Вітчизняні особливості Private & Pirate
10/31/2001 | Спостерігач
Вітчизняні особливості Private & Pirate
Степан Наждак, УП, 31.10.2001, 15:03
Побутує думка, що стороння особа може ідентифікувати чийсь комп'ютер або його власника лише у випадку, якщо перший підключений до інтернет, а другий ним користується. Все правильно. Якщо ваш комп'ютер спілкується лише з електророзеткою й не знайомий з телефонним дротом, шансів вести private спосіб життя значно більше. В такому випадку виявити ваші секрети практично неможливо. Але рано чи пізно настане день, коли ваш електронний друг увійде в мережу. Це неминучість. Турбуючись про private, можна довго й нудно викачувати відповідні freeware, яких в інтернеті "тонни". Але й в такому випадку анонімність та безпека не будуть вам гарантовані. Проколотися можна на дрібничці.
Є надзвичайно простий спосіб з'ясувати чимало цікавих речей не лише про чийсь комп'ютер, але й про його власника, а іноді й про, скажімо так, тенденції в суспільно-політичному житті.
Все дуже просто. Приміром, у вас є .doc-файл, який вам передали на дискеті, або прислали електронною поштою. Ви вмикаєте машину, запускаєте Microsoft Word, далі йдете таким шляхом - Файл - Свойства (укр. - Властивості) - Документ. Там є два цікавих рядки - Автор та Учреждение (укр. - Установа) Якщо текст не зазнавав редагування, тут будуть вказані вихідні дані того комп'ютера, на якому він створювався. Ці дані прописуються в системних файлах, або під час інсталяції якої-небудь версії Windows (на певному етапі цієї процедури потрібно ввести певні імена комп'ютера та його власника), або при установці якоїсь програми, яка разом з серійним номером "просить" вписати ім'я, прізвище, установу. Якщо, наприклад, програма MS Office не ліцензована, часто комп'ютери, які знаходяться в різних куточках світу (терени СНД), мають ідентичні вихідні дані, через те, що на них встановлена одна й та сама піратська версія MS Office, яку хтось легально придбав, а інший хтось нелегально розповсюдив.
Переважна більшість юзерів (користувачів) не особливо замислюється над тим, як варто назвати власний РС і або вводить якісь умовні дані, або правдиві. Для початку ми торкнемося тих, хто йде другим шляхом, а саме - не вважає за потрібне якось маскуватися й при цьому припускається неабияких помилок. Й наперед констатуємо кілька істин - не завжди потрібно зламувати чиюсь систему, користуватися послугами "троянського коня", "хакати" мережу абощо. Достатньо ковирнути там, де потрібно, й на тебе поллється потік приголомшливої інформації. Білл Гейтс потурбувався. Закладена в MS Office розробниками функція "все бачу, все чую", вельми корисна річ для допитливого користувача.
Автор цих рядків має чималу колекцію Word-файлів, які припадають кіберпилюкою на вінчестері лише через те, що вони у своїх вихідних даних містять надто цікаву інформацію.
З електронної адреси ok@alternativ.kiev.ua нещодавно було розіслано повідомлення у .RTF-форматі (відкривається Word'ом) прес-служби СДПУ(о) про дані опитування на тему довіри до політиків проведених в травні та вересні 2001 року фірмою "Социс" та фондом "Демократичні ініціативи". Віктор Медведчук відповідно до результатів посів п'яте місце. Але не це суть важливо. Кожен уважний читач, який вважає своїм обов'язком зазирнути у вихідні дані повідомлення, побачив (увага, міцно тримайтеся за стілець!) - автор: Погребинский М. Б.; установа - КЦПІК. Яке відношення має КЦПІК до опитування фірми "Социс" та фонду "Демократичні ініціативи" наразі невідомо. Отож, це свідчить як мінімум про те, що інформація про рейтинг першого есдека готувалася на комп'ютері відомого політолога.
