Чтиво для Стрінґера (і Пані)
09/29/2001 | Shooter
http://www.zn.kiev.ua/statya.php?id=32386
Чекаю ваших коментарів.
Примітність інформації, оголошеної «Кроллом», полягає в тому, що вона, поставши перед світом під патронатом пропрезидентської партії, фактично стала першим умовно юридичним доказом того, що Мельниченко діяв не один і запис провадився не тим способом, на який указував майор. А це камінь у город українських спецслужб, що прилетів знов-таки під патронатом. Безумовно, «Кролл» не відкрив Америку, натякаючи на можливість застосування стаціонарної системи прослуховування, що залишилася від КДБ УРСР у будинку ЦК Компартії України. Аналогічні версії з’являлися не тільки у вітчизняних, а й у зарубіжних засобах масової інформації. Своїм розслідуванням «Кролл» ніби підвів під ці версії доказову базу. І якщо взяти таку позицію за точку відліку, то Президент повинен негайно призначити розслідування діяльності керівників спецслужб, а також керівного складу президентської охорони. Не можна виключати, що таке розслідування вже було проведено. Тільки ми про його результати не знаємо. Та й навряд чи ці результати є, оскільки ні про які арешти осіб прямо чи опосередковано причетних до роботи з Мельниченком українська громадськість не чула.
Відразу після телемосту ми спробували зв’язатися з компетентними людьми. З паном Радченком, котрий очолює Службу безпеки з лютого нинішнього року, але Володимир Іванович виявився у відрядженні. Спробували ми поговорити з Євгеном Марчуком, який може бути цікавий не лише тим, що нині відповідає за національну безпеку, а й тим, що був першим керівником СБУ й теоретично єдиним, хто міг бути офіційно ознайомлений із московськими документами КДБ, які зберігають у собі інформацію про систему прослуховування ЦК КПУ. Але Євген Кирилович був зайнятий підготовкою до візиту в Москву. Не вдалося зустрітись і з екс-головою СБУ Леонідом Деркачем. Він, до речі, як і Юрій Кравченко і Микола Мельниченко, відмовився зустрічатися із «Кроллом», коли агентство проводило дізнання. Зате вдалося організувати низку зустрічей із діючими й відставними співробітниками спецслужб. Зокрема, висловлені версії та оцінки можна умовно розділити на три частини: Мельниченко діяв сам і йому допомагали лише на останньому етапі (такої ж думки дотримується більшість); Мельниченко діяв під керівництвом Євгена Марчука і/або людей, що мають стосунок до КДБ СРСР, Мельниченко діяв у групі товаришів, які дають несанкціонований витік із системи прослуховування, таємно налагодженої Леонідом Деркачем.
У кожному разі реальність — безсумнівна вина людей, тією чи іншою мірою відповідальних за державну безпеку та безпеку Президента. Як повідомили співрозмовники, підручник із контррозвідувальної діяльності у розділі, присвяченому охороні, говорить: начальник охорони повинен змінюватися раз на дванадцять-вісімнадцять місяців у зв’язку з тим, що в нього просто замилюється око і стирається почуття небезпеки під час роботи з одним клієнтом, колективом і місцевістю. У президентській охороні цього закону не дотримувалися. Нехтували й іншим: охорону слід міняти через шість-дванадцять місяців після початку роботи. У підручнику пояснюється чому: три місяці дається на ознайомлення і три місяці на вербувальні підходи до членів охоронної команди. Микола Мельниченко, пропрацювавши у президентському підрозділі куди більше, на думку його колег, був суперблагодатним об’єктом для вербування. По-перше, із 1992 року в нього не було квартири, дочка Миколи мала серйозні проблеми з серцем, а крім того, свого часу начальником майора Мельниченка було призначено старшого лейтенанта Зубця, як стверджують — з прапорщиків. Військовій людині непотрібно пояснювати, наскільки це принизливо для майора. Тобто, у Мельниченка й без ідеологічних аспектів вистачало причин не бути вдоволеним життям. Крім того, як свідчать ті самі джерела, Микола Мельниченко нібито кілька разів використовував диктофонні записи під час розглядів усередині управління. А чого варті звернення до Ігоря Бакая з пропозицією компромату та проханням про гроші на устаткування! Сукупність усіх цих моментів змушує поставити конкретне запитання: чому нехтували прописними істинами охоронної діяльності й чому людина з такими проблемами та нахилами мала доступ до інформаційного мартену країни?
