Кого кине пан президент?
04/17/2001 | Максим’як
Кучма, як колишній партпрацівник, не відзначається великим розумом і поміркованістю. Основний тактичний набуток з його кар”єри за комуністичних часів є хитрість і дія, залежно від навколишньої ситуації. Взявши під свій контроль Кравченка і Азарова, посади яких перетворилися в ключові важелі впливу на всі верстви суспільства, він зумів себе значно убезпечити від випадкових і сторонніх впливів.
Напевно, Кучмі і Кравчуку добре відомі правила дії, засвоєні з часів їхнього зростання по службовій драбині. Одне з них те, що відкрито протистояти сильнішому- це самогубство. Бажання постійно залишатися на найвищому щабелі, в колишніх партноменклатурщиків виробило унікальні пристосуванські навики.
Перші вибори він виграв, виступивши захисником комуністичних та проросійських інтересів, наступні вибори він вже виступив проти комуністів, що можна розцінити, як і виступ проти російських інтересів в Україні – ставка була зроблена на новоукраїнську посткомуністичну номенклатуру (чиновник + олігарх).
Його попередні дії були спричинені тиском на нього сил, активізація яких суттєво зростала. Так, очевидно, що розчарування в Кравчуку комуністичних і проросійських сил, заставило Кучму виступити, як захисника інтересів цих сил, яких він далі покинув, ставши захисником інтересів партійнокомерційних мутантів, названих “олігархами”. А вже по других виборах, організувавши власну рекетерську команду з Азаровим і Кравченко , він кинув і “олігархів”, накинувши на них Ющенка із Тимошенко.
Зробивши свою роботу, обидва Ю., судячи із логіки, мали би бути так само кинуті Кучмою, коли б не нові обставини – ґейти.
До тайпґейту і ґонгадзеґейту обидва Ю. тільки посилювали позицію Кучми в країні і унезалежнювали його від окриків із Москви, проти якої він ніколи не виступить відкрито. Але видно терпець обманутих Кучмою ввірвався. Всі ці ґейти – це бунт обманутих, які відверто програли, вибравши в свій час Кучму за союзника.
Ніхто не має явної переваги, а Кучма явних союзників, крім Ющенка, якого він просто ще не встиг кинути. Дивне поєднання: чесний Ющенко і наш пан президент, якому навіть епітета одним словом важко знайти.
Олігархи:
Найбільшої поразки, всеж-таки зазнали Суркіс-Медведчук і вони хочуть крові Кучми. До програвших я би добавив Марчука, Бакая та нафтогазові інтереси Росії.
Проросійські сили:
Росія, теж воліла би мати Кучму більш зговірливого і, напевно, такі уступки, як Зленко чи Малінкович їй надто малі, але я бачу, що попри весь її тиск на Кучму, вони не відкидають тверезі підходи. Так, очевидно, ставленик Москви Тигипко пропонує, щоб в уряд були введені особи, які, не треба доказувати, не будуть захищати українські інтереси в уряді. Кучма згідний з цим, він готовий зробити таку уступку, лише б зберегти свою владу. Для нього це не так вже й багато, він це вже натякнув Ющенку.
Комуністи:
Комуністи, це вже не ідеологія, а звичайні проросійські сили. Які вбачають єдину можливість знову прийти до влади тільки закликавши на поміч Росію.
Ці три сили можна назвати, як антиукраїнські сили, тобто сили, які готові продатися не тільки Росії, а і чортові, лише б помститися Кучмі і відновити свої втрачені позиції та безконтрольне злодійство.
Тиск цих сил на Кучму є дуже сильний, але найсильнішими є, всеж-таки проросійські сили і скоріше всього він піде їм на уступки, або здавши Ющенка, або надавши Росії більше важелів в українському уряді.
Ті сили, які протистоять проросійським, а отже є проукраїнськими це:
націоналкомунократія очолювана Морозом
широкий спектр правих і центрових сил
західні інтереси
Фактично, надання притулку Мельниченку І Мирославі Ґонгадзе - це попередження, що захід серйозно підходить до 17 квітня, що заощадження в західних банках, просто пропадуть. А крім цього буде ще багато інших незручностей.
