МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До історії Південної України

08/07/2002 | Габелок
http://www.zsu.zp.ua/pu/issue.php?id=7&lang=ukr

Електронний Часопис "Південна Україна".


ПУБЛІКАЦІЇ ДОКУМЕНТІВ
1. Г. К. Швидько
Документи РДВІА про торгівельні відносини між Запорозькою Січчю та Гетьманщиною у другій половині ХVІІІ століття 9-15


2. Н. А. Никифоренко
Щоденник подорожі І. А. Гільденштедта Єлизаветградською провінцією (травень-липень 1774 р.) 15-39


3. А. В. Бойко
Матеріали до історії запорозького козацтва після скасування Січі 40-47


4. Военно-топографо-статистическое описание Екатеринославской губернии (Закінчення) 47-83


5. О. С. Тедеєв, О. М. Ігнатуша, К. С. Лях
Миколайпільські дочірні менонітські колонії: зі сховищ Державного архіву Запорізької області 83-100


СТАТТІ
6. М. А. Вальо
Бальтазар Гакет (Аке) і його описи півдня України та Криму наприкінці XVIII століття 101-115


7. С. В. Абросимова
Приватне листування катеринославського дворянства ХІХ століття (до питання джерельного дослідження епістолярних пам`яток) 115-124


8. О. П. Мірущенко
Виплата жалування запорозьким козакам в період Нової Січі 124-134


9. Г. Г. Шпитальов
Запорозька флотилія в російсько-турецькій війні 1768–1774 років 134-143


10. С. С. Андрєєва
Організація боротьби з чумою на Запорозько-татарському кордоні за часів Нової Січі 143-152


11. Г. В. Гедьо
Розміщення кримських греків у Приазов’ї (1778–1780 роки) 152-159


12. О. А. Лукашевич
Історія створення канцелярії генерал-губернатора Катеринославського намісництва Г.О.Потьомкіна (до джерелознавства документації з діловодства останньої чверті XVIII століття) 159-166


13. А. И. Карагодин
Формы землепользования на юге Украины в первой половине XIX века 166-179


14. О. М. Марченко
Міське самоврядування на півдні України за реформою 1870 року: сутність, функції та діяльність 179-188


15. В. В. Крутіков
Із історії Луганського ливарного заводу (до 200-річчя зародження металургійної промисловості України) 188-195


16. С. І. Пачев
Правове становище та оподаткування приазовських болгар у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття 195-201


ПОВІДОМЛЕННЯ
17. Ю. А. Мицик
Два листи кошового отамана Павла Федоровича 202-203


18. П. Г. Александров
Унікальний документ з історії Підпільненської Січі 203-205


19. Ю. І. Головко
Впровадження митної системи на Півдні України 205-208


20. С. Ф. Плецький
Полонені Війська Запорізького (за документами 1773 року) 208-212


21. С. П. Шевчук
Судовий процес над запорозькою старшиною в Олексіївській фортеці 213-214


22. Р. І. Шиян
Кримсько-татарське козацьке військо (1784–1796 роки) 215-219


23. А. О. Мільчева
Про роль ісламського елементу у формуванні локальної групи болгарського етносу на зламі ХVІІІ – ХІХ століть (на прикладі болгарської колонії Тирновки (Терновки), поблизу м.Миколаєва) 219-220


24. І. М. Лук’яненко
Тавельський архів Попових 221-224


25. І. М. Лук’яненко, В. М. Стойчев
Легенди та перекази як джерело для вивчення історії Півдня України ХVІІІ – другої половини ХІХ століття 224-228


26. О. М. Приймак
Особливості топонімії Півдня України 228-230


27. І. В. Самко
Діяльність Комісії по розгляду зловживань у Таврійській губернії (1816–1819 роки) 230-232


28. И. В. Сапожников
Рукописный свод XVIII века по истории казачества и Освободительной войны украинского народа 232-234


29. І. В. Верба, В. М. Заруба
Н.Д.Полонська-Василенко і родина Синявських 234-236


ПОСТАТІ
30. В. І. Мільчев
Нікола Вєлічков — представник дворянства болгарського походження на півдні України у ХVІІІ столітті 236-240


