Аргентина з молотка? Що могло чекати Україну , коли б не Ющенко.
12/07/2001 | Максим’як
2001-12-07
АРГЕНТИНА ПЕРЕБУВАЄ НА МЕЖІ БАНКРУТСТВА Міжнародний валютний фонд оголосив про те, що виплату в грудні чергового траншу кредиту цій південноамериканській країні в розмірі 1,3 мільярда доларів не буде здійснено у встановлені строки. Попередньо експерти фонду вважають за необхідне завершити всебічну перевірку економічного стану Аргентини. Великою несподіванкою ця новина не стала, оскільки Аргентина ще в жовтні вичерпала встановлений для неї кредитний ліміт у 6,5 мільярда доларів. Усі спроби міністра економіки цієї країни Домінго Кавалло (Domingo Cavallo) вийти з дуже тяжкої економічної кризи, що триває вже кілька років, у тому числі й оголошена в серпні програма "нульового дефіциту", закінчуються безрезультатно. Якщо найближчим часом МВФ та аргентинське керівництво не дійдуть компромісу, то 19 грудня може стати для Аргентини "чорною середою". На цей день призначено чергову виплату Аргентиною процентів по держоблігаціях - виплата, що її країна не може здійснити власними силами. Зараз аргентинське керівництво відчайдушно намагається врятувати ситуацію. У минулі вихідні було ухвалено програму забезпечення надійності фінансової системи країни, згідно з якою громадяни Аргентини можуть знімати зі своїх банківських рахунків суму, що не перевищує 250 доларів на тиждень. Суму грошових переказів за кордон також обмежено. Таким чином уряд сподівається загальмувати відтік капіталу за межі країни. Але вже напередодні ухвалення Програми серед населення поширилася паніка, внаслідок чого протягом 24 годин з рахунків у банках було знято понад 1,3 мільярда доларів.
"Німецька Хвиля" - українська редакція
АРГЕНТИНА ПЕРЕБУВАЄ НА МЕЖІ БАНКРУТСТВА Міжнародний валютний фонд оголосив про те, що виплату в грудні чергового траншу кредиту цій південноамериканській країні в розмірі 1,3 мільярда доларів не буде здійснено у встановлені строки. Попередньо експерти фонду вважають за необхідне завершити всебічну перевірку економічного стану Аргентини. Великою несподіванкою ця новина не стала, оскільки Аргентина ще в жовтні вичерпала встановлений для неї кредитний ліміт у 6,5 мільярда доларів. Усі спроби міністра економіки цієї країни Домінго Кавалло (Domingo Cavallo) вийти з дуже тяжкої економічної кризи, що триває вже кілька років, у тому числі й оголошена в серпні програма "нульового дефіциту", закінчуються безрезультатно. Якщо найближчим часом МВФ та аргентинське керівництво не дійдуть компромісу, то 19 грудня може стати для Аргентини "чорною середою". На цей день призначено чергову виплату Аргентиною процентів по держоблігаціях - виплата, що її країна не може здійснити власними силами. Зараз аргентинське керівництво відчайдушно намагається врятувати ситуацію. У минулі вихідні було ухвалено програму забезпечення надійності фінансової системи країни, згідно з якою громадяни Аргентини можуть знімати зі своїх банківських рахунків суму, що не перевищує 250 доларів на тиждень. Суму грошових переказів за кордон також обмежено. Таким чином уряд сподівається загальмувати відтік капіталу за межі країни. Але вже напередодні ухвалення Програми серед населення поширилася паніка, внаслідок чого протягом 24 годин з рахунків у банках було знято понад 1,3 мільярда доларів.
"Німецька Хвиля" - українська редакція
Відповіді
2001.12.07 | юрко
Re: Невеликий додаток
Аргентина знаходиться вже 42 місяць в рецесії. І помилок, які наробив уряд під тиском МВФ, можна було б уникнути. Саме в час, коли економіка країни почала розвалюватися, уряд, на вимогу МВФ, зрізав свої витрати. Базовий принцип кейнезіанської теорії полягає на тому, що в час поглиблення рецесії уряд не може зменшувати свої витрати. Навпаки, він повинен розпочати державні проекти, які дадуть людям працю і це дозволить їм мати гроші, потрібні для купування. Коли товари купують, підприємці є заохочені їх виготовляти, затруднюючи працівників. В працівників з'являються гроші, за які вони купують нові товари і т.д. Економіка почне оживати. Така урядова економічна політика зветься фіскальним стимулом. Саме це, разом зі звільненням монетарної політики (зменшення кошту позичених грошей) і робив американський уряд протягом 2001 року. Результатом стало припинення падіння економіки США.Звичайно, уряд країни з проблемами в економіці може фінансувати такі урядові програми або друком додаткових грошей, що в майбутньому приведе до інфляції, або новими позиками. Аргентинський уряд не міг надрукувати більше грошей, бо аргентинське пезо є один до одного зафіксоване до ам. долара. Нажаль, уряд Аргентини не відмовився від такого один-до-одного обміну, хоча ще пів року тому про це йшла мова. А тому, що вартість долара зросла по відношенню до інших валют, то й зросла і вартість прив'язаного пезо. Отже, ціни на аргентинські товари на світовому ринку також виросли. Це примусило підприємців перенести свої фабрики до інших країн, де місцева валюта не строго зафіксована до долара, що збільшило безробіття в Аргентині. Збільшене безробіття примусило висококваліфікованих людей покинути країну.
Найближчі цифри показують 16% безробіття в країні, що передбачає скорочення економіки десь на 10% чи більше в наступному році. І проблема є не у великому боргу країни - 132 мільярдів дол (в американській системі рахування 1 мільярд є тисяча мільйонів, а не як в європейській системі, де 1 мільярд є мільйон мільйонів), цей борг країна при $260 мільярдній економіці могла б сплачувати, але саме відсутність зросту економіки не дозволить цього. А при відсутністі зросту, при такій величині боргу, обіцяна допомога МВФ є кишенькові гроші. Нажаль, діяльність МВФ у випадку з Аргентиною є руйнівною.
2001.12.08 | Максим'як
Re: Невеликий додаток
Я можу помилятися, але саме Україна і Аргентина стояли перед дефолтом в 1999 році.>Саме це, разом зі звільненням монетарної політики (зменшення кошту позичених грошей) і робив американський уряд протягом 2001 року. Результатом стало припинення падіння економіки США.
