Так, дійсно таке теж може бути, але набагато частіше... ПОСТІЙНО! доводиться мати справу з більш тонким, більш “м'яким” і більш “розумним” зомбуванням — це соціальне програмування, реклама, формування суспільної думки, релігійне (патріотичне, національне й таке інше) виховання. Коротше — зомбування по-суті є “норма життя”, і викликає “обурення громадськості” лише тоді коли це кому-небудь вигідно. Жупел ЗОМБУВАННЯ цілком прийнятний у політичних склоках — із приводу виборів, у релігійних — у зомбуванні звичайно обвинувачують “сектантів”.
З позиції зомбуючого — це грубо кажучи підпорядкування когось з оточення своїй волі. Отримання слухняного працівника, раба, виконавця... Отже, у залежності від задач зомбуючого формується і визначений тип зомбування — для індивідуального одноразового застосування згодиться і той самий “напівживий-напівздохлий” тип, який оспівується в страшних фільмах та комп'ютерних іграшках, ну а для більш тривалих задач такий тип зомбі не годиться. Повне придушення волі в зомбі робить його “не самообслуговуваним”, отже утримання в господарстві таких зомбяків буде накладним для хазяїна.
Тому в даний час використовується більш “м'який” підхід, крім того маючий на увазі відсутність необхідності особистої участі в зомбуванні цілих груп людей, і задачею даного типу зомбування є створення не окремої підлеглої істоти, а керованого колективу, більш того — здатного до самовідтворення та експансії. У якості такого “колективу” може виступати як якась суспільна формація, так і “антисуспільна”, в залежності від ступеня лояльності до “зомбіфікатора верхнього рівня” буде називатися чи Партією, чи сектою.
В ідеалі така система має пірамідальну структуру — той, хто стоїть нагорі має справу лише з тими, хто знаходиться “під ним”, ті, у свою чергу мають своїх підлеглих. Така система благополучно працює на протязі всієї історії людства...
Поряд з “пірамідальною” системою існують й інші, котрі можуть частинами інкорпоруватися в більш великі зомбуючі утворення, але при цьому мати самостійну область дії, наприклад різні “фанатські клуби”, де публіка в однаковій мірі бере участь у зомбуванні один одного, роблячи ефект “гнойового тепла”.
Однак найважливіша задача “сучасного” зомбування — це підміна своїми програмами індивідуальної частини свідомості кожного клієнта таким чином, щоб він (клієнт) вважав чужу програму своєю власною... тобто досягнення задачі так званого Ідеального Керування, типу тієї організації, що є наявною у мурашнику, термітнику чи в бджолиному вулику.
В усьому іншому зомбування подібне до програмування мікропроцесорів — відкриття пристрою на запис, завантаження програми, перевірка, закриття запису і... як правило підчас зомбування встановлюються різні підпрограми самознищення у випадку спроби перепрограмування.
2001.09.29 | Sam Sobi
Типи зомбі
Типи зомбі
Умовно можна розділити зомбяків за ступенем “жорсткості” програмування, та, відповідно за ступенем універсальності їхнього застосування:
1. Той самий “живий труп” — одноразовий, і як правило однозадачний зомбі штучного виробництва. Отримується в результаті “оживляння мерця”, чи шляхом спеціальних ритуалів, у процесі яких знов-таки “умертвляють” клієнта за допомогою спеціального порошочка, потім “оживляють” його тоді, коли у нього практично нічого “свого” не залишилося. Істота, що вийшла, фактично існує тільки за рахунок сили творця-чаклуна, і може здійснювати тільки його волю. Подовгу такі існувати не можуть — “економічно” невигідні. Такий зомбі “не лікується”.
2. Інший “штучний” тип — щось штибу Безумно Закоханого у свого Хазяїна. Отримуються в результаті якого-небудь привороту, як свідомої чаклунської дії, так і “спонтанного привороту” — тільки лише за рахунок харизми того, хто виявився в даному випадку Хазяїном. Даний тип зомбі цілком у стані підтримувати своє існування, здатний на більш-менш “самостійні” дії, які по суті все-таки проходять через фільтр оцінки власних намірів з уявлюваних (чи висловлюваних) позицій Хазяїна. Що примітно, зомбі такого типу можуть збиватися в купи, формуючи в сукупності наступний тип зомбі, а можуть і навпаки — ставати в позицію недопущення нікого до свого кумира... однак отут вирішальне слово за хазяїном — від нього залежить дія підлеглого до тієї пори, доки він знаходиться під контролем. Такий зомбі “лікується”, хоча не завжди, і зовсім не без довготривалих наслідків.
3. Ще один “штучний” тип, хоч і продукований у досить значних кількостях. Можна цей тип назвати “замаскованим”, прихованим, чи “зомбі Спеціального Призначення”. Начебто є людина, в усьому нормальна і невідрізнювана від оточуючих, але за ключовим словом, звуком, якій-небудь команді (і тільки так, а не за власним розсудом) стає “іншою особистістю”, і виконує серію команд, закладених у неї. При цьому вона може начисто забути “минулу особистість” — підмінюється все, аж до особистої історії...
4. “Тусовочний” тип зомбі формується вже в колективних утвореннях — отут уже над індивідуальністю головують програми “тусовки” — свої правила, норми поводження, які можуть істотно відрізнятися від норм формації, що знаходиться “вище” у “харчовій піраміді”. На цьому рівні вже починається конкуренція між різними конгломератами зомбяків.
5. Далі аналогічно — більші формації зі своїми нормами та зі своїм “захистом” роблять кожна свій спеціалізований тип зомбі під вирішення яких-небудь конкретних, “потрібних суспільству” (чи ще кому) задач. Каральні структури, наприклад перепрограмують своїх зомбі таким чином, щоб “загальнолюдські норми моралі” не заважали їм виконувати доручену роботу, політичні формації програмують своїх діячів у дусі впевненості, що вони працюють заради загального блага, і мета виправдує засоби. У кожній із суспільних структур існує свій специфічний набір програм, у чомусь суперечний набору, що прошивається в наступний тип зомбі — тих, кого називаються “нормальними людьми”, громадянами і так далі. Ці останні повинні керуватися пропонованим їм набором “загальнолюдських цінностей”. Отут, як приклад, можуть підійти формації релігійного штибу, які програмують паству в дусі, що не відповідає суспільної необхідності — то віра забороняє убивати, то віра забороняє споживати щось таке, на споживанні чого тримається половина економіки, чи ж просто — віра ВІДВОЛІКАЄ від СУСПІЛЬСТВА, фактично ведучи клієнта з під влади того зомбуючого утворення, яке у даний момент тут вважає себе головним.
Варто помітити, що в одній істоті цілком благополучно можуть уживаються зомбі різних типів, не заважаючи один одному, а то і створюючи видимість чогось особливого, що не піддається запропонованій класифікації.
2001.09.29 | Sam Sobi
Відмітні риси зомбі
Відмітні риси зомбі
Зомбі 1-го типу відрізняються тим... що “виглядають як зомбі” :). Інші ж зовсім не завжди виглядають якось особливо. Форма одягу може іноді вказувати на приналежність до визначеної групи, але вона не є надійним критерієм. Основна відмітна ознака зомбі будь-якого типу — ВПЕРТІСТЬ, яка приймає агресивні форми навіть при невеликих зовнішніх спробах “поколупатися у програмі”. Отут спрацьовують “системи захисту”, що можуть довести клієнта до прямого фізичного самознищення, якщо “перепрограмувати” беруться грубо і нагло. Велика частина самогубств пов'язана саме з цілеспрямованим, чи ж спонтанним “перезомбуванням” з боку суспільства, близьких людей, представників інших зомбуючих формацій.
Як правило зомбі не знає що він зомбі, і коли у клієнта є яка-небудь досить жорстка програма, то він сильно розбурхується, якщо поцікавитися його здоров'ям :), чи висловити вголос припущення про його зомбування.
Інша відмітна риса зомбі (не штучного типу) — необхідність усенеодмінно доводити “свою правоту”, такий активний прозелітизм, потреба залучити якнайбільше прихильників тієї ідеї, що він уже вважає своєю. Звичайно ж характерна нездатність вислуховувати заперечення чи різні аргументи, висунуті його опонентами.
Ще одна характерна риса — передбачуваність поведінки у визначених обставинах, автоматичний “відгук” на команди, властиві для його групи, тобто дія відбувається минаючи свідомість.
2001.09.29 | Sam Sobi
Засоби зомбування
Засоби зомбування
Засоби зомбування умовно підрозділяються на неспецифічні — такі як соціальне програмування в цілому, так і на специфічні — застосовувані в конкретних областях конкретними зомбуючими формаціями. До останніх можуть бути віднесені всілякі психотехніки — гіпноз, нейролінгвістичне програмування (НЛП), ритуальність — речі досить традиційні та чаклунські; також сюди відносяться і технічні засоби — речі цілком сучасні і наукові.
До сучасних, технічних засобів зомбування по праву можна віднести засоби масової інформації, у першу чергу електронні — радіо, телебачення, інтернет... хоча останній тільки у тій частині, де він “масовий”. Цей “електронний носій” дозволяє донести крім усвідомлюваної інформації — приховане зображення у вигляді горезвісного 25-го кадру, “диспарантним”(оберненого маскування) методом, чи іншими. Аудіо-каналами можна донести приховане акустичне повідомлення у вигляді музики чи у вигляді фонового “шуму”, що дійде до підсвідомості минаючи “метикувалку”.
Под термином "зомбирование" подразумевается форсированная
обработка подсознания человека, благодаря которой он теряет
направляющий контакт со своим прошлым и программируется на
безоговорочное, притом неосознаваемое подчинение приказам своего
хозяина. Известны "жесткое" и "мягкое" психопрограммирование, причем
"жесткого" зомби нередко удается определить по "экстерьеру" и манере
поведения (отрешенность на лице, не соответствующая выражаемым в
словах эмоциям, необычность цвета белков глаз, вялые интонации голоса,
неправильная речь, отсутствие способности сосредоточиться,
замедленность реакций и провалы в памяти, нелепая стереотипность
поведения...), тогда как "мягкий" зомби по существу ничем не
отличается от всех других людей.
Профессиональное зомбирование по "мягкой" категории чрезвычайно
сложно и требует досконального изучения психофизиологии объекта,
использования специальной медицинской и компьютерной аппаратуры,
задействования кодировщиков-гипнотизеров, виртуозно владеющих техникой
многоступенчатого гипноза.
Для ориентирующего ознакомления с типичными приемами
зомбирования, представим пару простеньких, но отработанных на практике
методик "жесткого" психического перепрограммирования человека.
Метод 1
- персону изымают из ее прежней среды, контакты с которой
полностью прерываются;
- режим дня должен целиком противоречить ее прежним привычкам;
- активно провоцируется недоверие ко всем, кто жертву окружает
(ее нагло обманывают, на нее подло доносят, ей злобно угрожают...);
- осуществляются непрерываемые акции дискредитации (подтасовка,
высмеивание...) всего, чем человек дорожит;
- диета преимущественно углеводная и безбелковая, с подмешиванием
отупляющих сознание препаратов (аминазин...) и обязательным
недосыпанием;
- по достижении состояния тупого безразличия, проводится
необходимое кодирование приемами активного внушения или гипноза.
Метод 2
Этот вариант слагается из трех последовательных ступеней, таких,
как:
- промывание мозгов (очистка памяти от некогда ею воспринятого,
ломание временно-пространственных ориентиров, создание безразличия и к
прошлому, и к будущему...);
- словесное кодирование (активное воздействие на психику, в
которую внедряют определенные идеи и представления...);
- закрепление (контроль усвоенности внедренного...).
*Техника реализации этих фаз обычно такова*:
- используя гипноз и сильные снотворные (к примеру, барбамил с
подмешенным к нему аминазином...) объект погружают в длительный (дней
на 15) сон, причем два раза в сутки его шокируют электротоком (в
манере судорожной терапии при амплитуде импульсов до 150 вольт),
который пропускают через голову;
- в течение 10-15 дней круглые сутки через наушники прокручивают
запись необходимого внушения, а в завершение каждого сеанса для более
рельефного воспринимания внедряемого, объект подвергают действию
электрошока, но электроды здесь подведены к ногам;
- объекта пичкают наркотиками и нейролептиками, подавляющими его
волю (аминазин...); на этом фоне проводят многочасовые беседы, во
время которых проверяется, насколько хорошо усвоено внушенное.
Соціальне програмування — це теж що і зомбування (яке щораз з обуренням відзначають у діяльності різних “сект”), хіба що в даному випадку воно направлене “на користь суспільству” (соціуму) — тій структурі, яка у нинішній людській реальності стоїть над індивідуумом, і має свої власні задачі, відмінні, у загальному випадку, від задач індивідуальних.
Суспільство формується з окремих людей, точніше зі “здатних бути окремими” і воно може розглядатися як істота, з однієї сторони вбирає в себе властивості окремої людської істоти, а з іншого боку - керує свідомістю кожного свого члена (громадянина).
Як всяка істота, вона може бути і “хворою” і “здоровою” (за оцінкою відповідного “оцінювача”), переживає своє “народження”, “ріст”, “старість” і “смерть”... і оскільки в даному випадку розглядається людське суспільство — вмирати воно не квапиться. Тому суспільству доводиться піклуватися про відтворення ресурсу, у даному випадку ресурсу людського, от і усяка свіжонароджена людська істота негайно піддається програмуванню її індивідуальної свідомості таким чином, щоб привести її персональне усвідомлення (сприйняття, тип мислення і все інше) у відповідність з “завданнями суспільства”. Результатом такого програмування буде “людина суспільна”, така, котра вже не може обходиться без суспільного оточення, і не може себе уявити поза участю у всіляких людських справах.
Взагалі ж, усе відбувається цілком “автоматично” — дитина відразу від народження опиняється в соціально-культурному оточенні, і починається процес приведення її у відповідність з тими “нормами”, які властиві сформованій тут і тепер культурі. Далі процес такого “побутового” зомбування продовжується на більш широкому полі діяльності — люди дивляться однакові фільми, читають ті самі книги, слухають ту саму музику, однаковим чином формують сферу своїх інтересів...
Можна сказати, що суспільство (соціум) за посередництва своїх членів вносить у свідомість індивідуума визначений набір постулатів, вигідних даному конкретному суспільству таким хитрим чином, що людина приймає привнесені програми, суспільні догми за “власну думку”, і керується запрограмованим набором так, начебто це ЇЇ персональні інтереси.
2001.09.29 | Sam Sobi
Базові програми:
Базові програми:
Самоототожнення з фізичним тілом:
Кожен член суспільства з народження привчається ототожнювати себе зі своїм тілом, і день за вдень ця концепція зміцнюється в процесі подальшої взаємодії із суспільством. У першу чергу під “Я” людина розуміє своє фізичне тіло, і “своє” благополуччя зв'язує зі своїм фізичним станом. У соціальному аспекті її вже більше турбує “як вона виглядає”, замість того “чим вона є насправді”.
У результаті такої орієнтації формується специфічний спосіб мислення, за якого на перше місце виноситься задача збереження свого тіла в якості “ідентифікатора”, що робить її відмінною від “інших людей”, які мають свою історію. Це ж служить показником займаного місця в соціумі, визначником соціальної ролі кожного індивідуума, що призводить до стурбованості своєю “особистістю”, своєю “єдиною” соціальною роллю.
Це ж формує залежність від безлічі вироблених суспільством “матеріальних цінностей”, і невіддільного від них набору суспільних умовностей (мода, світогляд, мораль, тощо). Роль фізичної особи є структурною одиницею того соціального формування, на існування в якому людина і програмується.
Грубо кажучи, потрібно “мати пристойний вигляд”, що відповідає суспільним поняттям про “пристойність”, і відповідний до прийнятої соціальної ролі — начальник у костюмі, “багатий” — з товстим пузом, “щасливий і забезпечений” — з відповідною міною на обличчі, жінка — приваблива. Забезпечення належного вигляду має на увазі споживання (і старанне добування) відповідних, виробленим суспільством штуковин та послуг, доступ до яких лімітують різні соціальні інститути.
Та ж фіксація на тілі й програмує людину на завчання міфів про здоров'я, лікування болячок тіла засобами, які поставляються суспільством, у схвалених суспільством закладах. Усякого роду “цілительство”, орієнтоване не на тіло перестає цікавити правильно запрограмовану людину.
Психологічна проекція:
Будучи Членом суспільства людина “проектують себе” на своє суспільство, відмовляючись нести індивідуальну відповідальність за власні дії, виправдуючи їх чи суспільною необхідністю, чи гнітом соціальних же обставин, мовляв так “треба”.
Людська діяльність обумовлена суспільством, і люди, під таким приводом не вважають себе відповідальними за те, що роблять відповідно до прийнятої соціальної ролі. Для цього існує (однак, НЕ у всіх мовах) форма множини особистого займенника — МИ. Говорячи “ми” людина вже знімає із себе персональну відповідальність, перекладаючи її на деяку віртуальну “множинну істоту”.
З іншого боку, суспільством нав'язується гра у фіктивну відповідальність, коли “я несу за тебе відповідальність (перед суспільством), тому ти винен (мені)”.
Наголос на Вирощування Особистості:
Пропаганда ідеї служіння особистості суспільству не має змісту без формування з людини “сильної особистості”, а для цього необхідно приділяти більшої уваги формуванню цієї особистості на шкоду розкриттю індивідуальності. Тобто “цінність” особи за ідеєю повинна розглядатися в зв'язку з “суспільною корисністю”, і ніяк інакше...
Те ж вирощування особистості представляється суспільством людині як єдиний спосіб “виділитися з маси”, заслужити повагу та поклоніння. І мало того, що представляється — втовкмачуєтьсянеобхідність виділятися, показуватися.
Фіксація особистості на культурно та соціально обумовлених поняттях про благополуччя:
... включає у себе соціальні поняття про владу, силу, красу, захищеність, з наголосом на емоційні “ознаки” цього “благополуччя”. Тобто не те добре, що просто добре і “подобається”, а лише те, що визнано “гарним” у даному суспільстві. Отут розходження сильні від суспільства до суспільства, якщо в одному добре “убити невірного”, то в іншому — убивство прийнято відносити до компетенції спеціальних суспільних структур, яким видана “ліцензія на убивство”.
Фіксація на “виграв-програв” сценарії життя:
... замість “виграв-виграв” сценарію, тобто такого, де програючи в одному — обов'язково виграєш у чомусь іншому.... Людина привчається не помічати даного явища, інакше важко буде від неї очікувати завзяття в досягненні соціально-схвалених досягнень. Це передумова для формування “змагальної” тенденції на життєвому шляху.
Фіксація “змагальності”:
— на тій безглуздій людській діяльності, яка заснована на ідеї “змагання” замість ідеї “ситуативної кооперації”. Разом з фіксацією на фізичному тілі це дає феномен “спорту”, та іншої витратної діяльності, спрямованої лише на те, щоб людина завжди була чимось зайнята, та не залишалося вільної уваги для того, щоб звернути її на речі які не стосуються соціально-обумовлених.
