Установчий з’їзд Комітету “За Правду!” завершився за гратами
03/10/2001 | Дмитро
Установчий з’їзд Комітету “За Правду!” завершився за гратами
Дмитро Лиховій, “Україна молода”
Близько трьох сотень делегатів установчого з’їзду Всеукраїнського громадського комітету опору “За Правду!”, котрі зібралися у символічний день - 9 березня – і в символічному місці – в будинку Центральної Ради – навряд чи очікували, що пов’язаний з ними символізм перейде всі можливі межі і вихлюпне через край. Звісно, говорилося, що бунтівні студенти 90-го (які, власне, й склали кістяк Комітету опору “За Правду!”) десять років тому лише почали підточувати совєцькі принципи влади і совєцький чиновницький менталітет, але всі ці перегини залишилися непереможеними, й тому боротьбу з ними потрібно доводити до переможного кінця хоча б зараз. Все це говорилося й усвідомлювалося, але навряд чи хто усвідомлював, що все в позиціонуванні “молодь – влада”, “опозиція – влада” залишилося на своїх місцях. Мало хто із “правдівців” очікував, що все в нас нас НАСТІЛЬКИ запущено! Навряд чи комусь із старих організаторів студентського руху спадало на думку, що реакція влади на створення такої організації може бути НАСТІЛЬКИ блискавичною і болючою!
Але факт залишається фактом: майже 200 регіональних делегатів з’їзду “За Правду!”, розходячись після форуму до своїх офісів і поїздів, в результаті опинилися за гратами. Ветерани студентських виступів визнають: таких масових арештів не було навіть за Совєцького Союзу, у часи найбільшого протестного підйому наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття.
Благо, мобільні телефони, на відміну від 1990 року, тепер є в багатьох. Спочатку – близько 6-ї години вечора - надійшло повідомлення про арешт на вокзалі чотирьох десятків студентів із Тернополя, котрі брали квитки на зворотню дорогу. Коли ті члени президії комітету, котрі ще залишалися в Центральній Раді, змогли зв’язатися з народними депутатами Стецьківим та Чорноволом, також “правдівцями”, з’ясувалося: крім представників Тернополя, заарештовано і майже півтори сотні хлопців зі Львова. Ще трохи згодом надійшли дані про арешт 22 харків’ян. На тлі такої масовості наступні повідомлення про арешти невеликих груп із інших регіонів якось “губилися”.
Марш-кидок на залізничний вокзал Київ-Пасажирський. Депутати-Тараси – Чорновіл і Стецьків – уже тут. Емоції б’ють через край: щойно вони власними нервами і зусиллями змогли “розпакувати” два автобуси зі львівськими студентами, яких бійці правоохоронних спецпідрозділів арештували на привокзальній площі. За свідченнями хлопців, їх хапали просто на виході зі станції метро “Вокзальна”, били кийками, часто – по голові, не висуваючи жодних звинувачень. Усе це знімає група з “Нового каналу”. Львів’ян треба садити на поїзд – за 7 хвилин він відходить. Лише завдяки наполегливості Чорновола й Стецьківа група “правдівців” пробивається через заслін міліціонерів та СБУшників у шоломах, з кийками і щитами на платформу. Вагонна провідниця повідомляє: “Щойно мєнти вже з вагону витягнули двох студентів”. Виявляється, що в багатьох хлопців і дівчат (останніх, до речі, було напрочуд багато) наші звитяжні правоохоронці відібрали студентські квитків. До честі провідниці, вона погоджується взяти “студів” і без студентських посвідчень. Депутати з групою підтримки чекають, поки до вагона не увійдуть усі делегати, які мають квитки на цей поїзд. Що робити з численними квитками арештованих товаришів, хлопці не знають. Потяг рушає. Однак, виявляється, це ще зовсім не запорука того, що “правдівці” доїдуть за призначенням: у поїзді присутні групи міліціонерів. Є дані, що чимало студентів замість Львова доїхали лише до найближчої станції – Фастова. І так – не лише з львів’янами. Відомо, зокрема, що вже з поїзда менти зняли групу молодих ПРПістів із Луцька.