У першу чергу вину за таку ситуацію можна покласти на керівництво президентської охорони. На перший погляд Служба безпеки до цього не має жодного стосунку, оскільки управління охорони не її підрозділ. Проте навесні 1999 року Президент підписав указ про контррозвідувальне забезпечення Службою безпеки діяльності низки силових структур. У перелік входила і президентська охорона. У Леоніда Деркача було кілька місяців для того, щоб визначити ненадійність Мельниченка. Нагадаємо, що на той час записи в кабінеті уже велися. Але можна вважати, що Служба безпеки свої повноваження, скасовані вже через кілька місяців на вимогу міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, використовувала для, скажімо так, наведення порядку в інших відомствах і міністерствах... Найімовірніше, все це елементарна халатність, а не злий намір — вважають фахівці. Водночас актуальність проблеми перевірки Міністерства внутрішніх справ, Податкової поліції, Податкової розвідки, охорони Президента й інших структур як і раніше залишається. Здійснювати контррозвідувальну перевірку власними силами відомство й окремі підрозділи не можуть через існування великої спокуси — рука руку миє. А Службу безпеки допускати не мають особливого бажання. Тим часом за деякою інформацією Президент уже після скандалу знову підписав указ про контррозвідувальне забезпечення силами СБУ діяльності всіх вищезгаданих підрозділів і відомств. Правда, інформації про набрання цим указом чинності в «ДТ» немає.
Слабенька й версія, висловлена Романом Безсмертним під час запису програми на НТБ, присвяченої Георгію Гонгадзе, і вирізана згодом на прохання Києва. Представник Президента в парламенті повідомив, що в усіх приміщеннях, де буває Президент, ведеться технічний запис, покликаний забезпечити безпеку глави держави. Як в Америці, приміром. Проганяючи подібну версію через фахівців, я почула чіткі запевнення, що Леонід Данилович психічно здорова людина, тож офіційного стаціонарного запису в президентському кабінеті немає. Інша річ — приміщення на третьому поверсі, де Президент проводить наради. Це місце, за словами фахівців, такою апаратурою забезпечене.
Тепер стосовно стаціонарного прослуховування КДБ. Дані про можливість його активізації розходяться. Одні вважають це неможливим через ремонт, зроблений у президентському кабінеті, інші стверджують, що для активізації потрібно мати принаймні п’ятьох чоловік в адміністрації і двох-трьох — за її межами. Що, до речі, не суперечить висновку, зробленому «Кроллом»: «Мельниченко працював не один».
Правда, знайшлися фахівці, що поставили висновки «Кролла» під сумнів. Аргументи такі: а хто сказав, що Мельниченко писав тільки з-під дивана? Диктофон міг змінювати місце розташування, приміром, у деяких випадках, говорять співрозмовники, він лежав біля пульта селекторного зв’язку, про що свідчить чіткість запису. Мельниченко записав понад триста годин. Чи всі вони перевірялися «Кроллом» на високочастотне пищання, викликане рамкою? Можливо, епізоди, що стосуються Гонгадзе, або ж уривки записів, використані для впорядкування цих епізодів (якщо йдеться про монтаж), робилися тоді, коли диктофон лежав не в районі дивана. Чим не аргумент? Аргумент. Але є також інші. Дехто з опитаних переконаний, що інформація в президентському кабінеті фіксувалася закладкою, яка знов-таки перебувала найімовірніше на столі або під столом Президента. Шелест паперів, удари по столу й багато інших зафіксованих дрібниць свідчать про це. Коли так, то питання в тому, де був приймальний пристрій: усередині будинку чи зовні, приміром, на готелі «Москва»? Хто дав Мельниченку гроші на цю закладку, яка коштує від двох до семи тисяч доларів, і чому цю закладку не виявили інші фахівці під час технічної перевірки кабінету? Може він встановлював її лише на власну зміну? Найреальнішим, на думку професіоналів, є такий варіант.
У радянські часи, стверджують фахівці, кабелювання нинішнього президентського кабінету справді було здійснене. Через нього можна було як знімати інформацію, так і відносно захищати. Закладка, зроблена в президентському кабінеті відповідальним за захист інформації майором Мельниченком, могла перебувати саме в цих дротах. Тому при перевірці й не виявляли її випромінювання. Поглинутий нею звуковий сигнал ловив приймальний пристрій і вже з нього, можливо, навіть у своєму кабінеті, Мельниченко переписував отриманий звуковий сигнал на цифровий диктофон. І до речі, стверджують фахівці, проходячи через приймальний пристрій, що очищає звук, перешкоди, зокрема й високочастотне пищання, зафіксоване «Кроллом», усуваються.