Або інший приклад. Текст "Заява Голови СДПУ(О) Віктора Медведчука у зв'язку із початком роботи чергової сесії Верховної Ради", який на початку вересня був розісланий у ЗМІ, має такі вихідні дані: автор - Kiselev A. P.; установа - KCP&C. Тобто все той же КЦПІК, але, так би мовити, на англомовний манер.
Машину не обдуриш. Якщо прес-служба СДПУ(о) надсилає повідомлення "від Погребинського", значить це потрібно сприймати саме так, а не інакше. Навряд чи Київський центр політології та конфліктології "списав" техніку (разом з її вихідними даними) соціал-демократам. Есдеки далеко не бідні, щоб просити політолога стати меценатом. КЦПІК є структурним підрозділом прес-служби СДПУ(о)?
Кожен передплатник української версії УНІАН може переконатися, що між інформагентством та "Укрсоцбанком" є певний зв'язок. Знову ж таки, достатньо піти згаданим шляхом (Файл - Свойства - Документ). Автором шести щоденних випусків є Марина О., а установою - "Укрсоцбанк". Дивний факт, чи не так? Але залишимо поза увагою міркування на цю тему. Варто лише зазначити, що такий збіг, очевидно, не є випадковим.
Можна навести ще чимало цікавих прикладів, як легковажні політюзери бавляться в комп'ютери. Однак час перейти до "ляпу" іншого гатунку.
Все написане вище - прелюдія до того, про що йтиметься далі. Читач, гадається, зрозумів принцип нашої "примусової ідентифікації". Тому від pulp fiction перейдемо до серйозного чтива.
У моїй колекції вже давно зберігалися три .doc-файли з адміністрації українського президента. Лежать ці файли на вінчестері півтора роки. Потрапили вони сюди з дискети. То були часи, коли електронна пошта ще не увійшла в повномасштабний ужиток в органах української влади. Тож переважно ті чи інші матеріали передавалися з рук у руки дискетою. Часто з потрібним файлом передавалася ще купа інформації - хтось не догледів, забув стерти, або не зумів, передав третій людині й файли опинялися у сторонньої особи. Ані історичної, ані культурної, ані комерційної цінності згадані .doc'и не мають. Грифів "таємно" або "для службового користування" також не містять. Це два планових привітання Леоніда Кучми та текст його виступу (зверніть увагу на вихідні дані):
1. Привітання Президента України Верховного головнокомандувача ЗСУ Леоніда Кучми з нагоди Дня танкістів. 12 вересня 1999 р. (Автор - Микола; установа - Elcom LTD.)
2. Привітання особовому складу Харківського інституту танкових військ при Харківському державному політехнічному університеті. 12 вересня 1999 р. (Автор - Alexandre Katalov; установа - Elcom LTD.)
3. Виступ Президента України Леоніда Кучми на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони України. 23 листопада 1999 р. (Автор: Alexandre Katalov; установа - Генеральная военная инспекция.)
Як бачимо, вихідні дані файлів мають чимало спільного й, на перший погляд, мало цікавого. Очевидно, Alexandre Katalov - це провідний фахівець комп'ютерного відділу управління справами АП, який відповідає за програмне забезпечення для тамтешньої техніки, а Elcom LTD - це фірма-постачальник компів для АП...
І от, нещодавно отримую черговий "спам" - так званий факт-реліз прес-служби Луганської облдержадміністрації, де йдеться про регіональні новини. Автором цього документу, як виявилося, є все той же Alexandre Katalov, а установою знайома нам - Elcom LTD. Відтак стало зрозуміло, що попередні припущення - хибні.
