Мажоритарна карта Трудової України
11/03/2001 | НеДохтор
Про тактику проходу Трудової України у ВР, де будуть висуватися Деркачі та інше читайте:
Дзеркало тижня
№ 43 (367) субота, 3-9 листопaда 2001 року
http://www.zn.kiev.ua/statya.php?id=32800
--------------
… І СПИСОК, «СЫН ОШИБОК ТРУДНЫХ»
Ольга ДМИТРИЧЕВА
Список. Не Сейшели і Каріби. Передвиборний список. Ось те заповітне місце, куди відтепер страшенно хочеться потрапити десяткам і сотням громадян України. Ось те, що регулярно сниться багатьом із них, примушуючи усміхатися уві сні, коли рідне прізвище красується в перших рядках, і прокидатися в холодному поту, якщо раптом воно привидиться в самісінькому хвості. Ось той предмет розкоші, який раз на чотири роки для багатьох перетворюється на товар першої необхідності, у який вкладаються цілі статки, через який стають заклятими ворогами давні друзі, руйнуються ілюзії та партійні блоки. І при цьому — жодної гарантії, що, навіть заволодівши одним із перших номерів списку, ти отримаєш щасливий квиток у парламент, якщо, звісно, це не список Комуністичної партії. То чи варті витрачених нервів і зіпсованих стосунків усі ці відсотково-спискові муки? Нормальні герої, особливо якщо вони схильні до тверезої оцінки свого партійного рейтингу, завжди йдуть в обхід. І в надрах «Трудової України» народився список дещо іншого типу. Ні, в ньому теж значаться прізвища кандидатів у депутати, ось тільки балотуються вони не за партійним списком, а в мажоритарних округах.
Судячи з представлених у документі (підписаному лідером депутатської групи «Трудова Україна» і членом політвиконкому партії Ігорем Шаровим) прізвищ, провідні партійні кадри «трудовиків» кинуто на одномандатні округи. З чого випливає: скандалу, подібного до того, який, час від часу загострюючись, жевріє в «Нашій Україні», у блоці «За єдину Україну» не передбачається. У принципі, те, що «ТУ» віддасть перевагу оранню електорального поля старим дідівським мажоритарним методом, прогнозувалося давно. І причина не тільки в небажанні випробовувати на міцність і без того не найміцніший із передвиборних блоків, не тільки орієнтування на ринку реальних уподобань виборця, а й елементарний умовивід: якщо в складі нинішньої депутатської групи «трудовиків» ледь не дев’яносто відсотків міцних мажоритарників, то який сенс їм ставати списочниками?
Найбільшу кількість округів «ТУ» планує взяти у вотчині одного зі своїх лідерів Віктора Пінчука — Дніпропетровській області. При цьому, окрім залишених на своїх старих місцях Геннадія Васильєва і того ж Віктора Михайловича, решта, котрі намірилися окопатися на плацдармі «Громади» під час минулих виборів, — «новачки». Зате які! За винятком округу, в якому нинішній член депутатської групи «Трудова Україна» Анатолій Білик тихо поступиться місцем начальнику головного управління СБУ в Дніпропетровській області Олександру Косьяненку, ну і, може, Геннадій Балашов, котрий вже записався в першу п’ятірку «Яблука», не стане сперечатися з генеральним директором АТЗТ «Созидатель» Леонідом Турчиним, Дніпропетровщину очікують серйозні передвиборні баталії. Так, на місце глави обласної організації Аграрної партії Валерія Мартиновського, який значиться нині в лавах депутатської групи «Солідарність», коли вірити списку Шарова, мітить Віктор Омелич, котрий пройшов у нинішній парламент під тринадцятим номером списку «Громади». Просто дивуєшся, наскільки вибаглива і непередбачувана іноді політична доля! Мартиновський свого часу також входив у фракцію Павла Лазаренка. Можливо, Валерій Павлович цього разу волітиме йти в парламент за списком «заєдиністів» у квоті АПУ, але навіть якщо так, то навряд чи не передасть свій округ «у спадщину» комусь зі своїх однопартійців. Те ж саме стосується і Сергія Чукмасова, котрий перебуває в лавах парламентської фракції об’єднаних соціал-демократів, у спаринг якому «трудовики» висувають Віктора Веретенникова, гендиректора одного з великих комбінатів на Дніпропетровщині. Олександр Жир, який засмучений через відмову дати місце в списку «Нашої України» за квотою партії «Реформи і порядок», зажуриться ще більше після того, як дізнається прізвище висуванця «ТУ». Спробувати депутатського щастя в пенатах нинішнього глави депутатської слідчої комісії у справі Гонгадзе й інших резонансних справах вирішив начальник кримінальної міліції УВС Дніпропетровської області Віктор Драчевський. Можна уявити собі кількість і якість шумових ефектів, якими буде супроводжуватися передвиборна кампанія в
35-му одномандатному, якщо Олександр Олександрович усе ж схилиться до мажоритарки... А в сусідньому 36-му висувається екс-глава СБУ Леонід Деркач. Слід гадати, Іван Кириленко, чий округ облюбував Леонід Васильович, планує ввійти в першу п’ятірку списку «За єдину Україну» і встиг повідомити про це керівництво союзницької партії.
