Cлово свт. Йоана Золотоустого у Вeлику Ceрeду (/)
04/15/2009 | Георгій
Слово Іоана Золотоустого у Велику середу
Юда простягнув руки до беззаконних; та шукала відпущення гріхів, цей же взяв срібняки. Грішниця принесла миро для помазання Господа; учень погоджувався з беззаконними. Вона раділа, витрачаючи миро дорогоцінне; цей намагався продати Неоціненного. Вона Владику пізнавала, а цей від Владики віддалявся. Вона звільнялася від гріха, а цей робився бранцем його. В той час, як усі інші жінки приходили лиш за отриманням зцілення тілесного, вона (грішниця) прийшла виключно за тим, щоб вшанувати Ісуса, і дістати душевне зцілення. Вона не мала ніякої вади в тілі, і тому особливо кожен має їй дивуватися. І не як до простої людини підходить вона до Ісуса, - інакше не обтерла б своїм волоссям Його ніг, - а як до такої особи, що вища за людину. Тому й принесла до ніг Христових голову свою, частину тіла, що цінніша за все тіло…
Вони (учні) чули, як Ісус казав: «милості хочу, а не жертви», і як докоряв юдеям за те, що вони покинули найважливіше - суд і милість і віру, як на горі розважав з ними про милостиню, і з усього цього робили висновок і размірковували один з одним: «якщо не дозволяє всепалень і давнього богослужіння, то тим менше допустить помазання єлеєм». Але так думали учні, Ісус же, бачачи думки жінки попускає їй наблизитись. І, оскільки, благоговіння її було велике і наполегливість невимовна, то Він, з найбільшої Своєї поблажливості, дозволив їй вилити миро на голову Свою. Якщо Він не відмовився статися людиною, був ношений в утробі, харчувався молоком, то чому дивуватися, якщо й цього не відкидає? Як Отець Його приймав кадіння і дим, так і Він прийняв блудницю, схвалюючи, як я раніше сказав, її прихильність…
Замовчуються подвиги незліченних царів і полководців, яких пам’ятники ще зберігаються; невідомі ні за чуткою, ні на ім’я ті, хто збудував міста, спорудив стіни, отримав перемоги на війнах, здобув трофеї, покорив багато народів, хоча вони й поставили статуї та видали закони; але те, що жінка-блудниця вилила єлей у домі одного прокаженого в присутності десяти чоловіків, всі оспівують у вселенній.
Минуло стільки часу, а пам’ять про цю подію не знищилася; і перси, і індійці, і скіфи, і фракійці, сармати, і плем’я маврів, і мешканці Британських островів оповідають про те, що вчинила жінка-блудниця у Юдеї - таємно, в домі. Велике є чоловіколюбство Господа! Він приймає блудницю, блудницю що цілує ноги, виливає єлей і витирає волоссям, приймає і дорікає тим, хто звинувачує її…
Юда не зворушився цим і не побоявся, коли почув, що Євангеліє буде проповідане повсюдно (а сказане містило в собі невимовну силу); тоді як жінки, і жінки-блудниці, робили таку честь Ісусові, він робив диявольську справу… Ось яким великим злом є сріблолюбство! Воно само зробило Юду і святотатцем, і зрадником. Почуйте всі грошолюбці, що страждаєте Юдиною хворобою, - почуйте і стережіться цієї пристрасті. Якщо той, хто перебував з Христом, творив чудеса, користувався таким вченням, впав у таку безодню від того, що не був вільний від цієї хвороби, то тим більше ви, що не чули навіть Святого Письма і завжди приліплюєтеся до сьогодення, легко можете бути полонені цією пристрастю, якщо не збільшуватимете безперервне старання.
Юда щодня перебував з Тим, Хто не мав, де голову прихилити, щодня навчався справами і словами тому, що не слід мати ні золота, ні срібла, ні двох одежин, - і попри все те не напоумився. Як же ти сподіваєшся уникнути цієї хвороби, коли не вживаєш сильних ліків і не додаєш сильного старання?
Жахливий, воістину жахливий цей звір. Втім, якщо схочеш, легко переможеш його. Це не є хіть вроджена, як це доводять ті, що звільнилися від неї. Природні потяги загальні для всіх; а ця хіть походить лишень від недбальства; від нього народжується, від нього зростає, і коли вловить схильних до неї, змушує їх жити протиприродно. Справді, коли вони не визнають одноплемінників, друзів, братів, родичів, словом - всіх, а з ними разом не знають і самих себе, то чи не означає це жити протиприродно?
Звідси зрозуміло, що протиприродною є і злість, і хвороба сріблолюбства, піддавшись якій, Юда зробився зрадником. Як же він зробився зрадником, запитаєш ти, коли покликаний Христом? Бог, закликаючи до Себе людей, не накладає необхідності, і не чинить насильства над волею тих, хто не бажає обрати чесноти; але застерігає, дає поради, - все робить і всіляко намагається, щоб спонукати їх зробитися добрими; якщо ж хтось противиться цьому, Він не примушує. Якщо ти хочеш дізнатися, чому Юда зробився таким, то зрозумієш, що він загинув від сріблолюбства.
Чому ж, запитаєш, він захоплений цією пристрастю? Тому, що був безпеченим. Від безпечності відбуваються такі зміни, тоді як від ревного ставлення походять зміни протилежні…
Все це сказано мною для того, щоб показати, що якщо ми будемо перебувати в чуванні, то ніхто не може вчинити нам шкоди, і що не від бідності, а від нас самих буває нам шкода. Тому благаю вас усіма силами знищувати хворобу сріблолюбства, щоб нам і тут зробитися багатими, і насолодитися вічними благами, щоб їх нам усім сподобитися через благодать і чоловіколюбство Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава навіки. Амінь.