Й тут на допомогу прийшов інтернет-всезнайка. Мережеві пошукові системи на запит про Elcom LTD видали кілька однотипних посилань. Наведемо одне з них: "Влада США висунула п'ять пунктів звинувачення проти Склярова та "Елкомсофт". (Це заголовок, далі - текст повідомлення.) Представники властей США висунули п'ять пунктів звинувачення в порушенні американського "Акту (закону) про авторські права в цифровому тисячолітті" (Digital Millennium Copyright Act - DMCA) проти раніше заарештованого в США Дмитра Склярова та його роботодавця - російської комп'ютерної фірми "Елкомсофт". Американські власті вважають, що обидва суб'єкти звинувачення порушили DMCA, оскільки виготовляли та продавали програмне забезпечення, яке дозволяло читати електронні тексти в обхід захисту, який в свою чергу забезпечував дотримання авторських прав..." Це повідомлення агентство Reuters розповсюдило на початку серпня цього року.
З іншого посилання ми дізналися, що Олександр Каталов є президентом компанії "Елкомсофт" (вона ж - Elcom LTD), й не згодний зі звинуваченням США. (До речі, DMCA - це відносно новий закон, й вироків за його порушення американська влада ще стосовно жодної фізичної чи юридичної особи не виносила.) Таким чином, все стало на свої місця. По-перше, вдалося з'ясувати, що Elcom LTD - це російська кампанія, яка працює на ниві програмування, яке янкі вважають незаконним. По-друге, що Alexandre Katalov не є провідним адміністратором комп'ютерних мереж органів влади України, а, так би мовити, відтепер - суб'єктом міжнародного права.
Природньо, що з'ясувавши такі цікаві факти, втримати себе від бодай мінімального розслідування, що все це значить і який існує зв'язок між Банковою, Луганщиною та далекою Москвою, було неможливо.
Версій було кілька. Припустимо, "Елком" централізовано постачав для українських органів влади свої програмні рішення. Якщо це ПЗ (програмне забезпечення), до якого мають претензії США, то нашим владним установам нічого не загрожує: вони - споживачі, яким було не відомо про якісь можливі порушення. З іншого боку, очевидним є той факт, що ліцензійні програми обов'язково реєструються на різних власників. Кожна ліцензійна програма має свій код, який ніколи не дублюється. Якщо назва установи може повторюватися у вихідних даних .doc-файлів, то власники комп'ютерів - аж ніяк, хіба що дійсно Alexandre Katalov придбав не одну програму й зареєстрував їх усіх на себе. Але водночас продавати їх в Україні ("під своїм ім'ям") він не може, навіть будучи офіційним дистриб'ютором продуктів Microsoft на теренах СНД. На ексклюзивній "одиничності" побудована вся філософія захисту ліцензійних продуктів від можливості копіювання.
Таким чином, в який бік не повернеш у своїх судженнях, все одно натикаєшся на ознаки pirate. Щось тут не так. Це ж підтвердили консультації з досвідченими комп'ютерниками.
...Все виявилося надто просто. УП отримала лист від виконавчого директора компанії "Елкомсофт" Володимира Каталова, яким він дав вичерпну відповідь на наш запит електронною поштою з проханням пояснити природу такого збігу.
Отже: "Наша компанія була однією з перших, хто легально купив MS Office 95 (Rus) в Москві - а можливо, і в Росії. Тоді це був ще дискетний варіант. Проставили на один з своїх комп'ютерів; при установці запитали ім'я і компанію - чесно ввели, і ця інформація прописалася на першу дискетку (так, що при подальших інсталяціях її вже не можна міняти). Потім комплект дискет у нас хтось потяг з офісу, дав "другові", і буквально через місяць ця версія з'явилася вже на піратських CD. Так що всі організації, з яких до Вас попали документи з нашими даними, користуються піратською версією Office, яка колись "пішла" від нас".
За використання піратської продукції санкцій проти України ще не застосовували. Убогий бюджет, убога держава. Її владні установи не можуть собі дозволити купувати ліцензійні програми. Пакет Microsoft Office 2000 коштує приблизно (у офіційного дистриб'ютера) 150$. Це дійсно дорого, якщо говорити про загальнодержавні потреби. Але, чорт забирай, кошти на комп'ютери для владних установ є! А ціна на техніку на гатунок вище, аніж на ПЗ. Більшість посадових осіб й гадки не має, як воно працює, для них комп'ютер, як це не банально звучить, частина інтер'єру. На ці "меблі" гроші є, а на начиння - ні!
