Ми знаходимось на межі активної фази революційної ситуації (О.Соскін)
02/24/2001 | Пані
Вопрос "что дальше" витает в воздухе. Предлагаю обсудить в отдельной теме.
Вот полные данные того соц.опроса, который уже упоминался. А также: ответ Соскина на воспро "что дальше".
----------
Сьогодні фактично щомісяця зменшується як шагренева шкіра довіра до влади і сформований протестний електорат… Є вибухівка, але детонатора поки що нема. А бікфордов шнур майже вже є - це похорони Гонгадзе.
Можна говорити, що Кучма впевнено наближається до критичної межі, після якої починається повна руйнація правлячого режиму, який тримається тільки на довірі до Ющенка. Плющу не довіряє 41 відсоток. А зараз його зроблять керівником "більшості". Це, на нашу думку, і є вирішальні цифри, що сьогодні йде зменшення потенціалу довіри до керівників і до гілок влади"- висновок директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна за результатами опитування "СОЦІСу" та Фонду "Демократичні ініціативи".
На запитання "Чи цікавитесь Ви і чи знаєте Ви щось про "касетний скандал" з аудіо-плівками, де записані голоси керівників держави?" населення відповіло так:
- Так, я цікавлюся і досить з цим обізнаний - 45 відсотків;
- Цікавлюся, але потрібної інформації ніде не можу знайти - 32 відсотки;
- Мені не цікаво - 14 відсотків;
- Я про це взагалі нічого не знаю - 9 відсотків.
На запитання "Чи вірите Ви, що ці плівки з записами голосів справжні?" відповіді були такими:
- Так, я цілком вірю - 23 відсотки;
- Вважаю, що це підробка - 12 відсотків;
- Важко сказати, справжні чи ні - 47 відсотків;
- Мене це взагалі не цікавить - 8 відсотків;
- Нічого про це не знаю - 11 відсотків
Аналітик фірми "СОЦІС" Олександр Стегній вважає, що ці дані свідчать про достатню поміркованість суспільства щодо цієї справи. І ця поміркованість, на його думку, свідчить про те, що це є суто юридична справа. Тобто, якщо є злочин, то його треба довести, і не переводити справу у політичну площину, не робити з цього політичного шоу, і з кримінальної справи робити висновки про зміну політичної системи.
З наведених даних опитування О.Стегній також визначив "здоровий скепсис" населення щодо можливості взагалі встановити справжність плівок (47 відсотків опитаних сказали, що їм важко визначити, справжні плівки чи ні).
Протилежну точку зору висловив під час круглого столу директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. Він звернув увагу на інші результати опитувань "СОЦІС" та "Демократичних ініціатив", а також дещо інакше пояснив згадані Олександром Стегнієм дані, зазначивши, що його Інститут також займається подібними дослідженнями. "Ми вважаємо, що сьогодні Україна входить в активну фазу. Чому ми робимо такий висновок стосовно цих-таки цифр? У цьому і полягає демократія, що кожний, читаючи ті чи інші цифри, може зробити різні висновки. Так само як для одного склянка наполовину наповнена водою, а для іншого - наполовину пуста. Дуже серйозні речі можна побачити і з ваших досліджень.
Коли ми говоримо про плівки - майже половина (45 відсотків) відповідають "цікавлюсь", а 32 відсотки (майже третина) відповідають "цікавлюсь, але не можу знайти інформацію" - це свідчить про утиски свободи слова в Україні. Таким чином, три чверті населення цікавляться весь час цим касетним скандалом. І тепер на запитання "чи вірите ви, що плівки справжні" 23 відсотки цілком вірять, а вважають, що це підробка тільки 12 відсотків. Важко сказати відповідають 47 відсотків. За умов утисків свободи слова, за утисків демократії при правлячому режимі бандократії цілком вірять у справжність касет 23 відсотка - це одна четверта населення, а 47 відсотків просто не мають інформації. Вважайте, що це ще плюс 30 відсотків до тих, хто вірить у справжність. Таким чином половина населення вважає, що плівки справжні. Чому це нікого не турбує?
Висновок дуже простий: сьогодні фактично щомісяця зменшується як шагренева шкіра довіра до влади. Сьогодні в Україні сформовано протестний електорат, який вже не може жити так, як раніше. Він хоче змін. Чого немає? Є вибухівка, але нема детонатора поки що, і нема бікфордового шнура. Ну бікфордів шнур майже вже є - це похорони Гонгадзе. Детонатора нема - буйних мало. Нема харизматика-вождя, ось чого немає, тому, що не довіряють тим, хто був уже, колишнім не довіряють нікому".
