МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

ДНІ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

11/24/2001 | технолог
Чогось ми досі не згадали нашу національну трагедію.
А вона була достатньо недавно. Ще живі свідки того, як це було.
Маєте думки з цього приводу?
Чи ми тільки здатні отут один одному пики начищати?

Відповіді

  • 2001.11.24 | .

    Ну то і що! Зате ми відзначаємо ХОЛОКОСТ

    .
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2001.11.24 | Смогитель Вадим

      Потрібно невідкладно оголосити збір коштів серед укрю цілого світу на спорудження пам, ятника жертвам укр. голокосту

      Я був шокований, коли "надія нації" висловилась про те, що ще рано говорити про створення меморіалу
      в пам, ять жертвам людиноненависницької ідеології ....

      "УНИЧТОЖИТЬ" кулаков как класс ..."

      - ну тоді чим же гасла червоної чуми відрізняються від гасел коричневої ?

      Ось хай Майдан і почне цю акцію !
      Особисто моя допомога буде на рівні від сотні доларів до створення комітету сприяння цьому проектові тут на американському континенті.

      Вадим Смогитель
  • 2001.11.24 | НеДохтор

    Re: згадували

    технолог писав(ла):
    > Чогось ми досі не згадали нашу національну трагедію.
    > А вона була достатньо недавно. Ще живі свідки того, як це було.
    > Маєте думки з цього приводу?
    > Чи ми тільки здатні отут один одному пики начищати?



    Згадували, і думки були з цього приводу

    УРОЧИСТО ВИЗНАЮ ! (131) Мартинюк . 06-07-2001 20:05
    http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_mova&key=994439110&first=1002198520&last=996133073
  • 2001.11.24 | Майдан

    Віталій Пономарьов : Ставлення українського суспільства до штучного голоду та комуністичних репресій

    Ставлення українського суспільства до штучного голоду та комуністичних репресій

    Віталій Пономарьов

    Київ, 23 листопада 2001 - Першим поясненням небажання українського суспільства згадувати сьогодні катастрофу минулого століття може бути неспроможність нормальної психіки сприйняти той геноцид українців. Приблизно так на початку 50-х років дослідники Гарвадського університету не довіряли свідченням про голодомор українців-втікачів з Радянського Союзу як перебільшеним. Так само і західні інтелектуали загалом вважали спогади українських еміґрантів про більшовицький терор простими виявами націоналізму. І сучасна людина теж відчуває неможливість раціонально витлумачити оте жертвоприношення мільйонів українських життів і підсвідомо захищає свою психіку забуттям.

    Проте глибинною причиною безпам’ятства українського суспільства є його посткомуністичний характер. Важко очікувати послідовного засудження радянського терору від українських політиків, більшість яких має компартійне чи комсомольське походження. Та й чимало громадян України обтяжені досвідом колаборації з режимом, тож схиляння перед мучеництвом його жертв є для них небажаним нагадуванням про власну відповідальність. До того ж, комуністичні ідеї досі приваблюють старшу ґенерацію, а нездатність суспільства провести «червоний Нюрнберґ» перешкоджає виробленню в нього імунітету до «єдино правильного вчення». Нарешті, нинішня орієнтація і влади, і багатьох громадян України на «столицю трудящих усього світу» несумісні з пам’яттю про те, що саме звідти виходили планові завдання з «розкуркулення», накази про проведення етнічних чисток і депортацій, вказівки щодо розстрілів та винищення українських селян голодом.

    Історичне безпам’яття, нормальне для тоталітарної доби, нині є викликом самому існуванню українців як нації. І єдино можливою відповіддю на нього як особистості, так і громади є усвідомлення комуністичних репресій як складової українського історичного досвіду, а загиблих у них людей – як мучеників. Саме це має стати основою розуміння суспільством того факту, що здійснення комуністичної утопії неможливе без людських гекатомб.

