ПАВЛІВ: "для пересічного мешканця “великої” України “рускій чєлавєк” є ближчим за духом від західного українця"
08/23/2001 | Спостерігач
http://postup.brama.com/010823/129_2_2.html
Як ми проміняли галичину на україну
ПАВЛІВ
Приглядаючись до дискусії в “Поступі” на тему долі Галичини та галичан, і я хотів би додати свої дві краплі гіркоти до цієї чаші розпачу. Це справді сумно, коли на 10-у році незалежності України західні українці повинні ставити собі класичні запитання: “Хто винен?” в жалюгідному становищі народу, який значною мірою спричинився до з’яви цієї незалежності, і “Що робити?”, щоби зберегти свою традицію – культурну, мовну, навіть духовне існування королівського колись народу.
Як це сталося? Найбільшою нашою помилкою стало те, що на хвилі ейфорії ми дозволили використати наші зусилля, скеровані на вивільнення народу з більшовицького ярма, для відокремлення УРСР (якої ми на добру справу ближче й не знали) від Росії, яка, здавалося, стала на шлях радикальних змін у напрямку демократії, і створення так званої “незалежної України”. Збило нас із пантелику те, що в часи окупації, називаючи себе українцями, ми забували додавати “галицькими”.
Хто за Союзу називав себе українцем? Основна маса населення сучасної України (зокрема на схід від Збруча) вважала себе “радянськими людьми”. На запитання про більш детальну самоідентифікацію можна було почути: “Ми кияни, харків’яни, полтавчани тощо”. Українцями ж себе називали галичани, буковинці та частина закарпатців, а також українське населення Польщі, Словаччини, Румунії й еміграція США та Канади. Як з’ясувалося на зламі 80 – 90 років ХХ ст., усі ці групи мали різне розуміння свого українства та візії України.
Та найбільш непримиренними є все ж розуміння українства західними українцями та “новими” (або “після-перестроєчними”) з обох берегів Дніпра.
Будучи протягом кількох років “киянином”, я намагався зрозуміти причини зверхнього ставлення наддніпрянців до західняків. Їхня агресивність щодо нас дуже нагадувала поведінку одного зі слуг, котрого господар назначив старшим над іншими на час своєї відсутності. Сьогодні я майже певен, що цей “феномен” має дві складові: комплекс “хама, який став паном” і, по-друге, постійне очікування, що господар от-от повернеться. Треба кілька років прожити серед східняків, щоби переконатися в існуванні наддніпрянського шовінізму, в основі якого (як і решти шовінізмів у світі) лежить несприйняття і нелюбов до всього “іншого”, зокрема, коли це “інше” є дуже близьким і може часом претендувати на автентичність більш переконливо, ніж оте “своє”. І мова наша для них – надто “польська”, і церква наша для них –”неправильна”, і звичаї наші – “якісь не такі”. Звідси й парадоксальна, здавалося б, ситуація: для пересічного мешканця “великої” України “рускій чєлавєк” є ближчим за духом від західного українця.
Умотивовано це й історично: ми ніколи не були одним народом (можемо говорити лише про спільне коріння) і не стали ним за останні 10 літ, бо могло б це трапитися лише ціною відмови від нашої традиції. Чи за цих 10 років ми мали б почати співати “степових” пісень або “повернутися” в православ’я, а може – визнати Жовтневу революцію за “частину нашої історії”?
Що ми втратили? У найкращому випадку – 10 років, у найгіршому – відчуття Батьківщини. Говорячи про те, що ми втратили, потрібно пам’ятати, що ми мали.
По-перше, ми мали “людський потенціал”. Західна Україна не володіла капіталами, не відзначалася промисловістю, але мала неймовірну кількість “кадрів” для побудови демократичної країни. Де вони?
Це питання делікатне. Скажеш, що всі виїхали, – образяться львів’яни, чернівчани, іванофранківці, тернопільці. А з іншого боку, щоразу приїжджаючи до Львова, ловиш себе на питаннях: “Ну де вони?” або “Якщо ви такі розумні, то чого ви такі бідні?”. Щодо тих, котрі виїхали, можна дискутувати, втрачені це “кадри” чи заінвестовані. На мою думку – втрачені. Розраховувати сьогодні на киян “зазбручанського” походження було б так само помилково, як колись сподівалися на московських “українців”. Більшість із них зробили свою столичну кар’єру саме на “інтегруванні” західних українців у формах, потрібних їхнім київським, дніпропетровським чи донецьким працедавцям.
Друге, що ми мали, – це початки громадянського суспільства. Усе це згодом видусила з нас у братніх обіймах незалежна Україна. Чи втрачено цей досвід безповоротно? Після того, як галичани масово проголосували за екс-кадебіста Марчука та посткомуніста Кучму, можна сказати, що так. Але кількість людей, які прийшли у Львові на зустріч із Папою Римським, залишає все ж якусь надію. Скільки з цих людей усвідомлює, що нашою Вітчизною є Галичина чи Буковина, а Україна – це тільки держава, у якій ми живемо ?
Сьогодні проблема нашої галицької чи буковинської самоідентифікації не є навіть питанням “сепаратистських настроїв”, а питанням того, що буде і з нашим майбутнім, і з нашим минулим.
Володимир Павлів, Варшава
Як ми проміняли галичину на україну
ПАВЛІВ
Приглядаючись до дискусії в “Поступі” на тему долі Галичини та галичан, і я хотів би додати свої дві краплі гіркоти до цієї чаші розпачу. Це справді сумно, коли на 10-у році незалежності України західні українці повинні ставити собі класичні запитання: “Хто винен?” в жалюгідному становищі народу, який значною мірою спричинився до з’яви цієї незалежності, і “Що робити?”, щоби зберегти свою традицію – культурну, мовну, навіть духовне існування королівського колись народу.
Як це сталося? Найбільшою нашою помилкою стало те, що на хвилі ейфорії ми дозволили використати наші зусилля, скеровані на вивільнення народу з більшовицького ярма, для відокремлення УРСР (якої ми на добру справу ближче й не знали) від Росії, яка, здавалося, стала на шлях радикальних змін у напрямку демократії, і створення так званої “незалежної України”. Збило нас із пантелику те, що в часи окупації, називаючи себе українцями, ми забували додавати “галицькими”.
Хто за Союзу називав себе українцем? Основна маса населення сучасної України (зокрема на схід від Збруча) вважала себе “радянськими людьми”. На запитання про більш детальну самоідентифікацію можна було почути: “Ми кияни, харків’яни, полтавчани тощо”. Українцями ж себе називали галичани, буковинці та частина закарпатців, а також українське населення Польщі, Словаччини, Румунії й еміграція США та Канади. Як з’ясувалося на зламі 80 – 90 років ХХ ст., усі ці групи мали різне розуміння свого українства та візії України.
Та найбільш непримиренними є все ж розуміння українства західними українцями та “новими” (або “після-перестроєчними”) з обох берегів Дніпра.
