Чергові розкопки Г.Омельченка. Частина 1
03/09/2001 | XEX
Мафія під патронатом президента. Мільони Волкова. Частина 1.
І Н Ф О Р М А Ц І Я
про результати депутатського розслідування обставин відкриття за кордоном комерційних структур, банківських рахунків, використання та приховування на них валютних коштів радником президента України, народним депутатом Волковим Олександром Михайловичем
(оприлюднена на засіданні Верховної Ради України 24 вересня 1999 року головою Тимчасової депутатської слідчої комісії Омельченком Г.О.
Друкується із незначними скороченнями за оригіналом слідчої комісії Верховної Ради України)
16 червня 1999 року Верховна Рада України утворила Тимчасову слідчу комісію з розслідування обставин відкриття за кордоном валютних рахунків, використання та приховування на них валютної виручки посадовими особами — громадянами України.
У ході депутатського розслідування нами, народними депутатами України, головою Тимчасової слідчої комісії Омельченком Г.О. та заступником голови Комісії Єрмаком А.В., встановлено таке.
У травні 1997 року ми отримали інформацію і матеріали (ксерокопії документів), які свідчили про те, що помічник президента України (нині народний депутат України, радник президента України) Волков Олександр Михайлович та інші громадяни України (Волкова А., Назаренко Ю.І., Ластовицький В.В.) зареєстрували за кордоном фірми, відкрили валютні рахунки, приховують на них валютну виручку та здійснюють комерційно-фінансову діяльність.
Зокрема, в отриманих матеріалах йшлося про те, що Волков О.М. зі своєю дружиною Волковою А. скупили в Бельгії нерухомість на суму 30—40 мільйонів бельгійських франків (~ $ 1 млн. США).
6 вересня 1993 року Волков О.М. і Назаренко Ю.І. (мешканець м. Києва) створили у Бельгії (адреса: Grote Markt 50, 9100 Sint Niklaas) охоронну фірму «VDS TRADING» з статутним капіталом 250 тисяч бельгійських франків. Склад правління фірми: Волков О.М., Назаренко Ю.І. та громадянин Бельгії С.Патрік. У «GENERALE BANK» Бельгії ними відкрито рахунок ѕ 293—0134641 (450844518, реєстр Сінт Нікласа: 52846).
24 квітня 1995 року подружжя Волкових спільно з Назаренком Ю.І. та Ластовицьким В.В. (також мешканець м. Києва) заснували фірму «VNV ІNTERNATIONAL», яка займається торгівлею машинами та товарами. Фірма знаходиться за адресою: Бельгія, Grote Baan 293, 9120 Melsele. Її статутний капітал становить 15 млн. бельгійських франків. У «GENERALE BANK» ними відкрито рахунок ѕ 293—0435146—59 (455128552, реєстр Сінт Нікласа 56381). До складу правління фірми входять: Волкова А., Назаренко Ю.І., Ластовицький В.В. і С.Патрік (адреса: 2070 Burcht, Krijgsbaan 336).
13 травня 1997 року Єрмак А.В. направив депутатське звернення і матеріали з фотознімками фірми «VNV ІNTERNATIONAL» голові Служби безпеки України Радченку В.І. для перевірки законності закордонної комерційно-фінансової діяльності помічника президента України Волкова О.М.
Служба безпеки України підтвердила відкриття Волковим О.М. зазначених фірм та валютних рахунків за кордоном, але кримінальну справу проти нього за ознаками ст. 80—1 КК України не порушила.
Нами була також виявлена ксерокопія листа генерального директора спільного українсько-угорсько-голландського підприємства «Субіто» Волкова О.М. (нинішнього народного депутата України) від 13 вересня 1993 року за ѕ 16/750 до тодішнього прем’єр-міністра України Кучми Л.Д. такого змісту (цитуємо):
«Премьер-министру Украины Кучме Л.Д. Уважаемый Леонид Данилович! СП «Субито» в течение ряда лет специализируется на поставках из России присадочных масел, дизтоплива и бензина для предприятий сельскохозяйственного сектора страны. В настоящее время имеется возможность по невысоким ценам (175—180 $ за тонну) произвести поставку в Украину дизтоплива и бензина (185—190 $ за тонну). Указанные нефтепродукты могут быть поставлены на Украину в течение 10 дней. Для стабилизации цен на нефтепродукты просим оказать содействие в покупке валюты по курсу Национального банка Украины. Контракт прилагается. С уважением, генеральный директор А.М.Волков».
На зазначеному листі вчинена резолюція Кучми Л.Д. (цитуємо): «Звягільському Ю.Л. Прошу розглянути і прийняти рішення», дата: «13.09.93» і підпис: «Л.Кучма».
На цьому ж листі Волкова О.М. перший віце-прем’єр-міністр України Звягільський Ю.Л. 14 вересня 1993 року вчинив резолюцію з дорученням голові правління Промінвестбанку України В.Матвієнку і генеральному директору УО «Укрнафтопродукт» К.Піскуновському (цитуємо): «Решить: 2 млн. $ — 15 числа. 2 млн. $ — 20 числа. 2 млн. $ — 25 числа». Дата: «14.09.93 г.» і підпис: «Ю.Звягільський».
Клопотання Волкова О.М. «...оказать содействие в покупке валюты по курсу Национального банка Украины» та зазначені на листі резолюції за часом збігаються з придбанням Волковим О.М. нерухомості в Бельгії. Тому для перевірки цих обставин народний депутат Єрмак А.В. 29 травня 1997 року направив голові Служби безпеки Радченку В.І. чергове депутатське звернення з ксерокопією листа Волкова О.М.
У зв’язку із зволіканням Службою безпеки проведення повної, всебічної, об’єктивної перевірки законності комерційно-фінансової діяльності Волкова О.М. за кордоном, народні депутати Єрмак А.В. і Омельченко Г.О. 11 червня 1997 року звернулись з депутатським запитом до президента України Кучми Л.Д. дати відповідне доручення для здійснення цієї перевірки. Відповіді про результати розгляду запиту від президента України не надійшло.
Ми особисто вручили голові Служби безпеки Радченку В.І. для перевірки (розслідування) матеріалами, які надійшли від бельгійської судової поліції і вказували на наявність у Волкова О.М. багатьох валютних рахунків в доларах США і бельгійських франках, відкритих ним у бельгійських банках («KREDIETBANK», «GENERALE BANK», «BBL»), та рух коштів на цих рахунках протягом 1994—1997 років. В інформації бельгійської судової поліції (яка також була передана Радченку В.І.) зазначалось, що Волков О.М. має дві квартири на півдні Франції, йому належить літак «ТУ-134», зареєстрований на Карібських островах, і що він отримав велику суму валютних коштів від Бирштейна Б.Й. За рішенням судового слідчого рахунки Волкова О.М. і його сейфи в банках Бельгії заблоковані. Загальна сума валютних коштів на заарештованих рахунках Волкова О.М. становить понад $ 3 млн. США і 751 тис. бельгійських франків.
Народний депутат Омельченко Г.О. також вручив Генеральному прокурору України Ворсінову Г.Т. депутатське звернення від 12 червня 1997 року разом із зазначеними матеріалами про закордонну фінансово-комерційну діяльність помічника президента України Волкова О.М. та інших громадян України для проведення спільно з СБУ об’єктивної перевірки (розслідування) і дачі правової оцінки їх діям.
У кінці вересня 1997 року група керівників СБ України на чолі з її головою Радченком В.І. провела в Бельгії робочу зустріч з представником судової поліції — інспектором Еріком Беккерсом, який здійснював досудове розслідування комерційно-фінансової діяльності Волкова О.М. і його причетності до «відмивання грошей». Працівники Брюссельської судової поліції пред’явили Радченку В.І. фінансово-банківські та інші документи, які підтверджували відкриття за кордоном протягом 1993—1997 років помічником президента України Волковим О.М., його дружиною Волковою А. та іншими громадянами України (Назаренком Ю.І. та Ластовицьким В.В.) комерційних фірм, рахунків та приховування на них валютної виручки на десятки мільйонів доларів США та бельгійських франків і запропонували Радченку В.І. зробити запит на отримання цих документів щодо Волкова О.М. Судячи з результатів перевірки, яку здійснювала СБУ, цього запиту Радченко В.І. не зробив.
9 жовтня 1997 року бельгійська газета «De Standart» надрукувала статтю кореспондента Каспара Набера «Особистий помічник президента України підозрюється у відмиванні грошей». У статті, зокрема, йдеться про таке (цитуємо окремі її фрагменти): «Справа проти Олександра Волкова, якого звинувачують у відмиванні грошей, лежить у Брюссельській судовій поліції... Брюссельський судовий слідчий Колетт Калеварт хоче з’ясувати фінансові махінації Волкова. Суд підозрює цього помічника з економічних питань у відмиванні великих сум грошей. Слідчі отримали інформацію, що це відбулось через «Кредитбанк» у м. Беверек (Бельгія). Волков має там понад 30 рахунків на загальну суму 135 млн. бельгійських франків (близько 4 млн. доларів США), записаних на офшорні компанії у податковому раю — на Багамах і Джерсі, на чолі цих компаній стоїть Волков.
Суд заблокував банківські рахунки на запит швейцарських властей. Проти Бирштейна Б. також ведеться розслідування Антверпенською особливою слідчою бригадою бельгійської жандармерії. Бирштейна, який мешкає в Ізраїлі, підозрюють також у відмиванні активів колишнього КДБ. Бирштейн мав рахунки в Антверпенському Кредитному банку на фірму «Seabeco-Belgium» — дочірню компанію «Seabeco International Ltd» з Гонг-Конга. Слідчі встановили зв’язки між Волковим і фірмою «Seabeco-Belgium».
