01/28/2001 | ВАСЫЛЬ ПУПКІН

Україна - в жопі. У кого ?
----------------------------
Але спочатку - анекдот.
"Ідьот как-то паручік Ржевскій по Нєвскаму і встрєчаєт Пушкіна.
-Здарова, брат Пушкін !
-Здрам желам, гаспадін паручік !
-Шурік, нєт лі у тєбя каково новово каламбурчіка ?
-Отчєго же, паручік, вот, ізвольтє, прєотмєннєйший каламбур, із паслєдніх. Іду я , значіт,
намєдні па Нєвскаму, захажу в адну падваротню па малой па нуждє, а там, панімаєш, тємно,
как у нєгра ГДЄ ?
Заржал поручік Ржевскій, паблагадаріл вєлікава русскава паета Пушкіна і отправілся на бал
к Наташе Растовой. Пріходіт , значіт, заходіт - і сразу взбіраєцца сапогамі на стол краснаго дєрєва
работи аднаво пакойнава вєнєціанскава мастєра.
-Гаспада , мнє только што сам Шура Пушкін рассказал па сєкрєту свой новий каламбур. Заходіт он, ха-ха.
значіт, пасцать в адну падваротню, а там тємно , как в жопє у КАВО ? "
---------------Після епохальної для України події - отримання незалежности - у української демократії
настав період кайфування та спочивання на лаврах. Україна , звичайно, не йшла ні в яке порівняння з Польщею,
Чехією чи країнами Балтії, але , слава Богу, ми не пішли Балканським або чеченським шляхом. І порівнюючи
стан справ в Україні з таким у Росії чи Білоруссі- нашими найближчими сусідами- демократи мали тенденцію
до самовихваляння. Це спостерігалося стосовно усіх сфер життя, у тому числі й відносно перших осіб держави.
Льоня Кравчук, який програвав Єльцину у перший період після путчу ( ну, бо ж Єльцин закосив під Леніна і
прокатався на броньовичку), незабаром швидко випередив російського президента, бо менше вживав спиртного і
не страждав старечими маразмами. Про білоруса (забув я його прізвище) я взагалі промовчу, в Білорусі політичне
життя завжди пленталось позаду не лише Росії, а й України. Мало-помалу ситуація все ж змінювалася. Кравчука змінив
Кучма. Єльцин постарів. В Білорусі владу узурпував шизофренік. В Росії палає Чечня. В Білорусі зникають опозиціонери.
В Росії - "КУРСЬК" і Останкіно. В Білорусі владу узурпував шизофренік. В Росії - "МИР" і Пушкінський майдан.
В Білорусі владу узурпував шизофренік. І лише в Україні тече Дніпро, дояться корови, йде боротьба за врожай, народ
валом валить на "Титанік", різні рехверендуми та інші культмасові заходи, рай та благодать одним словом.
І раптом з"являється один "подонок" та ще й "грузін,бля", котрий не вписується у картину мальовничої України,
випадає із всєобщєго оргазма. Створив, "бля", "подонок", якусь сайту і жбурляє на Росію кампро....та це ж понімаєш..мат.
Блін, та це ж в Білорусі владу узурпував шизофренік, а в Україні, "бля", треба шукати злагоду і спонтанно, понімаєш,
толєрантно....Одним словом, ето шо ж получається ? всьо коту под хвост ? всє завоєванія ? І із-за кого ?
із-за какого-то грузіна ?

М-да. Понесло мене. Так от. У нас, українців, ще з часів Переяславської , а може й раніше, Ради виробилась звичка -
вибирати із двох зол менше. Але зло - воно ж і в Африці зло. Від того, що воно МЕНШЕ, воно не перестає бути злом.
Стосовно останніх подій це виглядає таким чином, що ми, свідомі демократи, вибрали президентом Кучму, лиш би не прийшли
до влади комуністи. Зараз ми готові цілувати комуністів у їх найінтимніші місця, лиш би скинути Кучму. Чи в цьому наше щастя ?
Чому ми не можемо відразу, однозначно, вибрати не "найменше зло", а "найбільше добро" ? Чи не тому, що ми не знаємо, чого хочемо ?
І такі от кучми користаються з цього, і використовують нас замість підтирачки ? Чи ми повинні радіти тільки з того, що
в Білорусі владу узурпував шизофренік , а в нас - психічно здоровий узурпатор ? Одним словом, ми так не хотіли лізти в жопу до комуністів, що залізли в жопу до ... До кого ??? І що далі ???

Що я можу запропонувати ? Нічого нового. Наш порятунок - у сповідуванні НАЦІОНАЛІЗМУ і його вищої форми - МОНАРХІЗМУ. Потрібен
монарх, король, котрому влада дана від Бога. Котрий не краде не тому, що уже накрався, а тому, що красти - це погано. Котрий не
вживає лайливих слів навіть тоді, коли нікого немає поруч. Котрий може подивитися у вічі кожному громадянину своєї держави без
тіні сумніву - чи не плюне мені в обличчя. За котрого хоч одна людина погодиться ДОБРОВІЛЬНО віддати своє життя у скрутну хвилину.
За Кучму - я переконаний - ніхто, навіть Потебенько, життя свого не віддасть.

P.S. А от дочку Кучмину жалко...така гарна дівка...