Медведчук: "Вся країна воює з ес-деками. Мені це не подобається"
11/22/2001 | Спостерігач
Медведчук: "Вся країна воює з ес-деками. Мені це не подобається"
Сергій Лещенко, УП, 22.11.2001, 16:49
Якщо чесно, "Українська правда" серію інтерв'ю з головними фігурами передвиборчої кампанії планувала почати з Віктора Ющенка. Як компенсацію - дуже вже від нас йому діставалося останнім часом. Однак через щільний робочий графік екс-прем'єра бесіда з ним поки що відкладається.
Тим часом здивував оперативною згодою основний, м'яко кажучи, політичний ворог Ющенка - перший віце-спікер Віктор Медведчук. "Приходьте сьогодні о 16-00", - сказав він, подумавши декілька секунд.
Головне враження від інтерв'ю: Медведчук - ілюстрація самовпевненої, успішної у всіх відносинах людини. Він в курсі всіх подій, при цьому ще цікавиться, хто і як подає інформацію. Головний ес-дек зізнався, що кожного дня до другої години ночі читає всі випуски Інтерфаксу і УНІАНу, а також підбірки традиційної та інтернет-преси.
Під час зустрічі відкрився, щонайменше, ще один дивний факт - Медведчук, виявляється, уміє сміятися. І взагалі, справляє враження людини дуже публічної і відкритої. Чого не скажеш, спостерігаючи його численні появи в телевізорі на всіх каналах.
Якщо говорити про інші особливості, то в мові Медведчука виразно проскакує "шокання", наприклад: "я хочу знати, за шо я відповідаю!". Ще він часто стукає по столу руками, доводячи свою позицію, чим стає жахливо схожий на Кучму. Може, це наслідок того, що дні народження "гаранта" і Медведчука розділяють два дні. Перший народився 9, другий - 7 серпня.
На жаль, Медведчук власноручно убив пару сенсацій: він відповідав на будь-які питання, але на самих цікавих моментах просив вимкнути диктофон.
Перше питання стосується головної теми, яка засіла в головах політиків. Який результат розраховує одержати СДПУ(О) на парламентських виборах?
Я не хочу говорити про відсотки, я нікому не називав ніколи відсотків. Не хочу просто - забобонна людина. Я твердо упевнений, що СДПУ(О) буде в наступному парламенті, і буде мати фракцію, не меншу, ніж сьогодні. Відповідаючи на ваше питання - отримаємо не менше чотирьох, оскільки я упевнений, що партія пройде в парламент.
Добре, а де ви себе більше бачите після виборів - в будинку уряду чи в парламенті?
Ви знаєте, я дуже люблю законотворчу роботу. Це - моє. Я - професіонал в цій частині. Я би хотів працювати в законодавчій гілці влади.
Разом з виборами в парламент пройдуть місцеві вибори. Ес-деки будуть висувати свого кандидата на пост київського мера?
Ні, не будуть. Це точно. Ми вже спробували, спробували невдало, непрофесійно, я можу сказати. Я цього не приховував ніколи і готовий визнати помилки. У нас немає сьогодні кандидата, який міг би змагатися за посаду міського голови. Політичні сили повинні реально підходити до оцінки своїх сил. Ми і на округи мажоритарні висуваємо сьогодні своїх кандидатів тільки там, де упевнені в перемозі. Вибори - це не місце для тренувань.
А скільки округів планують закрити своїми кандидатами ес-деки?
Зараз ми вирішуємо це питання. Їх буде декілька десятків.
Може, тоді назвете прізвища людей, кандидатури яких розглядаються для формування першої десятки.
Я б не хотів цього робити. Я, в принципі, знаю, хто піде, але у нас з'їзд вирішує. Скажу, що несподіваних прізвищ не буде. Будуть всі члени партії, будуть декілька секретарів обласних комітетів партій, буде керівництво партій. Там будуть представлені і регіони, і центр.
Раз мова зайшла про регіони, чи є у вас проблемні області?
Є проблемні регіони, де ми ставимо питання про заміну секретарів обласних комітетів СДПУ(О). Донецька і Дніпропетровська області - регіони, де будуть нові секретарі обкомів.
Соціал-демократи декілька разів публічно заявляли про бажання контролювати чесність виборів. Ось ви скажіть, а хто хоче зловживань?
А я виходжу не з того, що хтось щось має намір робити. Чесність виборів полягає в тому, що ми захистимо свою позицію. Ви питаєте, скільки процентів ми хочемо отримати? Все, що ми отримаємо - ми отримаємо. І ні у влади, ні у інших політичних сил немає права втручатися в процес виборів для того, щоб наша частка була якимсь чином зменшена. Порушуючи загальний процес, ви втручаєтеся в мої права.
Я безпосередньо брав участь в розробці окремих норм закону про вибори. Вони повинні бути досконалі для того, щоб кожний суб'єкт виборчої кампанії міг захистити свої права.
Кого ви бачите головними конкурентами партії на виборах?
Звичайно, конкурентами є всі - починаючи від комуністів і закінчуючи всіма іншими. Кожний буде боротися за себе. Не буде ж такого - ось ми разом йдемо, у тебе у 5%, у мене 7%, давай поділимося, буде по 6%. Такого не буде. Конкуренти будуть всі, це ж природньо. Основних конкурентів ми побачимо після 1 січня по тому, як буде розгортатися кампанія.
Однак, судячи з партійної преси СДПУ(О), основні ваші конкуренти - блоки Тимошенко і Ющенка.
Я хочу сказати, що до "Батьківщини" ми абсолютно байдужі. Це вона до нас не байдужа. Адже ми її не критикуємо. Якщо мова йде про Тимошенко і це пов'язано з певними її діями, тоді це має місце. Але зверніть увагу, наша критика в нашій пресі носить цивілізований характер. Ми нікого не ображаємо і не принижуємо. На відміну від того, як нас висвітлюють.
Якщо я висловився з приводу Віктора Андрійовича [відносно рішення екс-прем'єра записати в правилах приватизації обленерго підвищення тарифів], я вважаю, що я об'єктивно це сказав. Є постанова, є розпорядження, і ті ж тарифи, підвищення вартості електроенергії. Що, я повинен мовчати про це?
Мені, наприклад, не зовсім зрозуміла реакція того ж Віктора Андрійовича, коли я його за три місяці до відставки попередив - або він буде співпрацювати з парламентом, або парламент відправить його у відставку. Але йому не сподобалося. Бачте, якийсь ультиматум. Навпаки, треба було зняти трубку і сказати: Вікторе Володимировичу, спасибі за попередження, я подумаю, послати тебе, чи скористатися твоєю порадою. Чому ніхто не помітив, що я поступив чесно? Це було ще в лютому.
Це хіба не відвертість? Так щоб через лаштунки, через стінку щось хтось будував - ні, все ж у відкриту…
Добре, скажіть, якщо Ющенко стане президентом, ви станете до нього в опозицію?
Чому я повинен йти в опозицію. Хіба Ющенко - ворог Медведчука?
У всякому разі, сам він заявляв, що головні конкуренти на парламентських виборах у його блоку - це комуністи і ес-деки.
Він навіть по-іншому сказав: ес-деки і комуністи. Але у мене ворогів серед політичних сил немає. І я не вважаю комуністів своїми ворогами. І, природньо, я не вважаю і ніколи не вважав Ющенка своїм ворогом. Адже хіба наші позиції по життю не співпадають? Як я можу бути в опозиції? У опозиції до конкретних рішень? Ми і сьогодні в ній знаходимося. Якщо я не згоден з діями президента - я про це відкрито заявляю. Так само і по Ющенку. Якщо ви звернете увагу, критичні висловлювання з нашого боку були не тільки тоді, коли він став прем'єром, а коли він був головою Національного банку. І ми ініціювали тоді створення слідчої комісії, засновуючись на діяльності і порушеннях в Національному банку. Так було завжди у відношенні до Ющенка, Іванова, Сидорова, кого завгодно.