У Криму «ТУ» збирається просувати п’ятьох: старих стріляних Льва Миримського, Сергія Іванова, Анатолія Раханського, Валерія Горбатова, також нового необстріляного, зате гендиректора корпорації «Лани України», Олега Лантуха. Ще одна потенційно конфліктна ситуація: Лантух уписаний в округ Олександра Стояна, який перебуває в «Солідарності» і, відповідно, «Нашій Україні». Хитромудра комбінація затівається в севастопольських округах. Обраний у нинішнє скликання Верховної Ради по 224-му (м. Севастополь) округу Сергій Кондратевський іде на сусідній, «хазяїном» якого з минулих виборів є комуніст Вадим Зачосов. Свій же рідний, чи то за велінням чуйного серця, чи то за наказом партії, він віддає Івану Єрмакову, нині керівнику територіальної організації «Трудової України», а в минулому батьку-керівнику міста-героя. Патронат прем’єр-міністра автономії, судячи з усього, має забезпечити безперешкодне здійснення електоральних планів «трудовиків» на кримському напрямі. Хоча, з іншого боку, не зовсім зрозуміло, навіщо витрачати фінансовий, організаційний та інші ресурси на перемогу Валерія Горбатова, якщо після перемоги все одно доведеться складати із себе депутатські повноваження. Чи у стійкості крісла під нещодавно призначеним кримським прем’єром почали виникати серйозні сумніви? То краще записали б його в передвиборний реєстр блоку, тоді складання повноважень проходило б із користю для справи: на звільнене місце у депутатському залі прийшла б своя людина, котра зайняла б місце після останнього у списку тих, що пройшли до парламенту. Чи сумніви в тому, що «За ЄдУ» подолає відсотковий бар’єр ще глибші?
У решті областей, серед яких, щоправда, залишаються неохоплені «трудовиками» Івано-Франківська, Черкаська, Чернівецька, Львівська, Рівненська й абсолютно недоторкана Донецька (наше шанування, Партія регіонів!) виставлено по одному, по два, від сили по три кандидати. У Запорізькій області це «старички» Анатолій Мангул, Ярослав Сухий і «свіженька» Олена Якименко, на тендітні вчительські плечі якої випадає боротьба з комуністом Віктором Понеділком. У Тернопільській області — начальник місцевого вокзалу Анатолій Фігурський і директор медучилища Петро Мазур, які «переходять дорогу» окружним старожилам Ярославу Джоджику і Михайлу Ратушному. Приготовлено сюрприз і соціал-демократу Нестору Шуфричу, в окрузі якого планується всіма трудоукраїнськими силами підтримувати начальника одного з управлінь обласної державної адміністрації Володимира Приходька. А також рухівцю Лесю Танюку, виборці якого, якщо «трудовикам» нічого не завадить, цілком можуть проголосувати за головного лікаря Тернопільської дитячої лікарні. Не забуто і президента фестивалю «Таврійські ігри» Миколу Баграєва, котрий отримав розподіл у Херсонську область в округ вірного ленінця Андрія Снігача.
