04/18/2001 | Петро

Ваші коменти, панове:

Михайло СВИСТОВИЧ "ВІДСТАВКА ЮЩЕНКА ЦІЛКОМ РЕАЛЬНА, ЩО ОЗНАЧАТИМЕ СЛАБКІСТЬ… КУЧМИ"
Майдан-Інформ, 17-04-2001 23:35
В цей чи наступний четвер депутати остаточно вирішать долю Віктора Ющенка, точніше місця його роботи. 17 квітня 2001р. проект постанови щодо розгляду питання про відповідальність уряду набрав 252 голоси.

Точний термін остаточного голосування невідомий, оскільки ця процедура чітко юридично не прописана. З дня внесення проекту повинно пройти не менше п"яти і не більше десяти днів, але ніхто не знає, з якого моменту рахувати ці дні: з дня реєстрації проекту з підписами депутатів у кількості більше 150 чоловік в секретаріаті парламенту, з дня прийняття рішення про розгляд чи з дня внесення до порядку денного.

Ця колізія, напевно, обговорюватиметься безпосередньо у четвер. В цей день можливе внесення чи не внесення (хоч це і з області фантастики) питання про відповідальність уряду і негайне голосування. А можливий варіант обговорення та голосування через тиждень. Саме обговорення за логікою не повинно зайняти багато часу, бо і самому прем"єру, і його опонентам краще пошвидше розставити всі крапки над "і". Зайвий тиждень для Віктора Ющенка нічого не дасть, оскільки він давно вже знає, що реальна цифра його супротивників серед депутатів перевищує 226. Переговори прем"єра з депутатськими фракціями тривали два місяці, і межі компромісу Віктор Андрійович визначив чітко та остаточно. Перебувати зайвий тиждень під дамокловим мечем відставки - задоволення для мазохістів, а в уряді таких, здається, немає.

Якщо все ж таки цей тиждень виявиться потрібним обом сторонам, це означатиме, що Ющенко до останнього вважав погрози своєї відставки нереальними, сподіваючись, очевидно, на підтримку президента, якої той йому не схотів чи не зміг надати. І цей тиждень потрібний йому аби заручитися підтримкою Кучми або домовитись з олігархами.

В такому разі у будь-якому випадку це вже буде не той прем"єр, бо просто так в цих колах нічого не робиться. Тут керуються власними, а не державними інтересами, тому Віктор Андрійович або стане більш ручним для Кучми, або йому доведеться поступитися перед олігархами контролем над деякими сферами економіки. Саме цікаво, що Ющенка в цьому разі впаде лише в очах антипрезидентської опозиції, де він і так сильно підмочений зверненням трьох, і численними заявами про відданість президентському курсу на кшталт сьогоднішнього "батька та сина". Люди й надалі віддаватимуть тепло своїх сердець Віктору Андрійовичу, шкодуватимуть його, ставитись входитимуть в його становище, ставитимуться з розумінням до, м"яко кажучи, негарних його кроків, лаятимуть олігархів та виставлятимуть до прем"єра все менші вимоги.
Програє від цього лише Україна, де знову правитимуть бал знайомі обличчя глитаїв нового тисячоліття.

Комуно-олігархічній спілці теж не потрібен зайвий тиждень, бо кількість потенційно незадоволених урядом депутатів значно перевищує необхідну для відставки прем"єра. До парламентських виборів залишилось не так багато часу і з обмеженнями грабувати державний бюджет, а отже й фінансувати свої виборчі кампанії вони не змиряться.

Тут відсутні фінансові інтереси лише в комуністів та прогресивних соціалістів, але відсутній сам предмет торгу. Не погоджуватись же Ющенкові на націоналізацію приватизованих підприємств чи заморожування цін.

Рятівним колом для Ющенка може стати лише президент, оскільки на депутатів ніяк не вплинули півтора мільйони підписів, скриньками з якими була заставлена трибуна Верховної Ради під час звіту прем"єра, а три тисячі демонстрантів під Верховною Радою, як це було сьогодні, погоди не зроблять.

Тут питання в тому, чи схоче це зробити Кучма, і, в разі ствердної відповіді, чи зможе.

Цього не знає ніхто, але здоровий глузд показує, що Кучмі не вигідно міняти Ющенка.

