07/17/2001 | Максим’як

Голий король на роздоріжжі. О. Максим’як

Перше, що може непокоїти кожного свідомого українця, це позиція президента в найближчі пів року.
Давайте пропробуємо зрозуміти чого може бажати номенклатурне єство нашого президента.

“Номенклатура” – це особа, яка в колишній адміністративно-командній системі, зробила себе саму і внесла себе в списки вибраних – в списки тих, хто ніс відповідальність за збереження системи.

В боротьбі за збереження влади нашим “номенклатурником” керують психологічні і матеріальні фактори.
Фактори психологічні:
- П.Кучма, як кожен “номенклатурник” хоче влади. Взагалі, мало людей відмовляються від влади, а тут ще особливий випадок – президентська влада.
- Бажання утримати владу є усвідомленням того, що багато його вчинків, зроблених ним за період президенства, вороги використають для його знищення, після завершення термінів відведених Конституцією на правління державою.
Фактор матеріальний:
- він заледве є вирішальним, хоч, безумовно, має місце.

Якщо влада не дає матеріальних статків, то що тоді може вона давати “номенклатурнику”? Щоб зрозуміти взаємодію цих факторів при трактуванні процесу влади, необхідно вникнути в психологію високопоставленого “номенклатурника”. Перше, це наркотична залежність від емоцій, яку створє інтрига, добровільне приниження та плазування інших, відчуття себе в ролі вершителя долі, здатність покарати та помилувати і т.д. Друге, коли існує така феодальна залежність у відносинах із підлеглими, то матеріальні статки пливуть самі, (ось важливий момент!) без прикладення зусиль, у вигляді подаянь. Багатство є одним із елементів відчуття в “номенклатурника” власної значущості. Подейкують, що п.Кучма не проти, щоб стати в Україні олігархом N 1, але шляхом, звичайно, інтриг, а не бізнесових проектів.
Відчуття можливої втрати влади супроводжується із серйозними відхиленнями в психіці.

Єдва шляхи, які дозволяють утримати президентську владу в своїх руках:
1. Передати її особі, яка є взаємозобов”язаною йому.
2. Самому балотуватися на третій термін, а далі буде видно.

І тільки єдиний шлях, який дозволив би це зробити:
Через утримання в країні будь-якими способами і в будь-якій формі, успадкованого від колишньої системи, поліцейського режиму, або хоча б його адміністративного прообразу.

До зими 2000 року не було сумнівів, що президент віддає перевагу на 99 відсотків другому шляху, для цього він мав слідуючі підстави:
1. Як показали вибори 1999 року майже весь адмінресурс в регіонах знаходився в його руках.
2. Головний прокурор, міністр МВС, міністр оборони, голова податкової інспекції та шеф СБУ “очами їли начальника”.
3. Бандити змушені будуть в кожному випадку фінансувати всі заходи спрямовані на підтримку режиму.
4. Запущений механізм “поділяй та владарюй” стосовно Верховної Ради, хоч і забуксував, але його так легко не можна скинути з рахунку, заки є ще президент Кучма.
5. Частково, поза його контролем залишалися суди та Верховна Рада.

Сьогодні можна вже говорити, що між першим і другим шляхом збереження влади існує в свідомості президента співвідношення 50 на 50. Що сприяло тому, що з 1 відсотка ймовірність розвитку першого шляху зросла на 50 відсотків:
1. Це ґейти, які розкрили всі внутрішні механізми поліцейського режиму, не тільки українцям, але і всьому світу, тому неконституційні кроки матимуть моментальний резонанс, як на внутрішньому, так і на світовому рівні.
2. Те, що він бачить, що вага його інтриг є значно слабшою від тих механізмів, які запускаються ззовні російськими шовіністичними чи міжнародними фінансовими силами.
3. Наявність достатнього часу, щоб сформувати нове покоління вірних чиновників, на місце Деркача, Кравченка іт.д.
4. Невпевненість, чи вдасться без Ющенка, сформувати таку важливу для нього більшість (для будь-якого шляху) у Верховній Раді, якій би, крім всього, ще й симпатизував народ.
5. Непевність, чи далі вдасться тримати під контролем адмінресурс нижчого рівня, який вже виявив тенденцію до самопродажі всім, хто більше платить.