Будучи протягом кількох років “киянином”, я намагався зрозуміти причини зверхнього ставлення наддніпрянців до західняків. Їхня агресивність щодо нас дуже нагадувала поведінку одного зі слуг, котрого господар назначив старшим над іншими на час своєї відсутності. Сьогодні я майже певен, що цей “феномен” має дві складові: комплекс “хама, який став паном” і, по-друге, постійне очікування, що господар от-от повернеться. Треба кілька років прожити серед східняків, щоби переконатися в існуванні наддніпрянського шовінізму, в основі якого (як і решти шовінізмів у світі) лежить несприйняття і нелюбов до всього “іншого”, зокрема, коли це “інше” є дуже близьким і може часом претендувати на автентичність більш переконливо, ніж оте “своє”. І мова наша для них – надто “польська”, і церква наша для них –”неправильна”, і звичаї наші – “якісь не такі”. Звідси й парадоксальна, здавалося б, ситуація: для пересічного мешканця “великої” України “рускій чєлавєк” є ближчим за духом від західного українця.
Умотивовано це й історично: ми ніколи не були одним народом (можемо говорити лише про спільне коріння) і не стали ним за останні 10 літ, бо могло б це трапитися лише ціною відмови від нашої традиції. Чи за цих 10 років ми мали б почати співати “степових” пісень або “повернутися” в православ’я, а може – визнати Жовтневу революцію за “частину нашої історії”?
Що ми втратили? У найкращому випадку – 10 років, у найгіршому – відчуття Батьківщини. Говорячи про те, що ми втратили, потрібно пам’ятати, що ми мали.
По-перше, ми мали “людський потенціал”. Західна Україна не володіла капіталами, не відзначалася промисловістю, але мала неймовірну кількість “кадрів” для побудови демократичної країни. Де вони?
Це питання делікатне. Скажеш, що всі виїхали, – образяться львів’яни, чернівчани, іванофранківці, тернопільці. А з іншого боку, щоразу приїжджаючи до Львова, ловиш себе на питаннях: “Ну де вони?” або “Якщо ви такі розумні, то чого ви такі бідні?”. Щодо тих, котрі виїхали, можна дискутувати, втрачені це “кадри” чи заінвестовані. На мою думку – втрачені. Розраховувати сьогодні на киян “зазбручанського” походження було б так само помилково, як колись сподівалися на московських “українців”. Більшість із них зробили свою столичну кар’єру саме на “інтегруванні” західних українців у формах, потрібних їхнім київським, дніпропетровським чи донецьким працедавцям.
Друге, що ми мали, – це початки громадянського суспільства. Усе це згодом видусила з нас у братніх обіймах незалежна Україна. Чи втрачено цей досвід безповоротно? Після того, як галичани масово проголосували за екс-кадебіста Марчука та посткомуніста Кучму, можна сказати, що так. Але кількість людей, які прийшли у Львові на зустріч із Папою Римським, залишає все ж якусь надію. Скільки з цих людей усвідомлює, що нашою Вітчизною є Галичина чи Буковина, а Україна – це тільки держава, у якій ми живемо ?
Сьогодні проблема нашої галицької чи буковинської самоідентифікації не є навіть питанням “сепаратистських настроїв”, а питанням того, що буде і з нашим майбутнім, і з нашим минулим.
Володимир Павлів, Варшава
Відповіді
2001.08.23 | Augusto
О, з кишені карти потягнули!
Розкол, розкол давай! Небезпека! Хахли ворушаться!2001.08.23 | Адвокат ...
Ви спрощуєте, нажаль ;-)
Проблєма тут ( ІМНО ) вельми гостра. Як на мене, автор висловив думку про те, що ку-чмо-стан ( що чомусь зветься Україною ) дедалі, але все більш наполегливо, стає такою собі холо-копією СССР. І це -- прикро. Дуже прикро.2001.08.23 | Ростислав
Ви теж помітили?
Йшов сьогодні Майданом, а Хрещатиком крокували "спортсменки та колгоспниці". І так мені защемило спогадами, що я навіть вигукнув "Слава радянській Україні!"2001.08.23 | Адвокат ...
Це аж в очі б'є! І трішки по зоопарк.
Ростислав писав(ла):> Йшов сьогодні Майданом, а Хрещатиком крокували "спортсменки та колгоспниці". І так мені защемило спогадами, що я навіть вигукнув "Слава радянській Україні!"
І ти -- Брут!
Не ображайтесь, будь ласка, вихопилося. Просто ку-чмо-ноїди свідомо, напів- свідомо та не- свідомо роблять усе, що можуть, аби оті умовні рефлекси совків не дай Боже не забулися. Треба віддати належне й "народові": він не те, що не пручається, він залюбки плескає в долоні, особливо, коли це знімають на камеру "вуличні телевізійники".
Хоцця! Хоцця совкові совка. Совок -- рідніший, затишниший. Там за "Хайль Гітлер!", чи "Хай живе КПРС!" зарплату вчасно платять та роботи не вимагають...
Промайнула тут, між іншим, така в мене думка. Що спазмоїдні прояви совкізму -- то є реакція на перевтому від "жаби" ( укр. нац. звіра ). Що наш "народ" вже задовбався заздрити. Бо за часів совєцьких то вельми вірогідно було заняттям непустим, можна було "правди знайти", а зараз -- зась! Якщо я не помиляюся, то наступний етап суспільного маразму ( "втоми" -- гр. ) ознаменується тим, що "народ" або відчує, що від отого звіра треба спекатися, що є вельми прогресивне відчуття, майже, як сором. Або почне "заздрити конструктивно", тобто дочекається, коли опозиція вмикне на повну потужність незреалізований ще потенціял популізму, і покаже Ку-чмі із його звіринцем дупу.
P.S. До речи про зоопарк. Ку-чмо таки визнало, що воно ще не є людиною, що воно є випущене 10 років тому з зоопарку. Мабуть читає "Майдан", трясця його матері! Але у насупному ж реченні воно катеґорично заперечило, що має намір стати людиною. Сказало, що 10 років на ту роботу -- замало. Тож, ми всі, хто небайдужий, можемо певно розаховуати на нові, ще більш захоплюючі серії мильної опери "Еволюція по українські".
2001.08.23 | Ростислав
Ви невірно зрозуміли :-)
Адвокат ... писав(ла):> Ростислав писав(ла):
> > Йшов сьогодні Майданом, а Хрещатиком крокували "спортсменки та колгоспниці". І так мені защемило спогадами, що я навіть вигукнув "Слава радянській Україні!"
>
> І ти -- Брут!
> Не ображайтесь, будь ласка, вихопилося. Просто ку-чмо-ноїди свідомо, напів- свідомо та не- свідомо роблять усе, що можуть, аби оті умовні рефлекси совків не дай Боже не забулися. Треба віддати
Моя "слава радянськый україні" вихопилась не підсвідомо (як вам певно здалось), а як цілком свідома оцінка стану державності. Це не моя держава,більше того - ця держава проти мене, а отже "слава радянській україні".
