державний бюджет України, виходячи із нормативів забезпечення судів;
4/ на законодавчому рівні визначити розміри, порядок сплати збору за звернення до суду (замість державного мита) і порядок витрачання коштів від його надходжень;
3) забезпечити виконання Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки; затвердити і почати впроваджувати типові проекти будинків судів, що відповідали б потребам здійснення судочинства;
4) у Державному бюджеті України на 2007 та наступні роки окремо передбачити видатки на розвиток судової системи відповідно до тих змін, які буде внесено у законодавство. Водночас треба визначити у бюджеті джерела цих видатків – це, зокрема, можуть бути надходження від судового збору.

Пріоритет 4. Удосконалення судового устрою та підвищення ефективності судового захисту
В існуючій системі судів загальної юрисдикції неповністю враховано конституційні засади її організації. Нераціональна побудова системи судових органів та розподіл між ними юрисдикції призводить до перевантаження багатьох судів та несправедливого обмеження права на оскарження судових рішень в окремих категоріях справ. Досі не завершено формування системи адміністративних судів, завданням яких є захист прав особи у її відносинах із владою. Тому необхідними у цій сфері є такі заходи:
1) забезпечити більш логічну побудову системи судів загальної юрисдикції відповідно до конституційних засад та європейських стандартів:
1/ передбачити утворення вищих судів як судів касаційної інстанції для цивільної і кримінальної юрисдикцій, а також окружних кримінальних судів (для розгляду справ, що на сьогоднішній день підсудні у першій інстанції апеляційним судам), відповідно відмовитися від створення Апеляційного суду України;
2/ забезпечити створення законодавчих передумов для повної відмови від збереження військових судів у системі судоустрою України і забезпечити їх поетапну ліквідацію;
3/ поступово шляхом реорганізації загальних та господарських судів створити апеляційні кримінальні суди, а також місцеві та апеляційні цивільні суди;
2) завершити у 2006 році формування адміністративних судів, зокрема:
1/ обрати висококваліфікованих суддів у кількості, достатній для здійснення судочинства в адміністративних справах (кількість суддів адміністративних судів, що визначена тепер, є вочевидь недостатньою);
2/ вжити організаційні заходи для забезпечення адміністративних судів приміщеннями, відповідним обладнанням та іншими ресурсами. Становлення адміністративних судів вплине на прискорення розвитку самого адміністративного законодавства, без якого Україна не зможе стати повноцінною демократичною державою;
3) зменшити можливості незаконного впливу на суддів при розгляді ними справ, зокрема:
1/ обмежити адміністративні повноваження голови суду щодо розподілу справ, преміювання суддів, надання відпусток, вирішення питань житлового та соціального забезпечення суддів, добору кандидатур на посади суддів та інші, які можуть бути важелем впливу на суддю;
2/ врегулювати порядок формування колегій суддів та розробити порядок розподілу судових справ між суддями у такий спосіб, щоб вони не залежали від розсуду окремих посадових осіб;
3/ призначення голів судів віднести до сфери суддівського самоврядування;
4) для розвантаження судів поступово вилучити з юрисдикції судів справи про адміністративні правопорушення, що можуть розглядати адміністративні органи, і одночасно передбачити можливість оскарження рішень адміністративних органів у таких справах до адміністративного суду. У майбутньому правопорушення, що зараз вважають адміністративними, доцільно поділити на адміністративні та кримінальні проступки. До кримінальних проступків можна віднести і низку нетяжких правопорушень, що сьогодні визнані злочином. До відповідальності за адміністративні проступки повинні притягати адміністративні органи, а стягнення за кримінальні проступки мають накладати суди кримінальної юрисдикції;
5) підвищити гарантії права на доступ до суду та ефективний судовий захист, зокрема:
1/ встановити механізм відповідальності держави за порушення судами розумних строків провадження;
2/ створити умови для надання якісної правової допомоги, а також забезпечити реалізацію Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні;
3/ для підвищення ефективності виконання судових рішень поступово демонополізувати державну діяльність з виконання судових рішень і передбачити можливість передачі її недержавним виконавцям чи виконавчим агенціям під ефективним контролем з боку держави.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua