Відповіді

• 2001.10.12 | НеДохтор

  Re: 1 для Ломоносова

  
  -----------------
  Уроки азіопської демократії
  
  Орест Сохар для УП, 2.10.2001, 12:59
  
  Центром політичної нестабільності в Україні є парламент, - про це президент Леонід Кучма сказав на зустрічі з керівництвом сенату Казахстану. Він нагадав, що дієздатний парламент може існувати лише за наявності в ньому більшості. Установу, керовану Плющем-Медведчуком, глава держави назвав болотом та пообіцяв відіслати народних обранців на півроку до Казахстану, - повчитися. Чому можуть навчитися українські нардепи – тема нашого дослідження.
  
  Казахстан - унікальна країна, де поєднано кращі традиції казахського ханства, котре віками домінувало на цих землях, та радянської влади. Радянська влада потривала менше, але теж залишила своє тавро. Від ханського періоду тут безмежне владарювання лідера, від радянської доби – матеріалізація гасла "Народ і партія єдині", яке конвертоване в конституційну норму "президент - символ і гарант єдності народу та державної влади".
  
  На перетині цих двох епох і функціонує казахський парламентаризм, якому, як ви розумієте, особливо ніде розгулятися в хансько-цековській державі. Тому основним напрямком для самовираження двопалатного казахського парламенту є підтримка творчих ініціатив глави держави.
  
  Варто зауважити, що парламент досить конструктивно поставився до цієї історичної місії. Саме за сприяння парламенту було ухвалено конституційний закон "Про президента Республіки Казахстан", згідно з яким глава держави канонізується ще за життя, а єретикам загрожує кримінальне переслідування. Так, одна з перших статей закону "Про президента…" оберігає честь та гідність президента, і велить законникам цю гідність пильно оберігати.
  
  Натомість казахський лідер своєю гідністю може дістати будь-кого. Він повноважний призначати та звільняти не лише посадовців з числа виконавчої влади, але й судової. Зокрема, може достроково припинити повноваження суддів Конституційного суду. Або, якщо буде в доброму гуморі, то суддів помилує, і просто скасує їх рішення. У Казахстані саме президент висуває кандидатури на посади голови межилісу (нижньої палати парламенту) та сенату (верхньої). Крім того, частина кандидатів у сенатори повинні проводити передвиборчу агітацію саме у президентському кабінеті, бо призначаються на посади саме президентськими указами.
  
  Характерно, що після відставки екс-президенти мають більше повноважень та регалій, ніж чинний прем’єр-міністр, але й Назарбаєву й цього виявилося замало. Він провів ухвалення окремого конституційного закону "Про першого президента Республіки Казахстан": "першому президентові РК в силу його історичної місії" пожиттєво належить право виступати перед народом, бути членом всіх державних інституцій, і перешкоджання законній діяльності цього екс-посадовця не допускається та карається законом.
  
  За браком місця упустимо згадки про "бюст на батьківщині героя" та про заснований орден "Казакстан Республикасынын Тунгыш Президентi Нурсултан Назарбаев" для нагородження кращих з кращих і т.д.
  
  Предметом справжніх заздрощів президентів країн з менш стабільними та розвиненими демократіями може стати ст3. закону "Недоторканість першого президента РК": "Перший президент РК володіє недоторканістю. Він не може нести відповідальність за дії, пов’язані зі здійсненням свого статусу, за виключенням здійсненням випадків державної зради". Це вам не США, де Клінтона позбавляють права займатися юридичною практикою за зраду присязі президента та цнотливу Моніку.
  
  Здогадайся свого часу такий закон ухвалити Піночет, і його б нині не судили за геноцид проти власного народу. Або варто було б записати у філіпінській конституції "все, що вкрадено президентами, вкрадено в ім’я народу", і нині, як то кажуть, ніхто б нічого, жодних переслідувань. До речі, серед переліку предметів та об’єктів, на які поширюється магічна енергія недоторканості першого президента Казахстану, чомусь немає святая святих - закордонних рахунків. Але очевидно, поки що, і у казахського парламенту ще є час оговтатись та захистити авуари гаранта єдності народу та влади від першого та другого.
  
  До усього варто додати, що в Казахстані створено прецедент нагородження особи апріорі за зайняття ним посади. Звісно, що йдеться про президента, який "автоматом" стає кавалером ордену "Золотий орел". Можливо, Нурсултану Абішевичу варто подумати над тим, аби з українським "юним орлом" Михайлом Поплавським заснувати асоціацію орлів.
  
  Але це справа майбутнього. Тоді як зараз більш важливо для Нурсултана Назарбаєва створити президентську майстерню передового досвіду. Тоді б він міг би розповісти, яких зусиль коштувало налагодити конструктивну співпрацю між гілками влади. Спершу йому, першому секретареві ЦК республіки довелося вмовляти 1990 року Верховну Раду зробити президентом. Пізніше в нелегкій конкурентній боротьбі він переміг на безальтернативних виборах, отримавши 98% голосів виборців.
  