    ХХ століття довело українцям, що людина без пам’яті є ідеальним об’єктом ідеологічних та політичних маніпуляцій. Що історично забудькуваті спільноти завжди ризикують пережити ще раз ті катастрофи, спогадів про які вони так невротично намагаються позбутися. А непритомні нації приречені розчинитися серед свідомих себе сусід
  • 2001.11.25 | Augusto

    Дуже цікаве запитання: чому ні США ні інші західні країни взагалі не визнали такої трагедії?

    Бо щоб не було ніяких неясностей: в США згадують про голодомор тільки самі українці, тому коли написано "в США широко згадували трагедію голодомору", то читати треба "в США широко згадували трагедію голодомору вузькi колa українських емігранських клубів" - це буде воно. Ніде в світі не визнано офіційно, що голодомор взагалі був (наразі не визнано до кінця і в Україні).
    Я - українець, я загубив членів моєї сім'ї в 1933 році і знаю про трагедію не з книги Конквіста і не взнав про це в часи Перестройкі ( с ускорєнієм), тому мене хвилює: чому досі ніхто не визнав офіційно взагалі наявність такого злочину в історії України?
    Щоб трохи було легше: геноцід вірменів в Турції відбувся в 1915 році, здається, визнаний офіційно Францією та США в 2000 році. Швидче за всіх впоралися євреї.
    Щоб було ясніше, я в понеділок візьму "Чорну книгу злочинів комунізму" та викладу сюди звіти амбасад Італії та Німеччини про події 1933 року (дуже стислi точнi та без будь-яких прикрас), питання, як це можливо, щоб амбасади мусолінієвської Італії та нацистської Німеччини так точно все описали, а амбасади країн демократії "не помітили"? Може тут і треба шукати розгадку парадоксу про невизнанiсть голодомору?
    Також наступне запитання: УНР мала діпвідноси з країнами Заходу, як знищення країни не було помічено? Так що хтось зараз викочує баранячі очі "Україна? А де це?"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2001.11.25 | Igor Apple

      Бо вони опосередковано в тім були замішані. Хто купив зерно, вивезене з України?(-)

    • 2001.11.26 | Пані

      Потому...

      ... что украинский народ в целом сам не признал и не осмыслил этой трагедии. И не требовал такого признания от других. А кому мы нужны больше, чем мы нужны самим себе?

      Что касается признания внутри, то тут есть чисто психологические причины помимо всех политических. Это тот кошмар, который люди пережившие его, предпочитают забыть. Это естественно.

      Но, как я уже писала раньше, я считаю, что процесс консолидации нации и становления гражданского общества в Украине может начаться только после гласного и масштабного процесса по голодомору. Это та прививка, которая нужна молодежи, чтобы никогда не повторить судьбу несчастных жертв.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2001.11.26 | Augusto

        Як завжди є люди, що не визнають голокосту євреїв (то жарти були з концтаборами, мабуть, які ми не зрозуміли, на їх думку), завжди будуть існувати люди, що заперечують взагалі існування факту голодомору.

        Тому спокійно, ось Турція всиралася теж - не було геноциду вірменів, то вони самі себе повбивали щоб турків очорніти! А Україні ще працювати треба, дійсно без рішучих кроків влади маленькі шанси визнання, а влада в Україні антикварна, тому навіть з історичної справедливості (чи її відновлення) треба її сраною мітлою гнати. Пізніше я все ж додам про голодомор з "Чорної книги злочинів комунізму", а щоб ніхто не мекав, що то все німці підробили, я знайшов вже абсолютно незалежне джерело - небандерівське чи німецьке, я б сказав - це мій сюрприз-свідок(сьогодня вже не вийде - книга на руках, але ці документи чекали стільки років,то ще пару тижнів почекають). На додаток цитата з Русо, подивиться в Розробках, там ціла друга глава з першої книги вже є, можна вже починати дискусію.

        "Кожна людина, народжена в рабстві народжена стати рабом, це точно. Раби гублять в путах все, навіть бажання постати вільними: бути рабом їм подобається, як бути твариною сподобалося спутникам Одісея.
        Таким чином, якщо існують раби в душі, то тільки тому, що спочатку їх проти душі і природи зробили рабами. Насильство почало їхне рабство, а власне боягузство зробило його міцним." ©
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2001.11.26 | Грек

          Re: Як завжди є люди, що не визнають голокосту євреїв (то жарти були з концтаборами, мабуть, які ми не зрозуміли, на їх думку), завжди будуть існувати люди, що заперечують взагалі існування факту голодомору.