Головне запитання: де всі арештовані? У відділі міліції вокзалу нам раді, як дорогим гостям, але доводять, що жодної інформації про затриманих біля і на території терміналу не мають. Починаємо разом з нардепами об’їзд райвідділів і тому подібних ІТУ та СІЗО. До справи підключаються також депутати Турчинов, Зубов, Чобіт, з ними – Степан Хмара. Жодні міліцейські телефони не відповідають. Півгодинне стукання і дзвінки у двері ГУ МВС Києва, що Михайлівській площі, не дає жодних результатів. Мовляв, уже надто пізно, та ще й вихідний. У Старокиївському РУВС на Прорізній божаться, що затриманих опозиціонерів до них сьогодні не привозили (хоча при вході стоїть ЛАЗ із купою міліціонерів). У Московському райвідділі кажуть, що теж нікого не було... Присутній батько неповнолітнього Романа Ткаленка з Троєщини, затриманого під час денної демонстрації, заперечує: слідчий сказав, що його син тут. Товариш начальник згадує: мовляв, було двоє таких, але їх перевели у Старокиївський. Огляд депутатами камер засвідчує, що в Московському опозиції справді немає. Двері Подільського ІТУ черговий старшина вперто не відчиняє, хоча на жартівливі пропозиції депутатів підвищити у званні до лейтенанта і отримати 10, навіть 15 “баксів” помітно “оживлюється”, навіть вмикає у своїй “каптьорці” світло. Але – знову марно. Після кількох годин даремно витраченого часу з’ясовується, що принаймні частина арештованих – аж у Ленінградському РУВС, за метро “Святошин”, на проспекті Перемоги, 109.
Однак і тут “орли Кравченка” демонструють непоступливість (видно, дуже образилося того дня міліцейське відомство за “розстріл” центрального офісу на Богомольця тухлими яйцями). Із величезними зусиллями Стецьківу з Чорноволом вдається дізнатися, що в Ленінградському райвідділі сидять 24 опозиціонери. Хто і звідки? Один – з Івано-Франківська. Їх не випустять, їх будуть допитувати, інкримінують їм участь у масових безпорядках у районі вулиці Банкової. Це все, чим поділилося відкрите й прозоре для громадськості міліцейське відомство. Більше – ані прізвищ, ані міст, ані пари з вуст. Стражі порядку забарикадувалися і в цій своїй конторі, не пустивши, разом із депутатами, навіть двох своїх “співплемінників”, котрі притягли арештованого “неполітичного”. Ці так само довго молотили в двері, називали “пароль” (“Миколо, та відкривай уже!”), але ні Микола, ні хтось інший не відчиняв.
Максимум, що змогли ще вивідати нардепи, - це те, що частина затриманих також перебуває аж на Лівому березі, в Харківському РУВС на Березняках. Їхати туди вже надто пізно, та й зрозуміло, що так само даремно.
А старший по тернопільській делегації Ігор Качмарський досі так і не знає, де його хлопці – зовсім малолітки, ще й по 20 років немає. Поїзд пішов на Тернопіль без них. “Де вони? Вони ніякі не бойовики і не унсовці, вони взагалі не брали участі в акції на Банковій – лише приїхали на збори Комітету “За Правду!”. За що їх арештували?” – питання Ігоря Качмарського риторичні. Ясно, що в країні, де влада вбиває журналістів, де влада нахабно бреше, охоронці цієї влади не утруднюються бодай хоч трохи моральними поясненнями своїх аморальних дій. Дивно, що ця країна називається не Білорусь. Та що там... Ми гірші від Білорусі...
Але питань залишається просто критична маса. Ясно, за що хапали унсовців (але чому не місці події і чому всіх підряд, чому виламуючи їм руки й ламаючи голови?). Але чому “участь у масових безпорядках” “шиють” учасникам зїзду “За Правду!”, 99 відсотків з яких біля Банкової справді (чи то на жаль, чи на щастя) ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО? Бійка біля адміністрації президента точилася тоді, коли в Центральній Раді вже починався форум. Вочевидь, у влади просто здають нерви, якщо “орли Кравченка”, а тепер і Радченка хапають на вулицях і біля вокзалів усякого, хто має значок зі словом “ПРАВДИ!”, хустину з логотипом “ПРАВДИ!”, листівки відповідного змісту. Мало того – хто говорить українською. Усе точно так, як 11, 12, 15 років тому. Чи ще гірше. Час зупинився?
Коли ця влада просторікує про демократію – плюньте їй в очі: влада бреше.