Від активності нашого народу залежить все, але ті десять тисяч, які активно заявляють про свою позицію, важко назвати силою при співвідношення до всього населення України. Ми всі сподіваємося, що завтра, той народ прозріє і полегшить Кучмі визначитися. Більше того, розклад дуже хороший, бо народ виступатиме за Ющенка, а не проти Кучми! А з цього погляду слід сподіватися підтримки та заохочення мас, збоку кучмістів, прийняти участь у завтрішніх виступах. Підтримавши Ющенка, Кучма розвалить опозицію, ґейти затухатимуть, а сам Ющенко не дасть зовсім захлопнути Заходу двері перед Кучмою. Але і Росії вже надоїло постійно в дурнях залишатися, надто вже часто Кучма обводив їх круг пальця.
Зрозуміло, що Кучма поступиться перед сильнішими, а когось при цьому кине, а лишилося тільки дві сили, які він ще не кинув відверто – Ющенко і український народ - два найчесніших суб"єкта в Україні. Напевно існує ще багато інших факторів тиску на Кучму, як зі Сходу, так із Заходу, про які ми просто не знаємо, наприклад, кількасот мільйонів баксів в західному банку його заощаджень, або конкретний зговір проросійських сил стояти до кінця на своїй позиції і т.д.
Доживемо до ранку – побачимо.
Напевно, Кучмі і Кравчуку добре відомі правила дії, засвоєні з часів їхнього зростання по службовій драбині. Одне з них те, що відкрито протистояти сильнішому- це самогубство. Бажання постійно залишатися на найвищому щабелі, в колишніх партноменклатурщиків виробило унікальні пристосуванські навики.
Перші вибори він виграв, виступивши захисником комуністичних та проросійських інтересів, наступні вибори він вже виступив проти комуністів, що можна розцінити, як і виступ проти російських інтересів в Україні – ставка була зроблена на новоукраїнську посткомуністичну номенклатуру (чиновник + олігарх).
Його попередні дії були спричинені тиском на нього сил, активізація яких суттєво зростала. Так, очевидно, що розчарування в Кравчуку комуністичних і проросійських сил, заставило Кучму виступити, як захисника інтересів цих сил, яких він далі покинув, ставши захисником інтересів партійнокомерційних мутантів, названих “олігархами”. А вже по других виборах, організувавши власну рекетерську команду з Азаровим і Кравченко , він кинув і “олігархів”, накинувши на них Ющенка із Тимошенко.
Зробивши свою роботу, обидва Ю., судячи із логіки, мали би бути так само кинуті Кучмою, коли б не нові обставини – ґейти.
До тайпґейту і ґонгадзеґейту обидва Ю. тільки посилювали позицію Кучми в країні і унезалежнювали його від окриків із Москви, проти якої він ніколи не виступить відкрито. Але видно терпець обманутих Кучмою ввірвався. Всі ці ґейти – це бунт обманутих, які відверто програли, вибравши в свій час Кучму за союзника.
Ніхто не має явної переваги, а Кучма явних союзників, крім Ющенка, якого він просто ще не встиг кинути. Дивне поєднання: чесний Ющенко і наш пан президент, якому навіть епітета одним словом важко знайти.
Олігархи:
Найбільшої поразки, всеж-таки зазнали Суркіс-Медведчук і вони хочуть крові Кучми. До програвших я би добавив Марчука, Бакая та нафтогазові інтереси Росії.
Проросійські сили:
Росія, теж воліла би мати Кучму більш зговірливого і, напевно, такі уступки, як Зленко чи Малінкович їй надто малі, але я бачу, що попри весь її тиск на Кучму, вони не відкидають тверезі підходи. Так, очевидно, ставленик Москви Тигипко пропонує, щоб в уряд були введені особи, які, не треба доказувати, не будуть захищати українські інтереси в уряді. Кучма згідний з цим, він готовий зробити таку уступку, лише б зберегти свою владу. Для нього це не так вже й багато, він це вже натякнув Ющенку.
Комуністи:
Комуністи, це вже не ідеологія, а звичайні проросійські сили. Які вбачають єдину можливість знову прийти до влади тільки закликавши на поміч Росію.
Ці три сили можна назвати, як антиукраїнські сили, тобто сили, які готові продатися не тільки Росії, а і чортові, лише б помститися Кучмі і відновити свої втрачені позиції та безконтрольне злодійство.
Тиск цих сил на Кучму є дуже сильний, але найсильнішими є, всеж-таки проросійські сили і скоріше всього він піде їм на уступки, або здавши Ющенка, або надавши Росії більше важелів в українському уряді.
