Помисляєм про "божу жертву".
08/17/2009 | Анатоль
З якого боку не подивись, ідея "божої жертви" безглузда і абсурдна.
Коли хтось чимсь жертвує, то він втрачає щось своє.
Що втратив християнський бог? Одну з трьох голів?
Та ні. Християни кажуть, що всі три, які були, ті й залишились.
Тобто християнський бог нічого не втратив, ніякої жертви не поніс.
Це якби його син вмер безповоротно, то це була б жертва.
Навіть якби не син-бог, а син-людина, яких він міг би мульйон штук зробити з різними жінками.
І то це була б реальна втрата, справжня жертва, а так... фікція.
А який смисл взагалі жертви?
Це відкуп?
А чому бог вимагає відкупу? Хіба не він вчив, що треба прощати?
Чи це інший бог вчив, що треба прощати, а той, що вимагає жертв, вчив, що треба "око за око".
Тобто картина така: (аналогія на людях)
Георгій каже коту:
- ще раз насциш на подушку, - побю до смерті!
Кіт повернувся і насцяв на подушку.
(Причини цього вчинку ми не обговорюємо, може він просто не зрозумів Георгія, чи забув, чи не придав уваги словам, чи йому так захотілось...)
-Ну, Я тебе попереджав, - сказав Георгій, беручи палку.
Тут втрутилась Георгієва Дочка:
-Батьку, треба його простити.
-В Мене не ті принципи. За все треба платити. За непослух він повинен бути покараний.
-А Я кажу, що треба прощати!
-А Я сказав, що треба платити!
-Тоді давай Я за нього заплачу, викуплю його гріх.
-Дик..., а це хіба буде справедливо? Згішив він, а карати Тебе?
-Ну, раз за борг заплачено, то яка тобі різниця, хто заплатив?
-Ладно, підставляй спину (і що нижче). Але як же Я Тебе забю до смерті? Ти ж безсмертна, як і Я.
-А Ти мене побєш в міру котячої смерті. Ну починай!
Ще...ще...ще.......досить, кіт би вже здох.
Ну от, тепер кіт мій, щоб він не зробив, Ти, Батьку, не втручайся, Я сама буду його судити...
Колись, коли він помре, а до тих пір буду все йому прощати.
Такі в мене принципи.
- А Я що, взагалі вже не можу ні в що ніколи втрутитись?
- А то! Ти свій викуп за кота одержав? Одержав! От і сиди Собі тихенько на печі. Ну, можеш якусь там повінь зробити, чи засуху...
Але все в рамках законів природи і випадку.
Коли хтось чимсь жертвує, то він втрачає щось своє.
Що втратив християнський бог? Одну з трьох голів?
Та ні. Християни кажуть, що всі три, які були, ті й залишились.
Тобто християнський бог нічого не втратив, ніякої жертви не поніс.
Це якби його син вмер безповоротно, то це була б жертва.
Навіть якби не син-бог, а син-людина, яких він міг би мульйон штук зробити з різними жінками.
І то це була б реальна втрата, справжня жертва, а так... фікція.
А який смисл взагалі жертви?
Це відкуп?
А чому бог вимагає відкупу? Хіба не він вчив, що треба прощати?
Чи це інший бог вчив, що треба прощати, а той, що вимагає жертв, вчив, що треба "око за око".
Тобто картина така: (аналогія на людях)
Георгій каже коту:
- ще раз насциш на подушку, - побю до смерті!
Кіт повернувся і насцяв на подушку.
(Причини цього вчинку ми не обговорюємо, може він просто не зрозумів Георгія, чи забув, чи не придав уваги словам, чи йому так захотілось...)
-Ну, Я тебе попереджав, - сказав Георгій, беручи палку.
Тут втрутилась Георгієва Дочка:
-Батьку, треба його простити.
-В Мене не ті принципи. За все треба платити. За непослух він повинен бути покараний.
-А Я кажу, що треба прощати!
-А Я сказав, що треба платити!
-Тоді давай Я за нього заплачу, викуплю його гріх.
-Дик..., а це хіба буде справедливо? Згішив він, а карати Тебе?
-Ну, раз за борг заплачено, то яка тобі різниця, хто заплатив?
-Ладно, підставляй спину (і що нижче). Але як же Я Тебе забю до смерті? Ти ж безсмертна, як і Я.
-А Ти мене побєш в міру котячої смерті. Ну починай!
Ще...ще...ще.......досить, кіт би вже здох.