При повному зануренні у змагальний процес — єдиним об'єднуючим людей фактором, і засобом міжперсональної взаємодії стає суспільство, яке тим самим створює видимість власної необхідності для людини... якщо всі люди змагаються, то суспільство покликане примирити їх у вільний від змагань час, направити “групи змагаючихся” на “міжнародні” змагання, коли це необхідно даному суспільству в його змаганні з іншими соціальними формуваннями.
Фіксація на “авторитетах”:
...оголошуються такими “суспільною думкою”, і використання суспільно-санкціонованих арбітрів у вирішенні будь-яких часткових питань. Тобто якщо “я так сказав” — звучить непереконливо, а “так сказав високошановний такий-то” — це вже приймається за доказ.
Список “авторитетів” специфічний для кожного конкретного суспільства, для свого часу і місця, може змінюватися в залежності від поточних соціальних тенденцій і формуватися за допомогою відповідних технологій. В даний час “головний авторитет” в області практики — НАУКА, в області “духовного” — ЦЕРКВА, тоді ж як “інші” — це всілякі чаклуни, мракобіси, єретики.
Основні моменти даної “програми” такі:
а) визнання авторитетами тільки тих, кого “суспільство” у даний момент виставляє як авторитети, наприклад позначивши ключовими ярликами штибу “загальновідомий”, “знаменитий”, “визнаний”;
б) неприйняття будь-яких ідей, не підкріплених посиланнями на санкціоновані суспільством авторитети;
Унаслідок цього виховується незаперечна “віра в друковане слово”, яка виражається у тому, що людина, зіштовхнувшись з чимось для неї сумнівним у першу чергу цікавиться “а де про це написано?”. У даний час характерна незаперечна віра в науку і науковий (редукціоністський - складні поняття виводяться з простих законів) підхід до сприйняття світу... також сильний авторитет візуальної інформації — те, що “бачив своїми очима”... у телевізорі.
У той же час, як для суспільства в цілому пропонується набір авторитетів — усередині самого “авторитарного утворення” відбуваються процеси дільби “місця під сонцем” аналогічні за принципами формування “бандитським співтовариствам” (академічні банди).Усі можливі області діяльності людини “огороджуються червоними прапорцями”, куди “непосвячених”, не сертифікованих представниками відповідного клану не допускають. Формуються суспільні авторитарні монополії, такі як “монополія на доступ до тіла” (медицина), монополія на вбивство (силові інститути), монополія на рекет (податкові інститути), які не допускають конкурентів — усіляких “цілителів”, “бандитів”, “злодіїв”. Отут ідея в тому, що неважливо що і як ти робиш — важливо чи є в тебе на це “ліцензія”, як символ Авторитету.
Фіксація на алопатичній концепції у виправленні неполадок:
— “лікувати симптом так, начебто це є причина”. Тобто лікувати прищі, лікувати геморой... а не причини, що їх викликали. Той же підхід практикується і в інших областях, окрім медицини — у соціальних, наукових та інших областях. У сполученні з фіксацією на тілі, і на “авторитетах” це дає ефект “пошуку потрібної таблетки” у підході до будь-яких проблем... і коли існує попит — розвиваються відповідні структури (академічні банди), які займаються виробництвом “таблеток” як медичних, так і соціальних, і політичних та інших.
Це дає обґрунтування для сенсу “соціальних інститутів”, які проголосили своєю задачею розробку подібних “таблеток” як від виразки, так і від усяких криз. Начебто Інститут Проблем Керування займається “таблеткою керування”, пеніцитарні (тюрми, колонії, тощо) заклади розробляють “таблетку від злочинності”, й усі вони за такого розклАду виглядають потрібними та необхідними.
Несприйняття будь-яких альтернативних ідей:
Образно кажучи, у свідомість вводиться “код захисту від несанкціонованого доступу” що проявляється у різкому, “спазматичному” неприйнятті ідей, які суперечать запрограмованому уявленню про те, якою “повинна бути” соціальна система (з усіма своїми паразитичними, живучими за рахунок громадян суспільними структурами, що існує лише завдяки індукованій вірі в необхідність їхньої підтримки). Інакше кажучи це специфічне налаштування сприйняття, яке не дозволяє дійти до свідомості всім “нововведенням”, що не вписуються в поточну концепцію суспільства. Цей “код захисту” за ідеєю повинен вже спрацювати при читанні даної статті, оскільки те, про що тут говориться — сильно суперечить Базовим Соціальним Програмам відразу за декількома пунктами: це не авторитетно, написано не “фахівцем”, не пред'явлена Ліцензія на право публікації матеріалів в інтернеті й так далі...
Толерантність до “подвійної моралі”
А ось тут — “санкціонований доступ” до прошитої у свідомість людини програми, свого роду “чорний вхід”, який дозволяє динамічно перепрограмувати суб'єкта під поточні суспільні задачі.
Користаючись “паролем Адміністратора” (Суспільна Необхідність) можна змусити людину сприйняти одну й ту саму фактичну дію і як втілення справедливості (від Імені Суспільства), і як злочин (дія за чиєюсь індивідуальною, не підкріпленою Суспільством ініціативою). Наприклад, примусове вилучення майна в громадянина в одному випадку іменується рекетом, грабежем — будучи виконаним із санкції відповідних суспільних інститутів буде називатися збором податків, внесків, тощо. Вандалізм, який коїться під гаслом Суспільної Необхідності (боротьби з піратством) — уже не вандалізм, а Справедливе знищення контрафактної продукції (тут головне — наявність “ліцензії на злочин”). Убивство — лише тоді називається убивством, коли виконано особами, які не мають на те дозволу (чи наказу) від відповідного соціального інституту. Якщо на це існує “ліцензія”, то це вже страта, чи справедлива перемога над ворогом, чи лікарська помилка.
Віддавання на відкуп суспільству права вирішувати свої проблеми.
Унаслідок психологічної проекції себе на суспільство стає логічним зобов'язати людину передавати своє право вирішувати свої (індивідуальні) проблеми суспільству, і його соціальним інститутам:
Наприклад “інститут шлюбу” переводить проблеми міжперсонального міжсексуального (більш модняво: міжгендерного) спілкування з області індивідуального в область суспільного — вже Суспільство (в особі соціального оточення) вирішує, чи жити цим двом разом, чи окремо, скільки їм зробити дітей.
“Судова система” буде займатися індивідуальними розбіжностями між окремими членами суспільства. Відносно недавно (менше 100 років тому) людина була остаточно позбавлена права самостійно розібратися зі своїм “кривдником” без участі суспільства... Якийсь час допускалися всілякі “дуелі” (і навіть вважалися шляхетною справою), але до них уже було залучене суспільство. В такий спосіб здійснюється Основна Задача Соціуму — встановлення суспільного бар'єру між ресурсами й окремими споживачами (членами суспільства).
Є побічний ефект такої установки — віддавши своє право вирішувати свої проблеми, людина одночасно перекладає відповідальність за себе на оточуючих, але це не заважає суспільству тому, що псує індивідуальне існування. Відмовившись приймати відповідальність за себе, людина втягується у гру прийняття на себе відповідальності за інших, і стає як це і потрібно — соціально орієнтованим суб'єктом.
Обов'язок робити потомство:
Дуже важливий для суспільства момент, оскільки ніщо інше, крім наявності дітей у суспільному оточенні не прив'язує з такою силою індивідуума до соціуму... і ніщо не робить людину настільки залежною від усіх інших суспільних схем поведінки. Тому небажання/нездатність робити потомство виявляється вадою, гідною найжорсткішого осуду. Звідси виникає все більш і більш могутня фіксація людей на сексі — він стає чи не найголовнішою темою суспільного змагання, головним “здобутком” і метою існування. Коли важко суспільству спонукати публіку до усвідомленого самовідтворення, створюються умови, за яких відтворення все ж таки буде, нехай навіть внаслідок втрати змагальності.
Фіксуючи людей на цих питаннях, суспільство забезпечує самовідтворення в рамках усе того ж “стилю” соціального програмування — батьки виконують програмуючу роль самі “передаючи свій досвід”, а по-суті — відтворюють, перезаписують уже прошитий у них набір “програм”.
Почуття ПРОВИНИ
Однак чи не найголовнішим рушійним елементом усіх цих соціальних програм є виховуване з дитинства почуття провини: провини перед батьками (за витівки і нанесені збитки), провини перед потомством (наприклад за незалишення йому багатої спадщини), провини перед суспільством (за невиконання ухваленого їм), провини за безліч речей, до яких індивідуум фактично не має ніякого відношення.
2001.09.29 | Sam Sobi
Цілі соціального програмування:
Цілі соціального програмування:
Створення бар'єру між життєвими ресурсами та індивідуальним споживачем
Експлуатуючи міф про власність, “шляхи розподілу” вибудовуються таким чином, щоб у громадян не було безпосереднього, не контрольованого суспільством (соціальними інститутами) доступу до всіх ресурсів. Наприклад, щоб одержати порцію їжі, потрібно спочатку попрацювати “на суспільство” (віддати йому свій час і силу), одержати “грошовий еквівалент”, звернутися з ним в інший соціальний інститут, і вже там отримати їжу. Так само це стосується і всіх інших життєвих ресурсів, включаючи чисто фізіологічні потреби.
Для потреб “духовних” створені свої соціальні інститути такі як церква, підцензурне мистецтво та інше.
В даний час цей бар'єр підсилюється — у "розвинутих" країнах населення вже має дуже убоге уявлення про те, звідкіля і як береться їжа... американці, побачивши квашену в бочці капусту не повірили, що “Це” можна їсти :).
Аналогічний бар'єр ставиться навіть на... тілі споживача. Тобто “не можна займатися самолікуванням” — цим може займатися тільки “фахівець з ліцензією”, і це поширюється вже на ті речі, які взагалі ж розв'язувані винятково індивідуальною волею людини. “Вчені говорять” — свого роду заклинання, засноване на ідеї “авторитетів” диктує запропонований суспільством “стиль життя”, як “мода” диктує стиль одягу... і таке інше.
Повне заволодіння вільною увагою індивідуума
Це одночасно і мета суспільства, і засіб впливу на людину. Суспільству потрібно, щоб максимум інформації людина отримувала саме через суспільні фільтри, а не безпосередньо, тому потрібно, щоб людина постійно була зайнята — зайнята добуванням життєвих ресурсів, зайнята міркуваннями на “суспільно-корисні” теми, цікавилася політикою, мистецтвом, іншими суспільними феноменами. Дуже важливо, щоб людина не залишалася наодинці із собою, “наодинці з природою”, тому суспільне регламентування поширюється по можливості на всі доступні керуванню прояви людини... і цей набір постійно розширюється і поповнюється. Переорієнтувавши ВСЮ увагу людини тільки лише на людські прояви і продукти її суспільної діяльності, суспільство забезпечить повне доведення до людини “суспільних директив” і наказів, безупинне підлаштовування “прошитого” у людській свідомості “програмного забезпечення”. Чим більш успішно суспільство володіє увагою людини, тим ефективніше та своєчасніше можна заміняти раніше запрограмовані “незаперечні авторитети” на більш нові, провертаючи тим самим “соціальні революції” чи проводячи “м'які реформи”.
В часи відносної стабільності, суспільство також зацікавлене в утриманні під своїм контролем уваги індивідуума (розвагами, змаганнями), щоб затримати зародження “деструктивних” настроїв у громадян.
“Ідеальне” керування
Усі ці принципи, будучи успішно запрограмовані, сприймаються людиною як щире, єдино можливе і правильне — ті самі Загальнолюдські Цінності, які формують “людину суспільну” — та сама істота, на якій це саме Суспільство благополучне паразитує, не створюючи особливо помітних незручностей для людини. Виконуючи задачі суспільства людина перебуває у впевненості, що все що вона робить — робить винятково по своїй волі, по-суті виконуючи “невисловлений наказ”. Більш того, при “ідеальному керуванні” кожен, знайшовши для себе прийнятну роль, сприймає її як благо, і діяльність у цьому напрямку приносить йому моральне задоволення.
2001.09.29 | Sam Sobi
Засоби соціального програмування
Засоби соціального програмування
Саме явище соціального програмування було розпізнане давно, правда це відносилося до області окультного та магічного. І воно завжди становило значний інтерес для можновладців. Усяке державне новоутворення в той чи інший спосіб прагнуло використовувати накопичені досягнення в області керування людською свідомістю та поведінкою, вдаючись до допомоги відповідних часу “Носіїв Знання”. Французька революція відбувалася за активної участі масонів, гітлерівська Німеччина виявляла гостру цікавість до “секретів Тибетських Лам”. Незважаючи на проголошений офіційно атеїзм, весь радянський лад ніс на собі відбиток окультизму.
Таким чином, у кожному конкретному суспільстві завжди існують сили, більше за інших зацікавлені у вивченні питання соціального програмування, та розробкою нових засобів впливу на свідомість людей.
Якщо для потреб “просто суспільства” досить поточного програмування, що автоматично самовідтворюється, (у процесі виховання нового покоління в осередку суспільства та його соціальних інститутів), досить заклинань у випадках оперативного втручання в цей процес, то для потреб зацікавлених сторін, тобто вже не для СУСПІЛЬСТВА (соціуму), а для ДЕРЖАВИ потрібен постійно поповнюваний набір технічних, психологічних, психотронних та інших засобів впливу. Коли ж суспільство паразитує на індивідуумі — держава паразитує на соціумі, тому їй потрібні засоби для формування вже не свідомості окремого індивідууму, а “суспільної свідомості”.
Засоби масової інформації, тільки лиш базуючись на своїй авторитарності, вже можуть дуже динамічно змінювати відношення суспільства до будь-яких проблем, переключати увагу людей з однієї теми на іншу. Побачене у телевізорі, психологічно сприймається як побачене своїми очима, і фільтруючи інформацію можна прямо впливати на свідомість людей, подавати їм різні міфи, що будуть сприйняті як істина в останній інстанції.
Однак лише вибірковою подачею інформації не обмежуються можливості телебачення у справі маніпуляції суспільною свідомістю — існують специфічні засоби так званого психотронного впливу, які враховують особливості людського сприйняття, її свідомого та несвідомого. Це питання — питання зомбування населення “за допомогою якихось страшних технологій” — періодично піднімається в ЗМІ, і вже саме по собі починає працювати на зомбування... звичайно інтерес до проблеми психотронного впливу на людей виникає перед якими-небудь виборами...
Так що ведеться активна робота в області “промивання мізків” за допомогою сучасних електронних технологій, інформація про яку спливає на поверхню періодично, а в інший час як правило лунають висловлення, мовляв “усе це маячня, це лише способи залякати населення, а насправді подібних технологій не існує, роботи в цій області не проводяться”.
Соціальні Заклинання
“Соціальні заклинання” підмінюють собою широкий набір ідей, свого роду штампи, прописані у свідомість людини у ході соціального програмування, свого роду “машинні інструкції” працюючі в механізмі “нормальна Людина”. Це і “заглушки”, які оперативно ставляться оточуючими на небажаних суспільству напрямках розумового процесу.
Ці заклинання активізують прошиті в людині програми, направляючи вільні ресурси індивідууму в прокручування вже “старих” програм замість того щоб діяльність його направлялася в яке-небудь інше русло. Таких заклинань існує безліч, причому адаптованих для різних соціальних шарів, для різних соціальних інститутів і навіть для локальних груп типу родини — Тато сказав!!! — і синочок уже весь зачарований. У куток поставлю!!! — це заклинання, вимовлене належним тоном змусить думати, що це прямо якесь жахливе покарання, якого треба боятися.
Для вулиці, для більш широких соціальних утворень теж вироблений визначений набір, наприклад:
Сам-то ти хто такий? — Активізує почуття власної значимості, яке включається в роботу, змушуючи опонента доводити свою значущість. Надихає на будівництво особистої історії в більш вигідному людині руслі.
Кому ти потрібний? — Активізація постійно втовкмачуваної “легенди про потрібність”, тобто йде залучення в одну з основних “соціальних ігор”, які займають собою всю увагу людей, і забирають всю їхню вільну силу.
Попутно, піднімається соціально-значуще лякання самітністю, мовляв якщо ти нікому не потрібний, то з ким ти (хто з тобою) залишиться? Таке заклинання за суттю є погрозою остракізму. Суспільство, соціум як явище — тримається в основному на цьому страхові, тому ідея необхідності приналежності до того чи іншого суспільства навіть не ставиться під сумнів, чого лиш варта фраза одного із соціальних авторитетів: “Жити в суспільстві, і бути вільним від суспільства неможливо”.
Де це написано? ХТО тебе цьому навчив? — ці, та подібні висловлювання змушують шукати авторитетів із соціально-схваленого списку, тим самим збиваючи з попередньої теми розмови. Уже забули що “ЦЕ”, і мова йде про “ЗВІДКИ”, і в такий спосіб знімається суб'єктивна значимість викладеної інформації, порушуючи процес подальшого ходу думок. В даний час існує такий “універсальний авторитет” — наука, тому безліч виникаючих питань, які мучать людей можуть бути зняті в багатьох випадках чарівною фразою "Наука це заперечує!", а сумніви з приводу правильності тих чи інших розпоряджень у частині напряму думок знімається заклинанням "Наука це довела!". В інших місцях, в інший час аналогічним способом використовуються посилання на інші “прошиті в мозках” авторитети — їх роблять скрізь, де присутнє як завгодно мале “скупчення однодумців”. Це може бути Великий Учитель, чи Завідувач Кафедрою, чи інший вождь партійного або сектантського призначення.
Байдужість — гірший із гріхів!!! — запуск оцінювання. В такій формі подачі не дається шансів узяти під сумнів саме твердження, тому що використовується інше, більш базове заклинання (метапоняття) “гріх”. Таким чином, виходить що гріхом оголошується нестача “оцінювача” в людині, адже “небайдужість” має на увазі наявність прихильності до чого-небудь, сприйманого за “своє” та неприйняття чогось, вважаного “чужим”.
...ЯКЩО він/вона помре? — відволікає від усвідомлення неминучості смерті як “його”, так і в першу чергу того, до кого звернене це заклинання. Таким способом стимулюється “відчуття безсмертя”, людина перестає жити в поточному моменті (вона може собі це дозволити тому, що в неї нібито попереду необмежений час) і перенаправляє свої сили чи в область вже минулого, чи неіснуючого майбутнього. Туди ж відносяться інші заклинання із серії "Що ти БУДЕШ робити ЯКЩО... ?". Це “якщо” ще досі не існує, але вже стимулюється процес індульгування, тобто віддавання сили на неіснуюче в той час, коли вже існує щось, що вимагає особистої участі, уваги.
Попутно запускається “синдром нещасної дитинки”.
Варіації на тему “Будь ти на моєму місці...” і “Будь я на твоєму місці...” : Людям узагалі не властиво задовольнятися своїм місцем, як не властиво взагалі приймати на себе відповідальність за власне життя, тому в неприємних випадках дані заклинання використовуються для впадання в індульгування, що з'їсть усю зайву енергійність.
Заклинаннями ж є всілякі звертання:
Громадяни пасажири! — усі відчули себе пасажирами, та ще й громадянами... включена цивільно-пасажирська програма.
Хворий Петренко! — у клієнта запрацювала програма хворого, і він смиренно йде на укол.
