Відставка Віктора Ющенка - друга "оксамитова революція" в українському парламенті
04/26/2001 | Майдан-Інформ
Якщо на початку минулого року утворення так званої парламентської більшості, що було охарактеризовано нинішнім віце-спікером українського парламенту Віктором Медведчуком, як "оксамитова революція", поклало початок утвердженню монополії у політичному процесі декількох наймогутніших політико-фінансових угруповань, то позбувшись останньої перешкоди в особі прем'єр-міністра Віктора Ющенка, ці угруповання, або так звані олігархічні клани затвердили цю монополію, яка стала безперечним фактом політичного та економічного життя.
Користуючись термінологією лідера СДПУ(о), в Україні відбулася друга "оксамитова революція", внаслідок якої утворилося нове співвідношення сил на користь пострадянської олігархії...
Володимир Полохало
"Відставка Віктора Ющенка - друга "оксамитова революція" в українському парламенті".
Результати голосування в Верховній Раді України "по Віктору Ющенку" 26 квітня цього року засвідчили вже очевидні для більшості громадян України речі, зокрема: хто і в який спосіб приймає політичні рішення, чиї інтереси ці рішення відображають і хто верховенствує у політичній та економічній сферах. Якщо на початку минулого року утворення так званої парламентської більшості, що було охарактеризовано нинішнім віце-спікером українського парламенту Віктором Медведчуком, як "оксамитова революція", поклало початок утвердженню монополії у політичному процесі декількох наймогутніших політико-фінансових угруповань, то позбувшись останньої перешкоди в особі прем'єр-міністра Віктора Ющенка, ці угруповання, або так звані олігархічні клани затвердили цю монополію, яка стала безперечним фактом політичного та економічного життя. Користуючись термінологією лідера СДПУ(о), в Україні відбулася друга "оксамитова революція", внаслідок якої утворилося нове співвідношення сил на користь пострадянської олігархії.
Що означає ця революція, які наслідки вона матиме для України - як для держави, так і суспільства?
По-перше, в Україні завершився десятирічний цикл політичного процесу, якій зафіксував утвердження тіньового розподілу та перерозподілу державної власності, привласнення найдешевших (безплатних) бюджетних коштів невеликою групою осіб із оточення чинного Президента України. До влади в Україні прийшов тіньовий і напівкримінальний бізнес, який не визнає демократичні стандарти і "правила гри" для всіх суб'єктів господарювання, а користується відповідними - патрон-клієнтними зразками і стереотипами поведінки.
По-друге, в Україні завершився період зрощення бізнесу з владою, насамперед тіньового, і як наслідок - домінування у суспільно-політичному та економічному житті інтересів олігархічних кланів, що діаметрально протилежні національним. По-суті, політичний режим, який є вже уставленим, можна назвати президентсько-олігархічним, де інститут президентства є лише інструментом реалізації партикулярних, а не національних інтересів.
По-третє, в Україні закріплюється тренд системної деградації, що охопила всі сфери життєдіяльності держави і суспільства.
По-четверте, відставка Віктора Ющенка засвідчила хирлявість і роз'єднаність демократично орієнтованої частини політичного класу, в тому числі і самого Віктора Ющенка, яких політичний режим використовував для міжнародної легітимації та у внутрішньополітичному маніпулюванні суспільною свідомістю.
І по-п'яте, в Україні утвердився особливий тип пострадянського посткомунізму, який характеризується з одного боку своєрідною громадянською "сплячкою" більшості дорослого населення України, а з іншого боку, химерними політичними коаліціями (ситуативними чи постійними), які поєднують різноманітні за своїми декларованими ціннісними та політичними орієнтаціями сили - олігархів, комуністів "ринковиків", "антиринковиків", "прозахідно" налаштованих та "проросійські" налаштованих політичних акторів.
Звісно, Віктор Ющенко, як "політичний романтик" пострадянської доби, рано чи пізно мав бути відторгнутий цими химерними коаліціями, цим президентсько-олігархічним режимом. Те, що це сталося в річницю Чорнобильської трагедії, лише додає зловісної символіки з огляду на перспективи нашої держави.
Користуючись термінологією лідера СДПУ(о), в Україні відбулася друга "оксамитова революція", внаслідок якої утворилося нове співвідношення сил на користь пострадянської олігархії...
Володимир Полохало
"Відставка Віктора Ющенка - друга "оксамитова революція" в українському парламенті".
Результати голосування в Верховній Раді України "по Віктору Ющенку" 26 квітня цього року засвідчили вже очевидні для більшості громадян України речі, зокрема: хто і в який спосіб приймає політичні рішення, чиї інтереси ці рішення відображають і хто верховенствує у політичній та економічній сферах. Якщо на початку минулого року утворення так званої парламентської більшості, що було охарактеризовано нинішнім віце-спікером українського парламенту Віктором Медведчуком, як "оксамитова революція", поклало початок утвердженню монополії у політичному процесі декількох наймогутніших політико-фінансових угруповань, то позбувшись останньої перешкоди в особі прем'єр-міністра Віктора Ющенка, ці угруповання, або так звані олігархічні клани затвердили цю монополію, яка стала безперечним фактом політичного та економічного життя. Користуючись термінологією лідера СДПУ(о), в Україні відбулася друга "оксамитова революція", внаслідок якої утворилося нове співвідношення сил на користь пострадянської олігархії.
Що означає ця революція, які наслідки вона матиме для України - як для держави, так і суспільства?
По-перше, в Україні завершився десятирічний цикл політичного процесу, якій зафіксував утвердження тіньового розподілу та перерозподілу державної власності, привласнення найдешевших (безплатних) бюджетних коштів невеликою групою осіб із оточення чинного Президента України. До влади в Україні прийшов тіньовий і напівкримінальний бізнес, який не визнає демократичні стандарти і "правила гри" для всіх суб'єктів господарювання, а користується відповідними - патрон-клієнтними зразками і стереотипами поведінки.
По-друге, в Україні завершився період зрощення бізнесу з владою, насамперед тіньового, і як наслідок - домінування у суспільно-політичному та економічному житті інтересів олігархічних кланів, що діаметрально протилежні національним. По-суті, політичний режим, який є вже уставленим, можна назвати президентсько-олігархічним, де інститут президентства є лише інструментом реалізації партикулярних, а не національних інтересів.
По-третє, в Україні закріплюється тренд системної деградації, що охопила всі сфери життєдіяльності держави і суспільства.
По-четверте, відставка Віктора Ющенка засвідчила хирлявість і роз'єднаність демократично орієнтованої частини політичного класу, в тому числі і самого Віктора Ющенка, яких політичний режим використовував для міжнародної легітимації та у внутрішньополітичному маніпулюванні суспільною свідомістю.
І по-п'яте, в Україні утвердився особливий тип пострадянського посткомунізму, який характеризується з одного боку своєрідною громадянською "сплячкою" більшості дорослого населення України, а з іншого боку, химерними політичними коаліціями (ситуативними чи постійними), які поєднують різноманітні за своїми декларованими ціннісними та політичними орієнтаціями сили - олігархів, комуністів "ринковиків", "антиринковиків", "прозахідно" налаштованих та "проросійські" налаштованих політичних акторів.
Звісно, Віктор Ющенко, як "політичний романтик" пострадянської доби, рано чи пізно мав бути відторгнутий цими химерними коаліціями, цим президентсько-олігархічним режимом. Те, що це сталося в річницю Чорнобильської трагедії, лише додає зловісної символіки з огляду на перспективи нашої держави.