МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Якби Джорджем Бушем був я, то... (Може ми пограємо в таку гру?)

10/23/2001 | Максим’як
Якби Джорджем Бушем був я, то... (Може ми пограємо в таку гру?)

Після того, як Штати почали війну в Афганістані, «Контракти» (останній номер) запропонували своїм експертам пограти в гру:

Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Асоціації близькосхідних досліджень:
— Перш за все заспокоїв би громадську думку в себе в Америці, можливо, навіть здійснивши кілька авіанальотів на Афганістан. Потім «під тиском світової громадськості» припинив би всі ці дії. Я однозначно не вводив би війська, але обов’язково намагався б вирішити питання захоплення або знищення Усами бін Ладена шляхом таємної дипломатії і негласних домовленостей з різними групами всередині Афганістану, що на Сході, ефективніше ніж лобові атаки. По-друге, я б нізащо не піддавався на тиск різних груп впливу в самій Америці, які хочуть поширити цю війну на весь Близький Схід. І, поза сумнівом, я вивів би свої військові бази із Саудівської Аравії і сприяв би вирішенню палестинської проблеми. Бо саме ці проблеми забезпечують ісламістів широкою підтримкою серед населення мусульманських країн.

Леонід КРАВЧУК, перший Президент України:
— Якби я відчув, що суспільство вимагає саме таких дій, я діяв би адекватно очікуванням свого народу. А 90% американців хочуть сатисфакції. Інші дії означали б, що президент має окрему думку і з нею він має залишити свій пост. Я домігся б, аби удари були спрямовані виключно на бази терористів. Бо якщо гинуть невинні люди, виникає запитання: де ж християнська мораль? Сьогодні питання має стояти не як розбомбити бази, а як викорінити тероризм як лінію суспільного розвитку, як філософію. Ісламісти стверджують, що, крім тероризму, в них немає іншого шляху захиститися від глобалізації. Тому однієї сили недостатньо. Потрібно думати, як сьогодні організувати світ. Сьогодні всі декларують демократичні цінності, і вони діють в рамках національних держав, але в стосунках між державами демократії поки що немає. Натомість застосовується сила, коли хтось не хоче підкоритися якимось принципам, але ці принципи не завжди справедливі.

Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ, голова Всеукраїнської спілки ветеранів війни в Афганістані:
— Підтримав би Північний альянс у цій війні, але солдатів на територію Афганістану не відправляв би. Бо повертатися в Америку будуть цинкові гроби, а американці роками чекатимуть полонених. Власне, й бомбардувати не варто було. Бо це стрільба з гармат навіть не по горобцях, а по комарах. Набагато ефективніше половину витрачених на цю кампанію грошей було б віддати на гуманітарну допомогу для афганців. З тероризмом бомбами не воюють — на місці Буша я б краще поставив роботу спецслужб.

Микола ВЕРЕСЕНЬ, ведучий програми «Табу», канал «1+1»:
— Подав би у відставку. Алгоритм дуже простий: усе, що робитиметься доброго чи поганого, асоціюватиметься з Бушем. Це зв`язує руки й уможливлює помилки. Чи здатна американська адміністрація діяти безпомилково в нових умовах — я не переконаний. А на його наступникові не буде того тягаря. Я зв`язувався зі своїми друзями, які зараз працюють в Афганістані і Пакистані, вони кажуть, що вздовж афгано-пакистанського кордону в Пакистані фактично йде проталібське повстання. А Пакистан має ядерну зброю. Тому в ставленні до цієї проблеми я намагаюся уникати пози стриманої іронії, яку зайняли багато українських і неукраїнських політологів. Зараз не до іронії. Постали проблеми, які потрібно вирішувати не США, а людству. У школах ці уроки не проходили. Світ змінився, а військові, за Клаузенвіцем, воюють, як у минулі війни.