31. Л. М. Маленко
Йосип Гладкий: людина і діяч 240-251


ОГЛЯДИ
32. Н. В. Сурева
Джерела з історії дворянства Південної України кінця XVIII – початку ХІХ століття в Центральному державному архіві Автономної Республіки Крим 252-255


33. Ю. А. Пінчук, Г. В. Пасещенко
М. І. Костомаров та його "Автобіографія" зі спогадами про Запорізький край 255-261


РЕЦЕНЗІЇ
34. В. І. Мільчев
Посунько О.М. Історія Нової Сербії та Слов’яносербії. — Запоріжжя: Тандем-У, 1998. — 80 с. 262-264


35. В. А. Брехуненко
Мицик Ю.А., Мосьпан Н.В., Плохій С.М. Місто на Самарі. — Дніпропетровськ, 1994. — 88 с.; Мицик Ю.А. Козацький край. Нариси з історії Дніпропетровщини XV – XVIII ст. — Дніпропетровськ, 1997. — 176 с. 265-266


36. Б. А. Бровко
Фальц-Фейн В. «Аскания-Нова». — К.: Аграрная наука, 1997. — 347 с. 266-270


37. Г. Малинова
Сапожников И.В., Белоусова Л.Г. Греки под Одессой. — Одесса–Ильичевск, 1999. — 264 с. 270-271


38. Ю. А. Мицик
Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе. — Одесса, 1998. — 271 с.; Сапожников І.В. Матеріали з історичної географії дельти Дунаю. — Іллічевськ, 1998. — 71 с.) 272-274


39. В. О. Василенко
Григорій Омельченко. Спогади лоцмана порогів дніпрових. — Дніпропетровськ: Січ, 1998.– 159 с. 275-275


40. В. С. Менжинський
Гарне починання українських колег (Дніпропетровський історико-археографічний збірник. — Дніпропетровськ: Промінь, 1997. — Вип. 1. — 538 с.) 275-277


41. Ю. А. Мицик
Хмарський В.М. З історії розвитку археографії на півдні України: Аполлон Скальковський // Записки історичного факультету. — Випуск 6. — Одеса, 1998. — 318 с. 277-280


42. Р. І. Шиян
Мицик Ю.А. Козацький край: нариси з історії Дніпропетровщини XV – XVII ст. — Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського держуніверситету, 1997. — 176 с. 280-281


ХРОНІКА
43. Л. О. Нестеренко, Ф. Г. Турченко
Науковий семінар "Нові підходи і вирішення в сучасних історичних дослідженнях: методологія, історіографія, культура наукового дослідження" 282-283


44. М. С. Васьків, О. В. Старух
Науково-теоретична конференція "Політична і військова діяльність Нестора Івановича Махна" (Запоріжжя–Гуляйполе, 12 – 13 листопада 1998 року) 283-286


45. О. А. Бачинська
Захист дисертацій у спеціалізованій раді історичного факультету Одеського державного університету ім. І. Мечникова в 1998 році 286-288


46. С. Ф. Орлянський
Треті «Єврейські читання» в Запоріжжі 288-290


47. О. М. Дзиговський, О. А. Прігарін
Загальне і регіональне, етнічне та особисте в історії: про міжнародні наукові конференції на історичному факультеті Одеського держуніверситету ім.І. І. Мечникова в 1998 році 290-296


48. Г. К. Швидько
Останній лоцман — лауреат літературної премії 296-297


49. В. М. Бекетова
Перша міжрегіональна наукова історично-краєзнавча конференція «Історичне краєзнавство Подніпров’я» 297-299


НЕКРОЛОГ
50. КРУТІКОВ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ 300-300