2001.08.23 | Адвокат ...
Ваш "чорний гумор" я зрозумів...
І ставлення Ваше до ку-чмо-стану мені відоме та з моїм власним співпадає.Але кожний жарт -- то у певний спосіб передражнена істина. Те, що Ви сказали свідомо, з гіркотою, те совок каже -- несвідомо, але з надією.
2001.08.23 | Augusto
Це добре, дуже добре!
Адвокат ... писав(ла):> Проблєма тут ( ІМНО ) вельми гостра. Як на мене, автор висловив думку про те, що ку-чмо-стан ( що чомусь зветься Україною ) дедалі, але все більш наполегливо, стає такою собі холо-копією СССР. І це -- прикро. Дуже прикро.
Бо розв'язує остаточно руки, та глушить квохтання всіх Q-чмистів, бо всі знають на рівні підсвідомості - СССР є приреченим. Також підтверджує зайвий раз необхідність рішучого розриву зі спадком УССР та повернення до витоків державності в XX столітті - УНР.
2001.08.23 | Мінор
Інколи мені здається, що галичани і наддніпранські українці походять від різних мавп.
Ми навіть пальці на руці загинаємо навпаки. Наддніпрянці - починаючи з мізинця загинають, галичани - починаючи з великого розгинають. І це, на превеликий жаль, далеко не єдина культурна відмінність.Павлів, ви ж добре знаєте, що у Київській області радянських людей не більше і не менше аніж у Львівській. Прикладів - мільйони.
Так. Тут були менш свідомі того, що потрібна окрема держава негайно. Але тут зберіглося значно більше, власне, українського духу, аніж у "королівського" як ви пишете люду Східної Галичини.
300 років йшла русифікація козацької Наддніпрянщини, а вперті нащадки Хмеля говорили і говорять українською. Так з багатьма русизмами. Але - це українська. Володимире, ви ж знаєте, львів"яни переходять просто на російську, коли потряпляютьдо Києва. Ви з Кривенком - приємні виключення. Але мені пам"ятається, що і пан Павлів часом "чтокав" і "какав".
Поки ви намагалися з месіянською ідеєю одні, з точним розрахунком на посади в апараті інші, "українізувати" місто, яке і без вас було 1000 років українським - ви втрачаєте Львів. Зараз на вулицях "Західної столиці" не тільки повсюдно чути російську. На відміну від Києва там ще й гонорово не перейдуть на українську, коли ти починаєш у російськомовного львів"янина щосб запитувавти.
Вторинність - це найбільш разюча відмінність галичан від самодостатніх і впертих селян Наддніпрянщини. Не дуріть себе, пане Павлів. Через кілька років ваша дитина зустріне вас з роботи і з порога заявить: "Здравствуйтє папенька!" або ще якось зашвергекає польською.
Честь!
2001.08.23 | JFK
Це точно. Від різних корів ... Згадайте лишень як описує галичан початку минулого сторіччя Я.Гашек і вам стане просто до сліз шкода п. Павліва-Голохвостого
2001.08.23 | Ростислав
Re: Інколи мені здається, що галичани і наддніпранські українці походять від різних мавп.
Мінор писав(ла):[..]
>Наддніпрянщини, а вперті нащадки Хмеля говорили і говорять українською. Так з багатьма русизмами. Але - це українська. Володимире, ви ж знаєте, львів"яни переходять просто на російську, коли потряпляютьдо Києва. Ви з Кривенком -
Не виправдовуючи львів'ян дозволю собі припустити, що вони чинять так само як чинили б в Москві - розмовляли б рідною для населення мовою. Та й реакція на українську мову в Москві і Києві приблизно однакова: "Ви із діаспори?", "Ви нє моглі б чєловєчєскім їзиком разгаварівать?" ну і коронне "Ви што - бандеровєц?".
Гадаю після 9 березня, коли київські мєнти на вокзалі визначали опозицію за українською мовою, били їх, і говорили "чтоби нєповадно било з бандеровщіни в кієв прізжать", ще менше галичан будуть розмовляти в києві українською - раптом вб'ють?
2001.08.24 | Мінор
Re: Інколи мені здається, що галичани і наддніпранські українці походять від різних мавп.
Але це не так! Якщо вам комфортно заховати голову в пісок, то прошу дуже. Але не дуріть голови іншим.Я живу в Києві вже 16 років. Будь-який киянин перейде на українську після другої третьої фрази україснькою. Жлобів і рагулів, які будуть вам очі колоти - одиниці.
Тепер про мову більшості населення Києва.
На відміну від Львова корінні кияни у Києві складають менше 25% населення. Всі інші приїхали за останні 30 років з навколишніх сіл. Вони всі вдома українською говорять і навіть між собою. Російська мова продавців у магазині - це прикол лише для покупців. Невже ви ніколи не пормічали?
Заходжу в овочевий. Там продається "Лук зелений", а поруч "Буряк" і "Морква". Питаюся в дівчини-продавця: "Лук у вас зелений, а стріли ж, напевно, червоні?" Вона сміється у відповідь і каже: "Та тож цибуля! Хіба не видно!".
Ростиславе, замість того щоб лапки вгору і голову в плечі, щоб не виділятися, краще допомогли б мені як киянину формувати мовне довкілля і говорили б українською.
Але, парадокс, галичани не хочуть виділятися і мімікрують під жлобів! Так хто ж тут більш сов"єцький чєловєк?
ПМ Родина моєї сусідки, тьоті Оля, живе у Києві останні два сторіччя. Її чоловік показував мені хату свого прадіда. Так от вона і увесь приватний сектор нашої вулиці говорить тільки українською. А наріздво до нас заходить місцевий вертеп, який несе коляду. Це також Київ. Привіт галичанам.
2001.08.24 | Ростислав
Re: Інколи мені здається, що галичани і наддніпранські українці походять від різних мавп.
Мінор писав(ла):> Але це не так! Якщо вам комфортно заховати голову в пісок, то прошу дуже.
Ого :-) І де ж це я ховав голову ув пісок?
> Але не дуріть голови іншим.
Теж сильно сказано. Чи не занадто тільки?
> Я живу в Києві вже 16 років.
А я в Києві народився і мешкаю все життя.
> Будь-який киянин перейде на українську після другої третьої фрази україснькою.
Брехня, таких лише відсотків 10. Та й то половина з нихговорить такою жахливою українською, що виникає бажання розмовляти з ними англійською аби вони лише замовчали.
> Жлобів і рагулів, які будуть вам очі колоти - одиниці.
А до чого тут жлобство?! Хіба реакція москвичів на українську в москві - це жлобство? Ні, це щире здивування і розратування від того, що розмовляють мовою, яку їм складно зрозуміти.
> Тепер про мову більшості населення Києва.
> На відміну від Львова корінні кияни у Києві складають менше 25% населення.
У Львові ситуація приблизно та ж сама, лише джерело инше - про це нижче.