Коментар «КОНТРАКТIВ»
Після початку американських нальотів на Афганістан Осама бен Ладен у своєму зверненні до мусульман виглядав не надто засмученим, радше задоволеним. Очевидно, саме такий розвиток подій він і передбачав. Розрахунок простий: атака немусульман на мусульманську країну буде розцінено всіма ісламськими країнами як атаку на них. Так населення цих країн і сприйняло операцію «Безкінечна свобода».
Очевидно, в адміністрації Буша цього не могли не розуміти. Проте виходу США справді не мали, бо пересічні американці налаштовані занадто войовниче. У Китаї кажуть: «Щоб був мир, іноді потрібна війна». Залишається сподіватися, що вона буде не довгою, а світ після неї стане справедливішим.

Відповіді

  • 2001.10.23 | Гура

    Re: Якби Джорджем Бушем був я, то... (Може ми пограємо в таку гру?)

    Максим’як писав(ла):
    > Якби Джорджем Бушем був я, то... (Може ми пограємо в таку гру?)
    >
    > Після того, як Штати почали війну в Афганістані, «Контракти» (останній номер) запропонували своїм експертам пограти в гру:
    >
    > Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Асоціації близькосхідних досліджень:
    > — Перш за все заспокоїв би громадську думку в себе в Америці, можливо, навіть здійснивши кілька авіанальотів на Афганістан. Потім «під тиском світової громадськості» припинив би всі ці дії. Я однозначно не вводив би війська, але обов’язково намагався б вирішити питання захоплення або знищення Усами бін Ладена шляхом таємної дипломатії і негласних домовленостей з різними групами всередині Афганістану, що на Сході, ефективніше ніж лобові атаки. По-друге, я б нізащо не піддавався на тиск різних груп впливу в самій Америці, які хочуть поширити цю війну на весь Близький Схід. І, поза сумнівом, я вивів би свої військові бази із Саудівської Аравії і сприяв би вирішенню палестинської проблеми. Бо саме ці проблеми забезпечують ісламістів широкою підтримкою серед населення мусульманських країн.
    >

    Самое мудрое решение.

    > Леонід КРАВЧУК, перший Президент України:
    > — Якби я відчув, що суспільство вимагає саме таких дій, я діяв би адекватно очікуванням свого народу. А 90% американців хочуть сатисфакції. Інші дії означали б, що президент має окрему думку і з нею він має залишити свій пост. Я домігся б, аби удари були спрямовані виключно на бази терористів. Бо якщо гинуть невинні люди, виникає запитання: де ж християнська мораль? Сьогодні питання має стояти не як розбомбити бази, а як викорінити тероризм як лінію суспільного розвитку, як філософію. Ісламісти стверджують, що, крім тероризму, в них немає іншого шляху захиститися від глобалізації. Тому однієї сили недостатньо. Потрібно думати, як сьогодні організувати світ. Сьогодні всі декларують демократичні цінності, і вони діють в рамках національних держав, але в стосунках між державами демократії поки що немає. Натомість застосовується сила, коли хтось не хоче підкоритися якимось принципам, але ці принципи не завжди справедливі.
    >

    Демагогия и констатация общеизвестных положений.

    > Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ, голова Всеукраїнської спілки ветеранів війни в Афганістані:
    > — Підтримав би Північний альянс у цій війні, але солдатів на територію Афганістану не відправляв би. Бо повертатися в Америку будуть цинкові гроби, а американці роками чекатимуть полонених. Власне, й бомбардувати не варто було. Бо це стрільба з гармат навіть не по горобцях, а по комарах. Набагато ефективніше половину витрачених на цю кампанію грошей було б віддати на гуманітарну допомогу для афганців. З тероризмом бомбами не воюють — на місці Буша я б краще поставив роботу спецслужб.
    >

    Правильно, но узко - это взгляд вояки, а не президента.

    > Микола ВЕРЕСЕНЬ, ведучий програми «Табу», канал «1+1»:
    > — Подав би у відставку. Алгоритм дуже простий: усе, що робитиметься доброго чи поганого, асоціюватиметься з Бушем. Це зв`язує руки й уможливлює помилки. Чи здатна американська адміністрація діяти безпомилково в нових умовах — я не переконаний. А на його наступникові не буде того тягаря. Я зв`язувався зі своїми друзями, які зараз працюють в Афганістані і Пакистані, вони кажуть, що вздовж афгано-пакистанського кордону в Пакистані фактично йде проталібське повстання. А Пакистан має ядерну зброю. Тому в ставленні до цієї проблеми я намагаюся уникати пози стриманої іронії, яку зайняли багато українських і неукраїнських політологів. Зараз не до іронії. Постали проблеми, які потрібно вирішувати не США, а людству. У школах ці уроки не проходили. Світ змінився, а військові, за Клаузенвіцем, воюють, як у минулі війни.
    >

    Глупо. И кто бы пришел на его место и сколько времени на это понадобилось? (Еще неизвестно, знал ли Буш о предстоящих терактах - сигналы то были!)

