В ефірі дзвінкі голоси мусульман (не фундаменталістів).
10/22/2001 | Augusto
DANI 5 oktobar/listopad 2001
DANI na Internetu: http://www.bhdani.com
e-mail: bhdani@bih.net.ba info@bhdani.com
Автор: Сенад Печанін
Sedmi Dan
Коли Саудівська Аравія 25 вересня вирішила припинити дипломатичні відношення з Афганістаном, першою американською реакцією була підтримка цього рішення, яке зробило міжнародну ізоляцію талібанського режиму фактично повною. Але після першої реакції надійшлі наступні, значно стриманіші, де під лупою розглядається факт, що саудівське королівство було одною з лише трьох держав (з Пакістаном та Обьєднаними Арабськими Еміратами) які взагалі мали дипломатичні відношення з таким Афганістаном.
В фокусі переглядання відносин Америки з Саудівською Аравією раптом з'явилося щось, що роками було cxовано під поверхнею американських війскових баз та колосальних запасів нафти цієї країни, таких цінних за США: саудівській королівській режим є найголовний спонсор та експортер вахабитського ісламу, під гаслом якого ховаються багато терористів, що в сутності не мають ніякого відношення до ісламу. Експорт терористів за кордон було відчайдушно фінансовано королевською родиною з дуже прагматичних причин збереження власного режиму: якщо ті люди готові боротися проти всього, що здається їм неісламським, нехай краще то роблять закородоном: краще в Чечні, Боснії, Афганістані, а зараз вже ів Америці, ніж вдома проти королівської родини, члени якої набагато впевненіше відчувають себе в магазинах Гуччі та на пиятикама в Парижі ніж з Кораном в руці.
Не треба сумнівів: цю стару саудівську гру Америка не с хоче більше терпіти: зараз розмова вже не йде про Хандалу та автобомбу в Мостарі, розмова йде про Бін Ладена та літаки направлені на Манхеттан і Пентагон.
З цього місця починається неминучі зміни відносів між Боснією та Саудівською Аравією.
Відомо, що післявоєнні відношення влади Ізєтбєговіча з ісламськими державами відбувалися за вказівками та координатами США. На відміну від часів війни, коли Америка заплющувала очі на більш ніж братське постачання зброї в Боснію з Ірану, акцією ІФОР-а в Погореліці Ізєтбєговіча поставили перед вибором між американською підтримкою чи Іраном. Він свій вибір зробив і з того часу присутність Ірана більш-менш зведено до іранської амбасади та культурного центру в Сарайєві.
Але наскільки багато американці зробили для знищення іранського впливу в Боснії, настільки вони продовжили заплющувати очі на посилення саудівського впливу. Якби його метою було лише будівля мечетей та допомога мусульманам, абсолютно не було б проблем, всі бачать що трапилося з мечетями та мусульманами в прошлій війні, але саудівські емісари за допомогою щедрого фінансування організацій ісламської молоді вже досить багато встигли в доводженні босанціма того, що те що їхні предки вважали ісламом є чимось іншим: справжній іслам це лише те чому вчать вахабитські вчителі і про що все з більшим невдоволенням кажуть представники Ісламського об'єднання (традиційний іслам Боснії А.Г.).
Травнем прошлого року Златко Лагумджия, Златко Діздаревіч та я були покликані до Вашінгтону, провести бріфінг представників всіх частин американської адміністрації на тему: "Політика Боснії". Одному мойому знайомому, що дуже добре розуміється на міжнародних відношеннях я сказав, що казатиму про своє нерозуміння позиції американських представників в Боснії відносно саудівських емісарів. Він мені відговорював це робити:"американці з власних інтересів не люблять слухати скарги, які б обгрунтовані вони не були б, відносно поводження Саудівської Аравії". Я його послухався в тому, що свою доповідь почав з цитування його твердження та продовжив тим, що я запланував ще до нашої зустричі.