Фактично, сьогодні на запитання "Якою мірою ви довіряєте інституціям влади" стосовно Президента "зовсім не довіряємо" відповів 51 відсоток опитаних. Ви пам'ятаєте, що у грудні було 46, якщо я не помиляюся. Недовіру парламенту висловили 56 відсотків - теж іде динаміка зростання недовіри. І до уряду також -йому 45 відсотків не довіряє. Це означає, що половина населення вже не довіряє центральним гілкам влади.
Далі про недовіру керівникам держави. Леоніду Кучмі зовсім не довіряють 53 відсотки опитаних. Це фактично більша частина населення. І йде зменшення довіри - від 13 відсотків до 12-ти, 11-ти щомісяця. Критична межа довіри - це 8 відсотків. Вона була десь наприкінці 1998 року. Таким чином можна говорити, що Кучма впевнено наближається до критичної межі, після якої починається повна руйнація правлячого режиму. Ми це прогнозуємо, за нашими оцінками десь наприкінці березня, коли піде березовий сік, коли потеплішає. Плющу довіряє 7 відсотків, і єдиний хто тримається - це Ющенко, один із підписантів "заяви трьох". Таким чином "заява трьох" тримається тільки на Ющенку, і режим тримається тільки на довірі до Ющенка. Ось про що треба говорити. Плющу не довіряє 41 відсоток. А зараз його зроблять керівником "більшості". Це, на нашу думку, і є вирішальні цифри, що сьогодні йде зменшення потенціалу довіри до керівників і до гілок влади.
На намагання припинити висловлення своєї думки Оег Соскін зауважив: "Я розумію, що на вас чиниться тиск, що Литвин тут дзвонив, що тут все тримають під контролем, що втекло телебачення, втекли ті, що "бабки" отримують. Все зрозуміло, чого ви лякаєтесь? Скільки вже можна їх боятися. Ситуація ж дуже проста. Вже 15 відсотків вербальних-невербальних вийти на барикади. І тільки залишилось - коли ж сформується група, кому народ повірить і за ким піде.
Тому, в принципі, я вам вдячний за те, що ви робите. Продовжуйте те, що ви робите, якщо буде сила і гроші і далі це робити. Бо без сумніву тенденції, які у вас тут є, будуть посилюватись. Єдине, що прошу - ну давайте вже не лякатись, Ну скільки можна так жити?! Бо кращі ж роки підуть на це. І ці соціологічні дослідження показують, де ми знаходимось зараз. Ми знаходимось на межі активної фази революційної ситуації. Ви знаєте, що зазвичай мої прогнози збуваються на 90 відсотків. Я можу помилитися в кількох місяцях, може це буде не березень, а травень чи червень".
http://www.imi.com.ua/eksp/2202/index.htm
Вот полные данные того соц.опроса, который уже упоминался. А также: ответ Соскина на воспро "что дальше".
----------
Сьогодні фактично щомісяця зменшується як шагренева шкіра довіра до влади і сформований протестний електорат… Є вибухівка, але детонатора поки що нема. А бікфордов шнур майже вже є - це похорони Гонгадзе.
Можна говорити, що Кучма впевнено наближається до критичної межі, після якої починається повна руйнація правлячого режиму, який тримається тільки на довірі до Ющенка. Плющу не довіряє 41 відсоток. А зараз його зроблять керівником "більшості". Це, на нашу думку, і є вирішальні цифри, що сьогодні йде зменшення потенціалу довіри до керівників і до гілок влади"- висновок директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна за результатами опитування "СОЦІСу" та Фонду "Демократичні ініціативи".
На запитання "Чи цікавитесь Ви і чи знаєте Ви щось про "касетний скандал" з аудіо-плівками, де записані голоси керівників держави?" населення відповіло так:
- Так, я цікавлюся і досить з цим обізнаний - 45 відсотків;
- Цікавлюся, але потрібної інформації ніде не можу знайти - 32 відсотки;
- Мені не цікаво - 14 відсотків;
- Я про це взагалі нічого не знаю - 9 відсотків.
На запитання "Чи вірите Ви, що ці плівки з записами голосів справжні?" відповіді були такими:
- Так, я цілком вірю - 23 відсотки;
- Вважаю, що це підробка - 12 відсотків;
- Важко сказати, справжні чи ні - 47 відсотків;
- Мене це взагалі не цікавить - 8 відсотків;
- Нічого про це не знаю - 11 відсотків
Аналітик фірми "СОЦІС" Олександр Стегній вважає, що ці дані свідчать про достатню поміркованість суспільства щодо цієї справи. І ця поміркованість, на його думку, свідчить про те, що це є суто юридична справа. Тобто, якщо є злочин, то його треба довести, і не переводити справу у політичну площину, не робити з цього політичного шоу, і з кримінальної справи робити висновки про зміну політичної системи.
З наведених даних опитування О.Стегній також визначив "здоровий скепсис" населення щодо можливості взагалі встановити справжність плівок (47 відсотків опитаних сказали, що їм важко визначити, справжні плівки чи ні).
