Відповіді

• 2001.11.10 | Ольга

  Найважливіші для України події сьогодні відбуваються в Грузії

  Останні події в Грузії і "Україна без Кучми" мають так багато аналогій, що варто замислитись: "Що тут і там відбувається? Демократична революція, як каже Чемерис? Боротьба за владу? Росіяни хочуть контролювати Грузію і Україну? Чи це хочуть зробити американці?".
  
  Можливо, дійсно, всі країни СНД чекає те, що відбувається в Грузії і рік тому відбувалось в Україні? Можливо, дісно є надія?
  
  Для "затравки дискусії подаю статтю Чемериса на цю тему з сайту "ЗМІНА".
  
  КІНЕЦЬ АВТОРИТАРИЗМУ?
  Те, що почала “Україна без Кучми”, завершить “Грузія без Шеварднадзе”
  Чемерис Володимир, "ЗМІна", 2001-11-03 23:10:00
  
  Нас весь час переконуть: те, що відбувається в Грузії (там, після вибуху студентського протесту, у відставку пішов весь уряд, генеральний прокурор і директор державного телебачення) – акція, спланована якимись загадковими силами (абхазського, російського чи внутрішньогрузинського походження). Рік тому нас у подібних речах переконували і в Україні.
  
  
  Нас, з російських і українських телеканалів і газет, переконують в тому, що “заварушку” в Грузії організували місцеві “суркіси”. Для того, щоб половити рибку у скаламученій водичці і досягти своїх економічних інтересів. Рік тому нам теж саме говорили і в Україні.
  
  Нам говорять, що все те, що сьогодні відбувається в Грузії, як і те, що відбувалося рік тому в Україні, - боротьба ображених опозиційних політиків за владу.
  
  
  Що ж, специфіка наших і російських медіа полягає у тому, що вони полюбляють розгадувати шаради політичних розкладів, аналізувати особисті відносини між політиками (наприклад, між Кучмою та Ющенком у нас чи між Шеварднадзе і Жванією в Грузії), але практично ніхто не намагається аналізувати соціальні відносини.
  
  
  Чому після того, як 15-го грудня минулого року на Майдан Незалежності в Києві вийшли 50 чоловік, наметові містечка виросли майже всюди в Україні, а на вулиці Києва з вимогою відставки Кучми регулярно почали виходити 10, 20 тисяч людей?
  
  
  Чому тисячі студентів, які 31-го жовтня цього року перекрили проспект Руставелі у Тбілісі з вимогою відставки Шеварднадзе, не розходяться й досі? Вони вийшли за політичним замовленням? За гроші?
  
  
  Ми бачили пропрезидентські мітинги в Україні 19-го грудня і 10-го січня. Люди з порожніми очима розходяться за першої ж можливості, отримавши свої 10 гривень. Ці люди не здатні вийти на барикади заради ідеї, особливо коли це несе особисту небезпеку. Ці люди не здатні мерзнути в наметах і стояти днями й ночами на вулицях заради свободи. Бо є внутрішньо невільними. Їх не злякається ні Кучма, ні Шеварднадзе. Вони не несуть небезпеку режимові.
  
  
  На Майдан виходять не за політичним замовленням і не за гроші. На Майдан виходять за покликом душі і за велінням власної совісті.
  
  
  Революція самоцінна. Незалежно від того, чим вона завершиться. Тому що кожен революційний виступ – прорив до свободи. Участь у цьому виступі внутрішньо звільняє кожного.
  
  
  Чому ініціативи кількох українців 15-го грудня і кількох грузинів (15-тьох тбіліських студентів) знайшли такий відгук відповідно в українському і грузинському суспільствах? Очевидно тому, що втрапили в точку. Тому що як в українському, так і в грузинському суспільствах з’явились маси людей, цілі соціальні групи, які не можуть реалізувати себе у побудованих на посткомуністичному просторі пострадянських Системах, які асоціюються в Україні з іменем Кучми, а в Грузії – з іменем Шеварднадзе.
  
  
  Як ми в Україні, так і наші колеги в Грузії, поставили собі за мету не просто усунення президентів від влади, а зміну цих Систем. В першу чергу – перехід до ладу парламентських республік. Тому ми говоримо, що зимові події в Україні, як і сьогоднішні події в Грузії, це – демократична революція. Революція, яка чекає всі без винятку країни СНД, де побудовано політичну, економічну й соціальну Систему олігархічного капіталізму.
  
  
  Між українськими й грузинськими подіями є дуже багато аналогій. По-перше те, що приводами до них стали вбивства журналістів Гонгадзе – в Україні й Санаї – в Грузії. Обидва – Георгії. І обидва – грузини.
  
  
  Лише приводами. Бо причиною опозиційних виступів як в Україні, так і в Грузії було одне – незадоволення широких верств Системою президентського авторитаризму.
  