У той же час, якщо він щось робить, або намагається зробити в інтересах України, я завжди буду підтримувати це, і для мене абсолютно не має значення, буде стояти за цим Ющенком Тимошенко, Симоненко, Вітренко чи ще будь хто.
Чи постраждали фінансові інтереси членів партії за час прем’єрства Ющенка?
Ні, категорично ні.
Чому ніхто не любить СДПУ(О)?
(Сміється.) І ви в тому числі?
Я в "Версії.ком" прочитав минулого тижня: вся країна воює з ес-деками, а хто не воює, той дезертир. Але мені це не подобається. Може, це мої особисті недоліки. Чому не люблять? Одні кажуть, тому що сильні, інші - тому що незалежні. Треті - ще щось.
Особисто для мене в людині завжди були важливі дві риси, які я визнаю в тих, з ким би міг зв'язати свою долю і домагатися професійних політичних результатів. Перше - це професіоналізм, друге - бійцівські якості.
Чому тільки зараз, напередодні виборів, стала активно розповсюджуватися інформація про те, що ваш батько, Володимир Медведчук, був пов'язаний з ОУН-УПА?
Спасибі, що ви задали це питання. Володимир Несторович Медведчук, мій батько, дійсно був засуджений в 1944 році за участь не в Українській повстанській армії, а в Організації українських націоналістів.
Він був старшим трійки Організації українських націоналістів в Житомирській області. Мій батько не міг брати участі ні в Червоній армії, ні в УПА, тому що він був інвалідом дитинства. У 1933 році під час голодомору він захворів на туберкульоз хребта і кісток, був з фізичними вадами. Він не міг воювати.
У Організації українських націоналістів він брав участь. За це, враховуючи, що він інвалід дитинства, він був засуджений на 8 років. Він відбув своє покарання, а потім знаходився в засланні в Красноярському краї, де народився я.
У мене є ідея. Я знаю, що зараз готується по відношенню до Медведчука: "батько - поліцейський, брав участь в розстрілах". Я сьогодні кільком зацікавленим особам відправлю копії звинувачувального висновку і вироку. І довідку про реабілітацію в 1991 році.
Я не піднімав цього питання ніколи, хоч ви розумієте, що коли я зайнявся політикою, то, напевно, мені треба було взяти знамено в руки: я - постраждалий, мій батько постраждав за національну ідею і був членом ОУН. Я цього не робив. Я хотів, щоб, якщо Медведчук чогось добився в житті, добився сам.
У радянські роки я був адвокатом, а не слідчим. Хоч, до речі, дуже стати хотів слідчим. Але я не міг з відомих причин. І у мене, нібито, більше причин ображатися на радянську владу, ніж іншим. Але я об'єктивно оцінюю, що я отримав від радянської влади.
Про участь батька в ОУН на початку цього року мене спитали на прес-конференції у Львові. Там цю історію декілька разів розвивали і задавали питання брату. Він сказав: так, батько був засуджений, а потім - реабілітований.
Потім почалася розмова про книжку. Ніхто ніякої книжки не пише. Я би хотів, щоб батька не чіпали в цій історії. І я ніколи не буду кричати в Західній Україні, що я - потерпілий за національну ідею.
Одна з найулюбленіших тем для обговорення в журналістських колах - які засоби масової інформації яким олігархам належать. Один з головних героїв цих діалогів - ви. Розкажіть, який ЗМІ контролюється вами, або належить членам СДПУ(О)?
Ви знаєте - це канал "Інтер".
У членів партії там контрольний пакет?
Я думаю, так. Я не упевнений, тому що не втручаюся в діяльність своїх партнерів.
Який ще телеканал?
ТЕТ.
А "1+1"?
Ні. У нас просто нормальні з ними відносини, як і з іншими. Але в питаннях власності, управління ніякого відношення до каналу ніхто з СДПУ(О) не має. Може, я не знаю, але оскільки я відповідаю за діяльність СДПУ(О), тому зобов'язаний знати.
А нещодавно в інтерв'ю російським "Відомостям" генпродюсера "1+1" Олександра Роднянського проскочило, що їх зараз "більше зв'язують з Віктором Медведчуком".
Він тоді відповів, що нормально ставиться до Медведчука. Так, я в прекрасних стосунках з Роднянським, я в хороших відносинах з Піховшеком, але це не означає, що ми якесь маємо відношення власності до каналу. На мій погляд, "1+1" більше любить Ющенка, ніж Медведчука.
А з друкованих ЗМІ які ваші?
Лише партійна преса. З приводу "Київських відомостей" - так, колись мали відношення, в тому числі через Бродського. На сьогоднішній день члени партії не мають ніякого відношення до газети.
Як же тоді пояснити регулярне відбиття цим виданням позицій партії з усіх ключових питань?
Як свободу слова. Хіба можна сьогодні диктувати? Ви - журналіст. Вам один політик подобається, інший не подобається. Вас можна примусити, щоб ви силою любили когось? Якщо людина талановита, на своєму місці і виявляє істинну творчість, вона ніколи не буде любити того, що їй не подобається. Це ж буде у ваших публікаціях?
А з приводу об'єктивності "Інтера"… Почнеться 1 січня виборча кампанія, і я зроблю все можливе, і мої колеги по партії також зроблять, щоб на каналі все було дуже об'єктивним.
Але якщо в інформаційній програмі дається оцінка, то у журналістів є своя думка. І якщо ця думка є неправомірною, а творчим домислом чи творчою позицією, то ви знаєте, що і журналістів не можна примусити коритися.
Яких політтехнологів ви будете залучати? Павловський вже зізнався. Хто ще?
Я вже говорив. Так, Фонд ефективної політики нам надає консультаційну допомогу в розвитку інтернет-ресурсів. Це дійсно має місце, і ми вдячні росіянам.
Що стосується допомоги у виборах. Я ось що хочу сказати. Не тому, що ми такі розумні, але я просто не вірю, що люди ззовні можуть дати нам відповідь краще, ніж наші фахівці або ті, хто приймав участь у виборах. Зверніть увагу. Я обирався до Верховної Ради двічі. Перший раз я отримав 94%, другий - 90%. Тому я і сам повинен би розуміти, що ж таке вибори. До речі, ніякі професіонали у мене там не брали участі. Діяли мої помічники, люди, з якими я працював, люди з моєї команди.
Так, партійні вибори - питання набагато серйозніше. Але ми будемо залучати тільки вітчизняних фахівців. Тому що краще за них і краще за нас ніхто навіть з компасом не знайде. Я не вірю в це. Використання в Україні фахівців ззовні не приводило до ефективних результатів. Я зараз не хочу посилатися на досвід окремих виборчих кампаній, тому що ви відразу задасте питання, на які я б не хотів відповідати.
А хто займається вашим PR-супроводом в США?
У Америці немає структур, які надають нам PR-підтримку. А навіщо нам це в Америці?
Але одного разу "Дзеркало тижня" написало про лобістське піар-агентство "Апко", яке "допомогає просуватися на американський ринок соціал-демократам"…
Я вас прошу! Якщо вже на те пішло, Медведчук з 1994 року жодного разу не був в США, хоча весь паспорт візами американськими проштампований. Кожного місяця мені давали візу, тому що поїздки планувалися. Але то у нас була оксамитова революція, то у нас був касетний скандал, то ще щось було. Я так і не поїхав.