> Всі інші приїхали за останні 30 років з навколишніх сіл. Вони всі вдома
В Києві величезна кількість людей, що поселились тут після війни. Зі всього радянського союзу. Це київська інтелігенція і еліта. Бо гадаю мова не йде про спальні райони, що дійсно формується з селян?
>українською говорять і навіть між собою.
Це Ви статистики начитались? :-)))
>Російська мова продавців у магазині - це прикол лише для покупців. Невже ви ніколи не пормічали?
Хіба мені від того легше? Продавці можуть між собою розмовляти українською, але мені принципово будуть відповідати російською.
> Заходжу в овочевий. Там продається "Лук зелений", а поруч "Буряк" і "Морква". Питаюся в дівчини-продавця: "Лук у вас зелений, а стріли ж, напевно, червоні?" Вона сміється у відповідь і каже: "Та тож цибуля! Хіба не видно!".
> Ростиславе, замість того щоб лапки вгору і голову в плечі, щоб не виділятися,
Дуже сильно сказано. Пафосно. Хоча й дурницю спороли.
> краще допомогли б мені як киянину формувати мовне довкілля і говорили б українською.
Еее, я перепрошую звичайно, а я якою розмовляю?
> Але, парадокс, галичани не хочуть виділятися і мімікрують під жлобів! Так хто ж тут більш сов"єцький чєловєк?
Я перпрошую звичайно, а Ви щіро вважаєте, що розмовляти російською - то жлобство? Коли всі навколо нею розмовляють.
2001.08.24 | Горицвіт
Поясніть, будь ласка.
Ростислав писав:> Та й реакція на українську мову в Москві і Києві приблизно однакова: "Ви із діаспори?", "Ви нє моглі б чєловєчєскім їзиком разгаварівать?" ну і коронне "Ви што - бандеровєц?".
Скажіть, Ростиславе, Ви були хоч раз в Києві? Якщо були, то скільки раз Ви чули наведені Вами фрази?
Я не чув ні разу.
Тому дозволю собі припустити, що Ви або свідомо брешете (хоча навіщо?), або якісь інші причини.
2001.08.24 | Ростислав
Про брехню і логіку киян
Горицвіт писав(ла):> Ростислав писав:
>
> > Та й реакція на українську мову в Москві і Києві приблизно однакова: "Ви із діаспори?", "Ви нє моглі б чєловєчєскім їзиком разгаварівать?" ну і коронне "Ви што - бандеровєц?".
>
> Скажіть, Ростиславе, Ви були хоч раз в Києві? Якщо були, то скільки раз Ви чули наведені Вами фрази?
Я в Києві народився і мешкаю все життя.
Сі фрази чую не досить часто, але чую. В більшості инших випадків видно ледь приховане роздратування.
> Я не чув ні разу.
>
> Тому дозволю собі припустити, що Ви або свідомо брешете (хоча навіщо?), або якісь інші причини.
Гм. Ну от наприклад "митці", що спілкуються лише з собі подібними на п'янках/презентаціях/хвестивалях теж жодних утисків не відчувають. Або ще є професійні українці. Може Ви з таких?
До речі про брехню. Не людині, що криється за ніком, про неї казати.
Щойно вчора пив в "ОsтаNNій барикаді" з Миколою Рудьківським(помічником Мороза, що взимку його обшукувало СБУ) і російськомовною дівчиною. Так от він, в житті україномовний, переконував мене чистісінькою російською мовою, що я маю розмовляти російською, коли до мене нею звертаються.
От це і є логіка киянина. А львів'янин, коли приїджає до києва, не відчуває, що він в україні. Так само як я не буду розмовляти російською в москві - собі дорожче. Просто в києві я з часом звик до такого ставлення, а львів'янина таке ставлення приголомшує.
2001.08.24 | Shooter
Про логіку киян
Тут я погоджусь з РостиславомЛьвів'янин (у більшості своїй) не переходить з мови на мову.
Киянин (у більшості своїй) переходить на мову співбесідника. І, знову ж таки, у більшості своїй - з російської на українську.
Тільки чи от про суттєве ми сперечаємося, хлопці?
2001.08.24 | romulus
offtopic
could You throw me a mail, please2001.08.24 | Горицвіт
Re: Про брехню і логіку киян
Отже, все залежить, в яких колах спілкуватися. Я не в настільки елітарних колах, а більше з простими людьми, може тому в нас різний досвід.Вибачте, я не хотів Вас образити, а хотів загострити питання.
2001.08.24 | Мартинюк
Галицькі комсомольці оплакують відсутність власного феодального наділу.
Галицькі комсомольці оплакують відсутність власного феодального наділу.
Звичайно галицькі комсомольці не можуть тягатися з дніпропетровськими та київськими навіть на своїй власній галицькій території.
Комсомольські фірми та банки зі Сходу України опираючись на власну партноменклатурну ( а значить і СБУшну, міліцейську та іншу) "кришу" безжально роздавили і додавлють зараз аналогічний комсомольський бізнес своїх галицьких "колег" по ВЛКСМ та КПРС. А можна ж було власний феодальний уділ одгребти - без цих бандюкуватих донеччан, хамовитих дніпропетровців та лицемірних киян.
От киплять мізки під невидими будьоннівками галицького комсомолу. Власне з комсомольських та навколо комсомольських тусовок Львова та околиць виникли ті "ліберальні" тусовки де зараз подекуди вигулькують ідеї "Самостійного Галичаностану".
Конкуруючі до ліберально-комсомольського угруповування молодіжні групи та середовища безжально знищувалися владою - через стукачів, фінансово,через деморалізацію або майже примусовим заштовжування у фашизм та антисемітизм. Врешті просто вбивали молодіжних лідерів або вони помирали за неясниїх обставин.
Згадане ліберальне середовище вистояло, можливо оому що бачило і розуміло ці процеси, а можливо і тому що влада свідомо їх не зачіпала. Не можу сказати щось надто погане про них - це газета "Поступ", шановані мною люди такі як Кривенко, однак фактом є те що ідея Галичиностану культивується саме цьому середовищі (до речі орієнтованому на ПРП).Не знаю чи був Павлів якимомсь інструктором у львіському комсомолі, чи не був, але він є представником цього середовища і цих тусовок.
Чесно скажу що львівські комсомольці мені набагато симпатичніші ніж донецькі, однак їхні "страждання" за упущеним 1990-1991 роками мене таки дратують.
Так тоді була вказівка з Москви і був сигнал з Вашингтона, і розуміння вдячної Горбачову Німеччини, що пора дробити Україну з майбутнім вилучення недоброякісної Галичини в окреме державне утворення.
І таке навіть пробували робити - лише згадати які були бучні пляски та гулянки з приводу проголошення Галицької автономії ( соромязливо названої Ансаблеєєю).
Єдине що комсомольців тоді ніхто не слухав і в Галичині домінувала ( і домінує зараз) стара ідея ОУН - Українська соборна держава.
