10/15/2001 | Галя

http://www.cnn.com/2001/WORLD/asiapcf/central/10/11/ret.hyder.otsc.otsc/index.html

Репортер СіЕнЕн на нелегальному статусі в Афганістані. Дуже раджу подивитись на фотографію (лінк зверху) - оце чоловік!

Камаль Гидер: на талібській території

11 жовтня 2001 р.

Ісламабад, Пакистан (СіЕнЕн) Журналіст Камаль Гидер в останні дні зробив багато репортажів з Афганістану. Його місцезнаходження залишалось в секреті з міркувань безпеки. Зараз він дістався Ісламабаду (Пакистан), де мав розмову з кореспондентом СіЕнЕн про останні події в Афганістані.

СіЕнЕн: Розкажіть, будь ласка, про військові операції.
Гидер: Зараз очевидно, що інтенсивність ударів в Афганістані підвищилась, напевно через те, що деякі цілі хочуть вразити ще раз. Звичайно також з"являються нові цілі, особливо після кожного дня розвідувальних спостережень. Також грає ролю те, що загроза використання ракет земля-повітря сильно зменьшилась після ударів по аеродромам.

СіЕнЕн: Чи маєте ви інформацію про жертви серед цивільного населення, чи військових, чи серед членів Талібану?
Гидер: Сьогодні наші люди в Кандагарі передали, що одним з об"єктів атак були склади амуніції, і коли ракети підпалили склад, кулі і снаряди почали вилітати звідти на всі боки. Існує можливість, що від цього постраждало мирне населення, але підтвердження цього припущення немає.

СіЕнЕн: До цього часу в нас не було інформації про місце Вашого знаходження. Ви зв"язувались з нами по телефону кожної ночі. Чи можна тепер довідатись де Ви перебували і які враження у Вас залишились від роботи не території Талібана?
Гидер: Я не хотів би розкривати місце мого знаходження в Афганістані, тому що країна знаходиться в стані війни і така інформація допоможе талібскій розвідці в її спробах спіймати моїх людей, тобто буде загрожувати їх безпеці. Отже я сподіваюсь, що Ви не будете наполягати на відповіді на це питання.

Відносно другої частини питання, я хотів би сказати, що країна знаходиться в стані війни, і вона в ньому перебуває вже останні 23 роки. В період влади Талібану спостерігалось відносне заспокоєння, просто тому, що люди були надзвичайно втомлені війною і тому сприймали як меньше лихо навіть такі речі як "Міністерство мудрості й чеснот", яке попросту тероризувало населення. Також вони мирились з численними обмеженнями, наприклад правилами на довжину бороди.

Але Талібан гарантував безпеку пересування по шляхам, не було боїв та артилерійських обстрілів. Люди могли ходити по своїх справах. Поки люди були в відносній безпеці, з Талібаном мирились. Не тому, що ця організація їм подобалась, але тому що в іншому випадку все повернулось би до відкритих бойових дій. І от тепер війна все ж таки починається знову і в людей з"являються старі жахи - майже в кожній родині хтось постраждав за ці роки. Один чоловік в Кандагарі сказав мені сьогодні: "Коли падають бомби з лазерним керуванням земля дрижить так, що нам здається це йде безкінечний землетрус".

СіЕнЕн: Наскільки небезпечно і важко було Вам, журналіста західної преси, виїхати з країни? Як Ви забезпечували таємність своєї роботи?
Гидер: В мене завжди був страх, розуміння що я їду в країну в стані війни, де розвідка знаходиться в стані підвищеної готовності. Ви напевно знаєте, що багато журналістів, які намагались попасти до Афганістану було заарештовано афганськими спецслужбами. Навіть просто попасти до в"язниці в час, коли місто піддається бомбардуванню - на мій погляд дуже страшно. Отже ми знали, що ризик є великим, але ми спробували погратись в кішки-мишки з спецслужбами і уникнути контакту з ними.

СіЕнЕн: Яким виявився вплив повітряних атак на сили Талібану? Ми чули кілька репортажів про дезертирство та втечу з лав Талібану. Чи бачили Ви якісь ознаки розпаду Талібану?
Гидер: Інформація про дезертирство існує. Нам не випадало побачити це на власні очі чи отримати якісь свідоцтва про масове дезертирство. Що ж до вірності всередині афганських сил, то вона переходить від одних правителів до інших відповідно до того, хто займає керівне крісло. Люди дивляться на власну економічну вигоду. І такі процеси відбуваються вже зараз.

Ситуація дуже мінлива. Існують командири модажхедів, що не любили Талібан раніше, але зараз декларують повну підтримку. З іншого боку є люди всередені Талібану, що мають свої застереження відносно його політики, але ще не встали відкрито в опозицію. Зараз ситуація дуже, дуже мінлива. Я не думаю, що можна напевно стверджувати факт масового дезертирства. Можливо це відбувається на певних фронтах на півночі, але на півдні чи деінде такого немає.