Скоріше всього, що сьогодні у боротьбі за депутатські мандати п.Кучма вже не має такої сили, як це було ще рік тому, але він може стати дуже важливим доважком в ситуації, коли в Україні знаходяться три практично – зрівноважені сили:
1. націонал-демократи
2. бандити і адміністатори
3. ліві і зовсім ліві
А також його роль зросте, коли він наважиться на розкол бандитів і адміністраторів за ознакою – наші сукині сини і не наші сукині сини, та передавши “наших” під опіку Ющенку.

П.Кучма має п’ять шляхів сприяння розвитку подій:
1. Підтримати Ющенка і стати на захист винятково національних інтересів.
2. Підтримати адміністративно-командну систему на чолі із Азаровим і Плющем та українськими бандитами Бакаєм, Волковим, Антоньєва і т.д. і стати на захист мордатих і їх національних інтересів за рахунок решти народу.
3. Підтримати євреїв-бандитів, до яких можна віднести Суркіса, Рабіновича, Пінчука, Табачника, Медведчука, Бродського і т.д., а також російських бандитів Деркачів, Тигипка, і піти на продаж України заради вічної влади.
4. Підтримати змішаний блок із 1+2
5. Підтримати змішаний блок із 2+3.
(Примітка: українських і російських бандитів важко виділити в окремі групи, але основна риса російських це - принципове нехтування українськими інтересами на користь російських).

Очевидно, що від четвертого і п’ятого шляху залежатиме куди піде Україна:
- чи в напрямку поглиблення конфронтацій у суспільстві на різних рівнях та посилення режиму - у випадку створення блоку 2+3 ,
- чи в напрямку цивілізованої (ненасильницької) адміністративно-командної форми передачі президентської влади, як це було між Путіним і Єльциним у випадку створення блоку 1+2.

