05/01/2001 | Майдан-Інформ

1 травня нелівою частиною населення і досі сприймається як комуністичне свято, хоча це не зовсім так. Ще донедавна його широко святкували по всій Європі всі соціал-демократи, яких комуністами назвати зважиться хіба що божевільний, оскільки вони і правлячими були, і НАТО підтримували, і комуністів ой як не любили.

Зараз, правда, з відходом західних лівих інтелектуалів від марксистських ідей на позиції філософії загальнолюдського гуманізму, деякі з партій-членів Соцінтерну вже не відзначають це свято гучними маніфестаціями та фестивалями, віддавши ці заходи на відкуп комуністам, анархістам та різного роду лівакам (Німеччина, Велика Британія), але, наприклад, у Франції з 1 травня народ привітав сам прем"єр-міністр Ліонель Жоспен (Французька соціалістична партія).

Взагалі, якщо вже заглибилитись в історію, свято Першого Травня є анархістським і веде свій початок ще з минулого століття, коли в США була розстріляна анархістська демонстрація. Але спробуйте про це розповісти Петер Симоненку, який знає історію лише з радянських підручників, де цю акцію називали демонстрацією робітників без вказівки партійної приналежності.

В Україні також комуністи, починаючи з 1990 року, не мали монополії на проведення першотравневих маніфестацій. В останні роки існування СРСР та перші кілька років незалежності 1 травня людей виводили на вулиці не лише червоні, але й Рух та інші національно-демократичні сили. Це мотивувалося необхідністю не віддавати вулицю бодай на день червоним і супроводжувалося великою присутністю правоохоронців, які розводили опонентів по різних місцях Києва, слідкуюючи, щоб вони, не дай Бог, ніде не зіткнулись.

Нині націонал-демократи відмовились від такої тактики, але на зміну їм прийшли інші претенденти на слово "трудящий".

Сьогодні, окремо один від одного Першотравень святкували комуністи, вітренківці, соціалісти, соціал-демократи (і нормальні, і об"єднані), ще одні комуністи.

Мітинги комуністів та прогресивних соціалістів (які пройшли окремо у співвідношенні 1000 на 500 осіб) особливою родзинкою не відрізнялися. Ті самі прокляття на адресу буржуїв, антинародного режиму та олігархів, серед яких чомусь найчпстіше звучали прізвища Ющенка та Тимошенко. Очевидно, червоні товариші вирішили, що решту олігархів народ і так знає, тому їхні прізвища оприлюднювати немає великої потреби.

Окремої уваги удостоїлись з боку і симоненківців, і вітренківців ліві "опортуністи", під якими ці партії розуміють соціалістів Мороза. Морозу дісталося від дозволеної опозиції не менше ніж Ющенку з Тимошенко і значно більше ніж усім олігархам разом взятим. Подальше співробітництво з ним і комуністи, і прогресивні соціалісти назвали неможливим.

Неоригінально відзначилися об"єднані соціал-демократи, які біля театру Івана Франка наливали всім бажаючим. І чомусь не пиво "Славутич", а звичайнісіньку горілку.

Комуністична партія робітників і селян несподівано зібрала біля пам"ятника Леніну на бульварі Шевченка людей не менше, ніж конотопська відьма. Половину з мітингуючих під прапорами КПРС становили молоді люди у військовій формі, причому частина з них більше нагадувала есесівців ніж солдат Червоної армії (чорні однострої, такі ж берети і червоні нагрудні нашивки та нарукавні пов"язки з абревіатурою новоствореної "правильної" комуністичної партії).

Соціалістична партія України, Соціал-демократична партія та Український комсомол провели свято опозиційної преси на Хрещатику біля пасажу.