Чому піп Ванька Голубков (РПЦ), попи Іван Голубенко та Іван Голу
12/13/2001 | Augusto
Чеслав Мілош про роль католицької церкви в Польщі (1995):
"... І ось ми знов підходимо до старого запитання, чи повинна Церква намагатися використати держави як власний інструмент, в випадках, коли йдеться про найвищі моральні цінності. Воно здається, що "так", бо людина є слабким та непевним створінням, заклики до її совісті завжди дають менший результат, ніж заборони, затверджені державним законом, які хоча б примусять її уникати поганого. Також якщо вже зрозуміло, що ідеї Церкви про начин морального життя є правильними, чи Церква не зобов'язана примусово вчити людей та пробувати так організувати суспільство, щоб воно як можна менше віддалялося б від релігійних заповітів? Це виглядає логичним, але шкода, яку приносить таке рішення набагато перебільшує благо. Це дуже добро розуміли батьки-фундатори американської демократії, заснованої на принципі відділення цекви від держави.
Томас Джефферсон в свойом проєкті Конституції штата Вірджінія ясно розділив громадянські права від сповідання тієї чи іншої релігії, а та Конституція стала зразком для Конституції США. Його головний аргумент є констатацією: "наші громадянські права є незалежними від наших релігійних переконаннь, як вони також є незалежними від наших переконань в фізиці та геометрії, тому перевіркa абстрактного громадянина як людини, що заслуговує, або не заслуговує на суспільну довіру на основі його прихільності до однієї чи іншої релігії, є напад на цього громадянина та спроба безправного позбавлення його привилеїв, на які він разом з іншими співгромадянами має природне право. Навіть основи релігії, яку б таким чином ми спробували б посилювати, постають натомісць ослабленими, бо стають підперті монополією світських відзнак і приходом людей, які лише прикидаються, що вони приймають та виконують моральні правила; і хоча зіпсовані є ті люди, що не можуть протистояти такий спокусі, але все ж також винними є ті, хто створив для їнших таку спокусу".
"... І ось ми знов підходимо до старого запитання, чи повинна Церква намагатися використати держави як власний інструмент, в випадках, коли йдеться про найвищі моральні цінності. Воно здається, що "так", бо людина є слабким та непевним створінням, заклики до її совісті завжди дають менший результат, ніж заборони, затверджені державним законом, які хоча б примусять її уникати поганого. Також якщо вже зрозуміло, що ідеї Церкви про начин морального життя є правильними, чи Церква не зобов'язана примусово вчити людей та пробувати так організувати суспільство, щоб воно як можна менше віддалялося б від релігійних заповітів? Це виглядає логичним, але шкода, яку приносить таке рішення набагато перебільшує благо. Це дуже добро розуміли батьки-фундатори американської демократії, заснованої на принципі відділення цекви від держави.
Томас Джефферсон в свойом проєкті Конституції штата Вірджінія ясно розділив громадянські права від сповідання тієї чи іншої релігії, а та Конституція стала зразком для Конституції США. Його головний аргумент є констатацією: "наші громадянські права є незалежними від наших релігійних переконаннь, як вони також є незалежними від наших переконань в фізиці та геометрії, тому перевіркa абстрактного громадянина як людини, що заслуговує, або не заслуговує на суспільну довіру на основі його прихільності до однієї чи іншої релігії, є напад на цього громадянина та спроба безправного позбавлення його привилеїв, на які він разом з іншими співгромадянами має природне право. Навіть основи релігії, яку б таким чином ми спробували б посилювати, постають натомісць ослабленими, бо стають підперті монополією світських відзнак і приходом людей, які лише прикидаються, що вони приймають та виконують моральні правила; і хоча зіпсовані є ті люди, що не можуть протистояти такий спокусі, але все ж також винними є ті, хто створив для їнших таку спокусу".