Цікавий дід. Петро Яцик: «Від слів пшениця не родить…»
11/10/2001 | Максим’як
Петро Яцик казав: «Від слів пшениця не родить…» Галина ВДОВИЧЕНКО
Кілька років тому мені потрапила до рук книжка Михайла Слабошпицького “Українець, який відмовився бути бідним”. Історія канадського бізнесмена, громадського діяча та мецената Петра Яцика виявилася “підручником життя” для багатьох його колишніх земляків.
Здавалося, його енергія невичерпна… Несподівано на 81-му році життя перестало битися серце одного з найвідоміших у світі українців. Колись мені з осудом розповідали, що Яцик, в черговий раз перебуваючи в Україні, відмовився дати гроші на один із численних наших пам’ятників. Яцик витрачав “шалені гроші” на те, що вважав пріоритетом для розвитку нації. Освіта – ось що, на його глибоке переконання, може витягнути Україну з тої ситуації, з якої вона ніяк не виборсається. Він фінансово підтримував видання книжок з історії культури України, був головним меценатом “Енциклопедії українознавства”, Українського дослідного інституту при Гарвардському університеті (США), Центру досліджень історії України в Канадському інституті українських студій при Університеті Альберти. Мільйон доларів Петро Яцик віддав на відкриття спеціального українського відділу в Інституті Гаррімана при Колумбійському університеті в США. Закладена ним Освітня фундація сьогодні перекладає та видає англійською мовою “Історію України-Руси” Михайла Грушевського...
На 5 листопада у Торонтському університеті було призначено відкриття нового науково-освітнього центру, заснованого на гроші Петра Яцика. Цього дня йому мали вручити орден Ярослава Мудрого. Але вийшло так, що цим орденом він був нагороджений посмертно.
Петро Яцик – наш краянин. Він народився на Сколівщині в селі Верхнє Синьовидне в 1921 році, а в 50-х роках був змушений емігрувати до Канади. Дуже швидко став там успішним бізнесменом, людиною, яка “сама себе зробила”.
У книжці “Українець, який відмовився бути бідним” є чимало висловлювань цієї людини, адже написано її в результаті тісного спілкування з Петром Яциком. Він був людиною часом некомфортною, говорив те, що думав, а мислив він переважно жорсткими категоріями. Судіть самі:
“Більшість українських лідерів – це романтичні мрійники, поети, п’яниці і дрібні злодії”;
“Ми, українці, дуже великі балакуни. Легко про все на світі говорити, підміняючи реальні творіння говорінням. Але в одруженого чоловіка, поглинутого тільки розмовами з дружиною, дітей не буде;”
“Я не раз повторював: українському народові потрібні черевики, хліб, одяг, дороги, книги, а провід дає йому в основному лише гопак, бідну літературу і думає, що будує Україну”;
“Жебрак, якщо він не Сковорода, ніколи не буде вільною людиною. І ще більше, ніж багатий від свого багатства, залежить від своєї бідності, жебрацтва, неможливості реалізувати себе як людину і громадянина і здатний лише на злість і помсту за свою бідність”…
Життєвим гаслом Петра Яцика було “Не нарікати, а діяти!”. Якби більшості з нас та таке життєве кредо…
Джерело: Високий замок, 2001-11-09
Кілька років тому мені потрапила до рук книжка Михайла Слабошпицького “Українець, який відмовився бути бідним”. Історія канадського бізнесмена, громадського діяча та мецената Петра Яцика виявилася “підручником життя” для багатьох його колишніх земляків.
Здавалося, його енергія невичерпна… Несподівано на 81-му році життя перестало битися серце одного з найвідоміших у світі українців. Колись мені з осудом розповідали, що Яцик, в черговий раз перебуваючи в Україні, відмовився дати гроші на один із численних наших пам’ятників. Яцик витрачав “шалені гроші” на те, що вважав пріоритетом для розвитку нації. Освіта – ось що, на його глибоке переконання, може витягнути Україну з тої ситуації, з якої вона ніяк не виборсається. Він фінансово підтримував видання книжок з історії культури України, був головним меценатом “Енциклопедії українознавства”, Українського дослідного інституту при Гарвардському університеті (США), Центру досліджень історії України в Канадському інституті українських студій при Університеті Альберти. Мільйон доларів Петро Яцик віддав на відкриття спеціального українського відділу в Інституті Гаррімана при Колумбійському університеті в США. Закладена ним Освітня фундація сьогодні перекладає та видає англійською мовою “Історію України-Руси” Михайла Грушевського...