У цієї влади дійсно здають нерви, якщо вона відповідає репресіями на утворення кожної нової організації, яка висуває вимоги відставки Президента і змін до Конституції із перерозподілом повноважень на користь парламенту. Однак, демонструючи свою тупу силу, влада слабне на очах. Опозиція ж – посилюється, і Комітет “За Правду!” – ще одне тому свідчення. Як каже Тарас Стецьків, саме зараз – починається. Саме ці “правдівці” свого часу – 11 років тому – здійснювали студентську революцію в Києві і Львові, виводили на вулиці столиці сотні тисяч студентів, учнів, робітників. Потрібні свіжіші приклади? Будь ласка: саме такий студентський рух опору за ідентичної політичної ситуації був рушійною силою недавньої “оксамитової революції” в Югославії.
За словами Стецьківа, тепер наша опозиція виглядає повноцінно: Форум національного порятунку – як голова, “Україна без Кучми!” – як радикальні крила, Комітет “За Правду!” – як ноги. Головне - не зупинятися напівдорозі.
Наші гасла – “З нами Бог! З нами Правда! Ми переможемо!”
Дмитро Лиховій, “Україна молода”
Близько трьох сотень делегатів установчого з’їзду Всеукраїнського громадського комітету опору “За Правду!”, котрі зібралися у символічний день - 9 березня – і в символічному місці – в будинку Центральної Ради – навряд чи очікували, що пов’язаний з ними символізм перейде всі можливі межі і вихлюпне через край. Звісно, говорилося, що бунтівні студенти 90-го (які, власне, й склали кістяк Комітету опору “За Правду!”) десять років тому лише почали підточувати совєцькі принципи влади і совєцький чиновницький менталітет, але всі ці перегини залишилися непереможеними, й тому боротьбу з ними потрібно доводити до переможного кінця хоча б зараз. Все це говорилося й усвідомлювалося, але навряд чи хто усвідомлював, що все в позиціонуванні “молодь – влада”, “опозиція – влада” залишилося на своїх місцях. Мало хто із “правдівців” очікував, що все в нас нас НАСТІЛЬКИ запущено! Навряд чи комусь із старих організаторів студентського руху спадало на думку, що реакція влади на створення такої організації може бути НАСТІЛЬКИ блискавичною і болючою!
Але факт залишається фактом: майже 200 регіональних делегатів з’їзду “За Правду!”, розходячись після форуму до своїх офісів і поїздів, в результаті опинилися за гратами. Ветерани студентських виступів визнають: таких масових арештів не було навіть за Совєцького Союзу, у часи найбільшого протестного підйому наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття.
Благо, мобільні телефони, на відміну від 1990 року, тепер є в багатьох. Спочатку – близько 6-ї години вечора - надійшло повідомлення про арешт на вокзалі чотирьох десятків студентів із Тернополя, котрі брали квитки на зворотню дорогу. Коли ті члени президії комітету, котрі ще залишалися в Центральній Раді, змогли зв’язатися з народними депутатами Стецьківим та Чорноволом, також “правдівцями”, з’ясувалося: крім представників Тернополя, заарештовано і майже півтори сотні хлопців зі Львова. Ще трохи згодом надійшли дані про арешт 22 харків’ян. На тлі такої масовості наступні повідомлення про арешти невеликих груп із інших регіонів якось “губилися”.
Марш-кидок на залізничний вокзал Київ-Пасажирський. Депутати-Тараси – Чорновіл і Стецьків – уже тут. Емоції б’ють через край: щойно вони власними нервами і зусиллями змогли “розпакувати” два автобуси зі львівськими студентами, яких бійці правоохоронних спецпідрозділів арештували на привокзальній площі. За свідченнями хлопців, їх хапали просто на виході зі станції метро “Вокзальна”, били кийками, часто – по голові, не висуваючи жодних звинувачень. Усе це знімає група з “Нового каналу”. Львів’ян треба садити на поїзд – за 7 хвилин він відходить. Лише завдяки наполегливості Чорновола й Стецьківа група “правдівців” пробивається через заслін міліціонерів та СБУшників у шоломах, з кийками і щитами на платформу. Вагонна провідниця повідомляє: “Щойно мєнти вже з вагону витягнули двох студентів”. Виявляється, що в багатьох хлопців і дівчат (останніх, до речі, було напрочуд багато) наші звитяжні правоохоронці відібрали студентські квитків. До честі провідниці, вона погоджується взяти “студів” і без студентських посвідчень. Депутати з групою підтримки чекають, поки до вагона не увійдуть усі делегати, які мають квитки на цей поїзд. Що робити з численними квитками арештованих товаришів, хлопці не знають. Потяг рушає. Однак, виявляється, це ще зовсім не запорука того, що “правдівці” доїдуть за призначенням: у поїзді присутні групи міліціонерів. Є дані, що чимало студентів замість Львова доїхали лише до найближчої станції – Фастова. І так – не лише з львів’янами. Відомо, зокрема, що вже з поїзда менти зняли групу молодих ПРПістів із Луцька.