По-перше, Віктор Андрійович весь час проголошує свою вірність президентському курсу, не робить жодного антипрезидентського кроку, дистанціюється від опозиції, не контактує з нею.

По-друге, відставка Ющенка погіршить і так вкрай натягнуті стосунки із Заходом.

По-третє, можливість призначення нового прем"єра досить сумнівна. Комуністи можуть десять разів не голосувати за відставку Потебенька чи іншого чиновника, але посадити своїми руками в прем"єрське крісло, наприклад, Медведчука?.. Такого вони, можливо навіть на їхній превеликий жаль, ні за які гроші дозволити собі не можуть, бо їхній електорат хоч і сильно затурканий, але не зовсім сліпий. В разі непризначення нового прем"єра Верховною Радою у Кучми є можливість поставити на 60 днів виконуючого обов"язки. А далі - конституційна криза, яка президенту абсолютно невигідна.

В кінці 60-денного терміну комуністи з олігархами можуть домовитися про спільне голосування по якійсь не дуже засвіченій в антинародних діях кандидатурі (наприклад, Тигипко), але чи потрібно це Кучмі. І це вже є по-четверте. Наступний прем"єр, який буде ставлеником олігархів, для нинішнього гаранта може стати більшою загрозою ніж антипрезидентська опозиція. Адже не секрет, що варіант здачі Кучми і підбору наступника, який, будучи прем"єром, правитиме країною 90 днів у разі відставки президента і матиме найкращі шанси через залучення адміністративного ресурсу посісти найвищу посаду в державі. Якщо виступи нечисленної опозиції президент ще якось відбиває, то наступу олігархів він не переживе.

Тому поведінка Кучми видається загадковою і незрозумілою. Або його "підставляють" власні радники, або він дійсно втратив контроль над кланами.

Як воно є насправді - невідомо. Повне сприяння з боку влади проведенню акцій на захист Ющенка (ніхто не заважав збору підписів, автобуси, що везли прихильників Віктора Андрійовича з регіонів, не перепинялись по дорозі, їх навіть запустили під саму Верховну Раду, в тому числі й до парку ім. Ватутіна, де вони нещадно чаділи, міліція не забороняла обвішувати гаслами паркани та будинки навколо парламенту) наводить на думку, що Кучма все ж воліє залишити його на прем"єрській посаді.

Однозначно, що Кучмі вигідна ситуація, коли одні нападають на Ющенка, а інші його захищають (причому більшість захисників прем"єра не дуже люблять президента). Це дезорієнтує народ, відволікає його від боротьби з самим Кучмою, виснажує матеріальні та фізичні ресурси опозиції (на антипрезидентські акції сил уже не лишається).

Але настав момент, коли президент має вибрати кращий з двох поганих для себе варіантів розвитку подій. Перший - якщо Ющенка відставлять, зникне напрямок відволікання сил опозиції від самого Кучми. Другий - якщо він залишиться, акції на його підтримку також частково втратять доцільність, адже наступні нападки на прем"єра не викликатимуть в людей такого занепокоєння як зараз, і на його захист виходитиме жменька маргіналів.

Тому, можливо, Кучма ще виступить арбітром, якщо не відверто, то в підкилимних переговорах. Може сьогоднішнє голосування і є частиною підступного плану президентського оточення залякати Ющенка, потім врятувати його, а після цього зробити ручним, пішовши на часткові поступки (це вже з боку Кучми) олігархам (а без цього не обійдеться, бо їм потрібні гроші на вибори). Найбільш ручним Ющенко стане на посаді в.о. прем"єра, бо тоді можна закликати народ активно "захищати" його всі 60 днів. Але варіант ризикований, і тут все залежить від ступеню впливу президента на олігархів, виміряти який дуже важко.

Ющенко для олігархів однозначно є кісткою поперек горла, тому все залежить від їхньої готовності відверто стати в позу перед президентом. Як поведуть себе в цій ситуації комуністи - теж питання. Домовляться з Кучмою чи продадуться олігархам? Скоріше друге.

Розв"язку ми побачимо дуже скоро, але відставка Ющенка означатиме одне - слабкість Кучми і неминуче повторення невдовзі президентом шляху прем"єра.