Товариші!!! — ...тут усе ясно.
Гей ти! Козел!!! — крикнути в спину юрбі... і скільки народу на це обернеться?
Панове! — теж запрацювало в кожного своє, хто відчує себе товстішим, а хто образився.
Кожне таке заклинальне звертання активізує відповідну соціальну програму. Якщо йде Звертання до народу — значить варто включати патріотизм, думати не про справи, не про себе, а про Всю Державу, відчути велич. Якщо громадяночка! — тут варто відчути свою соціальну незахищеність, щоб патріотизм і всіляке інше не перешкодили заплатити штраф. ТИ!!! — наказ відчути себе відділеним від усіх “соратників”, і діяти не усередині своєї зграї, а окремо. Ви отут усі! — навпаки, відокремлює промовляючого заклинання від оточення, одночасно протиставляючи себе “їм”, і створюючи дистанцію на шляху до себе.
На вмілому використанні цих, і подібних заклинань базується еріксонівський гіпноз, нейролінгвістичне програмування, хоча здебільшого вони використовуються неусвідомлено, всередині вже прошитих програм.
Найпоширенішим засобом зомбування є використання нанотехнологій. З початку 70-х років спочатку в США, а незабаром в СРСР в організм людей почали массово вводити нанопроби під час переливання крові та щеплень. Нанопроби -- це назва мініатюрних роботів, здатних поступово змінювати фізиологію людей, та перепрограмовувати їх свідомість.
Я не буду робити довгі ексурси в історію. Скажу лише, що дослідженя, зроблені провідними вченими підтверджують, що використання нанотехнологій забезпечило також прориви в мікроелектрониці, та появу все більш потужних компьютерів. Це було необхідно до створення інфраструктури, необхідної для контролю над мільярдами зомбі.
На даний момент, в переважній більшості людей нанопроби використовуються лише для стеження та збору інформації. Це досягається за допомогою спеціальних біомеханічних імплантів, що наноброби збирають у різних частинах тіла.
Є достаньо проста процедура для виявленя оптичних імплантів в очах. Імплант, що, фактично, є мікровідеокамерою, знаходиться на сітківці ока, тому частково її блокує. Виявити його можна завдяки цій сліпій зоні:
1) Потрібен аркуш паперу та олівець.
2) В середині аркушу малюється хрестик, а зліва, на відстані 8 см -- чорний кружок, біля 1 см в диаметрі.
3) Закриваєте праве око, лівим дивитесь на хрестих.
4) Не відриваючи погляду від хрестика, змінюєте відстань від аркуша паперу до ока, аж поки зображення кружка не зникне. Це повинно статись на відстані біля 20 см.
Далі буде -- про засоби контролю зобмованих людей за допомогою імплантів, та відповідну інфраструктуру (мобільні телефони, таке інше).
Теперь я вижу, что Илья не зря проедает американские деньги :-)))
Там в Америке нас уже за полных идиотов считают:
>З початку 70-х років спочатку в США, а незабаром в СРСР в організм людей почали массово вводити нанопроби під час переливання крові та щеплень
:-)))
>Нанопроби -- це назва мініатюрних роботів, здатних поступово змінювати фізиологію людей (?!), та перепрограмовувати їх свідомість (ой как страшно!!!).
>Це було необхідно до створення інфраструктури, необхідної для контролю над мільярдами (!!!) зомбі.
А не надорвутся?:-))))))))
>Є достаньо проста процедура для виявленя оптичних імплантів в очах. Імплант, що, фактично, є мікровідеокамерою, знаходиться на сітківці ока...
Такой ахинеи давно не читал:-)))
Ой уморил! :-)))
"Слепые зоны" - особенность оптики человеческого глаза и они ВСЕГДА присутствуют, просто их наличие мы не осознаем, но путем спецтренировок и методик их может "обнаружить" любой человек!
в цьому питанні. Відомо ж бо, що надсвітову швидкість розвиває ракета на гіпердрайві, зомбування досягається шляхом спеціальних чаклунських ритуалів, перед тим як займатись телепатією на наддалеких відстанях 10 днів не можна вживати кока-колу, а від прямого сонячного світла вампіра може захистити sunblock SPF100 або вище.
Тобто є питання: якого біса перед передруком не поставлений дісклеймер з оригіналу (див.нижче)?! Це вам що - іграшки, чи жарти жартувати? Може пан Sam Sobi прийняв вже за нас відповідальність на свої широкі плечі?
-=Dimson's AstroConsulting=- — это консультационная периферия, объединющая в себе силы различных центров, организаций, и отдельных персон, которые могут и не знать о своей принадлежности к этой незримой псевдоорганизации.
-=DAC=- не имеет структуры (штаб-квартиры, руководства, отделений и пр.), банковского счета, не занимается коммерческой, а равно и благотворительной деятельнстью.
В сферу интересов -=Dimson's AstroConsulting=- входит предоставление доступа к материалам, содержащим в себе действенную эзотерическую информацию, будь она выражена вербально, графически, акустически, или каким-либо иным мистическим способом. Таким образом, на сайте подобрано то, что соответствует принципу «не стоит отстаивать те установки, которые сами в состоянии себя отстоять», и действует само по себе в плане изменения человеческого сознания в сторону магического сознания, независимо от желания посетителя. Помещаемые здесь материалы могут задеть чье-либо социальное, религиозное, моральное и прочее человеческое достоинство, поколебать нормальное представление о мире, нанести ущерб спокойствию и «ощущению собственного бессмертия»... поэтому требуется, чтобы заходя сюда, посетитель четко осознавал, что ОН несет полную персональную ответственность за все возможные и «невозможные» последствия встречи с помещенными тут материалами.
Все, что доступно на этом сайте, может беспрепятственно копироваться для персонального употребления, публиковаться без внесения изменений в тексты и оформление, с обязательной ссылкой на исходный документ. За любое иное использование размещаемых здесь материалов (в СМИ, компьютерных сетях или еще где) несет персональную ответственность тот, кто взял на себя право распространять помещенное на этом сайте.
Запрещенное запрещать запрещено, так что пользуйтесь на свое усмотрение, но помните — тут все защищено нетривиальными методами.
Особенности восприятия информации человеческой психикой
>Відомо ж бо, що надсвітову швидкість
Самое смешное, что этот пример (отсутствие ограничения на скорость света) не противоречит классическим законам механики. Неуч Эйнштейн, когда создавал свою ОТО просто использовал "релятивистскую поправку" Лоренца, которая привела к формально "правильным" уравнениям с одной "маленькой поправкой" - скорость света должна быть постоянной и независеть от внешнего наблюдателя. Этот новый постулат (введенный абсолютно необоснованно) привел к целому ряду нарушений причинно-следственных связей и вообще - здравого смысла. Однако это все было "принято на ура", так как формально уравнения давали "правильное число". А то, что физика при этом превратиласть в "официальную научную фантастику" - это его не смутило. Конечно, многие известные ученые (Пуакаре, Гюйгенс, Майкельсон, Вебер и многие другие) восстали против такого наглого попирания самих основ "делания науки". Эта "война" идет уже 100 лет и научный физический мир до сих пор расколот на 2 непримиримых лагеря. Однако так как практически все официальные журналы оккупировали физики-релятивисты, то "эфиристам" остается только наблюдать этот позор падения физической науки. Релятивистская физика превратилась в поток псевдонаучного математического формализма. Так как новые теории ничего не могут объснить и тем более предсказать, то постоянно выдумываются новые, еще более дикие, с новыми понятиями и оговорками. При этом никто ничего и не пытается обосновать - просто пишутся тупые цепочки-формализмы, и все (то есть, для объяснение "неувязок" придумываются новые понятия, и так до бесконечности). А между тем, ответ на главный вопрос - "существует ли эфир?" был известен уже в те времена, но его "предпочли не заметить". Я имею в виду конечно, эксперимент Майкельсона-Морли, который впоследствии был многократно повторен (в частности, Вебером). Однако цинизм релятивистов не знал границ (во времена СССР их мировым эпицентром стала "советская наука") и они просто "не заметили" экспериментального подтвержения существования эфира, как не хотели "замечать" достижений генетики и как культивировали Лысенковщину. Сейчас они настолько заврались, что назад для них дороги нет. Остается только надеяться на то, что в США они имеют чуть меньшее влияние и там местные "авторитеты" не задавят настоящих ученых, способных трезво мыслить...
Я уже отвечал на этом Форуме - у меня другая специализация
Просто я не могу проходить мимо глупостей, неважно кто их делает - канонизированный при жизни Эйнштейн или коллега за океаном. А критерий (кроме опыта) - непротиворечивость проверенным фундаментальным основам и правилам логики (здравого смысла). К примеру, мы не имеем права что-то придумать (как Эйнштейн придумал постоянство скорости света) без должного обоснования (то есть аппеляции к тем самым основам науки).
Забыл добавить, что в квантовой механике по тем же причинам творится полный бардак. Что интересно, уже не раз сообщали, что экспериментальным путем удалось преодолеть "скорость света". Кстати, этот штамп так засел в головах, что мы даже не задумываемся над тем, какую глупость каждый раз говорим. Абсолютизация скорости света приводит к отмене "института внешних наблюдателей" и к логическому противоречию с классическим принципом аддитивности скоростей. Вместо "абсолютного эфира" (который был подтвержден экспериментально и при помощи которого все можно объяснить не прибегая к новым "чудесам") появился "абсолютный предел скорости" со всеми вытекающими...
2001.09.30 | Галя
Є надсвітова швидкість чи нема її, Re: Особенности восприятия
Є надсвітова швидкість чи нема її, але на мій погляд аргументація Ваша (незалежно від того, чи правильний її висновок *) теж повинна потрапити до розряду "ахінєї" з додатком зневаги до опонентів та читачів. Ваш аргумент побудовано якраз на тому, проти чого Ви виступаєте: апеляції до власного, неймовірних розмірів, авторитету.
Про що і хочу повідомити присутнім не-фахівцям.
*) Неправильний аргумент, навіть якщо він випадково приводить до правильного висновку, немає цінності.
>Ваш аргумент побудовано якраз на тому, проти чого Ви виступаєте: апеляції до власного, неймовірних розмірів, авторитету
???
Можно прокомментировать? Где я "опирался на свой авторитет"?
Не понял суть Вашего "протеста".
Специально для Вас повторяю:
>"...многие известные ученые (Пуакаре, Гюйгенс, Майкельсон, Вебер и многие другие) восстали против такого наглого попирания самих основ "делания науки". Эта "война" идет уже 100 лет и научный физический мир до сих пор расколот на 2 непримиримых лагеря."
Это аппеляция не к моему, а к всемирно известным научным авторитетам. Это первое.
Второе. Если Вы способны дискутировать и воспринимать такого рода информацию, то я готов показать Вам, что ОТО не имеет права называться научной теорией, потому что при ее построении был допущен произвол, не подтвержденный експериментом. Более того, существует несколько известных экспериментов (которые замалчиваются релятивистами), которые неопровержимо доказывают существование эфира. И самое главное - не нужна никакая ОТО для того, чтобы объяснить все известные физические факты - все объясняется на основании старой доброй классической механики Ньютона!!! И при этом не возникает никаких дурацких парадоксов с близнецами, дурацких растяжений длин, дурацкого роста массы, дурацкого искривления пространства-времени (опять же, дурацкого) и т.д. - список глупостей Эйнштейна большой.
>тримайтесь, скоро підійдуть наші
>Галя, 30-09-2001 22:41 | Версія до друку
>Joker-е, ми з Вами, але тримайте себе, будь ласка, в руках. >Неприємності дрібниці, справа життєва.
>Мала б доступ, видала б окремі Ваші листи з цієї серії читанкою (але не останній, бо не смішний і не філософський).
>Вас підтримують представники укр.жєл.дорогі в ізгнанії!
я ж забыл, что имею дело с "украинской феминистской" :-)
Какая тут может быть "норма" :-)
2001.09.30 | Галя
справа не в предметі,а в методі. Re: Моя твоя не понимат
Приблизно так:
Ви викладаєте ствердження не в вигляді протиставлення аргументів, а в вигляді незаперечних істин: "не сприймали очевидних фактів", "не потрібно жодної ОТО, щоби пояснити всі факти" і т.ін. Неспеціаліст може лише довіритись Вашому авторитету.
Під час посилань на великих, Ви не пояснюєте, що вони виступали проти теорії в момент її створення (звичайна ситуація з усіма теоріями), що це було вже за царя Гороха, і що з того моменту кількість прихильників теорії збільшується, а супротивників зменьшується. Це само по собі не означає, що теорія справедлива, але те, що Ви це не договорюєте - означае, НМДД багато, і може ввести в оману неспеціаліста.
Я не проти того, щоби Ви побудували щось краще за ОТО. Багато людей цим займається. Тільки це має сенс робити в професійних журналах, де Вас можуть критично вислухати. А на форумі кидатись такими речами - все одно що робити ствердження про "мікропроби". Ну Ви ж не можете довести, що "мікропроб не було" (вбивчий аргумент - дико секретна тема), але і Вам і мені очевидно, що той лист вводив людей в оману відносно реального стану речей.
І нарешті - правильна ОТО чи ні - для нас на цьому форумі практично не має значення. Але має велике значення те, як ми ставимось один од одного і вибираємо аргументи.
>Ви викладаєте ствердження не в вигляді протиставлення аргументів, а в вигляді незаперечних істин: "не сприймали очевидних фактів", "не потрібно жодної ОТО, щоби пояснити всі факти" і т.ін. Неспеціаліст може лише довіритись Вашому авторитету.
Вы это серьезно? :-)
Какое может быть противопоставление аргументов? Кому? Эйнштейну? Вам? Вы их приводили? Я просто "открыл Вам глаза" на Ваше заблуждение, а там - Ваше дело. Хотите - буду Вас просвещать, не хотите - как хотите.
>Під час посилань на великих, Ви не пояснюєте, що вони виступали проти теорії в момент її створення (звичайна ситуація з усіма теоріями), що це було вже за царя Гороха, і що з того моменту кількість прихильників теорії збільшується, а супротивників зменьшується. Це само по собі не означає, що теорія справедлива, але те, що Ви це не договорюєте - означае, НМДД багато, і може ввести в оману неспеціаліста.
Многое из них выступали против ВСЮ ЖИЗНЬ. Просто их аппеляцию к здравому смыслу тогда не приняли в счет - ситуация политически была на стороне Эйнштейна. Более весомые аргументы накапливались постепенно, но теперь "все зашло слишком далеко".
Галя, запомните: в науке справедливость теорий определяется не большинством, а фактами и непротиворечивостью. А ОТО противоречит основам классической механики, экспериментам, при ее создании были допущены логические ошибки, выводы либо невозможно проверить, либо они противоречат здравому смыслу.
>Я не проти того, щоби Ви побудували щось краще за ОТО. Багато людей цим займається. Тільки це має сенс робити в професійних журналах, де Вас можуть критично вислухати.
В том-то и дело, что ничего "особое" "строить" не нужно. Все объясняется в рамках механики Ньютона. Я этим не занимаюсь профессионально. А тем, кто занимается - элементарно не дают публиковаться. Идет война идеологий, понимаете? (Лженауки с наукой.)
>А на форумі кидатись такими речами - все одно що робити ствердження про "мікропроби". Ну Ви ж не можете довести, що "мікропроб не було" (вбивчий аргумент - дико секретна тема), але і Вам і мені очевидно, що той лист вводив людей в оману відносно реального стану речей.
Ну Вы меня просто шокируете!
Исходя из вашей "логики" никто не имеет право ничего сообщать без доказательства либо ссылки на "оригинал". Мы что - научный труд здесь пишем? Форум - обмен мнениями. А для анализа у каждого есть своя голова и опыт. Не интересно - не читай. Противоречит правилам - прийдет модератор и уберет. Все.
>І нарешті - правильна ОТО чи ні - для нас на цьому форумі практично не має значення. Але має велике значення те, як ми ставимось один од одного і вибираємо аргументи.
Не согласен с "аргументами". Здесь не дискуссионный клуб. Ничего никто никому здесь еще не доказал.
Вы слишком серьезно все воспринимаете.
Может оттого и феминистка? :-)
> Не согласен с "аргументами". Здесь не дискуссионный клуб. Ничего никто никому здесь еще не доказал.
То Ви принципово виходите за межі наукового дискурсу? І Ваші довжелезні неаргументовані напади, в т.ч. на теор. фізиків - просто так, без претензій? Просто як замальовка: "Вот пошел я погулял, желтий листик уж упал, ОТО вся - ложь..."?
> Вы слишком серьезно все воспринимаете.
Может оттого и феминистка? :-)
Зведення дискусії (серйозної! яку сам же почав на серйозній ноті) до я не знаю чого.
>То Ви принципово виходите за межі наукового дискурсу? І Ваші довжелезні неаргументовані напади, в т.ч. на теор. фізиків - просто так, без претензій? Просто як замальовка: "Вот пошел я погулял, желтий листик уж упал, ОТО вся - ложь..."?
1)О какой дискуссии, там более научной может идти на форуме?
2) Неправда, что "неаргументовані напади" - я привожу аргументы, насколько это прилично вообще делать на политическом форуме.
3) Да, "зарисовка". А вы хотели сразу полное доказательство с применением мат/логики?
>Зведення дискусії (серйозної! яку сам же почав на серйозній ноті) до я не знаю чого.
Не требуйте от меня "паспорта и прописки" :-) В упор не вижу "дискуссию"!!!
(Был просто мой комментарий распространенного заблуждения.)
ПОВТОРЯЮ: О какой дискуссии, там более НАУЧНОЙ может идти на форуме???
И еще (лично Вам по секрету). В дискуссиях истина не рождается, а выясняется, кто дурак :-)
> О какой дискуссии, там более научной может идти на форуме?
> И еще (лично Вам по секрету).
> В дискуссиях истина не рождается, а выясняется, кто дурак :-)
Так чекайте, тут на форумі Ви оце ведете дискусію чи ні?
А в інших місцях (не на форумі), де Ви дискутуєте, - Ваша задача - вияснити хто дурак? І як, хто-небудь з Вами дискутує більше одного разу?
>Так чекайте, тут на форумі Ви оце ведете дискусію чи ні?
На форуме НИКТО не ведет дискуссию. Здесь происходит обмен мнениями и некоторые пытаются задавать ТОН обсуждений (манипуляция сознанием).
>А в інших місцях (не на форумі), де Ви дискутуєте, - Ваша задача - вияснити хто дурак? І як, хто-небудь з Вами дискутує більше одного разу?
Стараюсь избегать дискуссий, так как это - не научная "методика выяснения истины".
В процессе дискуссии происходит выяснение пределов знания или способностей восприятия участников, в лучшем случае - обмен информацией, но никак не выяснение истины.
Есть такое понятие как "философская дискуссия". Однако здесь нужно знать и соблюдать правила ее ведения, а также хорошо владеть формальной логикой.
У многих форумцев другие задачи - одержать "психологическуя победу" над "воображаемым противником" и получить удовлетворение от "исполненного долга" :-)
2001.10.01 | Sam Sobi
Галю за що спалили Джордано Бруно та зашугали Галілея?