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2009/04/15/zlatoust.html
Юда простягнув руки до беззаконних; та шукала відпущення гріхів, цей же взяв срібняки. Грішниця принесла миро для помазання Господа; учень погоджувався з беззаконними. Вона раділа, витрачаючи миро дорогоцінне; цей намагався продати Неоціненного. Вона Владику пізнавала, а цей від Владики віддалявся. Вона звільнялася від гріха, а цей робився бранцем його. В той час, як усі інші жінки приходили лиш за отриманням зцілення тілесного, вона (грішниця) прийшла виключно за тим, щоб вшанувати Ісуса, і дістати душевне зцілення. Вона не мала ніякої вади в тілі, і тому особливо кожен має їй дивуватися. І не як до простої людини підходить вона до Ісуса, - інакше не обтерла б своїм волоссям Його ніг, - а як до такої особи, що вища за людину. Тому й принесла до ніг Христових голову свою, частину тіла, що цінніша за все тіло…
Вони (учні) чули, як Ісус казав: «милості хочу, а не жертви», і як докоряв юдеям за те, що вони покинули найважливіше - суд і милість і віру, як на горі розважав з ними про милостиню, і з усього цього робили висновок і размірковували один з одним: «якщо не дозволяє всепалень і давнього богослужіння, то тим менше допустить помазання єлеєм». Але так думали учні, Ісус же, бачачи думки жінки попускає їй наблизитись. І, оскільки, благоговіння її було велике і наполегливість невимовна, то Він, з найбільшої Своєї поблажливості, дозволив їй вилити миро на голову Свою. Якщо Він не відмовився статися людиною, був ношений в утробі, харчувався молоком, то чому дивуватися, якщо й цього не відкидає? Як Отець Його приймав кадіння і дим, так і Він прийняв блудницю, схвалюючи, як я раніше сказав, її прихильність…
Замовчуються подвиги незліченних царів і полководців, яких пам’ятники ще зберігаються; невідомі ні за чуткою, ні на ім’я ті, хто збудував міста, спорудив стіни, отримав перемоги на війнах, здобув трофеї, покорив багато народів, хоча вони й поставили статуї та видали закони; але те, що жінка-блудниця вилила єлей у домі одного прокаженого в присутності десяти чоловіків, всі оспівують у вселенній.
Минуло стільки часу, а пам’ять про цю подію не знищилася; і перси, і індійці, і скіфи, і фракійці, сармати, і плем’я маврів, і мешканці Британських островів оповідають про те, що вчинила жінка-блудниця у Юдеї - таємно, в домі. Велике є чоловіколюбство Господа! Він приймає блудницю, блудницю що цілує ноги, виливає єлей і витирає волоссям, приймає і дорікає тим, хто звинувачує її…
Юда не зворушився цим і не побоявся, коли почув, що Євангеліє буде проповідане повсюдно (а сказане містило в собі невимовну силу); тоді як жінки, і жінки-блудниці, робили таку честь Ісусові, він робив диявольську справу… Ось яким великим злом є сріблолюбство! Воно само зробило Юду і святотатцем, і зрадником. Почуйте всі грошолюбці, що страждаєте Юдиною хворобою, - почуйте і стережіться цієї пристрасті. Якщо той, хто перебував з Христом, творив чудеса, користувався таким вченням, впав у таку безодню від того, що не був вільний від цієї хвороби, то тим більше ви, що не чули навіть Святого Письма і завжди приліплюєтеся до сьогодення, легко можете бути полонені цією пристрастю, якщо не збільшуватимете безперервне старання.
Юда щодня перебував з Тим, Хто не мав, де голову прихилити, щодня навчався справами і словами тому, що не слід мати ні золота, ні срібла, ні двох одежин, - і попри все те не напоумився. Як же ти сподіваєшся уникнути цієї хвороби, коли не вживаєш сильних ліків і не додаєш сильного старання?
Жахливий, воістину жахливий цей звір. Втім, якщо схочеш, легко переможеш його. Це не є хіть вроджена, як це доводять ті, що звільнилися від неї. Природні потяги загальні для всіх; а ця хіть походить лишень від недбальства; від нього народжується, від нього зростає, і коли вловить схильних до неї, змушує їх жити протиприродно. Справді, коли вони не визнають одноплемінників, друзів, братів, родичів, словом - всіх, а з ними разом не знають і самих себе, то чи не означає це жити протиприродно?
Звідси зрозуміло, що протиприродною є і злість, і хвороба сріблолюбства, піддавшись якій, Юда зробився зрадником. Як же він зробився зрадником, запитаєш ти, коли покликаний Христом? Бог, закликаючи до Себе людей, не накладає необхідності, і не чинить насильства над волею тих, хто не бажає обрати чесноти; але застерігає, дає поради, - все робить і всіляко намагається, щоб спонукати їх зробитися добрими; якщо ж хтось противиться цьому, Він не примушує. Якщо ти хочеш дізнатися, чому Юда зробився таким, то зрозумієш, що він загинув від сріблолюбства.
Чому ж, запитаєш, він захоплений цією пристрастю? Тому, що був безпеченим. Від безпечності відбуваються такі зміни, тоді як від ревного ставлення походять зміни протилежні…
Все це сказано мною для того, щоб показати, що якщо ми будемо перебувати в чуванні, то ніхто не може вчинити нам шкоди, і що не від бідності, а від нас самих буває нам шкода. Тому благаю вас усіма силами знищувати хворобу сріблолюбства, щоб нам і тут зробитися багатими, і насолодитися вічними благами, щоб їх нам усім сподобитися через благодать і чоловіколюбство Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава навіки. Амінь.
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2009/04/15/zlatoust.html