06/14/2001 | Максим'як

Коли з’їзд Руху (УНР) приніс таку довгожданну вістку, про сором’язливе одруження із випробувальним терміном, то перше, що приходить на думку, що, скоріше за все, біда заставляє йти на такий крок. Нагло проігнороване паном Президентом устремління п. Удовенка включитися в урядпобудовчий процес, дало йому зрозуміти, що наш Президент, на той десяток тремтячих рук в парламенті, а поза парламентом протягнутих в сторону тих, хто щось може кинути, більше не розраховуватиме серйозно, хіба лише при нагоді. Логіка свідчить, що єдина перспектива є тепер тільки в об’єднанні “під Ющенка” Отож:”Гайда, об’єднуватися під Ющенка!” Але схоже, що є складніші логічні ходи, наприклад: вже можна поторгуватися і вийти з об’єднання (хороший спосіб стати потрібним комусь). Але і це є не весь перелік можливих ходів, які можуть бути приготовлені.

Малоймовірно, що люди міняються. Пан Удовенко, яким був, таким і залишиться, оскільки він є, такі собі, українські граблі, вистругані в Совєтському Союзі, якщо вже на них наступаєш, то маєш свідомо розуміти, що робиш і бути готовим в кожну секунду ухилитися. Очевидно, що все це є елементи великої г р и в ж м у р к и напередодні виборів до Верховної Ради.

Ясно одно, що всяке об’єднання, яке пан Президент явно чи неявно не може очолити, стає нашому гаранту непідконтрольним, отож він і денервує, хоч чого би було денервувати, коли подейкують, що новозпроектований Рух має очолити п.Удовенко. Не дивна така реакція пана Презедента, бо пішло стільки праці, щоб усунути Ющенка, а тут вірний партайгеносе (колишнє членство) вирішив Ющенка розкручувати без попереднього погодження! Скорше всього, що пан Президент поспішно денервується: був відсутній і йому не встигли доповісти, про глибину його ж задуму.

Якщо Кучма не мріє стати третій раз президентом, а потім і четвертий, по просьбі українського народу, то вважайте, що все, що на нього дотепер видали, то була чистісінька брехня. Бо, якщо нам тільки чогось і бракує, так це – законопослушного Президента України. Пан Президент черговий раз викрутився із тих пасток, які сам собі понаставляв, коли вчився з парторга на президента на власному народі. Тепер крутить дулі всім і Росії в тому числі. Перші дулі заробили ми, той народ, який черговий раз він кинув, друга – велика дуля, дісталася п. Ющенку і вже багато маленьких, натицяв наш Президент заходу та сходу. Так є завжди, після сильного переляку іде розслабуха.

Мета в нашого Президента є благородна – довести кудись чи до чогось Україну, а самому прийти на президентські вибори із новим, ручним, вірним, ну просто в дошку своїм, парламентом. Ну і, звичайно, назначити п.Ющенка, ще до виборів, головним бухгалтером сільського коперативу в Косівському районі і відрізати всі телефони, перекопати дороги і, взагалі, сказати, що п.Ющенко любить бджоли і йому не до президентства.

Схема проста, потрібно ручний парламент. А де його взяти? А залишити той, що є! А хіба він не ручний? Ой, як всі кричали, аж до Америки:” В Україні комуністично-бандитський переворот!” Ну, справді, переворот, але чому, раптом всі заколотники відмовляються від влади. Комуністи відмовилися від влади! Бандюки відмовилися від влади! Он, кажуть, що п.Тигипко аж проситься від уряду - та що ви люди добрі, та нащо мені якась течка віце-прем’єра, та то вам всім причулося, я ніколи нічого подібного не хотів! Один п. Удовенко не зрозумів ситуації (видно перестали тримати в курсі) і почав натякати, що готовий, як завжди, прислужитися і в новому уряді. А порядок такий, не має чого пхатися до течок, якщо перевороту не робив. Бо зробив його наш Президент в одній особі і від імені комуністів і від імені бандитів, а потім, ще від імені соціалістів свій новий уряд створив. “Мій уряд, що хочу, то роблю”, - міг би пан Президент сказати. І це ж треба - на весь світ шуму було і все тільки, щоб Ющенка зняти. Видно для них п.Ющенко страшніший, ніж ми його малюємо: “Загроза N1“. Наш Президент не був би таким всемогутнім, коли б не добровільне підпорядкування йому всіх бандитів (а останні повідомлення про 1 млрд. дол. пана Президента, що є десь на острівці із трьома пальмами, вказує на глибокородинні почуття в колі островитян). Тому, островитяни, пана Ющенка чи когось йому подібного, не допустять більше до влади ніколи і в ніякому більше випадку, поки живі будуть. Це ж треба! За один рік все вверх ногами перекинув, а тепер, мало того, ще треба вдавати із себе реформаторів і працювати не гірше ніж Ющенко!