Зареєстрований на "Елкомсофт" MS Office 95 (Rus) є в кожній державній установі. Якщо не на цю структуру, то на іншу. Це ясно як божий день. Луганська держадміністрація - живий приклад сьогодення. Про яку боротьбу з піратством може йти мова, якщо державні органи влади - споживачі піратської продукції. Є попит, є пропозиція. Це єдиний закон ринку, що успішно працює в Україні.
Замість післямови
Зі слів прем'єр-міністра України Анатолія Кінаха, у разі введення США торгових санкцій щодо українських експортерів через недотримання Києвом прав інтелектуальної власності, збитки вітчизняних підприємств складуть, як мінімум, $400 млн. в рік. Про це глава уряду заявив на прес-конференції в Вашингтоні, відповідаючи на питання про можливість введення Вашингтоном таких санкцій вже з 1 листопада, оскільки Верховна Рада України не ухвалила досі відповідного закону про захист прав інтелектуальної власності.
Кінах зазначив, що уряд підрахував ці збитки "в розрізі кожного підприємства з урахуванням кількості робочих місць, що втрачаються у разі введення таких санкцій". Всі розрахунки передані в Верховну Раду, в кожний парламентський комітет і фракцію, щоб "народні депутати відчували відповідальність за втрати національної економіки", додав прем'єр.
Кінах повідомив, що в цей час за допомогою американських експертів завершується робота над законопроектом про захист прав інтелектуальної власності для подання цього документа у другому читанні в парламент. Він зазначив, що цей документ буде розглядатися Верховною Радою у другому читанні 15 листопада.
У зв'язку з цим Кінах висловив надію, що в Верховній Раді "знайдеться відповідна кількість народних депутатів", які, переймаючись долею України, приймуть цей документ у другому читанні і загалом. При цьому прем'єр заявив, що із свого боку уряд України зробить все необхідне для прозорої ринкової конкуренції на ринку інтелектуальної власності.
Степан Наждак, УП, 31.10.2001, 15:03
Побутує думка, що стороння особа може ідентифікувати чийсь комп'ютер або його власника лише у випадку, якщо перший підключений до інтернет, а другий ним користується. Все правильно. Якщо ваш комп'ютер спілкується лише з електророзеткою й не знайомий з телефонним дротом, шансів вести private спосіб життя значно більше. В такому випадку виявити ваші секрети практично неможливо. Але рано чи пізно настане день, коли ваш електронний друг увійде в мережу. Це неминучість. Турбуючись про private, можна довго й нудно викачувати відповідні freeware, яких в інтернеті "тонни". Але й в такому випадку анонімність та безпека не будуть вам гарантовані. Проколотися можна на дрібничці.
Є надзвичайно простий спосіб з'ясувати чимало цікавих речей не лише про чийсь комп'ютер, але й про його власника, а іноді й про, скажімо так, тенденції в суспільно-політичному житті.
Все дуже просто. Приміром, у вас є .doc-файл, який вам передали на дискеті, або прислали електронною поштою. Ви вмикаєте машину, запускаєте Microsoft Word, далі йдете таким шляхом - Файл - Свойства (укр. - Властивості) - Документ. Там є два цікавих рядки - Автор та Учреждение (укр. - Установа) Якщо текст не зазнавав редагування, тут будуть вказані вихідні дані того комп'ютера, на якому він створювався. Ці дані прописуються в системних файлах, або під час інсталяції якої-небудь версії Windows (на певному етапі цієї процедури потрібно ввести певні імена комп'ютера та його власника), або при установці якоїсь програми, яка разом з серійним номером "просить" вписати ім'я, прізвище, установу. Якщо, наприклад, програма MS Office не ліцензована, часто комп'ютери, які знаходяться в різних куточках світу (терени СНД), мають ідентичні вихідні дані, через те, що на них встановлена одна й та сама піратська версія MS Office, яку хтось легально придбав, а інший хтось нелегально розповсюдив.
