Відповіді

• 2001.09.24 | Shooter

  Cпеціальне дякую.

  Тільки то не туфта.
  
  Між двома крилами данєцкіх - реґіонами (сильнішими, але з поганим запахом) і лібералами (бренд без сили (сьогодні), але "гарно дивиться") Ющенку би мало вистачити розуму вибрати.
  Та й вибір той - вибір між шилом (котре вже всім остогидло) і швайкою.
  
  А з туфтою доведеться Вам допомогти (див root).
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2001.09.24 | Спостерігач

    Про ліберальний бренд, що "гарно дивиться"

    http://www.grani.kiev.ua/2001/text/29/Matyushenko-sumy06L_ukr.htm
    Рекет по-губернаторському
    
    Ярослав Грушевський,
    "Укрінформбюро"
    
    Перш ніж ви дізнаєтеся, чим займається Володимир Щербань у відданій йому на прохарчування Сумській області, дозвольте нагадати вам про події, які розігралися кілька років тому в Донецьку, де Володимир Петрович так само мав сумнівне щастя (для Донецької області) керувати місцевою обладміністрацією. Тоді пан Щербань разом зі своїм однофамільцем, нині покійним, Євгеном Щербанем вирішили, що металургійні комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча потребують термінової реорганізації, тобто об'єднання. Звісно, що злиття цих двох підприємств могло й мало статися лише "під патронатом" губернатора В.Щербаня та бізнесмена Є.Щербаня. Про те, якими методами діяли ці два видатних представника Ліберальної партії України, найкраще свідчить звертання Олександра Булянди, генерального директора "Азовсталі", в Службу безпеки України. "Допоможіть, захистіть!" - волав пан Булянда до заступника голови СБУ Анатолія Бєляєва. А генерал розводив руками і настійно радив заявнику... кудись поїхати, наприклад, за кордон. При цьому і Булянда, і Бєляєв, ймовірно, пам'ятали про долю директора Алчевського металургійного комбінату Миколи Скорохода, вбитого в 1995 р....
    
    Серйозні підстави побоюватися за своє життя мав і Михайло Поживанов, який очолював тоді мерію Маріуполя. Він навіть процитував для преси Євгена Щербаня, який в присутності губернатора Донецької області Володимира Щербаня, говорив "про дев'ять грамів свинцю як про спосіб вирішити будь-яку проблему"...
    
    У липні 1996 р., коли стало ясно, що металурги чинитимуть опір до останнього мартена, президент Леонід Кучма вирішив, що ситуацію треба терміново розрядити, і зробив це в єдино можливий спосіб, відправивши Володимира Щербаня у відставку. Здавалося б, Володимир Петрович отримав хороший урок, але ні, йому кортить.
    
    Сваволя
    
    Першою забила на сполох газета Сумських соціалістів "Позиція". В серпні вона оприлюднила інформацію про методи захоплення підприємств області щербанівським кланом. Але що Петровичу газета? То ж шляхи повели в Київ.
    
    "Главі комітету з питань промисловій політики та підприємництва Верховної Ради України, співголові партії "Яблуко" Бродському М.Ю.
    
    Шановний Михайле Юрійовичу!
    
    Звернутися до Вас, як до глави комітету ВРУ та лідеру партії, що проголосила за свою мету захист інтересів українських підприємців, мене змусила ситуація, що склалася навколо ВАТ “Гумотехніка" (м. Суми).
    
    З 1997 р., після купівлі пакету акцій в розмірі 64%, фірма "Сатва", що належала мені з партнерами, стала головним акціонером даного підприємства. У 1999 р. я і мої партнери стали власниками 91% акцій. На той момент борги підприємства становили 20 млн. грн. (в тому числі перед бюджетом – 6 млн. грн., по зарплаті – 3 млн. грн.). Виробничі потужності використовувалися на 5%, повністю були втрачені ринки збуту, частина обладнання була по-варварському розграбована.
    
    Після проведення реструктуризації була виділена необхідна виробнича частина, погашена значна частина боргів, запущене виробництво, освоєні нові види виробів. Обсяг виробництва зріс у 4 рази. Середня зарплата працівників зросла на 30%, у людей з'явилася надія і бажання працювати.
    