Відповіді

  • 2002.08.07 | Габелок

    До історії піратсва на Чорному морі

    http://www.zsu.zp.ua/uk/articles/230.pdf

    ПОВІДОМЛЕННЯ
    241
    В.І.МІЛЬЧЕВ
    ЕПІЗОД З ІСТОРІЇ ПІРАТСТВА НА ЧОРНОМУ МОРІ НА ПОЧАТКУ
    ХІХ СТОЛІТТЯ
    Історія піратства, а також корсарства та каперства, у морях Південно-Східної Європи
    протягом XVI – XIX століть і на сьогоднішній день продовжує залишатись темою
    розробленою слабко, на відміну від дослідження істориками подібних же явищ у інших
    регіонах планети — Середземному та Карибському морях, Індійському та Тихому океанах.
    Більшість з тих праць, що існують, насамперед науково-популярних, присвячено
    описові зовнішнього боку піратства — яскравим сюжетам з такими обов’язковими
    атрибутами, як гарматна стрілянина борт-о-борт, абордажні бої, захоплені скарби ... [2,3,6].
    Водночас з цим, можна констатувати і наявність досліджень у яких зроблено спробу
    проаналізувати закономірність виникнення піратства, корсарства та каперства на
    Адріатичному, Егейському, Чорному та Азовському морях, за існування умов постійного
    протистояння між християнським та ісламським світами у регіоні протягом пізнього
    середньовіччя та початку нового часу [4, 5].
    Взірцем наукового дослідження з даної проблеми, до якого можемо адресувати всіх
    зацікавлених, слід вважати працю англійської дослідниці Катерини Брейсвел, присвячену
    історії однієї з парамілітарних спільнот, — ускоків, — на Адріатиці у XVI столітті
    (перевидання хорватською мовою) [7]. Це дослідження було виконано на високому
    академічному рівні, на підставі опрацювання архівів Венеціанської республіки, Османської
    Порти, імперії австрійських Габсбургів. Залишається сподіватися на появу подібної
    синтетичної праці, виконаної на матеріалах вітчизняних та зарубіжних архівів, та
    присвяченої історії піратства на Чорному та Азовському морях.
    У зібраннях Державного архіву Автономної Республіки Крим, у фонді № 26 —
    “Канцелярія Таврійського губернатора”, нами було виявлено справу, яка містить цікавий
    матеріал з історії піратства на Чорному морі на початку ХІХ століття.
    Згідно матеріалів цієї справи, на початку серпня 1814 р. з Константинополя до Криму
    вийшло купецьке турецьке судно “Інбрига” під головуванням шкіпера Ібрагіма Карагуллє,
    та з командою з 12 матросів (11 греків та 1 турок) та 1 пасажиром греком. Подібна
    диспропорція у етнічній належності членів екіпажу, очевидно й наштовхнула 4 матросів-
    греків на думку якнайшвидше відправити двох “бусурманів” на морське дно, а самим
    заволодіти судном та товарами, які на ньому були. Сталося це на підході до кримського
    узбережжя.
    Вирішено — зроблено. З матросом-турком заколотники впоралися досить швидко,
    однак на перешкоді задумам щойно висвячених піратів став капітан “Інбриги”. Отримавши
    кілька вогнепальних поранень, він знайшов у собі сили зачинитися у каюті та
    продовжувати відстрілюватися від команди. Цю стрілянину почули на російському
    крейсері під командуванням лейтенанта Патакіоті, який патрулював кримське узбережжя.
    Наблизившись до “Інбриги” російський крейсер наказав його команді слідувати за ним до
    Євпаторії. У карантинній гавані цього порту капітану захопленого судна пощастило
    вирватися з каюти та викрити заколотників. Тих було взято під сторожу.
    Далі було місячне листування між військовим та цивільним начальством Новоросії,
    російським міністром у Константинополі, турецьким урядом, командуванням
    Чорноморського флоту, Євпаторійською міською поліцією.
    Наслідки подібного обміну інформацією стали маловтішними для 4 матросів-греків. Їх
    було відправлено під конвоєм до Константинополя. Подальша їх доля, згідно документів
    цієї справи, нам невідома, але не потрібно володіти аж занадто багатою фантазією, щоб