    > Коментар «КОНТРАКТIВ»
    > Після початку американських нальотів на Афганістан Осама бен Ладен у своєму зверненні до мусульман виглядав не надто засмученим, радше задоволеним. Очевидно, саме такий розвиток подій він і передбачав. Розрахунок простий: атака немусульман на мусульманську країну буде розцінено всіма ісламськими країнами як атаку на них. Так населення цих країн і сприйняло операцію «Безкінечна свобода».
    > Очевидно, в адміністрації Буша цього не могли не розуміти. Проте виходу США справді не мали, бо пересічні американці налаштовані занадто войовниче. У Китаї кажуть: «Щоб був мир, іноді потрібна війна». Залишається сподіватися, що вона буде не довгою, а світ після неї стане справедливішим.

    И где же здесь позиция президента?
    Просто наезд на Бен Ладена. Ясно, что он не любит США.
  • 2001.10.23 | Гура

    Пошел по совету Джокера на российский форум. И вот что я там обнаружил:

    http://forum.msk.ru/files/011022010130.html
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2001.10.23 | Augusto

      Підсумок - якби Гура був Бушем...

      від "руській би виучіл " та читав би форум в Москві! Конструктивно аж жах!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2001.10.23 | Гура

        Глупо (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2001.10.23 | Augusto

          Абсолютно погоджуюсь!

          В Буша краще виходить! А той в Москві, це нормальний форум, так всі люди з нормальною головою заходять/пишуть? Я щось не зрозумів пасажу про те як емігрант з України порубав свою сім'ю, а дурні янкі не доперли все це зв'язати з терактом 11 вересня, тому самі гади все і зробили!
          А нащо смертнику, який через півгодинки збирається особисто розмовляти з Алахом паперовий Коран?

          БЕЗУМСТВО ГНУСНЫХ
          Владимир ВОЙНОВИЧ
          Еще недавно люди гадали, когда начнется 3-е тысячелетие. 1 января 2000-го или 2001-го года. Теперь пришло время подумать, когда оно кончится. Не окажется ли оно короче тысячелетнего рейха.Я был вскоре после землетрясения в Спитаке и Ленинакане. Кажется, катастрофа на Манхэттене выглядит небоскребов и раздавленных человеческих тел, но ужасны и невидимые разрушения в душах людей.

          Говорят, служащие американских авиакомпаний были недостаточно бдительны при проверке пассажиров и их багажа. Это правильно. В небдительности американцев я недавно еще раз убедился, когда, опоздав в Чикаго на пересадку, узнал, что мой чемодан отправился в рейс без меня. Двадцать лет назад, впервые оказавшись в штатах, я после советского опыта всеобщей подозрительности и вдолбленной в наши мозги уверенности, что враг не дремлет, удивлялся безмерной доверчивости и беспечности американцев. За эти годы они кое-чему научились, но недостаточно и все еще ходят по улицам без паспортов и не видя в каждом встречном возможного злоумышленника.

          Но доверчивость перестает относиться у них и у нас к разряду простительных человеческих слабостей, и мы готовы заподозрить в самом худшем растяпу, забывшего в трамвае кошелку. И сами причислены к подозреваемым. Во всех аэропортах нас без санкции прокурора обыскивают, заставляют выворачивать карманы, роются в чемоданах, а иной раз подвергают и вовсе унизительному досмотру с заглядыванием во все дырки. Теперь, говорят, будут снимать отпечатки пальцев.

