МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Гавриїл Костeльник

08/01/2007 | Георгій
В іншій гілці пані Роксана подала цитати з цього письмeнника; я думаю, варто почати обговорeння його творчості в окрeмій гілці, щоби ця дискусія нe загубилася в обмінах тільки двох учасників нашого форуму.

Ось тут коротeнька біографія Г.К. (нe впeвнeний, якою мовою - вони кажуть "на язику руснацох," чи цe русинський діалeкт?).

http://www32.brinkster.com/rusmagazin/maga7/idilskivenjec.html

Адрeса сайту, дe містяться його роздуми (поданий п. Роксаною в іншій гілці):

http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=6583&page=1#text_top

Відповіді

  • 2007.08.01 | Роксана

    Re: Гавриїл Костeльник

    Пане Георгій,

    Дякую за відкриту гілку. Все ж я не є певна чи добре входити в життя Гавриїла Костельника. Краще обговорювати його філософські думки.
    Я подала його коротку біографію в попередній гілці.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.08.01 | Георгій

      Добрe, я тeж за обговорeння самe його творів, а нe життя

      Якщо бажаєтe за доцільнe, можeмо звeрнутися до модeраторів, щоби видалили цю гілку, і тоді можна продовжувати в тій Вашій попeрeдній.
  • 2007.08.02 | Роксана

    Re: Гавриїл Костeльник. Які чудові його слова

    -"Хто висказав останнє слово про Тебе, незглибимий Творче життя? Хочби лише про один Твій твір говорять люди від віків, а ще не виговорились. А щож про Тебе самого? про всі Твої діла? Куди не гляну, коли не гляну, нові тайни находжу -- одну зрозумію, а вона десять нових тайн тягне за собою. Тисяч зрозумію й погоджуся з ними, а тут нова, що шарпає моє серце, й зневолює мене в покорі здатися на Тебе, і в покорі розвязки шукати.

    Нема Тобі кінця, нема останнього слова про Тебе й про Твої діла! Чому? Бо наш конець не тут на землі!

    Чому, ах чому -- о, Творче всемогучий і справедливий -- мій бідний народ, бідний од віків, отак страждає? Чому нема для нього права й волі, коли є для инших? Навіть у часах, коли всі явно признали „воля кождому народові", для мойого народу волі немає. Про нього кажуть:

    „Абож він народ?" -- А щож ми? дерево в лісі, щоб кождий займив з нього чим більше, зрубав його, і грівся при ньому?... .Нещасна наша Україна--Ненька!

    Гниють кости наших братів і сивів, що повстали за волю України, -- гниють мов нелюдські кости. А живим нам судять ті, що їм ми малиби судити. Хто прийде, хто не хоче, той нас змішує з болотом. Глузує з наших сльоз, грається нашим серцем мов дитина лялькою: що хоче, те робить. Звогчені тюрми нашими сльозами, каміння їх нашою кровю плаче. Земля наша нашим цминтарем сталась -- і нікому постояти за нами! Чому мовчать небеса -- сили Твої?

    Якими силами серце засилити, щоб це перетерпіти? Стогін і плач -- наша щоденна мова й розмова.

    Розумію страждання перших христіян: без них Твоє Слово здавалосьби мов казка. Їх жертвою і ми нині живемо. Велике діло зробив Ти з їх мук!

    Чи і з наших це зробиш? Чи Ти вибрав нас на твердий той камінь, щоб инші на нас вигладжувалися? Чи нас вигладжуєш?

    Ждемо, аж виявиться тверда Твоя тайна.

    Та зі смутку й горя розбігаються наші думки по всіх шляхах, шоб випередити розвязку оцеї Твоєї тайни, -- бо вона розшарпує наше серце. Тяжко зрозуміти, та ще тяжше без зрозуміння терпіти!

    Творче таємний! Хто сказав про Тебе останнє слово? В Твоїх руках доля моя й мойого народу. Я чоловік, і це розумію ,,що для чоловіка найвисший закон: „Хай буде воля Твоя!"-
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.08.02 | Георгій

      Я тільки почав його читати, і ось цe сподобалося

      >"... Тобі наша пісня! Тобі, котрого шукає людський рід по мраках, по безвістях; і не знає: чи йде до Тебе? чи без ціли блукає?"
      Дійсно, яка ціль в атeїстів? Людина, яка вірить, що ніякої цілі нeма - яка різниця, чи живe вона, чи ні?