          Мені колись потрапила до рук та Чорна книга. Звичайно ж, відразу відшукав те місце, де йшлося про голодомор. Був страшенно розчарованим. Написали, що геноцидом визнати не можна, в пику українським націоналістично налаштованим історикам. Тому що зачепив також Росію, Казахстан. І хоча дійсно є згадки про те, що Сталін був українофобом і планував депортувати до Сибіру всю Україну, і що напередодні було знищено всю українську інтелігенцію, але все одно не геноцид. Отак. Далі я ту Чорну книгу читати не захтів.

          Вважаю, що "українським голокостом" Голодомор називати не коректно. Тому що "голокост" - це специфічний термін, пов"язаний з іудейською релігією. Для гебреїв це поняття інтимне, і напряму пов"язане з способом знищення - вогнем. "Голокост" може бути ТІЛЬКИ іудейським. Це помилка наших публіцистів.

          Моя баба теж не любила про це говорити. Воно було не "ізжите", воно весь час боліло. Про нього хтілося якомога швидше забути. Баба розповідала, що у селі у той рік розвелося багато вовків. Люди були слабкими і не могли боронитися. Вовки розбивали шибки і стрибали прямо у хати, пожираючи людей у власних оселях...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2001.12.01 | Нестор Мазепа

            Може спочатку домогтися визнання голодомору парламентом ... Франції?(-)

        • 2001.11.28 | Пані

          Это их проблема. Нам свое болить.

          Augusto писав(ла):
          > Тому спокійно, ось Турція всиралася теж - не було геноциду вірменів, то вони самі себе повбивали щоб турків очорніти! А Україні ще працювати треба, дійсно без рішучих кроків влади маленькі шанси

          В данном случае вспомню постоянные ссылки Мартынюка на элиту. Тут скорее слово "власть" надо заменить на слово "элита", что не есть тождественно в нашем случае. Разница есть и довольно существенная. Некое общее осознание проблемы на уровне эоиты даст больше чем неоковырные шаги властей.

          > визнання, а влада в Україні антикварна, тому навіть з історичної справедливості (чи її відновлення) треба її сраною мітлою гнати. Пізніше я все ж додам про голодомор з "Чорної книги злочинів комунізму", а щоб ніхто не мекав, що то все німці підробили, я знайшов вже абсолютно незалежне джерело - небандерівське чи німецьке, я б сказав - це мій сюрприз-свідок(сьогодня вже не вийде - книга на руках, але ці документи чекали стільки років,то ще пару тижнів почекають). На додаток цитата з Русо, подивиться в Розробках, там ціла друга глава з першої книги вже є, можна вже починати дискусію.

          Видела. Как только созрею с чем то сопоставимым - отвечу.

          > "Кожна людина, народжена в рабстві народжена стати рабом, це точно. Раби гублять в путах все, навіть бажання постати вільними: бути рабом їм подобається, як бути твариною сподобалося спутникам Одісея.
          > Таким чином, якщо існують раби в душі, то тільки тому, що спочатку їх проти душі і природи зробили рабами. Насильство почало їхне рабство, а власне боягузство зробило його міцним." ©

          Не знаю я противно ли природе человеческой рабство или нет, действительно не знаю. Хотелось бы думать, что противно. Опыт окружающей среды показывает обратное.

