Безпосередні враження делегата міжпартійного з’їзду блоку Юлії Т
01/06/2002 | Михайло Свистович
Якщо чесно, то враження гнітючі. Може це через те, що завжди хочеться чогось кращого та світлішого, може через те, що все порівнюєш з подіями 10-12 – річної давності, коли всі люди, що збиралися на з’їзди, конференції тощо відчували якусь єдність, братерство, любов один до одного, очі світились впевненістю, всі знали, чого вони прагнуть і що їм нема чого соромитись.
Тут же складається таке враження, що люди зібралися лише тому, що змушені це робити, бо хоч і не хотіли би бути в одній компанії, але мусять на якийсь невизначений час бути разом, бо інакше програють всі. Відносини офіційно-ввічливі, погляди – насторожені, слова – обережні. Ніхто нікого не закидає запитаннями: “А ти звідки?”, “А як там у вас?” Ніхто не ділиться враженнями, захлинаючись від скоромовки.
І це не лише стосується вчорашнього зібрання. Те саме відбувається і в блоці “Наша Україна”, і навіть на партійних з’їздах. Трохи кращою є атмосфера в соціалістів (можливо це пов’язано з тим, що в блоці у них члени СПУ складають понад 90%) , але їм також далеко до рухівських зібрань періоду боротьби за незалежність.
Звичайно, можна назвати причиною цього те, що люди, які зараз є партнерами по тому чи іншому блоку, ще донедавна ворогували між собою (УНР з НРУ, деякі націонал-демократи з деякими членами “Батьківщини”), але ж був приклад наметового містечка, де були і єдність, і братерство, і щирість. І це при тому, що там були разом вчорашні вороги, непримиренність яких сягала значно більших масштабів ніж ворожнеча поміж тими ж рухівцями, бо закінчувалась вона часом навіть тяжкими тілесними пошкодженнями (в одному з наметів жили унсовці з соціалістами, які кілька років тому проломили один одному голови лавками).
Юля на з’їзді, звичайно, була найкраща. Мушу відзначити професійність тих, хто готує їй промови (чи допомагає готувати), але вона також розумом не обділена, оскільки так виголосити понадгодинну промову, майже не заглядаючи до папірця, не кожен зможе. До того ж її ораторські здібності вдосконалюються просто у геометричній прогресії. І так воно все чудово, що готовий підписатися під кожним словом, настрій підвищується, поки не згадуєш конкретні справи. І тоді на душі стає кепсько, бо хочеться, щоб ті справи відповідали словам, а так воно є не завжди.
На цьому з’їзді, як не дивно, зовсім не було славослів’я, і навіть оплески Турчинов часом зупиняв, щоб не витрачати часу. Все було конструктивно та одностайно, але ця одностайність теж псувала настрій, бо розумів, що все вже вирішено за тебе, а ти тут лише для масовки, бо навіть слова не було куди вставити: від одного питання швидко-швидко переходили до іншого, на нечисленні підняті руки уваги не звертали, а галасувати на всю залу не хотілося, бо принципово все одно нічого не зміниш, тут втручатися потрібно було на ранніх стадіях.
Програма враження не справила, хоча є там речі й оригінальні, а от промова Юлі щодо цієї програми трохи прояснила ситуацію. Вносити пропозиції голосом було безглуздо, бо, як на мене, я б переписав всю програму інакше. Тому нашвидкоруч накидав кілька зауважень, подавши їх до секретаріату від Майдану, а не від УРП. На це мене штовхнуло просто дике несприйняття партійцями позапартійного Сергія Головатого, якого відсунули у списку за спину нікому невідомих Толочка та Правденка. На мою думку, Б”ЮТІ має лише чотирьох людей, яких знає майже вся Україна: сама Юля, Лук’яненко, Омельченко і Головатий. Але в п’ятірку помістили Онопенка, бо “в нього є партія”. Яка партія? Два-три члени? Бо більше ніхто живцем його соціал-демократів поза межами зал для зборів не бачив. Онопенка, який у часи наметового протистояння режиму розмірковував в своїй партійній газеті “Альтернатива”, що опозиційність безглузда, який не був ні в УБК, ні в ФНП, але поклав одне яйце до нашого кошика, розбивши на Хрещатику один намет, в якому зрідка хтось з’являвся.
А іншому лідеру партії (не меншою, хоч і навряд чи більшою за чисельністю від УСДП) Миколі Габеру прохідного місця в блоці чомусь не знайшлось, і створює він невідомо для чого власний блок, який приречений на поразку та відтягування голосів (хоч і жменьки). При цьому Габер, який теж був на з’їзді, з Юлею не пориває, хоч і настрій в нього далеко не піднесений. Що між ними відбулось, які переговори, не знаю. Але знаю, що хворобливе прагнення бачити себе у першій п’ятірці може призвести до того, що блок не пройде 4%-й бар’єр, бо не додасть заміна Головатого на Онопенка голосів на виборах.
Однак так було вирішено тими, хто замовляє музику, і я знаю, що часто це вирішувалось майже ультимативно: “Наші гроші – ми й командуємо”. За таким самим принципом створюються й штаби, де командири без командирських здібностей, але свої. А те, що людина з іншої партії на командирській посаді принесе більше користі тому ж замовнику музики насамперед, а не собі, нікого не цікавить.
І ось коли такі думки лізуть в голову, а з трибуни лунають заклики повернути обличчя до Бога, то настрій псується так, що навіть пити не хочеться на безкоштовному фуршеті “тільки для журналістів”, де відчуваєш себе жебраком, бо отримаєш на отримуєш на шару напої і наїдки з барського столу, а потім ще й барське благословення, що ви, журналісти, класні пацани. А те, що цим пацанам (у всякому разі деяким з них) не поїсти чи випити на шару хочеться, а питання задати на прес-конференції, організаторам і в голову не приходить.
