04/26/2001 | Майдан-Інформ

Головна новина минулого тижня: в нас немає уряду Ющенка. Вердикт щодо уряду 26 квітня (чи будь-якого іншого, крім 26, числа: боронь боже від такої символіки!) вже нічого принципово не змінить. І справа тут не персонально в прем'єр-міністрові. Він може і залишитися, але вже як "новий" Ющенко. Адже бути тим, ким був, відтепер він не зможе. Справа в тенденції, що набула сили й розгулялася.

Від самого початку В.Ющенко не був цілком самостійний у виборі кандидатур свого кабінету. Відтоді, а це майже протягом півтора року після вступу на посаду, самостійність його лише обмежували. Так, він не провів жодноі своєї кандидатури, не зняв того, кого хотів зняти, нарешті не відстояв віце-прем'єра. Піддатливість глави кабінету помітили. І от уже близькі до Президента фракції вступили у володіння правом призначати, відкрито вимагаючи конкретні міністерські портфелі. Публічне приниження, пов'язане з відмовою у самостійності, спонукало до опору. І тоді прем'єра так само привселюдно лінчували. Від швидких на розправу сил три з половиною мільйона підписів, зібраних його прихильниками, прем'єра не вберегли. Адже політика - не місце, де можна віддатися романтичним мріям або дозволити собі легковажні жести: мовляв, їжте мене мухи з комарами, була би країна рідна.

На перший погляд може здаватися, що звіт уряду політично непрофесійний. Однак докір у непрофесіоналізмі слід відвести. Хід міркувань тут такий: настрій більшості парламентарів відомий давно, його варто взяти до уваги і спробувати відкоригувати. Вплинути на настрій можна зваженою і діловою розмовою про проблеми та прорахунки нинішнього уряду. Справді, успіхи безсумнівні, але настільки незначні, що будь-яка розсудлива людина повинна згадати їх скоромовкою, не більше. Та й досі було сказано достатньо, отже, годі вихвалятися і людей веселити.

Але що ж почули депутати? "Ми, ми, ми... успіхи, успіхи та успіхи", чим і було виведено з рівноваги навіть тих, хто міг би голосувати за Ющенка. Звідси висновок: дуже схоже на те, що саме викликати обурення якомога більшого числа парламентарїв і мав на меті прем'єр. А й справді, не приймати ж серйозно версію про наївність, некомпетентність і непрофесіоналізм радників та аналітичних служб кабінету міністрів? Що ж, мети досягнуто, самоспалення в парламенті таки сталося.

Якщо б знали це об'єднані великі власники, вони б так не переймалися інформаційною війною особисто проти прем'єра, а отже, не "засвітилися" б так відверто. Особливо милим був відкритий лист директорів металовиробних заводів. Ці вищі менеджери приватизованих підприємств - завважте, не власники, а призначені ними керівники - зажадали від уряду убезпечити їх від конкуренції російських виробників на російському ж ринкові (виробництво труб у Росії, нагадаю, зростає). Отут усе прозоро: власники через своїх менеджерів зажадали від уряду зберегти їхні надприбутки, джерелом яких є нечувана дешевина вироблених в Україні труб (цікаво, і чому в нас такі дешеві труби; ось електрика в нас дорожча, ніж у Росії, як і все інше, а труби - дешевші?). Мабуть, мир і дружба встановилися між Дніпропетровськом та Донецьком після стількох років конфлікту. А й справді: краще солом'яна згода, аніж золота звада, а країни такої, як Україна, на всіх найвпливовіших осіб зазначених областей вистачить. До того ж, "Д" плюс "Д" - це вам не "2Д", а "Д у квадраті". Шкода, звичайно, що не вдалося Ющенкові умовити Касьянова законсервувати частину трубних виробництв у Росії. Але, попри все, як приємно послати з таким завданням прем'єра, а потім вичитувати йому, що не справився.

Легко змінити прем'єра, який сам прагне цього. Не працювати ж довіреною особою в індустріальних магнатів економічної зони "Д у квадраті"?