Справа Волкова вже обговорювалась в Українському парламенті на запит голови Комісії Омельченка. Волков визнав свою причетність до фірм у Беверні, але заявив, що давно не бере участі в її операціях. Але його бельгійські рахунки, відкриті в період з 1994 по 1997 роки, доводять протилежне» (кінець цитати).
До цієї інформації додамо, що Волков О.М. уже був раніше засуджений за скоєння умисного злочину. Бирштейн Б.Й. — колишній громадянин Радянського Союзу (був директором текстильної фабрики у Вільнюсі) емігрував 1979 року до Канади через Ізраїль. У 1982 році він заснував у Швейцарії фірму «Сіабеко» і відкрив її філіали у багатьох країнах світу (США, Канада, Росія, Україна, Молдова, Киргизстан та ін.). Закордонним правоохоронним органам Бирштейн Б.Й. відомий більше як «спеціаліст» з «фінансових афер» та «операцій» із діамантами, золотом, хімічною і різною металопродукцією. Бирштейн Б.Й. надавав допомогу команді Л.Кучми на президентських виборах 1994 року. Неодноразово (не афішуючи) приїздив в Україну після цих виборів. Повнішу інформацію про різноманітну «діяльність» Бирштейна Б.Й. могла б, при бажанні, надати Служба безпеки України.
На порушення вимог ст.ст. 94, 97 КПК, Служба безпеки (як орган дізнання) не прийняла процесуальне рішення про порушення кримінальної справи (чи відмову в її порушенні), не дала правової оцінки діям Волкова О.М. і не вжила заходів для повернення валютних коштів в Україну. Більше того, керівники Служби безпеки Радченко В.І. та Пристайко В.І., які особисто здійснювали цю перевірку (а по суті покривали закордонну фінансово-комерційну діяльність Волкова О.М., яка бельгійськими правоохоронними органами визнана злочинною), надали народним депутатам Омельченку Г.О. та Єрмаку А.В. неповну і недостовірну відповідь на їх неодноразові депутатські звернення і запити.
Генеральний прокурор Ворсінов Г.Т. так і не надав відповіді на депутатське звернення Омельченка Г.О. і невідомо куди подів вручені йому матеріали про закордонну фінансово-комерційну діяльнісь Волкова О.М.
Старший помічник Генерального прокурора України Авдєєв Ю.В. усно повідомив, що цих матеріалів в Генеральній прокуратурі не можуть розшукати. У зв’язку з цим 25 червня 1999 року Омельченко Г.О. змушений був повторно направити Генеральному прокурору України Потебеньку М.О. ксерокопії зазначених матеріалів про закордонну комерційно-фінансову діяльність Волкова. О.М. (які ще в червні 1997 року були вручені Ворсінову Г.Т.). Ці матеріали на 128 арк., після ознайомлення з ними Потебенька М.О., були вручені особисто Авдєєву Ю.В.
30 квітня 1998 року помічник президента України Волков О.М. «за вагомий особистий внесок у сприяння розвитку підприємництва і формуванню ринкової інфраструктури в Україні» Указом президента України Кучми Л.Д. був нагороджений відзнакою президента України — орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
16 серпня 1998 року Волков О.М. стає народним депутатом України і отримує статус депутатської недоторканності, а 19 серпня президент Кучма Л.Д. присвоює Пристайку В.І. військове звання генерал-лейтенанта.
У зв’язку з обранням Волкова О.М. народним депутатом, 2 вересня 1998 року він звільняється з посади помічника президента України і 16 вересня 1998 року Кучма Л.Д. призначає його своїм радником. 25 вересня 1998 року президент України створює Координаційну раду з питань внутрішньої політики, головою якої затверджує себе, а одним із своїх заступників — Волкова О.М. Голову Служби безпеки Радченка В.І. президент Кучма Л.Д. звільняє з займаної посади і призначає першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, а згодом (25 вересня 1998 р.) — ще й членом зазначеної Координаційної ради (де заступником голови — Волков О.М.). 22 жовтня 1998 року генерал-полковник Радченко В.І. «за значний особистий внесок у зміцнення державної безпеки України» нагороджується Кучмою Л.Д. відзнакою президента України — «Орден Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня.
5 березня 1998 року Верховна Рада України заслухала інформацію голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Омельченка Г.О. про результати депутатського розслідування справи «Бласко», у якій була викладена, зокрема, й інформація щодо закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М. Згідно з Постановою Верховної Ради України (ѕ 200/98-ВР від 5 березня 1998 р.), парламент взяв інформацію до відома і доручив Генеральній прокуратурі поінформувати до 24 березня 1998 року Верховну Раду про результати розслідування фактів, викладених у цій інформації. Але Генеральна прокуратура не повідомила Верховну Раду про результати перевірки інформації щодо закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М.
13 жовтня 1998 року Верховна Рада України проголосувала за направлення в.о. Генерального прокурора України Середі Г.П. нашого депутатського запиту для організації перевірки законності закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М. Однак, уже наступного дня, на порушення вимог Конституції, законів України, зазначений депутатський запит на прохання Волкова О.М. був відкликаний керівництвом апарату Верховної Ради.
У зв’язку з цим ми змушені були 16 жовтня звернутися до в.о. Генерального прокурора Середи Г.П. з депутатським зверненням про негайний розгляд нашого запиту від 13 жовтня.
20 жовтня парламент повторно підтримав цей запит і він був направлений Генеральному прокурору України Потебеньку М.О. для виконання.
І Н Ф О Р М А Ц І Я
про результати депутатського розслідування обставин відкриття за кордоном комерційних структур, банківських рахунків, використання та приховування на них валютних коштів радником президента України, народним депутатом Волковим Олександром Михайловичем
(оприлюднена на засіданні Верховної Ради України 24 вересня 1999 року головою Тимчасової депутатської слідчої комісії Омельченком Г.О.
Друкується із незначними скороченнями за оригіналом слідчої комісії Верховної Ради України)
16 червня 1999 року Верховна Рада України утворила Тимчасову слідчу комісію з розслідування обставин відкриття за кордоном валютних рахунків, використання та приховування на них валютної виручки посадовими особами — громадянами України.
У ході депутатського розслідування нами, народними депутатами України, головою Тимчасової слідчої комісії Омельченком Г.О. та заступником голови Комісії Єрмаком А.В., встановлено таке.
У травні 1997 року ми отримали інформацію і матеріали (ксерокопії документів), які свідчили про те, що помічник президента України (нині народний депутат України, радник президента України) Волков Олександр Михайлович та інші громадяни України (Волкова А., Назаренко Ю.І., Ластовицький В.В.) зареєстрували за кордоном фірми, відкрили валютні рахунки, приховують на них валютну виручку та здійснюють комерційно-фінансову діяльність.
Зокрема, в отриманих матеріалах йшлося про те, що Волков О.М. зі своєю дружиною Волковою А. скупили в Бельгії нерухомість на суму 30—40 мільйонів бельгійських франків (~ $ 1 млн. США).
6 вересня 1993 року Волков О.М. і Назаренко Ю.І. (мешканець м. Києва) створили у Бельгії (адреса: Grote Markt 50, 9100 Sint Niklaas) охоронну фірму «VDS TRADING» з статутним капіталом 250 тисяч бельгійських франків. Склад правління фірми: Волков О.М., Назаренко Ю.І. та громадянин Бельгії С.Патрік. У «GENERALE BANK» Бельгії ними відкрито рахунок ѕ 293—0134641 (450844518, реєстр Сінт Нікласа: 52846).
24 квітня 1995 року подружжя Волкових спільно з Назаренком Ю.І. та Ластовицьким В.В. (також мешканець м. Києва) заснували фірму «VNV ІNTERNATIONAL», яка займається торгівлею машинами та товарами. Фірма знаходиться за адресою: Бельгія, Grote Baan 293, 9120 Melsele. Її статутний капітал становить 15 млн. бельгійських франків. У «GENERALE BANK» ними відкрито рахунок ѕ 293—0435146—59 (455128552, реєстр Сінт Нікласа 56381). До складу правління фірми входять: Волкова А., Назаренко Ю.І., Ластовицький В.В. і С.Патрік (адреса: 2070 Burcht, Krijgsbaan 336).
13 травня 1997 року Єрмак А.В. направив депутатське звернення і матеріали з фотознімками фірми «VNV ІNTERNATIONAL» голові Служби безпеки України Радченку В.І. для перевірки законності закордонної комерційно-фінансової діяльності помічника президента України Волкова О.М.
Служба безпеки України підтвердила відкриття Волковим О.М. зазначених фірм та валютних рахунків за кордоном, але кримінальну справу проти нього за ознаками ст. 80—1 КК України не порушила.
Нами була також виявлена ксерокопія листа генерального директора спільного українсько-угорсько-голландського підприємства «Субіто» Волкова О.М. (нинішнього народного депутата України) від 13 вересня 1993 року за ѕ 16/750 до тодішнього прем’єр-міністра України Кучми Л.Д. такого змісту (цитуємо):
«Премьер-министру Украины Кучме Л.Д. Уважаемый Леонид Данилович! СП «Субито» в течение ряда лет специализируется на поставках из России присадочных масел, дизтоплива и бензина для предприятий сельскохозяйственного сектора страны. В настоящее время имеется возможность по невысоким ценам (175—180 $ за тонну) произвести поставку в Украину дизтоплива и бензина (185—190 $ за тонну). Указанные нефтепродукты могут быть поставлены на Украину в течение 10 дней. Для стабилизации цен на нефтепродукты просим оказать содействие в покупке валюты по курсу Национального банка Украины. Контракт прилагается. С уважением, генеральный директор А.М.Волков».