Чекаю ваших коментарів.
Примітність інформації, оголошеної «Кроллом», полягає в тому, що вона, поставши перед світом під патронатом пропрезидентської партії, фактично стала першим умовно юридичним доказом того, що Мельниченко діяв не один і запис провадився не тим способом, на який указував майор. А це камінь у город українських спецслужб, що прилетів знов-таки під патронатом. Безумовно, «Кролл» не відкрив Америку, натякаючи на можливість застосування стаціонарної системи прослуховування, що залишилася від КДБ УРСР у будинку ЦК Компартії України. Аналогічні версії з’являлися не тільки у вітчизняних, а й у зарубіжних засобах масової інформації. Своїм розслідуванням «Кролл» ніби підвів під ці версії доказову базу. І якщо взяти таку позицію за точку відліку, то Президент повинен негайно призначити розслідування діяльності керівників спецслужб, а також керівного складу президентської охорони. Не можна виключати, що таке розслідування вже було проведено. Тільки ми про його результати не знаємо. Та й навряд чи ці результати є, оскільки ні про які арешти осіб прямо чи опосередковано причетних до роботи з Мельниченком українська громадськість не чула.
Відразу після телемосту ми спробували зв’язатися з компетентними людьми. З паном Радченком, котрий очолює Службу безпеки з лютого нинішнього року, але Володимир Іванович виявився у відрядженні. Спробували ми поговорити з Євгеном Марчуком, який може бути цікавий не лише тим, що нині відповідає за національну безпеку, а й тим, що був першим керівником СБУ й теоретично єдиним, хто міг бути офіційно ознайомлений із московськими документами КДБ, які зберігають у собі інформацію про систему прослуховування ЦК КПУ. Але Євген Кирилович був зайнятий підготовкою до візиту в Москву. Не вдалося зустрітись і з екс-головою СБУ Леонідом Деркачем. Він, до речі, як і Юрій Кравченко і Микола Мельниченко, відмовився зустрічатися із «Кроллом», коли агентство проводило дізнання. Зате вдалося організувати низку зустрічей із діючими й відставними співробітниками спецслужб. Зокрема, висловлені версії та оцінки можна умовно розділити на три частини: Мельниченко діяв сам і йому допомагали лише на останньому етапі (такої ж думки дотримується більшість); Мельниченко діяв під керівництвом Євгена Марчука і/або людей, що мають стосунок до КДБ СРСР, Мельниченко діяв у групі товаришів, які дають несанкціонований витік із системи прослуховування, таємно налагодженої Леонідом Деркачем.
У кожному разі реальність — безсумнівна вина людей, тією чи іншою мірою відповідальних за державну безпеку та безпеку Президента. Як повідомили співрозмовники, підручник із контррозвідувальної діяльності у розділі, присвяченому охороні, говорить: начальник охорони повинен змінюватися раз на дванадцять-вісімнадцять місяців у зв’язку з тим, що в нього просто замилюється око і стирається почуття небезпеки під час роботи з одним клієнтом, колективом і місцевістю. У президентській охороні цього закону не дотримувалися. Нехтували й іншим: охорону слід міняти через шість-дванадцять місяців після початку роботи. У підручнику пояснюється чому: три місяці дається на ознайомлення і три місяці на вербувальні підходи до членів охоронної команди. Микола Мельниченко, пропрацювавши у президентському підрозділі куди більше, на думку його колег, був суперблагодатним об’єктом для вербування. По-перше, із 1992 року в нього не було квартири, дочка Миколи мала серйозні проблеми з серцем, а крім того, свого часу начальником майора Мельниченка було призначено старшого лейтенанта Зубця, як стверджують — з прапорщиків. Військовій людині непотрібно пояснювати, наскільки це принизливо для майора. Тобто, у Мельниченка й без ідеологічних аспектів вистачало причин не бути вдоволеним життям. Крім того, як свідчать ті самі джерела, Микола Мельниченко нібито кілька разів використовував диктофонні записи під час розглядів усередині управління. А чого варті звернення до Ігоря Бакая з пропозицією компромату та проханням про гроші на устаткування! Сукупність усіх цих моментів змушує поставити конкретне запитання: чому нехтували прописними істинами охоронної діяльності й чому людина з такими проблемами та нахилами мала доступ до інформаційного мартену країни?