    уявити, як їх голови не один тиждень спостерігали пустими очницями, з високих паль, на
    вир життя османської столиці.
    Гадаємо, що запропоновані увазі читача документи з зібрань Державного архіву
    Автономної Республіки Крим певною мірою розширять його уявлення про історію
    піратства на Чорному морі.
    ПОВІДОМЛЕННЯ
    242
    ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
    1. Про греків, які під час плавання з Константинополю, недалеко від Євпаторійського
    узбережжя, спричинили смертне вбивство одному з турків, а іншого поранили, з метою заволодіти
    судном. 7.09. — 16.11.1814 рр. На 14 аркушах. — ДААРК, ф. 26, оп. 1, спр. 1221.
    2. Архенгольц Ф. История морских разбойников Средиземного моря и океана // Сб.: Пираты
    Южных морей. — Донецк, 1996.
    3. Нейдинг М., Короткий Р. Пираты Черного моря и другие пиратские истории. — Одесса: АО
    “БАХВА”, 1994.
    4. Сапожников И.В., Белоусова Л.Г. Греки под Одессой (Очерки истории п. Александровка с
    древнейших времен до начала ХХ века). — Одесса-Ильичевск: Элтон-2, 1999.
    5. Сокульський А.Л. Морські походи запорожців. — Дніпропетровськ : Січ, 1995.
    6. Шнюков Е.Ф. Пираты Черного моря. — К.: НАН Украины, 1995.
    7. Catherine Wendy Bracewell. Senjski uskoci: piratstvo, razbojništvo i sveti rat na Jadranu u
    šesnaestom stoljecu. / Рreveli Nenad Popovic i Mario Rossini. — Zagreb: Barbat, 1997.
    № 1
    1814 р., вересня 5. — Рапорт городничого міста Євпаторія Таврійському цивільному
    губернатору Бороздіну А.М. про встановлення факту піратства та прийняття відповідних
    заходів
    7 сентября 1814.
    Его превосходительству!
    Господину генерал лейтенанту Сенатору Таврическому гражданскому губернатору и
    кавалеру Андрею Михайловичу Бороздину.
    Евпаторийской градской полиции.
    Рапорт.
    Евпаторийская портовая карантинная контора от 31го минувшаго августа за № 1060м
    по сообщению командира брантвахты гна флота лейтенанта и кавалера Патакиоти сию
    полицию уведомила, что прибывшаго того же числа к здешнему порту из Константинополя
    турецкаго купеческаго судна “Инбрига” шхипера грека Федора Кириаки показал на судне
    его состоит 13 члвк; в числе коих им оной конторе сообщено; но как по приезде мимо
    онаго судна “Инбрига” баркасом с состоящаго на здешней рейде турецкаго судна “Левки”
    № 78го шхипер Ибрагим Зекирья признал их за приятелей, когда уже приближился к оному
    для переговору, то // онаго судна Ибраим Караулле бросился к нему Ибрахиму Зекирье из
    каюты, которой находился во оной запертым и закричал пристав к борту, когда же он
    Зекирья пристал и взял его Карагуллу на свой баркас и привез к брантвахте, которой
    показал, что есть настоящий онаго судна “Инбриги” хазяин и во время сего мореплавания
    учинена между собою ссора убили одного члвка, котораго бросили в море, ему же шхиперу
    зделали несколько ран; он же Ибраим Карагулле теперь находился на судне “Левки” убоясь
    дабы оне его не истребили; почему им Г.Патакиотием равно и со стороны оной конторы
    взяты надлежащие по сему случаю меры; Полиция сия 51го Егерского полка 2го баталиона
    командиру гну майору и кавалеру Рознагу сообщила с тем дабы благоволил кому следует
    подтвердить, чтобы часовые имели строгое смотрение, дабы по темноте ночи с
    прописанного судна “Инбриги” люди не могли пристать к берегу и выйти вплавь в город;
    со стороны же своей для предосторожности между каждой // притикою находящеюсь над
    берегом моря из городских обывателей наредила по два члвка; при том буди бы случилось
    что кто либо ночью усильным образом из моря приплыл бы к берегу, то как возможно не
    допущать и не касаясь ко оным остановить, или паче чаяния как нибудь урвется, то схватив
    двум члвкам усилившагося в город не пущать, а посторонный один в ту же минуту дал бы
    о том знать городничему; о каковом распоряжении Вашему Превосходительству полиция