Я не вважаю, що для сучасного українського політика важлива якась підтримка, російська або західна, в особі американців. Найголовніше місце в довір'ї авторитету партії - як про мене буде думати виборець. А їм, я думаю, все одно, кого люблять в Росії, а кого - в Америці.
Від медійних проектів давайте перейдемо до політичних. Яка роль СДПУ(О) в створенні і житті партій "Яблуко" і "Нова Генерація", які прийнято пов'язувати з вами?
Я з Мірошниченком [лідер "Нової генерації"] зустрічався раз чи двічі. Це було ще на зорі створення "Нової генерації". І зустрічався з ним як з лідером молодіжної організації - я очолюю національну раду з молодіжної політики. Я знав, що створюється партія, знав, що у них є претензії з приводу участі у виборчій кампанії. Але ніякого відношення ні я, ні мої колеги до нього ніколи не мали.
Я думаю, що ці чутки пов'язані з тим, що реклама партії першою почала виходити на "Інтері". Але я клянуся, що ніякого відношення до них не маємо.
Тепер по "Яблуку". З Михайлом Юрієвичем [Бродським] у нас прекрасні стосунки. І я особисто Михайлу Юрійовичу на певному етапі радив створити фракцію в парламенті, щоб партія мала політичний рупор у Верховній Раді. Він це зміг зробити. Говорити про те, що я брав участь в цьому процесі, не можна. Ми співробітничали, і в більшості голосувань наші погляди співпадають. Але не завжди.
Ми не підтримували його радикальної позиції по силовиках під час касетного скандалу. Бродський не підтримав Земельного кодексу. По Щербаню у мене позиція інша. А ось в податковій сфері у нас одна позиція. Зверніть увагу, ми навіть з Бродським подавали спільні законопроекти.
І нормальні стосунки з Бродським продовжуються, не дивлячись на критичні зауваження в останньому інтерв'ю "Дзеркалу тижня". Воно для мене десь образливе, але це не привід, щоб ми учиняли дискусії. Михайло Юрійович - своєрідна людина. Але політик він досить досвідчений, який претендує на певну нішу в нашому суспільстві.
У одних питаннях ми - разом, в інших - наші позиції розходяться. Це його право, і я хочу, щоб таке визнавали право за мною - бути з самостійною політичною позицією. Так я будую відносини з усіма в цій державі - починаючи від президента і закінчуючи політичними лідерами.
Говорити про те, що його партія - сателіт об'єднаних соціал-демократів - це образа для "Яблука" і образа для СДПУ(О). Ми не будуємо інших проектів, ми говоримо про розвиток соціал-демократії в Україні. Хочемо, щоб Україна була соціал-демократичною. Зверніть увагу, мова не йде про об'єднану соціал-демократію. А хто буде відстоювати ці ідеї? Сьогодні - десятки партій. Завтра буде ще більше. Цього ми домагаємося.
В другій частині інтерв'ю з Медведчуком, яке буде опубліковане в п'ятницю, ви дізнаєтеся про те, як лідер ес-деків розпорядився акціями компаній, що належали йому, при яких обставинах він познайомився з Суркісом, чи вважає глава СДПУ(О) себе "олігархом" і що б він сказав Мельниченку, якби опинився на місці Мороза.
Сергій Лещенко, УП, 22.11.2001, 16:49
Якщо чесно, "Українська правда" серію інтерв'ю з головними фігурами передвиборчої кампанії планувала почати з Віктора Ющенка. Як компенсацію - дуже вже від нас йому діставалося останнім часом. Однак через щільний робочий графік екс-прем'єра бесіда з ним поки що відкладається.
Тим часом здивував оперативною згодою основний, м'яко кажучи, політичний ворог Ющенка - перший віце-спікер Віктор Медведчук. "Приходьте сьогодні о 16-00", - сказав він, подумавши декілька секунд.
Головне враження від інтерв'ю: Медведчук - ілюстрація самовпевненої, успішної у всіх відносинах людини. Він в курсі всіх подій, при цьому ще цікавиться, хто і як подає інформацію. Головний ес-дек зізнався, що кожного дня до другої години ночі читає всі випуски Інтерфаксу і УНІАНу, а також підбірки традиційної та інтернет-преси.
Під час зустрічі відкрився, щонайменше, ще один дивний факт - Медведчук, виявляється, уміє сміятися. І взагалі, справляє враження людини дуже публічної і відкритої. Чого не скажеш, спостерігаючи його численні появи в телевізорі на всіх каналах.
Якщо говорити про інші особливості, то в мові Медведчука виразно проскакує "шокання", наприклад: "я хочу знати, за шо я відповідаю!". Ще він часто стукає по столу руками, доводячи свою позицію, чим стає жахливо схожий на Кучму. Може, це наслідок того, що дні народження "гаранта" і Медведчука розділяють два дні. Перший народився 9, другий - 7 серпня.
На жаль, Медведчук власноручно убив пару сенсацій: він відповідав на будь-які питання, але на самих цікавих моментах просив вимкнути диктофон.
Перше питання стосується головної теми, яка засіла в головах політиків. Який результат розраховує одержати СДПУ(О) на парламентських виборах?
Я не хочу говорити про відсотки, я нікому не називав ніколи відсотків. Не хочу просто - забобонна людина. Я твердо упевнений, що СДПУ(О) буде в наступному парламенті, і буде мати фракцію, не меншу, ніж сьогодні. Відповідаючи на ваше питання - отримаємо не менше чотирьох, оскільки я упевнений, що партія пройде в парламент.
Добре, а де ви себе більше бачите після виборів - в будинку уряду чи в парламенті?
Ви знаєте, я дуже люблю законотворчу роботу. Це - моє. Я - професіонал в цій частині. Я би хотів працювати в законодавчій гілці влади.
Разом з виборами в парламент пройдуть місцеві вибори. Ес-деки будуть висувати свого кандидата на пост київського мера?
Ні, не будуть. Це точно. Ми вже спробували, спробували невдало, непрофесійно, я можу сказати. Я цього не приховував ніколи і готовий визнати помилки. У нас немає сьогодні кандидата, який міг би змагатися за посаду міського голови. Політичні сили повинні реально підходити до оцінки своїх сил. Ми і на округи мажоритарні висуваємо сьогодні своїх кандидатів тільки там, де упевнені в перемозі. Вибори - це не місце для тренувань.
А скільки округів планують закрити своїми кандидатами ес-деки?
Зараз ми вирішуємо це питання. Їх буде декілька десятків.
Може, тоді назвете прізвища людей, кандидатури яких розглядаються для формування першої десятки.
Я б не хотів цього робити. Я, в принципі, знаю, хто піде, але у нас з'їзд вирішує. Скажу, що несподіваних прізвищ не буде. Будуть всі члени партії, будуть декілька секретарів обласних комітетів партій, буде керівництво партій. Там будуть представлені і регіони, і центр.
Раз мова зайшла про регіони, чи є у вас проблемні області?
Є проблемні регіони, де ми ставимо питання про заміну секретарів обласних комітетів СДПУ(О). Донецька і Дніпропетровська області - регіони, де будуть нові секретарі обкомів.
Соціал-демократи декілька разів публічно заявляли про бажання контролювати чесність виборів. Ось ви скажіть, а хто хоче зловживань?