          Идет война новая, к правилам которой мы не привыкли, потому что никаких правил в ней нет. Вместе с небоскребами рушатся наши прежние представления о добре и зле. Поколения людей во всем мире, а у нас больше, чем где бы то ни было, воспитывались в сознании, что мужество, преданность идеалам и готовность к самопожертвованию это положительные качества человека. Безумству храбрых мы пели песню. Мы почитали бомбистов прошлого, ставили им памятники и давали улицам их имена. Пришла пора посмотреть на их дела другими глазами.

          Я уже прочел и услышал высказывания, что Россия никогда не поддерживала терроризм.
          Это правда, если речь о России до 1917 года. Но советское государство само было главным террористом на Земле и школой международного терроризма.
          Вспомним хотя бы бандитов последних десятилетий: Ильича, который Шакал, немецкую группу Баадер-Майнхоф, итальянские красные бригады, японскую красную и ирландскую республиканскую армию. Их советские инструкторы обучали, тренировали снабжали взрывчаткой, оружием и идеями. Неуловимый Хаттаб, я думаю, тоже учился по советским учебникам. Вожди террористических организаций и государств вроде Арафата и Каддафи были зацелованы советскими лидерами, а с Саддамом Хусейном Жириновский целуется и сегодня. Террористические режимы вскормлены и западным миром, который построил им перегонные заводы, покупает их нефть и накачивает их деньгами на покупку веревки, на которой они его же мечтают повесить.

          Теперь Америка объявила войну неизвестно кому. Люди опасаются, что в ней будут гибнуть не только террористы, но и мирные граждане. Но кого считать мирными? Гнусные твари, которые видя гибель тысяч людей, прыгали от радости, не мирные. В их среде вырастают террористы и, ими подстрекаемые, идут на свой мерзкий подвиг. Не поощрять убийства других они начнут только тогда, когда поймут, что это может обернуться бедой и для них. В современных схватках государств участвуют не только армии, но и стоящие за ними народы. Которые своим трудом в тылу и патриотическими призывами поддерживают воюющих. Иногда чтобы сокрушить вражеское государство, другая сторона прибегает к акциям устрашения народа, порой ужасным, но сильно остужающим патриотический пыл. Во время войны немцы, бомбя Ковентри или Лондон, убивая чужих детей, жен и матерей, надеялись, что противник не дойдет до такого же варварства. Когда же противник частично дошел и разнес в щепки Дрезден, воля немцев к победе была сильно подорвана.
          То же было с японцами после Хиросимы и Нагасаки. Бомбардировки тех городов многие и сейчас называют варварскими и неоправданными военной необходимостью. Это соображение спорное. Бесспорно то, что начинающие войну должны быть уверены, что получат ответный удар, и он будет страшным. И что силой целей своих они никогда не достигнут.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2001.10.23 | Маладєц

            Re: Жидівський пропагандон

            До того ж слабенький. Цей автор уміє й краще. Чому не постарався?
          • 2001.10.24 | Гура

            Ну це вже ВААЩЕ !!!

            >В Буша краще виходить!

            Чим у кого?

            >А той в Москві, це нормальний форум, так всі люди з нормальною головою заходять/пишуть?

            Не знаю, перший раз там. Стаття сподобалась.

            >Я щось не зрозумів пасажу про те як емігрант з України порубав свою сім'ю, а дурні янкі не доперли все це зв'язати з терактом 11 вересня, тому самі гади все і зробили!

            Заспокійся. Ти "забув" про низку іншіх фактів. А цей факт - тільки один в загальній кампанії.

            >А нащо смертнику, який через півгодинки збирається особисто розмовляти з Алахом паперовий Коран?

            Він не просто "смертник", а "зазомбований командос". Уяви, як треба було людину психологічно підготувати для такого кроку. Якщо це був дійсно фанат-араб, то ти помиляєшся: геройська смерть для араба - це прямий шлях до Алаха. Але безглуздо аналізувати це з точки зору виконавця. Все було зроблено так, щоб мир звинуватив арабів-терористів.

            Тепер з приводу того лайна, що ти нам підсунув. Доречі, де ти його вишукав?

            Це яскравий зразок дешевої популістскої контрпропаганди в "кращих радянських традиціях". (Тобто: правда з домішками брехні.)