    Але в лютому 2001 року нашим підприємством серйозно зацікавилася обласна держадміністрація в особі заступника губернатора Жаркова Юрія Васильовича. На зустрічі з трьома головними акціонерами (Сергієнком С.А., Махмудовим Р.А., Чепурним В.В.) він відкрито заявив, що, якщо ми хочемо, щоб завод спокійно працював, контрольний пакет акцій (51%) необхідно продати за номінальною вартістю вказаним ним фірмам. При цьому неодноразово підкреслювалося, що він діє від імені держави і глави адміністрації Щербаня Володимира Петровича.
    
    Після нашої дружної відмови почався індивідуальний пресинг. Кожного з нас викликали окремо і під різними приводами змушували продати свої пакети. Так, проти Чепурного В.В. було сфабриковано карну справу, і він був узятий під варту. Після перебування в повній ізоляції протягом майже місяця Чепурний В.В. передав свої акції на вказану Жарковим фірму, і справу було вмить припинено. На Махмудова Р.А. було порушено справу за ст. 165, і він під загрозою арешту переоформив акції також на вказану йому фірму. Справу також негайно було закрито.
    
    На мене також почали чинити тиск. Особисто Жарков Ю.В., погрожуючи можливими великими неприємностями, змушував переоформити акції на вказану ним фірму, заявляючи при цьому, що він є представником держави, і іншого шляху у мене немає. Я відмовився, і тут же на мобільний телефон подзвонила моя дружина, з жахом повідомивши, що щойно нашій 10-літній донці по телефону якась жінка сказала, що, якщо вона хоче, щоб батько дожив до її 18-річчя, вони мають умовити мене "правильно себе вести". У той же день я зробив відповідну заяву в міліцію. Після цього я вимушений був покинути на два місяці місто Суми.
    
    Під час моєї відсутності проводилася робота по захопленню акцій у інших акціонерів - Довгопола С.П., Карпинського А.Г. та Клименко Р.В. Внаслідок проведеної "роботи" в руках представників адміністрації опинився пакет в розмірі 51% акцій, і я, законно обраний голова наглядової ради підприємства, був виставлений зі свого кабінету, позбавлений всіх прав і повноважень. На моє місце був поставлений Рябико А.П., представник Північно-Східної промислової корпорації, якій були передані в управління раніше захоплені пакети акцій.
    
    Переживаючи за долю підприємства та колективу, я запропонував на місце директора Одинцова О.Б., професійно добре підготовленого фахівця, що пропрацював раніше на заводі близько 20 років на різних керівних посадах. Через кілька днів після моєї пропозиції його машину було підпалено. Після цього Одинцов і близько боїться підходити до заводу, пов'язуючи підпал машини з моєю пропозицією. За фактом підпалу машини була зроблена заява в міліцію.
    
    Пізніше мені стало відомо, що нові власники змусили директора підприємства передати майно заводу на суму 22 млн. гривень трьом донецьким фірмам. Це рішення не було затверджене ані наглядовою радою, ані зборами акціонерів. Мені ж за моє мовчання запропонували стати директором дочірнього підприємства, яке планується створити на базі одного цеху ГТІ на умовах оренди.
    
    Таким чином я, приватний підприємець, що вклав чесно зароблені кошти, свої знання і наполегливий труд в розвиток підприємства, на сьогодні фактично позбавлений своїй власності і можливості працювати на своєму підприємстві. Мені залишається відстоювати свої права тільки в судовому порядку, але, реально знаючи ситуацію в області, я не впевнений в позитивному результате.
    
    Враховуючи все вищевикладене, прошу Вас можливими засобами допомогти мені відстояти своє право власника і зупинити незаконний переділ власності в області.
    
    Голова наглядової ради ВАТ “Гумотехніка" Сергієнко С.А.
    