Спробуємо проаналізувати поведінку п.Кучми на грунті цих п’яти шляхів і, власне, до чого може привести сам розвиток:
1.Підтримати Ющенка і стати на захист винятково національних інтересів.
Для мене це виглядає очевидною фантастикою, хоча для п.Кучми це би був найкращий розвиток подій.
Загроза від Ющенка для Кучми лежить в тому, що він може об”єднати не тільки правих, але долучити персонально велику частину представників центру, а найголовніше, залучити лівих у свій блок. Навіть, якщо Ющенку не вдасться залучити до своїх лав достатньо осіб фінансово спроможних виграти вибори, то все одно, те, що залишиться навколо Кучми нагадуватиме потенційний звіринець (за гратами), набір осіб психологічно далеко відірваних від простого народу чи основної маси електорату.
Ось тому Кучма, недивлячись на своє звання найголовнішого, мав би шукати контактів з Ющенком.
Що може запропонувати Кучма Ющенку. Перше підтримку ТН 1, та інших масмедіа і свій послаблений (постійно перекуповуваний) адмінресурсу в регіонах, а також включити в його передвиборчий блок “Наша Україна” аграрників, азарівців, волківців та народних демократів, найбільш одіозних з них кинувши на призволяще.
Що може запропонувати Ющенко Кучмі? Єдине – не чіпати його персонально і відправити без скандалів і напружень на пенсію у 2004 році. Це все і, як на мене, це дуже мало, щоб номенклатурне єство п.Кучми зазнало задоволення. Тут Кучмі потрібно проявити хоч би який маленький рівень духовності, а не феодальний патріотизм, але це є йому невідомі почуття. Я можу хіба сподіватися на якесь чудо, яке спричинить перевтілення президента під дією енергетики Папи Римського.
2. Підтримати адміністративно-командну систему на чолі із українськими бандитами.
Українські бандити є різні, вони не так добре згуртовані, вміру космополітичні, але з виразними ознаками місцевих феодалів. Хоч є там і досить свідомі патріоти. Зовсім свіже блокування Аграрної партії, Народно-демократичної партії, партії Регіони та Трудової України, виглядає наразі не як кінцевий блок, а як привентивна заявка Президенту на те, що вони не хочуть ділитися на патріотів і не патріотів, не хочуть бути з Ющенком, а хочуть бути всі разом. Тобто, вони задекларували свої наміри і, зрозуміло, що звідти вже ніхто нікуди не піде, лише можуть інші приєднатися. Незважаючи на великі можливості цього блоку, без залучення правих чи лівих, такий напрямок не знайде масової підтримки в електорату.
Якщо президент вирішить ставити на бандитів і адміністраторів, то Ющенко може спокійно створювати з міжпартійного блоку ”Наша Україна” партію із подібною назвою (я би назвав просто “Ющенко”), масово перетягнути туди всіх тих, що опинилися на других ролях в партійних списках аграрників, н.-демократів, трудовиків і регіоналів.
В обмін на сьогоднішню підтримку такого президентського вибору, на майбутніх президентських виборах, адміністративно-командна система з українськими бандитами скоріше може підтримати Кучму на третій термін президенства, або запропонувати йому таку особу, що їх всіх не підведе і оптимально задовільнятиме.
3. Підтримати євреїв-бандитів і піти на продаж України заради влади над народом та рабства від них. Основний їх метод впливу на Кучму – це підкуп і шантаж. Про якісь людські відносини мова не йде. Кучму постійно шантажують, але і справно виплачують долю із своїх доходів.
Що може зробити єврейсько-бандитський клан? Піти вже освоєним та перевіреним ними шляхом: купляти всіх грошима, а основного конкурента, особу-лідера застрілити , щоб і далі зберігати свої позиції будь-якою ціною. Бути поза владою, то є для них смертельно-загрозливо. Інший шлях: запропонувати Кучмі таку велику суму, щоб він став ініціатором змішаного блоку 2+3. Але для декотрих національних бандитів, передчасне блокування буде знаком принизливої капітуляції перед єврейським кланом, хоч в принципових питаннях обі групи бандитів діють за принципом – ворон воронові ока не виклює. На високий рівень фінансової підтримки євреїв-бандитів виходить зовсім непримітна партійка, із невинною назвою “Яблуко”, їй відводиться роль “троянського коня”, в череві якого мають в”їхати в парламент євреї-бандити, прикрившись популістськими лозунгами. Очевидно, що це є звичний спосіб в політиці: найбільшій брехні - найлегше вірять.
В оточенні цих людей Кучма почуває себе зовсім незатишно. Він відчуває, що його інтриги слабо діють в їх середовищі. А Медведчук не скриває свого бажання на наступних виборах стати президентом.
При отриманні влади правдами чи неправдами в Україні ці сили неодмінно перетворять її найбіднішу країну в Європі, хоч і зараз Україна є вже й так є бідною, саме завдяки руйнівним діям цього більше цього клану, ніж інших.
4. Підтримати змішаний блок із 1+2
На перший погляд, в цьому блоку було багато перспектив, але скоріше російські інтереси в Україні, а також інтереси євреїв-бандитів полягали в тому, щоб не допустити до такого блокування. Оскільки в тих “центрових” партіях є сильна суміш різних кланових інтересів, які може би й хотіли мати гарантію перемоги на виборах, але лідери однак не наважилися стати підпорядкованими Ющенку.
Такий блок відкривав очевидно добрі перспективи для української держави, а саме, перспективи якоїсь мирної, неконфронтаційної трансформації українського суспільства. Кучму могли би вже точно відправити з почестями на пенсію. Словянська душа більшості бандитів не є зажерлева на гроші, вони легко їх тратять і ніколи себе не спрямовують на нескінчене збагачення. Зрештою, багато з них стали незаконно багатими тільки тому, що обставини навколо були такими, хоч це не знімає в жодному випадку з них вини. В цілому, багатьох із них з часом можна було би залучити до нормального і цивілізованого життя на благо України.
Проте, цей шанс є зараз майже безповоротно втрачений.
5. Підтримати змішаний блок із 2+3.
Це є блок сили, проти якої вийшли 20 тисяч демонстрантів на захист прем’єра Ющенка. Його, навіть, при гіпотетичному бажанні Кучми ніхто до виборів створювати не буде. Він очевидно виникне після виборів, уже в парламенті. Ніхто не захоче дратувати народ на процедурі голосування довжелезним списком злодіїв та бандитів. Кучма при всім своїм бажанні, якось протидіяти чи впиратися відчуває реальність створення такого блоку в парламенті і розуміє, що він нікому більше не буде потрібен. Старі “друзі” викинуть його на пенсію, через кілька місяців після виборів до Верховної Ради, знайшовши для цього якусь причину, а самі проведуть свого президента. Бачачи, що олігархи вже не мають потреби спиратися на нього і він перетворюється в маріонетку, Кучма може відмовитися від перспектив обрання на третій термін.
В цьому випадку майбутнє України залежатиме від боєздатності опозиції.