            "БЕЗУМСТВО ГНУСНЫХ
            Владимир ВОЙНОВИЧ
            Еще недавно люди гадали, когда начнется 3-е тысячелетие. 1 января 2000-го или 2001-го года. Теперь пришло время подумать, когда оно кончится. Не окажется ли оно короче тысячелетнего рейха.Я был вскоре после землетрясения в Спитаке и Ленинакане. Кажется, катастрофа на Манхэттене выглядит (???) небоскребов и раздавленных человеческих тел, но ужасны и невидимые разрушения в душах людей.

            Говорят, служащие американских авиакомпаний были недостаточно бдительны при проверке пассажиров и их багажа. Это правильно. В небдительности американцев я недавно еще раз убедился, когда, опоздав в Чикаго на пересадку, узнал, что мой чемодан отправился в рейс без меня. Двадцать лет назад, впервые оказавшись в штатах, я после советского опыта всеобщей подозрительности и вдолбленной в наши мозги уверенности, что враг не дремлет, удивлялся безмерной доверчивости и беспечности американцев. За эти годы они кое-чему научились, но недостаточно и все еще ходят по улицам без паспортов и не видя в каждом встречном возможного злоумышленника.

            Но доверчивость перестает относиться у них и у нас к разряду простительных человеческих слабостей, и мы готовы заподозрить в самом худшем растяпу, забывшего в трамвае кошелку. И сами причислены к подозреваемым. Во всех аэропортах нас без санкции прокурора обыскивают, заставляют выворачивать карманы, роются в чемоданах, а иной раз подвергают и вовсе унизительному досмотру с заглядыванием во все дырки. Теперь, говорят, будут снимать отпечатки пальцев.

            Идет война новая, к правилам которой мы не привыкли, потому что никаких правил в ней нет. Вместе с небоскребами рушатся наши прежние представления о добре и зле. (Цікаво - яким чином? - Гура.) Поколения людей во всем мире, а у нас больше, чем где бы то ни было, воспитывались в сознании, что мужество, преданность идеалам и готовность к самопожертвованию это положительные качества человека. Безумству храбрых мы пели песню. Мы почитали бомбистов прошлого, ставили им памятники и давали улицам их имена. Пришла пора посмотреть на их дела (Які "дела" і кого? - Гура) другими глазами.

            Я уже прочел и услышал высказывания, что Россия никогда не поддерживала терроризм. Это правда, если речь о России до 1917 года. Но советское государство само было главным террористом на Земле и школой международного терроризма. Вспомним хотя бы бандитов последних десятилетий: Ильича, который Шакал, немецкую группу Баадер-Майнхоф, итальянские красные бригады, японскую красную и ирландскую республиканскую армию. Их советские инструкторы обучали, тренировали снабжали взрывчаткой, оружием и идеями. Неуловимый Хаттаб, я думаю, тоже учился по советским учебникам. Вожди террористических организаций и государств вроде Арафата и Каддафи были зацелованы советскими лидерами, а с Саддамом Хусейном Жириновский целуется и сегодня. Террористические режимы вскормлены и западным миром, который построил им перегонные заводы, покупает их нефть и накачивает их деньгами на покупку веревки, на которой они его же мечтают повесить.

            Теперь Америка объявила войну неизвестно кому. Люди опасаются, что в ней будут гибнуть не только террористы, но и мирные граждане. Но кого считать мирными? Гнусные твари, которые видя гибель тысяч людей, прыгали от радости, не мирные. (Вже відомо, що це були старі кадри, звальсифіковані Ізраїлем. - Гура) В их среде вырастают террористы и, ими подстрекаемые, идут на свой мерзкий подвиг. Не поощрять убийства других они начнут только тогда, когда поймут, что это может обернуться бедой и для них. В современных схватках государств участвуют не только армии, но и стоящие за ними народы. Которые своим трудом в тылу и патриотическими призывами поддерживают воюющих. Иногда чтобы сокрушить вражеское государство, другая сторона прибегает к акциям устрашения народа, порой ужасным, но сильно остужающим патриотический пыл. Во время войны немцы, бомбя Ковентри или Лондон, убивая чужих детей, жен и матерей, надеялись, что противник не дойдет до такого же варварства. Когда же противник частично дошел и разнес в щепки Дрезден, воля немцев к победе была сильно подорвана.
            То же было с японцами после Хиросимы и Нагасаки. Бомбардировки тех городов многие и сейчас называют варварскими и неоправданными военной необходимостью. Это соображение спорное. Бесспорно то, что начинающие войну должны быть уверены, что получат ответный удар, и он будет страшным. (Ось так. Не більше, не менше. Тобто атомні бобмардировки Америкою японських міст були правильні!!! - Гура) И что силой целей своих они никогда не достигнут."