У першу чергу вину за таку ситуацію можна покласти на керівництво президентської охорони. На перший погляд Служба безпеки до цього не має жодного стосунку, оскільки управління охорони не її підрозділ. Проте навесні 1999 року Президент підписав указ про контррозвідувальне забезпечення Службою безпеки діяльності низки силових структур. У перелік входила і президентська охорона. У Леоніда Деркача було кілька місяців для того, щоб визначити ненадійність Мельниченка. Нагадаємо, що на той час записи в кабінеті уже велися. Але можна вважати, що Служба безпеки свої повноваження, скасовані вже через кілька місяців на вимогу міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, використовувала для, скажімо так, наведення порядку в інших відомствах і міністерствах... Найімовірніше, все це елементарна халатність, а не злий намір — вважають фахівці. Водночас актуальність проблеми перевірки Міністерства внутрішніх справ, Податкової поліції, Податкової розвідки, охорони Президента й інших структур як і раніше залишається. Здійснювати контррозвідувальну перевірку власними силами відомство й окремі підрозділи не можуть через існування великої спокуси — рука руку миє. А Службу безпеки допускати не мають особливого бажання. Тим часом за деякою інформацією Президент уже після скандалу знову підписав указ про контррозвідувальне забезпечення силами СБУ діяльності всіх вищезгаданих підрозділів і відомств. Правда, інформації про набрання цим указом чинності в «ДТ» немає.
Слабенька й версія, висловлена Романом Безсмертним під час запису програми на НТБ, присвяченої Георгію Гонгадзе, і вирізана згодом на прохання Києва. Представник Президента в парламенті повідомив, що в усіх приміщеннях, де буває Президент, ведеться технічний запис, покликаний забезпечити безпеку глави держави. Як в Америці, приміром. Проганяючи подібну версію через фахівців, я почула чіткі запевнення, що Леонід Данилович психічно здорова людина, тож офіційного стаціонарного запису в президентському кабінеті немає. Інша річ — приміщення на третьому поверсі, де Президент проводить наради. Це місце, за словами фахівців, такою апаратурою забезпечене.
Тепер стосовно стаціонарного прослуховування КДБ. Дані про можливість його активізації розходяться. Одні вважають це неможливим через ремонт, зроблений у президентському кабінеті, інші стверджують, що для активізації потрібно мати принаймні п’ятьох чоловік в адміністрації і двох-трьох — за її межами. Що, до речі, не суперечить висновку, зробленому «Кроллом»: «Мельниченко працював не один».
Правда, знайшлися фахівці, що поставили висновки «Кролла» під сумнів. Аргументи такі: а хто сказав, що Мельниченко писав тільки з-під дивана? Диктофон міг змінювати місце розташування, приміром, у деяких випадках, говорять співрозмовники, він лежав біля пульта селекторного зв’язку, про що свідчить чіткість запису. Мельниченко записав понад триста годин. Чи всі вони перевірялися «Кроллом» на високочастотне пищання, викликане рамкою? Можливо, епізоди, що стосуються Гонгадзе, або ж уривки записів, використані для впорядкування цих епізодів (якщо йдеться про монтаж), робилися тоді, коли диктофон лежав не в районі дивана. Чим не аргумент? Аргумент. Але є також інші. Дехто з опитаних переконаний, що інформація в президентському кабінеті фіксувалася закладкою, яка знов-таки перебувала найімовірніше на столі або під столом Президента. Шелест паперів, удари по столу й багато інших зафіксованих дрібниць свідчать про це. Коли так, то питання в тому, де був приймальний пристрій: усередині будинку чи зовні, приміром, на готелі «Москва»? Хто дав Мельниченку гроші на цю закладку, яка коштує від двох до семи тисяч доларів, і чому цю закладку не виявили інші фахівці під час технічної перевірки кабінету? Може він встановлював її лише на власну зміну? Найреальнішим, на думку професіоналів, є такий варіант.