На зазначеному листі вчинена резолюція Кучми Л.Д. (цитуємо): «Звягільському Ю.Л. Прошу розглянути і прийняти рішення», дата: «13.09.93» і підпис: «Л.Кучма».
На цьому ж листі Волкова О.М. перший віце-прем’єр-міністр України Звягільський Ю.Л. 14 вересня 1993 року вчинив резолюцію з дорученням голові правління Промінвестбанку України В.Матвієнку і генеральному директору УО «Укрнафтопродукт» К.Піскуновському (цитуємо): «Решить: 2 млн. $ — 15 числа. 2 млн. $ — 20 числа. 2 млн. $ — 25 числа». Дата: «14.09.93 г.» і підпис: «Ю.Звягільський».
Клопотання Волкова О.М. «...оказать содействие в покупке валюты по курсу Национального банка Украины» та зазначені на листі резолюції за часом збігаються з придбанням Волковим О.М. нерухомості в Бельгії. Тому для перевірки цих обставин народний депутат Єрмак А.В. 29 травня 1997 року направив голові Служби безпеки Радченку В.І. чергове депутатське звернення з ксерокопією листа Волкова О.М.
У зв’язку із зволіканням Службою безпеки проведення повної, всебічної, об’єктивної перевірки законності комерційно-фінансової діяльності Волкова О.М. за кордоном, народні депутати Єрмак А.В. і Омельченко Г.О. 11 червня 1997 року звернулись з депутатським запитом до президента України Кучми Л.Д. дати відповідне доручення для здійснення цієї перевірки. Відповіді про результати розгляду запиту від президента України не надійшло.
Ми особисто вручили голові Служби безпеки Радченку В.І. для перевірки (розслідування) матеріалами, які надійшли від бельгійської судової поліції і вказували на наявність у Волкова О.М. багатьох валютних рахунків в доларах США і бельгійських франках, відкритих ним у бельгійських банках («KREDIETBANK», «GENERALE BANK», «BBL»), та рух коштів на цих рахунках протягом 1994—1997 років. В інформації бельгійської судової поліції (яка також була передана Радченку В.І.) зазначалось, що Волков О.М. має дві квартири на півдні Франції, йому належить літак «ТУ-134», зареєстрований на Карібських островах, і що він отримав велику суму валютних коштів від Бирштейна Б.Й. За рішенням судового слідчого рахунки Волкова О.М. і його сейфи в банках Бельгії заблоковані. Загальна сума валютних коштів на заарештованих рахунках Волкова О.М. становить понад $ 3 млн. США і 751 тис. бельгійських франків.
Народний депутат Омельченко Г.О. також вручив Генеральному прокурору України Ворсінову Г.Т. депутатське звернення від 12 червня 1997 року разом із зазначеними матеріалами про закордонну фінансово-комерційну діяльність помічника президента України Волкова О.М. та інших громадян України для проведення спільно з СБУ об’єктивної перевірки (розслідування) і дачі правової оцінки їх діям.
У кінці вересня 1997 року група керівників СБ України на чолі з її головою Радченком В.І. провела в Бельгії робочу зустріч з представником судової поліції — інспектором Еріком Беккерсом, який здійснював досудове розслідування комерційно-фінансової діяльності Волкова О.М. і його причетності до «відмивання грошей». Працівники Брюссельської судової поліції пред’явили Радченку В.І. фінансово-банківські та інші документи, які підтверджували відкриття за кордоном протягом 1993—1997 років помічником президента України Волковим О.М., його дружиною Волковою А. та іншими громадянами України (Назаренком Ю.І. та Ластовицьким В.В.) комерційних фірм, рахунків та приховування на них валютної виручки на десятки мільйонів доларів США та бельгійських франків і запропонували Радченку В.І. зробити запит на отримання цих документів щодо Волкова О.М. Судячи з результатів перевірки, яку здійснювала СБУ, цього запиту Радченко В.І. не зробив.
9 жовтня 1997 року бельгійська газета «De Standart» надрукувала статтю кореспондента Каспара Набера «Особистий помічник президента України підозрюється у відмиванні грошей». У статті, зокрема, йдеться про таке (цитуємо окремі її фрагменти): «Справа проти Олександра Волкова, якого звинувачують у відмиванні грошей, лежить у Брюссельській судовій поліції... Брюссельський судовий слідчий Колетт Калеварт хоче з’ясувати фінансові махінації Волкова. Суд підозрює цього помічника з економічних питань у відмиванні великих сум грошей. Слідчі отримали інформацію, що це відбулось через «Кредитбанк» у м. Беверек (Бельгія). Волков має там понад 30 рахунків на загальну суму 135 млн. бельгійських франків (близько 4 млн. доларів США), записаних на офшорні компанії у податковому раю — на Багамах і Джерсі, на чолі цих компаній стоїть Волков.
Суд заблокував банківські рахунки на запит швейцарських властей. Проти Бирштейна Б. також ведеться розслідування Антверпенською особливою слідчою бригадою бельгійської жандармерії. Бирштейна, який мешкає в Ізраїлі, підозрюють також у відмиванні активів колишнього КДБ. Бирштейн мав рахунки в Антверпенському Кредитному банку на фірму «Seabeco-Belgium» — дочірню компанію «Seabeco International Ltd» з Гонг-Конга. Слідчі встановили зв’язки між Волковим і фірмою «Seabeco-Belgium».
Справа Волкова вже обговорювалась в Українському парламенті на запит голови Комісії Омельченка. Волков визнав свою причетність до фірм у Беверні, але заявив, що давно не бере участі в її операціях. Але його бельгійські рахунки, відкриті в період з 1994 по 1997 роки, доводять протилежне» (кінець цитати).
До цієї інформації додамо, що Волков О.М. уже був раніше засуджений за скоєння умисного злочину. Бирштейн Б.Й. — колишній громадянин Радянського Союзу (був директором текстильної фабрики у Вільнюсі) емігрував 1979 року до Канади через Ізраїль. У 1982 році він заснував у Швейцарії фірму «Сіабеко» і відкрив її філіали у багатьох країнах світу (США, Канада, Росія, Україна, Молдова, Киргизстан та ін.). Закордонним правоохоронним органам Бирштейн Б.Й. відомий більше як «спеціаліст» з «фінансових афер» та «операцій» із діамантами, золотом, хімічною і різною металопродукцією. Бирштейн Б.Й. надавав допомогу команді Л.Кучми на президентських виборах 1994 року. Неодноразово (не афішуючи) приїздив в Україну після цих виборів. Повнішу інформацію про різноманітну «діяльність» Бирштейна Б.Й. могла б, при бажанні, надати Служба безпеки України.
На порушення вимог ст.ст. 94, 97 КПК, Служба безпеки (як орган дізнання) не прийняла процесуальне рішення про порушення кримінальної справи (чи відмову в її порушенні), не дала правової оцінки діям Волкова О.М. і не вжила заходів для повернення валютних коштів в Україну. Більше того, керівники Служби безпеки Радченко В.І. та Пристайко В.І., які особисто здійснювали цю перевірку (а по суті покривали закордонну фінансово-комерційну діяльність Волкова О.М., яка бельгійськими правоохоронними органами визнана злочинною), надали народним депутатам Омельченку Г.О. та Єрмаку А.В. неповну і недостовірну відповідь на їх неодноразові депутатські звернення і запити.
Генеральний прокурор Ворсінов Г.Т. так і не надав відповіді на депутатське звернення Омельченка Г.О. і невідомо куди подів вручені йому матеріали про закордонну фінансово-комерційну діяльнісь Волкова О.М.
Старший помічник Генерального прокурора України Авдєєв Ю.В. усно повідомив, що цих матеріалів в Генеральній прокуратурі не можуть розшукати. У зв’язку з цим 25 червня 1999 року Омельченко Г.О. змушений був повторно направити Генеральному прокурору України Потебеньку М.О. ксерокопії зазначених матеріалів про закордонну комерційно-фінансову діяльність Волкова. О.М. (які ще в червні 1997 року були вручені Ворсінову Г.Т.). Ці матеріали на 128 арк., після ознайомлення з ними Потебенька М.О., були вручені особисто Авдєєву Ю.В.
30 квітня 1998 року помічник президента України Волков О.М. «за вагомий особистий внесок у сприяння розвитку підприємництва і формуванню ринкової інфраструктури в Україні» Указом президента України Кучми Л.Д. був нагороджений відзнакою президента України — орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
16 серпня 1998 року Волков О.М. стає народним депутатом України і отримує статус депутатської недоторканності, а 19 серпня президент Кучма Л.Д. присвоює Пристайку В.І. військове звання генерал-лейтенанта.