          Но какова бы ни была природа стредления части людей к неволе, свободный человек мирится с неволей окружающих не должен хотя бы ради собственной свободы. Тоже ©
  • 2001.11.25 | технолог

    Re: ДНІ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

    При всіх аспектах відношення влади до цієї трагедії - а відношення це показує всю злочинність режиму, бо й зараз йде повзучий голодомор, в якому гинуть найслабші, які отримують пенсії (а звичайна пенсія не дає змоги жити, а дає змогу повільно вмирати від недоїдання), я хочу торкнутись особистого сприйняття тієї трагедії.
    Я безмежно вдячний своїм дідам за своє дитинство - я не знав піонєрлагєрєй, я провів свої дитячі літа з дідами, які показали мені рідний край, навчили любити його.
    Навчили любити Дніпро, навчили любити степ, навчили тому, що чоловік повинен вміти зробити все своїми руками, бо він чоловік.
    Але я також пам'ятаю розповіді своїх батька й мами про мерзлу картоплю, ховрахів, горобців, які допомогли вижити моєму родові.
    Я ніколи не звбуду розповідь мами про те, як мій улюблений дідусь, працюючи далеко від домівки, опухлий з голоду, ніс додому зароблений шматок хлібу, не відломивши від нього ні крихтинки.
    Цього я ніколи і нікому не забуду!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2001.11.25 | Mary

      Голод очима дітей - як вам це подобається?

      Виставка дитячих малюнків під такою назвою відбудеться десь тут в Торонті, чи десь близько - оголошували по українській програмі.
      Ото я і не можу ніяк допетрати який ідіот заохочуватиме діточок малювати скелети і трупи. Хай би краще організували виставку "Їжа очима дітей", чи що - все ж якось життєствердніше.
      Що думаєте з цього приводу?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2001.11.26 | Мартинюк

        Якщо на це бояться подивитися старші, то може це зможе побачити старше покоління.

        І єврейські і вірменські діти вельми грунтовно вивчають історію своїх голокостів . Це потрібно аби щось таке більше не повторювалося.

        В Україні ж уникання спогадів про голод місцями нагадує стан важкої психічної хвороби - амнезії із супутніми порушеннями психіки. Це не жарт - це реальний стан багатьох людей які пержили голод . Із наслідків зокрема наважчий, як на мою думку комплекс відчуття свого українства як великого і небезпечного "гріху" за який неодмінно наступить страхітлива кара. Звідси - панічне бажання чим скоріше позбутися ознак цього українства.

        Знаю історію однієї сімї, де мати, яка пережила голод , від якого померло декілька її братів та сестер. Хоча вона потім стала директором школи і отримувала на ті часи дуже пристойні гроші , вона годувала своїх дітей впроголодь, ретельно рахіючи кожну ложку яку вони зїдали.

        Голоди 1933 і 1947 деформували психіку багатьох українців на наглибших рівнях підсвідомості. У цій сімї мати фактично вижила геть з дому батька який пробува просто нормально годувати своїх дітей( за те що без дозволу сам готував їжу для цих дітей). З точки зору глибинних стадних інстинтів все правиьно - самець, який "зробив своє діло" в умовах обмеженного надходження ресурсів є зайвим "ротом" і повинен бути відігнаий з "ареалу годування"

        Дочки цієї жінки так і не змогли потім створити нормальні сімї - вони повторювати стереотипи матері, хоча у слабшій формі, але достатній для руйнування сімейного життя.

        Подивіться на багатьої молодших українців , батьки чи навіть діусі та бабусі яких пержили голодомр - у багатьох з них досвідчений психолог може виявити ті чи інші психологічні "дивакування" які є відображенням психічної травми своїх батьків чи дідів.

        Тому своєрідний колективний "психоаналіз" молодшому поколінню виде тільки на користь....
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2001.11.28 | Пані

          А может...

          Мартинюк писав(ла):
          > Подивіться на багатьої молодших українців , батьки чи навіть діусі та бабусі яких пержили голодомр - у багатьох з них досвідчений психолог може виявити ті чи інші психологічні "дивакування" які є відображенням психічної травми своїх батьків чи дідів.

          Мой опыт общения с такими людьми полностью подтверждает ваши слова.

          > Тому своєрідний колективний "психоаналіз" молодшому поколінню виде тільки на користь....

          Может рискнем начать это тут на Майдане?
  • 2001.12.01 | Viewer

    Re: А когда будем отмечать дни памяти жертв демократии?(-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua