09/02/2001 | Спостерігач

1 вересня. Замість Країни Знань першокласники потрапляють у ТУНДРу
Уроки авторитаризму: Леонід Кучма - четвертий елемент символіки України

Лиховій Дмитро, "ЗМІна", 2001-09-01 22:02:00

Сьогодні моя донька пішла до першого класу. Жорстока Країна Знань зустріла її портретом дорогого Леоніда Даниловича. Усміхнений кращий друг дітей із пишною чуприною стояв над дошкою в класній кімнаті – поруч із примірником Конституції, трохи нижче від портрету Тараса Григоровича. На столах перед кожним школярем лежала “Казка про податки”. А відкрила “Урок України”... ні, не перша вчителька Світлана Степанівна. А представниця районної податкової адміністрації Олена Іванівна в податківському темно-зеленому однострої, при відповідних погонах і шевронах, зі словами про важливість сплати податків, як вчать Леонід Данилович Кучма і Микола Янович Азаров. Нам, у 314-й, на Позняках, ще “пощастило”. Товариш розповів, що його малого в першому класі на Татарці зустрічало аж двоє азаровських “силовичок”. Подумалося: якась малодемократична ця школа. Називаймо речі своїми іменами: авторитарна. І День знань став більш ніж яскравим доказом цього.
Ясна річ, що вибори для першокласників уже почалися і блок ТУНДРА з Азаровим на чолі "пресуватиме" їхніх батьків, на чому світ стоїть. ТУНДРА, Кучма й тому подібна компанія і їхня кампанія – це Азія. Ми майже не помітили, як шанування дорогого Леоніда Даниловича на другому терміні його президентства переросло в тупе, бездумне поклоніння, яке державна машина організовує за образом і подобою путінського, лукашенківського культів осіб. Як в Узбеки- чи Туркменістані, таких самих азіатських “демократіях”, як наша. Танки й ракети на центральній вулиці, монументальні “будови століття”, “свобода” слова, портрети, якими “загодовують” уже не тільки підневільних чиновників, а й звичайні підприємства, і ось – школи, класи. Привітальна листівка з портретом знову-таки Його – президента, четвертого елемента державної символіки поруч із Гербом, Прапором і Гімном без слів. Ну з Шевченком в усіх “червоних кутках” зрозуміло – він замість Леніна. А Кучма – замість кого? Скидається, замість Йосипа Віссаріоновича. Правильним шляхом ідемо, товариші. “Рости здоровим, розумним, чесним”, - повчає мою дочку і ще 600 тисяч першокласників “батько народу”, наш Україн-баши. Втім, вона вже реальну ціну президентських слів, знає про долю журналістів на кшталт Гонгадзе. І не лише вона. Певно, тому й іде відмивання іміджу. Не писати ж, замість “Учитись, учитись, учитись” – “Подонок, бля, висшей мєри...”

Не такі у Європі першовересні (хоча першокласники – однакові). Немає в Європі бронетанкових парадів. Не такі там президенти. Не відкривають вони все хороше в країні особисто. А наш – знай мотається. Ось і сьогодні встиг до Миргорода, де відкрив оновлену школу №1 ім. Панаса Мирного, подарувавши комп'ютерний клас і мікроавтобус "Газель" (невже з фондів адміністрації?). Як зізнався 6..-діяч, 1 вересня для нього – свято повернення в дитинство. Хоча навряд чи маленького Льоньку з перших же днів першого класу вчили за шкільною програмою ганяти м’яча, як того хоче президент Федерації футболу, і “стукати” на батьків, які не сплатили державі податків.

Щодо футболу (тобто Суркіса і СДПУ(о)), то з цього приводу Кучма в своїх одкровеннях був “той, що греблі рве”. Ініціативу Григорія Суркіса із запровадження уроків футболу в школах Кучмою рішуче підтримано: а) Бо “без занять фізкультурой нації не буде”; б) бо в Україні є багато політиків, які тільки і знають, "що покритикувати, а на більше не здатні" ("Я знаю, що, наприклад, легкоатлети після чемпіонату світу в Канаді говорили: "Дав би Бог нам Суркіса в легкій атлетиці". Таких людей, як Суркіс, "чомусь немає в інших видах спорту", зате є багато фахівців, які можуть "ляпати язиками", а не робити. Похвалив Кучма й соціал-демократв (о) Богдана Губського, котрий подарував щасливій миргородській школі-екс-земській гімназії ризограф і книги до бібліотеки. Ну й за компанію Леонідом Даниловичем закликано зробити в Україні обов'язковою вищу освіту...

Така в нас освіта тепер – соціал-демократичний футбол і податкова ТУНДРА. Видана 700-тисячним тиражем “Казка про податки” (а в Азарова все гігантоманськи: приміром, днями від обіцяв розростити свою Партію регіонів до 7 мільйонів членів) – просто жах. Текст Коцар І.В. та Коцар І.А. – ще куди не йшло, а ось розмальовані олівцями ілюстрації Коцар І.А. – просто бездарні, а-ля плакат Остапа Бендера про лотерею. Зате на форзаці – усміхнені глави держави і ДПАУ, всередині – гасла "Нема податку - нема порядку", "Без оподаткування немає лікування", "Без сплати податку немає достатку", "Несплата податку - причина безпорядку", "Податок не сплатили, тому на мають сили"... Сперечатися безглуздо – сотні тисяч цвяхів пропаганди зайшло в кожен клас.

Здавалося б, 1 вересня Богдана мала увійти в Країну Знань. А увійшла – в звичайну Авторитарну Україну, Україну з Кучмою...