Це вивчали ще у школі
А якщо відкинути ідеологічний мотлох, то з'ясується, що тільки за те що вони поставили під сумнів, лінію партії.
Тобто спокусилися на тодішню офіційно затверджену (догму) модель світобудови (зараз таким є ейнштейнівський релятивізм).
Світоглядним здобутком класичної фізики (т.зв. друга криза) був релятивізм систем відліку.
А результатом третьої кризи став релятивізм моделей.
Це означає що одні моделі більш адекватні одним експериментам, а другі - іншим, але жодна з них не є істиною в останній інстації. І навіть більше того - їх треба змінювати чи відкидати, а також вказувати межі застосування для кожної з них.
Ось це і намагається Вам пояснити пан Гура: є дві (основні) моделі опису фізичних взаємодій, але з деяких причин, які взагалі фізики не стосуються, за догму визнано ейнштейнівську.
Виходячи з того, що закони академічного середовища формуються умовами сучасного університетського життя, мені здається, що ці закони мають відношення до всіх дисциплін, “суворо” наукових, “м'яко” наукових і ненаукових. Хоч провалля між точними і природничими науками і науками соціальними надзвичайно велике, закони і практика і тих, і інших однакові. Завдяки подібності факультетського життя і нескінченій роботі в університетських підрозділах, які переслідують кожного професора днями і ночами, факел угрупування і клану передається більшості вченим.
Подібно тому, як вуличні угрупування заробляють на життя за допомогою крадіжки, вчені отримують прибутки від кар'єри, яка значною мірою залежить від того, чи є вони відданими членами "банд" і "кланів". Зрозуміло, успіх в науковій кар'єрі неможливий без наполегливої роботи, однак демонстрація своєї приналежності до угрупування і клану може природним чином доповнити або навіть замінити в цьому відношенні талант і розум. Явна і багаторазова демонстрація вірності цим групам може бути надзвичайно корисна при отриманні гранту і подачі статті на публікацію.
Залежність між членством в угрупуванні і кар'єрою цілком очевидна для більшості вчених. Випадки, коли кар'єрне зростання є результатом тільки оригінальності або значущості наукової роботи - рідкі виключення. Успіх вченого ніяк не залежить від його таланту або ця залежність носить зворотний характер. Наукова робота звичайно оцінюється комісією, що складається з людей, які або не можуть, або не хочутьоцінити її оригінальність і важливість, особливо у випадку, коли ця робота складніша і важча для розуміння, ніж власні роботи членів комісії. Ці люди витрачають на засідання левову частку свого дорогоцінного часу, і вони не зобов'язані приділяти дуже багато часу особливо важким випадкам.
Таким чином, членство в угрупуванні або клані дає вченому можливість обійти стороною дійсну оцінку його роботи. Для отримання таких стипендій, грантів, стажування і інших нагород, що мають свій фінансовий еквівалент, які вимагають рекомендацій від авторитетних колег, вченому потрібний надійний зв'язок з тими членами угрупування, які завжди від всього серця готові підтримати і особисто його, і його проект. Дана підтримка, звичайно, залежить від якості конкретного проекту, однак вирішальну роль в її отриманні частіше за все грає почуття відданості своєму побратиму по клану.
“Братерська” підтримка іноді надається не з міркувань хвилинної особистої вигоди. З одного боку, той, що допомагає знає, що в наступний раз точно так само допоможуть і йому. З іншого - він щиро вірить в ту доброчесність свого колеги, про яку він пише в рекомендаційному листі; якщо ж у нього є якісь сумніви, вони більш або менш згладжуються гострим почуттям прихильності до угрупування.
Більшість заявок на отримання грантів відбираються анонімним колективом дослідників, які не мають можливості встановити особистість заявника. Однак, належність останнього до банди і клану і тут грає свою роль. Майстерний кандидат формулює заявку таким чином, щоб безпомилково подати сигнали, що вказують на свою належність до того або іншого формування. Якщо ви член психоаналітичного угрупування, то у вашій заявці буде часто цитуватися Фрейд. Це безпрограшна тактика, якщо вам заздалегідь відомо, що всі члени комісії є адептами одного угрупування. У випадку, коли комісія складається з представників різних угрупувань і кланів, ви можете сподіватися на те, що вони погодяться з думками ваших товаришів, що знаходяться в комісії.
Відданість членів об'єднання один одному і його негласним правилам цілком порівнянна по своїй силі з почуттями, що випробовуються вуличними бандитами. На щастя, наукові угрупування використовують слова, а не кулі - в іншому випадку рівень смертності в академічних школах порівнявся б зі смертністю внаслідок кримінального розбирання.
Як членство в науковому співтоваристві використовується для отримання фінансової вигоди, цілком зрозуміло. Залишається не зовсім ясним, яким чином в ньому (в співтоваристві) досягається емоційна винагорода і формується відчуття благополуччя. Для того щоб відповісти
на це питання, необхідно розуміти, що ми живемо в цивілізації, в якій складно досягнути надійних і задовольняючих відносин з іншими, навіть якщо для цього створені найкращі умови. Постійно зростаючий рівень розлучень - один з показників того, що це дійсно так.
У багатьох відносинах професорський труд - надто самотній вид діяльності. Величезну частину свого часу - при проведенні досліджень і написанні наукових робіт - професор проводить в самотності. Його контакти зі студентами і колегами обмежені колом рутинних справ і займають дуже незначну частину його робочого часу. Зустрічі з аспірантами, які, в порівнянні з іншими студентами, отримують більше його уваги, - також усього лише частина його роботи. Товариські відносини в лабораторіях, бібліотеках і офісах зустрічаються надто рідко. Без підтримки школи або клану більшість професорів виявилися б повністю замкнені на своїй роботі і ізольовані від зовнішнього світу. Подібна ізоляція унікальна в своєму роді. Основна задача вченого складається в пошуку нових і часто високо спеціалізованих знань. Отримання такого роду знань важливе не тільки для кар'єрного зростання вченого, ця діяльність виявляється в центрі його трудової діяльності, а часто і в центрі всього його життя. Робота стає для нього ключовим елементом його ідентичності. А оскільки вченому практично нема з ким поділитися радістю від своїх наукових знахідок, пошук екзотеричних знань - процес, що веде, можливо, до неминучої і повної ізоляції. тим більш успішні пошуки, тим сильніше на вченого давить вантаж знань, які віддаляють його практично від всього навколишнього.
Емоційна функція угрупування і клану складається в знятті гніту ізоляції, пов'язаного з пошуком і зберіганням екзотеричного знання. У вчених (особливо в соціальних і гуманітарних науках) практично відсутнє ясне сприйняття проблем реального світу, яке могло б служити основою для спільних інтересів. По суті, наукові об'єднання створюють штучне коло проблем , які дають їх членам відчуття єдності. Останні практично не спілкуються на особисті теми, однак вони можуть досить гармонійно працювати разом над проблемами своєї школи і клану. Ці проблеми і створюють співтовариство, без них його неминуче чекає повний розпад.
Беручи до уваги те, що було сказано вище про емоційні і матеріальні потреби професури, більшість з того, що відбувається в процесі викладання і досліджень перетворюється в ритуал, призначений для підтримки групової ідентичності. Так членство в угрупуванні і клані стає об'єктом гордості само по собі, а реальні результати наукової діяльності відступають на другий план. Ця ідея пояснює виникнення величезного числа явних і прихованих скандалів в академічному співтоваристві. Вона же повністю пояснює те, чому професура старається зберігати таку шокуючу дистанцію між собою і своїми студентами (особливо студентами молодших курсів) - в основі інтересів лектора знаходяться проблеми його спеціальності, які не означають рівним рахунком нічого для студентів.
2001.10.01 | Гура
Re: Галю за що спалили Джордано Бруно та зашугали Галілея?
Дякую :-)
Маленьке уточнення.
Ейштейнівська модель взагалі не має права на існування, бо вона побудована на базі безпідставного припущення що до абсолютності швидкості світла. Більш того, це припущення було неодноразово спростовано експериментами. Єдина підства для існування загальної теорії відносності (ЗТВ) є те, що завдяки множнику Лоренца рівняння стали відповідати дійсності. Тобто був введен формальний коєффіцієнт, який не має фізичного пояснення (звичайна підтасовка, "шулерство"). З того часу фізика пішла по хибному шляху лженауки.
А про зомбування вірусами чули?
Розробляється спеціальний вірус, якого відповідно не беруть антибіотики і який, за допомогою аерозольного контакту (чиху поблизу), вводиться в організм людини.
Далі, через деякий час, потрібно отримати зразок слини (сигарети), крові, сечі людини і т.і.
Проводиться аналіз мутацій вірусу і стає зрозумілим, що робила людина, де була, що їла, секс і т.і.
Так виявляють подвійних агентів....
Бо написане не оxоплює увесь спектр проблеми,і назва зомбування-вже є зомбування пасивне
,бо чіпляє ярлика і спеціяльний фільтр через який ви
і сприймаєте все наведене.Дуже коротко і однобічно до того ж.Примітивна лекція для ...кого ?
Зерно все-таки є. Стаття намагається показати, як суспільство керує людиною.
Гуцул з полонини писав:
> Бо написане не оxоплює увесь спектр проблеми
Не охоплює. А тільки намагається окреслити проблему.
> і назва зомбування-вже є зомбування пасивне
Назва вибрана для того, щоб звернути на публікацію увагу.
> бо чіпляє ярлика і спеціяльний фільтр через який ви і сприймаєте все наведене.
Так. Діє так само, як і всі інші ярлики.
> Дуже коротко і однобічно до того ж. Примітивна лекція для ...кого ?
Згоден, що однобічно. А в першій частині - взагалі маячня про зомбі. Стаття дає багатий простір для саркастичної критики.
Але проблема –людина і суспільство, нав’язані цінності і свобода - існує.
Гуцул з полонини писав(ла):
> Горицвіт писав(ла):
> > Зерно все-таки є. Стаття намагається показати, як суспільство керує людиною.
>
> І звідки ви знаєте ,що автор намагався показати?
Я не знаю, що автор намагався показати. Але я знаю, як я сприймаю дану статтю. Стаття намагається мені дещо показати, але їй не вдається.
> Тільки як негатив-це вже свого роду зомбування.
Отже, і Ви вживаєте це слово. Повторюєте, начебто це - усталений термін. Робите його більш вживаним. То може, Ви теж - зомбі?
:))
2001.09.30 | Галя
Re: зерно
> Але проблема –людина і суспільство, нав’язані цінності і свобода - існує
Отож, і нею займаються філософія та багато наук (соціологія, психологія і т.д.). Плюс є садистська емпірика (дивись додаток Гури "Из книги Романа Ронина "Своя разведка"), в яку теж можна повірити.
На мою дурну думку (НМДД) передрук про зомбування від Sam Sobi можна порівняти з "Кама Сутрою" в переказі газети "Факти".
Читайте (і в бібліотеку нашу кладіть) оригінали, а не профанацію!
Галя писала:
> > Але проблема –людина і суспільство, нав’язані цінності і свобода - існує
>
> Отож, і нею займаються філософія та багато наук (соціологія, психологія і т.д.).
Чому я звернув увагу на цю статтю, яку прислав Sam Sobi? Тому що тут розглядається суб'єктивно, з точки зору людини, на яку суспільство чинить вплив (або насильство).
> На мою дурну думку (НМДД) передрук про зомбування від Sam Sobi можна порівняти з "Кама Сутрою" в переказі газети "Факти".
>
> Читайте (і в бібліотеку нашу кладіть) оригінали, а не профанацію!
"Зерно" вміщується в одну єдину банальність: буття визначає свідомість
На цій простій істині -- буття визначає свідомість -- можна побудувати хмарочос онанізму, так і не додавши до цього фундаментального постулату і крихітки корисної інформації. Тільки навіщо?
І так зрозуміло, що безлюдний острів формує один тип особистості, номадське плем'я -- інший, Талібан -- ще інший, демократична країна -- ще інший і т.д. Цей факт сма по собі є тривіальним. Важливо який саме тип особистості формує дане суспільство.
А щодо конкретних висновків, то судя чи по тому, що пише Сам Собі, він не має навіть приблизної уяви ані про те, що уявляє собою вільна демократична країна, ані того, які люди там живуть. Звідси й це його марення про "зомбування", "кодування", "програмування" й таке інше.
Горицвіт писав(ла):
> От так. Тобто важливо, хто саме вас зазомбує.
> (І всіх членів "даного суспільства")
Тобто коли бабуся вчить онука чесності чи відповідальності, коли в школах дітей вчать толерантності та повазі до інших людей -- це по вашому зомбування?
Ні, ну як ви хочете вкладати такий змість в цей термін -- у нас тут свобода слова :)
Слово "зомбування" мені не подобається, воно відгонить попсовістю.
ilia25 писав:
> Тобто коли бабуся вчить онука чесності чи відповідальності, коли в школах дітей вчать толерантності та повазі до інших людей -- це по вашому зомбування?
Ви змалювали рай :))
Насправді вчать не тільки цього. Особливо в нашій країні.
Розрив з традиціями - це те, що нас може врятувати.
І навіть на Заході не все так ідилічно. Інакше не було б, наприклад, злочинності.
"Под термином "зомбирование" подразумевается форсированная
обработка подсознания человека, благодаря которой он теряет
направляющий контакт со своим прошлым и программируется на
безоговорочное, притом неосознаваемое подчинение приказам своего
хозяина. Известны "жесткое" и "мягкое" психопрограммирование..."
(Роман Ронин "Своя разведка")
2001.10.01 | НеДохтор
Re: Знову вперлись в терміни (+)
Дійсно вперлись в терміни
ilia25 писав:
>
> Тобто коли бабуся вчить онука чесності чи відповідальності, коли в школах дітей вчать толерантності та повазі до інших людей -- це по вашому зомбування?
А якщо піонера вчать (вчили) на "Буть готов" відповідати "Всегда готов" то що це?.
Тобто дійсно ми тут називали "зомбуванням" не зовсім те, що значиться в Webster Dictionary, а скоріше, використовуючи такий термін, просто хотіли показати своє ставлення до методів і результатів впливу на особу.
Перечитайте допис Sam Sobi (або вказаний оригінал в лінках), замініть термін на більш прийнятний для Вас і напевно побачите не тільки форму.
(+) P.S.
із словника ABBYY Lingvo
zombie
сущ.
1) зомби ( мертвец, оживленный с помощью магии, но лишенный души и собственной воли)
2) (перен., сленг) тупой, апатичный человек Syn: slow-witted person
3) (перен., сленг) человек со странным поведением
4) коктейль из рома, ликера и сока
5) (воен., ист.) презрительная кличка солдата, несущего службу по месту жительства (в Канаде)
2001.09.30 | ВААСЯ ПУПКІН
Вибачте, мушу повторитися...- "Це була призова гра...."
Це була призова гра....
ВААСЯ ПУПКІН, 22-09-2001 02:30 | Версія до друку
Уявіть ситуацію. Зібралися 3-4 хакери з Індії або Філліпін, які чомусь ненавидять США. Придумали гру - "стрілялку", мета якої - зруйнувати два хмарочоси. Запустили в Інтернет і на компакт-диски. ВВели в Інтернеті онлайнову реєстрацію учасників гри із можливістю автоматичного відбору за іменами та адресами.
Гра дуже цікава і складна, з безліччю рівнів. Людина починає грати, входить у транс, з Інтернету методом "25" кадру ця людина-гравець програмується на вчиненння певних дій у певний час, тобто "зомбується".
Протягом гри відбувається відсів гравців, до фіналу кожного туру виходять найбільш вправні . Вони мають у своєму розпорядженні "справжню" кабіну якогось літака , який пізніше виявився "БОЇНГОМ". Знають призначення будь-яких органів керування. Для того , щоб піднятися на верхній рівень у цій грі, треба щодня вправлятися на тренажерах і т.п.
І от настає момент, коли "зазомбованій" людині з Інтернету приходить повідомлення :
ВИ ВИГРАЛИ ! У НАГОРОДУ - ПРИЗОВА СУПЕРГРА З СУПЕРРЕАЛІСТИЧНИМИ ВІДЧУТТЯМИ ! РУЙНУВАННЯ ТВІН ТАУЕРС. ПОЧАТОК О 8.00.
Люди приходять , "зазомбовані-загіпнотизовані, на вигляд - справжні янкі.
Хвороблива уява говорить їм, що це все - не насправді, що це - гра у віртуальній реальності. Невідомий голос наказав взяти із собою пластикові ножі і чекати повідомлень від супервізора....
Що було далі - знають всі.
кількість переглядів: 82
Відповіді
2001.09.29 | Sam Sobi
Зомбування звичайне
Зомбування звичайне
Так, дійсно таке теж може бути, але набагато частіше... ПОСТІЙНО! доводиться мати справу з більш тонким, більш “м'яким” і більш “розумним” зомбуванням — це соціальне програмування, реклама, формування суспільної думки, релігійне (патріотичне, національне й таке інше) виховання. Коротше — зомбування по-суті є “норма життя”, і викликає “обурення громадськості” лише тоді коли це кому-небудь вигідно. Жупел ЗОМБУВАННЯ цілком прийнятний у політичних склоках — із приводу виборів, у релігійних — у зомбуванні звичайно обвинувачують “сектантів”.
2001.09.29 | Sam Sobi
Задачі зомбування
Задачі зомбування
Отже ЗОМБУВАННЯ, що ж воно собою являє?
З позиції зомбуючого — це грубо кажучи підпорядкування когось з оточення своїй волі. Отримання слухняного працівника, раба, виконавця... Отже, у залежності від задач зомбуючого формується і визначений тип зомбування — для індивідуального одноразового застосування згодиться і той самий “напівживий-напівздохлий” тип, який оспівується в страшних фільмах та комп'ютерних іграшках, ну а для більш тривалих задач такий тип зомбі не годиться. Повне придушення волі в зомбі робить його “не самообслуговуваним”, отже утримання в господарстві таких зомбяків буде накладним для хазяїна.
Тому в даний час використовується більш “м'який” підхід, крім того маючий на увазі відсутність необхідності особистої участі в зомбуванні цілих груп людей, і задачею даного типу зомбування є створення не окремої підлеглої істоти, а керованого колективу, більш того — здатного до самовідтворення та експансії. У якості такого “колективу” може виступати як якась суспільна формація, так і “антисуспільна”, в залежності від ступеня лояльності до “зомбіфікатора верхнього рівня” буде називатися чи Партією, чи сектою.
В ідеалі така система має пірамідальну структуру — той, хто стоїть нагорі має справу лише з тими, хто знаходиться “під ним”, ті, у свою чергу мають своїх підлеглих. Така система благополучно працює на протязі всієї історії людства...
Поряд з “пірамідальною” системою існують й інші, котрі можуть частинами інкорпоруватися в більш великі зомбуючі утворення, але при цьому мати самостійну область дії, наприклад різні “фанатські клуби”, де публіка в однаковій мірі бере участь у зомбуванні один одного, роблячи ефект “гнойового тепла”.