Результатом стримання падіння економіки в США скорше була допомога інших країн світу, зокрема Японії та Європи, на втримання долара, тобто, виконувалась ідеологія монетаризму в планетарному масштабі.
А саме помірне падіння долара неминуче приводить до росту експортних галузей і здешевлення імпорту. В той же час, ряд країн, таких, як Україна почали нести втрати при експорті, а їх десятки. Формально США вже давно не сповідують монетаризм, як внутрідержавний регуляторний механізм. Можливість за папір (друковані гроші) ввозити матеріальні цінності в свою країну привела до заміни власного промислового виробництва імпортом і нині імпорт промислових товарів в США становить біля 70%. Натомість інвестиції спрямовані були в програмне, віртуальне виробництво та фінансові інтервенції в інші країни світу. Створення зони євро, якраз має на меті забрати в долара право станка. В Європі була вже суперечка, як місяць тому Франція видрукувала 2 млрд. дол, тобто свідомо опускає франк, а оскільки співвідношення франк-євро вже строго фіксоване, то тягар отого паперу переберуть всі економіки країн, які стоять за євро і яке вступить в дію з нового року. Так само діють і США, які друкують папір, а весь світ починає на той папір працювати. Для прикладу візьмемо Росію після 90-го року, зараз валютний запас її становить ~36 млрд.дол., які вона отримала в обмін за реальний товар, а реальне забазпечення долара тільки 11 центів. Зараз, щоб зберегти елементарний порядок, нічого не лишається іншим країнам, як утримувати долар, тобто скуповувати його, а це і утримує на плаву економіку США, яка почала сильно непропорційно розвиватися. Тобто США паразитують за рахунок інших.
Я це так розумію і можу не як спеціаліст трохи помилятися, але лише трохи.
А мільярд (billion), то є 1.000.000*1.000 зовсім немаленькі гроші, бо український зовнішній борг, то десь в межах 10 млрд. дол. Звичайно, для країн, що мають ВВП кілька тисяч мільярдів дол., це є капелька.
Стосовно МВФ, то з ним краще справи не мати, бо вони нагло втручаються у внутрішні справи і наприкладі України, я ще не побачив, щоб від їх паперових кредитів була користь. Але якщо їх ігнорувати, тоді доступ на світові ринки практично закритий. З ними можуть працювати тільки досвічені патріотичні кваліфіковані кадри, а якщо їх немає, то країні кінець.
2001.12.09 | юрко
Ось подивіться, пане Максим'як, сюди
>Результатом стримання падіння економіки в США скорше була допомога інших країн світу, зокрема Японії та Європи, на втримання долара, тобто, виконувалась ідеологія монетаризму в планетарному масштабі.>Так само діють і США, які друкують папір, а весь світ починає на той папір працювати. Для прикладу візьмемо Росію після 90-го року, зараз валютний запас її становить ~36 млрд.дол., які вона отримала в обмін за реальний товар, а реальне забазпечення долара тільки 11 центів.
Тут можна довго сперечатися, що більше стримало падіння економіки США. Хочу лише зауважити, що ви акцентуєте увагу на ідеологію в планетарному масштабі, як рушійну силу в глобальній економіці. Але, реально, кожний уряд має свій шкурний інтерес, який все одно зводиться до утримання при владі, яке, в свою чергу, пов'язане з економічною політикою, що, знову ж таки, має на меті якщо не покращення, то принаймі не погіршення добробуту виборців. Отже, можна говорити про ідеологію, але реальні конкретні проблеми беруть верх над ідеологією. Тому, рятування США всіма іншими державами є не задля ідеології, а задля того, що виробники в тих інших державах не можуть задовольнитися лише своїм внутрішнім ринком для збуту своєї продукції. Вони потребують США, як найбільшого в світі споживача на їхні товари. І якщо цей американський споживач задре догори ноги, то те ж саме зробить виробник у іншій країні, що й показала сучасна рецесія в США - всі розвинені країни світу паралельно з США мають економічні проблеми.
Ви пишете, що США вже давно не сповідують монетаризм. Це правда, як і правдою є, що так само давно не сповідують виключно кейнезіанство. Бо одне і друге є добре в конкретній економічній ситуації і що в якій ситуації краще працює є лише, як кажуть, "educated guess". Тому, ніколи не може бути економічного рецепту, який працює в усіх випадках добре. Це так як з ліками, немає універсальних на всі хвороби.
Я помітив, що є модним легко пояснювати, що США, друкуванням доларів, розплачується за реальні товари, котрі продукують інші, тобто папір віддають за чужу працю. На щастя люди в світі не такі дурні, щоб за ніщо віддавати щось. Ця поширена в Східній Європі думка, яка намагається пояснити існуючий стан речей без врахування, як утворюється капітал в принципі. Ви добре знаєте, що долари-папір - це не капітал. Не хочу повторювати банальності, але капітал утворюється тільки при обміні. А люди готові обміняти щось на щось інше лише при умові, коли вони сприймають вартість одного і другого такою самою. Ніхто на несправедливий обмін ніколи не згодиться. Тому, можна мати неймовірні ресурси, закопані в землю, знати про них, але й надалі бути бідними, бо капітал утвориться тільки, коли ті ресурси будуть обміняні на рівноцінну вартість. А сприйняття рівноцінності тієї вартості є утворена лише у головах людей. Це їхнє сприйняття, а не щось дане від Бога, чи уряду і тому незмінне. Інакше ціна була б постійною і ніколи не коливалася. Саме від нерозуміння цього можна побачити в українських газетах посилання на "реальну" вартість. Воно, бачте, продається за дуже високою ціною, або з дуже низькою знижкою, а насправді "реальна вартість" є така і така. Чомусь не сприймається, що існуюча в даний момент низька ціна чи висока відображає лише одне - в головах в людей щось перестало мати вартість, або навпаки, здається має більшу. Щось вартує саме стільки, скільки хтось готовий за це заплатити. І немає способу наказом зверху, чи ще інакше встановити "реальну" ціну, люди й так будуть добре знати, що чого варте. Ви думаєте, чого в соц країнах з встановленими урядом цінами виникали чорні ринки. Бо саме на чорних ринках ціна і відображала те, що як той товар оцінювали люди.
