12/31/2001 | Гжесь Очеретянський

ПОТОП

Пієса-фєкалієрія для тіятра умствєнно неповноцінних.

Велика сцена, що своїми обрисами нагадує зал засира..., ОЙ, ВИБАЧТЕ, засєданій з пірамідою посередині. По сцені весело, як гурт випущених на свободу малалєтніх даунів носяться та зображають прочую актівность пєрдізент Людоїд Сучма, екс-прє*мєр, всім прімєр ВіктОр пісЮщенко, винищувачка алігархів жЮля вікТімошенко , гєнєрал от фіскалії Ніколя-ні-двора Азар-off, нєсбувшаяся надія нації на справедливий суд Гєн-Гєн Харчук, можливо соц-, но скорєє поц-дємократ Вітьок МУДведчук, гауляйтер СС Умєльченко, нєуловімий мстітєль Алєксандер МороZorro і другіє...
Обмотані связями, оточені увагою, лучєзарно та іскромьотно сяючи іміджами вони разом з супутниками-фігурами поменше життєрадісно поливають одне-одного гамном з відер. Гамна багато. Це не якісь засохші мишині какашки, а першосортний напіврідкий свіжий продукт бездоганної якості, що походить від перетравлювання аб*єдків зо стола важних міра сєго їх молодшими братами -- палітологами, саціологами, пі(сю)арщиками, ручними журнаГлістами та прочіми дресірованими щурами і шакалами. Намагаючись побільше облити канкурєнтів і поменше бути облитими самі вони лізуть на гору по пірамідє, розуміючи що у того, хто стоїть згори, шансу бути облитим менше. На цьому нелегкому шляху вони штовхають та обливають сусідів, отримують по ребрах та гамном самі, ковзаються та падають, але не перестають лізти нагору кожен сам по собі, заважаючи одне-одному. Шустрий Сучма, хоч тоже не уник гамна, сидить десь в районі вершини і робить вигляд, що нєкоторим він подає руки, але насправді просто підкида гамна під ноги. Проте їм чи не байдужє, вони звикли, в гонкє к власті на виживаніє вони забувають майже про все крім як знову і знову обливати одне-одного гамном. Гамна не просто багато, його просто дох..я. Дебільні актори захопилися ролями так, що гамно летить у великий зал на глядачів цьої великої пієси на великій сцені. І ти, котрий сидиш у залі, починаєш розуміти, що сука Піховшек був правий, коли казав , що політика зацікавиться тобою, як її не оминай, бо політика -- то таке гамно, яке не можна переступити, бо воно падає згори.
Залпи гамна розлітаються причудливо та обільно, як святковий салют. Від нього просто нема як сховатися. Спочатку то, що бачиш, розважає, але потім, коли сидиш наполовину, а , якщо поближче, то вже й весь в гамні, то зовсім не в кайф. Але від цьої сцени нема куди подітися. Проходе ще якийсь час, і ти просто вже не в силах думати ані про що, крім гамна -- бо тільки його кругом і бачиш. Ти втомлюєшся, ти задовбуєшся, ти просто чекаєш, коли воно всьо скінчиться, хоча ти не віриш, що доживеш до того -- скоріше, помреш -- але і то в радість, бо ти вже не відчуватимеш всього того гамна!
Раптом очима, що якимось дивом не заліплені всюдисущим гамном ти бачиш, як на сцену виходить двірник. Він, як звичайний двірник має рожево-синю неголену морду, валянки, ватяні штани та кухвайку, шапку-вушанку. Остовпіло дивлячись на сцену похмельними очіма він якийсь час мовчить, а потім проговорює просто твої ж думки : "Блядь! Заїбали! Коли ж воно всьо скінчиться?! ".
Після цього він розвертається і йде назад. Ніби потопаючий за очеретину, ти хапаєшся безумним поглядом за останнє, що тобі видно -- його валянок, звичайний, брудний, але не в гамні (!) валянок, що зникає за боковиною сцени. Образ цього валянка спалахує перед твоїми очіма ніби наднова, міцно заплющуючи їх ти намагаєшся утримати його перед собою, залишити собі цей промінь світла в царстві гамна .... але він потроху тане в твоїй свідомості , його рятівний образ роз*їдає навколишній сморід, огидний звук шльопання гамна та азартні вигуки обливаючих одне одного політиків.
Ще міцніше заплющуючи очі, намагаючись стисненими до болю повіками втримати в собі останні часточки образу валянка, ти скрегочеш зубами і, раптом, помічаєш, що до твого зубовного скреготу додається ще один, якийсь дивний металевий скрегіт, а за ним -- дивний, ЧИСТИЙ шум.
Обережно, як після близького вибуху, удару блискавки чи іншої стихії, не в змозі повірити, що ти ще живий, наперед боючись того, що ти зараз можеш побачити, ти розплющуєш очі ... і бачиш двірника з брандсбойтом, а той звук, той подібний до божественого грому скрегіт, що ти чув -- то відкривався кран, по якому тепер через брандсбойт ллється, струменить, рветься, а потім просто пре чиста вода.
Двірник розмахує брандсбойтом ніби архангол з мечем, він хрестить клятих політиканів чистою водою, і вони, не витримуючи цьої чистоти, прозорості, волі та напору котяться тенісними м*ячиками за лаштунки. Свята вода народної помсти змиває і крикунів і брехунів , і всьо їх гамно туди за ними. Повітря стає чистішим, Боже, як ти не помічав, яке повітря чисте, коли того всього гамна немає ....
Поступово, по мірі зменшення в залі та на сцені політично-гамняної (майже однорідної) маси, двірник заспокоюється та починає вже спокійно водити струменем води праворуч-ліворуч, методично вичищаючи кожний квадратний метр від бруду та нечистот. Підганяємі водою, "фігури", галасуючи, тікають ще далі, тікає і менша шакалія та щуршера, видаючи з себе неприємний та дуже ритмічний писк ... Писк стає дедалі гучнішим, він виводить з себе , та й без того, ту наволоч давно було пора давити!
Ти кидаєшся вперед... і прокидаєшся, втупившись в напис "Не забудьте вимкнути телевізор".