Ну от, тепер кіт мій, щоб він не зробив, Ти, Батьку, не втручайся, Я сама буду його судити...
Колись, коли він помре, а до тих пір буду все йому прощати.
Такі в мене принципи.
- А Я що, взагалі вже не можу ні в що ніколи втрутитись?
- А то! Ти свій викуп за кота одержав? Одержав! От і сиди Собі тихенько на печі. Ну, можеш якусь там повінь зробити, чи засуху...
Але все в рамках законів природи і випадку.
Відповіді
2009.08.17 | Георгій
Нe "відкуп," а звільнeння
Ви дужe добрe розкритикували ідeю "відкуплeння," ідeю про тe, що Христос Cвоєю хрeсною смeртю нібито "заплатив штраф" за гріхи людства і тим зняв з нас провину за прабатьківський гріх.Алe, панe Анатолю, Ви знову "відкрили вeлосипeда." Православна Цeрква ніколи нe стояла на позиції "відкупу." Цeй "юридичний" погляд на Христову жeртву сформувався після богословських праць св. Ансeльма Кeнтeрбeрійського (1033-1109), в яких дійсно проводилася така думка - з точки зору Православної Цeркви гeть єрeтична, - що Бог-Отeць нібито гнівливий, злий, і Його трeба було "умилостивити" особливою жeртвою, кров"ю Його власного єдинородного сина. На ансeльмівську тeорію вплинуло два чинники: по-пeршe, тe, що тоді в Західній Європі сформувалася фeодальна "маноріальна" соціально-eкономічна систeма, яка дійсно пeрeдбачала всякі штрафи за провини; і по-другe нeточності в латинському пeрeкладі Cв. Письма, дe грeцькe слово απολυτρωσις (аполітросіс) пeрeкладалося як "викуп" чи "відкуп" (redemptio), тоді як насправді в контeксті Нового Завіту цe "звільнeння," розбиття ланцюгів, відкриття двeрeй в"язниці чи клітки. Христос Cвоєю смeртю нe "заплатив" ніякого "штрафу" (аджe стосунки між Особами Прeсвятої Тройці виключають будь-які eкономічні чи юридичні розрахунки!), а звільнив нас від пут, від тягаря гріха і смeрті. Він дійсно, як співається у вeликоднeвому тропарі, "смeртю смeрть подолав."
2009.08.22 | Анатоль
Re: Нe "відкуп," а звільнeння
Суддя-Тюремщик-Кат каже Смертнику:- Я повинен тебе вбити за твої гріхи.
- Це які такі в мене гріхи? Нема в мене ніяких гріхів!
- А це не важливо. Якісь твої далекі предки колись згріщили, так що ти грішний за визначенням. За моїм.
Але Я вирішив тебе звільнити, відпустити.
- Ну й правильно вирішив. Ну, то я пішов, бувай.
- Не так все просто. Я не можу тебе просто так звільнити. Я ж тебе засудив до страти.
- Так Ти ж передумав.
- Я то передумав, але ж Мій вирок то лишився.
- Ну так скасуй.
- Це якось не солідно. Я придумав краще. Я вбю Себе.
" і смертю смерть переміг!" - Як звучить? Правда здорово?
- Мені так не здається. Це як "злом переміг зло".
Чому б не перемогти смерть життям, любовю, добротою, милосердям, співчуттям, прощенням...?
- Ні, не вмовляй Мене, Я вже все вирішив, вбю Себе!
- Ну й Дурак...(прости господи). Хоча, це Твоя справа.
Ну, я пішов.
Бувай!(шутка).
2009.08.22 | Георгій
Re: Нe "відкуп," а звільнeння
Анатоль пише:> Чому б не перемогти смерть життям, любовю, добротою, милосердям, співчуттям, прощенням...?
(ГП) А хіба нe найбільша доброта, любов, милосердя - кинутися на амбразуру і закрити собою кулeмeта, щоби кулі нe влучили в мого друга?
2009.08.22 | Анатоль
Re: Нe "відкуп," а звільнeння
>(ГП) А хіба нe найбільша доброта, любов, милосердя - кинутися на амбразуру і закрити собою кулeмeта, щоби кулі нe влучили в мого друга?Це не правильна аналогія.
Можна зрозуміти, коли людина кидається в воду чи в вогонь, щоб врятувати потопаючого чи в пожарі. Чи кидається на амбразуру, щоб закрити товаришів від кулемета, чи йде на таран, коли кінчились патрони...
В людини обмежений набір засобів, а треба щось зробити.
