Відповіді

• 2001.12.22 | Адвокат ...

  То не синдром, то клініка.

  Форум у Харкові, окрім демонстрації "відреґляментованої" дружби "відмороженими" школярами та студентами, продемонстрував ( з української сторони ) практично абсолютну нездатність формувати та впроваджувати власну економічну політику. І це, нажаль,-- природньо для поточної влади. Молоді й недуже люди продовжують грати ролю "хохла- придурченка", сподіваючись, що така клоунада буде некепсько віддячена чи то "дешевим" газом, чи то "моральною підтримкою на виборах".
  
  Натомість, з російського боку були продемонстровані читкі наміри не стільки "прибрати до загребущих рук московських оліґархів" рештки українського економічного потенціялу, скільки рішучість їх зруйнувати раз і назавжди. Особливо те стосується військової промисловості та промисловості "подвійного призначення". Москалі у розкутій манері навіть сповістили, що що ті пляни вже вкарбовані у їхній держб'юджет на наступний рік. Хахли- придурченки у захваті аплодували...
  
  
  Що буде після виборів? Та те, що й було. "Зіїди", розігравши "російську карту" та отримавши "золоту акцію", повернуться до звичної для них роботи -- дерибану. Але поскільки, того, що треба дірбанити стає все меньше, то попри гучні слова, москалям буде, вкотре, розказано, "що їх тут не стояло". А потім час дійде до президентських виборів, і все піде по колу у черговий раз.
  
  
  Дивна річ, чим більше ку-чмо-ноїди грабують Україну, у той, чи інший спосіб, тим , зрештою, біднішими стають. Позиція Росії, точніше еволюція її,-- те красномовно доводить. Мова вже не йде про "купити", або "взяти за борги". Виявляється, те що залишилося -- ніц не варте. Більше того -- чим скорше воно буде зруйноване, тим краще: меньше збитків. Але, коли настане гаплик, то все одно треба буде щось робити. Бо вельми трудно буде фізично вморити мільонів 20-30 нездатного до праці люду, що, до того ж, немає й грошей. Годувати оту публіку,-- москалів жаба задаве, бо й власне насення має чималенькі проблєми. Утнути якусь війну, і вмочити в неї голодних та злих придурченків,-- теж не вихід. Бо і ворогів нема, та й придурченки -- люд не надійний.
  
  От і виходить, прагнули москалі України, а, як їм її майже на дурняк віддають,-- не квапляться брати. То, чи варто було прагнути?! А, чи прагнули!? Скоріше за все, колись,-- прагнули. Може інерція спрацьовувала. Може, тоді ще не розуміли, що повернення до статусу над- держави неможливе. Лише для над- держави є конче важливим мати "ескорт" з залежних, чи напів залежних сателитів, з яких майже надурняк забирається все, що чогось варте ( сьогодня то інтелект, трудові ресурси ), і куди "сплявляються" відпрацьовані виробництва та технольоґії. Тепер, здається, зрозуміли. Що ж, дві п'ятерічкі -- то ще й не поганий результат. Цікаво, скільки знадобиться придурченкам, щоб дійти симетричного висновку? 20 років, 30? ( ІМНО ), вони до того не доживуть. Бо ліки від самообману та глупства навряд чи будуть винайдені за такий короткий час...
  
  
  ... З іншого боку, Росія, попри влане бажання, робить для Україні цікаву та корисну роботу. Вона, зрештою, фізично знищує ті верстви українського населення, що вони є не здатні адаптуватися до будь яких умов, окрім совка. Треба зауважити, що ту роботу Росія робить і буде робити лише для того, щоб хоть якось уповільнити аналоґійний процес у середені самої Росії. Це не прояв якогось підступного пляну, чи вияв палкої любови. Просто, сировина вартує все меньше, а з ідеями у москалів не густо. А, як хтось з них щось вигадає путнього,-- чухрає до нормальних країн, там живе, працює та "любіт Родіну іздалєка". От вони на нафту всі свої надії й покладають. Шкода, що багацько людей в Україні те не розуміють. Або вдають, що не розуміють, і, звично, у всьому звинувачують "баньдєровцєв", це вони, мовляв, знищуюють населення шляхом українізації, це вони не дають братнім слов'янським народам з'єднатися... у пекельному екстазі пришвидшеного самознищення.
  