Все це скавуління окрім всього ще спричинене задрісним спостереженням неабияких привілеїв, які вибила для себе регіональна східно-українська верхівка ( не населення звичайно), шантажуючи загрозою сепаратизму Киів та громадську думку України.
2001.08.24 | Чув
Браво Мартинюк!
Браво! Бо дуже гарно підмітив суть проблеми.Але тут є ще одна проблемка. Галичани - це досить нещирий і заляканий владою люд. Так історично склалося, що на Київщині і Житомирщині колядували навіть директору школи. А на Галичині за вертеп виганяли з комсомолу. Влада дуже боялася відтворення бандерівського руху, а тому чинила посилений тиск на галичан. Сильних духом той тиск загартував, а слабких - перетворив на кар"єристів, які не можуть знайти в собі сили виступити проти влади.
Саме тому галичани підтримали Кравчука, бо той був президентом, Кучму - бо той був президентом. Марчука - бой той випромінював силу.
Ця хвороба лікується. Той самий Кривенко і Павлів до рота владі нібито не заглядав. Але от, наприклад, журналіст Євген Глібовицький спромігся два роки працювати на "7 днях" і тепіти все політичне редагування долбанова. Тепер він в струї на 1+1. Але як тільки запахне смаленим - знову стане лояльним.
Типовий галичанин Віктор Ткачук, - народний депутат, який до того був помічником Філенка, а ще до того заступником секретаря міському комсомолу Львова зі струї ніколи не випадає, а якщо і коливається, то виключно з лінією. І таких дуже багато.
Як на мене серед киян усе ж таки лицемірів менше.
А серед львів"ян не прикривається "інтересами України" хіба що лінивий.
2001.08.24 | Остап
? Може і УПА була на сході України?
Чув писав(ла):> Браво! Бо дуже гарно підмітив суть проблеми.
> Але тут є ще одна проблемка. Галичани - це досить нещирий і заляканий владою люд.
? Може і УПА була на сході України?
Ну-ну "шановний"....
2001.08.24 | Shooter
Галицькі комсомольці
:)Знаєте, Матринюче, Ви ще мабуть "пішки" під політичний стіл ходили, коли вже "галицькі комсомольці", котрі зовсім комсомольці і не були, а були Товариством Лева, нелегально друкували в Прибалтиці перші Поступи.
Інша річ, що сучасна Галичина стала жертвою совіцькості реши Україні (в чому я повністю погоджуюсь з Павлівим)
Ще одна річ, що якби не Галичина, то би не було незалежної України.
Дальша річ - поголовний антикомунізм Галичини. І далеко менша люмпенізованість місцевого населення в порівнянні з великою Україною.
І остання річ - пропагування самостійної Галичини. Котрою із мені відомих осіб займається аж їден депутат Чернівецької міської ради - надіюсь, Ви здогадались, про кого я?
2001.08.26 | Augusto
Щось Вас на класику потягнуло?
Shooter писав(ла):> :)
> Ще одна річ, що якби не Галичина, то би не було незалежної України...<....>Інша річ, що сучасна Галичина стала жертвою совіцькості реши Україні (в чому я повністю погоджуюсь з Павлівим)
Знаєте класичний анекдот про брехуна та підбрехувача? То не Ви з Павлівим під танки кидалися в серпні 1991-го в Москві?
2001.08.26 | Shooter
???
А до чого тут Москва 91, не підкажете?Чи знову дурником прикидаєтесь? Вам це не пасує.
Чи Ви думаєте, що якби не було ГКЧП - Україна би була в складі СССР? Імперії, Ауґусто, всі розпадаються. Тим більше, в кінці 20 ст. в Європі. Пригадайте свій югославський досвід.
Не було би ГКЧП - то би було тільки на користь Україні. Українська ком.номенклатура не пийшла би до влади. Натомість би прийшло посткомуністичне покоління. До того ж, погіршення економіки і життя, котре би було неминучим за будь-яких умов в дев'ятдесятих, було віднесено на рахунок "москалів", а не незалежності.
Після того Україна би легко здобула незалежність, оскільки і низи, і верхи (якісніші, ніж сьогодні) бажали би жити у своїй державі.
А і Павлів, і я (скромно) зробили, думаю, аж забагато, для того щоб існувала Українська держава. В порівнянні із пересічним українцем.
2001.08.26 | Augusto
Це що, сайєнсфікшн сезон знов розпочався? Дивись, ще рік пройшов!
Паралельні світи, де Ви з Павлівим - імператори? Кул!2001.08.26 | Мартинюк
Коли я ходив пішки під політичний стіл
Коли я ходив пішки під політичний стіл, то Товариства Лева ще не було. Однак про необхідність створення його активно диспутувалося. Навіть назву обговорювали.Саме тоді було вирішено "йти під комсомольський дах" (бо інакше нічого б не вийшло) та шукати "своїх" комсомольців.
Таким чином інціатива створення "Товариства Лева" вийшла з поза комсомольського середовища. Безперечно багато "комсомольців" підтримали цю затію щиро, хоча багато і нещиро, в якихось своїх планах.
Однак про "комсомольську" складову в подальшому політичному русі Львова і Галичини можна стверджувати без жодного сумніву. І сам в цьому середовищі привидами невідомо чого ( напевно останнього зїзду ВЛКСМ) блукають ідеї Галичиностану.
Відомий нардеп Чернівецької міськради дійсно пропагує цю ідейку найзавзятіше і найпрямолінійніше, однак решта галичано-комсомольців також вельми охоче рефлексують на цю тему.
Можливо це насправді маскує трохи інше розчарування - "на нафіга нам той націоналізм здався - полякали б Київ відділеннямм, то може б нам дозволити помародерствувати так як дозволили це зробити парт- і комс- номенклатурам у Донбасі, Криму та Придніпров'ї.
2001.08.26 | Shooter
Коли ...
Пане Мартинюче, от скажіть мені - для чого Ви словоблудством займаєтесь?Чи можливо Ви не були комсомольцем? Чи може Ви вважаєте комсомольцем того ж Лук'яненка?
Товариство Лева, не зважаючи "при кому" воно виникало, було антикомуністичним і проукраїнським.
В тому то і є головна відмінність між Галчининою+Волинь і, частково, Буковиною і Закарпаттям від "великої України".
Не вірите - подивіться на "карту" виборів-1998. На схід від Збруча - все, за винятком Києва, червоне (Черкаси - рожеві). В Закарпатті - абрєзане, а на решті Західної України - спробуйте здогодатись яке.
Такщо не порівнюйте, вибачте, статевий орган з пальцем, згадуючи дніпровських чи київських комсомольців і львівських "комсомольців".
2001.08.26 | Augusto
Робимо паси над кришталевою кулею...