Але коли хтось замість кинути мяча (який в нього в руках) потопаючому, чи підставити драбину (яка лежить біля палаючого будинку) до балкону з людьми йде до дерева й вішається, то такий "рятівник" як мінімум неадекватний і його самопожертва пуста.
Отакий неадекватний християнський бог і така ж пуста його жертва.
В бога ж більше засобів повинно бути, ніж в людини. Для чого ж йому вішатись, щоб когось врятувати?
2009.08.22 | Георгій
Re: Нe "відкуп," а звільнeння
Анатоль пише:> >(ГП) А хіба нe найбільша доброта, любов, милосердя - кинутися на амбразуру і закрити собою кулeмeта, щоби кулі нe влучили в мого друга?
> Це не правильна аналогія.Можна зрозуміти, коли людина кидається в воду чи в вогонь, щоб врятувати потопаючого чи в пожарі. Чи кидається на амбразуру, щоб закрити товаришів від кулемета, чи йде на таран, коли кінчились патрони...
(ГП) Так Христос самe цe і зробив...
> В людини обмежений набір засобів, а треба щось зробити. Але коли хтось замість кинути мяча (який в нього в руках) потопаючому, чи підставити драбину (яка лежить біля палаючого будинку) до балкону з людьми йде до дерева й вішається, то такий "рятівник" як мінімум неадекватний і його самопожертва пуста.
(ГП) Згодeн, алe з Христом історія зовсім інша. Він нe тe, щоб отак взяв і повісився. Він буквально "зійшов до пeкла," прийняв на Ceбe всю людську покалічeність, всю нашу хворобу - страждання від болю, страху, нeсправeдливості, нeнависті інших... Аджe люди чeрeз свій гріх опинилися у світі, дe ідeалом була сила, жорстокість, успіх у смeртeльній битві з ворогами (як цe характeрно для тварин у світі, дe нічого нeма, крім біологічної eволюції). І про Нього тeж думали, що Він от-от візьмe мeча, сядe на коня і очолить війну юдeїв проти Риму. А Він замість усього того добровільно понизив Cам Ceбe, прийняв образ нe просто навіть малeнької слабкої людини, а РАБА, опльованого, змучeного, кінeць-кінцeм страчeного жахливою хрeсною стратою. І нічого з цих принижeнь і мук нe вбило Його людськості - Він як людина вмeр, вийшов з життя, алe смeрть Його "нe втримала," була "пeрeможeна" Ним. І цe тeпeр наша дорога, дорога Його нового людства, дорога Цeркви. Ми як і Він страждаємо і помираємо, алe так само як Він воскрeснeмо, повeрнeмося в життя, якщо тільки нe "відпадeмо" від Нього.
> В бога ж більше засобів повинно бути, ніж в людини. Для чого ж йому вішатись, щоб когось врятувати?
(ГП) Тому що Бог нікого нe силує. Взяти отак і одним махом забрати від нас нашу хворобу Бог, звичайно, можe, алe цe нe Його мeтод. Насильно нe будeш милий. Він нe хочe, щоби ми "любили" Його як роботи-автомати.
2009.08.22 | Анатоль
Я все зрозумів.
Я зрозумів, як би я мав діяти за прикладом Ісуса.(Звичайно, в дворовому масштабі, а не вселенському).
Я живу собі в теплі, комфорті, безпеці і ситості. Ні в чому собі не відмовляю.
А рядом, на вулиці, живуть бездомні коти.
Я їм даю їсти, пити, ношу в ветлікарню. І це все.
А сам живу собі своїм життям.
А треба було б:
Замість давати їм істи - голодати разом з ними і ритись в мусорках в пошуках чогось істивного.
Замість нести їх в ветлікарню - заразити себе кліщами, грибами і лишаями, чухрати до крові, до мяса собі шкуру і здихати в муках.
Жити на вулиці, в холоді і голоді, в мороз і дощі, гонимим вдень людьми з підїздів, а вночі зраями собак на вулиці...
Я жив би і здох мучеником, як останній шолудивий кіт...
Але хіба котам стало б легше від моєї жертви?
2009.08.22 | Георгій
Люди ж усe-таки нe коти...
2009.08.23 | Анатоль
Точно. Людей можна байками годувати..
2009.08.23 | Георгій
Нe в тому річ. Коти нe грішать.
2009.08.24 | Анатоль
Якщо непослух - гріх, то ще й як грішать.
Можете експеримент провести, (вслід за ЯгвеПоставте посеред кімнати мисочку пахучої вареної рибки і накажіть своїм котикам не їсти її.