Юлій Іоффе, Андрій Деркач, Валентина Гошовська, Григорій Дашутін, Олександр Єдін, Микола Кириченко, Юрій Спіженко, Тетяна Засуха, Євген Смирнов, Олександр Шпак, Олександр Свирида, Світлана Друзюк, Володимир Мазуренко й Адам Чикал підуть на штурм своїх же, вже одного разу завойованих округів. А ось Світлані Синенко доведеться витримати явно нерівний поєдинок із Григорієм Омельченком в його окрузі на Полтавщині. Спробує зробити другий підхід до снаряду сам Ігор Шаров, який програв на минулих виборах у, скажімо прямо, не зовсім чесній боротьбі з Ганною Антоньєвою. Зайнята нині вихованням своєї недавно народженої дитини, соратниця Олександра Волкова навряд чи з колишньою старанністю зможе присвятити себе передвиборній кампанії цього разу. Тому, напевно, Ігор Федорович запланував свій кандидатський забіг у тому ж славному 98-му окрузі міста Кіровограда.
Результати нескладних математичних дій показують: мажоритарним шляхом «Трудова Україна» прийде в парламент у значно більшому складі, аніж вона змогла б це зробити шляхом партійно-списковим. Навіть якщо зробити поправку на неминучі втрати, що торкнуться «списку Шарова» на шляху його членів у вищий законодавчий орган, все одно виходить чимала фракція, майже в тому ж кількісному складі, що існує й нині. Як відомо, зараз в лавах депутатської групи «ТУ» налічується 46 багнетів. Це близько 20 відсотків депутатського корпусу. Навіть зі знижкою на передвиборні ризики в новий парламент цілком може потрапити відсотків 10 «трудовиків». А на такий успіх навряд чи може розраховувати навіть весь блок «За ЄдУ» разом узятий. Цікаво, які плани в Сергія Тигипка? Його прізвище в «списку Шарова» не значиться. Або він змирився з долею жертви, принесеної «трудовиками» на вівтар блокової ідеї, або просто знає те, що приховано від очей його однопартійців?
--------------
Дзеркало тижня
№ 43 (367) субота, 3-9 листопaда 2001 року
http://www.zn.kiev.ua/statya.php?id=32800
--------------
… І СПИСОК, «СЫН ОШИБОК ТРУДНЫХ»
Ольга ДМИТРИЧЕВА
Список. Не Сейшели і Каріби. Передвиборний список. Ось те заповітне місце, куди відтепер страшенно хочеться потрапити десяткам і сотням громадян України. Ось те, що регулярно сниться багатьом із них, примушуючи усміхатися уві сні, коли рідне прізвище красується в перших рядках, і прокидатися в холодному поту, якщо раптом воно привидиться в самісінькому хвості. Ось той предмет розкоші, який раз на чотири роки для багатьох перетворюється на товар першої необхідності, у який вкладаються цілі статки, через який стають заклятими ворогами давні друзі, руйнуються ілюзії та партійні блоки. І при цьому — жодної гарантії, що, навіть заволодівши одним із перших номерів списку, ти отримаєш щасливий квиток у парламент, якщо, звісно, це не список Комуністичної партії. То чи варті витрачених нервів і зіпсованих стосунків усі ці відсотково-спискові муки? Нормальні герої, особливо якщо вони схильні до тверезої оцінки свого партійного рейтингу, завжди йдуть в обхід. І в надрах «Трудової України» народився список дещо іншого типу. Ні, в ньому теж значаться прізвища кандидатів у депутати, ось тільки балотуються вони не за партійним списком, а в мажоритарних округах.
Судячи з представлених у документі (підписаному лідером депутатської групи «Трудова Україна» і членом політвиконкому партії Ігорем Шаровим) прізвищ, провідні партійні кадри «трудовиків» кинуто на одномандатні округи. З чого випливає: скандалу, подібного до того, який, час від часу загострюючись, жевріє в «Нашій Україні», у блоці «За єдину Україну» не передбачається. У принципі, те, що «ТУ» віддасть перевагу оранню електорального поля старим дідівським мажоритарним методом, прогнозувалося давно. І причина не тільки в небажанні випробовувати на міцність і без того не найміцніший із передвиборних блоків, не тільки орієнтування на ринку реальних уподобань виборця, а й елементарний умовивід: якщо в складі нинішньої депутатської групи «трудовиків» ледь не дев’яносто відсотків міцних мажоритарників, то який сенс їм ставати списочниками?
