До питання про принципи і програму опозиції.
06/01/2001 | Мартинюк
На разі ця програма і ці принципи хоча й існують, однак вони не є чітко сформульованими. До певної міри досягає стану їх "розуміння" і "формулювання" шляхом протиставлення себе діям та ідеології влади. Як не дивно це доволі однозначно визначає "програму" опозиції на чисто емоційному рівні.
Якщо з основним принципом стає стає ясно - це справедливість і як наслідок боротьба за торжество права і закону, то з програмою поки що не дуже ясно.
Її однак потрібно сформулювати чітко і однозначно. Багато в чому цього не стається завдяки позиції деяких складових частин і деяких із лідерів опозиції, які не можуть остаточно порвати пуповину, що повязує їх з режимом, і не хочуть визнати факту того, що у свій час їх дії чи бездіяльність сприяли зростанню цієї потвори.
Чи не впершу чергу опозиція повинна визначитися із своїм відношенням до тотального "прихватизаціонізму" який зараз став чи не основною ідеєю суспільства - вхопити все що можна і зробити це будь якими методами.
Опозиція повинна чітко сказати, наголосити і роз"яснити громадянам України що це все не є ознакою ні капіталізму ні будь якого іншого різновиду цивілізованого суспільного ладу - це э суттю найпримітивнішого із суспільних укладів - первісного мисливсько-збиральницького суспільства, де вся сила і енергія концентрувалася не на створенні , а на привласненні того що вже було наявного у природі чи у власності інших людських спільнот.
Сила і суть сучасного суспільства полягає в тому, що цю людську тягу до привласнення поставлено у жорсткі рамки суспільної доцільності та не менш жорстких моральних норм. В капіталістичному суспільстві будь яка річ , майно, товар чи гроші можуть змінити власника (перейти з рук в руки) лише трьома способами - в обмін за якусь роботу, послуги, товар чи гроші, даруванням або передачею у спадщину.
Деякі інші способи зміни власника- конфіскація, привласнення "нічийного" майна є виключною прерогативою держави, а на рівні окремих осіб подібна діяльність класифікуються як кримінальні злочини.
Ідеологія тотального хапка фактично стала домінуючого ідеологію того що ми зараз називаємо кучмізмом. Вся енергія суспільства зараз спрямована не на створення якихось матеріальних чи нематеріальних благ, а на підготовку і здійснення акту хапка.
Підприємства , колгоспи, наукові інститути і цілі галузі роками методично і целеспрмовано руйнуються, заводяться у борги з єдиною метою - підготувати їх до фінального хапка.А суспільство в цей час годується страшними казками чи то про лютих оуно-бандерівців які "порвали связі" і заводи тепер не можуть привезти гайки і цвяхи від російських партнерів ( напевно поїзди підривають на українсько-російському кордоні), чи навпаки навішується лапша про те, що заводи спинилися через якісь незрозумілі гріхи-прохунки проклятого комуністично-брежнєвського ладу.
А в цей час хапок поширюється не тільки на речі матеріальні, але й наприклад на такі речі, як демократія чи законність. Перше проявляється в тому, що право бути обраним зараз приватизоване дуже невеликим числом осіб, а право реально вибирати, тобто визначати хто насправді переможе у виборах, є виключним привілеєм ще меншого кругу осіб.
Приватизація права проявляється наприклад у тому, що презумція невинності у нас стосується виключно тих, кого підозрюють у причетності до вбивства журналістів, але аж ніяк не до учасників демонстрацій протесту проти факту таких убивств.
Так само вже приватизоване право на строге дотримання судово-процесуальних норм - воно належить зараз тим, які вкрали не менше мільйона державних коштів і при цьому встигли поділитися з представниками цієї держави.
Нещодавно на повну силу українське суспільство змогло спостерігати початок діяльності свіжоприватизованого інституту "банкрутства". Певна, відома по попередніх фактах тотал-прихватизму, група громадян України, успішно використовує приватизовану нею систему "банкрутсва" для приватизації всього того, що ще в Україні зосталося нприватизованим. Все це навіть уже оформилося у вигляді суспільної установи - контори під загадковою назвою "Укрспецюст".
Власність існує там де вона набута згідно суспільно корисної діяльності і там де її неможливо забрати шляхом суспільно некорисних , а коротше злочинних чи аморальних дій. Тому в Україні поки що власність не існує - ні приватна ні державна. Можна говорити лише про трофеї для обмеженого і невеликого кола громадян і негромадян України, - уже здобуті і ті що ними плануються.
Якщо з основним принципом стає стає ясно - це справедливість і як наслідок боротьба за торжество права і закону, то з програмою поки що не дуже ясно.
