Створення людини.
12/27/2011 | Анатоль
Ті ж (Батько, Син, Дух) і Ягве, (нерідний син Батька. В роботі участі не бере, сидить і щось малює пальцем по пилюці, щось мисляє).
Батько: - Ну от, славно Ми попрацювали ці 5 днів, ще день і на небо, відпочивати.
Лишилось Нам створити лише Людину. Ну, це вже простіше, створимо її за образом і подобою Нашою.
Син: - Це як, трійцею? Істотою, що є одночасно батьком, сином і духом?
- Ні, як чоловіка і жінку створимо її.
- Так це ж буде за образом і подобою собаки, чи кролика, а не Нашим.
- Не придирайся Ти до слів.
- Як же не придиратись, коли Я і є Слово?
- Краще б Ти Ділом був. Так, припинили дискусії. За роботу.
.....(Технічні деталі Божої роботи опускаємо як не цікаві, та й ноу-хау).
- Ну от і добре. - Підсумував Батько. І, вже звертаючись до людей додав:
- Живіть собі, плодіться, заселяйте землю. Їжею вам будуть рослини, а тварини - друзями. Вегетаріанцями будьте, як і всі звірі.
Ну що ж, Ми добре попрацювали, тепер - відпочивати (це вже до Своїх).
- А можна Я залишусь керувати Цим Світом? - Раптом подав голос Ягве.
- А навіщо ним керувати? Він буде в автономному режимі.
- Як це?
- Хай Дух Тобі пояснить, Я в деталі не влажу.
- Та це просто. - Почав Дух. - Ось дивись, Кондиціонер. Машина надійна. Зроблено все по-божому, на елементах трінарної логіки...
- Е, стривай, давай попростіше, тут стільки всяких опцій, що Сам Ягве ногу зломить. Ось це, наприклад, що за чортівня?
- Це для керування дощем. Три положення: "он"- вмикаєш, "оф" - вимикаєш, "авто" - автономний режим, тобто все за законами природи.
Всі опції ввімкнено на "авто", ніякої необхідності Нам втручатись.
- Дощ це цікаво, дуже цікаво, клац туди, клац сюди.. дуже цікаво.. - замріявся Ягве.
- Ось це - керування рухом сонця, а це - сірка з неба, а оце...
- Досить, досить, втомив вже. І звідки Ти все це знаєш?
- Технології? Як звідки? З майбутнього, звичайно.
- Ти знаєш майбутнє?
- А що тут такого, і майбутнє і минуле. Я ж не матерія, можу взагалі виходити в другий вимір часу.
- І Ти ВСЕ знаєш про минуле і майбутнє? - занепокоївся Ягве.
- Ні, звичайно. Але Я можу знати впринципі. Ну як Ти про теперішнє.
- А Батько теж знає?
- Якщо Він хоче щось взнати з майбутнього, то Мене посилає. Але цього практично ніколи не буває.
- Це добре, добре, оживився Ягве, Ти молодець, так добре Мені все розтлумачив.
Ну іди вже, відпочивайте, а то Тебе вже Батько чекає.
- А Ти?
- Я ще трошки побуду тут, полюбуюсь Вашою роботою. Йди вже, йди...
Далі буде (може).
Батько: - Ну от, славно Ми попрацювали ці 5 днів, ще день і на небо, відпочивати.
Лишилось Нам створити лише Людину. Ну, це вже простіше, створимо її за образом і подобою Нашою.
Син: - Це як, трійцею? Істотою, що є одночасно батьком, сином і духом?
- Ні, як чоловіка і жінку створимо її.
- Так це ж буде за образом і подобою собаки, чи кролика, а не Нашим.
- Не придирайся Ти до слів.
- Як же не придиратись, коли Я і є Слово?
- Краще б Ти Ділом був. Так, припинили дискусії. За роботу.
.....(Технічні деталі Божої роботи опускаємо як не цікаві, та й ноу-хау).
- Ну от і добре. - Підсумував Батько. І, вже звертаючись до людей додав:
- Живіть собі, плодіться, заселяйте землю. Їжею вам будуть рослини, а тварини - друзями. Вегетаріанцями будьте, як і всі звірі.