І в головах людей оцінка цієї вартості є не лише, як ви написали "реальне забезпечення долара". Це також сприйняття людьми такої невимірювальної штуки, як стабільність політичної ситуації, ефективність юридичної системи і багато чого іншого. Це включає також те, що зветься, оцінкою майбутньої ефективності системи. Як тільки люди стануть сприймати майбутню ефективність системи нижчою, в силу, для прикладу, політичних змін, це відразу відобразиться на оцінці вартості - ціна впаде.
І не має значення, що про це говорить "реальне забезпечення долара". Як тільки терористи здійснили атаку на США, вартість долара впала. І не тому, що "реальне забезпечення" змінилося. Бо яку таку особливу роль ті два зруйновані будинки мали в "реальному забезпеченні долара"? Просто люди в своїх головах в той момент почали вважати, що США - слаба держава, тобто має погане майбутнє, її майбутня ефективність вартує менше, що й було виражено в оцінці долара.
Тому, коли всі бажають поміняти свою працю на "зелені", то вони тим виражають вотум довір'я, що економічна і політична система в США буде ще краща в майбутньому, ніж тепер. І ця система випродукує такі нові вартості, які, через посередництво зелених, варто буде поміняти на свій високоцінуваний товар. Якщо б такого сприйняття не було, то люди на долари і не дивилися б, а замість них вимагали б, скажімо, афганські гроші. І це сприйняття майбутньої ефективності є як в футболі. Якщо всі, на основі попереднього досвіду, розуміють, що команда погано заграє майбутні матчі, то менше і менше людей будуть ходити на наступні ігри - бо вартість команди в головах людей впаде, незалежно, чого "реально" та команда вартує.
Маю надію, що я якось зумів розвіяти міф про паразитизм США за рахунок інших.
2001.12.09 | Максим'як
Re:Ви перейшли з економіки в сферу психології, це погана прикмета для долара.
Взагалі, то є цікаво бачити одну проблему з різних півкуль. В мене не має жодних міфів, які би треба було розвіяти. Просто, зверніть увагу, все Ви знаєте і розумієте і по-своєму оправдовуєте те що я написав, але коли Ви писали свій перший допис у цій темі, Ви зовсім упустили із уваги цю строну медалі, а без неї немає єдиного цілого. Тому мені прийшлося розповісти про другу сторону медалі. Але це не означає, що мені зовсім невідома і Ваша прозахідна точка зору, назвемо її з гумором “погляд на світ жирних котів”, а те що я розповів, то “погляд на світ голодних мишей”. Важко знайти гармонію між ними, проте вона могла би бути. Сьогодні “коти” і “миші” перебувають в стані подібному до того, що був у 19 ст. між капіталістами і робітниками. Нинішній стан, який існує між працедавцем і робітником має вже зовсім іншу логіку, яку я би хотів бачити і між державами-працедавцями і державами-робітниками. Очевидно, що нинішній стан відносин був виборотий робітниками в тяжкому протистоянні. Чи не чекає таке протистояння нас в світовому масштабі.Бачите, як то є, Україна вже не може собі позволити такої розкоші, надрукувати в десять раз більше гривні, ніж вона зможе її забезпечити, хоч пробувала неодноразово. Не будемо згадувати чим то все для неї скінчилося. Чи бракувало для цього тільки вотуму довір”я? Хто стане заперечувати, що тут діють строгі закони? Про паразитизм можна судити з двох поглядів, один раз вважати працедавця, як паразита, а інший, як благодійника, зрештою, все залежить від конкретної ситуації чи обставин. Паперові гроші набувають значення капіталу, але вони його легко можуть втратити, але матеріальні цінності не можуть цього значення втратити. Говорячи про долар, ми виходимо із існуючої психологічної ситуації, оскільки долару немає альтернативи. Тепер ми можемо вже говорити і про євро, яке в монетарному розумінні є набагато реальніше, ніж долар, а звідси, і вотум довір”я долар може легко втратити. Уявіть собі, що це не тільки мені відомо. Тоді виникає логічне запитання, а для чого було створювати євро, одній і тій команді фінансистів (я не можу сказати, що існують фінансисти європейські чи американські, як порода котів)? Я не маю конкретної відповіді, я можу мати різні припущення і власні прогнози. В одному я переконаний, що долар до 1990-х років і долар після 2000 року це два різні долари за психологічним та економічним змістом, хоч Ви стверджуєте, що він залишився такий самий і він ніколи не позбудеться ознаки капіталу.
2001.12.10 | юрко
Re:ні, не погана
зрештою, як не долар, що котрась валюта інша. Не в тому справа.Пане Максим'як, на мою думку проблема в тому, що вважається, що може бути, як Ви кажете, гармонія між світом голодних мишей і світом жирних котів. Це нічого спільного з марксизмом не має. Просто, західний світ і є на такому рівні тому, що він є, за Вашими словами, "прозахідний", а не якийсь інакший. Все, що є іншим, попадає в категорію голодних мишей. Знову ж таки на мою думку, є помилкою вважати, що можна створити в Україні західний варіант країни не міняючи нічого, залишаючи все так, як українцям це подобається.
Бо, саме завдяки жирнокотівському психологічному сприйманню, відмова українців допасуватися до прозахідного мислення і перетворити свою країну в прозахідну не на словах, стримує західних жирних котів сприймати Україну як свою. Не має сенсу вигадувати якийсь свій, особливий шлях розвитку. Це Росія може, якщо хоче, бавитися в забавки типу незрозумілої російської душі і Третього Риму. На Заході її сприймають, як велику, але дикунську країну. І такою вона й залишиться, якщо не зміниться в прозахідний бік. Україна такою бути собі не може дозволити, бо буде і невелика, і дикунська. Ця приналежність до кола своїх є підставою на інтеграцію, нові інвестиції і т.д. Якщо країна перестає з якоїсь причини допасовуватися до очікуваних вимог, то вона поступово маргіналізується. Точно те ж сталося з Аргентиною.
Ви знаєте, що в 1934 році ця країна вважалася однією з найбагатших країн у світі. Але поступово, протягом 70 років, через політику її урядів, дійшла до теперішнього рівня третьорядної країни. З США також, в принципі, таке може статися, як і з будь-якою іншою країною. Ось подивіться, Японія вже десять років є в зупиненому стані. Ще кілька десятків років і вона має шанс стати теперішньою Аргентиною. І марксистське протистояння класів тут ні до чого.