У радянські часи, стверджують фахівці, кабелювання нинішнього президентського кабінету справді було здійснене. Через нього можна було як знімати інформацію, так і відносно захищати. Закладка, зроблена в президентському кабінеті відповідальним за захист інформації майором Мельниченком, могла перебувати саме в цих дротах. Тому при перевірці й не виявляли її випромінювання. Поглинутий нею звуковий сигнал ловив приймальний пристрій і вже з нього, можливо, навіть у своєму кабінеті, Мельниченко переписував отриманий звуковий сигнал на цифровий диктофон. І до речі, стверджують фахівці, проходячи через приймальний пристрій, що очищає звук, перешкоди, зокрема й високочастотне пищання, зафіксоване «Кроллом», усуваються.
Відповіді
2001.09.29 | Пані
Не, то не для меня
Спасибо, конечно, но... Ну не интересно, мне как писали Кучму и даже не интересно, кто писал!Мне интересно кто и зачем убил Гонгадзе. Наличие или отсутствие рамки, уборщицы, жучков КГБ никак не приближают ответ на этот вопрос. Какое то отношение к ответу на эту загадку имеет отсев монтированных (ежели таке присутствуют) от не монтированных кусков аудинаследия гаранта, но как писали и кто писал - ну абсолютно никакого! Это логический тупик, в который уводится расследование, причем вполне сознательно ИМХО.
2001.09.30 | AST
Здрастє...
Питання.Якщо рахувати доведеним фактом неавтентичність частини плівок (припустимо, що це так - я, наприклад, майже переконаний ), то хіба це не свідчить на користь відомої вам версії?
Як по-Вашому, Мельниченка треба з повагою інтервьювати, чи, може, ретельно допитувати?
2001.09.30 | Пані
До свидания
Ну нашел ты крутого симпатика майора в моем лице!Конечно, допрашивать! Что за вопрос?
Но причем монтаж к рамке, жучкам, внучкам и уборщицам?
Статья в зеркале, как и кролики зациклились на том КАК ПИСАЛИ.
А я и спрашиваю - КАКАЯ РАЗНИЦА КАК?
2001.09.30 | AST
Ну, не кажіть...
Питання "як писАли?" досить важливе.Воно допоможе зрозуміти хто саме писАв, і хто міг бути причетний для публічного оприлюднення "прослушкі".
Я думаю, слухав Деркач, який взагалі запровадив безмежне по обсягу прослуховування всіх і вся. При цьому для розшифровування різноманітних аудіозаписів була задіяна купа народу. По собі знаю, що для кваліфікованого транскріпту хвилини запису потрібна одна година.
Десь на цьому рівні, на мою думку, і сталась "утєчка".
2001.09.30 | Пані
Re: Ну, не кажіть...
AST писав(ла):> Питання "як писАли?" досить важливе.
> Воно допоможе зрозуміти хто саме писАв, і хто міг бути причетний для публічного оприлюднення "прослушкі".
Есть полдюжины сравнительно нечестных способов приобретения записей, которые напрямую не свяжут писателей и издателей.
> Я думаю, слухав Деркач, який взагалі запровадив безмежне по обсягу прослуховування всіх і вся. При цьому для розшифровування різноманітних аудіозаписів була задіяна купа народу. По собі знаю, що
И это тайное общество спокойненько себе работало без всяких утечек годами? Ну ты ж явно в курсе работы СБУ и прочих служб. Ты сам в это веришь?
> для кваліфікованого транскріпту хвилини запису потрібна одна година.
> Десь на цьому рівні, на мою думку, і сталась "утєчка".
Ну состоялась. Могли банально купить записи. У двадцать пятой жучки из этого "тайного общества". Например. И как это в таком случае связывает ответ на вопрос "как писали" и "кто убил" ? И можно подумать, что "жучка" признается когда-нибудь?
Кто писал - интересно. Как - не интересно. Ну разве что как помощь в ответе на вопрос - кто. Но вся эта кроличья туфта не говорит ни КТО ни КАК.
2001.09.30 | AST
Re: Ну, не кажіть...
Пані писав(ла):> AST писав(ла):
> > Питання "як писАли?" досить важливе.
> > Воно допоможе зрозуміти хто саме писАв, і хто міг бути причетний для публічного оприлюднення "прослушкі".
>
> Есть полдюжины сравнительно нечестных способов приобретения записей, которые напрямую не свяжут писателей и издателей.
Сподіваюсь, тепер ви розумієте, як важко слідчим?
Проте, боюсь, це єдиний шлях знайти справжніх вбивць. Щоб там не було, але ці всі події відбувались в матеріальному світі - можливо залишились якісь речові докази, можливі несподіванні свідчення з мотивівів помсти, ревності, матеріальної зацікавленності...
Надія вмирає останньою.
