06/11/2001 | Спостерігач

http://postup.brama.com/010608/87_5_1.html

Нерішучий український Гамлет Віктор Ющенко

Різні політичні сили України прагнуть бачити екс-прем"єра своїм
лідером

ПОГЛЯД

Кость БОНДАРЕНКО

"Ну що, "кинув" вас Ющенко?" - саркастично запитують
націонал-демократів та прихильників опозиції при зустрічах їх
політичні суперники.

Націонал-демократи замість гідної відповіді озлоблюються і починають
шукати причини нелюбові до них з боку Ющенка. А основна причина
того, що Ющенко нині не грає за сценарієм, накресленим
націонал-демократами, - у тому, що це середовище намагалося мати
справу не з політиком Віктором Андрійовичем Ющенком, а з міфом про
Ющенка.

Націонал-демократи хотіли бачити Ющенка-патріота, Ющенка - надію
нації - і вони бачили бажане в численних жестах колишнього прем'єра.
До слова, Ющенко гарно виглядає у козацькому одязі і з шаблею у
руках, вміє хреститися і взагалі відповідає образу такого собі
"сувенірного українця" - але цього явно замало, аби стати
повноцінним лідером нації. Для цього потрібна воля, якої Ющенкові
бракує і яку він заміняв волею Вадима Гетьмана, Юлії Тимошенко, а
віднедавна - Івана Плюща.

Ще однією вадою націонал-демократів стало те, що вони кинули всі
сили на "розкрутку" Ющенка, не залишивши в резерві жодної запасної
фігури, яка була би "розкрученою" не меншою мірою, ніж Віктор
Андрійович. Цей фаталізм, з яким велася останні кілька місяців
агітація за Ющенка ("Ющенко або смерть"), просто вражає. Вразив цей
фаталізм і самого Ющенка - він, з одного боку, перестав критично
сприймати дійсність, а з іншого - почав сприймати
націонал-демократів як вірних гвардійців, які і так нікуди не
подінуться, а виконуватимуть ті функції, які їм буде відведено.

Реальний же Ющенко опинився у ролі такого собі "буриданового осла",
який, як відомо, так і не вибрав між двома копицями сіна. У цьому
випадку Ющенко вибирав між іміджем "рятівника нації" та іміджем
"прагматичного політика". До першого іміджу його підштовхували
націонал-демократи, до другого - Іван Плющ. Перед першими він мав
моральні зобов'язання, до Плюща він тяжів ментально. І одним, і
другим робилися певні натяки і двозначності. Ні одні, ні другі не
отримали ствердної відповіді.

Розв'язка настала сама собою: Ющенко, який раніше говорив про
необхідність широкої демократичної коаліції, раптом заявив, що йтиме
до парламенту по одному з одномандатних округів у Центральній
Україні. Правдоподібно - на Черкащині. Я навіть ні на мить не
сумніваюся у тому, що Ющенко доволі легко пройде до майбутнього
парламенту. Проте чи не стане ця перемога для самого Ющенка пірровою
перемогою?

Погляньмо уважніше на ситуацію, що нині склалася. Віктор Ющенко на
сьогодні - екс-прем'єр-міністр, який більшості запам'ятається не так
завдяки реформаторській риториці, як завдяки популярним крокам -
погашенню заборгованостей, підняттю пенсій та заробітних плат
бюджетникам. Народ у нас простий: йому підніми зарплату - він це
вважатиме реформою, забери частину грошей - це сприйметься як криза.
Але Ющенко сам є частиною Системи - звідси й таке шанобливе
ставлення до Леоніда Кучми, і безсилість перед олігархами, які так
само є необхідними елементами Системи. На це не раз вказували
оглядачі і політологи. Але націонал-демократи, ніби й розуміючи це,
сподівалися, що Ющенко здатен на рішучий крок. Насправді ж жодних
кроків не відбувається, а позиція Ющенка все більше нагадує
гамлетівські вагання to be or not to be.

Прийшовши у парламент за мажоритарним округом, Ющенко поставить себе
на один рівень з іншими 449 народними депутатами. Націонал-демократи
візьмуть значну кількість голосів - але явно недостатню для того,
аби формувати більшість. З Ющенком вони могли би претендувати
мінімум на 20% голосів. Плюс 10% голосів Юлії Тимошенко. Плюс 8%
соціалістів з Морозом. Плюс мажоритарники. У сумі виходить сила, не
рахуватися з якою - неможливо. Ющенко міг би отримати таку солідну
підтримку, такий стартовий майданчик на наступні президентські
вибори, який іншим може тільки снитися.

Дійсно, нині рейтинг Ющенка є доволі високим. Але кожен день
бездіяльності - це розчарування десятків і сотень виборців, це мінус
кілька десятих відсотка у рейтингу. А відсотки, як і гроші, люблять,
аби "копієчка до копієчки". Невже економіст Ющенко про це забув?
Більше того - обираючи своїм покровителем Івана Плюща, Ющенко
ризикує опинитися в компанії з тими, хто голосував 26 квітня за його
відставку: Народно-демократичною партією, Партією регіонів України
та Аграрною партією, яка вже уклала блок з азаровцями. Цей варіант
розглядається як спроба створення українського варіанту "Медведя".
От тільки можна засумніватися у тому, що Ющенкові відведено роль
Путіна.

Невідомо, що замислив сам Плющ: створити широкий рух, який приведе у
2004 році Ющенка і його команду на президентських виборах до влади,
а державу - до дієвих і ефективних реформ, чи самому стати
президентом у 2004 році (він вже одного разу отримав свої 1,29%
голосів), чи привести до влади іншу політичну силу та дискредитувати
ім'я Ющенка? Висновки можна робити поки що лише за вчинками Віктора
Ющенка: він зробив свій вибір, і, як виглядає, доволі хибний. Крім
того, такий крок Ющенка грає на руку ще одній особі - Леонідові
Кучмі.

В інтерв'ю, яке Віктор Андрійович дав нещодавно "Українській
правді", він і далі виступає за широку коаліцію - але водночас
говорить, що йтиме за мажоритарним округом. Політична еклектика
Ющенка вражає: він хоче бути добрим з усіма, і тому хоче об'єднати в
одній команді Пустовойтенка, Гладія, Азарова, Пинзеника, Удовенка,
Костенка і Славу Стецько. Що це, як не варіант оновленої "Злагоди",
якій хочуть додати дещо демократичного іміджу? Але всі пам'ятають,
як спрацювала "Злагода" на виборах 1999 року: вона фактично
перетворилася на "п'яте колесо" олігархічного воза.

А що стосується сарказму недоброзичливців і питання про те, чи
"кинув" Ющенко правих - відповідь може бути одна: патріотична
коаліція націонал-демократів відбудеться - з Ющенком чи без Ющенка.
Але Ющенка відверто шкода: маючи такий чудовий стартовий капітал,
він ризикує залишитися в українській історії таким собі Гамлетом,
який вічно вагається, мучиться сумнівами і робить по-чоловічому
справжній крок один лише раз - перед смертю. У випадку Ющенка -
боюся, що перед повільною політичною смертю.