04/23/2001 | rewa

http://www.grani.kiev.ua/2001/text/13/moroz13u.htm

Виступ О.О.Мороза на сесії ВР України 17 квітня

Шановні колеги!

Виступати від імені фракції соціалістів і селян "Лівий центр", на перший погляд, найлегше. Ми не
підтримували кандидатуру Прем'єра, не голосували за його програму дій та проект бюджету. У
нас були на те причини, а час, що минув, підтверджує загалом правильність нашої позиції.
Підтверджує те і аналіз звіту уряду. Можна було б навіть пожартувати, що ми гості на чужому
святі.

Проте, ми не гості і справи, що обговорюються, нам не чужі. Та й свята ніякого немає. Учора я
був на своїй батьківщині – у Таращанському районі. Не розповідатиму про відомі речі, бо таке
побачиш скрізь в Країні. Занепад, деградація, розвал, пустка... Одне слово – біда. Вражає
статистика: за три останніх місяці в районі народилося 70 дітей, померло 290 чоловік. Одні
родини на 4-5 похорон.

Про це мені розповідав товариш, котрого звільнили з посади головного лікаря за те, що був моїм
референтом, а з посади заступника головного лікаря – бо не дався оббрехати себе у справі
Гонгадзе.

Чи пов'язані між собою деталі: занепад економіки, вщент зруйнований соціальний захист,
страшні тенденції в демографії, переслідування порядних людей? Тут усе тісно переплетене.
Лиховісне керівництво державою без жодних орієнтирів і перспективи, злочинства як елемент
управління, бандитське переслідування тих, хто не мовчить. Таке сьогодні обличчя нашої влади,
- тупе, зле і фарисейське. І ми, Вікторе Андрійовичу, - хто більше, хто менше – теж частина цього
обличчя. Коли чуєш Ваші коментарі щодо "листа трьох", бачиш Вас на Великодніх службах у
відомій компанії, так і хочеш запитати: "З ким Ви зв'язалися?" І на що розраховують ті, зокрема, в
опозиції, хто ставить на Вас? Їх надія – ілюзія чистої води, тим паче, що Ви ні разу і ніде не
заявили про свою незгоду з політикою Президента в енергетиці, аграрній, комунальній та інших
сферах життя. Вас, Вікторе Андрійовичу, ніяк захищати. Нема за що.

Пригадуєте, при вашому призначенні фракція соціалістів пропонувала – відмовтеся від
нерозумних тез Вашої програми і ми зможемо Вас підтримати. Адже прем'єр повинен опиратися
на проурядову більшість. Пропрезидентська більшість, та ще збита до купи специфічним
способом, - аномалія. Вона може призначити Прем'єра, але завтра ж стане його знімати. Бо вона
– інструмент диктатури, а не елемент демократії. Бо такою "більшістю", як у Верховній Раді
тепер, хизуватися можуть хіба що політичні невігласи. І це Вам теж говорилося при призначенні.

Ви до пропозиції соціалістів не прислухалися. Тепер справджуються півторарічної давності.

Адже Президент Вас призначав, щоб зняти. Це знали всі з самого початку. І слова Л. Кучми про
довіру Вам – зрозуміле усім лукавство. Одне, чого він хоче, - щоб звільнення було зроблене
руками парламенту, бо прагнення його – залежне, він у діях своїх давно не самостійний, як
несамостійною все більше стає і наша держава. В тому сенсі не наше обговорення щось важить і
не позитивні аргументи щодо уряду (повернення злиденних пенсій, скорочення зовнішнього
боргу, деякі макроекономічні показники, більша прозорість енергетичного ринку, певне
скорочення бартеру і т.д.) Кому це все потрібно? В цій грі ходять з більших козирів: інтереси
столичних чи регіональних кланів, доступ до бюджетних потоків, стратегічного майна та землі,
східні за західні зовнішні фактори, виконання функцій президента при достроковому припиненні
повноважень глави держави. Оце і є суттєві аргументи, справжні міжкланові розборки, якими б
високими політичними мотивами їх хто не прикривав.

Ще раз підкреслимо, все вирішується не тут. Який із приведених аргументів переважає, ми
побачимо завтра увечері, коли відповідна команда даватиметься керівникам (звичайно ж,
самостійних) фракцій ДемСоюзу, СДПУ(о) разом із "Зеленими" та "Трудовиками". Але ця
команда буде не волею Президента, а його інтерпретацією іншої волі. Отаку маємо державу, таку
владу, такі "державні" інтереси. Імітувати при цьому якусь позицію, це все одно, що давати згоду
на арешт П. Лазаренка або Жердицького після того, як ініціатори такого голосування з
благословення глави держави посприяли їх від'їзду. Тепер фарс повторюється.

Одне, що вдалося ініціаторам інтриги, в котрій ми усі беремо участь, - це трохи відволікти
суспільну увагу від обставин вбивства Г.Гонгадзе та інших злочинств, задокументованих
майором Мельниченком. Скільки гвалту чуємо зараз про офіцера, а ми ж пропонували
Генпрокуратурі (і Мельниченко сам пропонував): порушуйте кримінальну справу за фактом
прослуховування кабінету Президента. Ні, чули у відповідь: "Ложь і хвальш". А тепер раптом, -
про державну таємницю заговорили. Про яку? Хабарі, корупція, матюки... Яка ж це таємниця?
Це влада у нас така, здатна на злочинства. За них доведеться відповідати, на їхнє прикриття не
вистачить ні викрутасів прокуратури, ні прирученого телебачення, ні інтриги з відставкою уряду.

Істина буде встановлена! І система влади буде змінена. Не може, не повинне суспільство бути
заручником інтриг, кланових розборок, рефлексій, політичних і моральних банкрутів. Саме тому
ми повинні розглядати не питання довіри чи не довіри уряду, а все те, що стосується оновлення
державного життя: процедури імпічменту, виборів, референдуму, стратегічного планування
розвитку держави, забезпечення в ній інтересів людини на основі Конституції, демократії та
законності.

Відносно оцінок. Звичайно, стосовно проголошених намірів, уряд працює незадовільно. Але хто
задовільно? Парламент? Послухайте коментарі на УТ-1. Одна радість – Президент у нас горно
трудиться: денно і нощно, самовіддано і невтомно, талановито і прозірливо бореться з
американським, російським і власним слідом. Саме тому щорік "краще" живуть люди. І щороку
міняються прем'єри.