> > Я думаю, слухав Деркач, який взагалі запровадив безмежне по обсягу прослуховування всіх і вся. При цьому для розшифровування різноманітних аудіозаписів була задіяна купа народу. По собі знаю, що
>
> И это тайное общество спокойненько себе работало без всяких утечек годами? Ну ты ж явно в курсе работы СБУ и прочих служб. Ты сам в это веришь?
Так я ж не вірю. Я навпаки кажу що "утєчки" були! Навіть на рівні президентського кабінету. У Деркача є і була купа ворогів. Марчук і Радченко - далеко не дуракі...
> > для кваліфікованого транскріпту хвилини запису потрібна одна година.
> > Десь на цьому рівні, на мою думку, і сталась "утєчка".
>
> Ну состоялась. Могли банально купить записи. У двадцать пятой жучки из этого "тайного общества". Например. И как это в таком случае связывает ответ на вопрос "как писали" и "кто убил" ? И можно подумать, что "жучка" признается когда-нибудь?
Надії справді мало. Але треба зробити все що є в наших силах. В цьому єдиний шанс. Бо, власне, зникнення Гонгадзе було зрежисовано ідеально - жодних слідів там не залишилось.:(((
>Кто писал - интересно. Как - не интересно. Ну разве что как помощь в ответе на вопрос - кто. Но вся эта кроличья туфта не говорит ни КТО ни КАК.
Ну ви дуже багато хочете.:-)
Розслідування КРОЛЛ і АЖУР принаймні, просувають нас до конкретних відповідей на, здається, елементарні запитання:
чи був задіяний в зникненні Гонгадзе хтось із його оточення
чи щирий в своїх показах Мельниченко
і т.ін.
Це теж важливо! Наполягаю на цьому!
2001.09.30 | SpokusXalepniy
Ария AST forever: "Всегда быть шлангом - судьба моя"
Этот диалог добивает меня. Теперь я серьезно подозреваю, что наша рiдна Панi, воспитывалась в КГБ (ну, как в суворовском училище, дочь-спецполка). Иначе не могу объяснить это безграничное терпение (достойное железности Феликса), когда она выслушивает этот AST-ишный шланговый подход (представляю себе эти ясные голубые глаза, смотрящие в тебя с непосредственостью дитяти).Панi, как я вам завидую!
Вот, например, AST пишет:
> Сподіваюсь, тепер ви розумієте, як важко слідчим?
О, пан AST, как я их понимаю - каторжная работа.
Вы, наверное, забыли кое-какие детали этого сизифова труда. Например, как они неделями напрягались в поисках следов Гонгадзе в Праге, когда труп неизвестного (на 0.4%) мужчины в морге (с таким же ранением, той же руки как и Гонгадзе).
Как они выискивали и таки находили(!) людей, которые встречали Гонгадзе во Львове. Не помню что помешало закрыть тогда дело - то ли отрощенная журналистом борода, то ли, опять же, этот труп. Вообще, труп так мешал раскрытию дела, что следователям можно таки посочувствовать. Если б не труп, то виновные давно уже были бы пойманы. Еще, когда Гонгадзе (после исчезновения) садился в поезд Смоленск-Москва. Следователи, наверное, провели несколько бессонных ночей в этом небольшом русском городе, отлавливая поступивших туда Гонгадзев.
А какие рогатки следователям прокуратуры выставляла сама жизнь, когда почти одновременно одни гении-пинкертоны находили убийц, а другие - свидетелей, которые видели убитого за чашечкой кофе в кафе?
А сколько беспокойных ночей они провели в обсуждении плана вывоза трупа из Таращи? Кажется две недели мозгового штурма пережили (дело-то для следователей новое, раньше трупами не занимались).
AST, вот мне интересно - вы хоть моргнули глазом, когда предъявляли публике высказывания о какой-то значимости содеянного КРОЛЛом? Или ни один мускул на лице не дрогнул?
Ну, объясните, как вообще можно даже вякнуть о серьезности КРОЛЛовского расследования, если их не допустили к самому делу, к официальным документам.
В таких случаях, серьезное (а не заказное) агенство должно из 40 страниц отчета (39 из которых - оказались описаниями всем известных фактов), так вот, из 40 страниц отчета больше половины они обязаны были посвятить вопросу почему власти запрещают им доступ к следственным материалам, т.к. именно эти самые власти и находятся под первым подозрением. А если бы не находились, то и не было бы никакого дела Гонгадзе (однако дело есть, и это вынужден признать даже президент).