Переважна більшість юзерів (користувачів) не особливо замислюється над тим, як варто назвати власний РС і або вводить якісь умовні дані, або правдиві. Для початку ми торкнемося тих, хто йде другим шляхом, а саме - не вважає за потрібне якось маскуватися й при цьому припускається неабияких помилок. Й наперед констатуємо кілька істин - не завжди потрібно зламувати чиюсь систему, користуватися послугами "троянського коня", "хакати" мережу абощо. Достатньо ковирнути там, де потрібно, й на тебе поллється потік приголомшливої інформації. Білл Гейтс потурбувався. Закладена в MS Office розробниками функція "все бачу, все чую", вельми корисна річ для допитливого користувача.
Автор цих рядків має чималу колекцію Word-файлів, які припадають кіберпилюкою на вінчестері лише через те, що вони у своїх вихідних даних містять надто цікаву інформацію.
З електронної адреси ok@alternativ.kiev.ua нещодавно було розіслано повідомлення у .RTF-форматі (відкривається Word'ом) прес-служби СДПУ(о) про дані опитування на тему довіри до політиків проведених в травні та вересні 2001 року фірмою "Социс" та фондом "Демократичні ініціативи". Віктор Медведчук відповідно до результатів посів п'яте місце. Але не це суть важливо. Кожен уважний читач, який вважає своїм обов'язком зазирнути у вихідні дані повідомлення, побачив (увага, міцно тримайтеся за стілець!) - автор: Погребинский М. Б.; установа - КЦПІК. Яке відношення має КЦПІК до опитування фірми "Социс" та фонду "Демократичні ініціативи" наразі невідомо. Отож, це свідчить як мінімум про те, що інформація про рейтинг першого есдека готувалася на комп'ютері відомого політолога.
Або інший приклад. Текст "Заява Голови СДПУ(О) Віктора Медведчука у зв'язку із початком роботи чергової сесії Верховної Ради", який на початку вересня був розісланий у ЗМІ, має такі вихідні дані: автор - Kiselev A. P.; установа - KCP&C. Тобто все той же КЦПІК, але, так би мовити, на англомовний манер.
Машину не обдуриш. Якщо прес-служба СДПУ(о) надсилає повідомлення "від Погребинського", значить це потрібно сприймати саме так, а не інакше. Навряд чи Київський центр політології та конфліктології "списав" техніку (разом з її вихідними даними) соціал-демократам. Есдеки далеко не бідні, щоб просити політолога стати меценатом. КЦПІК є структурним підрозділом прес-служби СДПУ(о)?
Кожен передплатник української версії УНІАН може переконатися, що між інформагентством та "Укрсоцбанком" є певний зв'язок. Знову ж таки, достатньо піти згаданим шляхом (Файл - Свойства - Документ). Автором шести щоденних випусків є Марина О., а установою - "Укрсоцбанк". Дивний факт, чи не так? Але залишимо поза увагою міркування на цю тему. Варто лише зазначити, що такий збіг, очевидно, не є випадковим.
Можна навести ще чимало цікавих прикладів, як легковажні політюзери бавляться в комп'ютери. Однак час перейти до "ляпу" іншого гатунку.
Все написане вище - прелюдія до того, про що йтиметься далі. Читач, гадається, зрозумів принцип нашої "примусової ідентифікації". Тому від pulp fiction перейдемо до серйозного чтива.
У моїй колекції вже давно зберігалися три .doc-файли з адміністрації українського президента. Лежать ці файли на вінчестері півтора роки. Потрапили вони сюди з дискети. То були часи, коли електронна пошта ще не увійшла в повномасштабний ужиток в органах української влади. Тож переважно ті чи інші матеріали передавалися з рук у руки дискетою. Часто з потрібним файлом передавалася ще купа інформації - хтось не догледів, забув стерти, або не зумів, передав третій людині й файли опинялися у сторонньої особи. Ані історичної, ані культурної, ані комерційної цінності згадані .doc'и не мають. Грифів "таємно" або "для службового користування" також не містять. Це два планових привітання Леоніда Кучми та текст його виступу (зверніть увагу на вихідні дані):
1. Привітання Президента України Верховного головнокомандувача ЗСУ Леоніда Кучми з нагоди Дня танкістів. 12 вересня 1999 р. (Автор - Микола; установа - Elcom LTD.)