Головне запитання: де всі арештовані? У відділі міліції вокзалу нам раді, як дорогим гостям, але доводять, що жодної інформації про затриманих біля і на території терміналу не мають. Починаємо разом з нардепами об’їзд райвідділів і тому подібних ІТУ та СІЗО. До справи підключаються також депутати Турчинов, Зубов, Чобіт, з ними – Степан Хмара. Жодні міліцейські телефони не відповідають. Півгодинне стукання і дзвінки у двері ГУ МВС Києва, що Михайлівській площі, не дає жодних результатів. Мовляв, уже надто пізно, та ще й вихідний. У Старокиївському РУВС на Прорізній божаться, що затриманих опозиціонерів до них сьогодні не привозили (хоча при вході стоїть ЛАЗ із купою міліціонерів). У Московському райвідділі кажуть, що теж нікого не було... Присутній батько неповнолітнього Романа Ткаленка з Троєщини, затриманого під час денної демонстрації, заперечує: слідчий сказав, що його син тут. Товариш начальник згадує: мовляв, було двоє таких, але їх перевели у Старокиївський. Огляд депутатами камер засвідчує, що в Московському опозиції справді немає. Двері Подільського ІТУ черговий старшина вперто не відчиняє, хоча на жартівливі пропозиції депутатів підвищити у званні до лейтенанта і отримати 10, навіть 15 “баксів” помітно “оживлюється”, навіть вмикає у своїй “каптьорці” світло. Але – знову марно. Після кількох годин даремно витраченого часу з’ясовується, що принаймні частина арештованих – аж у Ленінградському РУВС, за метро “Святошин”, на проспекті Перемоги, 109.
Однак і тут “орли Кравченка” демонструють непоступливість (видно, дуже образилося того дня міліцейське відомство за “розстріл” центрального офісу на Богомольця тухлими яйцями). Із величезними зусиллями Стецьківу з Чорноволом вдається дізнатися, що в Ленінградському райвідділі сидять 24 опозиціонери. Хто і звідки? Один – з Івано-Франківська. Їх не випустять, їх будуть допитувати, інкримінують їм участь у масових безпорядках у районі вулиці Банкової. Це все, чим поділилося відкрите й прозоре для громадськості міліцейське відомство. Більше – ані прізвищ, ані міст, ані пари з вуст. Стражі порядку забарикадувалися і в цій своїй конторі, не пустивши, разом із депутатами, навіть двох своїх “співплемінників”, котрі притягли арештованого “неполітичного”. Ці так само довго молотили в двері, називали “пароль” (“Миколо, та відкривай уже!”), але ні Микола, ні хтось інший не відчиняв.
Максимум, що змогли ще вивідати нардепи, - це те, що частина затриманих також перебуває аж на Лівому березі, в Харківському РУВС на Березняках. Їхати туди вже надто пізно, та й зрозуміло, що так само даремно.
А старший по тернопільській делегації Ігор Качмарський досі так і не знає, де його хлопці – зовсім малолітки, ще й по 20 років немає. Поїзд пішов на Тернопіль без них. “Де вони? Вони ніякі не бойовики і не унсовці, вони взагалі не брали участі в акції на Банковій – лише приїхали на збори Комітету “За Правду!”. За що їх арештували?” – питання Ігоря Качмарського риторичні. Ясно, що в країні, де влада вбиває журналістів, де влада нахабно бреше, охоронці цієї влади не утруднюються бодай хоч трохи моральними поясненнями своїх аморальних дій. Дивно, що ця країна називається не Білорусь. Та що там... Ми гірші від Білорусі...