      > "Тобі ця пісня! Пісня засланця, в серці котрого боряться два світи: світ рідний, а далекий, і світ чужий, а близький."

      >"Так Ти нас прикував до нашого гнізда; а дав нам знати про безмежні світи! Між правдою а привидом Ти нас поставив. А нащо? Щоб ми шукали й знаходили, тратили й наново шукали: що правда? що привид? Що Ти? Що не Ти? Щоби хвилювалася наша душа, щоб текло наше життя, як гірська ріка тече... Щоб ми жили в тайні. Щоб жертвою сталося наше життя. Щоб ми Тебе заслужили!"

      >"І зрозумів я, що чоловік не звір, але Ізраїль на землі -- Ізраїль: „Борець Божий". З Богом бореться чоловік, поки життя його. Хто цього не зрозумів, шкода, що чоловіком родився -- бо що робить, не розуміє."
      (Я так розумію, тут про богоборчeство в хорошому сeнсі, як пошук, потяг, запитання - хто Ти, який Ти, і чому всe так...)
  • 2007.08.06 | +O

    Re: Гавриїл Костeльник

    Слава Ісусу Христу!

    Не знаю, чи Ви читали цю маленку спробу дослідження
    http://www.kraina.org.ua/ru-print/document/680/

    "Вiчну драму", як і инші твори Костельника, спокійно читати не можу - надто ще кровоточить рана, завдана цим чоловіком моєму народові
    вибачте

    З повагою
    о.Олег
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.08.06 | Роксана

      Re: Гавриїл Костeльник

      Отче,

      Як вже на те пішло, розкажіть про ти рану, яка ще ятрить. Я не хотіла чіпати цю тему, але як її підняли, то давайте продискутуємо.
      Поза кривдою, багато згідна з його думками.

      -Цікавий факт, що у наведених швидше програмних заявах хорватських модерністів присутні практично всі риси, що надали характеру філософській концепції Костельника: «невидиме джерело, яке таємниче дзюрчить, шепочучи нам про таємниці нашої душі та всесвіту», проявилось у Костельниковій науці про відчуття тайни і космічній реліґійності; «боротьба індивідуума за свободу» знайшла своє відображення у Костельниковому стремлінні «завжди бути самостійним у думанню, завжди шукати глибшої правди» [6, с. 3] у філософії і церковно-національній доктрині [8]; питання «трансцендентних поривів», яких неможливо притупити у людській душі, Костельник торкається у своїх закликах повернутись до природних інтуїцій [10, с. 8-9]; реальне та ідеальне (природнє і надприроднє) наш філософ синтезує з допомогою поняття енергії, яке запозичає із новітньої фізики [5, с. 9-10]; намагання «охопити цілу людину» спонукало Костельника «пірнути» в глибини підсвідомості та ступити на заборонену для офіційної науки terra incognita парапсихологічних явищ [3, с. 204, 293]; а боротьба проти матеріалізму стала чи не основою Костельникового священичого та філософського покликання [4].-
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.08.07 | +O

        Re: Гавриїл Костeльник

        Слава Ісусу Христу!

        В праці Інституту Історії Церкви (Українського Католицького Університету) є відділ, який працює над дослідженням життя УГКЦ в підпіллі. Проведена неймовірна за обсягом робота: записані (магнітофон) і розшифровані (друковані) свідчення живих свідків (священиків/мирян) цього періоду життя Церкви. Серед них є свідчення людей, яких мотивував до підпису за прилучення до РПЦ особисто Костельник.
        о.Гавриїл приходив не сам - з чоловіком у формі. Чоловік цей сідав разом зі священиками за стіл переговорів, витягуючи і ставлячи перед собою на стіл пістолет. Починалась розмова. Іноді о.Гавриїл особисто бив священиків, які не хотіли зректися КЦ. І це все робив дуже овічений мислитель, який вже мав досвід Церкви, що пережила прихід радянщини у 39-му...
        Гавриїл Костельник - людина, тому, звичайно, міг помилятися/зриватися/нервувати під, так виглядає, шаленим тиском, який на нього чинили і Бог Єдиний в цьому правильно розбереться.
        Але я грішний покищо не можу читати/аналізувати його твори - надто велика біда пережита моїм народом з участі/ініціативи Гавриїла Костельника
        вибачте
        З повагою
        о.Олег
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.08.07 | Роксана