У зв’язку з обранням Волкова О.М. народним депутатом, 2 вересня 1998 року він звільняється з посади помічника президента України і 16 вересня 1998 року Кучма Л.Д. призначає його своїм радником. 25 вересня 1998 року президент України створює Координаційну раду з питань внутрішньої політики, головою якої затверджує себе, а одним із своїх заступників — Волкова О.М. Голову Служби безпеки Радченка В.І. президент Кучма Л.Д. звільняє з займаної посади і призначає першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, а згодом (25 вересня 1998 р.) — ще й членом зазначеної Координаційної ради (де заступником голови — Волков О.М.). 22 жовтня 1998 року генерал-полковник Радченко В.І. «за значний особистий внесок у зміцнення державної безпеки України» нагороджується Кучмою Л.Д. відзнакою президента України — «Орден Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня.
5 березня 1998 року Верховна Рада України заслухала інформацію голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Омельченка Г.О. про результати депутатського розслідування справи «Бласко», у якій була викладена, зокрема, й інформація щодо закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М. Згідно з Постановою Верховної Ради України (ѕ 200/98-ВР від 5 березня 1998 р.), парламент взяв інформацію до відома і доручив Генеральній прокуратурі поінформувати до 24 березня 1998 року Верховну Раду про результати розслідування фактів, викладених у цій інформації. Але Генеральна прокуратура не повідомила Верховну Раду про результати перевірки інформації щодо закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М.
13 жовтня 1998 року Верховна Рада України проголосувала за направлення в.о. Генерального прокурора України Середі Г.П. нашого депутатського запиту для організації перевірки законності закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М. Однак, уже наступного дня, на порушення вимог Конституції, законів України, зазначений депутатський запит на прохання Волкова О.М. був відкликаний керівництвом апарату Верховної Ради.
У зв’язку з цим ми змушені були 16 жовтня звернутися до в.о. Генерального прокурора Середи Г.П. з депутатським зверненням про негайний розгляд нашого запиту від 13 жовтня.
20 жовтня парламент повторно підтримав цей запит і він був направлений Генеральному прокурору України Потебеньку М.О. для виконання.
Відповіді
2001.03.09 | XEX
Частина 2
Частина 2У лютому 1996 року Волков О.М., як представник фірми «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED», відкрив згрупований валютний рахунок у Бельгійському «KREDIETBANK» (м. Брюссель) за ѕ 404—6402430—94 (в $ США — короткостроковий рахунок); за ѕ 404—6402431—95 (в бельгійських франках); за ѕ 404—6402438—05 ( в $ США). Право підпису за цим рахунком мав лише Волков О.М. В липні 1996 року Волков О.М. видав Волковій А. довіренність на цей рахунок.
На сьогодні залишки валюти на цих рахунках в сумі $ 122906 США, 31576 бельгійських франків (~ $ 1000 США) і $ 290274 США — заарештовані.
?24 квітня 1995 року Волков О.М., Волкова А., Назаренко Ю.І. та Ластовицький В.В. зареєстрували у Бельгії (м. Антверпен, вул. Кейзерлей, 5) фірму «VNV INTRENATIONAL N.V.» зі статутним капіталом в сумі 15 млн. бельгійських франків ($ 527 тис. США), повністю внесеним Волковим О.М. Зазначені кошти Волков О.М. перерахував з рахунку ѕ 293—0134942—70 (Бельгійський «GENERALE BANK») своєї офшорної компанії «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED». Керівниками фірми «VNV INTRENATIONAL N.V.» були призначені Назаренко Ю.І. і Ластовицький В.В. Волкова А. була делегованим керівником цієї фірми. 8 жовтня 1998 року Волкова А. звільнилася з посади делегованого керівника фірми. Волков О.М. мав право підпису валютного рахунку фірми.
?6 вересня 1993 року Волков О.М. (ще не будучи помічником президента України), Назаренко Ю.І. та громадяни Бельгії Патрік Схрюрс (Patrick Schreurs) і Марк Ван Дале (Marc Van Daele) зареєстрували в Бельгії (м. Санкт-Ніклаас, вул. Гроте Маркт, 50) фірму «VDS TRAIDING B.V.B.A.» із статутним капіталом в сумі 1 млн. 250 тис. бельгійських франків (~ $ 40300 США). Із цієї суми Волков О.М. вніс 375 тис. бельгійських франків (~ $ 12100 США), а Назаренко Ю.І. — 250 тис. бельгійських франків (~ $ 8050 США). Зазначена фірма була створена для експорту в Україну товарів народного споживання.
6 квітня 1994 року громадянин Бельгії Марк Ван Дале подав до правоохоронних органів округу м. Дендермонде скаргу у зв’язку з загрозою його життю, зловживанням довірою і шахрайством з боку Волкова О.М. і Назаренка Ю.І. Заявник повідомив також про те, що на доларовий рахунок фірми «VDS TRAIDING B.V.B.A.» надходили великі суми коштів, походження яких не можна було встановити і щодо яких Волков О.М. не міг дати чітких пояснень. Розслідування з цього питання триває.
Розслідуванням також встановлено, що Волков О.М. відкрив у Бельгійському «GENERALE BANK» три особисті валютні рахунки: у травні 1993 року — ѕ 293—0134507—23 (в $ США і бельгійських франках), який закрив у липні 1995 року, перерахувавши кошти на рахунок своєї офшорної фірми «VOYAGER MARKETING ASSOCIATES LIMITED»; у грудні 1994 року — ѕ 220—0149570—32 (в $ США), який закрив 25 січня 1996 року; у липні 1995 року — ѕ 293—0435200—16 (в бельгійських франках і в $ США), який закрив у вересні 1996 року.
У Бельгійському «KREDIETBANK» Волков О.М. відкрив п’ять особистих валютних рахунків: у жовтні 1993 року — ѕ 415—7423841—58 (в бельгійських франках); у лютому 1994 року — ѕ 415—7423840—57 (в $ США); 30 серпня 1994 року — ѕ 404—6402300—61 (в $ США), ѕ 404—6402301—62 (в бельгійських франках). Залишок коштів в сумі 245351 бельгійський франк (~ $ 7010 США) — заарештовані; 12 вересня 1994 року — ѕ 404—6402308—69 (в $ США), який закрив 28 лютого 1997 року, перерахувавши кошти на валютний рахунок своєї офшорної фірми «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED» (у цьому ж банку).
Для поїздок за кордон, реєстрації фірм (в т.ч. і офшорних), відкриття валютних рахунків за межами України, використання та приховування на них валютної виручки та здійснення фінансово-комерційних операцій Волков О.М. використовував п’ять закордонних паспортів (Лазаренко П.І. використовував для таких же цілей десять закордонних паспортів): закордонний паспорт громадянина України АС 234890, виданий 31 жовтня 1995 року; службовий паспорт СМ-І ѕ 578290, виданий 18 червня 1993 року; службовий паспорт S001169, виданий 3 серпня 1993 року МЗС України; дипломатичний паспорт D004851, виданий 7 лютого 1997 року МЗС України; дипломатичний паспорт D007432, виданий 25 травня 1998 року МЗС України.
Для заснування і реєстрації за кордоном п’яти офшорних фірм у 1995—1996 рр. Волков О.М. (працюючи помічником президента України Кучми Л.Д.) використав службовий паспорт S001169, виданий 3 серпня 1993 року МЗС України. Для відкриття валютного рахунку в Бельгійському «CITIBANK» Волков О.М. використав закордонний паспорт громадянина України АС 234890, виданий 31 жовтня 1995 року. Для відкриття валютного рахунку в цьому ж банку його дружина Волкова А. використала закордонний паспорт громадянина України АС 251248, виданий 19 січня 1996 року. Цей самий паспорт Волкова А. використала також для заснування і реєстрації за кордоном спільно з Волковим О.М. двох офшорних фірм у 1996 році.
18 березня 1997 року, у зв’язку з розслідуванням справи щодо відмивання Волковим О.М. грошей, судовими органами Королівства Бельгії були заарештовані валютні кошти на загальну суму $ 3 млн. 575 тис. 843 США і 3 млн. 645 тис. 866 бельгійських франків (~ $ 108500 США), які знаходилися на особистих рахунках Волкова О.М., а також на рахунках його фірм в бельгійських банках.
Розслідуванням встановлено, що Волков О.М. також має і в банках інших країн світу особисті валютні рахунки та рахунки своїх фірм (в т.ч. і офшорних), наприклад: «BANQUE UNIE EST-OUEST» (Люксембург); «DEUTSCHE BANK» (ФРН, м. Штутгарт); «BANQUE NATIONALE DE PARIS» (Монако); «BANQUE LEU» (Швейцарія, м. Женева); «BARCLAYS BANK» (Англія, м. Лондон); «NATIONAL WESTMINSTER BANK» (Англія, м. Лондон); «BARCLAYS BANK» (США, м. Нью-Йорк).
У Лондонському «BARCLAYS BANK» Волков О.М. має особистий валютний рахунок ѕ 66960322 та 2 валютні рахунки ѕ 70983101 та ѕ 76267922, які належать його офшорній фірмі «VOYAGER MARKETING ASSOCIATES LIMITED». У цьому ж банку Волков О.М. має валютний рахунок ѕ 80411655 своєї офшорної фірми «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED».
У Лондонському «NATIONAL WESTMINSTER BANK» Волков О.М. має валютний рахунок ѕ 58592458 своєї офшорної фірми «CARRINGTON INVESTMENT COMPANY LIMITED» та рахунок ѕ 58592431 своєї офшорної фірми «GROSVENOR CONSULTANCY SERVICES LIMITED». Наприклад, в травні і червні 1995 року на валютні рахунки в Лондонському «BARCLAYS BANK» офшорних фірм Волкова О.М. «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED» і «VOYAGER MARKETING ASSOCIATES LIMITED» були перераховані валютні кошти на загальну суму $ 1 млн. 230 тис. США.
