Земля не повинна належати юридичним особам.
01/06/2002 | Майдан-ІНФОРМ
На думку Юлії Тимошенко, висловлену на міжпартійному з’їзді її блоку, приватизація в Україні пройшла без покупця, оскільки ніхто не мав таких коштів, щоб приватизувати великі підприємства за справжню ціну. “Ми викинули на ринок коштовні речі, знецінивши їх”, - сказала лідер Б”ЮТІ.
Вона вважає, що спочатку потрібно було організувати ефективний менеджмент, розрізнивши поняття володіння й управління, тобто, володіти мала б держава, а управляти – приватні менеджери, за що держава мала б розраховуватись з ними відсотком від прибутку. І лише нагромадивши достатні кошти, ці ефективні менеджери могли б приватизувати ці підприємства за справжньою їхньою ціною.
Лідером блоку була висловлена думка, що природні монополії та об’єкти стратегічного значення мають залишитись у власності держави.
Юлія Тимошенко переконана, що саме держава повинна взяти під контроль обов’язковість виплати дивідендів, оскільки власники контрольного пакету акцій, приймаючи на зборах акціонерів рішення про повне реінвестування прибутку, позбавляють таким чином дрібних акціонерів їхнього права на отримання частки прибутку.
Юлія Володимирівна також різко розкритикувала прогресивну шкалу оподаткування в державі, де переважна більшість фізичних осіб не може нагромадити кошти для інвестування.
Лідер блоку висловила здивування, що в нас заборонили податок на реалізацію та рішучо виступила проти існування податку на додану вартість, який, наприклад, для експортерів, яким ПДВ не повертається, є ні чим іншим як 20%-м податком з обігу, що може зруйнувати будь-яке підприємство.
Проголошення приватної власності на землю до розробки оцінки землі, механізмів володіння та користування нею, отримання селянами землі в натурі, Ю. Тимошенко назвала неприпустимим, зазначивши, що заборона в Земельному кодексі іноземцям володіти землею є ні чим іншим як обдурюванням народу, оскільки будь-який іноземець може купити землю, зареєструвавши в Україні фірму-резидента. Вона назвала це злочином, з яким необхідно терміново боротися і запропонувала накласти заборону на володіння землею будь-якими юридичними особами.
На жаль, в своїй доповіді Юлія Тимошенко значно перевищила регламент, тому такі розділи як соціальна сфера та зовнішня політика були висвітлені нею лише побіжно. На увагу тут заслуговує наведений нею приклад будівництва нафтопроводу “Одеса-Броди” і протиставлення двох людей – Любомира Буняка та Євгена Марчука. Перший, за словами Ю. Тимошенко, сам збудував без залучення державних коштів нафтотранспортний коридор не тільки для України, але й для світу, а другий весь час доводив, що Україна, яка здатна сама збудувати нафтопровід, чомусь не може сама його експлуатувати, і весь час пропонував створити то українсько-російський, то міжнародний консорціум.
На закінчення Юлія Тимошенко навела цитату з книги філософа Джона Роулза “Теорія справедливості”: “Теорія, якою б вона не була елегантною, якщо вона не є істинною, повинна бути відкинута”. Цю фразу вона запропонувала розповсюдити і на законодавство та державні інституції: якими б вони не були збалансованими, якщо вони не є справедливими, то мають бути або скасовані, або реформовані.
Вона вважає, що спочатку потрібно було організувати ефективний менеджмент, розрізнивши поняття володіння й управління, тобто, володіти мала б держава, а управляти – приватні менеджери, за що держава мала б розраховуватись з ними відсотком від прибутку. І лише нагромадивши достатні кошти, ці ефективні менеджери могли б приватизувати ці підприємства за справжньою їхньою ціною.
Лідером блоку була висловлена думка, що природні монополії та об’єкти стратегічного значення мають залишитись у власності держави.
Юлія Тимошенко переконана, що саме держава повинна взяти під контроль обов’язковість виплати дивідендів, оскільки власники контрольного пакету акцій, приймаючи на зборах акціонерів рішення про повне реінвестування прибутку, позбавляють таким чином дрібних акціонерів їхнього права на отримання частки прибутку.
Юлія Володимирівна також різко розкритикувала прогресивну шкалу оподаткування в державі, де переважна більшість фізичних осіб не може нагромадити кошти для інвестування.
Лідер блоку висловила здивування, що в нас заборонили податок на реалізацію та рішучо виступила проти існування податку на додану вартість, який, наприклад, для експортерів, яким ПДВ не повертається, є ні чим іншим як 20%-м податком з обігу, що може зруйнувати будь-яке підприємство.
Проголошення приватної власності на землю до розробки оцінки землі, механізмів володіння та користування нею, отримання селянами землі в натурі, Ю. Тимошенко назвала неприпустимим, зазначивши, що заборона в Земельному кодексі іноземцям володіти землею є ні чим іншим як обдурюванням народу, оскільки будь-який іноземець може купити землю, зареєструвавши в Україні фірму-резидента. Вона назвала це злочином, з яким необхідно терміново боротися і запропонувала накласти заборону на володіння землею будь-якими юридичними особами.
На жаль, в своїй доповіді Юлія Тимошенко значно перевищила регламент, тому такі розділи як соціальна сфера та зовнішня політика були висвітлені нею лише побіжно. На увагу тут заслуговує наведений нею приклад будівництва нафтопроводу “Одеса-Броди” і протиставлення двох людей – Любомира Буняка та Євгена Марчука. Перший, за словами Ю. Тимошенко, сам збудував без залучення державних коштів нафтотранспортний коридор не тільки для України, але й для світу, а другий весь час доводив, що Україна, яка здатна сама збудувати нафтопровід, чомусь не може сама його експлуатувати, і весь час пропонував створити то українсько-російський, то міжнародний консорціум.
На закінчення Юлія Тимошенко навела цитату з книги філософа Джона Роулза “Теорія справедливості”: “Теорія, якою б вона не була елегантною, якщо вона не є істинною, повинна бути відкинута”. Цю фразу вона запропонувала розповсюдити і на законодавство та державні інституції: якими б вони не були збалансованими, якщо вони не є справедливими, то мають бути або скасовані, або реформовані.