          Re: Гавриїл Костeльник

          Отче,

          Є інші пояснення чому Костельник був за об'днання. Мені це більш віругідно. Костельник поступивв так, як колись київські митрополити створили унію з Римом, задля того щоб спасти народ від польської сваволі. Прочитайте ось ці пояснення-
          ------------------------------------------------

          51 (416) 17-23 грудня 2003 року
          Тернопільська Газета
          http://www.te-ga.com


          Чи був Гавриїл Костельник зрадником?

          Після десятиліть переслідувань більшовицьким режимом Українська греко-католицька церква уже півтора десятиліття легально діє в Україні. Понад сорок років у підпіллі одна з найбільших церков, тисячі переслідуваних за релігійні переконання, блаженні мученики, що віддали своє життя за віру. Чи не головною відправною точкою поневірянь цієї церкви був так званий Львівський собор 8-10 березня 1946 року. На ньому Українська греко-католицька церква (УГКЦ) нібито проголосила скасування Берестейської унії 1596 року і свій перехід у лоно Російської православної церкви.

          Головним винуватцем, який готував цей горезвісний акт, є о. Гавриїл Костельник – греко-католицький священик, що очолив так звану ініціативну групу зі злиття греко-католицької церкви з московським православ’ям. Думаючі люди погодяться, що за ширмою Львівського собору та ініціативної групи з о. Костельником стояли каральні органи більшовицької Москви, які, діючи через Російську православну церкву, хотіла будь-що придушити рух опору на Західній Україні.

          План знищення Церкви

          Більшовицький режим розумів, що основною перешкодою для “радянізації” Західної України є не УПА (збройний опір якої раніше чи пізніше вдалося б приборкати), а “уніятська” церква – через її великий авторитет у вірних і вплив у Галичині. Попри свої заяви лояльності до більшовицької влади (“кесарю – кесареве”), греко-католицька церква не могла бути опорою антихристиянської влади, нав-паки, вона завжди залишалася до неї в опозиції. Попри запевнення більшовицької влади, що вона не знищить УГКЦ, митрополит Шептицький сумнівався у щирості режиму і писав, що “маємо підстави побоюватися такої катастрофи, якої наш народ ніколи не переживав”. Сьогодні вже можна стверджувати, що намір більшовицької Москви знищити греко-католицьку церкву виник ще в період першої більшовицької окупації Галичини у 1939 році (“золотий вересень”).

          Цим можна пояснити й перші жорстокі переслідування Церкви, численних замордованих священиків (більшість блаженних мучеників, урочисто проголошених під час візиту римського Папи Івана-Павла ІІ в Україну в червні 2001 року були замордовані більшовиками в тюрмах перед приходом німців у 1941 році). Перед своєю смертю, 23 листопада 1944 року, уже майже нерухомий митрополит Андрей Шептицький призначив своїм наступником Йосипа Сліпого, ніби передчуваючи випробування. “Цей не зламається, – передбачив якось у своєму оточенні митрополит Андрей. – Умре, та не зламається”.

          Для знищення УГКЦ було розроблено детальний план. Його автором став голова Ради у справах Російської православної церкви при Раднаркомі СРСР полковник держбезпеки Г. Карпов. У хрущовські часи “розвінчання культу особи” цей професійний чекіст навіть отримав сувору догану “за грубі порушення соціалістичної законності” у 1937-1938 роках. Але з огляду на його “позитивну працю в подальші роки”, справу закрили. Мабуть, до “позитивної праці” було зараховано і знищення УГКЦ. 15 березня 1945 року Сталін затвердив проект Карпова. Серед заходів, запропонованих Карповим, передбачалося створення так званої ініціативної групи з “возз’єднання” греко-католиків із РПЦ. Саме тут і придалася постать Гавриїла Костельника.