Її однак потрібно сформулювати чітко і однозначно. Багато в чому цього не стається завдяки позиції деяких складових частин і деяких із лідерів опозиції, які не можуть остаточно порвати пуповину, що повязує їх з режимом, і не хочуть визнати факту того, що у свій час їх дії чи бездіяльність сприяли зростанню цієї потвори.
Чи не впершу чергу опозиція повинна визначитися із своїм відношенням до тотального "прихватизаціонізму" який зараз став чи не основною ідеєю суспільства - вхопити все що можна і зробити це будь якими методами.
Опозиція повинна чітко сказати, наголосити і роз"яснити громадянам України що це все не є ознакою ні капіталізму ні будь якого іншого різновиду цивілізованого суспільного ладу - це э суттю найпримітивнішого із суспільних укладів - первісного мисливсько-збиральницького суспільства, де вся сила і енергія концентрувалася не на створенні , а на привласненні того що вже було наявного у природі чи у власності інших людських спільнот.
Сила і суть сучасного суспільства полягає в тому, що цю людську тягу до привласнення поставлено у жорсткі рамки суспільної доцільності та не менш жорстких моральних норм. В капіталістичному суспільстві будь яка річ , майно, товар чи гроші можуть змінити власника (перейти з рук в руки) лише трьома способами - в обмін за якусь роботу, послуги, товар чи гроші, даруванням або передачею у спадщину.
Деякі інші способи зміни власника- конфіскація, привласнення "нічийного" майна є виключною прерогативою держави, а на рівні окремих осіб подібна діяльність класифікуються як кримінальні злочини.
Ідеологія тотального хапка фактично стала домінуючого ідеологію того що ми зараз називаємо кучмізмом. Вся енергія суспільства зараз спрямована не на створення якихось матеріальних чи нематеріальних благ, а на підготовку і здійснення акту хапка.
Підприємства , колгоспи, наукові інститути і цілі галузі роками методично і целеспрмовано руйнуються, заводяться у борги з єдиною метою - підготувати їх до фінального хапка.А суспільство в цей час годується страшними казками чи то про лютих оуно-бандерівців які "порвали связі" і заводи тепер не можуть привезти гайки і цвяхи від російських партнерів ( напевно поїзди підривають на українсько-російському кордоні), чи навпаки навішується лапша про те, що заводи спинилися через якісь незрозумілі гріхи-прохунки проклятого комуністично-брежнєвського ладу.
А в цей час хапок поширюється не тільки на речі матеріальні, але й наприклад на такі речі, як демократія чи законність. Перше проявляється в тому, що право бути обраним зараз приватизоване дуже невеликим числом осіб, а право реально вибирати, тобто визначати хто насправді переможе у виборах, є виключним привілеєм ще меншого кругу осіб.
Приватизація права проявляється наприклад у тому, що презумція невинності у нас стосується виключно тих, кого підозрюють у причетності до вбивства журналістів, але аж ніяк не до учасників демонстрацій протесту проти факту таких убивств.
Так само вже приватизоване право на строге дотримання судово-процесуальних норм - воно належить зараз тим, які вкрали не менше мільйона державних коштів і при цьому встигли поділитися з представниками цієї держави.
Нещодавно на повну силу українське суспільство змогло спостерігати початок діяльності свіжоприватизованого інституту "банкрутства". Певна, відома по попередніх фактах тотал-прихватизму, група громадян України, успішно використовує приватизовану нею систему "банкрутсва" для приватизації всього того, що ще в Україні зосталося нприватизованим. Все це навіть уже оформилося у вигляді суспільної установи - контори під загадковою назвою "Укрспецюст".
Власність існує там де вона набута згідно суспільно корисної діяльності і там де її неможливо забрати шляхом суспільно некорисних , а коротше злочинних чи аморальних дій. Тому в Україні поки що власність не існує - ні приватна ні державна. Можна говорити лише про трофеї для обмеженого і невеликого кола громадян і негромадян України, - уже здобуті і ті що ними плануються.
Відповіді
2001.06.01 | Сергій Кабуд
Що ж робити опозиції з погляду на цей ТОТАЛЬНИЙ ХАПОК?
Дійсно, як Пан Заграва писав,треба консолідувати всі здорові сили як ліві так і праві.
Ліві теоритично підтримають призупинення хапка.
але чи вистачить сил на це?
І як діяти далі?
2001.06.01 | Ernst Zahrava
І ви туди ж
І ви теж мої думки покрали!Хоча може це я ваши вкрав?
Хлопці, як добре. Виходе, що кількість людей, що так думає зростає.
На мій погляд це і є основою для ідеології Третього Шляху в Україні.