    сим честь имеет донести.
    № 1631 й Городничий титулярный советник […].
    Сентября 5го дня Коллежский секретарь Крыжановский.
    1814го года.
    ДААРК, ф. 26, оп. 1, спр. 1221, арк. 1-1 зв., 7.
    ПОВІДОМЛЕННЯ
    243
    № 2
    1814 р., листопада 7. — Рапорт городничого міста Євпаторія Таврійському
    цивільному губернатору Бороздіну А.М. про розслідування справи по факту захоплення
    турецького купецького судна “Інбриги” його командою
    Пол. 11 ноября 1814.
    Его превосходительству!
    Господину генерал лейтенанту Сенатору Таврическому гражданскому губернатору и
    кавалеру Андрею Михайловичу Бороздину.
    Евпаторийской градской полиции.
    Рапорт
    Ваше превосходительство предписанием от 2го сего ноября за № 3043м с приложением
    от начальствующаго в городе Одессе гна генерал майора и кавалера Кобле сообщеннаго
    вашему превосходительства письмо, адресованного от нашего в Константинополе
    посланника к Его Сиятельству дюку де Ришелье, об оказавшемся на турецком судне
    “Инбриге” убийстве, содержании настоящаго хозяина судна под стражею и завладении
    оным судном греком Федором Кирьяка никакого о сем произшествии не имеете сведения,
    изволите от сей полиции требовать наискорее противу онаго о всем том, что по сему
    учинено вашему превосходительству обстоятельно донести; // Полиция сия исполняя
    повеление вашего превосходительства по предмету сему, непременным долгом почла
    тотчас требовать о сем произшествии подробнаго сведения от здешней портовой
    карантинной конторы, которая на требование оной сего ноября 6го числа сообщением дала
    знать, что о произшествии случившемся на судне турецком купеческом “Инбриге”
    шхипера турка Ибраама Карагули о учиненных матрозами его будучи в море оному
    шхиперу Карагуле подстрелением ранах, с намерением убить, и убийстве одного матроза
    турка Мустафы Мегмета учинено оною конторою тогда же надлежащее следствие, тоесть:
    Сначала прибытия помянутого шхипера и донесения о сем Конторе от брантвахты потом с
    представлением следственнаго дела, донесено на разсмотрение, Его превосходительству
    гну Феодосийскому градоначальнику и кавалеру Семену Михайловичу Броневскому,
    который снесясь о сем произшествии с Его сиятельством, гном Херсонским военным
    губернатором и кавалером дюком Еммануилом Осиповичем де Ришелье; и получив // на то
    от него разрешение согласно оному вышепрописанное следственное дело, препроводив к
    нашему полномочному гну Министру в Константинополе пребывающему Италинскому с
    тем, дабы он по разсмотрении своему о сем обстоятельстве вошел в сношение с турецким
    правительством; предписал оной конторе, оказавшихся по следствию в преступлении
    матроз греков: Герасима Николу, Манойла Георгия, Луку Георгия и Георгия Аргирия,
    отправить на оном судне в Константинополь, с поручением их присмотру шхипера, по
    которому предписанию, объявленные преступники и отправлены от оной Конторы в
    Константинополь к пребывающему там нашему министру, на отошедших отсель туда
    купеческих судах; прочие же матрозы на судне “Инбриге” находившиеся греки семь
    человек и один пасажир грек Илья Стани, по нежеланию их оставаться на том судне, и
    следовать за границу, избегая без виннаго на них от объявленнаго шхипера мщения, с
    повеления его превосходительства гна феодосийскаго градоначальника, с представлением
    оной конторы последовавшаго, приняты во оной карантин с тем, чтобы по надлежащему //
    во оном их очищении выпустить в город, о чем с прописанием всего вышеписаннаго
    Вашему превосходительству полиция сим честь имеет донести.
    № 1989 й. Городничий титулярный советник […].
    Ноября 7го дня Коллежский секретарь М.Крыжановский.
    1814го году.
    ДААРК, ф. 26, оп. 1, спр. 1221, арк. 9-9 зв., 10-10 зв.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".