Декілька місяців пізніше, в Гарварді я розмовляв з Джеймсом Вулсі, директором ЦРУ з 1993 до 1996 року, який відмінно знає ситуацію в Боснії. Я його запитав, як це можливо, що американці так ефективно розібралися з небажаним іранським впливом і в той же час терплять дуже проблематичні дії сильного саудівського присутства. Він погодився зі мною та відповів дуже відкрито: США свої відношення з Саудівською Аравією будує на основі стратегичного значення яке вона має. Не є таємницею, що він мав на увазі гиганські поклади нафти та можливість розмістити американський контінгент на Близькому Cxоді, стратегично найважливій частині планети.
Якщо Саудівська Аравія не припинить своїх дій в Боснії, розбиратися доведеться Лагумджії. Ситуація, в який хазяїн мусить сказати гостю, що той зловживає гостинностю є неприємною, але все ж часом необхідна. Друкування листовок з приводу відкриття мечеті в Богойну (мечеть названа ім'ям саудівської прінцеси Ель-Джевер ель-Ібрахім) де з гонором натиснуте що "це одне з нечисельних міст Боснії та Герцоговіни де практично нема хорватів, хоч і знаходиться на території, заселеній ними" є останнім прикладом того, що міра вже повна. Один з учасників недавньої зустричі вищих представників Ісламського об'єднання розповів мені про те як розлютився реіс Мустафа ефенді Церіч, коли почув про одну з акцій Головного саудівського комітету допомоги, про яку Ісламське об'єднання просто не було проінформоване. Запитання лише в тому, як довго офіційні представники боснійських мусульман з короткозорих і особистих інтересів збираються терпіти таку поведінку саудівців в Боснії. Щедрість саудівського двора в Боснії не потребує доказів, але питання скільки ще можна тримати в таємниці схильність до неповнолітних боснійців председника саудівського комітета допомоги?
Великі зміни американської зовнішньої політики не завжди мудро копіювати, але в випадку з Саудівською Аравією, це необхідно.
DANI na Internetu: http://www.bhdani.com
e-mail: bhdani@bih.net.ba info@bhdani.com
Автор: Сенад Печанін
Sedmi Dan
Коли Саудівська Аравія 25 вересня вирішила припинити дипломатичні відношення з Афганістаном, першою американською реакцією була підтримка цього рішення, яке зробило міжнародну ізоляцію талібанського режиму фактично повною. Але після першої реакції надійшлі наступні, значно стриманіші, де під лупою розглядається факт, що саудівське королівство було одною з лише трьох держав (з Пакістаном та Обьєднаними Арабськими Еміратами) які взагалі мали дипломатичні відношення з таким Афганістаном.
В фокусі переглядання відносин Америки з Саудівською Аравією раптом з'явилося щось, що роками було cxовано під поверхнею американських війскових баз та колосальних запасів нафти цієї країни, таких цінних за США: саудівській королівській режим є найголовний спонсор та експортер вахабитського ісламу, під гаслом якого ховаються багато терористів, що в сутності не мають ніякого відношення до ісламу. Експорт терористів за кордон було відчайдушно фінансовано королевською родиною з дуже прагматичних причин збереження власного режиму: якщо ті люди готові боротися проти всього, що здається їм неісламським, нехай краще то роблять закородоном: краще в Чечні, Боснії, Афганістані, а зараз вже ів Америці, ніж вдома проти королівської родини, члени якої набагато впевненіше відчувають себе в магазинах Гуччі та на пиятикама в Парижі ніж з Кораном в руці.
Не треба сумнівів: цю стару саудівську гру Америка не с хоче більше терпіти: зараз розмова вже не йде про Хандалу та автобомбу в Мостарі, розмова йде про Бін Ладена та літаки направлені на Манхеттан і Пентагон.
З цього місця починається неминучі зміни відносів між Боснією та Саудівською Аравією.