          Людина і вчений
          Він народився у Руському Керестурі в Югославії. Для українців-русинів Бачки, Сріму і Банату, що у Воєводині, на його малій батьківщині, особа о. Гавриїла (ім’я при народженні Ґабор) Костельника за значущістю не поступається Шевченкові. Бачванські русини та українці цінують Г. Костельника як творця першої граматики бачванської мови (діалект, який витворився у тамтешніх українців із словацько-польсько-сербським впливом) та автора численних прозових, поетичних та історичних творів цією мовою. У Руському Керестурі періодично відбувається фестиваль “Костельникова осінь”, а в 1995 році там було встановлене його погруддя.
          Після вищих студій теології і філософії у Заґребі і Фрайбурзі (Швейцарія) у 27-річному віці Костельник захищає докторат з філософії. Митрополит Шептицький стежив за талантом Костельника і перевів його до Львова, де Ґабор став священиком. Але ще більше він був ученим та письменником. А ще – запеклим захисником східної обрядовості, впроваджував її давні елементи. У міжвоєнний період його називали ідеологом східного напрямку у греко-католицькій церкві. Освічена молодь та еліта відвідувала його високоідейні проповіді. Був співзасновником Українського богословського товариства, викладав у духовній семінарії та богословській академії логіку, історію філософії, метафізику, психологію, християнську соціологію та філософію тощо, виконував обов’язки катехита і викладача у гімназіях. Був довголітнім редактором, видавцем та дописувачем численних видань. Його неповна бібліографія становить понад 260 друкованих праць і майже 60 рукописів. У кожній науковій проблемі з широкого обсягу питань, за які брався о. Г. Костельник, він міг сказати своє нове слово. У філософських творах досліджував світ та людину у ньому, природне та надприродне, намагався налагодити між ними гармонію. У диспутах його аргументацію було важко спростувати настільки ж авторитетно.

          На гачку
          У згаданому плані знищення греко-католицької церкви Костельник найкраще надавався на роль керівника “ініціативної групи з возз’єднання УГКЦ з РПЦ” – за переконаннями “восточник” з глибоким аналітичним розумом, авторитетний серед вірних та духовенства УГКЦ священик. Як же могла статися така разюча зміна у поведінці знаної особи – від послідовного антикомуніста до людини, яка активно сприяла реалізації більшовицької ідеї? Просте звинувачення – зрада – відкидаємо як безсиле. Дослідник Олег Петрук так групує ймовірні мотиви вчинку Костельника: 1) чинники психологічного тиску, активізовані через страх за себе, сім’ю тощо; 2) намагання максимально зберегти у церкві те, що підлягало нищенню більшовиками: дух, мову, культуру, обряд та забезпечення їй у легальних умовах можливості самовідтворення та самоврядування (він висловлював вимоги про духовну семінарію в Галичині, “свої” журнали, “своїх” єпископів); 3) спроба паралельно ввести до церкви реформаторські елементи. Адже “антиримські” твори о. Гавриїл мав ще у 20-х роках XX ст.; 4) соборність – Галицька церква об’єднувалася з церквою Великої України.
          Щодо особистих чинників, НКВД заарештувало сина о. Гавриїла, Богдана, ще у 1941 році і брутально шантажувало батька. Інший син, Іреней, вступив добровольцем до дивізії “Галичина”, що воювала на протибільшовицькому фронті (та й сам о. Костельник закликав галицьку молодь вступати до лав дивізії). Є відомості, що хтось із синів був у лавах УПА (загалом у священика було четверо дітей). Як з’ясувалося згодом, більшовики блефували – син о. Гавриїла Богдан був розстріляний у тюрмі ще напередодні приходу німців у 1941 році. Може, о. Гавриїл таким чином прагнув до самореалізації, але він відмовлявся очолити єпархію у “возз’єднаній” церкві, бо, мовляв, хотів і далі займатися наукою.

          Швидше за все, особистий чинник не був головний. На думку доньки Костельника, Х. Поляк, батько намагався у такий спосіб врятувати греко-католицьку церкву від повного знищення.

          Очевидно, Гавриїл Костельник, розглядав “возз’єднання” з Московським патріархатом як політичну акцію. Він усюди висловлював думку про те, що територіально об’єднаний укра-їнський народ повинен об’єднатися також і духом. Думав він і про забезпечення територіально-правової автономії Галицької церкви. І Костельник, і більшовики чудово усвідомлювали, що ведуть взаємну тонку гру. Костельник не зрозумів одного: більшовиків неможливо обдурити, бо вони ніколи не грають за правилами.