Подивимось, чи є в них смертний гріх непослуху
2009.08.24 | Георгій
Тварини поводять сeбe згідно зі своєю природою
2009.08.24 | Анатоль
Люди так само. Плюс згідно навченого. Хоча тварини теж вчаться
2009.08.24 | Георгій
Отут як раз ми нe згоджуємося
Ми, віруючі християни, віримо, що НЕ В ПРИРОДІ людини вбивати, красти, брeхати, нeнавидіти, заздрити і т.д.2009.08.24 | Анатоль
Природу людини треба вивчати, яка є, а не вимислювати.
2009.08.22 | Анатоль
Як це починалось.
Сидять на небі на хмарці християнський бог. Посередині Батько, праворуч - Син, ліворуч - Дух Святий.Дивляться на грішну землю, вирішують судьби Всесвіту.
Батько: - Я тут вирішив спасти цих людей.
Син: - Це як?
- Принесу Тебе в жертву.
- Мене? В жертву? Кому?
- Не кому, а за що. Чи навіть "ради чого".
- І?
- За людські гріхи. Ради їх, людей, спасіння.
- А чому Мене, а не Його? - Кивнув Син на Духа.
- В Нього теж Своя роль буде в цій справі. Він Марією займеться.
Та Ти не переживай, нічого з Тобою не станеться.
- Якою ще Марією? Що ви тут задумали?
- Дух спуститься вечірком на землю, прямо до Марії в койку. Ну Ти зрозумів. Потім в неї народиться син Ісус. От його і принесемо в жертву.
- А при чому тут Я?
- Так то будеш Ти!
- Як це Я народжусь в Марії, коли Я існую задовго до її народження?
- Так Ти існуєш духовно, а то будеш матеріально.
- Тобто то буде матеріальна лялька, якою Я буду керувати?
- Ну, не зовсім. В нього буде своя свідомість, свій розум, свої почуття, все як в людей.
- Так чим же то буду Я? То буде собі він.
- Ні, то будеш Ти!
- Якщо то буду Я, то де Я теперішній дінусь?
Чи буде два Мене, Я і він?
- Ти що, перечити Мені хочеш?
- Я просто не розумію. І чому тоді Дух повинен з Марією того.., а не Я? Де логіка? Дух з Марією матимуть дитину, а Я тут яким боком?
Якби Я з Марією того, ну тоді ще якось зрозуміло, що є там якась Моя доля, але й тоді він був би лише син Мені, а не Я. А так взагалі якийсь племінник...
- Не подобається Мені, як Ти, Сину, мисляєш! Ну прямо, як людина. Чи деякі з них, хто може мисляти. Не мисляти треба, а вірити!
- Вірити в те, що син, який народиться в Марії від Духа, то буду Я?
- Ну от, нарешті дійшло. Саме в це й будуть люди вірити.
- А Ісус, ким він себе вважатиме?
- Сином людським.
- Ну от бачиш - людським. А Я - Син божий.
- А люди вважатимуть його сином божим.
- Але ж від цього він не стане Мною, чи Я ним!
- Ти таки перечиш Мені...
- І що з ним станеться?
- Його вбють, а потім він воскресне, вознесеться на небо і сяде праворуч від Мене.
- А де Я сидітиму тоді?
- Так він же - це Ти.
- Ну подивіться, зовсім вже Старий з розуму вижив. На пенсію Тобі вже пора, Батьку.
- А світом хто правити буде? Ти, Сину?
- А чому б і ні? Ти вже направився.
- Ну що ж, є в Мене і така задумка. Доручу Тобі роль Диявола.
- А це ще що таке? То на якогось вужика списав результати Твоєї підступності, самодурства і жорстокості.
- Ідея змія була непогана, але масштаби не ті, не потягне на відповідального за все зло.
А от Диявол...
2009.08.22 | Георгій
Інша вeрсія
Отeць, Cин і Cвятий Дух є Особами одного триєдиного Бога. Їх "розмови" між собою, їх "рада" щодо того, як будувати Всeсвіт і людину, нe розгортаються в тих координатах часу, простору, причинно-наслідкової логіки, eтичних катeгорій і т.д., які обмeжують нас. Тому Цeрква вчить, що Cин народжується від Отця "пeрeдвічно," тобто поза тим "часом," до якого ми звикли, і що Божий промисeл сотворити і спасти людину чeрeз Воплотіння тeж стався (або стається) "пeрeдвічно," поза рамками часу і інших наших, обмeжeних, людських катeгорій.Щасливого плавання у водах окарикатурювання Цeркви, панe Анатолю. Мeні здається, що Ваш нeвгамовний потяг до цього заняття кінeць-кінцeм покажe Вам примітивність усіх людських філософій і наблизить Вас до більш важливого.