Протягом 1995 року Волков О.М. перерахував із своїх закордонних особистих валютних рахунків та рахунків своїх офшорних фірм на номерний рахунок в «PAREX BANK» (Латвія, м. Рига) кошти на загальну суму $ 1 млн. 474 тис. 217 США.
В період з 10 листопада 1994 року по 20 червня 1996 року Волков О.М. (будучи помічником президента України) перерахував $ 2 млн. 594 тис. США із своїх особистих валютних рахунків в «KREDIETBANK» і «GENERALE BANK» Бельгії на рахунок ѕ 293—0134942—70 його офшорної фірми «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED» в «GENERALE BANK» Бельгії. На цей самий рахунок цієї ж фірми в період з 5 січня по 8 березня 1995 року фірма «SEABECO INTERNATIONAL LTD» (що належить Бирштейну Б.Й.- діловому партнеру Волкова О.М.) перерахувала валютні кошти на загальну суму $ 1 млн. 465 тис. США. На зазначений рахунок ѕ 293—0134942—70 в період з 3 серпня 1994 року по 9 листопада 1995 року СП «SUBITO» (у якому Волков О.М. був генеральним директором) перерахувало валютні кошти на загальну суму $ 365 тис. США.
25 липня 1996 року на валютний рахунок ѕ 293—0435144—57 в Бельгійському «GENERALE BANK» офшорної фірми Волкова О.М. «VOYAGER MARKETING ASSOCIATES LIMITED» надійшли кошти від фірми «GELENA ENTERPRISES» в сумі $ 996310 США. Цього ж дня (25.07.96 р.) фірма «GELENA ENTERPRISES» перерахувала таку саму суму валюти ($ 996310 США) тій же офшорній фірмі Волкова О.М., але на інший її валютний рахунок ѕ 404—6402448—15 в Бельгійському «KREDIETBANK».
4 березня 1997 року на рахунок ѕ 320—0027719—47 в банку «Брюссель Ламверт» офшорної фірми Волкова О.М. «GLOBAL MARKETING CORPORATION» від фірми «VOYAGER» з Тель-Авіва (Ізраїль) надійшло $ 700 тис. США. За інформацією правоохоронних органів Ізраїлю, фірма «VOYAGER» в Ізраїлі не зареєстрована.
Як приклад можна навести декілька банківських операцій про перерахування великих сум валюти на особисті рахунки Волкова О.М. в бельгійських банках, які викликали підозру у судової поліції Бельгії. Так, на особистий валютний рахунок Волкова О.М. ѕ 293—0134507—23 в «GENERALE BANK» Бельгії надійшли кошти: 10 травня 1993 року — $ 400000 США від фірми «PMTECH BUSRNESS S.A.»; в період з 12 травня 1993 року по 13 січня 1995 року — $ 411000 США від невідомих осіб; в період з 10 по 17 листопада 1993 року — $ 300000 США від фірми «CORVETTE TRADING CORPORATION» (Тортола); в період з 16 серпня по 21 листопада 1994 року — $ 430000 США від фірми «SEABECO INTERNATIONAL LTD»; 10 лютого 1995 року — $ 400000 США від фірми «IBMHEX HEXAGON» (Нью-Йорк).
На особисті валютні рахунки Волкова О.М. за ѕѕ 415—7423840—57 і 404—6402300—61 в «KREDIETBANK» надійшли кошти: 13 вересня 1994 року — $ 197785 США від фірми «FEARNLEY INC»; в період з 30 вересня 1994 року по 7 червня 1995 року — 3 перерахування на загальну суму $ 614000 США від фірми «SEABECO INTERNATIONAL LTD»; 10 квітня 1994 року — $ 115000 США від фірми «FINANCIAL BROKERS LTD» (Тортола).
8 травня 1996 року Волков О.М. (працюючи помічником президента України) купив за $ 615000 США у Бельгії (м. Беверен — Мелселе, вул. Гроте Баан, 293) комплекс будівель: виставковий салон, гараж, престижну віллу з басейном. Нотаріальний контракт на купівлю цього комплексу був укладений від офшорної фірми Волкова О.М. «CARRINGTON INVESTMENT COMPANY LIMITED». Контракт від імені покупця підписав особисто Волков О.М., який представляв цю фірму. Слід зазначити, що кошти за куплений будівельний комплекс були перераховані з рахунку іншої офшорної фірми Волкова О.М. — «VOYAGER MARKETING ASSOCIATES LIMITED» — в Генеральному банку Бельгії. На цей комплекс будівель судовими органами м. Брюсселю накладено арешт.
В період з 1996 по 1997 рр. Волков О.М. купив близько 10 престижних автомобілів, наприклад: «COUPE TT» (1,3 млн. бел. фр.), BMW-M5 (3 млн. бел. фр.), «Mercedes CI-500» (3,9 млн. бел. фр.), «Mercedes-600» (5 млн. бел. фр.), «Ferrari F-355» (~ 5 млн. бел. фр.), «Rolls Royce Silver Seraph (9,7 млн. бел. фр.), «Bentley Azure» (12,9 млн. бел. фр.). Окрім того, Волков О.М. мав у Бельгії для особистого користування ще 2 нових престижних автомобілі, які були зареєстровані на фірму «VNV INTRENATIONAL N.V.». На зазначені автомобілі судовими органами м. Брюсселю накладено арешт.
20 березня 1997 року Волков О.М. за своїм підписом направив до Бельгійського «CITI BANK» факсом банківське доручення закрити (сальдирувати) валютний рахунок ѕ 953—0214026—13 його офшорної фірми «GLOBAL MARKETING CORPORATION», перерахувавши всі наявні кошти на такі рахунки:
1 млн. 752 тис. бельгійських франків (~$ 50 тис. США) — до «GENERALE BANK» на рахунок ѕ 220—0388—666—23 магазину одягу «LENDERS COMPANY» (Борсвееке, район Антверпена), в якому Волков О.М. перед цим купив одяг на декілька мільйонів бельгійських франків;
$ 104 тис. США — на його особистий валютний рахунок в «BANK LEU» (м. Женева) або на рахунок в банку «CREDIT SUISSE NEW YORK»;
а також видати готівкою 1 млн. 500 тис. бельгійських франків (~ $ 43 тис. США) громадянину Бельгії С.Патріку (одному з співзасновників фірм Волкова О.М. «VDS TRADING» і «VNV INTERNATIONAL»).
Зазначене банківське доручення було надіслано факсом з київського номера (44) 229—1251 (із зазначенням «Субито») спочатку на факс фірми «VNV INTERNATIONAL», а потім з факсу фірми — до «CITI BANK».
У зв’язку з тим, що керівництву цього банку, вірогідно, ще не було відомо про наявність судового ордеру на арешт рахунків Волкова О.М. у банках Бельгії, вищезазначені фінансові операції «CITI BANK» виконав.
2 квітня 1997 року Волков О.М. за своїм підписом направив до Бельгійського «KREDIETBANK» (в Беверен-Мелселе) факсом банківське доручення перерахувати на рахунок ѕ 890—0097—590 (CHIPS UID: 336515, SWIFT code: IRVT US 3N) в «PAREX BANK» (Латвія, м. Рига) або на рахунок фірми «SAVECO TRUST LLC» (яка зареєстрована в штаті Делавер /Delaware/, США) в «BANK OF NEW YORK») залишки валютних коштів (всього $ 2 млн. 530 тис. США) з рахунків його офшорних фірм: «GLOBAL MARKETING CORPORATION» ($ 790 тис. США); «VOYAGER MARKETING ASSOCIATES LIMITED» ($ 600 тис. США); «UNIVERSAL MARKETING SYSTEMS LIMITED» ($ 200 тис. США); «CARRINGTON INVESTMENT COMPANY LIMITED» ($ 250 тис. США); «SPENCER INVESTMENTS LIMITED» ($ 690 тис. США).
Зазначене банківське доручення було надіслано факсом з київського номера (44) 229—1251. Це доручення Волкова О.М. не було виконано у зв’язку з наявністю судового ордеру на арешт його рахунків у банках Бельгії. За повідомленням правоохоронних органів США, фірма «SAVECO TRUST LLC» насправді зареєстрована в США за адресою її «реєстраційного агента», не займалась реальною комерційною діяльністю і не має навіть свого номеру телефона.
Розслідуванням встановлено, що з 1993 по 1997 рр. на особисті валютні рахунки Волкова О.М. і рахунки його фірм в банках Бельгії надійшли кошти на загальну суму: $ 15 млн. 831 тис. 545 США і 7 млн. 994 тис. 127 бельгійських франків.
В період з серпня 1993 року по лютий 1997 року Волков О.М. зняв готівкою з банківських рахунків у Бельгії валютні кошти на загальну суму 43 млн. 550 тис. бельгійських франків (~ $ 1 млн. 405 тис. США).
В період з серпня 1993 року по березень 1997 року Волков О.М. користувався майже 30 кредитними картками («ВІЗА», «ЄВРОКАРТ», «АМЕРИКЕН ЕКСПРЕС»), якими були оплачені різноманітні покупки (одяг, взуття, ювелірні вироби та інш.), а також різноманітні послуги на загальну суму 36 млн. 500 тис. бельгійських франків (~ $ 1 млн. 77 тис. США). Ці витрати були здійснені в багатьох країнах світу: Бельгії, Австрії, Голландії, ФРН, Франції, Канаді, США, Ізраїлі, Англії, Греції, Люксембурзі, Швейцарії.