Які можна зробити висновки:
1. Кучма обере варіант із націонал-бандитами в третє тисячоліття, які безумовно підпишуть договір із бандитами-євреями та комуністами про ненапад на період виборів. Основним об”єктом нападок буде Ющенкова “Наша Україна” і Фронт Національного Порятунку.
2. Цей варіант гарантує “номенклатурнику” відносно спокійне майбутнє після виборів, але до виборів можливі і найгірші варіанти: процедура імпічменту, перевороти, нові ґейти.
3. Кучма зганятиме на Ющенку злість при кожній нагоді, бо зрозумів, що той його політику не сприймає серйозно, що змушував його йти до нього на поклон особисто і не послухався посередників, що не захотів з пристати на умови його соратників націонал-бандитів, що якщо до виборів вони з Ющенком по різні сторони, то у випадку перемоги Ющенка на виборах йому ніхто не зможе допомогти. Подібний страх у нього, напевно, викликає блок 2+3.
4. Очевидно є певна загроза для Кучми і його партнерів, що до Ющенкового блоку почнуть перебігати аграрії, демократи та інші.
5. Євреї-бандити будуть прориватися в парламент самотужки, маскуючись під чесних патріотів, борців з олігархами, опікунів знедолених (які, власне, завдяки їм і такими стали) по мінімум двох списках та мажоритарних округах.
6. Чи маємо ми потребу так серйозно перейматися “номенклатурником” Кучмою, який фактично вже тільки створює видимість власної значущості? Коли б він підійшов не з феодальним патріотизмом до питання майбутнього України, а підтримав побудову справді чесних і справедливих процесів у суспільстві, то, звичайно, отримував сам шанс на спокійну старість. Але вони йому не потрібні, ці процеси, йому потрібна влада. Яку він вже, фактично, не може міцно схопити в руки.
7. Із самого початку Кучма грався із вогнем, опікуючи базарних спекулянтів, будівельників, лісників, завскладів і просто колишніх зеків, але тепер, коли вони стали мільярдерами, він їм не потрібний, бо вкуплять кожного прокурора, заб”ють не тільки якогось журналіста, а і його самого - колишнього їхнього пахана. Така гірка реальність створеної ним держави.
8. З цього всього випливає: незалежно від того чи виграють націонал-демократи, чи бандити чи ліві, Кучма буде президентом рівно стільки, скільки потрібно буде переможцям.