Ага! Східноукраїнський Універ (один з!), україномовний часопис "Скриня" - всі вигнані, коли ж то було, коли ж то було... Раніше за всі Товариства комсомольців з левом, 1978! Йой-ой! Упсь! О-о! Зсилалися національносвідомі на Схід України - мало хто вернувся, позалишались! (Загитували, гади! Не вірити їм більше ніколи! А ось комсомольцям, що їх позасилали - вірити! Бо вони то робили з антикомуністичних (карьєристських?) позицій!)Перші вибори в Україні, Чорновіл вс. Кравчук, Чорновіл з Центральної України, Кравчук - з Західної, кого ж обрати.... Дивимось на мапу ТИХ виборів, гм, щось не видно тих феноменів з 1998! Ось всередині кришталя щось вимальовується... Від якої області був висунутий Q-чмо в 1994? Дніпропетровська і .... яка-яка? Івано Франківська? Оооо... Я вже забодався записувати а куля все працює...
П.М. А не погано, Шутере - Україна проходить повз Вас, а Ви видаєте оцінку - це - українці, вони їнших українців за "уніатство" в КГБ передавали - ото патріоти, бо з ОУНовцем їхали в автобусі разом, а ці -нє, тьху!
2001.08.26 | Shooter
Ауґусто,
стає набридливим і одноманітним.Від цього об'єктивна ситуація щодо відмінності Україн, звісно, не зміниться...
Цікаво, яке задоволення Ви отримуєте від Ваших же ж "пасів руками"?
2001.08.26 | Augusto
Люблю дивитися на розгублений писок комсюка-брехуна (це про Львів, присутні - виключаються)!
Shooter писав(ла):> Цікаво, яке задоволення Ви отримуєте від Ваших же ж "пасів руками"?
Естетичну насолоду отримую!
2001.08.26 | Shooter
Люблю дивитися
Комсюк-брехун - це Ви дивлячись в дзеркало?Ну що ж, Вам видніше.
2001.08.27 | Augusto
Я вже вийшов з комсомольського віку, але...
якщо приймете, то піду! Розвиватиму нарцисизм (це про люстерко)!Я ж казав: присутні виключені, що за реакція?! Спонтанне зізнання?!
2001.08.27 | Shooter
Cудячи з Ваших останніх реплік,...
...Ви щойно вступили в піонерський.2001.08.27 | Augusto
"А я старий піонЕр, много знаю, всєх кто билі до меня - закопалі!"(c)
Shooter писав(ла):> ...Ви щойно вступили в піонерський.
>
>
АукціоН(з твердим знаком!).
Покаянка: як будь-який добрий хижак страшно полюбляю гратися!
2001.08.27 | Augusto
Але я тут не сам, дух І. Франка підносить мені набої!
Скільки з цих людей усвідомлює, що нашою Вітчизною є Галичина чи Буковина, а Україна – це тільки держава, у якій ми живемо ? Володимир Павлів, ВаршаваМи мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. Іван Франко, Львів
Сьогодні проблема нашої галицької чи буковинської самоідентифікації не є навіть питанням “сепаратистських настроїв”, а питанням того, що буде і з нашим майбутнім, і з нашим минулим. Володимир Павлів, Варшава
Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фанатів, що раді би широкими <....> фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації. Іван Франко, Львів
2001.08.27 | Shooter
Ви ще забули проставити дати.
Оскільки "текст, всимикнутий з контексту, стає/має підтекст".Ніхто не спохибнює того, шо Галичина є Україна. Швидше, декларується (очевидна) річ: Велика Україна все ще занадто совіцька і занадто русифікована як на Україну.
Не хотілось, щоб Галичину асимілювала така Україна.
2001.08.27 | Мартинюк
Не губіть серйозну тему емоціями ...
Не губіть емоціями та лайкою серйозну тему...
Безперечно галицькі комсомольці мені подобаються набагато більше аніж комсомольці дніпропетровські, однак вони від того не перестають бути комсомольцями. ( Нагадую що мова йде не просто про молодих людей які платьили комсомольські внески) а про тих хто мав за плечима апаратно-номенклатурну "школу", відповідний спосіб мислення і стиль "вирішення проблем".
У старі радянські часи трохи займався "бізнесом" - їздив з будівельними бригадами на Північ. Все це робилося під дахом комсомолу і, можу зараз признатися, під липовими паперами студенських будівельних загонів. Оскільки я тоді вийшой на доволі серйозний рівень ( бізнесу звичайно)то мусив тісно спілкуватися з комсомолькою елітою ( і не тільки львівською).
Це товариство вже тоді нічим суттєвим не відрізнялося від теперішніх "мафіозних угруповуваннь" - комсомольці доїли свої сфери впливу( наприклад вони ще контролювали базари), усували конкурентів ( в тому числі і фізично) . Мені звичайно доводилося "відстьобувати" певний процент ( до речі менший ніж висмоктують з підприємців зараз ). Однак завдяки цьому я зміг своїми очима побачити дивовижний задзеркальний світ тодішнього Радянського Союзу, де армія нелегально торгувала алмазами та червоною рибою, партія - неймовірною за масштабами контрабандою за межі СРСР лісу,і ще фіг зна чого, міліція та КГБ - добре оплаченою охороною цього всього і попутно дрібним рекетом.
Але вернемся до комсомольців галицьких - на їх совісті лежить прищеплення на національну ідею міфології ринкового пофігізму ( мовляв само все утрясеться), реклама і практична реалізація в регіоні бардачно-мародерської приватизації і врешті решт у значній мірі і співідповідальність за створення в Галичині режиму "страны народной демократии" на зразок колишній прорадянських режимів у Польщі,Чехій та НДР.
Галкомса подарувала Україні економіста-естрадника Шпека. Дійсно економіст Пинзеник однак також не проявив свої знаннь на державних постах, де він символізував Галичину та "національно-демократичний" напрям, однак слухняно пропагував катастрофільну міфологію та підписав деякі декрети, за які йому зараз дуже соромно.
Галкомса , незважаючи на витирання до неї ніг "дніпровцями" та іншими все одно, за великим рахунком, стала опорою кучмізму в регіоні та кадровою базою номенклатурних партій типу СДПУ(о),НДП,АПУ ( ну і далі по списку).
Галкомса разом з рештою "совківських" прошарків Галичини стала джерелом поширення в регіоні ідеології компрадорства та націонал-пофігізму. Причина - в особливостях специфічної номенклатурної моралі - релятивістської, егоцентричної, такої що має за абсолютний позитив та ознаку вищості відсторонення від моральних принципів та поглядів решти суспільства.
А тепер ось - мрія про Галичиностан...
2001.08.27 | Shooter
Недорозуміння ?
Здається мені, що ми ведем мову про відмінні групи людей.Комсомольці і комуняки існували всюди на безкраїх просторах небожчика. Проте ідею автономії (наголос - культурної) Галичини пропагують якраз "не-комсомольці".
Зачєм щось подібне галицьким пост-комсомольцям? Вони навпаки - зацікавлені в жорсткій централізованій системі керування державою і економікою. Коли, маючи "краї" в Києві, можна "рєшать вапроси", не зважаючи ні на що, і ні на кого. І, вибачте, до однієї і тієї ж задниці їм Україна і українство чи Галичина і галичанство як ідеї і системи цінностей.