2. Привітання особовому складу Харківського інституту танкових військ при Харківському державному політехнічному університеті. 12 вересня 1999 р. (Автор - Alexandre Katalov; установа - Elcom LTD.)
3. Виступ Президента України Леоніда Кучми на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони України. 23 листопада 1999 р. (Автор: Alexandre Katalov; установа - Генеральная военная инспекция.)
Як бачимо, вихідні дані файлів мають чимало спільного й, на перший погляд, мало цікавого. Очевидно, Alexandre Katalov - це провідний фахівець комп'ютерного відділу управління справами АП, який відповідає за програмне забезпечення для тамтешньої техніки, а Elcom LTD - це фірма-постачальник компів для АП...
І от, нещодавно отримую черговий "спам" - так званий факт-реліз прес-служби Луганської облдержадміністрації, де йдеться про регіональні новини. Автором цього документу, як виявилося, є все той же Alexandre Katalov, а установою знайома нам - Elcom LTD. Відтак стало зрозуміло, що попередні припущення - хибні.
Й тут на допомогу прийшов інтернет-всезнайка. Мережеві пошукові системи на запит про Elcom LTD видали кілька однотипних посилань. Наведемо одне з них: "Влада США висунула п'ять пунктів звинувачення проти Склярова та "Елкомсофт". (Це заголовок, далі - текст повідомлення.) Представники властей США висунули п'ять пунктів звинувачення в порушенні американського "Акту (закону) про авторські права в цифровому тисячолітті" (Digital Millennium Copyright Act - DMCA) проти раніше заарештованого в США Дмитра Склярова та його роботодавця - російської комп'ютерної фірми "Елкомсофт". Американські власті вважають, що обидва суб'єкти звинувачення порушили DMCA, оскільки виготовляли та продавали програмне забезпечення, яке дозволяло читати електронні тексти в обхід захисту, який в свою чергу забезпечував дотримання авторських прав..." Це повідомлення агентство Reuters розповсюдило на початку серпня цього року.
З іншого посилання ми дізналися, що Олександр Каталов є президентом компанії "Елкомсофт" (вона ж - Elcom LTD), й не згодний зі звинуваченням США. (До речі, DMCA - це відносно новий закон, й вироків за його порушення американська влада ще стосовно жодної фізичної чи юридичної особи не виносила.) Таким чином, все стало на свої місця. По-перше, вдалося з'ясувати, що Elcom LTD - це російська кампанія, яка працює на ниві програмування, яке янкі вважають незаконним. По-друге, що Alexandre Katalov не є провідним адміністратором комп'ютерних мереж органів влади України, а, так би мовити, відтепер - суб'єктом міжнародного права.
Природньо, що з'ясувавши такі цікаві факти, втримати себе від бодай мінімального розслідування, що все це значить і який існує зв'язок між Банковою, Луганщиною та далекою Москвою, було неможливо.
Версій було кілька. Припустимо, "Елком" централізовано постачав для українських органів влади свої програмні рішення. Якщо це ПЗ (програмне забезпечення), до якого мають претензії США, то нашим владним установам нічого не загрожує: вони - споживачі, яким було не відомо про якісь можливі порушення. З іншого боку, очевидним є той факт, що ліцензійні програми обов'язково реєструються на різних власників. Кожна ліцензійна програма має свій код, який ніколи не дублюється. Якщо назва установи може повторюватися у вихідних даних .doc-файлів, то власники комп'ютерів - аж ніяк, хіба що дійсно Alexandre Katalov придбав не одну програму й зареєстрував їх усіх на себе. Але водночас продавати їх в Україні ("під своїм ім'ям") він не може, навіть будучи офіційним дистриб'ютором продуктів Microsoft на теренах СНД. На ексклюзивній "одиничності" побудована вся філософія захисту ліцензійних продуктів від можливості копіювання.