            І як називати після таких слів твого сраного Войновича???
            Американський холуй - мабудь буде найбільш політкоректно.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2001.10.24 | ilia25

              Ну і де ж там брехня?

              Гура писав(ла):
              > Гнусные твари, которые видя гибель тысяч людей, прыгали от радости, не мирные. (Вже відомо, що це були старі кадри, звальсифіковані Ізраїлем. - Гура)

              Кому "відомо"? Відомо, що американське телебачення їх не дуже охоче транслювало. Але не може бути сумнівів, що такі демонстрації були. Вони точно так же раділи та вважали героями тих камікадзе, що підривали себе в ресторанах та магазинах. Та ради бога, навіщо так далеко ходити -- зайди на будь який російський форум, та подивись, що там писали 12 вересня.

              > То же было с японцами после Хиросимы и Нагасаки. Бомбардировки тех городов многие и сейчас называют варварскими и неоправданными военной необходимостью. Это соображение спорное. Бесспорно то, что начинающие войну должны быть уверены, что получат ответный удар, и он будет страшным. (Ось так. Не більше, не менше. Тобто атомні бобмардировки Америкою японських міст були правильні!!! - Гура) И что силой целей своих они никогда не достигнут."

              Ну все правильно. І про атомні бомбардировки -- теж. Японці збирались воювали до останнього -- до жінок та дітей. Висадка на Окінаву це добре продемонструвала -- жінки вважали за краще стрибати з прибережних скал, ніж задватись в "полон". Їх так вчили з дитинства -- або перемога, або славетна загибель. Така славетна, щоб ворог ще довго оплакував свою перемогу. Імператор -- єдина особа, що могла віддати наказ про капітуляцію -- теж був такої думки. Американці, до речі, це розуміли. Вони віддали наказ на виготовленя такої кількості Purple Heart'ів, що до цієї пори використовують їх ще з того запасу.

              Атомні вибухи лише забрали в Японії цю другу альтернативу -- славетну загибель. Натомість поставили перед новим вибором: або капітуляція, або інша загибель -- брутальна, самотня, та зовсім не геройська.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2001.10.24 | Гура

                Re: Ну і де ж там брехня?

                ilia25 писав(ла):
                > Гура писав(ла):
                > > Гнусные твари, которые видя гибель тысяч людей, прыгали от радости, не мирные. (Вже відомо, що це були старі кадри, звальсифіковані Ізраїлем. - Гура)
                >
                > Кому "відомо"? Відомо, що американське телебачення їх не дуже охоче транслювало. Але не може бути сумнівів, що такі демонстрації були. Вони точно так же раділи та вважали героями тих камікадзе, що підривали себе в ресторанах та магазинах. Та ради бога, навіщо так далеко ходити -- зайди на будь який російський форум, та подивись, що там писали 12 вересня.
                >

                В прессе была информация, что Израиль специально стал показывать старые кадры после такатов. Уже не помню, где я читал. Думаю, не я один это знаю.