>Паперові гроші набувають значення капіталу, але вони його легко можуть втратити, але матеріальні цінності не можуть цього значення втратити.
Паперові гроші не можуть набувати значення капіталу, як і гроші взагалі. Це помилка. Вони є лише обіцянкою отримання чогось в майбутньому. Також помилкою є, що матеріальні цінності не можуть втратити значення капіталу. Навіть дуже легко можуть. Ось Вам приклад, десь недавно я читав, що стався вилив ртуті на Харківському масиві в Києві. Можу з Вами закластися, що вартість помешкання близько того заводу була однією перед аварією, а тепер набагато менша після аварії. Це помешкання різко втратило можливість утворення майбутнього капіталу, тому ціна його впала.
Помітьте, що нічого поганого з тим помешканням не сталося, його не зруйнувала ні пожежа, ні повінь. Нічого цілковито в ньому не змінилося. Єдине, що змінилося, що його ніхто не захоче купити. Все. Цього вистачає, щоб матеріальна цінність перестала сприйматися як джерело майбутнього капіталу, тому впала в ціні. Адже, як я куплю його, то цілком можливо, що в мене його ніхто не захоче купити. Отже, як джерело майбутнього капіталу це помешкання в головах людей вже не є таким, як було до аварії. І може статися навпаки, якщо це місце вдасться повністю очистити, зліквідувати завод, насадити гарний лісок навколо і т.д., то вартість того помешкання виросте. А Ви кажете, що матеріальна цінність не може втратити значення капіталу.
Або ще приклад, той самий будинок в, скажімо, Шепетівці і Києві. Точно такі ж однакові характеристики. Але будинок в Києві буде дорожче коштувати, ніж в Шепетівці. Як джерело капіталу він, в Києві, має більший потенціал. Отже, утворення більшого чи меншого капіталу залежить виключно від сприйняття майбутньої вартості чогось. Всі знають, що Київ має набагато вищий шанс і далі розвиватися у велике місто, отже, правдоподібно, майбутня вартість будинку в Києві буде вища колись, ніж сьогодні. Такого не можна сказати про Шепетівку. Або, тим більше, про якесь село, яке вимирає. Вартість майбутнього капіталу, який утвориться при майбутній продажі будинку в такому селі поступово зменшується, що і відображається в сьогоднішній малій ціні.
>Говорячи про долар, ми виходимо із існуючої психологічної ситуації, оскільки долару немає альтернативи.
Цілком правильно, немає. До того моменту, поки США будуть сприйматися, як країна з неймовірним потенціалом. Саме так вони й сприймаються. І це сприйняття базоване, як і у випадку з прикладом з будинками, на реальних конкретних характеристиках, а не тому, що люди дурні і не знають, що роблять.
>Тепер ми можемо вже говорити і про євро, яке в монетарному розумінні є набагато реальніше, ніж долар, а звідси, і вотум довір”я долар може легко втратити.
Ви зачепили вартість грошей. Десь між 1980-1985 вартість ам долара також впала, бо в силу тодішніх економічних обставин, економіку США стали сприймати як таку, що буде мати майбутні проблеми. Ось подивіться, які є основні причини, що визначають вартість грошей будь-якої країни.
1. Платіжний баланс (сюди входить і торговий баланс, тобто імпорт-експорт), якщо, скажімо, імпорт є дуже великий, то місцева валюта знеціниться. Саме це було причиною подешевшання долара у вказаних роках.
2. Продуктивність праці та природні ресурси - чим їх більше, тим дорожчі гроші.
3. Величина облікової ставки - чим вища, тим дорожчі гроші, але як занадто висока, то гроші починають дешевшати, бо це може означати, що уряд робить все, щоб затримати чужі інвестиції в країну, отже, є якісь проблеми.
4. Інфляція - чим вища, тим дешевші гроші.
5. Економічний зріст піднімає ціну грошей.
6. Money supply (не знаю як це по-українськи, щось так як наявність вільних грошей) - пов'язане з тим, скільки грошей надруковано, може розпочати інфляцію, якщо забагато - це знецінить гроші. Сюди ж відноситься velocity (прискорення?) - це означає, наскільки швидко гроші міняють руки. Чим швидше, тим дорожчі гроші, але після певного рівня вартість грошей падає, бо це означає, що збільшується інфляція.
7. Політична ситуація - чим стабільніша, тим дорожчі гроші. Сюди відноситься рівень податків, та бюрократії. Чим вони вищі, тим дешевші гроші.
8. Урядові та банкові маніпуляції з грішми. В залежності від того, як уряд чи центральний банк хоче бачити вартість місцевих грошей по відношенню до інших, він може їх знецінювати, або дорожчати до певної міри. Якщо уряд хоче допомогти експортові, то він спробує знизити вартість своєї валюти. Якщо захоче накопичити більше чужого валютного запасу, то спробує подорожчати.
9. Purchasing power parity (не знаю як по-українськи, але щось таке як рівність купівельної спроможності). Наприклад, 1 ам долар дорівнює 1 австралійському. Але кава в СШа коштує 2 дол. за фунт, а в Австралії 3 дол. Отже, реально, кава в Австралії дорожча.
10. Очікування інвесторів-спекуляторів щодо майбутньої вартості конкретної валюти. Їхні дії можуть спричиняти як подешевшання так і подорожчання.
Як бачите, є повно взаємовиключаючих умов, які сильно змінюють вартість грошей. Зміна в одному викличе таку саму, або протилежну зміну в другому. Тому вартість грошей постійно коливається. Це також показує, що при оцінці вартості одного і того ж - валюти, не можна виходити з чогось одного. Ви вважаєте, що євро в монетарному сенсі є реальніше. Я не розумію цього. Я лише знаю, що всі попередні причини, що визначають вартість грошей, роблять вартість євро до долара таким, яким воно і є зараз, тобто, дивлячись у газету з п'ятниці 7 грудня - 0.8892 центи в обміні на долар. Що говорить мені, що воно є дешевше, ніж долар. Як тільки щось зміниться в тих причинах, які впливають на оцінку, зміниться як вартість долара, так і євро. І це все. Можна довго говорити про монетарний сенс чи який інший. Але це не має ніякого значення, ринок каже нам, що саме він оцінює вище незалежно, що ми з Вами про це думаємо.