А я виходжу не з того, що хтось щось має намір робити. Чесність виборів полягає в тому, що ми захистимо свою позицію. Ви питаєте, скільки процентів ми хочемо отримати? Все, що ми отримаємо - ми отримаємо. І ні у влади, ні у інших політичних сил немає права втручатися в процес виборів для того, щоб наша частка була якимсь чином зменшена. Порушуючи загальний процес, ви втручаєтеся в мої права.
Я безпосередньо брав участь в розробці окремих норм закону про вибори. Вони повинні бути досконалі для того, щоб кожний суб'єкт виборчої кампанії міг захистити свої права.
Кого ви бачите головними конкурентами партії на виборах?
Звичайно, конкурентами є всі - починаючи від комуністів і закінчуючи всіма іншими. Кожний буде боротися за себе. Не буде ж такого - ось ми разом йдемо, у тебе у 5%, у мене 7%, давай поділимося, буде по 6%. Такого не буде. Конкуренти будуть всі, це ж природньо. Основних конкурентів ми побачимо після 1 січня по тому, як буде розгортатися кампанія.
Однак, судячи з партійної преси СДПУ(О), основні ваші конкуренти - блоки Тимошенко і Ющенка.
Я хочу сказати, що до "Батьківщини" ми абсолютно байдужі. Це вона до нас не байдужа. Адже ми її не критикуємо. Якщо мова йде про Тимошенко і це пов'язано з певними її діями, тоді це має місце. Але зверніть увагу, наша критика в нашій пресі носить цивілізований характер. Ми нікого не ображаємо і не принижуємо. На відміну від того, як нас висвітлюють.
Якщо я висловився з приводу Віктора Андрійовича [відносно рішення екс-прем'єра записати в правилах приватизації обленерго підвищення тарифів], я вважаю, що я об'єктивно це сказав. Є постанова, є розпорядження, і ті ж тарифи, підвищення вартості електроенергії. Що, я повинен мовчати про це?
Мені, наприклад, не зовсім зрозуміла реакція того ж Віктора Андрійовича, коли я його за три місяці до відставки попередив - або він буде співпрацювати з парламентом, або парламент відправить його у відставку. Але йому не сподобалося. Бачте, якийсь ультиматум. Навпаки, треба було зняти трубку і сказати: Вікторе Володимировичу, спасибі за попередження, я подумаю, послати тебе, чи скористатися твоєю порадою. Чому ніхто не помітив, що я поступив чесно? Це було ще в лютому.
Це хіба не відвертість? Так щоб через лаштунки, через стінку щось хтось будував - ні, все ж у відкриту…
Добре, скажіть, якщо Ющенко стане президентом, ви станете до нього в опозицію?
Чому я повинен йти в опозицію. Хіба Ющенко - ворог Медведчука?
У всякому разі, сам він заявляв, що головні конкуренти на парламентських виборах у його блоку - це комуністи і ес-деки.
Він навіть по-іншому сказав: ес-деки і комуністи. Але у мене ворогів серед політичних сил немає. І я не вважаю комуністів своїми ворогами. І, природньо, я не вважаю і ніколи не вважав Ющенка своїм ворогом. Адже хіба наші позиції по життю не співпадають? Як я можу бути в опозиції? У опозиції до конкретних рішень? Ми і сьогодні в ній знаходимося. Якщо я не згоден з діями президента - я про це відкрито заявляю. Так само і по Ющенку. Якщо ви звернете увагу, критичні висловлювання з нашого боку були не тільки тоді, коли він став прем'єром, а коли він був головою Національного банку. І ми ініціювали тоді створення слідчої комісії, засновуючись на діяльності і порушеннях в Національному банку. Так було завжди у відношенні до Ющенка, Іванова, Сидорова, кого завгодно.
У той же час, якщо він щось робить, або намагається зробити в інтересах України, я завжди буду підтримувати це, і для мене абсолютно не має значення, буде стояти за цим Ющенком Тимошенко, Симоненко, Вітренко чи ще будь хто.
Чи постраждали фінансові інтереси членів партії за час прем’єрства Ющенка?
Ні, категорично ні.
Чому ніхто не любить СДПУ(О)?
(Сміється.) І ви в тому числі?
Я в "Версії.ком" прочитав минулого тижня: вся країна воює з ес-деками, а хто не воює, той дезертир. Але мені це не подобається. Може, це мої особисті недоліки. Чому не люблять? Одні кажуть, тому що сильні, інші - тому що незалежні. Треті - ще щось.
Особисто для мене в людині завжди були важливі дві риси, які я визнаю в тих, з ким би міг зв'язати свою долю і домагатися професійних політичних результатів. Перше - це професіоналізм, друге - бійцівські якості.
Чому тільки зараз, напередодні виборів, стала активно розповсюджуватися інформація про те, що ваш батько, Володимир Медведчук, був пов'язаний з ОУН-УПА?
Спасибі, що ви задали це питання. Володимир Несторович Медведчук, мій батько, дійсно був засуджений в 1944 році за участь не в Українській повстанській армії, а в Організації українських націоналістів.
Він був старшим трійки Організації українських націоналістів в Житомирській області. Мій батько не міг брати участі ні в Червоній армії, ні в УПА, тому що він був інвалідом дитинства. У 1933 році під час голодомору він захворів на туберкульоз хребта і кісток, був з фізичними вадами. Він не міг воювати.
У Організації українських націоналістів він брав участь. За це, враховуючи, що він інвалід дитинства, він був засуджений на 8 років. Він відбув своє покарання, а потім знаходився в засланні в Красноярському краї, де народився я.
У мене є ідея. Я знаю, що зараз готується по відношенню до Медведчука: "батько - поліцейський, брав участь в розстрілах". Я сьогодні кільком зацікавленим особам відправлю копії звинувачувального висновку і вироку. І довідку про реабілітацію в 1991 році.
Я не піднімав цього питання ніколи, хоч ви розумієте, що коли я зайнявся політикою, то, напевно, мені треба було взяти знамено в руки: я - постраждалий, мій батько постраждав за національну ідею і був членом ОУН. Я цього не робив. Я хотів, щоб, якщо Медведчук чогось добився в житті, добився сам.
У радянські роки я був адвокатом, а не слідчим. Хоч, до речі, дуже стати хотів слідчим. Але я не міг з відомих причин. І у мене, нібито, більше причин ображатися на радянську владу, ніж іншим. Але я об'єктивно оцінюю, що я отримав від радянської влади.
Про участь батька в ОУН на початку цього року мене спитали на прес-конференції у Львові. Там цю історію декілька разів розвивали і задавали питання брату. Він сказав: так, батько був засуджений, а потім - реабілітований.
Потім почалася розмова про книжку. Ніхто ніякої книжки не пише. Я би хотів, щоб батька не чіпали в цій історії. І я ніколи не буду кричати в Західній Україні, що я - потерпілий за національну ідею.
Одна з найулюбленіших тем для обговорення в журналістських колах - які засоби масової інформації яким олігархам належать. Один з головних героїв цих діалогів - ви. Розкажіть, який ЗМІ контролюється вами, або належить членам СДПУ(О)?
Ви знаєте - це канал "Інтер".
У членів партії там контрольний пакет?
Я думаю, так. Я не упевнений, тому що не втручаюся в діяльність своїх партнерів.
Який ще телеканал?
ТЕТ.
А "1+1"?
Ні. У нас просто нормальні з ними відносини, як і з іншими. Але в питаннях власності, управління ніякого відношення до каналу ніхто з СДПУ(О) не має. Може, я не знаю, але оскільки я відповідаю за діяльність СДПУ(О), тому зобов'язаний знати.