«Кучма: І то кажуть, що він (пауза) г р а є т ь с я в ж м у р к и» (Xроніка майора Мельниченка, епізод 7). Пане Ющенку, ну хіба можна гратися в жмурки з паном Президентом і постійно вигравати? Тепер наш Президент образилися, бо завжи були впевнені, що то вони є Великим магістром із г р и в ж м у р к и в Україні. Хоч правила гри пан Президент змінили особово на свою користь, гра повинна продовжуватися, бо тільки той, хто найдосконаліше оволодів мистецтвом гри в жмурки матиме право на владу, а отже, право розпоряжатися українським господарством і народом надодачу.

Всі добре вже зрозуміли, що в новому парламенті, як попадеш в команду 225 мінус 1, можна вже буде жити тільки на одну малесеньку депутатську зарплату. Отож, негайно всім об’єднуватися! Праві хочуть створити потужну коаліцію (проти них вже комромати закидують, а що буде через кілька місяців – ми все про них будем знати від ранку до вечора по всіх каналах). Напевно, проти такого об’єднання є не тільки один пан Президент. Але решта противників, як показала наша новітня історія – це всі до одного пішаки. Видно, там десь на п. Удовенка трохи розраховували, але не встигли його попередити, от і звідси таке собі трохи розстройство в пана Президента. Але нічого страшного, як ми вже сказали, що п. Удовенко собі тільки ціну підняв. Маємо таких два феномени в нашій політиці - п. Удовенка і п.Мороза: як вони тяжко не борються із паном Президентом, але все одно, якось так виходить, що та боротьба тільки йому на користь йде, а не, згідно декларованого задуму, на шкоду. Решта наших депутатів, якісь прогнозованіші: червоні – червонішають, зелені – “зеленішають”, іт.д. Різниця між п. Удовенком і п.Морозом є тільки в тому, що першому випадку партійці не знають, як поведеться їхній голова, а в другому, голова ніколи не може вгадати, як поведуться його партійці. З звідси і вся непрогнозованість. Мабуть, причина тут криється в дистанційному управлінні, про яке вже всі навколо здогадуються, тільки це ще не дійшло до самого п.Мороза та однопартійців п.Удовенка.

А тепер, пан Президент разом з “центристами”, яких хотів так п.Ющенко під себе підцентрувати, поки він лікував підірвану спину, раптом второпали ідею колишнього прем’єра і, тепер на всю Україну, її вже видаватимуть за свою власну, та і втілюватимуть її, звичайно, вже без п.Ющенка. Так ось, що хоче в парламенті пан Президент – потужний центр! І НДП і “Трудовики” за його задумом (читай - за Ющенковим) починають теж об’єднуватися. Схоже, що наші бандити свої партії зведуть до мінімальної чисельності, надаючи всю допомогу в створенні такого центру. Їх єднають з паном Президентом рахунки в офшорних зонах та бажання вмерти не у в’язницях. А цей останній аргумент каже, що коли вони задумали створити центр, то це зроблять, або будуть намагатися це зробити до останнього свого подиху. В той центр зацентрують все. І до податкової, яка першою зголосилася відцентруватися, добавлять вищу і середню школи, армію, працівників невидимого фронту, працівників внутрішніх і зовнішніх справ, тюрми, всю медицину, разом із дурдомами і тубдинспансерами, усю адміністрацію від Омельченка до голови сільради, ну і, напевно, всі чотири конфесії, разом з духовним впливом на атеїста Президента їх святостей Папи, Ворфоломія і Алексія, футбольні клуби “Динамо”, “Шахтар” і багато інших центристів.