          Псевдособор
          Сам “Львівський собор 1946 року” нагадував грубо склепану постановку. Фінансування “заходу” забезпечили органи держбезпеки. Площа перед собором Святого Юра 8 березня 1946 року була синьою від кашкетів ГБ, а львів’яни злословили, що у православного митрополита Київського і Галицького Іоанна (Соколова) під ризами – штани кольору хакі з синім кантом. Ні порядку денного, ні проектів резолюцій учасники “собору” не отримали, багато хто з делегатів дізнався про свою місію щойно після того, як їх висадили з військових авто. Хоч у документах “собору” числиться 216 делегатів, насправді їх було не більше 140. Потім до них долучили покійних і тих, хто на той час перебував у в’язниці. Делегатам заборонили залишати готель і відхилятися від маршруту “Бристоль” – Святоюрський собор. Єпископи відмовилися “возз’єднуватися”, тому в Києві напередодні поспішно “зробили” єпископами інших двох керівників “ініціативної групи” – священиків Пельвецького і Мельника. Згодом присутні одностайно проголосували за скасування Берестейської унії та проголосили возз’єднання з РПЦ. І Костельник, і нововисвячені єпископи виглядали пригніченими, затиналися під час виступів.
          Хоча більшість провінційного священства перейшла на православ’я (з тих, хто не перебував на засланні), чимало служителів відкрито відправляли “уніятські” богослужіння. З монаших чинів у православ’я не перейшов ніхто.

          Хто вбив Костельника?
          Самого протопресвітера Костельника було убито через два роки на сходах церкви. Згідно з офіційною версією, яку мусували радянські пропагандисти, це був В.Панків – член ОУН та “агент Ватикану”. Не відкидаємо зовсім цю версію, хоч родина о. Гавриїла в неї не вірила. Українські повстанці мали підстави для вбивства Г. Костельника. Сам він стверджував: “Хоч наші “бандерівці” вже під час німецької окупації оголосили, що бажають православної віри для всього українського народу, але вони виступають проти нашої справи лише тому, що її намітив уряд. Це, мовляв, “співробіт-ництво” з більшовиками, наша діяльність несе русифікацію для нашої церкви”.
          Однак, представники ОУН і УПА заперечували свою причетність до вбивства. Якби вони хотіли залякати тих священиків, які перейшли на православ’я, то логічно було б не приховувати свою участь у вбивстві, а навпаки – афішувати. Згідно з цією версією, невиправданою залишається також дата вбивства: не напередодні і не відразу після проведення Львівського собору, а лише двома роками пізніше. Ефект від такого “залякування” – щонайменший. Крім того, не знайдено документів, у яких висловлювалось офіційне ставлення ОУН і УПА до діяльності Г. Костельника та “ініціативної групи”, що ускладнює з’ясування цього питання. Ще менш ймовірно списати все на убивцю-фанатика.

          Все ж убивство о. Гавриїла Костельника було найвигідніше радянським каральним органам. Його донька пригадує, що після вбивства дружину о. Г. Костельника викликали до міліції, показали їй тіло вбивці та вимагали визнати у ньому старшого сина Іренея (який перебував в УПА).

          Можливо, о. Гавриїл очолив “ініціативну групу” з метою врятувати свою Церкву від повного знищення і залишився невдоволений результатами своєї діяльності. В такому разі, якщо б протопресвітер висловлював протести перед представниками влади, він і справді ставав небезпечним для неї. Можливо, саме з таких міркувань голова Ради у справах РПЦ згаданий вище Г. Карпов заборонив уповноваженому в УРСР П. Ходченку в травні 1948 року використовувати Г. Костельника для проведення місіонерської роботи на Закарпатті. Він писав: “Необхідно бути надзвичайно обережним з використанням відомого вам протопресвітера Костельника і було б бажаним не відряджати його в Закарпаття”.

          І ще одна важлива обставина – на смерті голови “ініціативної групи” можна було заробити певний політичний капітал. Звинувачення у скоєнні злочину представників ОУН та “реакційного духовенства” давало привід для розгортання чергової хвилі репресій у краї (про це свідчить і вбивство публіциста Ярослава Галана).