А нещодавно в інтерв'ю російським "Відомостям" генпродюсера "1+1" Олександра Роднянського проскочило, що їх зараз "більше зв'язують з Віктором Медведчуком".
Він тоді відповів, що нормально ставиться до Медведчука. Так, я в прекрасних стосунках з Роднянським, я в хороших відносинах з Піховшеком, але це не означає, що ми якесь маємо відношення власності до каналу. На мій погляд, "1+1" більше любить Ющенка, ніж Медведчука.
А з друкованих ЗМІ які ваші?
Лише партійна преса. З приводу "Київських відомостей" - так, колись мали відношення, в тому числі через Бродського. На сьогоднішній день члени партії не мають ніякого відношення до газети.
Як же тоді пояснити регулярне відбиття цим виданням позицій партії з усіх ключових питань?
Як свободу слова. Хіба можна сьогодні диктувати? Ви - журналіст. Вам один політик подобається, інший не подобається. Вас можна примусити, щоб ви силою любили когось? Якщо людина талановита, на своєму місці і виявляє істинну творчість, вона ніколи не буде любити того, що їй не подобається. Це ж буде у ваших публікаціях?
А з приводу об'єктивності "Інтера"… Почнеться 1 січня виборча кампанія, і я зроблю все можливе, і мої колеги по партії також зроблять, щоб на каналі все було дуже об'єктивним.
Але якщо в інформаційній програмі дається оцінка, то у журналістів є своя думка. І якщо ця думка є неправомірною, а творчим домислом чи творчою позицією, то ви знаєте, що і журналістів не можна примусити коритися.
Яких політтехнологів ви будете залучати? Павловський вже зізнався. Хто ще?
Я вже говорив. Так, Фонд ефективної політики нам надає консультаційну допомогу в розвитку інтернет-ресурсів. Це дійсно має місце, і ми вдячні росіянам.
Що стосується допомоги у виборах. Я ось що хочу сказати. Не тому, що ми такі розумні, але я просто не вірю, що люди ззовні можуть дати нам відповідь краще, ніж наші фахівці або ті, хто приймав участь у виборах. Зверніть увагу. Я обирався до Верховної Ради двічі. Перший раз я отримав 94%, другий - 90%. Тому я і сам повинен би розуміти, що ж таке вибори. До речі, ніякі професіонали у мене там не брали участі. Діяли мої помічники, люди, з якими я працював, люди з моєї команди.
Так, партійні вибори - питання набагато серйозніше. Але ми будемо залучати тільки вітчизняних фахівців. Тому що краще за них і краще за нас ніхто навіть з компасом не знайде. Я не вірю в це. Використання в Україні фахівців ззовні не приводило до ефективних результатів. Я зараз не хочу посилатися на досвід окремих виборчих кампаній, тому що ви відразу задасте питання, на які я б не хотів відповідати.
А хто займається вашим PR-супроводом в США?
У Америці немає структур, які надають нам PR-підтримку. А навіщо нам це в Америці?
Але одного разу "Дзеркало тижня" написало про лобістське піар-агентство "Апко", яке "допомогає просуватися на американський ринок соціал-демократам"…
Я вас прошу! Якщо вже на те пішло, Медведчук з 1994 року жодного разу не був в США, хоча весь паспорт візами американськими проштампований. Кожного місяця мені давали візу, тому що поїздки планувалися. Але то у нас була оксамитова революція, то у нас був касетний скандал, то ще щось було. Я так і не поїхав.
Я не вважаю, що для сучасного українського політика важлива якась підтримка, російська або західна, в особі американців. Найголовніше місце в довір'ї авторитету партії - як про мене буде думати виборець. А їм, я думаю, все одно, кого люблять в Росії, а кого - в Америці.
Від медійних проектів давайте перейдемо до політичних. Яка роль СДПУ(О) в створенні і житті партій "Яблуко" і "Нова Генерація", які прийнято пов'язувати з вами?
Я з Мірошниченком [лідер "Нової генерації"] зустрічався раз чи двічі. Це було ще на зорі створення "Нової генерації". І зустрічався з ним як з лідером молодіжної організації - я очолюю національну раду з молодіжної політики. Я знав, що створюється партія, знав, що у них є претензії з приводу участі у виборчій кампанії. Але ніякого відношення ні я, ні мої колеги до нього ніколи не мали.
Я думаю, що ці чутки пов'язані з тим, що реклама партії першою почала виходити на "Інтері". Але я клянуся, що ніякого відношення до них не маємо.
Тепер по "Яблуку". З Михайлом Юрієвичем [Бродським] у нас прекрасні стосунки. І я особисто Михайлу Юрійовичу на певному етапі радив створити фракцію в парламенті, щоб партія мала політичний рупор у Верховній Раді. Він це зміг зробити. Говорити про те, що я брав участь в цьому процесі, не можна. Ми співробітничали, і в більшості голосувань наші погляди співпадають. Але не завжди.
Ми не підтримували його радикальної позиції по силовиках під час касетного скандалу. Бродський не підтримав Земельного кодексу. По Щербаню у мене позиція інша. А ось в податковій сфері у нас одна позиція. Зверніть увагу, ми навіть з Бродським подавали спільні законопроекти.
І нормальні стосунки з Бродським продовжуються, не дивлячись на критичні зауваження в останньому інтерв'ю "Дзеркалу тижня". Воно для мене десь образливе, але це не привід, щоб ми учиняли дискусії. Михайло Юрійович - своєрідна людина. Але політик він досить досвідчений, який претендує на певну нішу в нашому суспільстві.
У одних питаннях ми - разом, в інших - наші позиції розходяться. Це його право, і я хочу, щоб таке визнавали право за мною - бути з самостійною політичною позицією. Так я будую відносини з усіма в цій державі - починаючи від президента і закінчуючи політичними лідерами.
Говорити про те, що його партія - сателіт об'єднаних соціал-демократів - це образа для "Яблука" і образа для СДПУ(О). Ми не будуємо інших проектів, ми говоримо про розвиток соціал-демократії в Україні. Хочемо, щоб Україна була соціал-демократичною. Зверніть увагу, мова не йде про об'єднану соціал-демократію. А хто буде відстоювати ці ідеї? Сьогодні - десятки партій. Завтра буде ще більше. Цього ми домагаємося.
В другій частині інтерв'ю з Медведчуком, яке буде опубліковане в п'ятницю, ви дізнаєтеся про те, як лідер ес-деків розпорядився акціями компаній, що належали йому, при яких обставинах він познайомився з Суркісом, чи вважає глава СДПУ(О) себе "олігархом" і що б він сказав Мельниченку, якби опинився на місці Мороза.
Відповіді
2001.11.23 | Спостерігач
Продовження
Медведчук: "У мене навіть думок не було стати наступником президента"Сергій Лещенко, УП, 23.11.2001, 11:04
Першу частину інтерв'ю читайте тут:
Медведчук: "Вся країна воює з ес-деками. Мені це не подобається"
Як виходить з ваших слів, медіа-ресурс не такий у вас і потужний, політичних сателітів ви не маєте. А чому ж вас називають олігархом? Ви-ж бо себе таким вважаєте?
Ну, ніхто ще твердо не сформулював, що таке олігарх. Виходячи з нашого інтерв'ю, якщо говорити класично про олігархів, ви вже не можете пред'явити мені претензію, що я олігарх. Я не володію і не володів газетами і каналами. Так, я заробив гроші. Мій бізнес можна перевірити, починаючи з 1992 року. І я несу відповідальність не тільки за себе, але і за своїх партнерів. За чесність, відвертість їх бізнесу. Зверніть увагу, коли зараз хочуть знайти щось проти СДПУ(О), нічого знайти не можуть.