  Тут власне, пан Назарбаєв і заходився філігранити казахську демократію. Вперше інструмент майстра пройшовся по законодавчій інституції 1993 року, і в грудні в країні просто не стало Верховної Ради. В березні наступного року відбулися вибори до наступного парламенту, але й ця інституція виявилася недосконалою без пропрезидентської більшості, і в березні 1995 року президент розпускає вже й цей парламент, і наступних 9 місяців живе без головного болю, йменованого законодавчим органом.
  
  Не обійшлося й без всенародних референдумів за народною ініціативою. Через місяць по розпускові парламенту у квітні 1995 року народ виступає за скасування президентських виборів 1996 року та за продовження терміну повноважень чинного гаранта до 2000 року. "За" – 95%.
  
  Але законодавчо збуджений народ країни на цьому не заспокоюється. Після тритижневого національного обговорення того ж таки 1995 року вільнолюбивий народ Казахстану ухвалює другу часів незалежності Конституцію країни, де президентові надається право керувати усім, не відповідати ні за що, а сам Основний Закон зводився за рівнем обов’язковості до "Довідника дільничого лікаря-терапевта". За це проголосувало 89% виборців країни. А спостерігачі Гельсинського комітету розповідають, що на одній з дільниць констатовано факт голосування 186% виборців від їх зареєстрованих.
  
  Щоправда, недруги казахської демократії забили декілька осикових кілків у святу книгу країни – зокрема, з’явився 65-літній віковий ценз для виборних посад, встановлено вимогу про досконале володіння посадовими особами національною мовою та встановлено поріг явки на рівні 50% для визнання президентських виборів дійсними.
  
  Очевидна річ, що подібні положення суперечили політичній позиції казахського народу, в цій країні виявилося простіше змінити Конституцію, ніж першим особам країни вивчити національну мову. Тому вже у жовтні 1998 року в Основний Закон країни знову вносяться правки. Всі ці недемократичні обмеження скасовуються, крім того, збільшується термін повноважень президента та парламенту.
  
  Парламент нинішнього скликання працює з 1996 року і не може не вразити заїжджих президентів чудесами конструктивізму. Адже крім того, що все керівництво висувається президентом, і ним же призначається частина депутатів, глава держави має "стимулятор" конструктивності у вигляді розпуску законодавчої інституції після першого вірусного пчиху з симптомами неслухняності. Наприклад, парламент розганяється в разі висловлення недовіри уряду, якщо відставка Кабінету не приймається Президентом, в разі дворазової відмови дати згоду на призначення прем’єра, а також "політичної кризи в країні в результаті неподоланних розбіжностей між палатами парламенту чи парламентом й іншими гілками державної влади" – це особливо вдалий винахід місцевих "ієзуїтів".
  
  Коли з президентом по-людськи, то й президент з парламентом по-людськи. Отримавши надзвичайні повноваження не в тимчасове, як раніше, а в постійне користування, Нурсултан Назарбаєв забезпечив парламентарів доброю платнею, оргтехнікою та безтурботних депутатством, протягом якого не потрібно ламати списи довкола того чи іншого законопроекту, а просто ухвалювати проекти з президентським грифом.
  
  Це не може імпонувати представникам квазі-європейських демократій. Ось в одній з таких країн рік тому офіційно витрачено близько 30 млн. грн. для проведення референдуму за народною ініціативою з метою наділити гаранта цієї країни бодай 10-тьма відсотками назарбаєвських повноважень. Але в результаті гроші пішли на вітер, бо підтримані нацією ідею заблокували конфронтаційні депутати.
  
  До речі, тема цих конфронтаторів вимагає окремого висвітлення. Бо з одного президент цієї країни говорить, начебто "щасливою людиною буває тільки тоді, коли парламент на канікулах, чи коли виборів немає", а поїхавши до Казахстану говорить, що "центром політичної нестабільності" в його країні є парламент. І це після того, як цей самий президент фактично посприяв відставці популярного прем’єр-міністра за небажання співпрацювати з цим "центром політичної нестабільності". Логічно було б навпаки, нагородити такого главу Кабінету орденом Ярослава Мудрого, а ватажків цієї конфронтації замість робити "Героями України" та кавалерами орденів "За заслуги" , пропісочити в "Зоні правди", чи в крайньому разі - в "7 днях".
  