Найбільшу кількість округів «ТУ» планує взяти у вотчині одного зі своїх лідерів Віктора Пінчука — Дніпропетровській області. При цьому, окрім залишених на своїх старих місцях Геннадія Васильєва і того ж Віктора Михайловича, решта, котрі намірилися окопатися на плацдармі «Громади» під час минулих виборів, — «новачки». Зате які! За винятком округу, в якому нинішній член депутатської групи «Трудова Україна» Анатолій Білик тихо поступиться місцем начальнику головного управління СБУ в Дніпропетровській області Олександру Косьяненку, ну і, може, Геннадій Балашов, котрий вже записався в першу п’ятірку «Яблука», не стане сперечатися з генеральним директором АТЗТ «Созидатель» Леонідом Турчиним, Дніпропетровщину очікують серйозні передвиборні баталії. Так, на місце глави обласної організації Аграрної партії Валерія Мартиновського, який значиться нині в лавах депутатської групи «Солідарність», коли вірити списку Шарова, мітить Віктор Омелич, котрий пройшов у нинішній парламент під тринадцятим номером списку «Громади». Просто дивуєшся, наскільки вибаглива і непередбачувана іноді політична доля! Мартиновський свого часу також входив у фракцію Павла Лазаренка. Можливо, Валерій Павлович цього разу волітиме йти в парламент за списком «заєдиністів» у квоті АПУ, але навіть якщо так, то навряд чи не передасть свій округ «у спадщину» комусь зі своїх однопартійців. Те ж саме стосується і Сергія Чукмасова, котрий перебуває в лавах парламентської фракції об’єднаних соціал-демократів, у спаринг якому «трудовики» висувають Віктора Веретенникова, гендиректора одного з великих комбінатів на Дніпропетровщині. Олександр Жир, який засмучений через відмову дати місце в списку «Нашої України» за квотою партії «Реформи і порядок», зажуриться ще більше після того, як дізнається прізвище висуванця «ТУ». Спробувати депутатського щастя в пенатах нинішнього глави депутатської слідчої комісії у справі Гонгадзе й інших резонансних справах вирішив начальник кримінальної міліції УВС Дніпропетровської області Віктор Драчевський. Можна уявити собі кількість і якість шумових ефектів, якими буде супроводжуватися передвиборна кампанія в
35-му одномандатному, якщо Олександр Олександрович усе ж схилиться до мажоритарки... А в сусідньому 36-му висувається екс-глава СБУ Леонід Деркач. Слід гадати, Іван Кириленко, чий округ облюбував Леонід Васильович, планує ввійти в першу п’ятірку списку «За єдину Україну» і встиг повідомити про це керівництво союзницької партії.
У Криму «ТУ» збирається просувати п’ятьох: старих стріляних Льва Миримського, Сергія Іванова, Анатолія Раханського, Валерія Горбатова, також нового необстріляного, зате гендиректора корпорації «Лани України», Олега Лантуха. Ще одна потенційно конфліктна ситуація: Лантух уписаний в округ Олександра Стояна, який перебуває в «Солідарності» і, відповідно, «Нашій Україні». Хитромудра комбінація затівається в севастопольських округах. Обраний у нинішнє скликання Верховної Ради по 224-му (м. Севастополь) округу Сергій Кондратевський іде на сусідній, «хазяїном» якого з минулих виборів є комуніст Вадим Зачосов. Свій же рідний, чи то за велінням чуйного серця, чи то за наказом партії, він віддає Івану Єрмакову, нині керівнику територіальної організації «Трудової України», а в минулому батьку-керівнику міста-героя. Патронат прем’єр-міністра автономії, судячи з усього, має забезпечити безперешкодне здійснення електоральних планів «трудовиків» на кримському напрямі. Хоча, з іншого боку, не зовсім зрозуміло, навіщо витрачати фінансовий, організаційний та інші ресурси на перемогу Валерія Горбатова, якщо після перемоги все одно доведеться складати із себе депутатські повноваження. Чи у стійкості крісла під нещодавно призначеним кримським прем’єром почали виникати серйозні сумніви? То краще записали б його в передвиборний реєстр блоку, тоді складання повноважень проходило б із користю для справи: на звільнене місце у депутатському залі прийшла б своя людина, котра зайняла б місце після останнього у списку тих, що пройшли до парламенту. Чи сумніви в тому, що «За ЄдУ» подолає відсотковий бар’єр ще глибші?