Щодо того, чому треба було утворювати євро, то одним з багатьох пояснень є те, що монетарна політика США НЕ ВРАХОВУЄ, що відбудеться з іншими валютами, якщо Federal Reserve щось змінить в облікових ставках, чи в емісії грошей. Це нормально, кожна країна в першу чергу дбає про свою економіку. А тому, що кожна країна знаходиться на різному етапі економічного циклу (котрась в нього входить, інша на вершині, ще інша з нього виходить, ще інша є в рецесії), то кожна країна і намагається своєю монетарною політикою сприяти саме своїй економіці і не дуже дбає, чи це погіршить ситуацію в іншій країні, чи їй допоможе.
Європейці хотіли цю залежність послабити, але чомусь вирішили, що їм вдасться розв'язати ці протиріччя між своїми, європейськими, країнами. Бог їм в поміч. Саме такий скептицизм і відображений в нижчій оцінці євро на ринку і вищій долара. Це не означає, що нічого в них не вийде, але поки що вони не показали переконуючих результатів. Як тільки покажуть, Ви це побачите в ціні євро і долара. Євро виросте, долар впаде.
> В одному я переконаний, що долар до 1990-х років і долар після 2000 року це два різні долари за психологічним та економічним змістом, хоч Ви стверджуєте, що він залишився такий самий і він ніколи не позбудеться ознаки капіталу.
Цілко вірно, вони зовсім різні, як і цілком різні кожного дня, що й відображається в зміні ціни долара щоденно на ринку. Я не міг казати, що долар ніколи не позбудеться ознаки капіталу, яку він має зараз. Це знає лише Господь Бог. Просто долар представляє капітал США, який є найбільший в наш час. І ніщо не вказує, що цей капітал якимось чином зменшиться в майбутньому. Саме це і відображено в загальносвітовому прийнятті долара, а не іншої валюти.
2001.12.10 | Максим'як
Re:Дуже багато стереотипів?
>Це нічого спільного з марксизмом не маєСтереотип. А хто сказав щось про марксизм? Я не говорив. Працедавці змінили своє ставлення до робітників не тільки через загрозу марксизму, було ряд суспільно-політичних змін з іншими підставами і сьогодні ця гармонія якраз і лежить в площині самособоюзрозумілості, порушити яку навіть в голову не прийде працедавцю через цілеспрямовану законодавчу систему. Але коли він має справу із нелегальним чи безмовним працівником ці відносини легко повертаються до рівня 19 ст.
>відмова українців допасуватися до прозахідного мислення і перетворити свою країну в прозахідну не на словах, стримує західних жирних котів сприймати Україну як свою.
Знову стереотип. Чому це українці відмовляються від західного перевірено-електронікою кращого життя? Якраз навпаки, відмовилися від східно-комуністичного, проголосивши незалежність, лібералізувавши економіку, усуваючи колективну форму власності на землю і т.п. Це неправда, що хтось колись буде Україну сприймати за свою, тут наочні приклади із Грецією та Португалією, хоч ці країни споконвіку на заході, не казатиму за інші країни, такі як Польща, наприклад, яка перетворилася в хлопчика для биття всіх кому не лінь збоку “заходу”. Напевно, важко знайти економічні обгрунтування ув’язування надання кредитів чи інвестицій із необхідністю знизити вивізне мито на соняшник, вивізних мит на металобрухт, живу худобу, наполегливі вимоги ліквідувати найбільші банки Промінвестбанк та банк Україна чи підняття цін на квартироплату. Але наступає інший момент, якщо Україна не отримує кредитів та інвестицій через рекомендації західних фінансових інституцій, то вона фактично перетворюється в заблоковану країну, проти неї починають діяти механізми аналогічні спискам КОКОМ, крім цього починається і політичний тиск.
Ви нагадали про марксизм, а я теж спробую провести паралелі між нинішньою західною політикою та марксистським режимом в Росії, який теж казав про демократію, рівноправ’я, а реально виглядало так, що на банку майонезу давали в нагрузку пляшку оцету – не хочеш платити гроші за непотрібний оцет, не отримаєш майонезу, а проголошення рівноправ’я “дало право жінкам товкти ломами асфальт”. Так що не в марксизмі справа, якщо Ви так думаєте. З цієї точки зору сьогоднішній захід не менш марксистський, ніж була Росія, бо глобалізація і колективізація несе однаковий зміст, як і дуже схоже бажання керувати всім із “москви”, а під гасла про свободу і демократію товкти банди басмачів чи бандерівських терористів, як є з талібами. Взагалі, це дуже цікаво і весело спостерігати за аргументацією дій нинішнього заходу і порівнювати їх з такою в колишній комуністичній системі. До речі, хоч це не до теми, ця спільність легко пояснюється єдиною ідеологічною основою для обох систем – матеріалізмом.
>Це помилка. Вони є лише обіцянкою отримання чогось в майбутньому. Також помилкою є, що матеріальні цінності не можуть втратити значення капіталу.
Ви надто серйозно вдалися до аналізу цього місця, кожна людина це знає, але вкладалася інша думка. Просто, перетворити песо в масштабах країни в туалетний папір, в тисячі раз легше, ніж перетворити всі матеріальні цінності Аргентини в купу затруєного чи радіоактивного мотлоху.
>Ви зачепили вартість грошей.
Мова йшла не про вартість грошей чи фактори, які її забезпечують (це стосується більше національних валют), а проте, що в попередньому дописі сказали – вотум довіри до долара, оскільки з тих факторів реальний вплив на вартість долара має тільки облікова ставка, але знижуючи її чи підвищуючи її можна однаково добиватися росту економічних показників в країні – все залежить від конкретних обставин. Решта факторів для долара носять психологічний, тобто відносний, ситуативний характер. Стосовно євро і долара, то сьогодні відбувається плавне укріплення євро, але я допускаю, що довіра до долара, яка тримається тільки на психологічних факторах, може одного разу піднести світу “чорний четвер” планетарного масштабу. Ви надто переоцінюєте роль урядів в визначенні фінансової політики держав (правда я не знаю, що Ви конкретно розумієте під словом уряд). Уряди приходять і відходять, разом із фінансовими міністрами, а їх дії орієнтуються на рекомендації фінансових інституцій і ТНК (їх можна розділити лише формально). Я вже колись приводив приклад, коли після перемоги на виборах соціалістів, Шрьодер призначив міністром фінансів соціаліста Лафонтена, а через пару місяців змушений під тиском цих інституцій його звільнити. Деякі газети написали прямо – Шрьодеру пригрозили і далі перелік погроз, таких як вивіз капіталу із країни, звертання промислових проектів і т.д. Це було в Німеччині. Соціаліст Лафонтен планував здійснити кілька реформ, зокрема пенсійну. На цих реформах соціалісти виграли вибори.
