07/15/2010 | Олег Ведмеденко

Протоієрей Олег Ведмеденко

Запитання: Чому православні християни й католики вшановують Діву Марію, називаючи її Богородицею? Чи правильно ми робимо, коли молимось до Неї? Адже сказано: “Немає іншого Ймення під небом, яким би ми могли спастися, окрім Імені Ісусового!”

Відповідь: Безумовно, немає іншого Імені. Бо “Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням” (Дії святих апостолів, 10 розділ, 43 вірш). Бо “…нема ні в кім іншім спасіння” (Дії, 4.12)…

Але ж ми і не просимо Богородицю спасти нас Своєю силою, а тільки молитвами Своїми! Бо сказано: “Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового” (Послання апостола Павла до Галатів, 6.2); “…признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!” (Соборне послання апостола Якова, 5.16).

А хто з братів та сестер наших по вірі є більш праведним, аніж Всесвята Діва? Хто сподобився найвищої честі – стати Матір’ю Бога нашого не тільки духовно, як про це читаємо в Євангелії від Матвія, 12.49, але й буквально? Кого найщасливішою, завжди блаженною вважають усі роди віруючих та вірних синів Божих по благодаті Христовій? Кого іще прославляє Церква як “чеснішу (дорогоціннішу. – Авт.) від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів”? От тому ми й молимося (звертаємося з проханням про заступництво) до Неї, як до дійсно Святої Праведниці, Яка здобула вже у Святая Святих всю повноту духовного сходження та спілкування з Триєдиним Богом. І Яка духом, душею та тонким, духовним, прославленим тілом перебуває нині перед Небесним престолом Господнім, та возносить до Нього святі й ревні молитви Свої за нас.

Те, що ми просимо Пріснодіву Марію молитися за нас до Божественного Свого Сина, зовсім не є спробою перекласти увесь тягар молитовних зусиль лише на Її плечі. Кожен сам за себе дає відповідь перед Богом. Але “…де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них”, – говорить Господь. Тому-то сама ідея єднання Тіла Христового освячена волею Божою, а отже, наше молитовне спілкування зі святими угодниками й Богородицею зокрема (як, власне, і з усіма членами Церкви), є справою богоугодною і Богом благословенною.

Церква земна, “воююча”, не лише підносить свій голос в молитві до Господа, але й просить молитовного єднання, молитовної допомоги у Церкви Небесної, “торжествуючої”. І тоді ревна, спільна молитва Єдиної Святої Соборної і Апостольської Вселенської Церкви Божої, “як кадило запашне”, возноситься до Отця нашого, що на Небі. І вібрація кожного нашого серця зливається у гармонійному єднанні з чистими, світлими духовними вібраціями тих святих, благословенні імена яких ми призиваємо своїми устами. Тоді Божественний акорд всеперемагаючого молитовного пориву змітає усі перешкоди, руйнує всі перепони на шляху нашого єднання із Божеством!..

Наші брати-протестанти, хибно розуміючи догмати православної віри, не сприймають практики вшановування Божої Матері. Набір запитань-заперечень опонентів православ’я протягом сторіч залишається незмінним, і я спробую коротко дати відповіді на них, ґрунтуючись виключно на Святому Письмі. Сподіваюсь, вони якщо й не похитнуть підвалин ортодоксального протестантизму, то хоча б висвітлять позицію традиційної деномінації…

Запитання: Де бачимо у Святому Письмі, що Марія дійсно є Божою Матір’ю?

Відповідь: Апостол пише: “А все оце сталося, щоб збулося сказане пророком від Господа, Який провіщає:

«Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Емануїл», що в перекладі є: З нами Бог (зауважте – Бог, а не просто людина. – Авт.)” (Від Матвія, 1.22–23; див. також Ісаї, 7.14).

“Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог в тілі з’явився” (Перше послання апостола Павла до Тимофія, 3.16).