  
  P.S. Як не дивно, але саме Галичина, а також інші реґіони, де люди зрозуміють, що відбувається, матиме од тих москальських обійм певний, і не тільки економічний, зиск.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2001.12.22 | Горицвіт

    Російський сценарій

    
    Тривалий час в Москві боролися дві геополітичні ідеї.
    
    Першу можна схематично описати так: нічого не міняти. Качати і продавати газ і нафту. І зовнішня політика має підпорядковуватися цій ідеї, тобто з Заходом – дружити, щоб там купляли газ і давали можливість користуватися західними банками і курортами. В Україні – забезпечувати стабільність, щоб нічого не сталося з трубою.
    
    Друга тенденція – бажання здійснити Імперський Ривок. Відновити втрачений вплив, повернути втрачені території. Відновити Велику Радянську Промисловість і Науку. Зрештою, Росія несе людству Справжню Духовність, і вона має відновити армію, щоб мати можливість цю духовність донести до всього світу. У ставленні до України це має проявитися так: по-перше, самЕ існування окремого українського народу суперечить Російській Ідеї. По-друге, щоб знову робити ракети, потрібен повний контроль над усіма КБ і заводами. Ця ідея, IMHO, в останні роки вже вичерпалася, або сильно послабилася. Усі в Москві, хто має проблиски розуму, зрозуміли, що відновити колишню могутність не вдасться ні економічно, ні навіть технічно: нема вже тих КБ, документація давно погнила, а технічний прогрес на Заході пішов далеко вперед.
    
    І от зараз ідея відновленя імперії трансформується в слабший варіант: Росія має стати локальною імперією. Тобто воювати зі всім світом уже не треба, супер-ракети можна не робити. Можна відмовитися від донесення всьому світу Духовності. Натомість – визнати, що США – супердержава, і взяти від американців (і взагалі – від Заходу) мандат на керування своєю маленькою імперією. Куди, звісно, включається і Україна.
    
    Як же має виглядати новий порядок? Всередині самої Росії – остаточна відмова від модернізації, від демократії, прав людини і тому подібного. Подальше підсилення репресивних органів. В Україні – те саме, плюс боротьба з українським націоналізмом і остаточна відмова від незалежної зовнішньої політики.
    
    На перехідному етапі варто чекати пропаганди типу: “На Заході нас не чекають, а в Росії - чекають”, “Нам не вигідна самоізоляція”, “Захід нам не указ”, “Бачите, Заходу не подобаються наші вибори, вони не визнають їх демократичними, а Росія визнала”, “Об’єднавшись, ми зможемо робити і продавати більше танків. А це – збільшення доходів бюджету. Хіба ви не хочете, щоб збільшилася пенсія?”, “Ну, і до чого привели реформи? Чи не час подумати про людей?”, “Путін навів порядок в Росії, наведе і в нас” і т.п. Бачите, не треба придумувати нічого нового, просто гасла комуністів стануть гаслами державної пропаганди.
    
    Хочу підкреслити, що ніякого видимого “завоювання” України не буде, бо це не потрібно. Проявлятися даний сценарій буде в економіці – через передачу (приватизацію за “особливими” правилами) російським монополістам цінних підприємств, в зовнішній політиці – через відсутність власної позиції і повторенні російської. Через оголошеня російської мови офіційною і скорочення сфери української. Через подальше звуження демократичних свобод. Через деяку зміну офіційної ідеології в бік російської ідеї.
    
    Звісно, головною передумовою для здійснення такого сценарію є пасивність українського народу.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2001.12.23 | Горицвіт

      Як це проявляється на виборах (>>)

      "Хто роздмухує «мовний скандал» в Україні?"
      
      http://www.unian.net/ukr/news/news-4533.html
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2001.12.23 | Адвокат ...

        Ги! ;-)

        А Вам що, раніше не було зрозуміло, що зінченки, дєркачі та інші "всракуразівці" є passive, а не active!? Так, вони колись намислили собі щось своїми кугуцькими мізками, їх погладили по їхніх квадратних головах московські "добренькі дядечки", приказуючи: "нє квадратная у тєбя ґолова, нє квадратная..." А самі швиденько змитикували, що оті "всракуразівці" не тільки самі все, що не скажеш в Україні зруйнують, але й "москалям- чарівникам" щедро за це заплатять.
        