Відомо, що післявоєнні відношення влади Ізєтбєговіча з ісламськими державами відбувалися за вказівками та координатами США. На відміну від часів війни, коли Америка заплющувала очі на більш ніж братське постачання зброї в Боснію з Ірану, акцією ІФОР-а в Погореліці Ізєтбєговіча поставили перед вибором між американською підтримкою чи Іраном. Він свій вибір зробив і з того часу присутність Ірана більш-менш зведено до іранської амбасади та культурного центру в Сарайєві.
Але наскільки багато американці зробили для знищення іранського впливу в Боснії, настільки вони продовжили заплющувати очі на посилення саудівського впливу. Якби його метою було лише будівля мечетей та допомога мусульманам, абсолютно не було б проблем, всі бачать що трапилося з мечетями та мусульманами в прошлій війні, але саудівські емісари за допомогою щедрого фінансування організацій ісламської молоді вже досить багато встигли в доводженні босанціма того, що те що їхні предки вважали ісламом є чимось іншим: справжній іслам це лише те чому вчать вахабитські вчителі і про що все з більшим невдоволенням кажуть представники Ісламського об'єднання (традиційний іслам Боснії А.Г.).
Травнем прошлого року Златко Лагумджия, Златко Діздаревіч та я були покликані до Вашінгтону, провести бріфінг представників всіх частин американської адміністрації на тему: "Політика Боснії". Одному мойому знайомому, що дуже добре розуміється на міжнародних відношеннях я сказав, що казатиму про своє нерозуміння позиції американських представників в Боснії відносно саудівських емісарів. Він мені відговорював це робити:"американці з власних інтересів не люблять слухати скарги, які б обгрунтовані вони не були б, відносно поводження Саудівської Аравії". Я його послухався в тому, що свою доповідь почав з цитування його твердження та продовжив тим, що я запланував ще до нашої зустричі.
Декілька місяців пізніше, в Гарварді я розмовляв з Джеймсом Вулсі, директором ЦРУ з 1993 до 1996 року, який відмінно знає ситуацію в Боснії. Я його запитав, як це можливо, що американці так ефективно розібралися з небажаним іранським впливом і в той же час терплять дуже проблематичні дії сильного саудівського присутства. Він погодився зі мною та відповів дуже відкрито: США свої відношення з Саудівською Аравією будує на основі стратегичного значення яке вона має. Не є таємницею, що він мав на увазі гиганські поклади нафти та можливість розмістити американський контінгент на Близькому Cxоді, стратегично найважливій частині планети.
Якщо Саудівська Аравія не припинить своїх дій в Боснії, розбиратися доведеться Лагумджії. Ситуація, в який хазяїн мусить сказати гостю, що той зловживає гостинностю є неприємною, але все ж часом необхідна. Друкування листовок з приводу відкриття мечеті в Богойну (мечеть названа ім'ям саудівської прінцеси Ель-Джевер ель-Ібрахім) де з гонором натиснуте що "це одне з нечисельних міст Боснії та Герцоговіни де практично нема хорватів, хоч і знаходиться на території, заселеній ними" є останнім прикладом того, що міра вже повна. Один з учасників недавньої зустричі вищих представників Ісламського об'єднання розповів мені про те як розлютився реіс Мустафа ефенді Церіч, коли почув про одну з акцій Головного саудівського комітету допомоги, про яку Ісламське об'єднання просто не було проінформоване. Запитання лише в тому, як довго офіційні представники боснійських мусульман з короткозорих і особистих інтересів збираються терпіти таку поведінку саудівців в Боснії. Щедрість саудівського двора в Боснії не потребує доказів, але питання скільки ще можна тримати в таємниці схильність до неповнолітних боснійців председника саудівського комітета допомоги?
Великі зміни американської зовнішньої політики не завжди мудро копіювати, але в випадку з Саудівською Аравією, це необхідно.