Родичка Маріїна, Єлизавета, вітає Її як Матір Божу: “Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотіла дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби Твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла Мати мого Господа?” (Від Луки, 1.41–43).

Запитання: Звідки узято звертання “Цариця Небесна”?

Відповідь: “…по правиці Твоїй [о, Боже] стояла Цариця в офірському щирому золоті” (Псалом 44(45).10).

Запитання: З чого видно, що Марія народила Спасителя не від смертного чоловіка, а від Духа Святого?

Відповідь: “А Марія озвалась до Ангела: «Як же станеться це (зачаття. – Авт.), коли мужа не знаю?»… І Ангел промовив у відповідь Їй: «Дух Святий злине на Тебе, і Всевишнього сила обгорне Тебе, через те-то й Святе, що народиться, буде Син Божий!” (Від Луки, 1.34–35).

“…ось з’явивсь йому (Йосипу. – Авт.) Ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній – то від Духа Святого” (Від Матвія, 1.20).

Запитання: Чому православна церква називає Діву Марію Пріснодівою (тобто завжди Дівою – Тією, Яка зберегла Своє Дівоцтво, і дітей інших не мала)?

Відповідь: Пророк Єзекіїль передрік про Неї: “І сказав мені Господь: «Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена...” (Єзекіїля, 44.2).

Запитання: А як же тоді біблійні відомості про братів та сестер Ісусових – чи вони не діти Її? (див. Від Матвія, 12.47–50; 13.55–56).

Відповідь: Ні, бо слово “брати” єврейською та арамейською мовами означає взагалі близьких родичів. Так двоюрідні чи троюрідні брати також називалися просто братами (див. Левит, 10.4; Перша книга Параліпоменон (Перша Хронік), 23.22). Тут маються на увазі або діти Йосипа від першого шлюбу, або двоюрідні брати Ісуса по Матері. Та й якби Пресвята Діва мала інших дітей окрім Ісуса, то Він і не доручав би Її учневі Своєму Іванові, кажучи з хреста:

“Оце, Жоно, Твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв Її до себе” (Від Івана, 19.26–27).

Адже Яків, брат Господній, тривалий час був єпископом Єрусалимським (див. До Галатів, 1.19), та й інші сини Йосипа були в Єрусалимі (Від Матвія, 13.55).

Запитання: Чи не вказують слова Ісусові “Бо хто волю Мого Отця, що на Небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!” (Від Матвія, 12.50) на те, що Христос знехтував Свою Матір, відмовився від Неї?

Відповідь: Хіба може Той, Хто дав Закон Божий, і п’яту Заповідь: “Шануй батька й матір своїх” зокрема, порушити хоча б одну йоту із цього Закону? Безперечно ж, ні! У наведеній цитаті Спаситель каже про духовний зв’язок Його та учнів. Навіть будучи розіп’ятим на хресті Він піклувався про Свою Пречисту Матір. Вона також була ученицею Його проповіді і не відділялася від учнів Його: “Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, Матір’ю Ісусовою, та з братами Його” (Дії, 1.14).

Запитання: Чому православні у молитві проголошують: “Пресвята Богородице, спаси нас!” Адже один у нас Спаситель – Христос Господь? (див. Дії, 4.12).

Відповідь: Насправді відповідь на поставлене запитання знаходиться на початку цієї публікації. Але іще раз підкреслю: не Своєю силою, а Силою Божою! Подібно, як наголошує апостол народів Павло: “Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає” (Перше до Тимофія, 4.16). Або: “…може… і спасу декого з них” (До Римлян, 11.14).

Завершити дану статтю хочу величним гімном Богородиці, що його співає Церква під час богослужінь, – гімном, складеним на основі уривків з Святого Письма:

“Богородице, Діво, радуйся! Благодатна Маріє, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід лона Твого, бо Ти породила Спаса душ наших.

Достойно є поправді величати Тебе, Богородице! Завжди блаженну і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що породила Бога Слово непорочно. Істинну Богородицю, Тебе величаємо...”

www.vedmedenko.org