Ті сили, які протистоять проросійським, а отже є проукраїнськими це:
націоналкомунократія очолювана Морозом
широкий спектр правих і центрових сил
західні інтереси
Фактично, надання притулку Мельниченку І Мирославі Ґонгадзе - це попередження, що захід серйозно підходить до 17 квітня, що заощадження в західних банках, просто пропадуть. А крім цього буде ще багато інших незручностей.
Від активності нашого народу залежить все, але ті десять тисяч, які активно заявляють про свою позицію, важко назвати силою при співвідношення до всього населення України. Ми всі сподіваємося, що завтра, той народ прозріє і полегшить Кучмі визначитися. Більше того, розклад дуже хороший, бо народ виступатиме за Ющенка, а не проти Кучми! А з цього погляду слід сподіватися підтримки та заохочення мас, збоку кучмістів, прийняти участь у завтрішніх виступах. Підтримавши Ющенка, Кучма розвалить опозицію, ґейти затухатимуть, а сам Ющенко не дасть зовсім захлопнути Заходу двері перед Кучмою. Але і Росії вже надоїло постійно в дурнях залишатися, надто вже часто Кучма обводив їх круг пальця.
Зрозуміло, що Кучма поступиться перед сильнішими, а когось при цьому кине, а лишилося тільки дві сили, які він ще не кинув відверто – Ющенко і український народ - два найчесніших суб"єкта в Україні. Напевно існує ще багато інших факторів тиску на Кучму, як зі Сходу, так із Заходу, про які ми просто не знаємо, наприклад, кількасот мільйонів баксів в західному банку його заощаджень, або конкретний зговір проросійських сил стояти до кінця на своїй позиції і т.д.
Доживемо до ранку – побачимо.
Відповіді
2001.04.17 | сергій
Цікаво почитати що Омельченко і Жир нещодавно привезли до США
Про певні 5 осіб з оточення папіка.Хочется знати деталі.
2001.04.17 | Ihor
Гадаю що він кине Ющенка, але призначить не Тігіпка а якогось темного коника.
1. Гроші в західних банках буде не легко відібрати. По-перше невідомо на яких рахунках вони лежать, як правило великі суми є розкинуті по тисячам дрібних рахунків. По-друге без суду грошей ніхто не відбере. Найнявши добрих адвокатів Кучма може на роки затягнути судові процеси. В діях Звягільського, який продав стратегічний запас палива, ізраїльский суд взагалі не побачив жодної провини. Суд зробив рішення що Звягільський робив звичайний бізнес.З іншого боку -
2. Після перемоги на Балканах, Захід почуває себе набагато впевненіше. Гра з Україною може більш сміливою, аж до великої фінансової підтримки опозиційного руху. Після перемоги в Югославії, треба ж десь кидати вільні кошти виділенні бюджетом. Якщо ці кошти ніде не кидати то бюджет зменшиться. Ті для кого гроші з цього бюджету є головоним надходженням, ой тяжко працюють щоб обгрунтувати необхідність американської допомоги країнам як Югославія та Україна. Але для того щоб розраховувати на допомогу необхідно мати більш-менш зорганізовану опозицію з лідером. Так не треба забувати що Лазаренко в США і що він міг би прискорити кінець Кучми.
3. Очевидно що Захід має інтерес в демократичній Україні. А от яку вони оберуть стратегію буде видно завтра. Можливо Захід хоче щоб Ющенка зняли, і щоб він очолив опозицію. Sometimes you win when you lose. Але тоді це стане тестом для українського суспільства. Чи зможе зняття Ющенка пробудити українців?
Якщо ж Ющенка не знімуть то це означає що нещодавнє гарчання Заходу злякало декого, і їх буде видно. Тих кучманоїдів хто не має досить переконливості та в кого здали нерви буде видно.
2001.04.17 | Максим'як
Re: Юлія каже, що - ні. Мабуть, чергові уступки російським інтересам.
-Думаю, Віктору Андрійовичу зараз нічого не загрожує. Я переконана, що після 19 квітня Ющенко залишиться Прем’єр-міністром. Звичайно, Кучмі дуже хочеться відправити Ющенка у відставку. Він ненавидить Ющенка, і про це знає ціла країна. Але він розуміє: відправивши Ющенка у відставку, він втратить своє крісло. Тому Віктору Андрійовичу нічого не загрожує. Кучма - це його надійна страховка. І тому Віктору Андрійовичу зараз треба жорстко провести свою політику в уряді.2001.04.17 | Ihor
Може це її засіб давлення на Кучму.