Що з того залишиться для правих та лівих, можна вже порахувати на пальцях. Може референдум приніс би користь, є надія, бо наразі не реєструють подання тільки із-за помилок в оформленні. Але незалежно від того, як будуть розвиватися події з референдумом, нинішня влада, своєї влади віддавати не буде, нічого не світить ні правим ні лівим і опозиції не буде, такої бойової, яку необхідно було мати, щоб впливати на курс “центристів”, бо в цьому випадку відсутні будь-які критерії для об’єднання ( перешкодою є ідеологія). Ми вже знаємо, як працює адмінресурс, з тої ж “Хроніки майора Мельниченка” Епізод 21. Пан Президент спілкується з головою Сумської обласної державної адміністрації Володимиром Щербанем:
«Так шо, готуємось до виборів 2002 року. Починаєм готувати всіх: від голови сільської ради, селища, депутатів районних рад, міст. Зараз готуєм списки. Зараз перевіряєм всіх, так потихеньку на лояльність там, і так далі, так далі. Хто якого кольору? Шоб, шоб уже жодна,
не пройшло».

Колишньому прем’єру п. Ющенку всі пропонують себе навипередки, а він все одно, що дівка з багатим приданим. Та приходить одна лише голота, в якої одні шляхетні титули лишилися, та яка за собою вже більше нічого не має. Напевно думає, якщо він має з якимись злиднями своє життя поєднувати, то вже краще в дівках сидіти, або чекати на свій час. Він вже свою роботу зробив, може і відпочити до президентських виборів. Ну не час витягувати нафталіном присипані гасла, якими народ, ще на президентські вибори можна було би якось сколихнути, але зараз, на вибори Верховної Ради, то зовсім не подіє. Справді, об’єднуватися потрібно, але перше питання, яке виникає в народу, а чого цього раніше не зробили – перед виборами президента? На тому весь ефект впливу на український народ і завершиться.

Для тих, хто хоче опанувати мистецтво г р и в ж м у р к и приводимо уривок з “Хроніки майора Мельниченка” (нашого національного надбання). Тут розповідається про існування задуму розробленого СБУ, який співпадає майже на сто відсотків за своєю ідеологією з Табачниковою (інший уривок з “Хронік...”), про дискредитацію пана Ю щ е н к а, т е ж н е п е р е в е р ш е н о го м а й с т р а г р и в ж м у р к и. Що важливо зауважити, що пан Президент багато елементів гри сам чує вперше. Дискредитація пана Ющенка проводиться на двох рівнях, на міжнародному, такими особами, як Табачник (цей гравець, як ми пригадуємо звітувався Талботу) і Піховшек (працює на дві спецслужби, продає на захід інформацію, підготовлену СБУ). Основна ідея дискредитації полягає у наголошенні на “важлививу суспільну роль українського націоналізму і загрози його демократії в Європі ” та представленні міжнародним спостерігачам п.Ющенка, як безвольної і слабої особи, нездатної на конструктивну роботу в країні, яка, ще до всього, дуже близька за поглядами з “екстремістами” із УНА-УНСО. Парелельно, відбувається намагання зробити з Ющенка голову Рухів (в даний момент вже йде мова про об’єднаних правих), а отже нейтралізувати його, як противника на майбутніх президентських виборах, “бо восток Руха нє прімєт”. Оскільке пан Ющенко чудово розуміє ходи гри, то він не дуже хоче бути маріонеткою в руках якогось відділу СБУ, “но на нєво потіхоньку поддавлівают” і, треба сказати, що зараз це вже робиться не потихенько. Друга внутрішня лінія дискредитації - це створення образу людини, що продалася американським імперіалістам. А недавно добавилася ще одна лінія - створення негативного образу, як “особи, яка обізвала борців з Кучмою фашистами”. Тобто, набір елементів дискретизації повинен перекрити весь спектр електоральних прихильників пана Ющенка, як майбутнього президента України. І, звичайно, це є не повний перелік, будуть і нові елементи, бо до виборів є ще дуже далеко.