    Коментар
    
    Замість коментаря можна процитувати депутата Михайла Бродського, який в своєму зверненні до колег по Верховній Раді написав: "Друзі, колеги, шановні депутати! Тепер, дізнавшись все це, ми повинні вирішити, хто ми: подільники Щербаня, учасники його кримінальних справ, чи люди, які очистять українську політику від подібного криміналітету. Остання людина, яка ще не знає про "подвиги" Щербаня – це наш Президент. Ми з вами маємо переконати його в тому, що таким людям треба сидіти не в губернаторському кріслі, а в іншому місці.
    
    Закінчуючи виступ, я хочу звернутися особисто до Щербаня. Пане Щербань! Я цілком усвідомлюю, чим я ризикую, роблячи цю заяву. Але якщо ви не можете жити без погроз, без наїздів на чужу власність та життя, то закликаю вас – погрожуйте мені, тому, хто не боїться погроз, але не погрожуйте дітям! Дайте спокій невинним створінням, не гнівіть Господа! Все це сторицею може повернутися до вас. Скільки майна і грошей вам ще треба привласнити, аби суспільство могло зітхнути спокійно?! Коли ж, нарешті, ви і вам подібні наїстеся?!" Браво, Михайле Юрійовичу!
    
    Небезпечні зв'язки
    
    А ніколи вони не наїдяться. Плодоовочева номенклатура тим і славиться, що ніколи не буває ситою. Що кухар, який обслуговував маршала Жукова і потім пробрався у велику політику, що директор універсаму, що претендує на славу "реформатора", обидва вони – Олександр Волков та Володимир Щербань – ніколи не наїдяться. І, найголовніше, звертаюся до вас, пане Бродський, разом з ними ніколи не буде ситим Леонід Кучма, який, як ви наївно вважаєте, "не знає про подвиги" губернатора Щербаня. Знає-знає. Не може не знати, хоч би тому, що пов'язаний з так званим "донецьким кланом" одним мотузком.
    
    І зв'язок цей виглядає таким чином: прем'єр-міністр Леонід Кучма - помічник прем'єра Ігор Маркулов, він же співзасновник Ліберальної партії України – лідер партії Євген Щербань – Володимир Щербань. Оскільки колишній радник Кучми, заборгувавши понад $50 млн., переховується за межами України, а авторитетний бізнесмен і депутат Є.Щербань був убитий в 1996 р., то самі розумієте, пане Бродський, наскільки тісний зв'язок між губернатором Сумської області і президентом України.
    
    Тому й говорять вони один з одним чесно і відверто. Наприклад:
    
    Щербань: Ну і відносно акціонерного товариства, Леонід Данилович. Тут я зараз торкнусь такої теми однієї - "Хімпром" наш сумський. Значить, це дуже інтересне підприємство, дуже. Воно єдине у нас, яке робить суперфосфат, немає такого ні в Росії, ні в Західному регіоні. Ну, воно єдине. Значить, воно буде приватизуватися, но так як воно буде приватизуватися тут, ми боїмося, що його просто розтягнуть і все.
    
    Є пропозиція така. Я ніколи не казав Вам за це, не знаю, може й не казати, може й треба сказати мені. Но я все рівно Вам вдячний повинен бути за роботу і так далі. Я хотів би, щоб хтось приймав у цьому участь із Ваших у цьому проекті. Я готов 25% отдать, і одну акцію золоту ми отдамо кому там скажете. І по кожному підприємству, яке інтересно, я все принесу і отдам кому скажете. Хай дітям і онукам, це все рівно життя, Леонид Данилович.
    
    Ну, все рівно воно приватизується, але одно діло, коли його приватизують і розтягують просто, і друге, коли воно буде працювати.
    
    Кучма: Я Ющенко, Бондарю і Вам написав, що приватизацію проводити за погодженням губернаторів. Отримав?
    
    Щербань: Не отримав. Я подивлюся.
    
    Кучма: Це я декілька днів тому назад.
    
    Щербань: Ми розмовляли з ... Ми його приватизуємо дуже умно. З інвестиціями туди, підприємство буде працювати, но шоб його просто не загубити.
    
    Кучма: Працюй.
    
    Післямова
    
    Обнародування листа підприємця Сергієнка в парламенті та масове його поширення активістами "Яблука" в Сумах вже принесло свій результат: запланований візит Л. Кучми в Суми не відбувся. Правда очі коле, Леоніде Даниловичу?