                > > То же было с японцами после Хиросимы и Нагасаки. Бомбардировки тех городов многие и сейчас называют варварскими и неоправданными военной необходимостью. Это соображение спорное. Бесспорно то, что начинающие войну должны быть уверены, что получат ответный удар, и он будет страшным. (Ось так. Не більше, не менше. Тобто атомні бобмардировки Америкою японських міст були правильні!!! - Гура) И что силой целей своих они никогда не достигнут."
                >
                > Ну все правильно. І про атомні бомбардировки -- теж. Японці збирались воювали до останнього -- до жінок та дітей. Висадка на Окінаву це добре продемонструвала -- жінки вважали за краще стрибати з прибережних скал, ніж задватись в "полон". Їх так вчили з дитинства -- або перемога, або славетна загибель. Така славетна, щоб ворог ще довго оплакував свою перемогу. Імператор -- єдина особа, що могла віддати наказ про капітуляцію -- теж був такої думки. Американці, до речі, це розуміли. Вони віддали наказ на виготовленя такої кількості Purple Heart'ів, що до цієї пори використовують їх ще з того запасу.
                >
                > Атомні вибухи лише забрали в Японії цю другу альтернативу -- славетну загибель. Натомість поставили перед новим вибором: або капітуляція, або інша загибель -- брутальна, самотня, та зовсім не геройська.

                Буду знать, что ты сторонник применения силы вплоть до ядерного оружия. Причины войны тебя не интересуют.

                Кстати, мне японцы более симпатичны как нация, чем американцы. (Народ, но не правители.)
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2001.10.24 | bad

                  Re: Ну і де ж там брехня?

                  >єбвРвШ, ЬЭХ пЯЮЭжл СЮЫХХ бШЬЯРвШзЭл ЪРЪ ЭРжШп,
                  >зХЬ РЬХаШЪРЭжл. (ЅРаЮФ, ЭЮ ЭХ ЯаРТШвХЫШ.)

                  Istorija:
                  1. Ameryka tradycijno byla krajinoju de znahodyly
                  prytulok gnani z usiogo svitu;
                  2. Za japons'kymy zakonamy bud'-hto z inozemziv
                  hto potrapliav na territoriju Japonii povynen
                  buty mytt'evo znyshchenym.

                  Tcikavi u Vas preferenzii...
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2001.10.24 | Гура

                    Где Вы видели "претензии"?

                    Я говорю о том, что не нужно америкосов выставлять "белыми и пушистыми" и обосновывать на дешевых подтасовках их агрессию и человеконенавистническую политику в мире.

                    А по-поводу японских законов - они правильные, так как при такой территории другого выхода нет. Они и так живут на вулканах.

                    "Американское гостеприимство" - это гостеприимство наглеца-завоевателя. Они - варвары-завоеватели чужого континента.
                  • 2001.10.24 | bad

                    Re: Ну і де ж там брехня?

                    Ne pretenzii a preferenzii (tobto "predpochtenija"
                    (Vybachte, ne maju kyrylici). Japonci takozh majut'
                    posluzhnyj spysok genocydy v Kytaji i Koreji.
                    Narazi vony je dosyt' cyvilizovanymy, ale veletens'ka
                    zasluga tut amerykanciv.

                    Ja vzagali proty idealizacii bud' jakogo narody, ale
                    jakshco vybyraty sobi vzirci, to ja ne dumaju shcho
                    krajnia netolerantnist' do "inorodciv" (v japonii je
                    menshiny, shcho zhyvut' tam stolittiamy i tym ne mense
                    rozgliadajut'sia jak chuzhynci) je dobrym vzircem dlia
                    Ukrajiny.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2001.10.24 | Гура

                      OK :-) (-)

    • 2001.10.24 | Максим’як

      Re:Стаття “Аналіз теракта в Америці” написана некоректно.

      Тут все згребли в купу, причому багато представленої інформації не посилається ні на дати ні на місця подій. Сам процес логіки автора викликає сумніви, вже із-за того, що в першому реченні згадано українця (був зазомбованим сектантом-пятидесятником), який до подій теракту, біржевих спекуляцій чи Афганістану не має жодного відношення. Як і сама радість автора з того, що Росія “может полсє єтого теракта”, мочити чеченців скільки влізе і ніхто тепер їй нічого не скаже.

      >Аналогичная игра была проведена в Японии на фьючерсы по индексу Nikkei, который сильно упал после терактов.

      Як на мене, не дуже сильного спеціаліста в біржевих тусовках, приведене речення є повною нісенітницею. Взагалі його можна би було якось розшифрувати, але результат міг би вийти протилежним до задуманого автором.