А ці підозри на рахунок кримінальних структур і всього іншого… Адже ні по відношенню до Медведчука, ні щодо його партнерів ніколи з 1992 ніяких карних справ не було. І навіть підозр не існувало. А щодо тих, хто сповідає таку політику до СДПУ(О), було, на жаль, дуже багато. І продовжують існувати. Я думаю, що суспільство розбереться, хто про що говорить і що має на увазі.
Я вважаю себе нормальною людиною. Сьогодні я займаюся лише політикою. Завтра, якщо припиню займатися політикою, буду займатися своєю професією. Я - професіонал, я ніколи не пропаду. У мене є юридична практика, високі досягнення в професії, які залишаться зі мною незалежно від рівня політичного режиму в цій країні.
Політикою буду займатися доти, доки буду бачити, що я приношу користь інтересам держави і тим інтересам, внаслідок яких я пішов в політику - це вдосконалення законодавчої бази. Як тільки побачу, що я в цьому питанні зайвий -буду займатися адвокатською діяльністю.
Добре, ви декларуєте мільйони. Акціонером яких підприємств треба бути, щоб вийти на такий результат?
На сьогодні я не є акціонером жодного суб'єкта підприємницької діяльності. Я вам відкриваю таємницю. Ви - перший, хто про це дізнається. Цей процес декілька місяців тому завершився.
Я починав з адвокатського юридичного бізнесу в 1991-92 рр. Я створював дуже багато структур, де отримував як оплату не лише гонорари за створення і юридичний супровід, але і акції багатьох підприємств. Це -Український кредитний банк, це - об'єднання "Славутич", багато які структури інші.
Назвіть хоч би ще декілька.
А зараз їх вже немає.
За "Славутичем" стояло декілька підприємств, і я мав відношення до їх акцій. Я не пам'ятаю їх назви. Але в 1997 році я прийшов в парламент, і я вийшов з органів управління всіх структур, тому що законом заборонена підприємницька діяльність.
Після цього я просто продав всі акції структур, якими володів, і на сьогодні у мене немає акцій жодної підприємницької структури. Всі гроші, які я отримав за цей продаж, я поклав в банки. Я - мільйонер. Я не буду називати суму, але це мільйони в доларах. І на сьогодні джерелом мого існування є зарплата, яку я отримую в парламенті, і проценти по депозитах.
Яка у вас зарплата в Верховній Раді?
2 300 гривень.
Ви можете назвати суму, яка лежить в банку?
Можу, але тільки не для статті. Вимкніть диктофон.
[…]
Багатих людей не люблять, і якщо ви хочете написати інтерв'ю з приводу того, що мене не люблять, ну, ви цим не додасте.
Але я обрав для себе шлях. Бідним я не буду. І не хочу бути. Приховувати свої прибутки? Я вирішив не робити цього ще в 1992-93 році. Тому і своїх партнерів, і себе примусив декларувати прибутки. І можу сьогодні з повною упевненістю сказати, що мені це вдалося.
А як ви взагалі прийшли в бізнес?
У 1988-89 році я вступив в нову форму діяльності адвокатури. Я став завідуючим консультацією. Найбільшою, і я не був членом партії. Всі ходили і обурювалися - як же так, завідує більш ніж 40 адвокатами - і не комуніст.
Адвокат завжди отримував гонорар. І були такси, а були гроші, які бралися зверху. І це не було правомірним. Коли я став керівником, я виступив за прогресивну форму оплати. Щоб було зрозуміло, поясню. Приходить людина і говорить: ось ця справа варта 30 рублів за таксою. Окремі адвокати відразу ставили такси 200, 300 рублів. Але це літні адвокати.
Природно, за добре проведену справу я завжди отримував гонорари. А розділ був такий. З 30 рублів 70% йшло на зарплату адвоката, а 30% - на утримання колегії, консультації, все інше. Я запропонував: давайте позбудемося такої схеми. Ось мені, умовно, принесли 200 рублів за справу. Я готовий з них 30% віддати колегії, а 70% отримати законно, щоб спати спокійно. Я краще 70% чесно покладу в кишеню, буду ходити і говорити: я заробив, я можу їх тратити, і я плював на вас всіх, тому що я їх чесно заробив. Я не хотів, щоб мені в спину дивилися співробітники ОБХСС і говорили: ось ти купив машину, купив те або це.
Я цю ідею відстоював в Москві на форумах, потім ми створили Спілку адвокатів СРСР. Я представляв Україну, був членом правління. Це була моя ідея. І коли я став завідуючим консультацією, почав намагатися внести зміни в інструкцію Міністерства юстиції, вдосконалити саму адвокатуру.
І коли я прийшов в 1991 році, коли всі ці можливості відкрилися, я зрозумів, що треба займатися адвокатським бізнесом. Отримувати ті гонорари, які ти призначаєш, але отримувати їх на рахунок. Чесно. Жити на ці гроші. Я міг зробити більше, ніж багато хто. Я вів справи на Кавказі, в Грузії, в Москві, в Сибіру, де завгодно. Скажемо так: був здібним і заробляв гроші.
Як з'явилася так звана "київська сімка"?
Я був знайомий з Григорієм Суркісом, він попросив одного разу захищати одного з начальників будівельних управлінь. Я з 1989 року почав займатися футбольним клубом, а Суркіс був ярим уболівальником. Ми з ним об'єдналися разом і почали працювати на клуб. Він товаришував з Згурським. Так з'явився Згурський. Потім з'явилися Карпенко і Губський - два молодих вчених, які стали кооперативниками, заробляли гроші. Хлопці також відривалися: була можливість заробити, чому б і ні. Заробляли чесно. Потім з'явились Лях, банкір, який очолив Український кредитний банк. Ще Ігор Суркіс. Ось так наша сімка замкнулася.
І ми вирішили створювати спільні структури. Потім міняли, деякі ліквідували, створювали нові. Я займався юридичним правовим забезпеченням. І тому я говорю сьогодні: я відповідаю за своїх партнерів, їх дії були легальними і відповідали нормам закону. Може, це не вигідно мені, вони бізнесмени, а я зараз займаюся політикою, але все одно я говорю: якщо відносно них щось буде - я відповідаю, я несу відповідальність.
Всі наші в лапках "вороги", чого б не шукали, нічого знайти не зможуть. Ось звинувачують: президент дав їм пільги!… До речі, у "Динамо Київ" ніколи пільг не було. Ніколи ніяких. Чому пишуть: нафтопродукти якісь. Це все - абсурд.
У переліку на сайті "Україна кримінальна" всі події взяті. Вони взяли і написали: 1995 рік - постанова відносно "Славутича" і "Республіки". Ми їм красиво написали: хлопці, вибачте, але ви помиляєтеся. І прислали їм претензію. І вони написали спростування. "Славутич" не мав відношення ні до якого постачання газу з Туркменії.
Все зрозуміло, окрім одного: як же ви заробляли гроші?
Наші структури, починаючи з 1991-92 року, брали кредити в іноземних банках під закупівлю нафти. Переробляли нафту протягом 4-5 років в Україні. Заробляли на цінах на нафтопродукти, і тим самим отримували божевільні прибутки. Ми постачали нафтопродукти і покривали 10-12% ринку нафтопродуктів України. Не за рахунок купив-продав, а за рахунок ввезення і переробки нафти тут. Це раз.