2001.03.09 | XEX
Частина 3
16 і 17 червня 1998 року Волков О.М. був допитаний працівниками брюссельської судової поліції з приводу зазначених вище та інших фактів його закордонної фінансово-комерційної діяльності. Але чітких відповідей на поставлені запитання Волков О.М дати не зміг. Волков О.М. пояснив, що зареєстровані ним фірми та відкриті валютні рахунки за кордоном він використовував з комерційною метою і з урахуванням рівня інфляції в Україні (1200%) гроші вигідно було перераховувати на збереження в іноземні банки.
Окрім того, Волков О.М. пообіцяв брюссельській судовій поліції дати згоду на перевірку його бухгалтерії в Україні, яка ведеться Ластовицьким В.В., щоб пояснити деякі фінансові операції на його валютних рахунках у Бельгії. Не зважаючи на цю обіцянку, Волков О.М. більше не контактував з працівниками брюссельської судової поліції.
Викладена інформація про заснування Волковим О.М., Волковою А., Назаренком Ю.І., Ластовицьким В.В. комерційних фірм (в т.ч. і офшорних), їх фінансово-комерційну діяльність та відкриття ними особистих валютних рахунків і рахунків їх фірм, а також приховування на них валютної виручки за кордоном повністю підтверджується документальними доказами та матеріалами слідства Брюссельскої судової поліції та судового слідчого м. Брюсселя. Ці матеріали за клопотанням Генеральної прокуратури України про надання правової допомоги (яке було направлено до Бельгії на нашу вимогу) надійшли з Міністерства юстиції Королівства Бельгії 4 серпня 1999 року до Генеральної прокуратури України.
У свою чергу судовий слідчий м. Брюсселя Колетт Калеварт звернулася до Генеральної прокуратури України з клопотанням надати правову допомогу в розслідуванні справи щодо Волкова О.М. Зокрема, Колетт Калеварт просить видати ордер на обшук в місцях проживання Волкова О.М., Волкової А., Назаренка Ю.І. і Ластовицького В.В., а також в офісах фірм, до яких причетні ці особи. Під час обшуків слід звернути особливу увагу на наявність документів, які мають відношення до закордонних фірм (в т.ч. і офшорних) Волкова О.М. та інших зазначених осіб, а також наявність банківських документів щодо фінансових операцій цих осіб. Крім того, судовий слідчий просить «ретельно вивчити» діяльність Гайсинського Ю.О. (нині заступник Генерального прокурора — прокурор м. Києва — ред.) та інших осіб і допитати їх, а також дозволити двом представникам Брюссельскої судової поліції бути присутніми при виконанні його клопотання (зокрема, при проведенні обшуку) та передати їм завірені копії протоколів слідчих дій.
Закордонна фінансово-комерційна діяльність колишнього помічника, а нині радника президента України і народного депутата Волкова О.М. та фактична відмова Служби безпеки, Генеральної прокуратури України здійснити об’єктивне, інтенсивне розслідування (як це робиться у справі Лазаренка П.І.) всіх обставин відкриття Волковим О.М. за кордоном комерційних структур, валютних рахунків, використання та приховування на них валютної виручки викликало великий громадський резонанс в Україні і за її межами. Світова і вітчизняна громадськість спостерігає, чи спроможний президент України Кучма Л.Д. «здати» свого «помічника — радника», дозволивши Генеральному прокурору Потебеньку М.О. порушити кримінальну справу щодо Волкова О.М. (як це зроблено щодо народних депутатів Агафонова М.І. і Лазаренка П.І.), не зважаючи на те, що Волков О.М. входить до кола близького оточення президента України, нагороджений ним орденом «За заслуги», допомагав Кучмі Л.Д. на президентських виборах.
30 серпня 1999 року нами було направлено Генеральному прокурору Потебеньку М.О. депутатське звернення, а 7 вересня Верховна Рада України прийняла рішення про направлення йому нашого депутатського запиту про порушення кримінальної справи щодо народного депутата, радника президента України Волкова О.М. та внесення до парламенту подання про дачу згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності та арешт.
У відповіді на депутатське звернення Генеральний прокурор України Потебенько М.О.зазначає: «... підстав для порушення кримінальної справи проти Волкова О.М. немає.» (ѕ 5—20254—98 від 8.09.99 р.).
Нагадаємо, що подібну позицію щодо наших неодноразових депутатських звернень і запитів про закордонну фінансово-комерційну діяльність колишнього Прем’єр-міністра Лазаренка П.І. протягом 1996—1997 років займав і колишній Генеральний прокурор Ворсінов Г.Т. Кримінальна справа щодо Лазаренка П.І. була порушена на підставі наших матеріалів і до Верховної Ради України було внесено подання на отримання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності та арешт лише після того, як Лазаренко П.І. заявив про свою опозицію до нинішнього президента України Кучми Л.Д.
Марна справа сподіватися, що президент Кучма Л.Д. дозволить порушити кримінальну справу щодо Волкова О.М., хоча його дії аналогічні діям Лазаренка П.І., Агафонова М.І. (дії яких Генеральний прокурор Потебенько М.О. кваліфікував як злочин, передбачений ст. 801 КК).
Напрошується висновок: щоб притягнути до кримінальної відповідальності президента АСК «Бласко-ЧМП» Кудюкіна П.В. (засудженого до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна) і повернути в Україну з-за кордону викрадені ним мільйонні валютні кошти, потрібно було у 1994 році змінити президента України Кравчука Л.М. (Нагадаємо, що великі валютні кошти на особистий валютний рахунок ѕ 457— «Марія» сина президента України Кравчука Л.М. — Олександра Кравчука в Швейцарії Кудюкін П.В. перерахував після того, як Кравчук Л.М. своїм антиконституційним Указом створив АСК «Бласко-ЧМП» і незаконно призначив Кудюкіна П.В. президентом цієї компанії).
Очевидно, для того щоб порушити кримінальну справу щодо народного депутата, радника президента України (колишнього його помічника) Волкова О.М., внести подання до Верховної Ради про дачу згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності та арешт, щоб направити справу до суду для розгляду по суті та повернути в Україну мільйонні валютні кошти, сховані ним за кордоном — потрібно усунути Кучму Л.Д. з посади президента України.
Наявна інформація дає підстави впевнено прогнозувати, що в разі проведення об’єктивного, повного, всебічного та інтенсивного розслідування комерційно-фінансової діяльності Волкова О.М. і його компаньйонів в Україні й за кордоном (як у справі Лазаренка П.І.), наслідки цього розслідування будуть більш резонансними, аніж у справі колишнього прем’єр-міністра України Лазаренка П.І. Мабуть саме цього найбільше бояться президент Кучма Л.Д., його оточення, керівники правоохоронних органів та інші високопосадові особи України. І не безпідставно.
На нашу думку, Генеральний прокурор Потебенько М.О. на підставі матеріалів, надісланих нами та Міністерством юстиції Королівства Бельгії до Генеральної прокуратури України, зобов’язаний:
1. Порушити, згідно з ст.ст. 94, 98 КПК України, кримінальну справу щодо радника президента України, народного депутата України Волкова Олександра Михайловича, в діях якого, на нашу думку, є ознаки злочину, передбаченого ст. 801 КК України (незаконне відкриття за межами України валютних рахунків, незаконне використання та приховування на них валютної виручки), та внести до Верховної Ради України подання про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт Волкова О.М.
2. Забезпечити повне, всебічне, об’єктивне розслідування всіх обставин фінансово-комерційної діяльності радника президента України, народного депутата України Волкова О.М. та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, незалежно від займаних посад та їх зв’язків.
Встановити, за які кошти Волков О.М., працюючи помічником президента України, виїздив у закордонні відрядження з метою здійснення приватних фінансово-комерційних операцій? Чи оформлялись відрядження Волкову О.М. для цих поїздок за кордон ?
3. Терміново звернутись до правоохоронних органів Швейцарії, Франції, Великобританії, ФРН, США, Люксембургу та інших країн, в банках яких Волков О.М. має особисті валютні рахунки та рахунки своїх фірм (в т.ч. і офшорних), з клопотанням надати правову допомогу в розслідуванні закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М. та накладенні арешту на його особисті рахунки та рахунки його фірм.
Вжити заходи для повернення в Україну валютних коштів, схованих Волковим О.М. та його компаньйонами за кордоном.
4. Дати правову оцінку діям Волкової А., Назаренка Ю.І. та Ластовицького В.В.
5. Притягнути до встановленої законом відповідальності посадових осіб Генеральної прокуратури та Служби безпеки України, які неналежним чином перевіряли протягом 1997—1999 рр. депутатські звернення і запити щодо незаконної закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М., своєчасно не дали його діям правової оцінки, не прийняли процесуальне рішення згідно із ст. 97 КПК України, надавали парламенту і народним депутатам України неповну і недостовірну інформацію з цього питання та не виконали в установлений строк доручення Верховної Ради України (п. 2 Постанови ѕ 200/98-ВР від 5.03.98 р.) поінформувати її про результати розслідування фактів, викладених в інформації Омельченка Г.О., де йшлося і про закордонну фінансово-комерційну діяльність Волкова О.М.
6. Терміново виконати в повному обсязі клопотання судового слідчого м. Брюсселя Колетт Калеварт про надання правової допомоги у справі Волкова О.М.