Щодо львівського бізнесу - він був всякий. Більшість - без сумніву партєйно-комсо-мєнто-бандитського. Котрий "ріс" на стандартних для постовіцького простору схемах (див. статтю Стецьківа-Чорновола-Філенка) і якому, знову ж таки, було фіолетові і Україна, і Галичина.
Але був/є і інший. То й же ж Іващишин. Чи, можливо,
пам'ятаєте такого "юного журналіста-окулярника" з львівуніверу, котрий "на зарє пєрєстройкі" задава питання Горбачову щодо державного статусу української мови - має хлоп другу в Україні площу білбоардів (після BigBoard'у). А, скажімо, Руслан - екс фінансовй директор Post-Поступу - на третій позиції за тим же показником. Чи Починок з його Експрес-газетою...Тільки як Ви здогадуєтесь, шлях в бізнес в згаданих був типово не-комсомольським.
Такщо..."не обзивайте Павліва комсомольцем".
Понєже він ним не є.
P.S. Як писав Ростислав: в принципі, до чого тут комсомольці? Коли назва трейду повністю відповідає сьогоднішній реальній ситуації?
2001.08.26 | Остап
А ну не сваріться !!! Москалі ж кругом...(-)
2001.08.26 | Спостерігач
А це не Ви часом відповідали за марчуківський інтернет-форум під час минулих виборів?
Чи якщо питання поставити инакше: Ви жодного відношення до Марчука не мали під час останніх виборів?2001.08.26 | Shooter
Якщо запитання до мене,
...то ані найменшого.2001.08.27 | Мартинюк
За форум не відповідав, але активно давав туди повідомлення.
А до виборчої кампанії відношення мав , навіть деякий час працював у штабі. Перед тим керував прес-службою коаліції громадських організацій, які підтримували кандидатуру Омельченка на виборах київського мера.У серпні деяким "друзям" вдалося мене із штабу вижити, однак поза штабом робота виявилася набагато ефективнішою.
Окрім мене до виборів Марчука ще мала відношення УРП та більше десятка інших партій.
2001.08.27 | Спостерігач
Тоді Вам має бути відома одна з найулюбленіших "мульок" Марчука - "замирення Західної і Східної України"
Він дюже любив на цю тему поговорити. А щоб для цього були підстави - діяв за відомим принципом "розділяй і владарюй", роздмухуючи існуючу недовіру поміж східняками і західняками.Бачу, що Ви все ще живете цими катеґоріями і продовжуєте його справу. Так тримати, Мартинюк! Але не забувайте, що Марчук - президент сексотів.
2001.08.27 | Адвокат ...
Re: Тоді Вам має бути відома одна з найулюбленіших "мульок" Марчука - "замирення Західної і Східної України"
Спостерігач писав(ла):> Він дюже любив на цю тему поговорити. А щоб для цього були підстави - діяв за відомим принципом "розділяй і владарюй", роздмухуючи існуючу недовіру поміж східняками і західняками.
Вибачте, що втручаюся, але та "муля" -- зовсім не копірайт Марчука. Туж "пісню" співали і Ку-чмо, і Симоненко, й Мороз підспівував. Взагалі, розділ України -- то, до певної міри, тотемний стовп української політики. І, водночас, велике свинство. Але, поки що, вельми дієве. І, нажаль, буде дієвим на парляментських і, скоріше за все,-- президентських виборах.
Окрім всього іншого, ця огидна практика живеться з того, що публіки на Сході України більше, ніж на її Заході. Тож, за принципом економії мислення,-- чий буде Схід, того буде й Україна. Цей принцип був блискуче зрелізований у першій кампанії Ку-чмо. У другій же ( ІМНО ) перемогу приніс адмінресурс + мавпування "російського досвіду".
2001.08.27 | Мартинюк
На жаль всі сексоти агітували за Кучму.
Тому що у них був тоді інший начальник - Деркач.З огляду на це президентом сексотів зараз є Леонід Данилович Кучма.Відставні майори та полковники з числа "друзів" Марчука послідовно діяли лише у справах, які стосувалися освоєння коштів. У всьому іншому вони двоїлися та троїлися у відповідно з їхніми прогнозами шансів на перемогу Марчука.
Тому більшість голосів Марчук дістав завдяки агітації націонал-демократичних партій.
Якщо Ви збираєтеся далі на щось натякати , то не тягніть волинку - кажіть прямо та наводьте відповідні докази.
2001.08.27 | Остап
Л.Лукьяненко: "Что же касается союза Е.Марчука с левыми, то Мороз все-таки правее Кучмы".
http://www.day.kiev.ua/cjr/rus/text/0906r2.htm.....Заключение "каневского соглашения" львовскими сторонниками Л.Кучмы было названо "кощунством на Чернечей горе". В свою очередь почетный председатель УРП, доверенное лицо Е.Марчука Левко Лукъяненко, комментируя "каневское соглашение", заметил, что компромисс достигнут не в политической позиции - ни один из четырех кандидатов не отказался от своих убеждений и остался на своей политической платформе - а в деле защиты демократии. Ведь, убежден Л.Лукьяненко, нынче действующий Президент грубо нарушает законодательство, используя в предвыборной борьбе рычаги власти, и установив контроль над средствами массовой информации. Л.Лукьяненко отметил, что он как человек, который 27 лет провел в заключении за свои политические убеждения, не видит в этом соглашении какой-то угрозы украинской государственности.
"Хотя Евгений Марчук не является членом УРП, но мы понимаем, что поддержка его - самый лучший способ служения украинской нации", - заявил Л.Лукьяненко. Что же касается союза Е.Марчука с левыми, то почетный председатель УРП заметил: "Мороз все-таки правее Кучмы".
Отвечая на вопрос, какова будет позиция УРП, если Е.Марчук согласно каневской договоренности снимет свою кандидатуру в пользу А.Мороза или А.Ткаченко, почетный председатель УРП отметил: "Республиканская партия будет делать все, чтобы единым кандидатом от каневской четверки был Евгений Марчук", - и подчеркнул, что для этого имеются большие шансы.
2001.08.26 | Ростислав
А до чого тут комсомольці?
Як на мене твердження Павліва (тема треду) - на 100% вірне. Ви з цим не згодні?2001.08.26 | Augusto
Я - ні!
Бо Західна Україна негомогенна, декого незавадило б і повісити під пахви ( я ж гуманист, інакше ж дихати неможливо). Східна Україна - теж різна, а ось заїзд про "поруліть", то взагалі "абзац"!До речі Павлів, та російськонацикі - ідейні близнюки, ті теж марять про розподіл України. Ще зауваження - павлових небагато, але весь час якось їх чути - комусь вигідно, ні?
2001.08.27 | Майдан
Не можу з цим погодитися.
Провокативно-контроверсійними є переважна більшість абзаців цього тексту, з назви починаючи.Трохи знаю Павліва і не виключаю що він просто позує і навмисно епатує публіку своїм текстом.