Але питань залишається просто критична маса. Ясно, за що хапали унсовців (але чому не місці події і чому всіх підряд, чому виламуючи їм руки й ламаючи голови?). Але чому “участь у масових безпорядках” “шиють” учасникам зїзду “За Правду!”, 99 відсотків з яких біля Банкової справді (чи то на жаль, чи на щастя) ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО? Бійка біля адміністрації президента точилася тоді, коли в Центральній Раді вже починався форум. Вочевидь, у влади просто здають нерви, якщо “орли Кравченка”, а тепер і Радченка хапають на вулицях і біля вокзалів усякого, хто має значок зі словом “ПРАВДИ!”, хустину з логотипом “ПРАВДИ!”, листівки відповідного змісту. Мало того – хто говорить українською. Усе точно так, як 11, 12, 15 років тому. Чи ще гірше. Час зупинився?
Коли ця влада просторікує про демократію – плюньте їй в очі: влада бреше.
У цієї влади дійсно здають нерви, якщо вона відповідає репресіями на утворення кожної нової організації, яка висуває вимоги відставки Президента і змін до Конституції із перерозподілом повноважень на користь парламенту. Однак, демонструючи свою тупу силу, влада слабне на очах. Опозиція ж – посилюється, і Комітет “За Правду!” – ще одне тому свідчення. Як каже Тарас Стецьків, саме зараз – починається. Саме ці “правдівці” свого часу – 11 років тому – здійснювали студентську революцію в Києві і Львові, виводили на вулиці столиці сотні тисяч студентів, учнів, робітників. Потрібні свіжіші приклади? Будь ласка: саме такий студентський рух опору за ідентичної політичної ситуації був рушійною силою недавньої “оксамитової революції” в Югославії.
За словами Стецьківа, тепер наша опозиція виглядає повноцінно: Форум національного порятунку – як голова, “Україна без Кучми!” – як радикальні крила, Комітет “За Правду!” – як ноги. Головне - не зупинятися напівдорозі.
Наші гасла – “З нами Бог! З нами Правда! Ми переможемо!”
Відповіді
2001.03.10 | Пані
Вот это действительно приплыли
Никакой "логикой массовых беспорядков" это оправдать нельзя. Рекомендую распространить информацию об этом событии как можно шире.Это выбьет у власти козырь про "хулиганства УНА-УНСО".
2001.03.10 | Свидетель
Re: Вот это действительно приплыли
Что касается "хулиганства УНА-УНСО" милиция была в касках, бронежилетах, прикрывалась щитами, а участники демонстрации понятное дело без средств защиты.Из-за рядов спецназа в толпу демонстрантов постоянно летели обломки бетонных блоков. Молодежь уварачивалась, а вот нескольким пожилым людям досталось. Лично я свидетель того что ментовскими каменюками были разбиты головы у двоих мужчин не участвовавших в контактных столкновениях.
2001.03.10 | Пані
Да я это сама знаю
Проблема в том, что по Интеру и другим телеканалам показали нечто, что вместе с комментариями совместителей двух древнейших профессий создает у зрителя (который там не был, либо не склонен анализировать картинку, не слушая комментариев = большинство) представление о тех самых "хулиганах".Арест участников совершенно мирного собрания, представляющего наименее радикальную часть оппозиции - это то, что никакими картинками с булыжниками и факелами не побъешь.
2001.03.10 | Дмитро Лиховій
Re: Вот это действительно приплыли
Розповсюджуйте, Пані. Бо Притула на "УкрПравді" його друкувати не захотіла.Пані писав(ла):
> Никакой "логикой массовых беспорядков" это оправдать нельзя. Рекомендую распространить информацию об этом событии как можно шире.
>
> Это выбьет у власти козырь про "хулиганства УНА-УНСО".
2001.03.10 | Пані
Тут я могу помочь только морально
Дмитро Лиховій писав(ла):> Розповсюджуйте, Пані. Бо Притула на "УкрПравді" його друкувати не захотіла.
Дмитрий, я не имею ни малейшего отношения к СМИ. Но попробую поднять знакомых журналистов - за результаты не ручаюсь.
2001.03.11 | Остап
А грошима ?
Пані писав(ла):
Тут я могу помочь только морально
А грошима ? :-)
2001.03.10 | Остап
Чому Притула не захотіла друкувати ???????
Дмитро Лиховій писав(ла):> Розповсюджуйте, Пані. Бо Притула на "УкрПравді" його друкувати не захотіла.
>
Чому Притула не захотіла друкувати ?
Чи УП в не "Правда" ?