Однак найважливіша задача “сучасного” зомбування — це підміна своїми програмами індивідуальної частини свідомості кожного клієнта таким чином, щоб він (клієнт) вважав чужу програму своєю власною... тобто досягнення задачі так званого Ідеального Керування, типу тієї організації, що є наявною у мурашнику, термітнику чи в бджолиному вулику.
В усьому іншому зомбування подібне до програмування мікропроцесорів — відкриття пристрою на запис, завантаження програми, перевірка, закриття запису і... як правило підчас зомбування встановлюються різні підпрограми самознищення у випадку спроби перепрограмування.
2001.09.29 | Sam Sobi
Типи зомбі
Типи зомбі
Умовно можна розділити зомбяків за ступенем “жорсткості” програмування, та, відповідно за ступенем універсальності їхнього застосування:
1. Той самий “живий труп” — одноразовий, і як правило однозадачний зомбі штучного виробництва. Отримується в результаті “оживляння мерця”, чи шляхом спеціальних ритуалів, у процесі яких знов-таки “умертвляють” клієнта за допомогою спеціального порошочка, потім “оживляють” його тоді, коли у нього практично нічого “свого” не залишилося. Істота, що вийшла, фактично існує тільки за рахунок сили творця-чаклуна, і може здійснювати тільки його волю. Подовгу такі існувати не можуть — “економічно” невигідні. Такий зомбі “не лікується”.
2. Інший “штучний” тип — щось штибу Безумно Закоханого у свого Хазяїна. Отримуються в результаті якого-небудь привороту, як свідомої чаклунської дії, так і “спонтанного привороту” — тільки лише за рахунок харизми того, хто виявився в даному випадку Хазяїном. Даний тип зомбі цілком у стані підтримувати своє існування, здатний на більш-менш “самостійні” дії, які по суті все-таки проходять через фільтр оцінки власних намірів з уявлюваних (чи висловлюваних) позицій Хазяїна. Що примітно, зомбі такого типу можуть збиватися в купи, формуючи в сукупності наступний тип зомбі, а можуть і навпаки — ставати в позицію недопущення нікого до свого кумира... однак отут вирішальне слово за хазяїном — від нього залежить дія підлеглого до тієї пори, доки він знаходиться під контролем. Такий зомбі “лікується”, хоча не завжди, і зовсім не без довготривалих наслідків.
3. Ще один “штучний” тип, хоч і продукований у досить значних кількостях. Можна цей тип назвати “замаскованим”, прихованим, чи “зомбі Спеціального Призначення”. Начебто є людина, в усьому нормальна і невідрізнювана від оточуючих, але за ключовим словом, звуком, якій-небудь команді (і тільки так, а не за власним розсудом) стає “іншою особистістю”, і виконує серію команд, закладених у неї. При цьому вона може начисто забути “минулу особистість” — підмінюється все, аж до особистої історії...
4. “Тусовочний” тип зомбі формується вже в колективних утвореннях — отут уже над індивідуальністю головують програми “тусовки” — свої правила, норми поводження, які можуть істотно відрізнятися від норм формації, що знаходиться “вище” у “харчовій піраміді”. На цьому рівні вже починається конкуренція між різними конгломератами зомбяків.
5. Далі аналогічно — більші формації зі своїми нормами та зі своїм “захистом” роблять кожна свій спеціалізований тип зомбі під вирішення яких-небудь конкретних, “потрібних суспільству” (чи ще кому) задач. Каральні структури, наприклад перепрограмують своїх зомбі таким чином, щоб “загальнолюдські норми моралі” не заважали їм виконувати доручену роботу, політичні формації програмують своїх діячів у дусі впевненості, що вони працюють заради загального блага, і мета виправдує засоби. У кожній із суспільних структур існує свій специфічний набір програм, у чомусь суперечний набору, що прошивається в наступний тип зомбі — тих, кого називаються “нормальними людьми”, громадянами і так далі. Ці останні повинні керуватися пропонованим їм набором “загальнолюдських цінностей”. Отут, як приклад, можуть підійти формації релігійного штибу, які програмують паству в дусі, що не відповідає суспільної необхідності — то віра забороняє убивати, то віра забороняє споживати щось таке, на споживанні чого тримається половина економіки, чи ж просто — віра ВІДВОЛІКАЄ від СУСПІЛЬСТВА, фактично ведучи клієнта з під влади того зомбуючого утворення, яке у даний момент тут вважає себе головним.
Варто помітити, що в одній істоті цілком благополучно можуть уживаються зомбі різних типів, не заважаючи один одному, а то і створюючи видимість чогось особливого, що не піддається запропонованій класифікації.
2001.09.29 | Sam Sobi
Відмітні риси зомбі
Відмітні риси зомбі
Зомбі 1-го типу відрізняються тим... що “виглядають як зомбі” :). Інші ж зовсім не завжди виглядають якось особливо. Форма одягу може іноді вказувати на приналежність до визначеної групи, але вона не є надійним критерієм. Основна відмітна ознака зомбі будь-якого типу — ВПЕРТІСТЬ, яка приймає агресивні форми навіть при невеликих зовнішніх спробах “поколупатися у програмі”. Отут спрацьовують “системи захисту”, що можуть довести клієнта до прямого фізичного самознищення, якщо “перепрограмувати” беруться грубо і нагло. Велика частина самогубств пов'язана саме з цілеспрямованим, чи ж спонтанним “перезомбуванням” з боку суспільства, близьких людей, представників інших зомбуючих формацій.
Як правило зомбі не знає що він зомбі, і коли у клієнта є яка-небудь досить жорстка програма, то він сильно розбурхується, якщо поцікавитися його здоров'ям :), чи висловити вголос припущення про його зомбування.
Інша відмітна риса зомбі (не штучного типу) — необхідність усенеодмінно доводити “свою правоту”, такий активний прозелітизм, потреба залучити якнайбільше прихильників тієї ідеї, що він уже вважає своєю. Звичайно ж характерна нездатність вислуховувати заперечення чи різні аргументи, висунуті його опонентами.
Ще одна характерна риса — передбачуваність поведінки у визначених обставинах, автоматичний “відгук” на команди, властиві для його групи, тобто дія відбувається минаючи свідомість.
2001.09.29 | Sam Sobi
Засоби зомбування
Засоби зомбування
Засоби зомбування умовно підрозділяються на неспецифічні — такі як соціальне програмування в цілому, так і на специфічні — застосовувані в конкретних областях конкретними зомбуючими формаціями. До останніх можуть бути віднесені всілякі психотехніки — гіпноз, нейролінгвістичне програмування (НЛП), ритуальність — речі досить традиційні та чаклунські; також сюди відносяться і технічні засоби — речі цілком сучасні і наукові.
До сучасних, технічних засобів зомбування по праву можна віднести засоби масової інформації, у першу чергу електронні — радіо, телебачення, інтернет... хоча останній тільки у тій частині, де він “масовий”. Цей “електронний носій” дозволяє донести крім усвідомлюваної інформації — приховане зображення у вигляді горезвісного 25-го кадру, “диспарантним”(оберненого маскування) методом, чи іншими. Аудіо-каналами можна донести приховане акустичне повідомлення у вигляді музики чи у вигляді фонового “шуму”, що дійде до підсвідомості минаючи “метикувалку”.
2001.09.29 | Гура
Из книги Романа Ронина "Своя разведка"
ЗомбированиеПод термином "зомбирование" подразумевается форсированная
обработка подсознания человека, благодаря которой он теряет
направляющий контакт со своим прошлым и программируется на
безоговорочное, притом неосознаваемое подчинение приказам своего
хозяина. Известны "жесткое" и "мягкое" психопрограммирование, причем
"жесткого" зомби нередко удается определить по "экстерьеру" и манере
поведения (отрешенность на лице, не соответствующая выражаемым в
словах эмоциям, необычность цвета белков глаз, вялые интонации голоса,
неправильная речь, отсутствие способности сосредоточиться,
замедленность реакций и провалы в памяти, нелепая стереотипность
поведения...), тогда как "мягкий" зомби по существу ничем не
отличается от всех других людей.
Профессиональное зомбирование по "мягкой" категории чрезвычайно
сложно и требует досконального изучения психофизиологии объекта,
использования специальной медицинской и компьютерной аппаратуры,
задействования кодировщиков-гипнотизеров, виртуозно владеющих техникой
многоступенчатого гипноза.
Для ориентирующего ознакомления с типичными приемами
зомбирования, представим пару простеньких, но отработанных на практике
методик "жесткого" психического перепрограммирования человека.
Метод 1
- персону изымают из ее прежней среды, контакты с которой
полностью прерываются;
- режим дня должен целиком противоречить ее прежним привычкам;
- активно провоцируется недоверие ко всем, кто жертву окружает
(ее нагло обманывают, на нее подло доносят, ей злобно угрожают...);
- осуществляются непрерываемые акции дискредитации (подтасовка,
высмеивание...) всего, чем человек дорожит;
- диета преимущественно углеводная и безбелковая, с подмешиванием
отупляющих сознание препаратов (аминазин...) и обязательным
недосыпанием;
- по достижении состояния тупого безразличия, проводится
необходимое кодирование приемами активного внушения или гипноза.
Метод 2
Этот вариант слагается из трех последовательных ступеней, таких,
как:
- промывание мозгов (очистка памяти от некогда ею воспринятого,
ломание временно-пространственных ориентиров, создание безразличия и к
прошлому, и к будущему...);
- словесное кодирование (активное воздействие на психику, в
которую внедряют определенные идеи и представления...);
- закрепление (контроль усвоенности внедренного...).
*Техника реализации этих фаз обычно такова*:
- используя гипноз и сильные снотворные (к примеру, барбамил с
подмешенным к нему аминазином...) объект погружают в длительный (дней
на 15) сон, причем два раза в сутки его шокируют электротоком (в
манере судорожной терапии при амплитуде импульсов до 150 вольт),
который пропускают через голову;
- в течение 10-15 дней круглые сутки через наушники прокручивают
запись необходимого внушения, а в завершение каждого сеанса для более
рельефного воспринимания внедряемого, объект подвергают действию
электрошока, но электроды здесь подведены к ногам;
- объекта пичкают наркотиками и нейролептиками, подавляющими его
волю (аминазин...); на этом фоне проводят многочасовые беседы, во
время которых проверяется, насколько хорошо усвоено внушенное.
2001.09.29 | Sam Sobi
Соціальне програмування.
Соціальне програмування.
2001.09.29 | Sam Sobi
Що це таке
Що це таке
Соціальне програмування — це теж що і зомбування (яке щораз з обуренням відзначають у діяльності різних “сект”), хіба що в даному випадку воно направлене “на користь суспільству” (соціуму) — тій структурі, яка у нинішній людській реальності стоїть над індивідуумом, і має свої власні задачі, відмінні, у загальному випадку, від задач індивідуальних.
Суспільство формується з окремих людей, точніше зі “здатних бути окремими” і воно може розглядатися як істота, з однієї сторони вбирає в себе властивості окремої людської істоти, а з іншого боку - керує свідомістю кожного свого члена (громадянина).
Як всяка істота, вона може бути і “хворою” і “здоровою” (за оцінкою відповідного “оцінювача”), переживає своє “народження”, “ріст”, “старість” і “смерть”... і оскільки в даному випадку розглядається людське суспільство — вмирати воно не квапиться. Тому суспільству доводиться піклуватися про відтворення ресурсу, у даному випадку ресурсу людського, от і усяка свіжонароджена людська істота негайно піддається програмуванню її індивідуальної свідомості таким чином, щоб привести її персональне усвідомлення (сприйняття, тип мислення і все інше) у відповідність з “завданнями суспільства”. Результатом такого програмування буде “людина суспільна”, така, котра вже не може обходиться без суспільного оточення, і не може себе уявити поза участю у всіляких людських справах.
Взагалі ж, усе відбувається цілком “автоматично” — дитина відразу від народження опиняється в соціально-культурному оточенні, і починається процес приведення її у відповідність з тими “нормами”, які властиві сформованій тут і тепер культурі. Далі процес такого “побутового” зомбування продовжується на більш широкому полі діяльності — люди дивляться однакові фільми, читають ті самі книги, слухають ту саму музику, однаковим чином формують сферу своїх інтересів...
Можна сказати, що суспільство (соціум) за посередництва своїх членів вносить у свідомість індивідуума визначений набір постулатів, вигідних даному конкретному суспільству таким хитрим чином, що людина приймає привнесені програми, суспільні догми за “власну думку”, і керується запрограмованим набором так, начебто це ЇЇ персональні інтереси.
2001.09.29 | Sam Sobi
Базові програми:
Базові програми:
Самоототожнення з фізичним тілом:
Кожен член суспільства з народження привчається ототожнювати себе зі своїм тілом, і день за вдень ця концепція зміцнюється в процесі подальшої взаємодії із суспільством. У першу чергу під “Я” людина розуміє своє фізичне тіло, і “своє” благополуччя зв'язує зі своїм фізичним станом. У соціальному аспекті її вже більше турбує “як вона виглядає”, замість того “чим вона є насправді”.
У результаті такої орієнтації формується специфічний спосіб мислення, за якого на перше місце виноситься задача збереження свого тіла в якості “ідентифікатора”, що робить її відмінною від “інших людей”, які мають свою історію. Це ж служить показником займаного місця в соціумі, визначником соціальної ролі кожного індивідуума, що призводить до стурбованості своєю “особистістю”, своєю “єдиною” соціальною роллю.
Це ж формує залежність від безлічі вироблених суспільством “матеріальних цінностей”, і невіддільного від них набору суспільних умовностей (мода, світогляд, мораль, тощо). Роль фізичної особи є структурною одиницею того соціального формування, на існування в якому людина і програмується.
Грубо кажучи, потрібно “мати пристойний вигляд”, що відповідає суспільним поняттям про “пристойність”, і відповідний до прийнятої соціальної ролі — начальник у костюмі, “багатий” — з товстим пузом, “щасливий і забезпечений” — з відповідною міною на обличчі, жінка — приваблива. Забезпечення належного вигляду має на увазі споживання (і старанне добування) відповідних, виробленим суспільством штуковин та послуг, доступ до яких лімітують різні соціальні інститути.
Та ж фіксація на тілі й програмує людину на завчання міфів про здоров'я, лікування болячок тіла засобами, які поставляються суспільством, у схвалених суспільством закладах. Усякого роду “цілительство”, орієнтоване не на тіло перестає цікавити правильно запрограмовану людину.
Психологічна проекція:
Будучи Членом суспільства людина “проектують себе” на своє суспільство, відмовляючись нести індивідуальну відповідальність за власні дії, виправдуючи їх чи суспільною необхідністю, чи гнітом соціальних же обставин, мовляв так “треба”.
Людська діяльність обумовлена суспільством, і люди, під таким приводом не вважають себе відповідальними за те, що роблять відповідно до прийнятої соціальної ролі. Для цього існує (однак, НЕ у всіх мовах) форма множини особистого займенника — МИ. Говорячи “ми” людина вже знімає із себе персональну відповідальність, перекладаючи її на деяку віртуальну “множинну істоту”.
З іншого боку, суспільством нав'язується гра у фіктивну відповідальність, коли “я несу за тебе відповідальність (перед суспільством), тому ти винен (мені)”.
Наголос на Вирощування Особистості:
Пропаганда ідеї служіння особистості суспільству не має змісту без формування з людини “сильної особистості”, а для цього необхідно приділяти більшої уваги формуванню цієї особистості на шкоду розкриттю індивідуальності. Тобто “цінність” особи за ідеєю повинна розглядатися в зв'язку з “суспільною корисністю”, і ніяк інакше...
Те ж вирощування особистості представляється суспільством людині як єдиний спосіб “виділитися з маси”, заслужити повагу та поклоніння. І мало того, що представляється — втовкмачується необхідність виділятися, показуватися.
Фіксація особистості на культурно та соціально обумовлених поняттях про благополуччя:
... включає у себе соціальні поняття про владу, силу, красу, захищеність, з наголосом на емоційні “ознаки” цього “благополуччя”. Тобто не те добре, що просто добре і “подобається”, а лише те, що визнано “гарним” у даному суспільстві. Отут розходження сильні від суспільства до суспільства, якщо в одному добре “убити невірного”, то в іншому — убивство прийнято відносити до компетенції спеціальних суспільних структур, яким видана “ліцензія на убивство”.
Фіксація на “виграв-програв” сценарії життя:
... замість “виграв-виграв” сценарію, тобто такого, де програючи в одному — обов'язково виграєш у чомусь іншому.... Людина привчається не помічати даного явища, інакше важко буде від неї очікувати завзяття в досягненні соціально-схвалених досягнень. Це передумова для формування “змагальної” тенденції на життєвому шляху.
Фіксація “змагальності”:
— на тій безглуздій людській діяльності, яка заснована на ідеї “змагання” замість ідеї “ситуативної кооперації”. Разом з фіксацією на фізичному тілі це дає феномен “спорту”, та іншої витратної діяльності, спрямованої лише на те, щоб людина завжди була чимось зайнята, та не залишалося вільної уваги для того, щоб звернути її на речі які не стосуються соціально-обумовлених.
При повному зануренні у змагальний процес — єдиним об'єднуючим людей фактором, і засобом міжперсональної взаємодії стає суспільство, яке тим самим створює видимість власної необхідності для людини... якщо всі люди змагаються, то суспільство покликане примирити їх у вільний від змагань час, направити “групи змагаючихся” на “міжнародні” змагання, коли це необхідно даному суспільству в його змаганні з іншими соціальними формуваннями.
Фіксація на “авторитетах”:
...оголошуються такими “суспільною думкою”, і використання суспільно-санкціонованих арбітрів у вирішенні будь-яких часткових питань. Тобто якщо “я так сказав” — звучить непереконливо, а “так сказав високошановний такий-то” — це вже приймається за доказ.
Список “авторитетів” специфічний для кожного конкретного суспільства, для свого часу і місця, може змінюватися в залежності від поточних соціальних тенденцій і формуватися за допомогою відповідних технологій. В даний час “головний авторитет” в області практики — НАУКА, в області “духовного” — ЦЕРКВА, тоді ж як “інші” — це всілякі чаклуни, мракобіси, єретики.
Основні моменти даної “програми” такі:
а) визнання авторитетами тільки тих, кого “суспільство” у даний момент виставляє як авторитети, наприклад позначивши ключовими ярликами штибу “загальновідомий”, “знаменитий”, “визнаний”;
б) неприйняття будь-яких ідей, не підкріплених посиланнями на санкціоновані суспільством авторитети;
Унаслідок цього виховується незаперечна “віра в друковане слово”, яка виражається у тому, що людина, зіштовхнувшись з чимось для неї сумнівним у першу чергу цікавиться “а де про це написано?”. У даний час характерна незаперечна віра в науку і науковий (редукціоністський - складні поняття виводяться з простих законів) підхід до сприйняття світу... також сильний авторитет візуальної інформації — те, що “бачив своїми очима”... у телевізорі.