  Але в кожній хаті своя демократія, в кожному монастирі – свій статут. Статути ієзуїтських орденів дозволяв ченцям нарікати грішниками будь-яку особу, якщо це сприятиме зміцненню Церкви. Особистий статут, наприклад, Василя Костицького дозволяє вимагати від Ради Європи скасувати дискримінацію стосовно українського президента, бо мовляв, усі заслуги зараховуються на адресу тубільського парламенту, себто "болота", а прорахунки потрапляють у куферок до гаранта. Несправедливо.
  
  А Нурсултан Назарбаєв вважає прийнятним, щоб напередодні президентських виборів заборонити брати участь у перегонах особам, які притягалися до адміністративної відповідальності, а потім притягти до неї під вигаданими приводом свого основного конкурента. Це казахський президент теж називає демократією. І з неї, схоже, нам велено брати приклад. Тому і в Україні можна запровадити щось на кшталт гетьманської держави, де була лише одна потужна рада – гетьманська, на кшталт нинішньої Ради олігархів
  
  P.S. Автор готовий поділитися пакетом документів з усіма народними депутатами, котрі забажають вивчити досвід казахського парламентаризму. Для координаторів більшості "парламентського болота" – скидки.
  -----------------

• 2001.10.12 | НеДохтор

  Re: 2 для Ломоносова

  -----------------
  
  600 доларів від Кінаха – і Азаров поза підозрами
  
  Микита Геродот, УП, 1.10.2001, 21:20
  
  
  У понеділок ввечері відбулося екстрене засідання журналістського колективу УП. На порядку денному стояло одне питання, в результаті після нетривалих дебатів всі зійшлися на думці висловити рішучу підтримку українському уряду, який пішов на непростий в нинішніх передвиборних умовах крок. Не дивлячись на можливу критику за вияв фаворитизму, український Кабмін постановив повернути практику доплачувати керівництву податкової адміністрації щомісяця до 90% окладу. Подібна норма через невідомі історії причини була відмінена ще в перші місяці роботи уряду Пустовойтенка.
  
  Ми розуміємо, що нинішнє рішення дуже важливе – висока зарплата чиновників сприяє зменшенню рівня корупції. Тим більше бездоганно чесною має бути репутація людини, яка і сама неодноразово обіцяла очистити Україну від мафіозно-тіньових зграй, і відомство якого покликане бути зразком для наслідування в питаннях чесності і справедливості.
  
  Не можна не вітати таку позицію Кабміну – в країні скоро два роки, як спостерігається економічне зростання, а суми, які будуть витрачені з бюджету на збільшення достатку головних податківців і зменшення корупційного ризику у відомстві, дійсно не дуже великі.
  
  Адже місячний посадовий оклад голови ДПАУ Миколи Азарова становить 380 гривень (трохи більше за 70 доларів США). У Миколи Яновича є два перших заступники, яким записано по 360 гривень, а також сім заступників, розмір окладу яких становить 340 гривень. Дані ці цифри визначені в постанові уряду від 13 грудня 1999 року, №2288.
  
  Отже, сумарний оклад всіх головних людей податкового відомства становить 3480 гривень. Тому щомісяця виділяти на всіх десяти чоловіків якихсь 3112 гривень заради спокою про моральне обличчя керівництва Державної податкової адміністрації зовсім не шкода. При тому, що в прийнятій Кабміном постанові указано – виплата надбавки буде здійснюватися за "особливий характер роботи і інтенсивність праці" в розмірі до 90% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. А раз сказано "до 90"%, то, може, іноді бюджету вдасться обмежитися ще меншою сумою.
  
  Однак напевно, якщо комусь іноді і будуть знижувати доплату "за інтенсивність", так точно не керівнику податкового відомства. Ось, справді, людина "згоряє" на роботі – устигає покерувати і величезною армією "митарів", в рисах якої вороги іноді знаходять схожість з силовими структурами, і попрацювати на благо батьківщини біля керма Партії регіонів. А країна ж, у свою чергу, пам'ятає обіцянку вождя – 500 тисяч членів до парламентських виборів. Тільки бездоганний лідер може залучити під свої прапори такі людські маси.
  
  Читайте також:
  
  Убогість у Versace
  
  ------------

• 2001.10.12 | НеДохтор

  Re: загальна порада для Ломоносова

  Всім вибачення за тех. оффтопік.
  
  Порада для УП:
  
  Багато переглянутих сторінок з УП ще лежать у користувачів Win+IE серед тимчасових файлів Інтернету в папці
  
  C:\WINDOWS\Temporary Internet Files
  
  Вивісіть десь об’яву в себе на видному місці:
  
  Хай відвідувачі
  пошукають там файли котрі містять всередині текст Українська правда і
  
  відсортують результат пошуку за датою створення файлів
  
  виберуть файли з діапазону дат 01-05. 10.2001р.
  
  відкриють їх Internet Explorer-ом незалежно від extention тих файлів і витягнуть звідси тексти статей.