03/05/2001 | Майдан-Інформ

В той час, коли студенти під дощем встановлювали намети, я помітив, що разом з нами ловить на голову і плечі потоки води й начальник Старокиївського райвідділу міліції пан Савченко без парасольки. Саме в цей момент співкоординатор акції Юрій Луценко та народний депутат Вадим Місюра закінчили вияснити в нього, де ж все-таки їхні намети, що стояли на Хрещатику. Савченко відповів, що всі вони є тимчасовою власністю (?) виконавчої служби, і міліція не має до них ніякого відношення.
Тоді я під загальний регіт присутніх повідомив полковнику, що в одному з наметів була ще одна моя сумка з порожніми пляшками. Потім ми з паном Савченком розговорились, сьогодні він (як і ті, що мене забирали й відводили до машини) був напрочуд ввічливим та культурним. Таке з ним трапляється, коли немає команди "Фас!" Людина як людина, тому я й не буду оповідати всі аспекти розмови, бо розмовляли просто на різні теми, не тільки політичні. Обмежусь пляшками і своїм затриманням.
Пан Савченко сказав, що читав моє інтерв"ю, і що він тоді мене не знав, а ось тепер знає, звинувативши в цьому мене, бо я нібито погано працюю. Я зауважив, що це він погано працює, бо мусить за службовим обов"язком знати ледь не кожного учасника акції (можливо, в мене хибне поняття професіоналізму?). Він ще посміявся, промовивши, що я повинен виставити йому пляшку за те, що прославив мене на цілий світ. Я запропонував йому порожню пляшку, але потім погодився купити повну, здавши ті пляшки, які знаходяться у "тимчасовій власності виконавчої служби".
Пан полковник відповів, що пляшки віддасть мені після акції, бо вони, бач, недопрацювали, і дві пляшки все ж вилетіли з чиїхось рук. Я просвітив його, що то були, по-перше, не порожні, а повні пляшки з пивом, по-друге, не ми їх кидали, а в нас. На це мій співрозмовник промовив, що читав, як я особисто відмовляюсь від пляшок. На це я знову уточнив, що я відмовився від тих пляшок, які залишились у Московському райвідділі. Я також можу легко відмовитись й від решти склотари, подарувавши її виконавчій службі, бо мене цікавлять не пляшки, а гарна дорога чужа сумка, бо ту сумку, що залишилась у Московському райвідділі, стару і негарну, ми збирались викинути в смітник.
Ось і все приємне спілкування. Так би завжди!