Далі цитуємо з “Хроніки майора Мельниченка”:
Деркач: Там єсть, я же составлю справку, там гдє-то мінут семьдєсят разговаріваєт Піховчек с ето, с (амеріканцов ?), вот, ну там, со Штатамі, значіт, я ж поддєрживаю вообщє Ющєнко, но он, говоріт, такой бессільний мудак, ну, а шо, шо ж дєлать, ну, прідьотся там с єво сторони каком-то таком. Он говоріт, (как єво ?), вот ето ж в отношеніі Ющєнко (…), УНА—УНСО єво очєнь актівно счас начала поддєрживать. Тігіпко єму предлагал, і он, вобщє-то, нє знаю, што там крутілось, он, вродє виступіл, што он нє хочєт возглавлять Рух, но на нєво потіхоньку поддавлівают, Штоби
Он возглавіл Рух.
Хтось із них: Ющенко?
Деркач: Да, штоб он бил большим політічєскім деятєлєм, штоб, значіт, когда єго снімут, чтоби, вот етогово, (мочь?) (... ...)
Кучма: Но он пойдьот в Рух!
Деркач: Пойдьот, но ето (до краніцов ?). (пауза) Актівізація, допустім, западного іх Руха - ето нє протіводєйствіє только коммуністам, ето протіводєйствіє всєм остальним, вот, а всьо же восточний опит, еслі начньотся актівноє руховскоє двіженіє, то оні нє прімут. Пока всє (…), ну, а конструктівно.
Кучма:(…) восток то Руха нє прімєт!
Деркач: Да.
Хтось із них: канєшно!
Деркач: А там людєй больше, і там, (пауза) (він у вас ?), просто, пока оні, вот, так вот бодаются друг с другом, вродє (…). (пауза) Нє знаю, но от сітуація такая вот даже с точкі зрєнія вашей бєзопасності, вот ми сєводня отслєживаєм, ми счас отслєживаєм ето УНА—УНСО, потому што популярность, допустім, (от ви по ?), популярность Ющєнко, оно можєт привесті к екстремізму какому-то, оні просто оголтєлиє, счітают, что уже, вот, Рух і Запад, счітайтє, победіл. Уже ідут на то, штоб Ющєнко коаліціонноє какоє-то правітєльство, штоб он форміровал (… …). Много вопросов, значіт. Ми кінулі одну статью о наших в інтернетє, по Ющєнко. Вот по етім лісточкам, што (казкі ?) (…), што он создайот чєрєз амеріканскую організацію, шоб там … Там хорошая, там єво назвалі амеріканскім (…). Такой вот подтєкст. Ну, нємножко надо отступіть, потому што.
Кучма: Відіш! (зітхнув)
(Напевно, не потрібно пояснювати, що зміна гравця Деркача на гравця Радченка нічого не міняє суттєво).

Час покаже, хто матиме право називатися В е л и к и м м а г і с т р о м г р и в ж м у р к и . Сьогодні це право виборюють пан Ющенко та пан Президент, в кожного є свій стиль гри, манери та професійні секрети. Можливо приєднаються і інші гравці, які зараз проходять вишкіл в недалекому зарубіжжі. О с н о в н е п р а в и л о г р и в ж м у р к и – м а т и ц і л ь, я к у н е о б х і д н о с х о в а т и т а к, щ о б її не з н а й ш л и і н ш і г р а в ц і, і щ о б її не п о х о в а л и. Молодим політикам є вже час опановувати мистецво гри, щоб боротися за владу в Україні. Бо тільки досконале оволодіння г р о ю в ж м у р к и дає право на владу, в іншому випадку, молодий гравець стає елеметом гри справжніх магістрів.

О.Максим’як
14 червня 2001