  
  Ми тут, в Україні, про це говорили і писали не раз. Очевидно, Кучма нас читає і слухає. І, нарешті, зрозумів це. Коментуючи обставини конфлікту в Грузії, президент України сказав, що обшук у приміщенні грузинської телерадіокомпанії "Руставі-2" – "це привід, а не причина". "У нас також був привід – "касетний скандал", - сказав Кучма у п’ятницю в Маріуполі.
  
  
  Тепер йому залишилось одне – подати у відставку, щоб ліквідувати причину майбутніх заворушень в Україні.
  
  
  Революційні виступи в Україні не досягли поки що своєї головної мети – зміни Системи. Але вони посіяли в головах і душах українців зерна, які рано чи пізно зійдуть.
  
  
  Невідомо як закінчаться виступи студентів в Грузії. Якщо грузинські демократи переможуть, це буде першим прикладом повалення авторитарного режиму на пострадянському просторі. За ним, без сумніву, слідуватиме ланцюгова реакція демократичних виступів в Україні, Росії, Азербайджані, Білорусі, Казахстані…
  
  
  Це буде початком кінця авторитарних режимів в СНД.
  
  
  Якщо грузинські студенти навіть не досягнуть головного – змін до Конституції та дострокових виборів президента і парламента – вони, як ми в Україні, закладуть підвалини для майбутньої демократичної революції.
  
  
  Демократична революція неминуча. Це випливає з ходу історії.
  
  (Дивіться також на "ЗМІНІ" статтю "Кучма, Шеварднадзе, Назарбрєв... Хто наступний?").
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2001.11.11 | НеДохтор

    Re: патетична революція?

    Не подобається, коли для пафосу вживають слово "революція".
    Тому продовжу.
    
    "...Чуєш сурми заграли
    час розплати настав..."
    
    Такий загальний пафос статей в ЗМІні про Грузію і паралелі з Убк. Майже в кожному абзаці вживання "революція".
    
    Автори сайту, який так багато уваги приділяє соціалістам і їхнім ідеям, напевно знайомі з творами класиків революції.
    Революційна ситуація (криза влади в "верхах"+загострення проблем "низів"+надзвичайна політична активність мас) це не революція, а революційна ситуація.
    Результат цієї ситуації може бути від ніякого до будь-якого.
    Революція - тільки один з можливих варіантів.
    І одною з важливих умов її здійснення є наявність відповідної політичної організації, структури, котра виявить готовність і спроможність здійснити революційні перетворення. Саме перетворення (це набагато більше і складніше ніж просто руйнація старого).
    Тобто має бути якась партія або організація (чи гурток :-) здатний створити щось діюче нове на місці старого.
    
    Якщо продовжувати аналогії, то студенти - це як матроси в сімнадцятому. Вони здатні і спроможні виступити проти.
    Але хто в Грузії (чи в Україні) в часи виступів студентів був спроможний здійснювати перетворення (хоча б мати теоретичну базу про життєздатну демократичну систему влади в своїй країні), нести за них відповідальність. Чи є готова до цього (а не до "горизонтальною" гризні та чвар між собою) політична сила?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2001.11.11 | Чемерис

      Re: патетична революція?

      Шановний НеДохторе. На мою думку, революція - об'єктивний процес. Процес переходу від однієї суспільної Системи до іншої. Революція, це - коли протиріччя в суспільстві загострились настільки, що можуть бути вирішені лише шляхом зміни існуючих соціальних порядків. Коли цілі соціальні групи усвідомлюють, що вони не можуть реалізувати свої політичні й економічні інтереси в рамках існуючого ладу. У нас це всі - від дрібних і середніх підприємців до робітників і безробітних. Усі, крім "олігархів" та вищої державної номенклатури.
      
      На мою думку, і в Україні, і в Грузії, і у більшості країн СНД настав час такого процесу. Повторюся, цей процес - об'єктивний. Він не залежить від закликів політиків, від того, існує чи не існує політична сила, здатна взяти владу. Процес зміни Системи може відбуватись навіть без мітингів чи барикад. "Силові" чи "мітингові" дії можливі лише тоді, коли влада опирається неминучим змінам.
      
      Варто розрізняти поняття "революція" і "революційний виступ". Революційний виступ може отримати поразку, але зміна Системи може все одно відбутися - іншими шляхами.
      
      Ось про це ми пишемо у "ЗМІНІ". Ми хочемо зрозуміти: що сьогодні відбувається в Україні? Йде процес зміни Системи олігархічного капіталізму, незалежно від того, що демонстрації опозиції затихли, а ФНП і СПУ думають лише про вибори (до речі, на яких програють або візьмуть менше голосів, ніж розраховували)? Треба чекати нових виступів студентів і демократичної інтелігенції, чи режим Кучми повністю і безповоротно оволодів ситуацією?
      