На 5 листопада у Торонтському університеті було призначено відкриття нового науково-освітнього центру, заснованого на гроші Петра Яцика. Цього дня йому мали вручити орден Ярослава Мудрого. Але вийшло так, що цим орденом він був нагороджений посмертно.
Петро Яцик – наш краянин. Він народився на Сколівщині в селі Верхнє Синьовидне в 1921 році, а в 50-х роках був змушений емігрувати до Канади. Дуже швидко став там успішним бізнесменом, людиною, яка “сама себе зробила”.
У книжці “Українець, який відмовився бути бідним” є чимало висловлювань цієї людини, адже написано її в результаті тісного спілкування з Петром Яциком. Він був людиною часом некомфортною, говорив те, що думав, а мислив він переважно жорсткими категоріями. Судіть самі:
“Більшість українських лідерів – це романтичні мрійники, поети, п’яниці і дрібні злодії”;
“Ми, українці, дуже великі балакуни. Легко про все на світі говорити, підміняючи реальні творіння говорінням. Але в одруженого чоловіка, поглинутого тільки розмовами з дружиною, дітей не буде;”
“Я не раз повторював: українському народові потрібні черевики, хліб, одяг, дороги, книги, а провід дає йому в основному лише гопак, бідну літературу і думає, що будує Україну”;
“Жебрак, якщо він не Сковорода, ніколи не буде вільною людиною. І ще більше, ніж багатий від свого багатства, залежить від своєї бідності, жебрацтва, неможливості реалізувати себе як людину і громадянина і здатний лише на злість і помсту за свою бідність”…
Життєвим гаслом Петра Яцика було “Не нарікати, а діяти!”. Якби більшості з нас та таке життєве кредо…
Джерело: Високий замок, 2001-11-09
Відповіді
2001.11.11 | Mary
Ідеальних людей небуває. Нажаль.
Хоч про мертвих - або добре, або нічого, але ми також не святі, тому - кілька вражень про Петра Яцика.При всій своїй повазі до працьовитості, таланту і завзяття цього дійсно незвичайного чоловіка, не можу стриматися, щоб не спробувати трохи надщербити ейфорично-захопленого образу створеного журналісткою інтелектуальної :-) львівської газети.
Минулої зими - якраз в розгар скандалу з плівками я мала нагоду випадково бути присутньою за записі виступу Яцика в українській програмі по канадійському телебаченню (потім ще й цю програму по телевізору дивилася, тому враження в мене склалося стійке.)
Приблизно це звучало так: Перто Яцик закликав українців як діаспорних так і всіх решта підтримати президента (тобто Президента) в скрутну хвилину, гостро засудив опозицію, проголосивши, що її мета - зруйнувати здобуту тяжкою працею незалежність України шляхом розхитування авторитету гаранта. Студентів що протестували (це був якраз перший протест) обзивав комуністами і бризкаючи слиною на всю Канаду верещав отакі ось нісенітниці.
Прикро і боляче було бачити, що наймеценатніший український мільйонер нічого не розуміє в сучасній ситуації в Україні. А ще прикріше було усвідомлювати що своїм авторитетом він в змозі поширювати свої геніальну оцінку ситуації на тих діаспорних українців, які не мають доступу до іншої точки зору.
"Він був людиною часом некомфортною, говорив те, що думав, а мислив він переважно жорсткими категоріями. " - категорії дійсно були жорсткими, от дивишся на таких людей і думаєш, як могли вони бути такими совковими, проживши все життя в Канаді?
Залишається лише сподіватися, що його мільйони не будуть совковими :-)
2001.11.11 | Максим’як
Re: Кучмоджоуль, нова одиниця виміру ефективної роботи на користь України (-)
2001.11.11 | ilia25
Саме так. Ви, звісно, все міряєте в жидоджоулях -- в цьому ваша проблема (-)
2001.11.12 | Augusto
Що за цькування, де тут мова йшла про, прости Боже жидоджоулі (щоб то не було)?
А дід помер - вічна йому пам'ять,але життя йде далі! Критикувати його немає потреби, він вже доторкнувся до абсолютної істіни і все зрозумів, якщо десь помилявся!2001.11.12 | ilia25
Де мова йшла? Та увесь форум цим розмальований..
Я не стверджував що дідусь був антисемітом -- цей феномен, врешті решт, є далеко не єдиною причиною, що може змусити людину захищати Кучму. Мій допис стосувався Максим'яка -- а от з ним вже все ясно.2001.11.11 | SG
Petro Jacyk pomer mynuloho tyzhnia.