2001.03.11 | Ihor
Чи це правда що Притула принципіально не балакає на українській мові?
Я щось таке чув.2001.03.11 | St*inger
Ні, не принципово, але вона дійсно російськомовна.
.2001.03.11 | Ростислав
Виклали на Окsамиті
Ми виклали статтю на "Окsамиті" (http://www.oksamyt.org.ua/mur/statti.epl?&article=4).А в Притули дуже кепсько з часом - можливо тому ще й не опублікувала.
2001.03.11 | Майдан-Інформ
ПРО ЗААРЕШТОВАНИХ І ПОБИТИХ
ПРО ЗААРЕШТОВАНИХ І ПОБИТИХ.Встановлено місцеперебування лідера УНА-УНСО Шкіля. Він зараз знаходиться у Ленінградському райвідділі міліції. У нього важка черепно-мозкова травма. Протягом дня що минув, у райвідділ двічі викликали швидку допомогу, однак міліцейське начальство не дозволило госпіталізувати Шкіля, незважаючи на важкий стан.
Взагалі, виглядає що "правоохоронці" увечері 9 березня цілеспрямовано калічили найбільш відомих унсовців. У лікарні швидкої допомоги знаходиться керівник Рівненського УНА-УНСО Микола Ляхович, якому вже зроблено дві операції. В іншій лікарні із струсом мозку знаходиться його вісімнадцятирічний брат Григорій Ляхович, який того дня цілий день пробув в офісі, а отже ніяких звинувачень щодо якихось агресивних дій стосовно міліції до нього виставити неможливо.
Так само важко пояснити зламану руки члена УНА-УНСО Тетяни Чорновіл і велику кількість важких травм у інших заарештованих.
Завтра о 10.00 у Ленінградському райвідділі розпочнуться прискорені "міліцейсько-польові" суди. Знайомі та друзі Шкіля збираються прийти туди. Зокрема там буде відома рок-група "Кому вниз".
Подібні суди будуть походити і в інших райвідділах міліції Києва.
Кількість заарештованих і зниклих без вісти членів Громадського комітету опору "За правду" становить на сьогодні 110 осіб Значна частина їх знаходиться зараз у Харківському райвідділі міліції.
Поки що невідоме місцезнаходження заарештованих соціалістів із Черкас та харків’ян.
ВІДДІЛЕННЯ МІЛІЦІЇ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА
Надвечір 10 березня його відвідали народні депутати Місюра та Габер. Міліцейське начальство навідріз відмовилося надавати їм будь які дана про арештованих і навіть спробувало їх силоміць виставити за межі райвідділу. Врешті вдалося вступити у більш "конструктивний" діалог, в часі якого депутатів було повідомлено про долю довірених осіб депутата Місюри, членів Соціалістичного конгресу молоді Юрія Федорченка та Ярослава Меленченка з Миколаєва. Незважаючи на те що вони прибули у Київ лише надвечір, їх все одно було затримано на ескалаторі метро, побито і закрито у камерах Харківського райвідділу міліції.
Як вони потім розповіли, їх разом з іншими заарештованими закрили по 10 чоловік в камерах розміром 2х2 метри Тому спати можна було лише сидячи. Протягом доби їм не давали ні їжі ні води.
Протягом ночі працівники міліції оформляли на всіх затриманих протоколи затримання, в яких було вказано що всіх затримали за ст.173 - за нанесення образи працівникам міліції. Всі відмовились їх підписувати .
За словами Юрія Федорченка, якого врешті зусиллями двох депутатів вдалося визволити, в камерах Харківського райвідділу міліції перебувають - члени Громадського комітету "За правду", переважно львів’яни та тернополяни. Серед них є навіть кореспонденти газети "Поступ".
10 березня було проведено пародію на судовий процес - жінка-суддя, яке не представилася , не читала судових справ і тим більше не вислуховувала ніяких поясненнь "підсудних" швиденько наштампувала всім "вироків", які полягали як правило у 5-15 добах арешту та штрафах. Федорченку, який , як уже казалося прибув у Київ лише надвечір 9 березня, суддя присудила 3 доби арешту "за перебування у залі суду в рукавичках"
Як повідомив депутат Місюра сьогодні близько восьмої вечора було звільнено близько 20 заарештованих. Однак керівник Харківського райвідділу не дали депутатам зустрітися з цими людьми, яких вони потай по одному вивели через чорний хід, одночасно затримуючи депутатів різним чином, аби вони випадково не перестрілися з ними.