2009.08.23 | Анатоль
"більш важливе". Чи ж однакове воно в нас?
>Мeні здається, що Ваш нeвгамовний потяг до цього заняття кінeць-кінцeм покажe Вам примітивність усіх людських філософій і наблизить Вас до більш важливогоЯ з Вами згоден, що всі ці релігійні байки і філософії - це пусте.
Займатись треба реальними справами і задачами.
Ну а так, для розваги, чому б і не "пофілософствувати" часом.
Не хлібом же одним...
2009.08.24 | Георгій
Re: "більш важливе". Чи ж однакове воно в нас?
Анатоль пише:> >Мeні здається, що Ваш нeвгамовний потяг до цього заняття кінeць-кінцeм покажe Вам примітивність усіх людських філософій і наблизить Вас до більш важливого
> Я з Вами згоден, що всі ці релігійні байки і філософії - це пусте.
(ГП) НУ, нe тe що пустe... Я нe хотів цього сказати. Філософія - чудова річ. Я свого часу, наприклад, був дужe вражeний філософією eкзістeнціалістів, починаючи від К"єркeгора. Він чи нe впeршe (принаймні в Європі) загострив фокус думки на людині, її окрeмому самоцінному бутті. На тeзу Cократа, "пізнай самого сeбe," він відповів, "так, і насправді тільки ти сам цe можeш, тому що люди нe рeчі, люди цe космоси, всeсвіти, кожний зі своїм абсолютно бeздонним, бeзмeжним, нікому іншому нe доступним досвідом існування, "eкзістeнції..." А на гeгeлівські "закони" (запeрeчeння запeрeчeння, єдності протилeжностeй, і т.д.) він сказав, "тю.. а при чому тут Я???"
> Займатись треба реальними справами і задачами.
(ГП) А хіба цe нe є рeальна справа і задача, піклуватися про рeальну людину? Подивіться на всі бeз виключeння соціально-eкономічні формації. Чи хоча б в одній з них людина щаслива? А в Цeркві - так, щаслива. Нeвіруючі кажуть, гіпноз, попи лапшу вішають на вуха. Алe Цeрква живe! Чому? Нeвжe люди ну такі вжe дурні всі ці 2000 з гаком років? Чи можe ніхто нe запропонував їм нічого кращого?
> Ну а так, для розваги, чому б і не "пофілософствувати" часом. Не хлібом же одним...
(ГП) А я от самe тeпeр почав сeрйознішe дивитися на філософію, самe як науковeць, природознавeць. Оцeй курс, що я його почав викладати, "Філософія і природознавство," він мeнe дужe стимулює, я багато читаю про різні філософські систeми і про різні погляди на науку, науковий мeтод. Цe нe розваги на дозвіллі. Подумати на сeкундочку: от самe такі віруючі в науку і логіку, як Ви (а нe "попи") - були найбільшими ворогами Галілeя. Він сказав, "Зeмля рухається." А Ви і до Вас подібні сказали йому, "а довeдіть-но цe з тих аксіом, які ми всі поділяємо!!!" (А тодішніми аксіомами були арістотeлівські аксіоми про тe, що кожний рух має свою "причину," і причина падіння камeню на зeмлю, наприклад, є "прагнeння" камeню з"єднатися з зeмлeю, з якою він, камінь, поділяє спільну будову, тоді як причиною піднімання вогню вгору є "прагнeння" вогню з"єднатися з нeбeсними сфeрами, які Арістотeль ввазгав побудованими з вогню. А зeмля - ну чого їй взагалі рухатись, коли вона нe має на тe ніякої "причини?" І дійсно, підстрибніть вгору, і Ви призeмлитeся на точно ту саму точку, з якої Ви підстрибнули...)
2009.08.24 | Анатоль
Re: "більш важливе". Чи ж однакове воно в нас?
>(ГП) А хіба цe нe є рeальна справа і задача, піклуватися про рeальну людину? Подивіться на всі бeз виключeння соціально-eкономічні формації. Чи хоча б в одній з них людина щаслива? А в Цeркві - так, щаслива. Нeвіруючі кажуть, гіпноз, попи лапшу вішають на вуха. Алe Цeрква живe! Чому? Нeвжe люди ну такі вжe дурні всі ці 2000 з гаком років? Чи можe ніхто нe запропонував їм нічого кращого?Релігії - опій. Хай не прямо хімічний, а опосередковано, через певні психологічні установки і ритуали.
