12/20/2001 | IApple

Олександра Никонова, для ForUm‘y

Кремлю все одно, на кого ставити на українських виборах-2002: лідери забігу, переважно, симпатики Москви. Маючи стількох прихильників, у Кремлі сподіваються без великих зусиль нейтралізувати блок «Наша Україна» під керівництвом екс-прем’єра Віктора Ющенка, єдиного політика, чиї проукраїнські позиції не викликають сумнівів.

Дати поштовх демократичним реформам у Росії та покласти край відродженню імперських настроїв може лише становлення економічно сильної України, яка, завдяки своєму промисловому й транзитному потенціалу, обіцяє стати новим «центром сил» для слабких пострадянських республік. Першу за десять років спробу провести таку політику продемонстрував уряд екс-прем’єра Ющенка, чим заслужив невдоволення Москви і аплодисменти цивілізованих країн, які давно домагаються демократизації «тоталітарного» пострадянського простору, намагаючись спиратися в цьому процесі на Україну.

Очевидно, що перемога Ющенка прямо залежить від ступеня «прозорості» виборів. Президент США Джордж Буш у нещодавньому листі Кучмі наполягає на «демократичному, чесному, відкритому й прозорому способі» голосування. За словами радника Держдепу Стівена Пайфера, американці пильно відстежують умови проведення передвиборної кампанії, наполягаючи на відмові від застосування «брудних технологій» і відкритому доступі до ЗМІ. На безпрецедентний крок зважилася і Рада Європи, відправивши в Україну групу спостерігачів, які будуть стежити не тільки за голосуванням, а й за ходом передвиборної кампанії.

У свою чергу російські офіційні особи не наполягають на «прозорості» виборів в Україні, демонструючи тим самим байдужість до «арсеналу» передвиборних прийомів, які можуть бути застосовані. Зате в Москві багато говорять про інтеграцію. Віце-спікер Держдуми пан Лукін закликає замінити популістське лицемірство на здоровий прагматизм, а посол РФ Віктор Черномирдін – епоху взаємного відчуження на «прорив у гуманітарній сфері».

Якщо західний світ зайняв споглядальну позицію, то Росія – традиційно активну, про що свідчить несподівана корекція позицій деяких партій. До союзників Росії на лівому фланзі, крім лідера Компартії Петра Симоненка і глави ПСПУ Наталі Вітренко приєднався також ініціатор «касетного скандалу» Олександр Мороз, лідер СПУ, який завжди користувався репутацією «державника». 15 листопада фракція соціалістів у повному складі проголосувала за ратифікацію в Раді трьох «газових» угод з Росією, – про умови резервних поставок і транзиту російського газу. Ці угоди, з одного боку, дозволяють врегулювати проблему «газових» боргів, з іншого – відкривають шлях до приватизації української газотранспортної системи Росією. Раніше Мороз заявляв, що магістральні газопроводи, по яких у ЄС перекачується 90% російського газу, повинні залишитися у власності України, інакше країна втратить значну частину своєї політичної ваги. Пояснити, з чим пов’язана зміна позицій соціалістів з даного питання, лідер СПУ відмовляється.

Олігархічні партії, що об’єдналися в блоці «За єдину Україну!», (у просторіччі «За ЄдУ!») не приховують симпатій до Росії, зумовлених орієнтацією на її ринки та енергоносії. Наприклад, бізнес, близький до Андрія Деркача, – депутата, який ініціював створення депутатського об’єднання «В Європу – з Росією!», – потребує дешевих енергоносіїв. Донецьке «крило» «За ЄдУ!» контролює енергомісткі металургійні та гірничо-збагачувальні підприємства. «У наших народів більше спільного, ніж здавалося раніше», заявив нещодавно на Всеросійському з’їзді вихідців з України віце-прем’єр, член блоку «За ЄдУ!» Володимир Семиноженко. У двосторонніх відносинах закінчується «час Мазепи (гетьман, який спираючись на підтримку шведів, домагався відокремлення України – ред.), і починається епоха Богдана Хмельницького (просився «під руку» Москви – ред.)».

СДПУ(о) Віктора Медведчука та Григорія Суркіса зайнята не стільки проросійськими заявами, скільки – політикою. Зокрема, канал «Інтер», – його глава есдек п. Зінченко, -- одним з перших почав вести мовлення виключно російською мовою (українське законодавство вимагає дотримуватися пропорції 50 на 50%). З одного боку, це обіцяє збільшення прибутку від реклами, з іншого -- дозволяє спиратися на підтримку сильних союзників у Росії. Пан Медведчук, колишній віце-спікер ВР, сприяв затвердженню законопроектів, у яких зацікавлена Росія. До таких відносяться, зокрема, три вище згадані «газові» угоди.

Маючи стільки прихильників, у Кремлі сподіваються без великих зусиль переграти блок Ющенка. Тим більше, що кремлівські політтехнологи пп. Павловський і Щедровицький допомагають партіям-конкурентам екс-прем’єра (відхід першого від керівництва піар-проектами ще не означає їхнього банкрутства). Одним з піарівських ходів була спроба – щоправда, невдала, -- не допустити приєднання Ліберальної партії, яка має у своєму розпорядженні значний адміністративний і фінансовий ресурс, до блоку Ющенка. Для цієї мети були задіяні не тільки сили СДПУ(о) і «За ЄдУ!», а й соціалісти. Олександр Мороз підтримав вимогу створити комісію з розслідування «злочинної діяльності» лідера лібералів губернатора Володимира Щербаня. Губернатор Сумщини, так само як і інші українські чиновники, навряд чи має бездоганну репутацію. Проте, як показує досвід українського внутрішньополітичного життя, про зловживання того чи іншого чиновника згадують виключно в тих випадках, коли з’являється потреба «скоригувати» його політичні позиції.

Фактично в Ющенка було двоє союзників – екс-віце-прем’єр Юлія Тимошенко і Леонід Кучма. Екс-прем’єра позбавили підтримки президента, запустивши в ЗМІ піар-тему його «рукостискання» з майором Мельниченком перед виступом у Фонді Карнеги в Вашингтоні, де екс-прем’єр перебував з візитом. Важко було б знайти кращий спосіб посварити Ющенка з Кучмою: президент ставиться до теми касетного скандалу дуже болісно. Підсумок піар-акції такий: «адміністративний ресурс» у особі глави президентської адміністрації Володимира Литвина був відданий не «Нашій Україні», а блоку «За ЄдУ!», що унеможливлює «мирний перехід» влади на майбутніх виборах від Кучми до Ющенка.

Юлія Тимошенко, блок якої є одним з лідерів парламентського забігу, -- все ще підтримує екс-прем’єра. Однак тягар кримінальних справ, -- колишній віце-прем’єр очолювала комерційну компанію ЄЕСУ, – дає можливість «коректувати» її політичну лінію. Мабуть, у період передвиборної кампанії Тимошенко примусять виступити з жорсткою критикою екс-прем’єра.

Щоб відібрати частину голосів у блоку Ющенка, на Україні в терміновому порядку створюється Народний Рух України під керівництвом Богдана Бойка. Добре розкручений бренд націонал-демократів нині є незадіяним - обидва уламки колись єдиного Руху увійшли до складу блоку «Наша Україна». Новий НРУ під керівництвом Бойка ризикує перетворитися на протилежність традиційному Руху, створеному ще В’ячеславом Чорноволом. Наприклад, новоспечений лідер проголосував за ратифікацію тих самих трьох «газових» угод, які відкривають доступ до приватизації української магістральної труби за борги, що з точки зору націонал-демократів рівнозначно «розпродажу батьківщини».