У той же час, як для суспільства в цілому пропонується набір авторитетів — усередині самого “авторитарного утворення” відбуваються процеси дільби “місця під сонцем” аналогічні за принципами формування “бандитським співтовариствам” (академічні банди).Усі можливі області діяльності людини “огороджуються червоними прапорцями”, куди “непосвячених”, не сертифікованих представниками відповідного клану не допускають. Формуються суспільні авторитарні монополії, такі як “монополія на доступ до тіла” (медицина), монополія на вбивство (силові інститути), монополія на рекет (податкові інститути), які не допускають конкурентів — усіляких “цілителів”, “бандитів”, “злодіїв”. Отут ідея в тому, що неважливо що і як ти робиш — важливо чи є в тебе на це “ліцензія”, як символ Авторитету.
Фіксація на алопатичній концепції у виправленні неполадок:
— “лікувати симптом так, начебто це є причина”. Тобто лікувати прищі, лікувати геморой... а не причини, що їх викликали. Той же підхід практикується і в інших областях, окрім медицини — у соціальних, наукових та інших областях. У сполученні з фіксацією на тілі, і на “авторитетах” це дає ефект “пошуку потрібної таблетки” у підході до будь-яких проблем... і коли існує попит — розвиваються відповідні структури (академічні банди), які займаються виробництвом “таблеток” як медичних, так і соціальних, і політичних та інших.
Це дає обґрунтування для сенсу “соціальних інститутів”, які проголосили своєю задачею розробку подібних “таблеток” як від виразки, так і від усяких криз. Начебто Інститут Проблем Керування займається “таблеткою керування”, пеніцитарні (тюрми, колонії, тощо) заклади розробляють “таблетку від злочинності”, й усі вони за такого розклАду виглядають потрібними та необхідними.
Несприйняття будь-яких альтернативних ідей:
Образно кажучи, у свідомість вводиться “код захисту від несанкціонованого доступу” що проявляється у різкому, “спазматичному” неприйнятті ідей, які суперечать запрограмованому уявленню про те, якою “повинна бути” соціальна система (з усіма своїми паразитичними, живучими за рахунок громадян суспільними структурами, що існує лише завдяки індукованій вірі в необхідність їхньої підтримки). Інакше кажучи це специфічне налаштування сприйняття, яке не дозволяє дійти до свідомості всім “нововведенням”, що не вписуються в поточну концепцію суспільства. Цей “код захисту” за ідеєю повинен вже спрацювати при читанні даної статті, оскільки те, про що тут говориться — сильно суперечить Базовим Соціальним Програмам відразу за декількома пунктами: це не авторитетно, написано не “фахівцем”, не пред'явлена Ліцензія на право публікації матеріалів в інтернеті й так далі...
Толерантність до “подвійної моралі”
А ось тут — “санкціонований доступ” до прошитої у свідомість людини програми, свого роду “чорний вхід”, який дозволяє динамічно перепрограмувати суб'єкта під поточні суспільні задачі.
Користаючись “паролем Адміністратора” (Суспільна Необхідність) можна змусити людину сприйняти одну й ту саму фактичну дію і як втілення справедливості (від Імені Суспільства), і як злочин (дія за чиєюсь індивідуальною, не підкріпленою Суспільством ініціативою). Наприклад, примусове вилучення майна в громадянина в одному випадку іменується рекетом, грабежем — будучи виконаним із санкції відповідних суспільних інститутів буде називатися збором податків, внесків, тощо. Вандалізм, який коїться під гаслом Суспільної Необхідності (боротьби з піратством) — уже не вандалізм, а Справедливе знищення контрафактної продукції (тут головне — наявність “ліцензії на злочин”). Убивство — лише тоді називається убивством, коли виконано особами, які не мають на те дозволу (чи наказу) від відповідного соціального інституту. Якщо на це існує “ліцензія”, то це вже страта, чи справедлива перемога над ворогом, чи лікарська помилка.
Віддавання на відкуп суспільству права вирішувати свої проблеми.
Унаслідок психологічної проекції себе на суспільство стає логічним зобов'язати людину передавати своє право вирішувати свої (індивідуальні) проблеми суспільству, і його соціальним інститутам:
Наприклад “інститут шлюбу” переводить проблеми міжперсонального міжсексуального (більш модняво: міжгендерного) спілкування з області індивідуального в область суспільного — вже Суспільство (в особі соціального оточення) вирішує, чи жити цим двом разом, чи окремо, скільки їм зробити дітей.
“Судова система” буде займатися індивідуальними розбіжностями між окремими членами суспільства. Відносно недавно (менше 100 років тому) людина була остаточно позбавлена права самостійно розібратися зі своїм “кривдником” без участі суспільства... Якийсь час допускалися всілякі “дуелі” (і навіть вважалися шляхетною справою), але до них уже було залучене суспільство. В такий спосіб здійснюється Основна Задача Соціуму — встановлення суспільного бар'єру між ресурсами й окремими споживачами (членами суспільства).
Є побічний ефект такої установки — віддавши своє право вирішувати свої проблеми, людина одночасно перекладає відповідальність за себе на оточуючих, але це не заважає суспільству тому, що псує індивідуальне існування. Відмовившись приймати відповідальність за себе, людина втягується у гру прийняття на себе відповідальності за інших, і стає як це і потрібно — соціально орієнтованим суб'єктом.
Обов'язок робити потомство:
Дуже важливий для суспільства момент, оскільки ніщо інше, крім наявності дітей у суспільному оточенні не прив'язує з такою силою індивідуума до соціуму... і ніщо не робить людину настільки залежною від усіх інших суспільних схем поведінки. Тому небажання/нездатність робити потомство виявляється вадою, гідною найжорсткішого осуду. Звідси виникає все більш і більш могутня фіксація людей на сексі — він стає чи не найголовнішою темою суспільного змагання, головним “здобутком” і метою існування. Коли важко суспільству спонукати публіку до усвідомленого самовідтворення, створюються умови, за яких відтворення все ж таки буде, нехай навіть внаслідок втрати змагальності.
Фіксуючи людей на цих питаннях, суспільство забезпечує самовідтворення в рамках усе того ж “стилю” соціального програмування — батьки виконують програмуючу роль самі “передаючи свій досвід”, а по-суті — відтворюють, перезаписують уже прошитий у них набір “програм”.
Почуття ПРОВИНИ
Однак чи не найголовнішим рушійним елементом усіх цих соціальних програм є виховуване з дитинства почуття провини: провини перед батьками (за витівки і нанесені збитки), провини перед потомством (наприклад за незалишення йому багатої спадщини), провини перед суспільством (за невиконання ухваленого їм), провини за безліч речей, до яких індивідуум фактично не має ніякого відношення.
2001.09.29 | Sam Sobi
Цілі соціального програмування:
Цілі соціального програмування:
Створення бар'єру між життєвими ресурсами та індивідуальним споживачем
Експлуатуючи міф про власність, “шляхи розподілу” вибудовуються таким чином, щоб у громадян не було безпосереднього, не контрольованого суспільством (соціальними інститутами) доступу до всіх ресурсів. Наприклад, щоб одержати порцію їжі, потрібно спочатку попрацювати “на суспільство” (віддати йому свій час і силу), одержати “грошовий еквівалент”, звернутися з ним в інший соціальний інститут, і вже там отримати їжу. Так само це стосується і всіх інших життєвих ресурсів, включаючи чисто фізіологічні потреби.
Для потреб “духовних” створені свої соціальні інститути такі як церква, підцензурне мистецтво та інше.
В даний час цей бар'єр підсилюється — у "розвинутих" країнах населення вже має дуже убоге уявлення про те, звідкіля і як береться їжа... американці, побачивши квашену в бочці капусту не повірили, що “Це” можна їсти :).
Аналогічний бар'єр ставиться навіть на... тілі споживача. Тобто “не можна займатися самолікуванням” — цим може займатися тільки “фахівець з ліцензією”, і це поширюється вже на ті речі, які взагалі ж розв'язувані винятково індивідуальною волею людини. “Вчені говорять” — свого роду заклинання, засноване на ідеї “авторитетів” диктує запропонований суспільством “стиль життя”, як “мода” диктує стиль одягу... і таке інше.
Повне заволодіння вільною увагою індивідуума
Це одночасно і мета суспільства, і засіб впливу на людину. Суспільству потрібно, щоб максимум інформації людина отримувала саме через суспільні фільтри, а не безпосередньо, тому потрібно, щоб людина постійно була зайнята — зайнята добуванням життєвих ресурсів, зайнята міркуваннями на “суспільно-корисні” теми, цікавилася політикою, мистецтвом, іншими суспільними феноменами. Дуже важливо, щоб людина не залишалася наодинці із собою, “наодинці з природою”, тому суспільне регламентування поширюється по можливості на всі доступні керуванню прояви людини... і цей набір постійно розширюється і поповнюється. Переорієнтувавши ВСЮ увагу людини тільки лише на людські прояви і продукти її суспільної діяльності, суспільство забезпечить повне доведення до людини “суспільних директив” і наказів, безупинне підлаштовування “прошитого” у людській свідомості “програмного забезпечення”. Чим більш успішно суспільство володіє увагою людини, тим ефективніше та своєчасніше можна заміняти раніше запрограмовані “незаперечні авторитети” на більш нові, провертаючи тим самим “соціальні революції” чи проводячи “м'які реформи”.
В часи відносної стабільності, суспільство також зацікавлене в утриманні під своїм контролем уваги індивідуума (розвагами, змаганнями), щоб затримати зародження “деструктивних” настроїв у громадян.
“Ідеальне” керування
Усі ці принципи, будучи успішно запрограмовані, сприймаються людиною як щире, єдино можливе і правильне — ті самі Загальнолюдські Цінності, які формують “людину суспільну” — та сама істота, на якій це саме Суспільство благополучне паразитує, не створюючи особливо помітних незручностей для людини. Виконуючи задачі суспільства людина перебуває у впевненості, що все що вона робить — робить винятково по своїй волі, по-суті виконуючи “невисловлений наказ”. Більш того, при “ідеальному керуванні” кожен, знайшовши для себе прийнятну роль, сприймає її як благо, і діяльність у цьому напрямку приносить йому моральне задоволення.
2001.09.29 | Sam Sobi
Засоби соціального програмування
Засоби соціального програмування
Саме явище соціального програмування було розпізнане давно, правда це відносилося до області окультного та магічного. І воно завжди становило значний інтерес для можновладців. Усяке державне новоутворення в той чи інший спосіб прагнуло використовувати накопичені досягнення в області керування людською свідомістю та поведінкою, вдаючись до допомоги відповідних часу “Носіїв Знання”. Французька революція відбувалася за активної участі масонів, гітлерівська Німеччина виявляла гостру цікавість до “секретів Тибетських Лам”. Незважаючи на проголошений офіційно атеїзм, весь радянський лад ніс на собі відбиток окультизму.
Таким чином, у кожному конкретному суспільстві завжди існують сили, більше за інших зацікавлені у вивченні питання соціального програмування, та розробкою нових засобів впливу на свідомість людей.
Якщо для потреб “просто суспільства” досить поточного програмування, що автоматично самовідтворюється, (у процесі виховання нового покоління в осередку суспільства та його соціальних інститутів), досить заклинань у випадках оперативного втручання в цей процес, то для потреб зацікавлених сторін, тобто вже не для СУСПІЛЬСТВА (соціуму), а для ДЕРЖАВИ потрібен постійно поповнюваний набір технічних, психологічних, психотронних та інших засобів впливу. Коли ж суспільство паразитує на індивідуумі — держава паразитує на соціумі, тому їй потрібні засоби для формування вже не свідомості окремого індивідууму, а “суспільної свідомості”.
Засоби масової інформації, тільки лиш базуючись на своїй авторитарності, вже можуть дуже динамічно змінювати відношення суспільства до будь-яких проблем, переключати увагу людей з однієї теми на іншу. Побачене у телевізорі, психологічно сприймається як побачене своїми очима, і фільтруючи інформацію можна прямо впливати на свідомість людей, подавати їм різні міфи, що будуть сприйняті як істина в останній інстанції.
Однак лише вибірковою подачею інформації не обмежуються можливості телебачення у справі маніпуляції суспільною свідомістю — існують специфічні засоби так званого психотронного впливу, які враховують особливості людського сприйняття, її свідомого та несвідомого. Це питання — питання зомбування населення “за допомогою якихось страшних технологій” — періодично піднімається в ЗМІ, і вже саме по собі починає працювати на зомбування... звичайно інтерес до проблеми психотронного впливу на людей виникає перед якими-небудь виборами...
Так що ведеться активна робота в області “промивання мізків” за допомогою сучасних електронних технологій, інформація про яку спливає на поверхню періодично, а в інший час як правило лунають висловлення, мовляв “усе це маячня, це лише способи залякати населення, а насправді подібних технологій не існує, роботи в цій області не проводяться”.
Соціальні Заклинання
“Соціальні заклинання” підмінюють собою широкий набір ідей, свого роду штампи, прописані у свідомість людини у ході соціального програмування, свого роду “машинні інструкції” працюючі в механізмі “нормальна Людина”. Це і “заглушки”, які оперативно ставляться оточуючими на небажаних суспільству напрямках розумового процесу.
Ці заклинання активізують прошиті в людині програми, направляючи вільні ресурси індивідууму в прокручування вже “старих” програм замість того щоб діяльність його направлялася в яке-небудь інше русло. Таких заклинань існує безліч, причому адаптованих для різних соціальних шарів, для різних соціальних інститутів і навіть для локальних груп типу родини — Тато сказав!!! — і синочок уже весь зачарований. У куток поставлю!!! — це заклинання, вимовлене належним тоном змусить думати, що це прямо якесь жахливе покарання, якого треба боятися.
Для вулиці, для більш широких соціальних утворень теж вироблений визначений набір, наприклад:
Сам-то ти хто такий? — Активізує почуття власної значимості, яке включається в роботу, змушуючи опонента доводити свою значущість. Надихає на будівництво особистої історії в більш вигідному людині руслі.
Кому ти потрібний? — Активізація постійно втовкмачуваної “легенди про потрібність”, тобто йде залучення в одну з основних “соціальних ігор”, які займають собою всю увагу людей, і забирають всю їхню вільну силу.
Попутно, піднімається соціально-значуще лякання самітністю, мовляв якщо ти нікому не потрібний, то з ким ти (хто з тобою) залишиться? Таке заклинання за суттю є погрозою остракізму. Суспільство, соціум як явище — тримається в основному на цьому страхові, тому ідея необхідності приналежності до того чи іншого суспільства навіть не ставиться під сумнів, чого лиш варта фраза одного із соціальних авторитетів: “Жити в суспільстві, і бути вільним від суспільства неможливо”.
Де це написано? ХТО тебе цьому навчив? — ці, та подібні висловлювання змушують шукати авторитетів із соціально-схваленого списку, тим самим збиваючи з попередньої теми розмови. Уже забули що “ЦЕ”, і мова йде про “ЗВІДКИ”, і в такий спосіб знімається суб'єктивна значимість викладеної інформації, порушуючи процес подальшого ходу думок. В даний час існує такий “універсальний авторитет” — наука, тому безліч виникаючих питань, які мучать людей можуть бути зняті в багатьох випадках чарівною фразою "Наука це заперечує!", а сумніви з приводу правильності тих чи інших розпоряджень у частині напряму думок знімається заклинанням "Наука це довела!". В інших місцях, в інший час аналогічним способом використовуються посилання на інші “прошиті в мозках” авторитети — їх роблять скрізь, де присутнє як завгодно мале “скупчення однодумців”. Це може бути Великий Учитель, чи Завідувач Кафедрою, чи інший вождь партійного або сектантського призначення.
Байдужість — гірший із гріхів!!! — запуск оцінювання. В такій формі подачі не дається шансів узяти під сумнів саме твердження, тому що використовується інше, більш базове заклинання (метапоняття) “гріх”. Таким чином, виходить що гріхом оголошується нестача “оцінювача” в людині, адже “небайдужість” має на увазі наявність прихильності до чого-небудь, сприйманого за “своє” та неприйняття чогось, вважаного “чужим”.
...ЯКЩО він/вона помре? — відволікає від усвідомлення неминучості смерті як “його”, так і в першу чергу того, до кого звернене це заклинання. Таким способом стимулюється “відчуття безсмертя”, людина перестає жити в поточному моменті (вона може собі це дозволити тому, що в неї нібито попереду необмежений час) і перенаправляє свої сили чи в область вже минулого, чи неіснуючого майбутнього. Туди ж відносяться інші заклинання із серії "Що ти БУДЕШ робити ЯКЩО... ?". Це “якщо” ще досі не існує, але вже стимулюється процес індульгування, тобто віддавання сили на неіснуюче в той час, коли вже існує щось, що вимагає особистої участі, уваги.
Попутно запускається “синдром нещасної дитинки”.
Варіації на тему “Будь ти на моєму місці...” і “Будь я на твоєму місці...” : Людям узагалі не властиво задовольнятися своїм місцем, як не властиво взагалі приймати на себе відповідальність за власне життя, тому в неприємних випадках дані заклинання використовуються для впадання в індульгування, що з'їсть усю зайву енергійність.
Заклинаннями ж є всілякі звертання:
Громадяни пасажири! — усі відчули себе пасажирами, та ще й громадянами... включена цивільно-пасажирська програма.
Хворий Петренко! — у клієнта запрацювала програма хворого, і він смиренно йде на укол.
Товариші!!! — ...тут усе ясно.
Гей ти! Козел!!! — крикнути в спину юрбі... і скільки народу на це обернеться?
Панове! — теж запрацювало в кожного своє, хто відчує себе товстішим, а хто образився.
Кожне таке заклинальне звертання активізує відповідну соціальну програму. Якщо йде Звертання до народу — значить варто включати патріотизм, думати не про справи, не про себе, а про Всю Державу, відчути велич. Якщо громадяночка! — тут варто відчути свою соціальну незахищеність, щоб патріотизм і всіляке інше не перешкодили заплатити штраф. ТИ!!! — наказ відчути себе відділеним від усіх “соратників”, і діяти не усередині своєї зграї, а окремо. Ви отут усі! — навпаки, відокремлює промовляючого заклинання від оточення, одночасно протиставляючи себе “їм”, і створюючи дистанцію на шляху до себе.
На вмілому використанні цих, і подібних заклинань базується еріксонівський гіпноз, нейролінгвістичне програмування, хоча здебільшого вони використовуються неусвідомлено, всередині вже прошитих програм.
...
http://www.necromancers.com
2001.09.29 | НеДохтор
Re: Технару або Майдану: прохання, перенесіть копію в Бібліотеку. (-)
2001.10.02 | Technar
Зроблено. Прошу відмодеруйте там текст від дискусії (-)
2001.10.02 | НеДохтор
Дякую. Лишнє зараз приберу (-)
2001.09.29 | ilia25
Все правильно, але не дістає кокретики
Найпоширенішим засобом зомбування є використання нанотехнологій. З початку 70-х років спочатку в США, а незабаром в СРСР в організм людей почали массово вводити нанопроби під час переливання крові та щеплень. Нанопроби -- це назва мініатюрних роботів, здатних поступово змінювати фізиологію людей, та перепрограмовувати їх свідомість.Я не буду робити довгі ексурси в історію. Скажу лише, що дослідженя, зроблені провідними вченими підтверджують, що використання нанотехнологій забезпечило також прориви в мікроелектрониці, та появу все більш потужних компьютерів. Це було необхідно до створення інфраструктури, необхідної для контролю над мільярдами зомбі.