Але повернемося до України, ми бачимо, що в нас є тільки одна солідна інституція - НБУ, сучасну ідеологію і кадри якого заклав Ющенко. Ющенко і Мітюков, навіть певний час заявляли, що Україна може обійтись без зовнішніх кредитів, але це тривало зовсім недовго, бо потім політика їх уряду зводилася вже до іншого - за будь-яку ціну добитися кредитування, хоч ясно було, що Україні вони не є потрібні на таких умовах, коли вони тільки шкоду приносять. Але виходу немає – їх потрібно брати, інакше на світові ринки дороги закриті.
Я розумію, пане Юрко, що Ви вже можете не вболівати за Україну, а вважати, що ми через своє спадкове комуністичне дикунство, нездатні добре згинатися перед заходом, а всі, хто цього навчився мають всі дороги до рівноправних стосунків відкриті. Багата і перспективна Аргентина, коли б не впустила в свою країну варварів чи фінансових пройдисвітів з півночі, то могла би мати іншу долю, те ж саме можна сказати і про Україну, коли б їй Бог не послав кількох патріотів, які змогли відвернути загрозу перетворення України в економічну копію Аргентини, бо як політична копія поліцейського режиму із каудільйо вона вже сформувалася, то ми би вже давно нижче Аргентини впали у всіх відношеннях. До всього ми маємо достатньо доморощених пройдисвітів. Ніхто не сумнівається в тому, що Україна потребує нормальних відносин із західними країнами, але як при цих відносинах захищати власні національні інтереси і не образити захід, який як панянка, ледь-що, то зразу позу ображених приймає, мовляв, ми вас дикунів хочемо облагородити, а ви навіть того осмислити не можете? Ось основне питання. Є ще інші питання, зокрема , долара і його майбутньої долі, який інвестор надійніший, російський, китайський чи західний для майбутньої стабільності української економіки та інші.
P.S.
Ви повинні розуміти, що мої погляди можуть неспівпадати з поглядами інших українців, а також те, що ми можемо тут обговорювати деякі деталі, які незаведено зараз обговорювати на публічному чи офіційному рівні, але ще 10 років тому це бува звичайна тема обговорення - звичайно, переможців (захід) не судять.
2001.12.10 | юрко
Re:Дуже багато стереотипів?
Марксизм я побачив у Вашому "Очевидно, що нинішній стан відносин був виборотий робітниками в тяжкому протистоянні." Особливої гармонії між працедавцем і працівником в Північній Америці немає. В Канаді можуть просто прийти і того ж дня звільнити, заплативши на два тижні наперед. І це все. Те саме в США. Офісні понадгодини праці взагалі не оплачують. Відпустка лише 2 тижні. Експлуатація.Ви даремно переходите на особисте, кажучи, що я можу й не вболівати за Україну. Це не моя провина, що до України відносяться, як до третьорядної країни. Я тому й пишу тут, що це мене зачіпає. Від того, що я цього не напишу на форумі, відношення не зміниться. І не має сенсу це сприймати емоційно, вважаючи, що запровадження в Україні відповідних стосунків, які існують на Заході, є згинанням перед Заходом. Хоча, якщо це працює, то чому й не зігнутися. Причому тут гонор.
Приклади Греції та Португалії є погані приклади. Чому не привести приклади Німеччини, чи Англії, які також споконвіку були на Заході? Що Польща є хлопчик для побиття, то звідси це так не виглядає. Навпаки, я бачив досить позитивні фінансові аналізи. Може, самі поляки це все називають побиттям, але місцеві поляки кажуть, що рідні живуть набагато краще. Стало складніше вибороти кусень хліба, але живуть краще.
Перед Вашим відношенням до глобалізації і порівнянням західної політики до марксистського режиму в Росії я просто гублюся. Вірніше, мені заціпило. А Ви кажете, що висловлюю стереотип про відмову українців допасовуватися до прозахідного мислення.
Та ну її, ту економіку. Що це ми глобальні проблеми вирішуємо тут, на форумі, витрачаючи час. Ми пишемо, сперечаємося, а воно собі йде своїм шляхом. Пусте це все. Вітання Вам.
2001.12.11 | Максим'як
Re:Дякую за спілкування, це справді було цікаво.
Я не знаю ще людини із Європи, яка побувавши в Україні, погано висловилася про українця. Мені теж багато приходилося бачити в телевізорі про українську дійсність, так як її знімають західні оператори. Як наслідок, європейці вважають, що українці живуть десь в середньовіччі. Але більшість приходить до висновку, що виною є комунізм та ідеологи-лідери, які обманними гаслами схилили на свою сторону народ, а потім терором їх перетворили роботів. Мене здивувало, що багатьом відомо про голод в Україні і, навіть, про цифру 7 млн. загиблих.Я розмовляв із людьми, які воювали в Україні, зараз знайомий з кількома німцями, які покинули Німеччину і поселилися тепер в Україні на селі. Один став фермером, інший вирощує рибу. Вони пенсіонери, мають пенсію і дуже раді жити в Україні, хвалять чисту природу, смачні продукти, українські пісні, збудували собі будинки. Це не переселенці, а народжені в Німеччині.
Є спроби образити, принизити, але є і намагання розібратися. Більшість вже розуміє різницю між людьми за національністю українцем і просто з України. Більш жостку і різку позицію до українця займають найближчі сусіди – поляки, румуни, чехи. Але в Чехії вже очевидні зміни в сторону покращення у ставленні до українців. Я мав нагоду розмовляти із бразільським священником, якого направили служити українцям, що зараз живуть в Португалії, то він теж зауважуює дуже доброзичливе ставлення до українців португальців, які самі переважно працюють іноземними робітниками в Англії та Німеччині. Можу привести ще десятки прикладів і залежить тільки як сприймати інформацію. Я розмовляв із болгарами на півдні України, яких поселилитам після війни, то вони мені говорили, що готові цілувати ту землю, на колінах просити, щоб їх не вислали назад в Болгарію. Саме багатого цікавого і доброго про українця почув від іноземців. З іншого боку, часто зустрічаєш під посольствами людей, які тримають в руках український паспорт, але вдають, що не розуміють мене і моєї української мови.