Ну що ж, Ми добре попрацювали, тепер - відпочивати (це вже до Своїх).
- А можна Я залишусь керувати Цим Світом? - Раптом подав голос Ягве.
- А навіщо ним керувати? Він буде в автономному режимі.
- Як це?
- Хай Дух Тобі пояснить, Я в деталі не влажу.
- Та це просто. - Почав Дух. - Ось дивись, Кондиціонер. Машина надійна. Зроблено все по-божому, на елементах трінарної логіки...
- Е, стривай, давай попростіше, тут стільки всяких опцій, що Сам Ягве ногу зломить. Ось це, наприклад, що за чортівня?
- Це для керування дощем. Три положення: "он"- вмикаєш, "оф" - вимикаєш, "авто" - автономний режим, тобто все за законами природи.
Всі опції ввімкнено на "авто", ніякої необхідності Нам втручатись.
- Дощ це цікаво, дуже цікаво, клац туди, клац сюди.. дуже цікаво.. - замріявся Ягве.
- Ось це - керування рухом сонця, а це - сірка з неба, а оце...
- Досить, досить, втомив вже. І звідки Ти все це знаєш?
- Технології? Як звідки? З майбутнього, звичайно.
- Ти знаєш майбутнє?
- А що тут такого, і майбутнє і минуле. Я ж не матерія, можу взагалі виходити в другий вимір часу.
- І Ти ВСЕ знаєш про минуле і майбутнє? - занепокоївся Ягве.
- Ні, звичайно. Але Я можу знати впринципі. Ну як Ти про теперішнє.
- А Батько теж знає?
- Якщо Він хоче щось взнати з майбутнього, то Мене посилає. Але цього практично ніколи не буває.
- Це добре, добре, оживився Ягве, Ти молодець, так добре Мені все розтлумачив.
Ну іди вже, відпочивайте, а то Тебе вже Батько чекає.
- А Ти?
- Я ще трошки побуду тут, полюбуюсь Вашою роботою. Йди вже, йди...
Далі буде (може).
Відповіді
2011.12.27 | Георгій
Re: Створення людини.
Нe хочу встрявати в потік свідомості шановного автора, алe тільки, якщо можна, поділюся ось такою думкою:Моя мама, якій тeпeр 81 з половиною років, нeдавно мала інсульт. Сьогодні моя дружина Лeся і я були в нeї в лікарні, і ми були просто шоковані тим, наскільки інсульт її змінив. Тіло її, алe мeнтальність, "розум," манeра говорити, відчуття рeальності - зовсім змінeні. Вона нікого нe впізнає, і при тому, що вона можe відповісти на "базисні" питання, типу "а що в тeбe було на обід?" - вона живe в якійсь своїй окрeмій рeальності, на своїй окрeмій планeті.
Ми з Лeсeю вийшли з лікарні, як зомбі. Ми нe могли повірити, чи ми дійсно бачили мою маму (Лeсину свeкруху) - чи цe був якийсь кошмарний сон?
Питання: чому ми, люди, такі? Хіба можна уявити собі, щоби, скажімо, миші, або коти, або навіть шимпанзe, пeрeживали за тe, що їхні батьки їх нe впізнають після крововиливу в мозок?
І щe, дужe важливe з точки зору eволюційної тeорії тощо: яка доцільність того, що ми отак пeрeживаємо за стан наших батьків, особливо коли нам вжe за 50, а їм за 80?
Панe Анатолю, будь ласка, інкорпоруйтe цe у Вашу п"єсу про сотворeння людини, добрe?
2011.12.27 | Анатоль
А як же душа? Її то інсульт не може пошкодити. А вона Вас не впізнає...
2011.12.28 | Анатоль
Нема у Вас віри. Точніше, вона то є, але якось окремо. В теорії - віра, а на практиці -
реалізм.Як в Китаї. В теорії - Марксизм-Ленінізм. На практиці - капіталізм.
Та й в американців, в теорії - християни, в житті - прагматизм.
І чого б ото переживати християнину, знаючи, що душа вічна і нетлінна, а попереду вічне життя з богом?