Максим'як писав(ла):> -Думаю, Віктору Андрійовичу зараз нічого не загрожує. Я переконана, що після 19 квітня Ющенко залишиться Прем’єр-міністром. Звичайно, Кучмі дуже хочеться відправити Ющенка у відставку. Він ненавидить Ющенка, і про це знає ціла країна. Але він розуміє: відправивши Ющенка у відставку, він втратить своє крісло. Тому Віктору Андрійовичу нічого не загрожує. Кучма - це його надійна страховка. І тому Віктору Андрійовичу зараз треба жорстко провести свою політику в уряді.
Тимошенко є бізнес-леді. А такі знають коли треба говорити твердо і впевненно.
Це не означає що вона говорить те що думає. Тут напевно вона хотіла кинути декілька кілограмів на терези на яких Кучма зважує свої рішення.
2001.04.17 | Максим'як
Re: Справджуються мої найгірші передчуття. Кучма претендує на звання “Зрадник українського народу N 1”
В інтерв'ю Бі-Бі-Сі Юлія Тимошенко заявила, що відповідальність за долю уряду повністю лежить на президентові Кучмі.Вона сказала: "Прем'єра знімає не Верховна Рада.
Прем'єра знімає президент, який безпосередньо дав наказ своєму оточенню, що має контрольний пакет в (парламентській) більшості, знищити прем'єра.
2001.04.17 | Ihor
Кінець ХХ-го початок ХХІ-го століття увійде в історію України, як період Киданщини. А Кучма як головний Кидало.
Останнього літа коли я був в Києві, то після декількох балачок з різними людьми я зрозумів що кинути когось то є нормою функціонування українського суспільства.Чи то мода така, чи то що, але вже на 5-10 хвилині балачки я чув класичне - "Ааа, мене ще кинули нещодаво" - в різних інтерпритаціях.
Різні періоди історії України мають характерні назви. Наприклад Гетьманщина.
Чому б не ввести назву Киданщина?
2001.04.17 | Максим'як
Re:Гетьманщина закінчилась Руїною
Принаймі, багато паралелей.Сказати, що Кучма черговий раз пожертвує інтересами України, заради свої власних - язик не повертається. В розумінні поняття президента держави - це нонсенс. Думаю, що презеденту Кучмі невідоме таке поняття, як "пожертвувати" ні в позитивному, ні в негативному розумінні. Для нього, та тих людей, які по форумах йому визбирують інформацію, такий комуністично-кримінальний сленг більш зрозумілий.
2001.04.17 | ilia25
Замечание о коммунистах
Я бы не стал их демонизировать, во всяком случае приписывать им коварные планы по восстановлению СССР.Конечно, восстановление СССР -- это один из их лозунгов, но за ним нет ничего, кроме чистого популизма. Этот бред популирен среди 20% электората -- на эту нишу он и расчитан.
Но коммунисты вовсе не готовы этот лозунг воплощать в жизнь. Больше того -- я уверен, что даже приход к власти в их планы не входит. Да и откуда эта власть возьмется, не из 20% голосов же!
Тут уже часто ссылались на пример Молдовы. Коммунисты пришедшие неожиданно для себя к власти теперь не знают, что с ней делать. И уж во всяком случае, не спешат строить планы воссоединения с Россией:
http://www.mn.ru/2001/16/122.html
Я уверен, что цель Симоненко -- уворовать свои 20% голосов, чтобы затем продать их подороже. Дальше этого его амбиции не идут.
2001.04.17 | Максим'як
Re: Замечание о коммунистах
В сучасних умовах жоден Союз з Україною Росія не планує і невідомо чи плануватиме. Менше всього я за це переживаю. Реальніше розколоти Україну на дві, ніж створити Союз з Україною.Інша справа, через розставлених своїх людей в уряді та в регіонах, вона експлуатуватиме українські ресурси і промисловий потенціал, а від цього рівень життя в Україні буде низький, а життя народу злиденне.
Тут вже на форумі довго мене допитували, що таке українські інтереси, вибачайте, не завжди хочеться пояснювати тривіальні речі, але зараз на вустах Тимошенко і Ющенка фактично це звучить в кожному інтерв"ю.