Так в чем КРОЛЛы "просувають" нас в деле Гонгадзе? Какая цель достигнута?
Отвечу - цель(!) всех этих версий (как и ваших объяснений), по сути, одна - размазать говно по еще большей площади (заимств.). Тчк.
С другой стороны, не могу не признать вашей победы в этом трудном деле. Хотя, от рукопожатия пока воздержусь (пусть все подсохнет).
2001.09.30 | AST
Знов розмова автопілота з автовідповідачем?
SpokusXalepniy писав(ла):> Этот диалог добивает меня. Теперь я серьезно подозреваю, что наша рiдна Панi, воспитывалась в КГБ (ну, как в суворовском училище, дочь-спецполка). Иначе не могу объяснить это безграничное терпение (достойное железности Феликса), когда она выслушивает этот AST-ишный шланговый подход (представляю себе эти ясные голубые глаза, смотрящие в тебя с непосредственостью дитяти).
> Панi, как я вам завидую!
> Вот, например, AST пишет:
> > Сподіваюсь, тепер ви розумієте, як важко слідчим?
> О, пан AST, как я их понимаю - катаржная работа.
> Вы, наверное, забыли кое-какие детали этого сизифова труда. Например, как они неделями напрягались в поисках следов Гонгадзе в Праге, когда труп неизвестного (на 0.4%) мужчины в морге (с таким же ранением, той же руки как и Гонгадзе).
> Как они выискивали и таки находили(!) людей, которые встречали Гонгадзе во Львове. Не помню что помешало закрыть тогда дело - то ли отрощенная журналистом борода, то ли, опять же, этот труп. Вообще, труп так мешал раскрытию дела, что следователям можно таки посочувствовать. Если б не труп, то виновные давно уже были бы пойманы. Еще, когда Гонгадзе (после исчезновения) садился в поезд Смоленск-Москва. Следователи, наверное, провели несколько бессонных ночей в этом небольшом русском городе, отлавливая поступивших туда Гонгадзев.
А какие рогатки следователям прокуратуры выставляла сама жизнь, когда почти одновременно одни гении-пинкертоны находили убийц, а другие - свидетелей, которые видели убитого за чашечкой кофе в кафе?
А сколько беспокойных ночей они провели в обсуждении плана вывоза трупа из Таращи? Кажется две недели мозгового штурма пережили (дело-то для следователей новое, раньше трупами не занимались).
А чи відомо вам що у звіті Воротинцева теж фігурував неприродній зріст таращанського тіла - 178см?
Чому Леся Гонгадзе наполягає на додатковій експертизі?
Взагалі, цю проблематику дуже добре виклав Федур.
Почитайте:
http://www.for-ua.com/apage.php?id=a010516161705
>AST, вот мне интересно - вы хоть моргнули глазом, когда предъявляли публике высказывания о какой-то значимости содеянного КРОЛЛом? Или ни один мускул на лице не дрогнул?
Крол зібрав і безпристрастно виклав свідчення щодо основних епізодів стосовно зникнення Гонгадзе.
Я знайомий з альтернативною роботою яку провів АЖУР, де зроблено все можливе щоб "пришити" зникнення Гонгадзе комусь з його оточення. Але в них нічого не вийшло.
Співставляючи ці два звіти можна відкинути припущення про задіяність у зникненні Гонгадзе людей з його найблищого оточення.
Звичайно, вас це не хвилює. Вас, як і Тігіпко цікавить лише Кучма. Але для багатьох знайомих Георгія це вже дуже важливий висновок.
>Ну, объясните, как вообще можно даже вякнуть о серьезности КРОЛЛовского расследования, если их не допустили к самому делу, к официальным документам.
А чому їх повинні були пускати? На яких власне законних підставах?
Цікаво, може в Штатах на вимогу структур типа "Кролл" відкриваються архіви ФБР та ЦРУ? Уявіть собі, що якійсь кувейтський шейх зараз замовить "Кролу" незалежне розслідування терактів в США - так що, ФБР повинно буде надати їм доступ до усіх своїх документів?
До речі, і в штатах слідство помиляється - згадайте про найпершу інфу про двох террористів, поширену через Сі-Ен-Ен. Згодом самі журналісти розкопали що ті двоє не мали ніякого відношення до тереактів - в них просто викрали документи. Не чую гучного галасу: "ФБР зумисно кидає арабський слід і приховує правду!"