Я не переживаю, що ми українці не зможемо собі дати раду, я переживаю, що нам захід і найближчі сусіди можуть цього недозволити, бо ніхто не хоче бачити в Україні сильного економічного конкурента, в той час влада в Україні є якраз така, що вдає, що нерозуміє української мови і українських національних інтересів, тобто створює сприятливе середовище для гноблення України. Варто звернути увагу на такий момент, доки були корумповані посткомуністичні уряди, то Україна отримала 12 млрд. дол. кредитів, але коли прийшов патріотичний уряд Ющенка, то за півтора року 0 дол. Коли Ющенка зняли і став Кінах, представник олігархів і червоних деректорів, кредити знову поплили в Україну. Отож, корумпованим і кредити дають, щоб вони їх розкрадали, а патріотам ні, бо використають ефективно.
Добре, це вже задовга історія вийшла. Сподіваюся п.Юрко, що буде ще багато нагод поспілкуватися, я завжди уважно читаю те, що Ви пишите. Взаємні вітання.
2001.12.08 | zinc
Re: до-додаток
економіка США а не припинила сповільнення поки ще, не зважаючі ні зменшення процетної ставки, ні на податкові пільги, ні на збільшення державних затрат.збільшувати державні затрати може країна у якої на це є гроші і при чому не за рахунок обдирання бізнесу і громадян як липок. Ні Україну, ні Аргентину я б не відніс до таких країн. Відповідно цим країнам і залишається допомагати економіці не своїми розтратами, а зменшенням грошових відборів з економіки, де ці гроші викистовуються значно еффективніше, ніж в скарбниці (розкрадаються і в найгіршому випадку відтікають за кордон).
2001.12.08 | Мартинюк
Не зовсім згоден
Ємісійні гроші можна ( звичайно дотримуючись певної межі) інвестувати скажімо у промисловість. Головне щоб ці емісійні гроші не надто попадали у сферу споживання.Саме за рахунок надзвичайно дешевих кредитів розвивалася промисловість Японії, Південної Кореї, Тайваню.
Однак в Україні це неможливо о двох причинах - по перше відсутні промислові галузі -концерни з перспетивними напрямами, де можна було б вкласти і контролювати ці гроші , по друге через страхітливу корупцію нема гарантії що ці гроші негайно не виплеснуться на валютний ринок з метою обміну на іноземну валюту і вивезення за кордон. Саме це сталося у 1993 році з державними дотаціями сільськогосподарському сектору.
По друге такі державні вливання повинні відбуватися при наявності у країні потужної фінансової стабілізаційної системи аж до фінансової розвідки включно. Дестабілізація фінансів з боку інших держав чи просто потужних угруповуваннь міжнаародних фінансових спекулянтів є серйозною загрозою.
Наприклад економічне чудо азіатських тигрів підстраховувавалося потужною організаційною підтримкою США. Причина цього проста - над Тихим океаном тоді нависла червона тінь радянського і китайського комунізму. Американці не могли допустити скажімо в Японії той тип економічно господарського хаосу який був у Веймарській Німеччині в час між закінченням першої світової війни і приходом до влади Гітлера, або такий який спостерігався на "неприбалтійській" частині колишнього СРСР. Ну і звичайно США не могли самі провокувати цей хаос - поява червоної ( і звичайно реваншистсько-агресивної)Японії перекреслила б всі перемоги америкаців у тихоокеанській війні.
Криза азіатських валют у 1998 році була значною мірою спровоокована діями Лондонсько-НьюЙоркського міжнародного угрупування банкірів та фінансистів ( до речі почалося все з нашого друга Сороса, який зненацька забрав 2 млрд долларів і банків Гонконгу). США та МВФ моли всі можливості аби спицнити цей процес у самому зародку, однак вони цього не зробили Потім вже не допомогли навіть 5млрд. сультана Брунею , які він вклав у Гонконг, аби спинити "соросівську" паніку.. Якпоказали подальші події в Росії ( та й на Украні також) МВФ навпаки, через ряд великих банків фінансувало провокативні скупки- продажі держоблігацій з метою дестабілізації фінансового ринку.
Мета цього була очевидна - перевести тягар інфляційного тиску з англосаксонського фінансового пулу (з доллара і почасти фунта-стерлінга) на вказані азіатські та східноєвропейські валюти .
"Атака" до речі назрівала близько року і ознаки її наближення відчувалися читаючи "Економіст" і їм подібні видання. У всякому разі прогноз на "жахливе" падіння української гривни в журналі "Економіст" був озвучений десь за три місяці до початку "атаки". Згідно інтервю якоїсь фінасової експерт-леді з Чикаго укранську валюта мала гепнутися найнижче з усіх пострадяських країн. Нагадаю , що на той час майже півроку бушувала фінансова криза на Тихому океані.
Ющенко зміг підготуватися до цього , скупивши значну частину українських держоблігацій, які були першою ціллю атаки.
Він зробив те що робив МВФ позичаючи гроші банкам, які скуповували фінансові облігації наприклад в Росії, а потім зненацька масовано викидали їх на ринок, провокуючи паніку . В Україні паніка не виникла, тому що Ющенко скуповував ці держоблігації і не допускав до падіння їх ціни.
Це не можуть забути зараз Ющенку. Те саме ставилося у вину його російському колезі Геращенку , який однак робив це не так рішкче і не так вчасно як Ющенко. і не зміг врятувати російську фінансову систему.
Мушу однак сказати що Ющенко не сам по собі такий розумний - Україну тоді підтримала Європа. Підтвердженням того стали авральні візити в Україну керівників Німеччнини та Франції, які відбулися в той же час і вони в першу чергу контактували з Ющенком. Воно й зрозуміло - для чого Європі вогнедишуча клоака на своєму кордоні? Вал фінасової пожежі, який невпинно котився на Європу погас в Україні.