        Однак, я вже писав, що прийняти будь який закон про особливий стасус москальської мови в Україніні,-- то дуже скверна річ. Бо, то є гріх, забирати у дурня цяцьку. З іншого боку, той дурень за сумістництвом, бля,-- електорат. Про що з ним далі пи***ти? Про те, як "всракуразівці" "імєют" його у всі отвори, про те, що в нього немає й не буде ніц? Хоча можна6 звичайно, й побалакати на мові "гречка-горілка". Однак, наші "нєдодєланиє" маґнати скоро самі подадуться до Моськви на старцювання... Я весь час намагаюся знайти відповідь на одне питання: "Невже отим людям ( "всракуразівцям", я маю на увазі ) є приємно, коли їх "держат за лохов"?" Ну добре, якби вони там у свойому кодлі зачинилися й бавилися, але ж -- люди бачать! Невже та публіка до токої міри негодяща? Ну "продадуть" вони Україну, ну віддадуть її москалям за дурно, невже вони сподіваються на винагороду? Чи,-- "надєжда уміраєт послєднєй"?

    • 2001.12.23 | Адвокат ...

      А чи є сценарій?

      Горицвіт писав(ла):
      >
      > Тривалий час в Москві боролися дві геополітичні ідеї.
      >
      > Першу можна схематично описати так: нічого не міняти. Качати і продавати газ і нафту. І зовнішня політика має підпорядковуватися цій ідеї, тобто з Заходом – дружити, щоб там купляли газ і давали можливість користуватися західними банками і курортами. В Україні – забезпечувати стабільність, щоб нічого не сталося з трубою.
      >
      > Друга тенденція – бажання здійснити Імперський Ривок. Відновити втрачений вплив, повернути втрачені території. Відновити Велику Радянську Промисловість і Науку. Зрештою, Росія несе людству Справжню Духовність, і вона має відновити армію, щоб мати можливість цю духовність донести до всього світу. У ставленні до України це має проявитися так: по-перше, самЕ існування окремого українського народу суперечить Російській Ідеї. По-друге, щоб знову робити ракети, потрібен повний контроль над усіма КБ і заводами. Ця ідея, IMHO, в останні роки вже вичерпалася, або сильно послабилася. Усі в Москві, хто має проблиски розуму, зрозуміли, що відновити колишню могутність не вдасться ні економічно, ні навіть технічно: нема вже тих КБ, документація давно погнила, а технічний прогрес на Заході пішов далеко вперед.
      
      Перепрошую, але я б поміняв ті "ідеї" місцями: хронольоґійно Ваша перша з'явилася тоді, коли новітнє москальке керівництво зрозуміло, що нової імперіії за старими кресленнями їм не збудувати. В принципі, для москалів те, -- неаби який поступ! І, якби не "дрібничка", я був би пршим, хто щиро бажає їм успіху. Та "дрібничка" -- "українське питання". Я не має раціонального тлумачення, чому, побачивши повний крах "русской ідеі" у канонічному її втіленні, москалі ладні відмовитися від неї, лише не раніше, ніж зникне Україна та українці. Дивна річ, вони, навіть чеченцям, за певних умов можуть "подарувати" незалежність, можуть повернути японцям Північні території. Але ніколи не будуть почувати се добре, поки буде Україна. Відверто кажучи, збоку, справа здається на те, що без України у латентному стані ані канонічна, ані новітня "русская ідєя" невзмозі існувати тривалий час. Чому так? Хто їх, тих москалів, розбере! Хоча, "натирки" є, як буде час та нагода,-- напишу.
      
      
      > І от зараз ідея відновленя імперії трансформується в слабший варіант: Росія має стати локальною імперією. Тобто воювати зі всім світом уже не треба, супер-ракети можна не робити. Можна відмовитися від донесення всьому світу Духовності. Натомість – визнати, що США – супердержава, і взяти від американців (і взагалі – від Заходу) мандат на керування своєю маленькою імперією. Куди, звісно, включається і Україна.
      
      Згоден. Імперським духом ще тхне. І, певно він, і є відповідальним за те, що добрий намір торгувати нафтою та газом, не робити ракет та не нести на вістрі списів Духовність, якось сам по собі став гальмувати. Чи то ціни на нафту аж занадто впали, або гординя їх заїла.
      Американці та европейці ніякого мандату москалям не дадуть. Єдине, що вони можуть зробити для "нового партнера",-- зробити на певний час вигляд, що їх не ободить москальська колотнеча щодо реставрації імперії, а тому, вони не будуть ніяк на ту "діяльність" реаґувати. Таке собі але мовчазне, повторення "м'юнхенської змови".
      