У разі не виконання Генеральним прокурором України Потебеньком М.О. своїх службових обов’язків та неприйняття законних рішень Верховна Рада України, згідно з ст. 85 Конституції України, повинна розглянути питання про висловлення недовіри Генеральному прокурору України, а новий Генеральний прокурор України — повинен дати правову оцінку діям (бездіяльності) Потебенька М.О., які, на нашу думку, мають ознаки посадових злочинів.
З повагою,
народні депутати України
24 вересня 1999 року
Г.ОМЕЛЬЧЕНКО
А.ЄРМАК
Р.S.
Заслухавши інформацію народних депутатів України Омельченка Г.О. та Єрмака А.В. про результати депутатського розслідування обставин відкриття за кордоном комерційних структур, банківських рахунків, використання та приховування на них валютних коштів радником президента України, народним депутатом України Волковим О.М., Верховна Рада України прийняла постанову (ѕ1114 — ХІV від 24 вересня 1999 року), якою, зокрема, зобов’язала Генерального прокурора Потебенька М.О. поінформувати парламент до 5 жовтня 1999 року про результати розслідування фактів, викладених у зазначеній інформації.
Через 10 днів Потебенько М.О., не спростувавши жодного факту закордонної діяльності Волкова О.М., яку бельгійські правоохоронні органи визнали злочинною (відмивання грошей), цинічно повідомив Верховній Раді: «Підстав для порушення кримінальної справи проти Волкова О.М. не вбачається» (ѕ5—20254—98 від 4 жовтня 1999 року). Тому не дивно, що 21 лютого 2001 року жоден із 35 членів депутатської групи Волкова О.М. «Відродження регіонів» не проголосував за висловлення недовіри Генеральному прокурору Потебеньку М.О., що має наслідком його відставку з посади.
Після такої відповіді Генерального прокурора Потебенька М.О. президент Кучма Л.Д. нагородив його у серпні 2000 року «Орденом Ярослава Мудрого» V ступеня.
Маючи матеріали про те, що бельгійськими правоохоронними органами Волков О.М. звинувачується у відмиванні грошей, Кучма Л.Д. нагородив його двома орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів.
Знаючи про злочинну діяльність Агафонова М.І. та Лазаренка П.І., президент Кучма Л.Д. призначав останнього головою Дніпропетровської обласної держадміністрації, першим віце-прем’єр-міністром, прем’єр-міністром і нагородив «Орденом Ярослава Мудрого» V ступеня, а Агафонова М.І. — орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
У грудні 1998 року Омельченко Г.О. і Єрмак А.В. направили Генеральному прокурору Потебеньку М.О. матеріали для порушення кримінальної справи проти прем’єр-міністра Пустовойтенка В.П. за нецільове використання ним бюджетних коштів, а президенту Кучмі Л.Д. — депутатський запит для усунення його з займаної посади. Окрім того, Кучма Л.Д. особисто звинуватив уряд, очолюваний Пустовойтенком В.П., у нецільовому використанні державних бюджетних коштів на сотні мільйонів гривень. Не зважаючи на ці обставини президент Кучма Л.Д. нагородив Пустовойтенка В.П. «Орденом Ярослава Мудрого» V ступеня і у грудні 1999 року повторно рекомендував Верховній Раді дати згоду на призначення його прем’єр-міністром.
Майор Микола Мельниченко заявив представникам ЗМІ, що побачине ним особисто і зроблені ним аудіозаписи однозначно засвідчують, що президент України Кучма — злочинець. Він віддавав злочинні накази, контролював їх виконання, а також систематично брав хабарі і займався поборами, що дозволило йому привласнити кошти на суму не менше одного мільярда доларів США. Кучма створив «кришу» для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на рахунки, контрольовані президентом через його банкіра і довірену особу Олександра Волкова. Кожен, хто працює на нас, повинен платити за свою «кришу», цитує Микола Мельниченко записані ним висловлювання Кучми. Найбільше зло скоєне Кучмою це те, що вся країна перетворилася на його приватний рекет. В Україні не має більшого злочинця за Кучму Л.Д., робить висновок майор Мельниченко.
Сказане Миколою Мельниченком підтверджується і результатами депутатських розслідувань, оприлюднених Григорієм Омельченком з трибуни парламенту.
Коли, очолювана Григоріє Омельченком депутатська слідча Комісія почала перевіряти інформацію про наявність у президента Кучми Л.Д. і його близьких родичів банківських рахунків за кордоном та приховування на них великих сум валюти, так звана «парламентська більшість» ліквідувала слідчу Комісію, не заслухавши навіть звіту голови Комісії про результати її роботи.
На прес-конференції Сергій Головатий і Віктор Шишкін оприлюднили нові аудіозаписи, зроблені майором Мельниченком, на яких, зокрема, президент Кучма Л.Д. говорить тодішньому Голові СБУ Деркачу Л.В., що Омельченка і Єрмака «надо...уничтожать ...»
16 і 17 червня 1998 року Волков О.М. був допитаний працівниками брюссельської судової поліції з приводу зазначених вище та інших фактів його закордонної фінансово-комерційної діяльності. Але чітких відповідей на поставлені запитання Волков О.М дати не зміг. Волков О.М. пояснив, що зареєстровані ним фірми та відкриті валютні рахунки за кордоном він використовував з комерційною метою і з урахуванням рівня інфляції в Україні (1200%) гроші вигідно було перераховувати на збереження в іноземні банки.
Окрім того, Волков О.М. пообіцяв брюссельській судовій поліції дати згоду на перевірку його бухгалтерії в Україні, яка ведеться Ластовицьким В.В., щоб пояснити деякі фінансові операції на його валютних рахунках у Бельгії. Не зважаючи на цю обіцянку, Волков О.М. більше не контактував з працівниками брюссельської судової поліції.
Викладена інформація про заснування Волковим О.М., Волковою А., Назаренком Ю.І., Ластовицьким В.В. комерційних фірм (в т.ч. і офшорних), їх фінансово-комерційну діяльність та відкриття ними особистих валютних рахунків і рахунків їх фірм, а також приховування на них валютної виручки за кордоном повністю підтверджується документальними доказами та матеріалами слідства Брюссельскої судової поліції та судового слідчого м. Брюсселя. Ці матеріали за клопотанням Генеральної прокуратури України про надання правової допомоги (яке було направлено до Бельгії на нашу вимогу) надійшли з Міністерства юстиції Королівства Бельгії 4 серпня 1999 року до Генеральної прокуратури України.
У свою чергу судовий слідчий м. Брюсселя Колетт Калеварт звернулася до Генеральної прокуратури України з клопотанням надати правову допомогу в розслідуванні справи щодо Волкова О.М. Зокрема, Колетт Калеварт просить видати ордер на обшук в місцях проживання Волкова О.М., Волкової А., Назаренка Ю.І. і Ластовицького В.В., а також в офісах фірм, до яких причетні ці особи. Під час обшуків слід звернути особливу увагу на наявність документів, які мають відношення до закордонних фірм (в т.ч. і офшорних) Волкова О.М. та інших зазначених осіб, а також наявність банківських документів щодо фінансових операцій цих осіб. Крім того, судовий слідчий просить «ретельно вивчити» діяльність Гайсинського Ю.О. (нині заступник Генерального прокурора — прокурор м. Києва — ред.) та інших осіб і допитати їх, а також дозволити двом представникам Брюссельскої судової поліції бути присутніми при виконанні його клопотання (зокрема, при проведенні обшуку) та передати їм завірені копії протоколів слідчих дій.
Закордонна фінансово-комерційна діяльність колишнього помічника, а нині радника президента України і народного депутата Волкова О.М. та фактична відмова Служби безпеки, Генеральної прокуратури України здійснити об’єктивне, інтенсивне розслідування (як це робиться у справі Лазаренка П.І.) всіх обставин відкриття Волковим О.М. за кордоном комерційних структур, валютних рахунків, використання та приховування на них валютної виручки викликало великий громадський резонанс в Україні і за її межами. Світова і вітчизняна громадськість спостерігає, чи спроможний президент України Кучма Л.Д. «здати» свого «помічника — радника», дозволивши Генеральному прокурору Потебеньку М.О. порушити кримінальну справу щодо Волкова О.М. (як це зроблено щодо народних депутатів Агафонова М.І. і Лазаренка П.І.), не зважаючи на те, що Волков О.М. входить до кола близького оточення президента України, нагороджений ним орденом «За заслуги», допомагав Кучмі Л.Д. на президентських виборах.
30 серпня 1999 року нами було направлено Генеральному прокурору Потебеньку М.О. депутатське звернення, а 7 вересня Верховна Рада України прийняла рішення про направлення йому нашого депутатського запиту про порушення кримінальної справи щодо народного депутата, радника президента України Волкова О.М. та внесення до парламенту подання про дачу згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності та арешт.
У відповіді на депутатське звернення Генеральний прокурор України Потебенько М.О.зазначає: «... підстав для порушення кримінальної справи проти Волкова О.М. немає.» (ѕ 5—20254—98 від 8.09.99 р.).
Нагадаємо, що подібну позицію щодо наших неодноразових депутатських звернень і запитів про закордонну фінансово-комерційну діяльність колишнього Прем’єр-міністра Лазаренка П.І. протягом 1996—1997 років займав і колишній Генеральний прокурор Ворсінов Г.Т. Кримінальна справа щодо Лазаренка П.І. була порушена на підставі наших матеріалів і до Верховної Ради України було внесено подання на отримання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності та арешт лише після того, як Лазаренко П.І. заявив про свою опозицію до нинішнього президента України Кучми Л.Д.