Депутатам все таки вдалося віднайти трьох щойно звільнених львівян. Ними виявилися Максим Єрега, Василь Гілевич та Ростислав Покладок. Вони розповіли, що всі вони побували на допиті слідчих СБУ, які вимагали від них свідчі показання.
Тих хто відмовлявся це робити, "обробляли" із застосуванням сили.
2001.03.11 | технолог
На Окsамиті мабуть хтось гуляє
Зараз спробував зайти на Оксамит, головна сторінка відкривається, а ЦЕП видає повідомлення про внутрішній Error. Так що "друзі" не сплять мабуть і вночі.2001.03.11 | Ростислав
Саме так!
Намагаємось "підняти".2001.03.11 | Остап
Дублюйте на DEMOKRATIYA.ORG
Я, звичайно, не маю права робити такі заяви, алепропоную дублювати важливу інформацію на
www.demokratiya.org
Поки Вебмайстер нічого проти не мав.
2001.03.11 | СГ
Re: Вот это действительно приплыли -- Так!
Це просто забагато! Будемо продовжувати!2001.03.11 | L_V
Розповсюджую‚ як можу! Статтю чудова!
Притулу дійсно дуже важко зрозуміти‚ адже стаття не тільки дуже добра‚ але ще й з усіх поглядів ("наших"‚ звісно) об’єктивна‚ ніяких особливо провокативних речей‚ які можна було б відмовитися друкувати‚ в ній немає!Я послала її до Австралійської діаспори‚ яка далеко не вся сидить в Інтернеті‚ можливо‚ витяги надрукуюють в газеті "Вільна думка" (пан Лиховій‚ оскільки з Австралією добре знайомий‚ може вже й сам послав? Але в такому випадку він‚ мабуть‚ добре знає й редактора‚ пана Шумського‚ який чомусь займає вельми дивну позицію щодо "України без Кучми")‚ проте‚ щиро кажучи‚ навряд чи‚ бо у них теж там ідіосинкрезія -- "то все задумано для руйнування державності" і т.д.
До того ж розповсюджую в друкованому вигляді серед розумних людей‚ не ощасливлених наявністю Інтернету.
Може‚ ще де вдасться. А як "УМ"‚ не ризикне надрукувати?
Хоча‚ користуючись можливістю‚ хочу висловити Дмитрові подяку за добру газету‚ котра якимось чином поки що балансує на тонкій межі правди й існування друкованого органу. Я за вас часом просто боюся!
Але так тримати!
2001.03.11 | Дмитро Лиховій
Про "УМ" і Австралію
Дякую. (Хто ти є?)Всю цю неділю витрачу на написання двох статей - трохи репортажної про те, як все було насправді (нотатки дивом неарештованого члена ГКО "ЗП!") і трохи аналітичної, "Є така позиція - опозиція". Сьогодні в "УМ" вихідний. Думаю, у вівторок аони побачать світ, і навряд чи з великими правками. Триматимемо газету на "вєрном путі".
До речі, про "Оксамит". Після головної сторінки справді не працює жодне посилання.
І, до речі, про Австралію. Завдяки "великому бажанню" голови Союзу укр. організацій Австралії Стефана Романіва я так і не написав розворот про нашу австралійську діаспору, хоча, крім його інтерв'ю, матеріалу зібрав масу. Мо', підкажете ще пару е-адрес укр. керівництва на Зеленому континенті? Був би дуже вдячний.
lykhoviy@hotmail.com
2001.03.12 | L_V
Re: Про "УМ" і Австралію
Та нема за що (це щодо "дякую").Я є я (це щодо "хто ти є").
А "УМці" дійсно бажаю бути не лише об’єктивною‚ але й все-таки обережною‚ бо шкода буде‚ якщо стільки людей втратить ТАКЕ СПРАВЖНЄ джерело інформації.
До речі‚ я маю великі підозри‚ що ТАКИМ воно є здебільшого завдяки одній людині... Але це лише підозри. І ще мені дуже подобається думка тієї "підозрілої" людини щодо змін в українському правописі‚ але це вже тема не цього форуму.
А свої міркування з приводу декого в керівництві австралійської діаспори я напишу на люб’язно поданий тобою e-mail. І заодно чиїсь адреси пришлю. От тільки користі з них...