      
      > Як же має виглядати новий порядок? Всередині самої Росії – остаточна відмова від модернізації, від демократії, прав людини і тому подібного. Подальше підсилення репресивних органів. В Україні – те саме, плюс боротьба з українським націоналізмом і остаточна відмова від незалежної зовнішньої політики.
      
      На відміну від України, Москальщина досягля свого природнього нівня неперетравлення демократії та індивідуальних свобод, і тепер не заспокоється, поки не проблюється. Над свідомістю москалів дамокловим мечем висить "дух крєстьянской общіни",-- запеклй ворог особистих свобод та демократії взагалі.
      
      Населеня ж Україні має значно більше бажання та здатности до користання з демократичних та особистих свобод. Не останню ролю тут грає значно більша, ніж у Москальщині, "атомізація суспільства", що, принаймні є, також, одним з чинників того, що ми й досі не маємо в Україні наріду, політичної нації, натомість,-- маємо населення, електорат.
      
      У ріжний же спосіб населення Московії та України реаґує на "завичування гайок".
      Москалі вельми швидко зорґанізовують доволі маштабні акції протесту, гучно леметують, а потім враз заспокоюються, отримують чергову ідеольоґічну соску й забувають те, що втратили, забавляючись чимось іншим.
      Українське ж населення, переважно, не вдається до гучних протестів. Натомість "розробляє" метОди, як обдурити "начальство", щоб і далі мати те, що й до того.
      А от боротьбу з українським націоналізмом вести в Україні ніхто не хоче. Ті, що можуть, якось не впевнені, що то треба робити, крім того, мають інформацію, що ніде в світі їх ніхто не зрозуміє, а "моральна підтримка Московщини" тутечки "нє канаєт", бо на Московщині світ не закінчується.
      
      Із зовнішньою політикою в Україні -- просто гаплик! Добре було Л. Кравчуку, вся його зовнішня політика зводилася до того, щоб ознайомити світ з тією новиною, що є така країна, зветься Україна, країна тільки но на світ народилася... У такій "вчительсько- просвітительській" діяльности наявність політики, як такої, непотрібна. Але кравчукові дипломати ( і Зленко -- перший ) аж занадто загралися у апостолів, що несуть добру звістку. Бо Ку-чмо швідко збагнув, що, власне йому, як "індівідУю", будь яка певна політика ніц не потрібна, що, саме її відсутність, і є те, чим можна "тургувати". Тому ідийотські та неоковирні "багатовекторність" та чи не дві стотні "стратеґічних партнерів",-- то "нормальний ход"!
      
      
      > На перехідному етапі варто чекати пропаганди типу: “На Заході нас не чекають, а в Росії - чекають”, “Нам не вигідна самоізоляція”, “Захід нам не указ”, “Бачите, Заходу не подобаються наші вибори, вони не визнають їх демократичними, а Росія визнала”, “Об’єднавшись, ми зможемо робити і продавати більше танків. А це – збільшення доходів бюджету. Хіба ви не хочете, щоб збільшилася пенсія?”, “Ну, і до чого привели реформи? Чи не час подумати про людей?”, “Путін навів порядок в Росії, наведе і в нас” і т.п. Бачите, не треба придумувати нічого нового, просто гасла комуністів стануть гаслами державної пропаганди.
      
      
      На Заході, дійсно, Ку-чмо-їни -- не чекають. Тут зайво пропаґува нічого, все й так, доволі, зрозуміло. В Московщині, як не дивно,-- теж. Москалі, принаймні, їхне поточне керівництво, добре розуміють, чого варта Ку-чмо-їна. У них сами вистачає і ледарів, і дурнів, і крадіїв.
      Таким чином, самоізоляція Ку-чмо-їни,-- то практично доконаний факт. А наші вибори вибори вони визнають, визнали ж білоруські, визнають і ку-чмо-їнські. Хоч це -- і проти здорового ґлузду. Але москальським ідеольоґам конче потрібна і ку-чмо-їна, і лукашенківська Білорусь: на такому фоні, м'яко кажучи, скромні досягнення самої Московії виглядають драматичним проривом у майбутнє.
      Танки, пенсії, "тов. Путін наведе пор'ядок",-- то, звісно, буде. Бо немає у арсеналах "всракуразівців" ніц більш приваблививого. І спорідненість їхня із комуняками,-- природня. Бо партбілєта можна і спалити "за кумпанію", але спосіб мислення залишається! а й чого вимагати від бувших партоґів?
      
