12/12/2001 | Майдан-ІНФОРМ

Суди тривали понад три години, що не тільки порядком виснажило конвоїрів Печерського райвідділу міліції, але й самого суддю А.Мельника, який, треба віддати йому належне, таки відбув (з останніх сил) свою невдячну місію вершителя правосуддя “по-українськи”, демонструючи зовнішню пристойність всього цього цілком сюрреалістичного дійства та суддівський респект незалежної владної гілки.
Така ненормально довга тривалість судових слухань для вітчизняної адміністративної юстиції пояснюється тим, що адвокати шести “правопорушників” Тетяна Монтян і Олег Левицький по черзі наполягали на всебічному, повному та об’єктивному дослідженню всіх обставин інкримінованого їх підзахисним порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). І судді нічого не залишалось, як тільки для кожної із шести однотипних (у всьому) адміністративних справ організовувати цілком самостійний їх розгляд: задовольняти одні і ті ж клопотання, заслуховувати одні і ті ж пояснення, допитувати одних і тих самих свідків, кожного разу видалятись в нарадчу кімнату й врешті-решт приймати та проголошувати одні і ті ж самі постанови про оголошення “правопорушникам” попередження, ніяк з ними не погоджуючись, що столичний Майдан Незалежності в грудні місяці -- не саме краще місце для відпочинку. Присутні в залі ледь стримували регіт, який не міг ну просто не розпирати, коли, наприклад, Михайла Свистовича вшосте запрошували до зали судового слухання в якості свідка, а він заходив скуйовджений та зосереджений, наче вперше в житті опинився у скільки-небудь офіційній ролі, серйозно вислуховував настанови судді і починав свою довгу розповідь про те, що він разом із таким-то (називалось прізвище кожного із затриманих в порядку надходження) брали участь в такій-то акції і далі дуже детально по датах, назвах, числах та годинах аж до моменту, коли він виявився відсунутим від решти учасників, зробив спробу потрапити до автобусу, куди їх позносили, але, на відміну від Миколи Головача, якого все-таки пропустили всередину і дозволили розділити участь інших, був брутально викинутий із автобуса, як якийсь непотріб, чому він не переставав щиро дивуватись на момент дачі своїх свідоцьких показань в суді. Адвокат Т.Монтян з цього приводу не раз звертала увагу судді, що працівники міліції всупереч конституційному принципу рівності всіх громадян перед законом, проявили очевидно упереджене ставлення до одних учасників акції, залишивши без своєї “принципової” юридичної оцінки такі ж самі діяння інших, зокрема, свідка М.Свистовича.
На початку розгляду справ трапився ще один юридичний курйоз. Коли суддя А.Мельник поцікавився, як виявилось трохи згодом, зовсім для проформи чи не мають “правопорушник” Валерій Ільяшенко або його адвокат бажання заявити відвід судді, адвокат О.Левицький відразу ж такий відвід заявив, а для дещо збентеженого таким поворотом подій судді пояснив причину такого, а саме те, що він сам був свідком того, як до судді навідувалися деякі підозріливі особи в міліцейській формі явно причетні до затримання його підзахисного. Суддя знайшовся і почав пояснювати адвокатові, що у цьому візиті не було нічого дивного, мовляв, це загальна практика узгодження між працівниками міліції та черговим суддею часу розгляду адміністративних справ. Адвокат щиро подивувався, що для такого “узгодження” були задіяні сили аж п’ятьох міліціонерів вкупі із цілим полковником, і продовжував наполягати на відводі, оскільки для нього так і залишилась загадкою причина такого чисельного і не менше авторитетного десанту до кабінету судді, тим більше, що відбувалась зазначена аудієнція не менше ніж за півтора години до привозу затриманих. Відвідавши кабінет заступника голови Печерського міського суду, суддя негайно повернувся і вибачився перед присутніми за помилку, оскільки, як виявилось, адміністративне судочинство не знає інституту відводу, іншими словами, про відвід у адмінкодексі нічого не говориться. А шкода! Хоча, хто його знає, адже наш суддя А.Мельник обмежився щодо “правопорушників” найменшим із передбачених ст. 185-1 КпАП стягненням, попередженням, а не штрафом до 425 гривень чи навіть адміністративним арештом до 15 діб. Таки правда, що Печерський суд -- самий гуманний суд в світі. Саме з таким гаслом, тільки з відомою добавкою про ХАЙ ЖИВЕ і зустріли сьогодні шістьох затриманих їх друзі та більш везучі колеги по акції після доставки до суду.