09/07/2001 | Андрій ЯНКОВИЙ

Створюється нова праволіберальна партія “європейського типу” з гонором на 30 відсотків


Відколи Сергій Тигипко, вчинивши демарш в уряді Ющенка, подався у народні депутати, його
ім’я весь час пов’язували з партією “Трудова Україна” (ПТУ), і відколи переговори Ігоря Шарова
та Андрія Деркача з Сергієм Леонідовичем закінчилися успішно (себто екс-міністр економіки
погодився очолити ПТУ), за паном Тигипком закріпилося реноме політика, якого “трудовики”
штовхають нагору і під час кабмінівських пертурбацій, і під час – чим чорт не жартує –
президентських перегонів. Але не все так просто.

Перші сумніви в міцності “трудових” позицій Сергія Леонідовича з’явилися в травні, коли він у
вільному польоті ковзнув повз посаду прем’єр-міністра, і не помітно було, щоб партія горою
стояла за свого лідера.

Нині з’явилися нові чутки – зокрема російського походження. Московська інтернет-агенція
(АПН) з посиланням на власне поінформоване джерело у Верховній Раді повідомила: Віктор
Пінчук, один із керівників партії “Трудова Україна”, нині працює над проектом створення нової
праволіберальної партії “європейського типу”. Ідеологом задуму є Петро Щедровицький,
головний політичний радник екс-лідера Союзу правих сил (СПС) Сергія Кириєнка. І взагалі
“кириєнківці” відіграватимуть головну роль у створенні партії. Плани в Пінчука наполеонівські:
штучно створений політичний гибрид (це щось на кшталт СПС та “Єдинства” водночас, тільки
зросте на українському грунті) нібито претендуватиме аж на 30 відсотків голосів у парламенті.

Втім, громадянський зять нашого Президента не дуже покладається на здібності московських
технологів і для підстраховки запросив на роботу знаменитого французького піарника Жана
Сегену. Останній вже декілька разів відвідував Київ – промацував грунт.

АПН припускає, що в цих наробках для Сергія Тигипка, можливо, не буде місця: оскільки за
новоліберальною партією, буз сумніву, стоятиме персонально сам Леонід Кучма, то з великою
часткою імовірності можна припустити, що очолить її потенційний наступник Леоніда
Даниловича. І ніхто інший. У версію, викладену московською агенцією, можна вірити.

По-перше, всім відома прихильність Віктора Пінчука до технологій північного сусіда: росіяни
під час виборів Леоніда Кучми в 1999 році провели чимало експериментів.

По-друге, справді, для Леоніда Даниловича настав час “останнього і рішучого бою”. Від
результатів парламентських перегонів, які відбудуться в березні 2002 року, залежить в першу
чергу, президентське майбутнє Леоніда Кучми.

Дві дороги стеляться перед нашим Президента: або втратити посаду, або втриматися на ній
принаймні до 2004 року. В свою чергу, Віктор Пінчук не має ніякої політичної перспективи
поза політичними перспективами тестя. Зрозуміло, що Віктор Михайлович лоба собі розіб’є,
аби тільки продовжити час “золотої доби”, яку він переживає нині.

30 відсотків – заявка смілива і, можливо, нереалістична. Але не важко припустити, що для
досягнення хоча б близького до цього результату будуть задіяні неймовірні ресурси: шалений
адміністративний тиск, безумні фінансові ін’єкції, використання різноманітних зомбуючих
технологій.

Певно, нам доведеться бути свідками значно бруднішої і жорсткішої виборчої кампанії, ніж та,
яка була в 1999 році. Ясна річ, головний удар “новоліберальців” буде спрямовано проти “Нашої
України” Віктора Ющенка.

Можливо, політична дрібнота, яка нині виступає проти ідеї “Нашої України” (йдеться про
Богдана Бойка, Сергія Конєва, які, викручуючись в неймовірних позах для пошуку аргументів,
називають ющенківські плани антирухівськими і отримують чимало газетної площі у виданнях
“трудовиків”), просто йде у фарватері пінчуківських новоліберальних розробок…

05.08.2001, Львів, Андрій ЯНКОВИЙ