          А тим часом, на тлі зростаючої істерії, яку нагнітає сьогодні проти УГКЦ чинна влада та Москва, УПЦ МП (читай: московська церква в Україні) проголосила священномучеником за православ’я протопресвітера Гавриїла Костельника...

          Кирило Півторакожуха
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.08.07 | +O

            Re: Гавриїл Костeльник

            Слава Ісусу Христу!

            Читав я цю статтю.
            Не піддаю сумніву, що о.Гавриїл Костельник хотів добра для своєї Церкви
            Говорю про факти впровадження Костельником цієї ідеї порятунку Церкви і те, до чого воно призвело. Стараюсь не судити цього бідного чоловіка, який з власної волі чи під примусом став гвинтиком нищівної нелюдської машинерії.
            А твори..? Не знаю, як Вам пояснити...
            Може так:
            УТРО
            Раскрылся розовый бутон,
            Прильнул к фиалке голубой,
            И, легким ветром пробужден,
            Склонился ландыш над травой.

            Пел жаворонок в синеве,
            Взлетая выше облаков,
            И сладкозвучный соловей
            Пел детям песню из кустов:

            "Цвети, о Грузия моя!
            Пусть мир царит в родном краю!
            А вы учебою, друзья,
            Прославьте Родину свою!"
            (Иосиф Джугашвили)

            Дуже люблю грузинську мову/культуру, трохи читаю/говорю (маю хороших друзів у Грузії) грузинською і, кажуть, це досить незле звучить мовою оригіналу.
            Але читати я це і инше від Сталіна не можу.
            З о.Г.Костельником все набагато складніше, але суть мого несприйняття Його в якості християнського філософа залишається та сама - методи і наслідки Його прагнень надто кривавлять в серцях людей, які живуть біля мене. До нині кривавлять.
            вибачте
            З повагою
            о.Олег
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.08.07 | Роксана

              Re: Гавриїл Костeльник. Чи так воно було?

              А може в цьому криється та правда, яку замовчують московські батюшки.

              --------------------------
              Все ж убивство о. Гавриїла Костельника було найвигідніше радянським каральним органам. Його донька пригадує, що після вбивства дружину о. Г. Костельника викликали до міліції, показали їй тіло вбивці та вимагали визнати у ньому старшого сина Іренея (який перебував в УПА).

              Можливо, о. Гавриїл очолив “ініціативну групу” з метою врятувати свою Церкву від повного знищення і залишився невдоволений результатами своєї діяльності. В такому разі, якщо б протопресвітер висловлював протести перед представниками влади, він і справді ставав небезпечним для неї. Можливо, саме з таких міркувань голова Ради у справах РПЦ згаданий вище Г. Карпов заборонив уповноваженому в УРСР П. Ходченку в травні 1948 року використовувати Г. Костельника для проведення місіонерської роботи на Закарпатті. Він писав: “Необхідно бути надзвичайно обережним з використанням відомого вам протопресвітера Костельника і було б бажаним не відряджати його в Закарпаття”.
              -----------------
              Страшні речі виробляли "старші брати". Скількі злочинів заподіяні ними, приписували УПА- ОУН. Я не знаю багато про Костельника. Справді оце недавно натрапила на його писання , яке мене зацікавило.
              Я і далі думаю, що він не тільки спасав себе і свою родину, але і пробував спасти народ. Безумовно, він мабуть таки заломався, бо не пійшов слідами ані Шептицького, ані Сліпого. Бог йому суддя.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2007.08.08 | +O

                Re: Гавриїл Костeльник. Чи так воно було?

                Слава Ісусу Христу!

                Бог Йому Суддя
                дякую Вам за цю розмову - мене трохи відпустило
                хоч і далі болить
                багато за цей час передумав і бачу, що спротив у мені викликає не так діяльність Його самого, як старання проголосити о.Гавриїла Костельника святим в РПЦ. А у цьому отця звинувачувати не має сенсу...
                ще раз дякую!
                може колись зможу подискутувати і на теми Його творчости

                З повагою
                о.Олег
  • 2009.06.30 | +О

    Re: ресурс по Гавриїлу Костeльнику (\)

    http://wirade.ru/cgi-bin/wirade/YaBB.pl?board=seeurope;action=display;num=1187000443


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".