      А щодо подій у Грузії, вони настільки нагадують українські події річної давнини, що ми вирішили наскільки можливо оперативно інформувати про них наших читачів. Звичайно ж, з нашою оцінкою цих подій. І ми не претендуємо на абсолютну істину. Давайте свою точку зору і на те, що відбувається сьогодні в Грузії, і на те, що відбувалось і відбувається в Україні. Бажано, звичайно, не точку зору на політичні пас'янси "Юля - Ющенко - Мороз і т.д."(про ці розклади і так пишуть всі, кому не ліньки), а про соціальну ситуацію.
      
      Політики і партії лише намагаються "осідлати" соціальні рухи, але не творять їх.
      
      Щодо "революційної патетики", нас просто "дістали" версії про те, що заворушення в Грузії організували москалі або грузинські силовики, щоб прийти до влади і "задавити" Абхазію (взаємопротилежні, до речі, версії). Я просто пам'ятаю, що подібні версії побутували і побутують в Україні щодо "справи Гонгадзе" (там є і американський, і російський слід). І я знаю (Свистович, до речі, теж знає) про те, як починався наш виступ 15-го грудня на Майдані, хто його "організовував" і "провокував".
      
      І мені хотілось просто сказати: "Хлопці, не сушіть собі мізки над розшифровкою політичних розкладів. Якщо вам немає куди подіти час, зробіть щось суспільно корисніше. Вийдіть на Майдан або проспект Руставелі, наприклад. Хіба ви не можете зрозуміти, що іноді на Майдан і на проспект Руставелі виходять за велінням совісті?".
      
      А якщо, говорячи про це у "ЗМІНІ", ми допускаємо занадто багато патетики, то що ж, це - наш редакційний стиль.
      
      І ще одне. Якщо у нас поки що (поки що!) не вийшло, то дуже хотілося б, щоб вийшло у грузинів.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2001.11.12 | НеДохтор

        Re: еволюція - революція

        Пане Володимире, дякую, що відгукнулись.
        Якщо маєте змогу, заходьте, будь ласка, частіше.
        Тут не вистачає спілкування з реальними людьми, а тим більше з учасниками реальних подій.
        
        Ще трохи посперечаємось про системні перетворення.
        
        Чемерис писав:
        > ...На мою думку, революція - об'єктивний процес. Процес переходу від однієї суспільної Системи до іншої. Революція, це - коли ...
        >
        > На мою думку, і в Україні, і в Грузії, і у більшості країн СНД настав час такого процесу. Повторюся, цей процес - об'єктивний. Він не залежить від закликів політиків, від того, існує чи не існує політична сила, здатна взяти владу.
        >
        
        
        Додамо трохи дарвінізму в аналіз ситуації в Україні ... (а також вибачаюсь за епічні повтори нижче).
        
        Дарвіністська казочка про Україну.
        
        Об’єктивний процес, котрий мало залежить від закликів політиків - це еволюція. Ми хочемо вижити в навколишньому світі. Зовнішні умови диктують нам наш "свідомий" вибір.
        Вільний ринок, приватна власність, конкуренція - в економіці, права людини, верховенство права, демократія - в суспільних відносинах. Ми маємо приблизне уявлення, як цього досягли інші і відповідно до цих приблизних уявлень намагаємось діяти. 10-12 років тому почалась еволюція від міфічного "совка" до такого ж міфічного "європейця".
        
        Чи існувала тоді, на початку 90-х, політична чи інша структура, спроможна перейняти владу і створювати новий "європейський" лад?
        Ні.
        Влада залишилась у старої структури, тільки тепер з набагато меншою відповідальністю при тих же можливостях.
        Замість революції одержали еволюцію. Боротьба за виживання. Процес переходу продовжується.
        
        Знову відчуття, що для виживання потрібні зміни. Студенти голодують на Майдані. Шахтарі страйкують ...
        Чи існувала тоді, політична чи інша структура, спроможна перейняти владу і створювати новий "європейський" лад?
        Ні.
        Замість революції одержали еволюцію.
        Студентів запрошують витупити у Верховній Раді їх вислуховують. Проходять зміни в уряді.
        (До речі тут також аналогія з Грузією).
        Боротьба за виживання. Процес переходу продовжується.
        
        Знову криза. Влада матюкається, краде, вбиває.
        Ми проти. Нам потрібна не така влада, не такий лад. Ми говоримо "Ні", ми хочемо жити без такої влади.
        Чи існувала тоді, політична чи інша структура, спроможна перейняти владу і створювати новий "європейський" лад?
        Знову НІ.
        Але зроблено ще один крок в ході еволюції.
        
        Нарешті.
        Є перші паростки. Визріло розуміння, що для перетворень потрібна політична чи інша структура, спроможна перейняти владу і створювати новий "європейський" лад.
        Для її (цієї структури) створення, потрібно розрізненим політичним силам, позбутися багатьох особистих амбіцій і об’єднатися навколо ідеї створення нової України, за яку не буде соромно перед своїми дітьми.
        
        Процес переходу від однієї суспільної Системи до іншої ...