Протилежну точку зору висловив під час круглого столу директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. Він звернув увагу на інші результати опитувань "СОЦІС" та "Демократичних ініціатив", а також дещо інакше пояснив згадані Олександром Стегнієм дані, зазначивши, що його Інститут також займається подібними дослідженнями. "Ми вважаємо, що сьогодні Україна входить в активну фазу. Чому ми робимо такий висновок стосовно цих-таки цифр? У цьому і полягає демократія, що кожний, читаючи ті чи інші цифри, може зробити різні висновки. Так само як для одного склянка наполовину наповнена водою, а для іншого - наполовину пуста. Дуже серйозні речі можна побачити і з ваших досліджень.
Коли ми говоримо про плівки - майже половина (45 відсотків) відповідають "цікавлюсь", а 32 відсотки (майже третина) відповідають "цікавлюсь, але не можу знайти інформацію" - це свідчить про утиски свободи слова в Україні. Таким чином, три чверті населення цікавляться весь час цим касетним скандалом. І тепер на запитання "чи вірите ви, що плівки справжні" 23 відсотки цілком вірять, а вважають, що це підробка тільки 12 відсотків. Важко сказати відповідають 47 відсотків. За умов утисків свободи слова, за утисків демократії при правлячому режимі бандократії цілком вірять у справжність касет 23 відсотка - це одна четверта населення, а 47 відсотків просто не мають інформації. Вважайте, що це ще плюс 30 відсотків до тих, хто вірить у справжність. Таким чином половина населення вважає, що плівки справжні. Чому це нікого не турбує?
Висновок дуже простий: сьогодні фактично щомісяця зменшується як шагренева шкіра довіра до влади. Сьогодні в Україні сформовано протестний електорат, який вже не може жити так, як раніше. Він хоче змін. Чого немає? Є вибухівка, але нема детонатора поки що, і нема бікфордового шнура. Ну бікфордів шнур майже вже є - це похорони Гонгадзе. Детонатора нема - буйних мало. Нема харизматика-вождя, ось чого немає, тому, що не довіряють тим, хто був уже, колишнім не довіряють нікому".
Фактично, сьогодні на запитання "Якою мірою ви довіряєте інституціям влади" стосовно Президента "зовсім не довіряємо" відповів 51 відсоток опитаних. Ви пам'ятаєте, що у грудні було 46, якщо я не помиляюся. Недовіру парламенту висловили 56 відсотків - теж іде динаміка зростання недовіри. І до уряду також -йому 45 відсотків не довіряє. Це означає, що половина населення вже не довіряє центральним гілкам влади.
Далі про недовіру керівникам держави. Леоніду Кучмі зовсім не довіряють 53 відсотки опитаних. Це фактично більша частина населення. І йде зменшення довіри - від 13 відсотків до 12-ти, 11-ти щомісяця. Критична межа довіри - це 8 відсотків. Вона була десь наприкінці 1998 року. Таким чином можна говорити, що Кучма впевнено наближається до критичної межі, після якої починається повна руйнація правлячого режиму. Ми це прогнозуємо, за нашими оцінками десь наприкінці березня, коли піде березовий сік, коли потеплішає. Плющу довіряє 7 відсотків, і єдиний хто тримається - це Ющенко, один із підписантів "заяви трьох". Таким чином "заява трьох" тримається тільки на Ющенку, і режим тримається тільки на довірі до Ющенка. Ось про що треба говорити. Плющу не довіряє 41 відсоток. А зараз його зроблять керівником "більшості". Це, на нашу думку, і є вирішальні цифри, що сьогодні йде зменшення потенціалу довіри до керівників і до гілок влади.
На намагання припинити висловлення своєї думки Оег Соскін зауважив: "Я розумію, що на вас чиниться тиск, що Литвин тут дзвонив, що тут все тримають під контролем, що втекло телебачення, втекли ті, що "бабки" отримують. Все зрозуміло, чого ви лякаєтесь? Скільки вже можна їх боятися. Ситуація ж дуже проста. Вже 15 відсотків вербальних-невербальних вийти на барикади. І тільки залишилось - коли ж сформується група, кому народ повірить і за ким піде.
Тому, в принципі, я вам вдячний за те, що ви робите. Продовжуйте те, що ви робите, якщо буде сила і гроші і далі це робити. Бо без сумніву тенденції, які у вас тут є, будуть посилюватись. Єдине, що прошу - ну давайте вже не лякатись, Ну скільки можна так жити?! Бо кращі ж роки підуть на це. І ці соціологічні дослідження показують, де ми знаходимось зараз. Ми знаходимось на межі активної фази революційної ситуації. Ви знаєте, що зазвичай мої прогнози збуваються на 90 відсотків. Я можу помилитися в кількох місяцях, може це буде не березень, а травень чи червень".
http://www.imi.com.ua/eksp/2202/index.htm
Відповіді
2001.02.24 | Адвокат ...