2001.12.09 | юрко
Re: це залежить, що враховувати при оцінці
>економіка США а не припинила сповільнення поки ще, не зважаючі ні зменшення процетної ставки, ні на податкові пільги, ні на збільшення державних затратСправді неможливо точно сказати про економічний стан будь-якої держави в даний момент. Тому існують відстаючі індикатори та ведучі індикатори. Відстаючі, як наприклад, стан безробіття, тому, що базовані на статистиці, говорять про минуле, від місяця до півроку назад. Це логічно, статистика потребує часу, щоб зібрати ті дані. Ведучі індикатори, як наприклад індикатори фінансових ринків, виражають те, що учасники ринків думають яка буде економіка принаймі півроку чи 9 місяців наперед. Відстаючі показники в США є надалі погані, але вони говорять про минулі місяці. Ведучі вже всі пішли вгору. Найнижчий їх рівень був 21 вересня. За той час деякі з них піднялися принаймі на 20 з гаком процентів. Отже, учасники ринків вважають, що всі погані новини є вже враховані в ціни, а зменшення процентної ставки, пільги та збільшення державних затрат створили всі умови для відродження економіки, тобто, що 21 вересня було осягнуто "дно" в падінні, далі є підйом. Як буде насправді - побачимо.
>Відповідно цим країнам і залишається допомагати економіці не своїми розтратами, а зменшенням грошових відборів з економіки, де ці гроші викистовуються значно еффективніше, ніж в скарбниці (розкрадаються і в найгіршому випадку відтікають за кордон).
Цілком згідний з вами.
2001.12.11 | Остап
Облікова ставка НБУ знизилась до 12,5 % ( www.bank.gov.ua) Це чудово !!! (-)
2001.12.08 | Рoман ShaRP
Re: А що нас чекає "коли Кінах" -- є якісь прогнози в економічній галузі? (-)
2001.12.08 | ilia25
Цікаво, де ви були в 98-му? В комі?
Видкрию для вас новину -- в 98-му році Україна, слідом за Росією, відмовилась виплачувати дівіденти по державним облігаціям. Це називається дефолт, хоч на вашому жаргоні це "розпродаж з молотка".2001.12.08 | zinc
Re: саме в цьому суб'єкті Російської Федерації :-)
може Ви нам заодно теж нагадаєте, що то саме були за облігації, на які суми, хто нимим володів і розкажете, які паралелі тут знаходяться з Аргентиною (крім самого слова дефолт)2001.12.08 | Мартинюк
В Україні дефолту не було...
Були лише розмови і тимчасове обмеження виплат дивідендів для внутрішніх тримачів. На зовні Україна все платила вчасно, а тому паніки на манір російської не виникло.Рівень інфляційї російський і український не можна і порівнювати- сам бачив тоді росіян у Криму , які канючили гроші на квиток додому - їхні рублі десятикратно знецінилися...
2001.12.08 | ilia25
З добрим ранком. Ви теж в комі лежали?
Мартинюк писав(ла):> Були лише розмови і тимчасове обмеження виплат дивідендів для внутрішніх тримачів. На зовні Україна все платила вчасно, а тому паніки на манір російської не виникло.
Це не правда. Офіційно Україна дефолт дійсно не оголошувала. Але вже за кілька тижднів після початку кризи уряд відмовився від своїх зобов'язань по ОВДП. Точніше замість грошей, запропонував по-доброму нові облігації з меншим прибутком та сроком погашення в кілька років:
http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/1998/36-98/36bank.htm
З іноземними кредиторами сталась та ж сама історія -- хіба що іноземним банкам український уряд викручував руки зв допомогою МВФ:
http://gc.com.ua/ukr/gc/nomer/1999/24-99/24fin.htm#3
2001.12.09 | Igor Apple
Чи не Морозу часом дякувати за спроможність України "викручувати руки" паганим кредиторам?(-)
2001.12.09 | ilia25
Ні -- до піраміди ОВДП він не мав ніякого відношення (-)
2001.12.11 | Ernst Zahrava
Причини практично ті ж самі
Я прочитав майже все. Багато гарних думок.Але коротко - в української і аргентінської кризи ті ж самі ноги - розв"язаня ринку, який начебто все сам вирішить.
І хоча наслідки такої політики в Україні і Аргентині були не зовсім однаковими, але обидва призвели до краху.
Можливо Ющенко і гарний хлопець, але наскільки я розумію (можливо помилково) він таки вільноринковець. Тому не думаю, що він рятівник України, хоча навіть він і зробив багато доброго і корисного
2001.12.11 | Максим'як
Re: Хай би Ющенко спробував отримати добру пресу, чи прихильність західних урядів, заявивши, що він не вільноринковець.
Без цього не було би взагалі жодної розмови із заходом, хіба щось схоже, як діалог з Лукашенком. Насправді, Ющенко від імені держави втручався в найменші дрібниці. Тобто, в цих умовах, проти сильнішого можна діяти тільки хитрістю, а не бунтом. Або простіше сказати - говорити одне, а робити так як потребують в конкретній ситуації інтереси держави.2001.12.11 | Ernst Zahrava
Необхідність говорити те, що подобається Заходу - і є наслідок ринкових реформ.
Колись ми могли собі дозволіти не звертати на його велічнічть Захід ніякої уваги.А стосовно Ющенка, то вашими б вустами мед пити.
2001.12.11 | Максим'як
Re: Сам факт, що Ющенко не отримав ні цента кредитів за півтора року.
Ні від СБ, ні від МВФ. Крім того МВФ наполегливо шукав на нього компромат під час роботи в НБУ. Але так і не знайшов. Дуже смішно виглядало, що при 10-12 млрд. дол. отриманої позики в якомусь місці були завищені авуари, що дозволило взяти кредит на 200 млн. більший, ніж дозволялося. Причиною стала методика оцінки авуарів, наші історичні цінності для мвфондівців були не такими цінними. Це розцінювалося, як великий скандал, спроба обманути чесних з МВФ, але Ющенко, невдаючись в суперечки стосовно методик, перерахував 198 млн.дол. назад.Ющенко вхитрився ще й 2 млрд.дол. боргів повернути за цей час. Виплатив заборгованості з пенсій та зарплат за кілька років.
„FT“ – рупор “жирних котів” часто пробувала його в чомусь звинуватити і робила це досить грубо, що дало Ющенку привід подати в суд на журналіста „FT“ Чарльза Кловера.
Ющенка європейські урядовці поважають, як фінансиста, бо йому вдалося в тому безпредєлі створити гривню. Був номінований в 1997? як кращий європейський банкір.