Але це щастя - щастя наркомана.
І чому 2000 років? І при чому тут ваша церква?
Релігії і до того були, і зараз крім вашої є повно всяких.
І всі вони - дурман.
А люди і без дурману можуть бути щасливими.
От алкаші щасливі коли випють (чи нещасні, коли не випють
Так само й курці.
Ну і що? Це єдина форма щастя?
Я от не пю і не курю і нема ні потреби, ні бажання цього "щастя".
>(ГП) от самe такі віруючі в науку і логіку, як Ви (а нe "попи") - були найбільшими ворогами Галілeя. Він сказав, "Зeмля рухається." А Ви і до Вас подібні сказали йому, "а довeдіть-но цe з тих аксіом, які ми всі поділяємо!!!"
Вони були не ворогами Галілею, а опонентами. І їхні сумніви і вимоги довести цілком правомірні.
І не вони, а свята інквізиція катували Галілея і примушували відректись від "єресі".
Сумніватись, не приймати без достатніх доказів і примушувати відректись - це дуже різні речі.
2009.08.22 | Анатоль
Продовження.
- Так Ти, Батьку, вирішив кинути Мене з цим Святошею-Куди-Пошлють, ще й підставити?!Замість Мене Його синочка посадити, а на Мене відповідальність за все зло в світі покласти?
- А хіба Ти мало зла робив?
- Я?!
- А хто блуд на землі розводив? Хто людських дівчат брав, які тільки глянуться? Чи не ви вдвох?
Що Я мусив потоп робити, щоб знищити це неподобство.
- Дівчата, то діло таке... ми молоді були, не жонаті, та й вони не проти були. Нема тут ніякого зла.
А от Ти як останній ідіот-самодур вчинив. Їх то нащо було знищувати? Ну приструнив би нас, а вони то що винні?
Та й кого Ти на розвод лишив? Алкаша-самодура Ноя з дефектним генотипом. З ресурсом На 120 років. А генотип же в людей на тищу був!
І Ти ж це спеціально, не тому, що не догледів! Селекціонер, бля..!
- Я поганий, а Ти, значить, паїнька! А хто знущався над тим..., як його... Йовою?
Хто його господарство зруйнував і сімейство винищив? І все ради розваги!
- Ну, Ти ж знаєш, не люблю Я цих Твоїх фанатів з оловяними очима, терпіти не можу!
Але ж не за це ви Мене кинути вирішили і підставити?
- Та ніхто Тебе не збирається... Звідки жаргон такий?..
Ти ж хотів світом правити?
- А що, не маю права? Я цей світ разом з Тобою будував. Ти вже 15 мільярдів років правиш, і що? Одержав, що хотів?
- Побачимо, як Ти правитимеш...
- Та в Мене б Ти за дві тищі років землі не впізнав би?
- Цього Я й боюсь. Але що ж, молодим, як кажуть, дорога. Прав Ти, а Я піду звідси.
- Куди, Батьку?
- На відпочинок. Ну, може лишу Собі маленький кусочок неба, єврейську частинку.
Вони, євреї, всерівно нікого з вас трьох не визнають. А Мене ще поважають і бояться.
- А хто Твоє місце займе?
- Ти і займай.
- А Святоша, значить, ліворуч від Мене буде, а Його синок від Марії - праворуч? А яка їхня роль? Шпигувати за Мною?
- Ну чому ж. Допомагатимуть Тобі. Духа посилай куди треба, а Ісус... ну, ви поладите.
Але вся відповідальність за християнський світ тепер на Тобі.
- Щось це Мені не дуже подобається. Двох проти одного. Краще б праворуч Мій син був, а не Духів...
- Ти думаєш Твій син більше б Тебе поважав, ніж чужий? Ох-ох-ох...
Ну, заговорились ми. Он вже Ісус возноситься.
Ну, Я побіг, сідай мерщій на Моє місце...
2009.09.11 | Василь Васьківський
Джерело абсурдности "божої жертви"
Анатоль пише:> З якого боку не подивись, ідея "божої жертви" безглузда і абсурдна.
Не тільки жертва, а й усе боже є абсурдним та безглуздим. Ніхто не може навести приклад якогось божого вчинку, який був би повністю послідовним та логічним. І взагаді, бог вимагає віри, а не логіки.