Гадаю, що кожен комц є цікавою ця тема, почитати попередньо все, що вже написано у рубриці "Народная оппозиция". А далі мазкова атака, а далі поширення ідей серед опозиції, який або сходити з арени, або прийняти свіжі підходи і (хай це буде гучно) нову ідеологію.
2001.06.02 | Мартинюк
Наші ідеї не зовсім тотожні.
Ви є класичним соціал -демократом. Ця ідеологія приносить Заходу багато користі оскільки обмежує егоїзм бізнес-еліти та протистоїть найбільш клінічним формам ліберального фундаментаменталізму.Але однак мушу з певним сумом констатнтувати що добробут Заходу породжений не тільки протистоянням соціал-демократичної ідеї ліберал -дебілізму, але й навпаки протистоянню ідеї ліберальної певним параноям і комплексам які ховаються в в соціал-демократичному вченні.
Послідовний лібералізм і послідовний соціал-демократизм обмежують з двох боків фантазію західних політиків та державних діячів так що вони врешті-решт вибирають більш-менш оптимальну "золоту" середину для економічного курсу своїх суспільств.
В Україні наразі немає стійкого протиборства-взаємозрівноважування цих двох концепцій. Тому дотримання будь якої з них у тому вигляді в якому вони є корисними для Заходу є однаково катастрофічним. Україні вже, за допомогою примітивного лібералізму навязали були перехід на початок 19 століття в епоху дикого капіталізму та "первісного накопичення". Захоплення соціал-демократією в Україні через неминучий ефект "застав дурня молитися" приведе до боротьби з капіталом та апології держкапіталізму зразку початку 20 століття ( тобто знову ж таки на 100 років назад).
Тепер можу сказати про конкретні речі, з яким я а жніяк не можу погодитися - мене абсолютно не влаштовує трактування капіталу як абсолютного зла, якому потрібно всіляко протистояти. Тим більше абсолютно не згоден із утотожнення капіталу і наших олігархів - це абсолютно різні речі. Капітал це за великим рахунку приватна чи корпоративна власність, якої в Україні на разі не існує. "Капіталом" українських олігархів насправді є феодальні станові права та їхнє місце у феодальній "піраміді" української верхівки. Загроза Ющенка для олігархів полягала саме в тому що він розширив функції та можливості капіталу, чим істотно обмежив сферу впливу відносин "феодальних". Антикапіталівська риторика зараз стане чи не найкращим рятівним кругом для навколокучмівських баронів і графів.
Абсолютно не поділяю негативізм стосовно приватизації як такої - для мене це така сама гола і небезпечна абстракція як і настирлива пропаганда необхідності негайної приватизації абсолютно всього і абсолютно будь яким методом ( "абиякизація" це називається.)
Всі ці речі добрі в Канаді, як раз тому що ні одна із сторін не зможе добитися ні бажаного одержавлення ні бажаного роздержавлення. Соціал-демократи можуть дозволити собі погавкувати на капітал , знаючи що насправді вони нічого йому не можуть зробити, а якщо й захочуть то цього недозволять в першу чергу ті сили які є опорою соціал-демократії - наймані працівники, великі корпорації та держчиновники.
На жаль в умовах України це може привести до абсолютно несподіваних результатів - причина цього - наявність третьої сили - номенклатури, яка моментально наповнює своєю мерзотною суттю будь яку ідеологічну оболонку - наприклад зараз ми маємо щось таке, що можна назвати "ліберал-більшовизмом".
"Соціал-демократичний" суркісо-медведчуківський варіант більшовизму вже також повністю готовий до масового впровадження. Лиш би команду хтось дав . Та ще якесь благозвучне ідеологічне кліше хтось би придумав...
Тим не менше при теперішньому лібера-більшовицькому крені України 90% соціал-демократичних ідей є абсолютно слушні, доцільні та дочасні. Частина тому що вони просто- напросто є правильними, а друга частина не тому що безперчно правильні, а тому що ставить під сумнів та дозволяють подолати очевидну безглуздість та ідіотизм ліберально-фундаменталістичного підходу.
2001.06.02 | Ernst Zahrava
Тотожні, тотожні
2001.06.02 | Roller
Признателен пану Эрнсту за рекламу темы."Народная оппозиция."
Признателен пану Эрнсту за рекламу темы."Народная оппозиция."К сожалению, или счастью тема вызвала обвальный интерес и пустила ветки.
Если у кого есть свои оригинальные (крамольные) соображения по принципам. Вы можете свободно скинуть их копию на ветку требуются мозги.
Я не хочу перебивать важную тему пана Мартынюка.Вероятно она для профи. Если вы не профи, а считаете себя "народом" милости прошу.
Не соскучитесь.