На даний момент, в переважній більшості людей нанопроби використовуються лише для стеження та збору інформації. Це досягається за допомогою спеціальних біомеханічних імплантів, що наноброби збирають у різних частинах тіла.
Є достаньо проста процедура для виявленя оптичних імплантів в очах. Імплант, що, фактично, є мікровідеокамерою, знаходиться на сітківці ока, тому частково її блокує. Виявити його можна завдяки цій сліпій зоні:
1) Потрібен аркуш паперу та олівець.
2) В середині аркушу малюється хрестик, а зліва, на відстані 8 см -- чорний кружок, біля 1 см в диаметрі.
3) Закриваєте праве око, лівим дивитесь на хрестих.
4) Не відриваючи погляду від хрестика, змінюєте відстань від аркуша паперу до ока, аж поки зображення кружка не зникне. Це повинно статись на відстані біля 20 см.
Далі буде -- про засоби контролю зобмованих людей за допомогою імплантів, та відповідну інфраструктуру (мобільні телефони, таке інше).
2001.09.29 | Гура
Ну такой АХИНЕИ я уже давно не читал :-)))))))
Теперь я вижу, что Илья не зря проедает американские деньги :-)))Там в Америке нас уже за полных идиотов считают:
>З початку 70-х років спочатку в США, а незабаром в СРСР в організм людей почали массово вводити нанопроби під час переливання крові та щеплень
:-)))
>Нанопроби -- це назва мініатюрних роботів, здатних поступово змінювати фізиологію людей (?!), та перепрограмовувати їх свідомість (ой как страшно!!!).
>Це було необхідно до створення інфраструктури, необхідної для контролю над мільярдами (!!!) зомбі.
А не надорвутся?:-))))))))
>Є достаньо проста процедура для виявленя оптичних імплантів в очах. Імплант, що, фактично, є мікровідеокамерою, знаходиться на сітківці ока...
Такой ахинеи давно не читал:-)))
Ой уморил! :-)))
"Слепые зоны" - особенность оптики человеческого глаза и они ВСЕГДА присутствуют, просто их наличие мы не осознаем, но путем спецтренировок и методик их может "обнаружить" любой человек!
Ну-ну...
2001.09.29 | Галя
Не можна не погодитись. Re: Ну такой АХИНЕИ
в цьому питанні. Відомо ж бо, що надсвітову швидкість розвиває ракета на гіпердрайві, зомбування досягається шляхом спеціальних чаклунських ритуалів, перед тим як займатись телепатією на наддалеких відстанях 10 днів не можна вживати кока-колу, а від прямого сонячного світла вампіра може захистити sunblock SPF100 або вище.Тобто є питання: якого біса перед передруком не поставлений дісклеймер з оригіналу (див.нижче)?! Це вам що - іграшки, чи жарти жартувати? Може пан Sam Sobi прийняв вже за нас відповідальність на свої широкі плечі?
================ Попередження з джерела зомбознавства ============
http://www.necromancers.com
-=Dimson's AstroConsulting=- — это консультационная периферия, объединющая в себе силы различных центров, организаций, и отдельных персон, которые могут и не знать о своей принадлежности к этой незримой псевдоорганизации.
-=DAC=- не имеет структуры (штаб-квартиры, руководства, отделений и пр.), банковского счета, не занимается коммерческой, а равно и благотворительной деятельнстью.
В сферу интересов -=Dimson's AstroConsulting=- входит предоставление доступа к материалам, содержащим в себе действенную эзотерическую информацию, будь она выражена вербально, графически, акустически, или каким-либо иным мистическим способом. Таким образом, на сайте подобрано то, что соответствует принципу «не стоит отстаивать те установки, которые сами в состоянии себя отстоять», и действует само по себе в плане изменения человеческого сознания в сторону магического сознания, независимо от желания посетителя. Помещаемые здесь материалы могут задеть чье-либо социальное, религиозное, моральное и прочее человеческое достоинство, поколебать нормальное представление о мире, нанести ущерб спокойствию и «ощущению собственного бессмертия»... поэтому требуется, чтобы заходя сюда, посетитель четко осознавал, что ОН несет полную персональную ответственность за все возможные и «невозможные» последствия встречи с помещенными тут материалами.
Все, что доступно на этом сайте, может беспрепятственно копироваться для персонального употребления, публиковаться без внесения изменений в тексты и оформление, с обязательной ссылкой на исходный документ. За любое иное использование размещаемых здесь материалов (в СМИ, компьютерных сетях или еще где) несет персональную ответственность тот, кто взял на себя право распространять помещенное на этом сайте.
Запрещенное запрещать запрещено, так что пользуйтесь на свое усмотрение, но помните — тут все защищено нетривиальными методами.
2001.09.30 | Гура
Особенности восприятия информации человеческой психикой
>Відомо ж бо, що надсвітову швидкістьСамое смешное, что этот пример (отсутствие ограничения на скорость света) не противоречит классическим законам механики. Неуч Эйнштейн, когда создавал свою ОТО просто использовал "релятивистскую поправку" Лоренца, которая привела к формально "правильным" уравнениям с одной "маленькой поправкой" - скорость света должна быть постоянной и независеть от внешнего наблюдателя. Этот новый постулат (введенный абсолютно необоснованно) привел к целому ряду нарушений причинно-следственных связей и вообще - здравого смысла. Однако это все было "принято на ура", так как формально уравнения давали "правильное число". А то, что физика при этом превратиласть в "официальную научную фантастику" - это его не смутило. Конечно, многие известные ученые (Пуакаре, Гюйгенс, Майкельсон, Вебер и многие другие) восстали против такого наглого попирания самих основ "делания науки". Эта "война" идет уже 100 лет и научный физический мир до сих пор расколот на 2 непримиримых лагеря. Однако так как практически все официальные журналы оккупировали физики-релятивисты, то "эфиристам" остается только наблюдать этот позор падения физической науки. Релятивистская физика превратилась в поток псевдонаучного математического формализма. Так как новые теории ничего не могут объснить и тем более предсказать, то постоянно выдумываются новые, еще более дикие, с новыми понятиями и оговорками. При этом никто ничего и не пытается обосновать - просто пишутся тупые цепочки-формализмы, и все (то есть, для объяснение "неувязок" придумываются новые понятия, и так до бесконечности). А между тем, ответ на главный вопрос - "существует ли эфир?" был известен уже в те времена, но его "предпочли не заметить". Я имею в виду конечно, эксперимент Майкельсона-Морли, который впоследствии был многократно повторен (в частности, Вебером). Однако цинизм релятивистов не знал границ (во времена СССР их мировым эпицентром стала "советская наука") и они просто "не заметили" экспериментального подтвержения существования эфира, как не хотели "замечать" достижений генетики и как культивировали Лысенковщину. Сейчас они настолько заврались, что назад для них дороги нет. Остается только надеяться на то, что в США они имеют чуть меньшее влияние и там местные "авторитеты" не задавят настоящих ученых, способных трезво мыслить...
2001.09.30 | Горицвіт
Гуро, а в Вас нема публікацій про торсіонні поля?
Або про теорію ефіру?2001.09.30 | Гура
Я уже отвечал на этом Форуме - у меня другая специализация
Просто я не могу проходить мимо глупостей, неважно кто их делает - канонизированный при жизни Эйнштейн или коллега за океаном. А критерий (кроме опыта) - непротиворечивость проверенным фундаментальным основам и правилам логики (здравого смысла). К примеру, мы не имеем права что-то придумать (как Эйнштейн придумал постоянство скорости света) без должного обоснования (то есть аппеляции к тем самым основам науки).Забыл добавить, что в квантовой механике по тем же причинам творится полный бардак. Что интересно, уже не раз сообщали, что экспериментальным путем удалось преодолеть "скорость света". Кстати, этот штамп так засел в головах, что мы даже не задумываемся над тем, какую глупость каждый раз говорим. Абсолютизация скорости света приводит к отмене "института внешних наблюдателей" и к логическому противоречию с классическим принципом аддитивности скоростей. Вместо "абсолютного эфира" (который был подтвержден экспериментально и при помощи которого все можно объяснить не прибегая к новым "чудесам") появился "абсолютный предел скорости" со всеми вытекающими...
2001.09.30 | Галя
Є надсвітова швидкість чи нема її, Re: Особенности восприятия
Є надсвітова швидкість чи нема її, але на мій погляд аргументація Ваша (незалежно від того, чи правильний її висновок *) теж повинна потрапити до розряду "ахінєї" з додатком зневаги до опонентів та читачів. Ваш аргумент побудовано якраз на тому, проти чого Ви виступаєте: апеляції до власного, неймовірних розмірів, авторитету.Про що і хочу повідомити присутнім не-фахівцям.
*) Неправильний аргумент, навіть якщо він випадково приводить до правильного висновку, немає цінності.
2001.09.30 | Гура
Моя твоя не понимат
>Ваш аргумент побудовано якраз на тому, проти чого Ви виступаєте: апеляції до власного, неймовірних розмірів, авторитету???
Можно прокомментировать? Где я "опирался на свой авторитет"?
Не понял суть Вашего "протеста".
Специально для Вас повторяю:
>"...многие известные ученые (Пуакаре, Гюйгенс, Майкельсон, Вебер и многие другие) восстали против такого наглого попирания самих основ "делания науки". Эта "война" идет уже 100 лет и научный физический мир до сих пор расколот на 2 непримиримых лагеря."
Это аппеляция не к моему, а к всемирно известным научным авторитетам. Это первое.
Второе. Если Вы способны дискутировать и воспринимать такого рода информацию, то я готов показать Вам, что ОТО не имеет права называться научной теорией, потому что при ее построении был допущен произвол, не подтвержденный експериментом. Более того, существует несколько известных экспериментов (которые замалчиваются релятивистами), которые неопровержимо доказывают существование эфира. И самое главное - не нужна никакая ОТО для того, чтобы объяснить все известные физические факты - все объясняется на основании старой доброй классической механики Ньютона!!! И при этом не возникает никаких дурацких парадоксов с близнецами, дурацких растяжений длин, дурацкого роста массы, дурацкого искривления пространства-времени (опять же, дурацкого) и т.д. - список глупостей Эйнштейна большой.
2001.09.30 | Гура
Уже все понял - можно не отвечать
>тримайтесь, скоро підійдуть наші>Галя, 30-09-2001 22:41 | Версія до друку
>Joker-е, ми з Вами, але тримайте себе, будь ласка, в руках. >Неприємності дрібниці, справа життєва.
>Мала б доступ, видала б окремі Ваші листи з цієї серії читанкою (але не останній, бо не смішний і не філософський).
>Вас підтримують представники укр.жєл.дорогі в ізгнанії!
Жаль :-(
Думал, что нормальный человек...
2001.09.30 | Гура
Хотя о чем это я -
я ж забыл, что имею дело с "украинской феминистской" :-)Какая тут может быть "норма" :-)
2001.09.30 | Галя
справа не в предметі,а в методі. Re: Моя твоя не понимат
Приблизно так:Ви викладаєте ствердження не в вигляді протиставлення аргументів, а в вигляді незаперечних істин: "не сприймали очевидних фактів", "не потрібно жодної ОТО, щоби пояснити всі факти" і т.ін. Неспеціаліст може лише довіритись Вашому авторитету.
Під час посилань на великих, Ви не пояснюєте, що вони виступали проти теорії в момент її створення (звичайна ситуація з усіма теоріями), що це було вже за царя Гороха, і що з того моменту кількість прихильників теорії збільшується, а супротивників зменьшується. Це само по собі не означає, що теорія справедлива, але те, що Ви це не договорюєте - означае, НМДД багато, і може ввести в оману неспеціаліста.
Я не проти того, щоби Ви побудували щось краще за ОТО. Багато людей цим займається. Тільки це має сенс робити в професійних журналах, де Вас можуть критично вислухати. А на форумі кидатись такими речами - все одно що робити ствердження про "мікропроби". Ну Ви ж не можете довести, що "мікропроб не було" (вбивчий аргумент - дико секретна тема), але і Вам і мені очевидно, що той лист вводив людей в оману відносно реального стану речей.
І нарешті - правильна ОТО чи ні - для нас на цьому форумі практично не має значення. Але має велике значення те, як ми ставимось один од одного і вибираємо аргументи.
2001.09.30 | Гура
Тут работы - непочатый край :-(
>Ви викладаєте ствердження не в вигляді протиставлення аргументів, а в вигляді незаперечних істин: "не сприймали очевидних фактів", "не потрібно жодної ОТО, щоби пояснити всі факти" і т.ін. Неспеціаліст може лише довіритись Вашому авторитету.Вы это серьезно? :-)
Какое может быть противопоставление аргументов? Кому? Эйнштейну? Вам? Вы их приводили? Я просто "открыл Вам глаза" на Ваше заблуждение, а там - Ваше дело. Хотите - буду Вас просвещать, не хотите - как хотите.
>Під час посилань на великих, Ви не пояснюєте, що вони виступали проти теорії в момент її створення (звичайна ситуація з усіма теоріями), що це було вже за царя Гороха, і що з того моменту кількість прихильників теорії збільшується, а супротивників зменьшується. Це само по собі не означає, що теорія справедлива, але те, що Ви це не договорюєте - означае, НМДД багато, і може ввести в оману неспеціаліста.
Многое из них выступали против ВСЮ ЖИЗНЬ. Просто их аппеляцию к здравому смыслу тогда не приняли в счет - ситуация политически была на стороне Эйнштейна. Более весомые аргументы накапливались постепенно, но теперь "все зашло слишком далеко".
Галя, запомните: в науке справедливость теорий определяется не большинством, а фактами и непротиворечивостью. А ОТО противоречит основам классической механики, экспериментам, при ее создании были допущены логические ошибки, выводы либо невозможно проверить, либо они противоречат здравому смыслу.
>Я не проти того, щоби Ви побудували щось краще за ОТО. Багато людей цим займається. Тільки це має сенс робити в професійних журналах, де Вас можуть критично вислухати.
В том-то и дело, что ничего "особое" "строить" не нужно. Все объясняется в рамках механики Ньютона. Я этим не занимаюсь профессионально. А тем, кто занимается - элементарно не дают публиковаться. Идет война идеологий, понимаете? (Лженауки с наукой.)
>А на форумі кидатись такими речами - все одно що робити ствердження про "мікропроби". Ну Ви ж не можете довести, що "мікропроб не було" (вбивчий аргумент - дико секретна тема), але і Вам і мені очевидно, що той лист вводив людей в оману відносно реального стану речей.
Ну Вы меня просто шокируете!
Исходя из вашей "логики" никто не имеет право ничего сообщать без доказательства либо ссылки на "оригинал". Мы что - научный труд здесь пишем? Форум - обмен мнениями. А для анализа у каждого есть своя голова и опыт. Не интересно - не читай. Противоречит правилам - прийдет модератор и уберет. Все.
>І нарешті - правильна ОТО чи ні - для нас на цьому форумі практично не має значення. Але має велике значення те, як ми ставимось один од одного і вибираємо аргументи.
Не согласен с "аргументами". Здесь не дискуссионный клуб. Ничего никто никому здесь еще не доказал.
Вы слишком серьезно все воспринимаете.
Может оттого и феминистка? :-)
2001.10.01 | Горицвіт
Хоч я і не феміністка
Гура писав:> Не согласен с "аргументами". Здесь не дискуссионный клуб. Ничего никто никому здесь еще не доказал.
То Ви принципово виходите за межі наукового дискурсу? І Ваші довжелезні неаргументовані напади, в т.ч. на теор. фізиків - просто так, без претензій? Просто як замальовка: "Вот пошел я погулял, желтий листик уж упал, ОТО вся - ложь..."?
> Вы слишком серьезно все воспринимаете.
Может оттого и феминистка? :-)
Зведення дискусії (серйозної! яку сам же почав на серйозній ноті) до я не знаю чого.
2001.10.01 | Гура
Я поражен и смят :-)))
>То Ви принципово виходите за межі наукового дискурсу? І Ваші довжелезні неаргументовані напади, в т.ч. на теор. фізиків - просто так, без претензій? Просто як замальовка: "Вот пошел я погулял, желтий листик уж упал, ОТО вся - ложь..."?1)О какой дискуссии, там более научной может идти на форуме?
2) Неправда, что "неаргументовані напади" - я привожу аргументы, насколько это прилично вообще делать на политическом форуме.
3) Да, "зарисовка". А вы хотели сразу полное доказательство с применением мат/логики?
>Зведення дискусії (серйозної! яку сам же почав на серйозній ноті) до я не знаю чого.
Не требуйте от меня "паспорта и прописки" :-)
В упор не вижу "дискуссию"!!!
(Был просто мой комментарий распространенного заблуждения.)
ПОВТОРЯЮ:
О какой дискуссии, там более НАУЧНОЙ может идти на форуме???
И еще (лично Вам по секрету).
В дискуссиях истина не рождается, а выясняется, кто дурак :-)
2001.10.01 | Горицвіт
Re: Я поражен и смят :-)))
> О какой дискуссии, там более научной может идти на форуме?> И еще (лично Вам по секрету).
> В дискуссиях истина не рождается, а выясняется, кто дурак :-)
Так чекайте, тут на форумі Ви оце ведете дискусію чи ні?
А в інших місцях (не на форумі), де Ви дискутуєте, - Ваша задача - вияснити хто дурак? І як, хто-небудь з Вами дискутує більше одного разу?
2001.10.01 | Гура
Re: Я поражен и смят :-)))
>Так чекайте, тут на форумі Ви оце ведете дискусію чи ні?На форуме НИКТО не ведет дискуссию. Здесь происходит обмен мнениями и некоторые пытаются задавать ТОН обсуждений (манипуляция сознанием).
>А в інших місцях (не на форумі), де Ви дискутуєте, - Ваша задача - вияснити хто дурак? І як, хто-небудь з Вами дискутує більше одного разу?
Стараюсь избегать дискуссий, так как это - не научная "методика выяснения истины".
В процессе дискуссии происходит выяснение пределов знания или способностей восприятия участников, в лучшем случае - обмен информацией, но никак не выяснение истины.
Есть такое понятие как "философская дискуссия". Однако здесь нужно знать и соблюдать правила ее ведения, а также хорошо владеть формальной логикой.
У многих форумцев другие задачи - одержать "психологическуя победу" над "воображаемым противником" и получить удовлетворение от "исполненного долга" :-)
2001.10.01 | Sam Sobi
Галю за що спалили Джордано Бруно та зашугали Галілея?
Це вивчали ще у школіА якщо відкинути ідеологічний мотлох, то з'ясується, що тільки за те що вони поставили під сумнів, лінію партії.
Тобто спокусилися на тодішню офіційно затверджену (догму) модель світобудови (зараз таким є ейнштейнівський релятивізм).
Світоглядним здобутком класичної фізики (т.зв. друга криза) був релятивізм систем відліку.
А результатом третьої кризи став релятивізм моделей.
Це означає що одні моделі більш адекватні одним експериментам, а другі - іншим, але жодна з них не є істиною в останній інстації. І навіть більше того - їх треба змінювати чи відкидати, а також вказувати межі застосування для кожної з них.