      
      > Хочу підкреслити, що ніякого видимого “завоювання” України не буде, бо це не потрібно. Проявлятися даний сценарій буде в економіці – через передачу (приватизацію за “особливими” правилами) російським монополістам цінних підприємств, в зовнішній політиці – через відсутність власної позиції і повторенні російської. Через оголошеня російської мови офіційною і скорочення сфери української. Через подальше звуження демократичних свобод. Через деяку зміну офіційної ідеології в бік російської ідеї.
      
      Отут,-- цікаво. Москалям насправді, і форум у Харкові це ясно довів,-- оті "цінні" підприємства не потрібні. Бо ціни їм ніхто до пуття зложити не може. Єдине, чого прагнуть москалі, так це тільки того, щоб оті "цінні" підприємства, не дай Боже, не почали модернізуватися. Москалів можна зрозуміти: у них свого "пролєтеру" до біса, його нічим зайняти, їхня продукція нікому не потрібна, а тут ще конкуренти. Тож, якщо москалі й "приберуть до своїх лап" оті підприємства, то лише для того, щоб їх остаточно зруйнувати. Перефразуючи відому поговірку, скажу: "чого хахли з кацапами не знищили, те москалі зруйнують вщент".
      Так, москалям на міжнародній арені потрібна масовка. Короля грає отчення. Скільки оточення,-- такий і король. Але з огляду на "імідж" ку-чмо-їни, вартість її підтримки московської політики вельми сумнівна. З іншого боку "світи" у Московщини практично нема, тож і знижувати її якість теж недоречно. Повторююсь, Ку-чмі та "всракуразівцям" -- "по цимбалах", вони за три копійки "чорним налом" і Бокассу б підтримали.
      Згадка про "русскую ідею" тут вельми доречна. Фактично, вона, та ідея, попри власну девальвацю, архаїчність, тощо, залишається, через певні обставини, дуже милою доволі чималенькій частині населення України. Але милою -- абстрактно, любою, як спосіб ностальґії за совком. Коли ж справа дійде до втілення тієї "ідеї" в українське життя,-- реакція буде "феєричною".
      Ящо вже вести мову про "ідеї" накштальт "русской ідеі", то варто було б, як на мене, не поспішаючи поштудувати "хохляцьку ідею" та "кацапську ідеею". Обидві вони є дерівіатами "совєцкой ідеі".
      Узаконювати, офіціїзувати їх ку-чмо-ноїди не будуть, підтримка їм і так повна. "Русская ідєя", як така, не є до снаги поточній владі. Бо навіть на тлі тєї "ідеї" влада ця виглядає вельми не апетитно.
      
      
      > Звісно, головною передумовою для здійснення такого сценарію є пасивність українського народу.
      
      Пасивність -- ґарантовано! ( Бо наріду немає. ) А насєлєніЮ -- всьо по х*Ю!
      
      
      P.S. Я, відверто кажучи, сценарію не бачу. Я бачу купу різних заходів, що мають не на меті чогось конкретного. Автури тих заходів більше переймаються власними проблємами, аніж якимись там результатами. "Всє піхают паровоз". Хоч і не певні, що "піхают", і певні, що "паровоз". Придивляючись до "нової" москальської політики щодо України, я побачив, що фундаментально, вона не є новою. Все залишилося на своїх місцях: "нєпрімєрімая борьба с проявлєніямі українского буржуазноґо націоналізма" та повна безпорадність щодо того, що ж тим українським населенням робити. Єдине що додалося, так це теза про те, що "всракуразівці" якось самі щось таке утнуть, після чого не треба буде ніц робити, та ще й рясно заплатять.

• 2001.12.24 | Пані

  Міфологія, принаймні частково

  Не знаю, як щодо інших тем, а щодо харківського форуму, то я вже писала, що то був повний порожняк. Попитайте беспосередніх учасників з обох боків. Це була просто тусовка, яка лишила обидві сторони у кепському гуморі. Зі стін бриніло риторичне питання "що ми всі тут робимо?" (відгук учасника).