У решті областей, серед яких, щоправда, залишаються неохоплені «трудовиками» Івано-Франківська, Черкаська, Чернівецька, Львівська, Рівненська й абсолютно недоторкана Донецька (наше шанування, Партія регіонів!) виставлено по одному, по два, від сили по три кандидати. У Запорізькій області це «старички» Анатолій Мангул, Ярослав Сухий і «свіженька» Олена Якименко, на тендітні вчительські плечі якої випадає боротьба з комуністом Віктором Понеділком. У Тернопільській області — начальник місцевого вокзалу Анатолій Фігурський і директор медучилища Петро Мазур, які «переходять дорогу» окружним старожилам Ярославу Джоджику і Михайлу Ратушному. Приготовлено сюрприз і соціал-демократу Нестору Шуфричу, в окрузі якого планується всіма трудоукраїнськими силами підтримувати начальника одного з управлінь обласної державної адміністрації Володимира Приходька. А також рухівцю Лесю Танюку, виборці якого, якщо «трудовикам» нічого не завадить, цілком можуть проголосувати за головного лікаря Тернопільської дитячої лікарні. Не забуто і президента фестивалю «Таврійські ігри» Миколу Баграєва, котрий отримав розподіл у Херсонську область в округ вірного ленінця Андрія Снігача.
Юлій Іоффе, Андрій Деркач, Валентина Гошовська, Григорій Дашутін, Олександр Єдін, Микола Кириченко, Юрій Спіженко, Тетяна Засуха, Євген Смирнов, Олександр Шпак, Олександр Свирида, Світлана Друзюк, Володимир Мазуренко й Адам Чикал підуть на штурм своїх же, вже одного разу завойованих округів. А ось Світлані Синенко доведеться витримати явно нерівний поєдинок із Григорієм Омельченком в його окрузі на Полтавщині. Спробує зробити другий підхід до снаряду сам Ігор Шаров, який програв на минулих виборах у, скажімо прямо, не зовсім чесній боротьбі з Ганною Антоньєвою. Зайнята нині вихованням своєї недавно народженої дитини, соратниця Олександра Волкова навряд чи з колишньою старанністю зможе присвятити себе передвиборній кампанії цього разу. Тому, напевно, Ігор Федорович запланував свій кандидатський забіг у тому ж славному 98-му окрузі міста Кіровограда.
Результати нескладних математичних дій показують: мажоритарним шляхом «Трудова Україна» прийде в парламент у значно більшому складі, аніж вона змогла б це зробити шляхом партійно-списковим. Навіть якщо зробити поправку на неминучі втрати, що торкнуться «списку Шарова» на шляху його членів у вищий законодавчий орган, все одно виходить чимала фракція, майже в тому ж кількісному складі, що існує й нині. Як відомо, зараз в лавах депутатської групи «ТУ» налічується 46 багнетів. Це близько 20 відсотків депутатського корпусу. Навіть зі знижкою на передвиборні ризики в новий парламент цілком може потрапити відсотків 10 «трудовиків». А на такий успіх навряд чи може розраховувати навіть весь блок «За ЄдУ» разом узятий. Цікаво, які плани в Сергія Тигипка? Його прізвище в «списку Шарова» не значиться. Або він змирився з долею жертви, принесеної «трудовиками» на вівтар блокової ідеї, або просто знає те, що приховано від очей його однопартійців?
--------------