Таким чином, в який бік не повернеш у своїх судженнях, все одно натикаєшся на ознаки pirate. Щось тут не так. Це ж підтвердили консультації з досвідченими комп'ютерниками.
...Все виявилося надто просто. УП отримала лист від виконавчого директора компанії "Елкомсофт" Володимира Каталова, яким він дав вичерпну відповідь на наш запит електронною поштою з проханням пояснити природу такого збігу.
Отже: "Наша компанія була однією з перших, хто легально купив MS Office 95 (Rus) в Москві - а можливо, і в Росії. Тоді це був ще дискетний варіант. Проставили на один з своїх комп'ютерів; при установці запитали ім'я і компанію - чесно ввели, і ця інформація прописалася на першу дискетку (так, що при подальших інсталяціях її вже не можна міняти). Потім комплект дискет у нас хтось потяг з офісу, дав "другові", і буквально через місяць ця версія з'явилася вже на піратських CD. Так що всі організації, з яких до Вас попали документи з нашими даними, користуються піратською версією Office, яка колись "пішла" від нас".
За використання піратської продукції санкцій проти України ще не застосовували. Убогий бюджет, убога держава. Її владні установи не можуть собі дозволити купувати ліцензійні програми. Пакет Microsoft Office 2000 коштує приблизно (у офіційного дистриб'ютера) 150$. Це дійсно дорого, якщо говорити про загальнодержавні потреби. Але, чорт забирай, кошти на комп'ютери для владних установ є! А ціна на техніку на гатунок вище, аніж на ПЗ. Більшість посадових осіб й гадки не має, як воно працює, для них комп'ютер, як це не банально звучить, частина інтер'єру. На ці "меблі" гроші є, а на начиння - ні!
Зареєстрований на "Елкомсофт" MS Office 95 (Rus) є в кожній державній установі. Якщо не на цю структуру, то на іншу. Це ясно як божий день. Луганська держадміністрація - живий приклад сьогодення. Про яку боротьбу з піратством може йти мова, якщо державні органи влади - споживачі піратської продукції. Є попит, є пропозиція. Це єдиний закон ринку, що успішно працює в Україні.
Замість післямови
Зі слів прем'єр-міністра України Анатолія Кінаха, у разі введення США торгових санкцій щодо українських експортерів через недотримання Києвом прав інтелектуальної власності, збитки вітчизняних підприємств складуть, як мінімум, $400 млн. в рік. Про це глава уряду заявив на прес-конференції в Вашингтоні, відповідаючи на питання про можливість введення Вашингтоном таких санкцій вже з 1 листопада, оскільки Верховна Рада України не ухвалила досі відповідного закону про захист прав інтелектуальної власності.
Кінах зазначив, що уряд підрахував ці збитки "в розрізі кожного підприємства з урахуванням кількості робочих місць, що втрачаються у разі введення таких санкцій". Всі розрахунки передані в Верховну Раду, в кожний парламентський комітет і фракцію, щоб "народні депутати відчували відповідальність за втрати національної економіки", додав прем'єр.
Кінах повідомив, що в цей час за допомогою американських експертів завершується робота над законопроектом про захист прав інтелектуальної власності для подання цього документа у другому читанні в парламент. Він зазначив, що цей документ буде розглядатися Верховною Радою у другому читанні 15 листопада.
У зв'язку з цим Кінах висловив надію, що в Верховній Раді "знайдеться відповідна кількість народних депутатів", які, переймаючись долею України, приймуть цей документ у другому читанні і загалом. При цьому прем'єр заявив, що із свого боку уряд України зробить все необхідне для прозорої ринкової конкуренції на ринку інтелектуальної власності.