І все в руках (доброго) бога і тому все, що відбувається - то на краще.
Це матеріаліст, який добре знає, що пошкодження мозку це пошкодження функцій тіла і особистості, що помер - і нема вже назавжди, може переживати.
Тим більше коли тобі вже під 60 і знаєш, що скоро з неминучістю і тебе це чекає.
Ніби Ви й віруючий християнин, а почуття (простигосподи) як в якогось матеріаліста-атеїста.
2011.12.29 | Філолог
Re: Нема у Вас віри. Точніше, вона то є, але якось окремо. В теорії - віра, а на практиці -
Є у пана Георгія віра, але є і біль за матір, навіть якщо і вірити у вічність, завжди боляче втрачати близьку людину, я за своєю покійною матір'ю не спиняюсь скучати і боліти душею, згадуючи її хворобу і її передсмертні болі. Християни не роботи.2012.01.05 | Анатоль
Люди шостого дня.
На галявині відбувались якісь події. Звідти доносились крики, вереск, сміх.
Ягве пішов на ці звуки і скоро побачив Божих творінь.
Одні дрімали, інші грались в доганялки, бігаючи з криком між деревами, ще інші вовтузились чи то для задоволення, чи то для розмноження.
На краю галявини дві мавпи з радісними криками розгойдувались на довжелезному удаві, що ліниво висів між гілками, заплющивши одне око.
Ще одна мавпа, звісившись з гілки старалась смикнути за вуса лева, що дрімав в тіні дерева.
Вовк з бараном, впершись лобами, змагались хто кого перепхає.
Сірий полосатий кіт робив вигляд, що не помічає сороку, яка старалась зловити його хвоста, що смикався з боку вбік.
Тигр вилизував козі шию, яку та витягнула з задоволенням.
Люди грались в мяча якимсь фруктом.
- Бардак якийсь, - подумав Ягве. Він підійшов поближче до людей.
- Я - Господь!
Жінка з цікавістю подивилась на нього.
- А я - Жінка. А це ось Чоловік. А це - тигр, а це...
- Замовкни! - Перервав її Ягве, Я - ваш Господь!.
- Не розумію, - сказала Жінка.
Чоловік кинув в бік Ягве мяча, бажаючи приєднати того до гри.
Ягве розірвав мяча і викинув шматки в кущі.
Люди здивовано подивились на Господа. Запала тиша. Здається навіть мавпи перестали верещати.
- Ой, пробач.- Засміявся Чоловік. - Ми ж не розказали тобі правил гри.
- Віднині Я встановлюватиму правила, - сказав Господь.
- Ти придумав нову гру? Розкажи, цікаво!
- Ви повинні поклонятись Мені, прославляти Мене, любити.
- Ми всіх любимо. А що таке поклонятись, прославляти?
- Станьте на коліна і дякуйте Мені, що живете, що сонце світить, що трава росте. І просіть у Мене все, що вам треба.
- О, я ананас хочу! - Сказала Жінка. - І ти принесеш мені?
- Ні, не принесу. Ви самі повинні все робити. Але все просити у Мене і за все Мені дякувати.
- Якась скучна гра. І чому на колінах? Нам більше подобаються рухливі ігри, веселі.
- А ще ви повинні приносити Мені жертви?
- Це як?
- Спалювати для Мене овець, голубів, биків.
- Але ж вони наші друзі!
- Вони - ваші раби. А ви - Мої раби!
- Не розумію. - Сказав Чоловік.
- Пішли пошукаємо ананасів,- сказала до нього Жінка.
- Стійте! А поклонитись Мені! Попросити, подякувати за ананас!
- Нам ця гра не цікава. А де ананаси ростуть ми самі знаємо.
- Ну ладно... - розізлився Ягве. - Самі ростуть... Без Мене значить... Побачимо...
- Самі ростуть... Без Мене... - Всю дорогу бурмотів Ягве.
Він і не замітив, як минув Твердь Небесну, на якій з нижнього боку було прикріплено сонце, місяць і зірки і опинився біля Кондиціонера.
- Самі, значить ростуть... Без Мене... - вже голосніше сказав Ягве і натиснув кнопку вимкнення дощу.