Ну треба ж трохи нагадати за своє існування...
Однак з таким самим успіхом можна було б зварнякати щось про те, що даремно мов галичани Гітлера так слабо підтримали, або запропонувати приєдавти Галичину до провінції Сінцзян...
Якимось виправданням для Павліва може бути хіба те що він за світоглядом та ідеологією є представником міста яке за тисячолітньою традицією смртним боєм воює з українським селом .
Галицький корпоративізм не дозволяє галицьким міщанам громити галицьке село, однак можна спробувати повитирати ноги об Східну Україну, недвозначно вказуючи що вона жлобська і непрогресивна ( тобто "селюхи" вони )
Повторюю ця ідеологія, незважаючи на грунтовний піар малопопуляна і не приживається в Галичині.
Подібні ідеї (як мені видається) циркулюють саме в ліберал-комсомольській (за походженням) складовій галицького політикуму.
2001.08.27 | Shooter
Дещо - вірно,...
...дещо хибно.Ви вірно зауважили: Павлів - репрезентат українського міста. Котрих і на Заході України - одиниці, на Сході ж - вони як "явище" взагалі відсутні.
Тому стаття Павліва - це контрапункт до совіцького і люмпенізованого "українскького" міста, а не до українського села - східного чи західного.
Ну і на закінчення вкотре очевидне: Павлів і його середовище є антикомсомольським. Не знаю чому, але в декого із східняків все, що "міське" і "ліберальне", навіть якщо воно "українське", пов'язується з "камсамолом".
Незрозумілий мені феномен. Нагадує Едіпів комплекс, спричинений відсутністю "українського міста" на Великій Україні.
2001.08.27 | Augusto
Шутере, спитайте Пані, або Анвоката... скільки осіб є в списку розстріляних літераторів в кол. будинку письменників в Харкові?
Shooter писав(ла):> Незрозумілий мені феномен. Нагадує Едіпів комплекс, спричинений відсутністю "українського міста" на Великій Україні...
Колись то була вулиця Я. Галана, зараз, скоріше за все так і залишилася Я. Галана. Ще спитайте, чи ті письменники були російськомовні, так, для розваги... А потім вже починаймо розмову "чому хахли не робили українських міст, а одразу масові поховання?".
2001.08.27 | Адвокат ...
Нажаль, ваша суперечка є термінольоґічною.
Ви є правий в тім, що, за суто формальними ознаками, міста на Сході України таки були. Шутер є правий, що заперечує "европейськість" тих міст, вживаючи прикметник "українські".Так таки так і є: европейских -- не було на Сході, европейські -- були на Заході. А от українські... То чи були взагалі де небудь?
2001.08.27 | Augusto
Будуть!
І дороги широкі будуть, все своє буде! Навіть Харків позбудеться похмурості і Львів стане українським містом з памьятником А.Міцкевичу!П.М. А скільки тих розстріляних, енівей бо я не рахував, просто давить на психику: щось немовби два метра густо записаними українськими прізвищами, про яких і не чув ніхто ( а то ж письменники, поети).
2001.08.27 | Адвокат ...
Згоден -- будуть!
Але не раніше, як Ку-чмо виженуть з хати сраним віником, разом з його зоопарком.Раніше -- зась!
А так добре було б!
2001.08.27 | Shooter
Нажаль
"Я і Павлів" ведем мову про сучасний стан речей мінус двайцять років.І ми маємо правду.
2001.08.28 | Адвокат ...
Але в чому вона?
Shooter писав(ла):> "Я і Павлів" ведем мову про сучасний стан речей мінус двайцять років.
>
> І ми маємо правду.
Subj.
Перекажіть ще раз стисло, сухо по пунктах.
2001.08.28 | Спостерігач
"для пересічного мешканця “великої” України “рускій чєлавєк” є ближчим за духом від західного українця"
2001.08.28 | Адвокат ...
Це так і не так одночасно.
Все залежить від обставин.Одна справа -- атавістичні реакції, звичка у всих своїх бідах винуватити інших, похмільний синдром від зомбування.
Інша -- відчуття того, що та "близкість" -- то омана. ( Особливо яскраво відчувається у Москальщині ).
А взвгалі то, це старий спосіб намагатися вирішити власні проблєми шляхом прилучення до них "варягів".
2001.08.25 | АВ
Re: 99 %
Только не "советскими", а "русскими"...2001.08.29 | ilia25
Классная статья (наконец удосужился прочитать :)
Це дійсно трагедія для всіх галичан. Я не маю сумнівів, що якби 10 років тому вони уявляли б що їх жде у вільній українській державі, вони б відкопали шмайсери та зробили б Галичину незалежною за одну ніч.До речі, відокремлення Галичини пішло б на користь і наддніпрянській Україні. Одна справа мати в якості прикладів "абстрактні" Польщу з Прибалтикою, але зовсім інша -- порівнювати місцевій бардак зі "своєю" Галичиною. Тут уже відмазки про різні стартові умови не прокатили б.
Але, але... Як завжди погналися за журавлем у небі, та витягнути на собі ще й наддніпрянців Галичині виявилось не по силам.
А втім, ще не вечір :) Десять років тому мастити по новій шмайсери здавалось рано, зараз -- вже пізно. Але ще десять років в кучмаїні -- і може бути вже в самий раз.
2001.08.29 | Абдула
Re: Классная статья (наконец удосужился прочитать :)
Про які шмайсери мова? Це розповсюджена легенда про галичан. Приклад із смертю Білозора показав, що галичани тільки плакатися на утиски здатні, не на рішучі дії. Павлів ніколи нічого мудрого не казав, де вже йому "опановувати" Київ. Отож, "невизнаний" і дремонув до Варшави шукати нових хазяїв.2001.08.29 | Augusto
Що тут не ясно?
"Шмайсер" це їнша назва для дулі в кишені, але чому навіть дулю треба ще викопувати, це навіть для мене загадка...2001.08.29 | Спостерігач
Re: Классная статья (наконец удосужился прочитать :)
На жалобній ході присвяченй смерті Білозіра було десь коло 100 тис. львів'ян. Повірте, для влади це була вееелика пересторога.Кияни, до речі, в більшості своїй коментували цю ходу "бандеровци б'ют рускіх" і відмовлялись коментувати вбивство Білозіра - "піть надо мєньше". Так само і під час останніх виступів опозиції в Києві я частенько чув "снова бандеровцев понаєзжало".
2001.08.29 | Абдула
Re: Классная статья (наконец удосужился прочитать :)
Дійсно, на похороні Білозора було багато десятків тисяч людей, але на другий день я був свідком, як у трамваї два москалі відверто знущалися з цієї події, викликаючи когось на конфлікт, але всі вдавали, що нічого не чують. У мене склалося враження, що як були москалі хазяями ми у Львові, так ними і лишилися. Власне, цей факт і змусив мене подумати, що галичани і не є аж занадто войовничі.