Карти у цій грі всім може сплутати лише антипрезидентська опозиція.

З одного боку їй ніби вигідна відставка Ющенка, бо тоді весь заряд народного невдоволення битиме прямо по Кучмі. А з другого боку страшно, що, в разі відставки гаранта, 90-денну фору на наступних президентських виборах матиме кучма з іншим прізвищем, і вся боротьба за громадянське суспільство піде коту під хвіст.

Сподівання на спалах народного антипрезидентського гніву у разі відставки Ющенка після сьогоднішньої акції дещо поменшали. Захищати прем"єра вийшли три тисячі чоловік, 80% з яких склали приїжджі з регіонів. Київ, де рейтинг Віктора Андрійовича просто зашкалює, байдуже спостерігав за парламентським розп"яттям свого улюбленця. Західна Україна готова масово лягти за нього кістками, але при нинішній бідності в людей просто немає коштів, щоб доїхати до столиці.

Звичайно, пропрем"єрські сили використали далеко не весь свій ресурс. В організації сьогоднішньої акції не брали участь ні "Батьківщина", ні "Собор", ні УРП, ні УНА-УНСО. Вони були представлені лише невеликою кількістю членів серед демонстрантів.

Причиною цього стало "категоричне прохання" до антипрезидентської опозиції Василя Червонія на засіданні Форуму національного порятунку не проводити свої акції одночасно з Рухами, ПРП та КУНом. Що з того вийшло - всі побачили сьогодні, адже організатори не спромоглись навіть як слід проінформувати населення про свої заходи, загравшись у гру "ми за Ющенко, але не проти Кучми, хоча і не за".

Найближчі дні стануть визначальними. І, хоча багато хто з антипрезидентської опозиції справедливо ображений на Ющенка за проявлену ним безхребетність, вони все ж приречені виступити на його захист (таке рішення вже прийняли сьогодні Форум національного порятунку, в засіданні якого брав участь й Олександр Мороз, та Комітет "За правду!"). Виступити не за Ющенка, а проти нового кучми. Таким чином всі ми стаємо заложниками не лідера нації, а грамотного управлінця, але це є нинішня українська реальність.

Ситуацію може врятувати лише спільний масовий виступ об"єднаних сил, коли антипрезидентська опозиція на короткий час забуде, що Ющенко назвав їх фашистами, а деякі партії з "Української правиці" та блок НРУ-ПРП-КУН відкине свій принцип неучасті в акціях, де беруть участь соціалісти та комсомольці.

Об"єднаний людський та фінансовий ресурс такого блоку разом з високим рейтингом довіри до Ющенка з боку простих людей, реально може струсити Київ. На все про все залишилося трохи більше тижня. За цей час сторони повинні дійти згоди, утворити єдиний штаб, об"єднати ресурси.

Завадити цьому може лише питання щодо того, хто від цього матиме більшу користь. Користь матимуть всі, але, звичайно, більші дивіденди дістануться антипрезидентській опозиції, базою якої є протестні верстви населення, які активізує ця акція. І це може стати причиною відмови частини правих від спільних дій. Тоді програє вся Україна. І Рухи з ПРП та КУНом також. Бо для антикучмівської опозиції відставка Ющенка є лише неприємністю, а мета (повалення режиму Кучми) та засоби її досягнення не міняються. А ось пропрем"єрські, але не антипрезидентські сили автоматично відкидаються на узбіччя великої політики, адже лідером якогось нового суто правого крила антикучмістів Ющенко не стане, бо не має для цього політичної волі. Захищати вже не буде кого, йти в президентське оточення - всі хлібні місця там зайняті. Залишається одне - опозиція. А туди підуть не всі. Тому неминучий розкол. Перспектива неприваблива.

Тому зараз в неолігархічної і некомуністичної частини українців знов з"являється шанс об"єднатись разом в боротьбі проти режиму, чого побоялись чи не схотіли зробити деякі словесні "лицарі ідеї та чину" 15 грудня 2000р. А там, дивись, і далі підуть поряд правий з лівим, рожевий з зеленим, об"єднані спільною ідеєю демократії. Альтернатива цьому - бананова республіка.
кількість переглядів: 88