12/26/2001 | Максим’як

"Українське слово" № 51(3103) 20 — 26 грудня 2001 р.

Розмову вів Богдан Червак
Василь Гищук:«Націоналізм модним бути не може»

— Спільна Конференція провідників ОУН, Товариства ім. О.Теліги та ОСМ «Зарева» ухвалила Декларацію про підтримку блоку В.Ющенка «Наша Україна». Чим обумовлена така позиція?
— Декларацію про підтримку блоку В.Ющенка «Наша Україна» ОУН, ВЖТ ім. О.Теліги та ОСМ «Зарево» ухвалили на спільній Конференції після ґрунтовного вивчення політичної ситуації в Україні, відповідного аналізу й цілком усвідомлено та переконано. Згодом, виконуючи рішення Конференції, Голова ОУН М.Плав'юк підписав громадсько-політичну Угоду з блоком В.Ющенка «Наша Україна». Такої позиції сьогодні дотримуються мільйони пенсіонерів, студентів, працівників промисловості й сільського господарства, інтелігенція, військовослужбовці, соціально знедолені прошарки населення в Україні, що не на обіцянках, а й у реальному житті відчули на собі позитивні реформаторські дії Уряду України під проводом В.Ющенка. До цього відверта і смілива патріотична позиція українця Ющенка, компетентність фахівця-урядовця відіграє свою переконливу роль. Така позиція скріплюється відстороненням Віктора Андрійовича з державного поста без аргументів, або, точніше кажучи, всупереч аргументам здорового глузду.
І вже наше суто національне: чим більше нападають на В.Ющенка «улюбленці народу» — олігархи, самооплачені, невиїзні депутати, україноненависники червоного і ультрачервоного спектра й інші повпреди курсу «чим гірше, тим краще», — тим більше обумовлюється позиція підтримки блоку «Наша Україна».
Для ОУН важлива позиція лідера блоку — державницька, об'єднавча на засадах української національної ідеї. І допоки буде витримувати цей напрям блок В.Ющенка «Наша Україна», ми будемо працювати в його структурах навіть «через не можу».
— Підтримка Організацією «Нашої України» «несподівано» наштовхнулась на низку провокацій. Зокрема, окремі політичні сили, використовуючи назву ОУН, почали робити випади проти Ющенка і «НУ». Як Ви це прокоментуєте?
— Маємо усвідомити, що провокації тільки починаються і можуть набути лавиноподібного характеру. Тому організаційно об'єднані українські патріоти в політичних і громадських структурах і, головне, виборці України повинні бути приготовані до них. ОУН на політичному спектрі вирізняється тим, що не піддається на розкольницькі зовнішні та внутрішні чинники. Тому, насамперед, для різного роду непорозумінь, непродуктивних затрат зусиль, з метою примусити організацію пояснювати і виправдовуватися роблять різні заяви, виявляють наміри, підписують свої дії як ОУН «діячі», котрі до неї не мають жодного відношення. Зокрема, вперто цим шляхом йде політичний конгломерат, що обертається навколо Б.Бойка і злощасного «Руху за єдність». Тут незрозуміле становище партії «ОУН в Україні». Провідник цієї партії — Ю.Клос — заперечує навмисне використання терміну ОУН, один із діячів партії Р.Козак переконує, що «ОУН в Україні» навіть не мала намірів блокуватися з Б.Бойком і, навпаки, має намір увійти до блоку «Наша Україна». Але поки розглядали цю проблему, аналогічно все ті самі сили поступили з назвою «Народний рух України», надавши її виборчому блокові все того ж Б.Бойка. Отже, не випадковість. Як і мішень провокації — блок «Наша Україна». Адже юридично існує громадська організація ОУН і політична партія НРУ, котрі до Б.Бойка ніякого відношення не мають. Вони входять до блоку «Наша Україна». Переконаний, що згадані провокації спрямовані не тільки проти названих організацій і виборчого блоку, а також і супроти виборців України з метою «заплутати» і ще більше додати каламуті до виборчого процесу.
— Вас знають як палкого прихильника ідеї єдності українських націоналістів. Про єдність говорять багато. Де результат?
— Єдність, як молитва. Віками молимося за розум єдності й віками через розбрат терпимо втрати й руїну на рідній землі. Розбрат тяжіє над нами, як національне прокляття. Організація Українських Націоналістів, поставши у 1929 році на руїнах національно-визвольної революції доби Української Народної Республіки, повела за собою шляхом єдності український знедолений нарід. Успіх тут був настільки вражаючим, що фактично позбавив сну і спокою вождів і вождиків тоталітарних державних режимів тодішньої Європи. Протидія, залякування, переслідування, підкуп — ніщо не могло зупинити поступ єднання в стратегії й тактиці ОУН. Підступне вбивство 23 травня 1938 року у Роттердамі Великого Провідника Євгена Коновальця не спинило цей поступ. Його побратим А.Мельник продовжив справу. І все ж люті й підступні зусилля переляканих ворогів призвели до розколу в Українському націоналістичному русі у 1940 році. Це був страшний удар, рана від якого не загоєна й сьогодні. Тому ми, хто продовжує справу обох відламів розколеного тоді націоналістичного руху, мусимо загоїти цю рану своєю єдністю. Українські націоналісти присягають перед Богом і Україною життям і не можуть поступитися хіба що старими амбіціями. Тому, власне, стало можливим «прискорене» формування новітніх утворень, що, спекулюючи назвою ОУН, намагаються весь час ятрити рану і плекати протистояння. Мусить, нарешті, до всіх нас прийти усвідомлення, що єдність українського націоналістичного руху — це єдність української нації, ґаранта Української національної держави — як спільного добра усіх її громадян. Процес єдності не може бути самоплинним. Він має бути активним і динамічним, бо в пасивному варіанті його знову використають вороги України.