>В таких случаях, серьезное (а не заказное) агенство должно из 40 страниц отчета (39 из которых - оказались описаниями всем известных фактов), так вот, из 40 страниц отчета больше половины они обязаны были посвятить вопросу почему власти запрещают им доступ к следственным материалам, т.к. именно эти самые власти и находятся под первым подозрением. А если бы не находились, то и не было бы никакого дела Гонгадзе (однако дело есть, и это вынужден признать даже президент).
Я вже пояснив вгорі - те що влада не допустила "Кролл" до документів слідства ще нічого не означає. Бо так з незалежними детективами поводяться скрізь у світі.
Якщо вам не подобаються висновки "Кролл", замовьте власне незалежне розслідування.
Хто заважає це зробити опозиції?
Профінансувати могла б Юля.
Чому цього не роблять?
Так само як трудовиків цікавила лише непричетність Гаранта, то опозиція зацікавлена лише знайти "причетність". І добре розуміє що зробити це неможливо.
Правда не цікавить нікого.
>Так в чем КРОЛЛы "просувають" нас в деле Гонгадзе? Какая цель достигнута? Отвечу - цель(!) всех этих версий (как и ваших объяснений), по сути, одна - размазать говно по еще большей площади (заимств.). Тчк.
Що стосується "розмазування гімна", то це в великій мірі відноситься до вашої власної творчості тут.
>С другой стороны, не могу не признать вашей победы в этом трудном деле. Хотя, от рукопожатия пока воздержусь (пусть все подсохнет).
Утримайтесь краще від коментарів моїх постингів. Ми вже, здається, неодноразово про це домовлялися.
2001.09.30 | AST
Забув дописати
В Юлі мене завжди тішить оце:
>Зате вдалося організувати низку зустрічей із діючими й відставними співробітниками спецслужб.
Цікаво. За кого вона мене рахує - за дійсного, чи за відставного? :-)
2001.09.30 | Shooter
Re: Забув дописати
AST писав(ла):>
> В Юлі мене завжди тішить оце:
>
> >Зате вдалося організувати низку зустрічей із діючими й відставними співробітниками спецслужб.
>
> Цікаво. За кого вона мене рахує - за дійсного, чи за відставного? :-)
А Ви себе сам за якого вважаєте?
2001.09.30 | AST
Варто запитати в Свистовича
Вони там збирали про мене якусь інфу. Можливо, відкопали щось цікаве.2001.09.30 | Shooter
Re: Варто запитати в Свистовича
А Ви щось цікаве закопували?Наприклад, Ваші переконання?
2001.09.30 | AST
Складне запитання.:((
Я отак, одразу не можу...Мабуть вас цікавить чи буду я голосувати за Ющенка?
Так, буду.
Проте раціонального пояснення цьому я досі не знаходжу.
2001.09.30 | Shooter
Та ні - запитання якраз просте
Шкода, що Ви його ускладнюєтеIMHO, чому Ющенко, котрий ніфіга для українського футболу (а значиться - і для України) не зробив?
2001.09.30 | AST
Ще зробить.:-) (-)
2001.09.30 | Богдан
Прихильники президента дивно відповідають на звинувачення у вбивстві та корупції.
Їхній аргумент простий, як двері: Той, хто писав - сам не святий.Тут переслідується зрозуміла мета: перевести дискусію в русло обговорення недоліків опозиції, а не президента.
Хто писав? Я згоден з Пані. Хоч би й Бен Ладен писав. Ну і що? Кому це цікаво. Чи від того, хто писав зміниться той президент, який постав перед нами? Невже кудись зникнуть ті сотні тисяч матюків, які свідчать про його неповноцінність як особистості? Чи може всі сотні тисяч є змонтованими по буквах? :-)) Куди подінуться обговорення переслідувань опозиційних політиків та журналістів (а мова йде не лише про Ґонґадзе)? Куди подінеться "прикривання жопи" нашій "національній еліті"?
Всі ці питання є досить цікавими, проте наші правоохоронці та можновладці якось непомітно і вперто відсувають їх на задній план з тим щоб ці питання плавно забулися. Натомість активно займаються виясненням важливого питання: чи була уборщиця в змові з Мельниченком і чи працювала вона на російське КГБ :-))
Треба ж якось імітувати активність, а не просто пасивно заперечувати очевидне. Співчуття панове: прийом старий та не дуже ефективний.