Re: Ми знаходимось на межі активної фази революційної ситуації (О.Соскін)
На мій погляд, пан О. Соскін дещо поспішає. Вінвидає бажане за дійсне. Але ця доволі зрозуміла і
симпатична, як на простого громадянина, позція не
робить чести йому, як науковцеві.
Дійсно, за тих цифр, на яких він ґрунтує свої
вмсновки, у нормальній країні щонайменьше половина
людей уже давно б не йшла з вулиць, вимагаючи
негайної відставки всієї без виключення владної
верхівки. Не те в Україні... Нашими
співвітчизниками керує страх. Причому іноді мені
здається, що рівень цього страху зараз вищій, ніж
при свєтах.
Українці -- доволі цікаві люди. Принаймні ті, що
живуть зараз. Їм не так потрібні пасіонарні
керманичи, як відчуття своєї правоти та
безкарности. Тільки за цієї умови вони ладні
"продемонструвати силу народу". Це доволі дивна, з
точки зору нормальних людей, "хвільозохвія", але
це реалії нашого буття.
Наші люди звикли до ганебного стану, коли людське
життя не варте й ламаного п'ятака. Коли їх хіба що
не примушують до колективного суїциду на міських
площах за власний кошт. І саме в ці моменти, коли
навіть останній дебіл розуміє, що так далі жити
неможливо, всих охоплює непереборна тяга до
продовження свого фізичного існування. Більшість
радо робить вигляд, що все нормально, що бували
часи і гірші...
Інший аспект -- це, якесь абсолютно дитяче
намагання не бути пошитим у дурні. Замість
зрозуміти свої претензії до життя, оточуючих,
влади, наші люди намагаються уникнути бути
використаними. Грубо кажучи, не можуть зложити
собі ціни: "Ось я вийду, там, на площу,
помітингую, а отой чорт в депутати, чи ще кудись
пролізе. А мені, навіть, і на 100 грам не дасть.
Дзуськи! Хай краще і він у лайні бовтається, як я!"
Не буде в Україні "оксамитової революції". Хоч як
би ми того не хотіли! Цей дощ -- надовго. Наші
події, скоріше, будуть розвиватися за метафорою
"пожежа на торф'яних болотах під сильним дощем".
Зрештою -- вигорить. Все вигорить до міліграму.
Але не скоро. Не так швидко, як того хотілося б.
УбК, ФНП, певне пробудження від благоденственої
сплячки ЗМІ, ледь чутне збільшення свободи -- це
дуже добре! Дуже! Але це -- тільки початок. Нашому
людові ще не один місяць прийдеться пояснювати
просту і природню тезу: "Всі люди варті
нормального, достойного людини життя. Достойне
людини життя -- це не нагорода, не виграш у
лотерею, не кримінальний злочин". Поки що я бачу,
що для багатьох наших людей життя достойне людини
-- це щось або недосяжне, або протиприроднє.
Звичайно, що з таким "теоретичним підґрунтям" всі
події зводяться або до "брудних інтриг брудних же
політиканів", або просто к ху*м.
2001.02.24 | SpokusXalepniy
Наука-с, однако.
> На запитання "Чи цікавитесь Ви і чи знаєте Ви щось про "касетний скандал" з аудіо-плівками, де записані голоси керівників держави?" населення відповіло так:> - Так, я цікавлюся і досить з цим обізнаний - 45 відсотків;
> - Цікавлюся, але потрібної інформації ніде не можу знайти - 32 відсотки;
> Мені не цікаво - 14 відсотків;
> Я про це взагалі нічого не знаю - 9 відсотків.
>
> а запитання "Чи вірите Ви, що ці плівки з записами голосів справжні?" відповіді були такими:
> - Так, я цілком вірю - 23 відсотки;
> - Вважаю, що це підробка - 12 відсотків;
> - Важко сказати, справжні чи ні - 47 відсотків;
> - Мене це взагалі не цікавить - 8 відсотків;
> - Нічого про це не знаю - 11 відсотків
Мне не ясны цифры ко второму вопросу:
1) если второй вопрос касался всех, тогда он совершенно глупый для 23% населения и наполовину глупый еще для 32%, всего 55%;
2) если этот, второй вопрос касался не всех, то не ясно кому задавался этот вопрос - тем, кто ответил, что "интересуюсь и знаю" (45%) или еще и "интересуюсь, но информации недостаточно" (32%).
После таких замечаний анализ статистики на десять больших абзацев выглядит по меньшей мере странным.
Может кто-то узрел из контекста что имелось в виду, тогда расскажите пожалуйста мне.