      Але заради об”єктивності варто сказати, що здорове ядро в цій статті є, але перемішане повністю із суб”єктивними домислами. Проте, що можна виділити корисного, добавивши тим, що я вже писав у дописі “Багато випадковостей навколо Афганістану” та інших:
      1. Навіть, наше опитування показало, що теракти більшість сприймає, як задум сил, які стояли за терористами.
      2. Вбивство Шах Масуда
      3. Фінансові махінації на світових біржах, які під силу тільки добрим фінансистам-спеціалістам з високим рівнем довіри у фінансових колах. (Конкретно – акції позичалися в банків, а не фірм, як я думав раніше).
      4. Перебування під-час теракту в США генерала-лейтенанта Пакистану Ахмад Махмуд, який колись брав особисту участь у створенні руху "Талібан". (Про це автор статті не сказав зовсім).
      5. До цього можна добавити також історичну об”єктивну інформацію-досвід про зацікавленість сфітових фінансових кіл у війнах.

      Автор не зміг довести, що за терактом стояли, як він каже “американці”, хоч він дуже хотів. Його великі претензії на аналіз може би здійснилися, якби йому незашкодила нормально думати українофобія та американофобія.

      Не можна ототожнювати американців із потенційно заінтересованими людьми - власниками мільярдів, для яких не існує ні держав ні їх кордоні і які, зрозуміло, без куплених людей в уряді чи ЦРУ, є повний нуль. (Це якщо, навіть, говорити про, висловлену автором, американську версію).

      ТНК і капітал ніяк не прив”язані лише до США чи до якоїсь окремої країни, а американці є такими ж самими можливо обманутими жервами, як і афганці. Зрештою, ми це все вже добре обговорили.

      P.S.
      Може хтось знає, кому належить контрольний пакет Боїнга. То би була дуже цікава інформація до роздумів.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2001.10.24 | Augusto

        Такі "статті" не пишуться пером, вони згрібаються граблями.

        Максим’як писав(ла):
        > Тут все згребли в купу, причому багато представленої інформації не посилається ні на дати ні на місця подій. Сам процес логіки автора викликає сумніви, вже із-за того, що в першому реченні згадано українця (був зазомбованим сектантом-пятидесятником), який до подій теракту, біржевих спекуляцій чи Афганістану не має жодного відношення.

        Нагрібається все в кучу від Онопрієнка до Корана з домішками з Короткого курсу ВКП(б) та підручніків для ПТУ, на задньому плані включається Кайлі Міног "Ляй-ляй-ляй-ля-ля-ля", додається багато "широко відомо", "зрозуміло" згори втикається двоголовий орел. Декому подобається!
  • 2001.10.24 | НеДохтор

    Re: Більш екстремальний варіант: Якби бін Ладеном був я, то... (прочитайте ще раз відповідь Кравчука) (-)

  • 2001.10.24 | Максим’як

    Re: Хитрий Кравчук, легкими штрихами розкрив всю нинішню світову ситуацію.

    Авжеж, найтупішим ясно, що терористів потрібно покарати. Питання тільки як це зробити? І чи хоче Буш взагалі це робити? Чи від нього щось залежить і наскільки?

    Для тих, хто ще незабув недавню історію:
    Панама, ставленик ЦРУ Нур”єга, а потім ворог.
    Ірак, допомога ЦРУ Саддаму у війні з Іраном, а потім ворог.
    УЧК, допомога ЦРУ албанським партизанам, а тепер УЧК ворог США.
    Талібан, створене ЦРУ для боротьби з Росією, а тепер ворог.

    Схоже, кожен раз ЦРУ щось створює заради війни і заради війни своє породження далі намагається знищити.

    Моральні аспекти в цій війні, як каже Кравчук є набагато важливіші. Щоб ці моральні аспекти не вилізли на перше місце, завдяки ЗМІ народи західних країн конкретно забембані страхом перед сибіркою та іншими терактами.

    Зрештою, Кравчук не так поставив себе на місце Буша, як піддав критиці політику Буша. І то конкретно, щей по глобалізації проїхався.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2001.10.24 | Гура

      З Вами згоден, а з Кравчуком - ні :-) Він - балаболка, хоч і хитра :-) (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".