ОУН веде напружену роботу в цьому програмовому напрямі організаційної діяльності. Робота ця складна і делікатна. Адже ще, слава Богу, живі тисячі людей, по долях яких трагічно прокотився розкол 1940 року. Чи є висліди цієї роботи? Є! Виявлені псевдонаціоналістичні організації, що на замовлення паразитують на проблемах єдності українського націоналістичного руху. Низові націоналістичні організації все тісніше співдіють. Проводи націоналістичних організацій пішли на активні пошуки шляхів і форм єднання. Вважаю, що це успіх. Головне — не втомлюватися і, не дай, Боже, зневірюватися у цій роботі.
— Не секрет, що після виборів може виникнути якісно відмінний від нинішньої ситуації уклад політичних сил. Де місце українських націоналістів?
— Задовго до офіційного початку виборів 2002 року лунають запевнення і навіть клятви, складаються заяви й угоди про толерантність, чесність і прозорість їхнього проведення на цей раз. І чим більше таких проявів, тим більше переконуєшся, що все буде навпаки. Дай, Боже, помилитися. Ціна виборів аж надто висока, щоби вже аж дуже досвідчені виконавці, кандидати у депутати, що по дванадцять років не покидають насиджені місця у Верховній Раді, так просто відмовилися від «досвіду» попередніх виборів. Розуміючи цю ціну, дійшли верхньої точки активності шовіністичні сили нашого північного сусіда. Думаю, що оголошений «рік України» в Росії переконає в цьому навіть супер «хатокрайніх хохлів». Перші «семимильные шаги» — навала на українську мову та маніпуляції з УПЦ МП. Дуже традиційно «толерантною» виглядає інформаційна політика навколо лідера блоку «Наша Україна» В.Ющенка.
Лідери КПУ з трибуни Верховної Ради звинувачували його навіть у тому, що в Україні мало народжується дітей! Видно, маючи на увазі, що він безпосередньо причетний до війн, голодоморів, репресій, Чорнобильської трагедії тощо, що дійсно вплинули і впливають на демографію сучасної України. Вже після його усунення з поста Прем'єра ті, що перебрали кермо української влади, звинувачують його в тому, що все, що буде провальним і найгіршим у політиці, економіці, суспільній сфері України, теж станеться з вини Віктора Андрійовича! От так. Не менше й не більше. Ми були переконані, що В.Ющенко — чесний, добропорядний, компетентний урядовець і патріот, а він, виявляється, «був винний і буде винний за законами космічного Року». Чим не «толерантність, чесність і прозорість»?!
Ціна виборів — Україна. Точніше, українська Україна. Допоки її не буде, українські націоналісти не заспокояться і не зупиняться у боротьбі за неї. А станеться українська Україна — тоді ми всі будемо націоналістами. Так що це — процес вічний, а ми — у ньому. В цьому я твердо переконаний і незаперечно вірю в Українську незалежну демократичну державу і в ній — у впевнене, прекрасне майбутнє Української нації.
— Політична кон'юнктура, м'яко кажучи, не прихильна до націоналістів. Модно бути соціал-демократом, лібералом тощо. Ви — націоналіст. Чому?
— Дійсно, що м'яко кажучи. До націоналістів не те що не прихильні, а й відверто нетерпимі. Не слід забувати, що десятки років тільки більшовицька пропаганда «розкручувала» і фактично не припинила досі густими чорними фарбами змальовувати «образ» українського буржуазного націоналіста. Дике лицемірство, груба неправда, брутальне перекручування історичних фактів завжди і сьогодні супроводжували трактування ними українського націоналістичного руху. Запитаймо в них сьогодні, яким чином сотні тисяч робітників, селян, інтелігенції, військовослужбовців — членів ОУН і УПА — стали «буржуазією»? Або ж уже сьогоднішніх вершителів у відроджуваній незалежній Україні запитайте, чому не визнано на державному рівні ОУН і УПА як сили, що самовіддано і жертовно змагалися за волю і незалежність України, організаційно збройно й духовно стаючи проти окупантів більшовицької й фашистської масті? Аргументованої відповіді не буде, окрім зазомбованих штампів.
Терміни «націоналіст», «національний визвольний рух» тощо висвітлюють дуже часто, домішуючи туди сутність термінів «нацист», «расист», «шовініст» і, останнім часом, «терорист».
Переконаний, що саме ОУН і УПА довели своїми діями та понесеними жертвами, що націоналіст — це патріот, котрий понад усе любить і дбає про інтереси своєї Батьківщини, своєї нації — не принижуючи і не пригнічуючи інших. Націоналістичний рух — це боротьба упослідженого в людських правах на своїй історичній території народу, що змагає за волю і незалежний розвиток, впевнене майбутнє своїх нащадків. Саме тому я — націоналіст.
Щодо моди... Вона приходить і щезає, а націоналізм модним бути не може, як не може бути модою саме життя. Мода у політиці, на моє тверде переконання, — це найвищий прояв проституції.