Сільськогосподарська продукція. Вкладали гроші, брали кредити, несли відповідальність по цих кредитах. І заробляли гроші: за рахунок нових технологій тоді, в 1991-95, і за рахунок того, що нам довіряли. Іноземні інвестори, які брали участь разом з нами в бізнесі, бачили, що нам можна давати кредити. Тому що, по-перше, ми їх повертаємо, і, по-друге, ми заробляємо дуже хороші прибутки. Це, дійсно, так.
Ось основні два напрями - нафтопродукти і сільськогосподарський бізнес. І скажіть, ми що, залишили сьогодні хвости, що ми десь щось порушували? Хоч маса справ виникла у сьогоднішніх підприємців саме в цих сферах, яких притягують до карної відповідальності. Хіба не так було з ЄЕСУ?
А чому ми виявилися чистими? Ми не діяли з державою, ми не брали грошей з бюджету, ми не отримували державних субсидій. У нас все було на приватній власності.
У нас все було на грошах, які залучалися комерційними банками. Ми не відповідали і не несли відповідальності. І коли в 1995 році зайнялися "Республікою" і "Славутичем"… "Славутич" перевіряли-перевіряли, а потім вийшли: там державних грошей немає. Це все - приватна комерційна діяльність, яка регулюється нормами цивільного права. На цьому все закінчилося. І закінчиться будь-що інше, що буде проти моїх партнерів. Я за цю сімку несу відповідальність. Все було правомірним, все було законним.
А обленерго?
Ну, я вас благаю! Це ж дитячий лепет. Ніколи не було і немає.
Тоді хто це вигадав?
Є люди.
Навіщо?
Поясню. Вимкніть диктофон.
[…]
Недавно партія "Реформи і порядок" виступила з пропозицією ввести податок на футбольні трансфери. Як вам така думка?
Треба розбиратися в деяких питаннях, щоб висувати якісь ідеї. Футбольні трансфери - це ті гроші, які надходять на рахунки тих організацій, які займаються трансфером. Вони що, не підлягають оподаткуванню? Це ж валовий прибуток підприємства. У цьому випадку футбольний клуб, який продає футболіста, повинен отримати як валовий прибуток суму. Вона ж обкладається точно так, як квиток, куплений на стадіон, як продана якась річ. Яка різниця? Що це за ідея оподаткування трансферів? Мене дивує - в партії "Реформи і порядок" є дуже багато фахівців, які розбираються в податковій політиці. Той же Пинзеник, Терьохін, багато інших.
Мене дивує і це, і відповідь податкової адміністрації, підписана, здається, Шитрею [заступник Азарова]: "Так, дійсно, там є тіньові схеми, треба з ними боротися, запропонуйте законопроект". Я коли прочитав, думаю - не те, що непрофесіоналізм, а повна абсурдна дилетанщина.
Як же так? Ось ви мені поясните, якщо валовий прибуток підприємства, який же треба податок. Він і оподатковується. На прибуток. Ну, повний непрофесіоналізм.
В завершення розмови - кілька ритуальних питань. За оцінками соціологів, і по ваших прогнозах, в Верховну Раду СДПУ(О) попадає. На ваш погляд, якими законопроектами новий парламент повинен зайнятися насамперед?
Є ж спадкоємність законодавчої влади. За планом - це особисто мій план - у цього парламенту вісім кодексів. Чотири вже прийняли. Все зроблю, щоб прийняли Цивільний кодекс, Митний, Податковий, Господарський. Ось якщо ми їх не приймемо, наступний парламент, насамперед, повинен завершити роботу над всіма цими документами.
Найголовніше - Податковий кодекс. Це дійсно те, що найважливіше країні. Ці сьогоднішні економічні успіхи не продовжаться, якщо не буде нового Податкового кодексу. Саме тому я в травні-червні стояв на позиції: давайте проведемо малу податкову реформу. Давайте перший етап закінчимо. Давайте знизимо податки і компенсуємо ненадходження до бюджету за рахунок скасування пільг. І побачимо через декілька місяців прогрес. Це вже доведене. Більш того, в Росії доведене. У нас же та ж ситуація.
Не підтримали мене, в тому числі і президент. І я сьогодні в бесідах говорю Леоніду Даниловичу: це було неправильно, треба було сконцентрувати зусилля і прийняти перший етап податкової реформи. Ми б вже восени - ось зараз відчували перші результати. Росія розраховувала отримати результат через рік, а отримала через три місяці. І вони вже пішли далі.
Як зараз концентровано прийняти Податковий кодекс? У нього маса дискусійних питань. Але я разом з Іван Степановичем [Плющем, спікером парламенту], Степан Богдановичем [Гавришем, віце-спікером парламенту] буду робити все, щоб ми його прийняли. Ось навіть якщо ми приймемо усього п'ять кодексів, я буду вважати, що Верховна Рада цього скликання своє завдання виконала.
А прийшовши в новий парламент, повинна бути спадкоємність. Ніякі реформи не можуть бути зроблені, реалізовані без законодавчого регулювання. Я весь час сперечаюся з іноземними делегаціями. Вони кажуть: ось, у вас Кабінет міністрів реформаторський. Але це на рівні ідеї. На рівні реалізації, якщо немає реформаторів в парламенті, якщо парламент не реформаторський, нічого не буде. Якщо 226 голосів немає. Ні Медведчук, ні Іванов нічого не вирішують в парламенті. 226 голосів є - значить в країні будуть реформи. Немає - так і 10 талановитих реформаторів нічого не зроблять. І сотня нічого не зробить.
Що ви думаєте про імплементацію результатів так званого референдуму руками нової Верховної Ради?
Я - фахівець в державному будівництві. І я знаю, що нам треба міняти: Конституцію. Я упевнений, що взаємодія гілок влади на незавершеному рівні. Її треба вдосконалити. Всі наші біди - від недоліків в державному будівництві. Та взаємодія, яка існує - президент- Верховна Рада - Кабінет міністрів недосконала. Це треба міняти.
Мою позицію ви знаєте - вона почалася з коаліційного уряду. Закінчитися повинна конституційним затвердженням взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади. Щоб це було на рівні закону, а не бажання, амбіцій або якихось домовленостей.
Закон повинен лежати в основі, і я не хочу знати, яка у кого думка щодо Медведчука, і не хочу, щоб хтось вважав, що у Медведчука є думка. Подобається йому Ющенко, не подобається. Подобається йому Карпов, чи ні. Конституція ось лежить, там повинно все бути записане.
Тоді будуть реформи, тому що ідеї Кабінету міністрів законодавчо затверджуються в Верховній Раді. Учора одна фракція проголосувала за Кінаха, а сьогодні їй Кінах не сподобався. Вона говорить: а ми не будемо підтримувати його законопроекти. А якщо не будемо, як роблять в цивілізованих країнах? Ставлять питання про недовіру уряду. Ось так повинно бути.
Тобто ви за імплементацію всіх чотирьох пунктів референдуму?
Я так не сказав. Я категорично проти двопалатного парламенту. І партія проти. І я схилив партію до цього.
Я більш ніж за референдум. Там є дві додаткових основи для розпуску парламенту. Я вважаю, що вони повинні бути. Але ми повинні йти далі. Там мова йде про коаліційний уряд. Це перший крок - дуже обережний. А я говорю про принципи державного будівництва, де повинно бути записано, що Верховна Рада і Кабінет міністрів пов'язані законодавчо спільною відповідальністю.