Марна справа сподіватися, що президент Кучма Л.Д. дозволить порушити кримінальну справу щодо Волкова О.М., хоча його дії аналогічні діям Лазаренка П.І., Агафонова М.І. (дії яких Генеральний прокурор Потебенько М.О. кваліфікував як злочин, передбачений ст. 801 КК).
Напрошується висновок: щоб притягнути до кримінальної відповідальності президента АСК «Бласко-ЧМП» Кудюкіна П.В. (засудженого до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна) і повернути в Україну з-за кордону викрадені ним мільйонні валютні кошти, потрібно було у 1994 році змінити президента України Кравчука Л.М. (Нагадаємо, що великі валютні кошти на особистий валютний рахунок ѕ 457— «Марія» сина президента України Кравчука Л.М. — Олександра Кравчука в Швейцарії Кудюкін П.В. перерахував після того, як Кравчук Л.М. своїм антиконституційним Указом створив АСК «Бласко-ЧМП» і незаконно призначив Кудюкіна П.В. президентом цієї компанії).
Очевидно, для того щоб порушити кримінальну справу щодо народного депутата, радника президента України (колишнього його помічника) Волкова О.М., внести подання до Верховної Ради про дачу згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності та арешт, щоб направити справу до суду для розгляду по суті та повернути в Україну мільйонні валютні кошти, сховані ним за кордоном — потрібно усунути Кучму Л.Д. з посади президента України.
Наявна інформація дає підстави впевнено прогнозувати, що в разі проведення об’єктивного, повного, всебічного та інтенсивного розслідування комерційно-фінансової діяльності Волкова О.М. і його компаньйонів в Україні й за кордоном (як у справі Лазаренка П.І.), наслідки цього розслідування будуть більш резонансними, аніж у справі колишнього прем’єр-міністра України Лазаренка П.І. Мабуть саме цього найбільше бояться президент Кучма Л.Д., його оточення, керівники правоохоронних органів та інші високопосадові особи України. І не безпідставно.
На нашу думку, Генеральний прокурор Потебенько М.О. на підставі матеріалів, надісланих нами та Міністерством юстиції Королівства Бельгії до Генеральної прокуратури України, зобов’язаний:
1. Порушити, згідно з ст.ст. 94, 98 КПК України, кримінальну справу щодо радника президента України, народного депутата України Волкова Олександра Михайловича, в діях якого, на нашу думку, є ознаки злочину, передбаченого ст. 801 КК України (незаконне відкриття за межами України валютних рахунків, незаконне використання та приховування на них валютної виручки), та внести до Верховної Ради України подання про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт Волкова О.М.
2. Забезпечити повне, всебічне, об’єктивне розслідування всіх обставин фінансово-комерційної діяльності радника президента України, народного депутата України Волкова О.М. та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, незалежно від займаних посад та їх зв’язків.
Встановити, за які кошти Волков О.М., працюючи помічником президента України, виїздив у закордонні відрядження з метою здійснення приватних фінансово-комерційних операцій? Чи оформлялись відрядження Волкову О.М. для цих поїздок за кордон ?
3. Терміново звернутись до правоохоронних органів Швейцарії, Франції, Великобританії, ФРН, США, Люксембургу та інших країн, в банках яких Волков О.М. має особисті валютні рахунки та рахунки своїх фірм (в т.ч. і офшорних), з клопотанням надати правову допомогу в розслідуванні закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М. та накладенні арешту на його особисті рахунки та рахунки його фірм.
Вжити заходи для повернення в Україну валютних коштів, схованих Волковим О.М. та його компаньйонами за кордоном.
4. Дати правову оцінку діям Волкової А., Назаренка Ю.І. та Ластовицького В.В.
5. Притягнути до встановленої законом відповідальності посадових осіб Генеральної прокуратури та Служби безпеки України, які неналежним чином перевіряли протягом 1997—1999 рр. депутатські звернення і запити щодо незаконної закордонної фінансово-комерційної діяльності Волкова О.М., своєчасно не дали його діям правової оцінки, не прийняли процесуальне рішення згідно із ст. 97 КПК України, надавали парламенту і народним депутатам України неповну і недостовірну інформацію з цього питання та не виконали в установлений строк доручення Верховної Ради України (п. 2 Постанови ѕ 200/98-ВР від 5.03.98 р.) поінформувати її про результати розслідування фактів, викладених в інформації Омельченка Г.О., де йшлося і про закордонну фінансово-комерційну діяльність Волкова О.М.
6. Терміново виконати в повному обсязі клопотання судового слідчого м. Брюсселя Колетт Калеварт про надання правової допомоги у справі Волкова О.М.
У разі не виконання Генеральним прокурором України Потебеньком М.О. своїх службових обов’язків та неприйняття законних рішень Верховна Рада України, згідно з ст. 85 Конституції України, повинна розглянути питання про висловлення недовіри Генеральному прокурору України, а новий Генеральний прокурор України — повинен дати правову оцінку діям (бездіяльності) Потебенька М.О., які, на нашу думку, мають ознаки посадових злочинів.
З повагою,
народні депутати України
24 вересня 1999 року
Г.ОМЕЛЬЧЕНКО
А.ЄРМАК
Р.S.
Заслухавши інформацію народних депутатів України Омельченка Г.О. та Єрмака А.В. про результати депутатського розслідування обставин відкриття за кордоном комерційних структур, банківських рахунків, використання та приховування на них валютних коштів радником президента України, народним депутатом України Волковим О.М., Верховна Рада України прийняла постанову (ѕ1114 — ХІV від 24 вересня 1999 року), якою, зокрема, зобов’язала Генерального прокурора Потебенька М.О. поінформувати парламент до 5 жовтня 1999 року про результати розслідування фактів, викладених у зазначеній інформації.
Через 10 днів Потебенько М.О., не спростувавши жодного факту закордонної діяльності Волкова О.М., яку бельгійські правоохоронні органи визнали злочинною (відмивання грошей), цинічно повідомив Верховній Раді: «Підстав для порушення кримінальної справи проти Волкова О.М. не вбачається» (ѕ5—20254—98 від 4 жовтня 1999 року). Тому не дивно, що 21 лютого 2001 року жоден із 35 членів депутатської групи Волкова О.М. «Відродження регіонів» не проголосував за висловлення недовіри Генеральному прокурору Потебеньку М.О., що має наслідком його відставку з посади.
Після такої відповіді Генерального прокурора Потебенька М.О. президент Кучма Л.Д. нагородив його у серпні 2000 року «Орденом Ярослава Мудрого» V ступеня.
Маючи матеріали про те, що бельгійськими правоохоронними органами Волков О.М. звинувачується у відмиванні грошей, Кучма Л.Д. нагородив його двома орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів.
Знаючи про злочинну діяльність Агафонова М.І. та Лазаренка П.І., президент Кучма Л.Д. призначав останнього головою Дніпропетровської обласної держадміністрації, першим віце-прем’єр-міністром, прем’єр-міністром і нагородив «Орденом Ярослава Мудрого» V ступеня, а Агафонова М.І. — орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
У грудні 1998 року Омельченко Г.О. і Єрмак А.В. направили Генеральному прокурору Потебеньку М.О. матеріали для порушення кримінальної справи проти прем’єр-міністра Пустовойтенка В.П. за нецільове використання ним бюджетних коштів, а президенту Кучмі Л.Д. — депутатський запит для усунення його з займаної посади. Окрім того, Кучма Л.Д. особисто звинуватив уряд, очолюваний Пустовойтенком В.П., у нецільовому використанні державних бюджетних коштів на сотні мільйонів гривень. Не зважаючи на ці обставини президент Кучма Л.Д. нагородив Пустовойтенка В.П. «Орденом Ярослава Мудрого» V ступеня і у грудні 1999 року повторно рекомендував Верховній Раді дати згоду на призначення його прем’єр-міністром.
Майор Микола Мельниченко заявив представникам ЗМІ, що побачине ним особисто і зроблені ним аудіозаписи однозначно засвідчують, що президент України Кучма — злочинець. Він віддавав злочинні накази, контролював їх виконання, а також систематично брав хабарі і займався поборами, що дозволило йому привласнити кошти на суму не менше одного мільярда доларів США. Кучма створив «кришу» для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на рахунки, контрольовані президентом через його банкіра і довірену особу Олександра Волкова. Кожен, хто працює на нас, повинен платити за свою «кришу», цитує Микола Мельниченко записані ним висловлювання Кучми. Найбільше зло скоєне Кучмою це те, що вся країна перетворилася на його приватний рекет. В Україні не має більшого злочинця за Кучму Л.Д., робить висновок майор Мельниченко.
Сказане Миколою Мельниченком підтверджується і результатами депутатських розслідувань, оприлюднених Григорієм Омельченком з трибуни парламенту.
Коли, очолювана Григоріє Омельченком депутатська слідча Комісія почала перевіряти інформацію про наявність у президента Кучми Л.Д. і його близьких родичів банківських рахунків за кордоном та приховування на них великих сум валюти, так звана «парламентська більшість» ліквідувала слідчу Комісію, не заслухавши навіть звіту голови Комісії про результати її роботи.
На прес-конференції Сергій Головатий і Віктор Шишкін оприлюднили нові аудіозаписи, зроблені майором Мельниченком, на яких, зокрема, президент Кучма Л.Д. говорить тодішньому Голові СБУ Деркачу Л.В., що Омельченка і Єрмака «надо...уничтожать ...»