Ось це і намагається Вам пояснити пан Гура: є дві (основні) моделі опису фізичних взаємодій, але з деяких причин, які взагалі фізики не стосуються, за догму визнано ейнштейнівську.
2001.10.01 | Sam Sobi
На додачу: Академічні банди (+)
http://www.ups.kiev.ua/ups/mes992/p10-2-99.pdfАкадемічні банди
T.J. Scheff
Academic Gangs. Crime, Law, and Social Change, 23: 157-162
Стаття приводиться із скороченнями
Оригінал статті доступний по URL
http://sscf.ucsb.edu/~scheff/4.html.
http://sscf.ucsb.edu/~scheff/scheff.html
Виходячи з того, що закони академічного середовища формуються умовами сучасного університетського життя, мені здається, що ці закони мають відношення до всіх дисциплін, “суворо” наукових, “м'яко” наукових і ненаукових. Хоч провалля між точними і природничими науками і науками соціальними надзвичайно велике, закони і практика і тих, і інших однакові. Завдяки подібності факультетського життя і нескінченій роботі в університетських підрозділах, які переслідують кожного професора днями і ночами, факел угрупування і клану передається більшості вченим.
Подібно тому, як вуличні угрупування заробляють на життя за допомогою крадіжки, вчені отримують прибутки від кар'єри, яка значною мірою залежить від того, чи є вони відданими членами "банд" і "кланів". Зрозуміло, успіх в науковій кар'єрі неможливий без наполегливої роботи, однак демонстрація своєї приналежності до угрупування і клану може природним чином доповнити або навіть замінити в цьому відношенні талант і розум. Явна і багаторазова демонстрація вірності цим групам може бути надзвичайно корисна при отриманні гранту і подачі статті на публікацію.
Залежність між членством в угрупуванні і кар'єрою цілком очевидна для більшості вчених. Випадки, коли кар'єрне зростання є результатом тільки оригінальності або значущості наукової роботи - рідкі виключення. Успіх вченого ніяк не залежить від його таланту або ця залежність носить зворотний характер. Наукова робота звичайно оцінюється комісією, що складається з людей, які або не можуть, або не хочутьоцінити її оригінальність і важливість, особливо у випадку, коли ця робота складніша і важча для розуміння, ніж власні роботи членів комісії. Ці люди витрачають на засідання левову частку свого дорогоцінного часу, і вони не зобов'язані приділяти дуже багато часу особливо важким випадкам.
Таким чином, членство в угрупуванні або клані дає вченому можливість обійти стороною дійсну оцінку його роботи. Для отримання таких стипендій, грантів, стажування і інших нагород, що мають свій фінансовий еквівалент, які вимагають рекомендацій від авторитетних колег, вченому потрібний надійний зв'язок з тими членами угрупування, які завжди від всього серця готові підтримати і особисто його, і його проект. Дана підтримка, звичайно, залежить від якості конкретного проекту, однак вирішальну роль в її отриманні частіше за все грає почуття відданості своєму побратиму по клану.
“Братерська” підтримка іноді надається не з міркувань хвилинної особистої вигоди. З одного боку, той, що допомагає знає, що в наступний раз точно так само допоможуть і йому. З іншого - він щиро вірить в ту доброчесність свого колеги, про яку він пише в рекомендаційному листі; якщо ж у нього є якісь сумніви, вони більш або менш згладжуються гострим почуттям прихильності до угрупування.
Більшість заявок на отримання грантів відбираються анонімним колективом дослідників, які не мають можливості встановити особистість заявника. Однак, належність останнього до банди і клану і тут грає свою роль. Майстерний кандидат формулює заявку таким чином, щоб безпомилково подати сигнали, що вказують на свою належність до того або іншого формування. Якщо ви член психоаналітичного угрупування, то у вашій заявці буде часто цитуватися Фрейд. Це безпрограшна тактика, якщо вам заздалегідь відомо, що всі члени комісії є адептами одного угрупування. У випадку, коли комісія складається з представників різних угрупувань і кланів, ви можете сподіватися на те, що вони погодяться з думками ваших товаришів, що знаходяться в комісії.
Відданість членів об'єднання один одному і його негласним правилам цілком порівнянна по своїй силі з почуттями, що випробовуються вуличними бандитами. На щастя, наукові угрупування використовують слова, а не кулі - в іншому випадку рівень смертності в академічних школах порівнявся б зі смертністю внаслідок кримінального розбирання.
Як членство в науковому співтоваристві використовується для отримання фінансової вигоди, цілком зрозуміло. Залишається не зовсім ясним, яким чином в ньому (в співтоваристві) досягається емоційна винагорода і формується відчуття благополуччя. Для того щоб відповісти
на це питання, необхідно розуміти, що ми живемо в цивілізації, в якій складно досягнути надійних і задовольняючих відносин з іншими, навіть якщо для цього створені найкращі умови. Постійно зростаючий рівень розлучень - один з показників того, що це дійсно так.
У багатьох відносинах професорський труд - надто самотній вид діяльності. Величезну частину свого часу - при проведенні досліджень і написанні наукових робіт - професор проводить в самотності. Його контакти зі студентами і колегами обмежені колом рутинних справ і займають дуже незначну частину його робочого часу. Зустрічі з аспірантами, які, в порівнянні з іншими студентами, отримують більше його уваги, - також усього лише частина його роботи. Товариські відносини в лабораторіях, бібліотеках і офісах зустрічаються надто рідко. Без підтримки школи або клану більшість професорів виявилися б повністю замкнені на своїй роботі і ізольовані від зовнішнього світу. Подібна ізоляція унікальна в своєму роді. Основна задача вченого складається в пошуку нових і часто високо спеціалізованих знань. Отримання такого роду знань важливе не тільки для кар'єрного зростання вченого, ця діяльність виявляється в центрі його трудової діяльності, а часто і в центрі всього його життя. Робота стає для нього ключовим елементом його ідентичності. А оскільки вченому практично нема з ким поділитися радістю від своїх наукових знахідок, пошук екзотеричних знань - процес, що веде, можливо, до неминучої і повної ізоляції. тим більш успішні пошуки, тим сильніше на вченого давить вантаж знань, які віддаляють його практично від всього навколишнього.
Емоційна функція угрупування і клану складається в знятті гніту ізоляції, пов'язаного з пошуком і зберіганням екзотеричного знання. У вчених (особливо в соціальних і гуманітарних науках) практично відсутнє ясне сприйняття проблем реального світу, яке могло б служити основою для спільних інтересів. По суті, наукові об'єднання створюють штучне коло проблем , які дають їх членам відчуття єдності. Останні практично не спілкуються на особисті теми, однак вони можуть досить гармонійно працювати разом над проблемами своєї школи і клану. Ці проблеми і створюють співтовариство, без них його неминуче чекає повний розпад.
Беручи до уваги те, що було сказано вище про емоційні і матеріальні потреби професури, більшість з того, що відбувається в процесі викладання і досліджень перетворюється в ритуал, призначений для підтримки групової ідентичності. Так членство в угрупуванні і клані стає об'єктом гордості само по собі, а реальні результати наукової діяльності відступають на другий план. Ця ідея пояснює виникнення величезного числа явних і прихованих скандалів в академічному співтоваристві. Вона же повністю пояснює те, чому професура старається зберігати таку шокуючу дистанцію між собою і своїми студентами (особливо студентами молодших курсів) - в основі інтересів лектора знаходяться проблеми його спеціальності, які не означають рівним рахунком нічого для студентів.
2001.10.01 | Гура
Re: Галю за що спалили Джордано Бруно та зашугали Галілея?
Дякую :-)Маленьке уточнення.
Ейштейнівська модель взагалі не має права на існування, бо вона побудована на базі безпідставного припущення що до абсолютності швидкості світла. Більш того, це припущення було неодноразово спростовано експериментами. Єдина підства для існування загальної теорії відносності (ЗТВ) є те, що завдяки множнику Лоренца рівняння стали відповідати дійсності. Тобто був введен формальний коєффіцієнт, який не має фізичного пояснення (звичайна підтасовка, "шулерство"). З того часу фізика пішла по хибному шляху лженауки.
2001.09.30 | ilia25
ЗОМБИ! С зомбЯми не разговариваю. (-)
2001.09.30 | Гура
Шутник однако :-)
2001.09.29 | Остап
А про зомбування вірусами чули?
А про зомбування вірусами чули?Розробляється спеціальний вірус, якого відповідно не беруть антибіотики і який, за допомогою аерозольного контакту (чиху поблизу), вводиться в організм людини.
Далі, через деякий час, потрібно отримати зразок слини (сигарети), крові, сечі людини і т.і.
Проводиться аналіз мутацій вірусу і стає зрозумілим, що робила людина, де була, що їла, секс і т.і.
Так виявляють подвійних агентів....
2001.09.29 | Гура
Та они там в Америке слабаки еще против нас :-))) (-)
2001.09.30 | Горицвіт
А Ви вмієте жартувати, але
в тексті, виставленому Sam Sobi, є здорове зерно.Ваш абсурдний гумор не зможе його заглушити.
2001.09.30 | Гуцул з полонини
Здорового зерна там якраз і нема
Бо написане не оxоплює увесь спектр проблеми,і назва зомбування-вже є зомбування пасивне,бо чіпляє ярлика і спеціяльний фільтр через який ви
і сприймаєте все наведене.Дуже коротко і однобічно до того ж.Примітивна лекція для ...кого ?
2001.09.30 | Горицвіт
зерно
Зерно все-таки є. Стаття намагається показати, як суспільство керує людиною.Гуцул з полонини писав:
> Бо написане не оxоплює увесь спектр проблеми
Не охоплює. А тільки намагається окреслити проблему.
> і назва зомбування-вже є зомбування пасивне
Назва вибрана для того, щоб звернути на публікацію увагу.
> бо чіпляє ярлика і спеціяльний фільтр через який ви і сприймаєте все наведене.
Так. Діє так само, як і всі інші ярлики.
> Дуже коротко і однобічно до того ж. Примітивна лекція для ...кого ?
Згоден, що однобічно. А в першій частині - взагалі маячня про зомбі. Стаття дає багатий простір для саркастичної критики.
Але проблема –людина і суспільство, нав’язані цінності і свобода - існує.
2001.09.30 | Гуцул з полонини
Re: зерно
Горицвіт писав(ла):> Зерно все-таки є. Стаття намагається показати, як суспільство керує людиною.
Тільки як негатив-це вже свого роду зомбування.
І звідки ви знаєте ,що автор намагався показати?
2001.09.30 | Горицвіт
Re: зерно
Гуцул з полонини писав(ла):> Горицвіт писав(ла):
> > Зерно все-таки є. Стаття намагається показати, як суспільство керує людиною.
>
> І звідки ви знаєте ,що автор намагався показати?
Я не знаю, що автор намагався показати. Але я знаю, як я сприймаю дану статтю. Стаття намагається мені дещо показати, але їй не вдається.
> Тільки як негатив-це вже свого роду зомбування.
Отже, і Ви вживаєте це слово. Повторюєте, начебто це - усталений термін. Робите його більш вживаним. То може, Ви теж - зомбі?
:))
2001.09.30 | Галя
Re: зерно
> Але проблема –людина і суспільство, нав’язані цінності і свобода - існуєОтож, і нею займаються філософія та багато наук (соціологія, психологія і т.д.). Плюс є садистська емпірика (дивись додаток Гури "Из книги Романа Ронина "Своя разведка"), в яку теж можна повірити.
На мою дурну думку (НМДД) передрук про зомбування від Sam Sobi можна порівняти з "Кама Сутрою" в переказі газети "Факти".
Читайте (і в бібліотеку нашу кладіть) оригінали, а не профанацію!
2001.09.30 | Горицвіт
Re: зерно
Галя писала:> > Але проблема –людина і суспільство, нав’язані цінності і свобода - існує
>
> Отож, і нею займаються філософія та багато наук (соціологія, психологія і т.д.).
Чому я звернув увагу на цю статтю, яку прислав Sam Sobi? Тому що тут розглядається суб'єктивно, з точки зору людини, на яку суспільство чинить вплив (або насильство).
> На мою дурну думку (НМДД) передрук про зомбування від Sam Sobi можна порівняти з "Кама Сутрою" в переказі газети "Факти".
>
> Читайте (і в бібліотеку нашу кладіть) оригінали, а не профанацію!
Давайте лінки, будь ласка.
2001.10.01 | НеДохтор
Re: лінки
Втручаюсь в діалог, пані Галя посилалась на сайтhttp://www.necromancers.com
і, напевно, мала на увазі ці матеріали
http://www.necromancers.com/cgi-bin/u.pl?/zomby/social.shtml
http://www.necromancers.com/zomby/index.shtml
2001.10.01 | Горицвіт
Re: лінки
Дякую.Ну, так Samsobi зробив переклад.
Галя писала:
> Читайте (і в бібліотеку нашу кладіть) оригінали, а не профанацію!
Переклад - це ж не профанація.
2001.10.01 | НеДохтор
Re: переклади
переклади - справа добра, якщо виконана добре,але забувати давати посилання на оригінал - справа погана.
(Звичайно, це стосується не Вас)
2001.10.01 | Sam Sobi
Про посилання... (+)
Просто галя, може єдина дочитала до кінцяЯкби це зробили і Ви, то знайшли б посилання
Гляньте ще раз на http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1001764480&first=1001918209&last=1001800714
2001.10.01 | НеДохтор
Re: OK. Дійсно до кінця ще не дочитав (-)
2001.09.30 | ilia25
"Зерно" вміщується в одну єдину банальність: буття визначає свідомість
На цій простій істині -- буття визначає свідомість -- можна побудувати хмарочос онанізму, так і не додавши до цього фундаментального постулату і крихітки корисної інформації. Тільки навіщо?І так зрозуміло, що безлюдний острів формує один тип особистості, номадське плем'я -- інший, Талібан -- ще інший, демократична країна -- ще інший і т.д. Цей факт сма по собі є тривіальним. Важливо який саме тип особистості формує дане суспільство.
А щодо конкретних висновків, то судя чи по тому, що пише Сам Собі, він не має навіть приблизної уяви ані про те, що уявляє собою вільна демократична країна, ані того, які люди там живуть. Звідси й це його марення про "зомбування", "кодування", "програмування" й таке інше.
2001.09.30 | Горицвіт
Re: "Зерно" вміщується в одну єдину банальність: буття визначає свідомість
ilia25 писав:> Важливо який саме тип особистості формує дане суспільство.
От так. Тобто важливо, хто саме вас зазомбує.
(І всіх членів "даного суспільства")
2001.10.01 | ilia25
Знову вперлись в терміни :)
Горицвіт писав(ла):> От так. Тобто важливо, хто саме вас зазомбує.
> (І всіх членів "даного суспільства")
Тобто коли бабуся вчить онука чесності чи відповідальності, коли в школах дітей вчать толерантності та повазі до інших людей -- це по вашому зомбування?
Ні, ну як ви хочете вкладати такий змість в цей термін -- у нас тут свобода слова :)
2001.10.01 | Горицвіт
Re: Знову вперлись в терміни :)
Слово "зомбування" мені не подобається, воно відгонить попсовістю.ilia25 писав:
> Тобто коли бабуся вчить онука чесності чи відповідальності, коли в школах дітей вчать толерантності та повазі до інших людей -- це по вашому зомбування?
Ви змалювали рай :))
Насправді вчать не тільки цього. Особливо в нашій країні.
Розрив з традиціями - це те, що нас може врятувати.
І навіть на Заході не все так ідилічно. Інакше не було б, наприклад, злочинності.
2001.10.01 | Гура
Re: Знову вперлись в терміни :)
"Под термином "зомбирование" подразумевается форсированнаяобработка подсознания человека, благодаря которой он теряет
направляющий контакт со своим прошлым и программируется на
безоговорочное, притом неосознаваемое подчинение приказам своего
хозяина. Известны "жесткое" и "мягкое" психопрограммирование..."
(Роман Ронин "Своя разведка")
2001.10.01 | НеДохтор
Re: Знову вперлись в терміни (+)
Дійсно вперлись в терміниilia25 писав:
>
> Тобто коли бабуся вчить онука чесності чи відповідальності, коли в школах дітей вчать толерантності та повазі до інших людей -- це по вашому зомбування?
А якщо піонера вчать (вчили) на "Буть готов" відповідати "Всегда готов" то що це?.
Тобто дійсно ми тут називали "зомбуванням" не зовсім те, що значиться в Webster Dictionary, а скоріше, використовуючи такий термін, просто хотіли показати своє ставлення до методів і результатів впливу на особу.
Перечитайте допис Sam Sobi (або вказаний оригінал в лінках), замініть термін на більш прийнятний для Вас і напевно побачите не тільки форму.
(+) P.S.
із словника ABBYY Lingvo
zombie
сущ.
1) зомби ( мертвец, оживленный с помощью магии, но лишенный души и собственной воли)
2) (перен., сленг) тупой, апатичный человек Syn: slow-witted person
3) (перен., сленг) человек со странным поведением
4) коктейль из рома, ликера и сока
5) (воен., ист.) презрительная кличка солдата, несущего службу по месту жительства (в Канаде)
2001.09.30 | ВААСЯ ПУПКІН
Вибачте, мушу повторитися...- "Це була призова гра...."
Це була призова гра....ВААСЯ ПУПКІН, 22-09-2001 02:30 | Версія до друку
Уявіть ситуацію. Зібралися 3-4 хакери з Індії або Філліпін, які чомусь ненавидять США. Придумали гру - "стрілялку", мета якої - зруйнувати два хмарочоси. Запустили в Інтернет і на компакт-диски. ВВели в Інтернеті онлайнову реєстрацію учасників гри із можливістю автоматичного відбору за іменами та адресами.
Гра дуже цікава і складна, з безліччю рівнів. Людина починає грати, входить у транс, з Інтернету методом "25" кадру ця людина-гравець програмується на вчиненння певних дій у певний час, тобто "зомбується".
Протягом гри відбувається відсів гравців, до фіналу кожного туру виходять найбільш вправні . Вони мають у своєму розпорядженні "справжню" кабіну якогось літака , який пізніше виявився "БОЇНГОМ". Знають призначення будь-яких органів керування. Для того , щоб піднятися на верхній рівень у цій грі, треба щодня вправлятися на тренажерах і т.п.
І от настає момент, коли "зазомбованій" людині з Інтернету приходить повідомлення :
ВИ ВИГРАЛИ ! У НАГОРОДУ - ПРИЗОВА СУПЕРГРА З СУПЕРРЕАЛІСТИЧНИМИ ВІДЧУТТЯМИ ! РУЙНУВАННЯ ТВІН ТАУЕРС. ПОЧАТОК О 8.00.
Люди приходять , "зазомбовані-загіпнотизовані, на вигляд - справжні янкі.
Хвороблива уява говорить їм, що це все - не насправді, що це - гра у віртуальній реальності. Невідомий голос наказав взяти із собою пластикові ножі і чекати повідомлень від супервізора....
Що було далі - знають всі.
кількість переглядів: 82
2001.10.03 | ВААСЯ ПУПКІН
Ще про зомбування - із журналу ДСС
http://www.raven.kiev.ua/DOSSIER/katalog/gur.htm