Парламент сьогодні впливає тільки на прем'єра - його кандидатуру затверджуємо або не затверджуємо. А далі що? Ось хороший прем'єр-кандидат, прийшов і сказав: Вікторе Володимировичу, я згодний, будемо разом працювати. Я згодний, що треба поставити професіоналів з СДПУ(О), Руху, "Трудової України" і так далі. А потім все починає залежати від президента - підходять ці кандидатури чи ні. Може, це і правильно.
Але я хочу, щоб закон впливав: якщо, умовно, п'ять фракцій мають 226 голосів, і вони підтримують Кінаха, то Кінах повинен підтримувати їх кандидатури. І це не роздача портфелів, як говорив Віктор Андрійович: "Ми не в кооперативі, щоб роздавати портфелі". Та ні. Це взаємна відповідальність. А не так - спустили мені законопроект з Кабінету міністрів, ми дали, ви приймайте. Та ні, я хочу бути учасником спільної політики, я хочу нести відповідальність нарівні з ними.
Ви хочете стати наступником Кучми?
Ні. У мене навіть таких думок не було.
Зараз мова йде про парламентські вибори. І я визнаю тільки той авторитет, який заслужено отриманий. Говорити про президентські вибори треба починати всім майбутнім учасникам не раніше весни-літа 2004 року. А до цього говорити про це - повний абсурд
Ви слухали плівки Мельниченка?
Я читав роздруки в "Українській правді".
А слухати?
Перші чотирнадцять епізодів, напевно, частково чув.
Що ви відчули, коли слухали третій епізод? Я вам нагадаю - там Кучма відгукується про Бродського, Медведчука, Суркіса…
Я хочу вам сказати чесно. Я - професіонал. Якщо для мене щось є схоже, я вірю технічним засобам і експертизі. Ви знаєте, що експертиза цього не підтвердила.
Я - адвокат за вдачею. І коли приходить клієнт і говорить: я не винен, я зобов'язаний все зробити, щоб знайти докази невиновності. Я можу людині довіряти або не довіряти, але професійна етика говорить, що ти людину повинен захищати. Якщо є докази невиновності, я повинен їх викласти, вимагати, щоб вони були реалізовані.
Якщо це дійсно було сказане… Ми виходимо умовно: припустимо, це могло бути. Звичайно, мені неприємно було б, якби реально це було сказане. Але в реальність цих слів я не вірю. (пауза) Хочеться не вірити. Я все-таки думаю, що я заслужив на краще ставлення.
А якби в листопаді 2000 Мельниченко прийшов з плівками не до Мороза, а до вас, як би ви вчинили?
Я б йому сказав, що він повинен офіційно звернутися в Генеральну Прокуратуру. Я б не став реалізовувати таким чином, як вчинив Олександр Олександрович. Я б вчинив професіонально. Я б вчинив професіонально.
2001.11.23 | Augusto (Daisy Cutter) Gladio
Боже, що це? Це ж повна моральна потвора, покруч-мутант! І ТАКЕ сидить на шиї народу?!
>Я - адвокат за вдачею. І коли приходить клієнт і говорить: я не винен, я зобов'язаний все зробити, щоб знайти докази невиновності. Я можу людині довіряти або не довіряти, але професійна етика говорить, що ти людину повинен захищати. Якщо є докази невиновності, я повинен їх викласти, вимагати, щоб вони були реалізовані.Оце б зараз Стус підтвердив... Далі мовчу! Це ж гірше ніж Дантес в РусландЄ, ці українськіх Пушкіних вбивали не на дуелі!
>У мене є юридична практика, високі досягнення в професії, які залишаться зі мною незалежно від рівня політичного режиму в цій країні.
Ця ж гидота відверто каже, що сильно пов'язана з іншими гидотами та "все про них знає"!
Не турбуйся, гнидо, "ця країна" ще стане Україною, як би ти, покруч, не хотів іншого!
Тьху це як в гімно випадково вступив не хочу далі, воно ж брехня на брехні! Ну що це, де це! Як і Деркач падло каже: Ги-ги, не було "справи", то все нормально!
А велике запитання: Чому воно зненацька "соціал-демократ"? Ну хто може це пояснити нарешті? Поки виглядає що всі "партії" "канкрЄтних менів" розбирали назви як хатні номери за часів Ататюрка в Стамбулі: звалили на площі купою і кожен взяв собі, який сподобався, бо зрозуміти не могли (Кемаль Ататюрк ввів європейські номери, раніше Турція користувалася арабськими, а вони ж інші), тому і вишло: номер 23, а після йде 2, а зза нього 47, а тепер з номеру 2 виходить "канкрЄтний мен" і починає всім локшину вішати, що то правда так і треба!
А друге запитання: чому цей ситий нахабний хам все ж нараховує своїй банді лише 4-5% голосів, коли інший "канкрЄтний" хам каже, що "адмінресурс" саме і дає 4-5%? І чому з 4-5% воно ще пхнеться кудись з політичного узбіччя?
2001.11.24 | Микола
Це вже було в 1113 Р.
В 1113 р. ситуація була така ж - " хазари-жиди "дістали до печінок". Кияни вирішили проблему просто - вирізали "до ноги"…2001.11.24 | Igor Apple
Знову побрехеньки про "традиційний український антисемітизм"
Це уривок з суперечки двох істориків, українця і жида:історія жидівсько-українських стосунків не починається Хмельницьким і козаками. Вже тоді, коли наші предки скити міняли своє ім'я на "Русь", існувала над Каспійським морем держава хозарів, провідна верства якої була жидівська".
- О, ні, то не були жиди, вони лиш були жидівської релігії.
- Того сьогодні ніхто перевірити не може.Записано, що жиди. І от вже ті жиди далися взнаки нашим предкам. Хозарські орди нападали на Русь, вимагали, щоб Русь платила їм данину, брали до неволі мужчин і продавали магометанам і римлянам в неволю, а дівчат до гаремів. Ясно, що одного дня тодішнім українцям - русичам урвалася терпеливість, тому вони під проводом князя Святослава знищили хозарську державу грабіжників. Чи це по-вашому був "початок українського антисемітизму"? І по знищенню Хозарської держави українські князі дозволили жидам переїхати з Хозарії на Україну й займатися торгівлею, так?
- Ніби так, історично, але ж далі кажу, що то не були жиди.
- Чомусь же записано "жиди". В кожному разі, вони опісля зіллялися з тими жидами, що прийшли в Україну з заходу. Змішалися й кров'ю, якщо не були чистокровні жиди. Наші предки русичі вважали їх жидами. І чи винищували їх?"
- Ну, в літописі записано, що в 11-м століттю був у Києві погром жидів.
- Так, щось таке є в літописі, але то був бунт київської бідноти проти купців, які обманювали покупців, здирали жахливі відсотки за позики і завдяки тому мали кращі палати, ніж сам князь. А що ті купці це були жиди, то чия тут вина? Не за жидівство їх били, а за лихву, за шахрайства.
- Ну, це дуже давні часи. Ми про них не згадуємо.
- Але варто згадувати, щоб пригадати, що з одної сторони, вже тоді надавалися жиди в знаки українцям, а з другої, що українці не шукали помсти, але дали хозарам-жидам захист у себе і на протязі пів тисяч літ, за весь час існування Киівсько-руської держави жидам в Україні жилося безмірно краще, аніж у будь-котрій середнєвічній чи старинній державі. Це основно змінилося, коли монгольські орди знищили Русь-Україну й Україна в 14-м століттю опинилася в польській неволі.
- За польського короля Казимира, знаю. Король за намовою своєї коханки, жидівської красуні, дозволив на велику еміграцію жидів до Польщі з середньої і західньої Европи, де вони важко переслідувані, ховалися в лісах.