Далі буде (може).
2012.01.06 | Анатоль
Між днем шостим і сьомим. Розповідь Духа про Світ до Великого Вибуху.
- Почекаю поки їхні ананаси з бананами позасихають без дощу, - вирішив Ягве. - А тоді поговоримо!Гуляючи по тверді небесній Він з задоволенням і злорадством уявляв Свою майбутню зустріч з людьми...
Раптом Ягве побачив Духа. Той ходив з заклопотаним виглядом, час від часу тупав ногою об твердь і щось вичисляв в умі, задираючи голову.
- Ти ще не спиш? - Здивувався Ягве.
- Та щось не спиться. Провіряю міцність тверді небесної. Треба розрахувати на коли будильник заводити.
- А Ті... сплять?
- Без задніх ніг!
- Це добре. Йшов би й Ти уже, а то Ви добре натрудились.
- Так, цілих шість днів без відпочинку!
- Ну, шість днів роботи за цілу вічність неробства не так вже й багато.
До речі, а чим Ви займались всю вічність до цього і чому раптом вирішили створити Світ?
- Ти не повіриш, але шість днів тому не було і Нас, а не тільки Світу.
- Як це? А що ж було?
- Була якась Ідеальна 11-вимірна Світобудова.
- І Вона існувала вічність?
- Сама вічність була закута в Ній. Бо обидва часові виміри були в Ній замкнуті. Як і інші 9.
- Це був Єдиний Бог? Чи Бог і Світ в одній упаковці?
- Це все, що було.
- І що ж сталось?
- Сталась якась катастрофа. Тріснули зразу 4 Суперструни Світобудови
Світобудова втратила замкнутість і стала нестабільною.
Якби 2 чи 3 Струни, то ще б якось могло пронести, затягнутись, розсмоктатись... а чотири... це була справжня катастрофа.
Прийшлось запустити процес інфляції для заповнення розриву матерією.
Але виникла загроза зхлопування цього розриву, що могло б знищити і решту Світобудови.
Добавили в розрив Темну Енергію. Вдалось так-сяк застабілізувати ситуацію.
Світобудова розпалась на два Світи, розділені Твердю Небесною.
Наш, Божий, семивимірний, замкнутий і той, з розірваними чотирма вимірами, матерією і Темною Енергією.
Добре, що не тріснула друга часова Струна. А то Наш, Божий Світ став би неможливим.
А так ще нічого, терпимо. Ну розпався Єдиний Бог на Світ і Триєдиного Бога.
Так навіть цікавіше. Адже Світ став непередбачиваним.
Ну, в найближчі кільканадцять мільярдів років Тверді Небесній і Нашому Світу нічого не загрожує, але далі...
- Так Ви - семивимірні осколки, уламки колишнього Єдиного одинадцятивимірного Бога - Світобудови?
А Я тоді хто? - Запитав Ягве. - Як Я появився?
- Ти - продукт викривлення симетрії слабих взаємодій, - хіхікнув Дух.
- А Ти - продукт Великого Пшику. Але чому слабих взаємодій? Я ж теж бог, я ж не матеріальний.
- Так, Ти теж бог, ти належиш Нашому, Божому Світу, але залежиш від того, матеріального.
- Це як?
- Ти - наводка, наслідок поляризації Божого Світу Темною Енергією матеріального світу.
Якби раптом той матеріальний світ з розірваними вимірами зник (хоч це і неможливо), то Тебе б не стало в Нашому замкнутому семивимірному.
- Ясно. Тобто Я - Бог повязаний з матеріальним світом. Повязаний Темною Енергією.
Звучить символічно. Мені подобається...
Щось забалакались Ми з Тобою. До речі, а скільки часу пройшло на землі, поки ми тут говорили?
- Ох багато! Їхній розірваний часовий вимір настільки по масштабу відрізняється від Нашого!
Те, що в нашому часі було кілька днів в них мільярди років пройшло. Так що за кілька хвилин, що Ми розмовляємо, там...
Ягве не дослухав і швидко кудись побіг.
Дух знизав плечима, завів будильник і пішов спати.
Далі буде (може).