От пишу ці рядки і раптом виявляю один позитив з того, що сталося: а Головатий від сьогодні стане кращим! Я ніколи не бачив його таким: тихим, спокійним, ввічливим. Я чекав, що він зірветься, плюне й піде по мажоритарці, зіграють амбіції, але ж ні, осягнув ситуацію розумом, а не емоціями. І з простими людьми, що підходили до нього спілкується без пихи та зверхності, нормально, інтелігентно.
Легше за все, звичайно, плюнути на це все, але хто з цього виграє? Звичайно, Кучма та його оточення. От і доводиться знову обирати краще серед гіршого, бо залишатись осторонь нормальній людині неможливо. Іншої опозиції в нас немає, а позиція така, що не приведи Господи.
Ви всі бачите на першій сторінці програму блоку. Я попрошу її прокоментувати, зараз виставлю її на Форум. Тільки попрошу вас зробити це швидше, оскільки в неї будуть вноситися правки, щоб я встиг передати ваші зауваження до комісії, яку очолює мій хороший знайомий.
Тут же складається таке враження, що люди зібралися лише тому, що змушені це робити, бо хоч і не хотіли би бути в одній компанії, але мусять на якийсь невизначений час бути разом, бо інакше програють всі. Відносини офіційно-ввічливі, погляди – насторожені, слова – обережні. Ніхто нікого не закидає запитаннями: “А ти звідки?”, “А як там у вас?” Ніхто не ділиться враженнями, захлинаючись від скоромовки.
І це не лише стосується вчорашнього зібрання. Те саме відбувається і в блоці “Наша Україна”, і навіть на партійних з’їздах. Трохи кращою є атмосфера в соціалістів (можливо це пов’язано з тим, що в блоці у них члени СПУ складають понад 90%) , але їм також далеко до рухівських зібрань періоду боротьби за незалежність.
Звичайно, можна назвати причиною цього те, що люди, які зараз є партнерами по тому чи іншому блоку, ще донедавна ворогували між собою (УНР з НРУ, деякі націонал-демократи з деякими членами “Батьківщини”), але ж був приклад наметового містечка, де були і єдність, і братерство, і щирість. І це при тому, що там були разом вчорашні вороги, непримиренність яких сягала значно більших масштабів ніж ворожнеча поміж тими ж рухівцями, бо закінчувалась вона часом навіть тяжкими тілесними пошкодженнями (в одному з наметів жили унсовці з соціалістами, які кілька років тому проломили один одному голови лавками).
Юля на з’їзді, звичайно, була найкраща. Мушу відзначити професійність тих, хто готує їй промови (чи допомагає готувати), але вона також розумом не обділена, оскільки так виголосити понадгодинну промову, майже не заглядаючи до папірця, не кожен зможе. До того ж її ораторські здібності вдосконалюються просто у геометричній прогресії. І так воно все чудово, що готовий підписатися під кожним словом, настрій підвищується, поки не згадуєш конкретні справи. І тоді на душі стає кепсько, бо хочеться, щоб ті справи відповідали словам, а так воно є не завжди.
На цьому з’їзді, як не дивно, зовсім не було славослів’я, і навіть оплески Турчинов часом зупиняв, щоб не витрачати часу. Все було конструктивно та одностайно, але ця одностайність теж псувала настрій, бо розумів, що все вже вирішено за тебе, а ти тут лише для масовки, бо навіть слова не було куди вставити: від одного питання швидко-швидко переходили до іншого, на нечисленні підняті руки уваги не звертали, а галасувати на всю залу не хотілося, бо принципово все одно нічого не зміниш, тут втручатися потрібно було на ранніх стадіях.
Програма враження не справила, хоча є там речі й оригінальні, а от промова Юлі щодо цієї програми трохи прояснила ситуацію. Вносити пропозиції голосом було безглуздо, бо, як на мене, я б переписав всю програму інакше. Тому нашвидкоруч накидав кілька зауважень, подавши їх до секретаріату від Майдану, а не від УРП. На це мене штовхнуло просто дике несприйняття партійцями позапартійного Сергія Головатого, якого відсунули у списку за спину нікому невідомих Толочка та Правденка. На мою думку, Б”ЮТІ має лише чотирьох людей, яких знає майже вся Україна: сама Юля, Лук’яненко, Омельченко і Головатий. Але в п’ятірку помістили Онопенка, бо “в нього є партія”. Яка партія? Два-три члени? Бо більше ніхто живцем його соціал-демократів поза межами зал для зборів не бачив. Онопенка, який у часи наметового протистояння режиму розмірковував в своїй партійній газеті “Альтернатива”, що опозиційність безглузда, який не був ні в УБК, ні в ФНП, але поклав одне яйце до нашого кошика, розбивши на Хрещатику один намет, в якому зрідка хтось з’являвся.
А іншому лідеру партії (не меншою, хоч і навряд чи більшою за чисельністю від УСДП) Миколі Габеру прохідного місця в блоці чомусь не знайшлось, і створює він невідомо для чого власний блок, який приречений на поразку та відтягування голосів (хоч і жменьки). При цьому Габер, який теж був на з’їзді, з Юлею не пориває, хоч і настрій в нього далеко не піднесений. Що між ними відбулось, які переговори, не знаю. Але знаю, що хворобливе прагнення бачити себе у першій п’ятірці може призвести до того, що блок не пройде 4%-й бар’єр, бо не додасть заміна Головатого на Онопенка голосів на виборах.
Однак так було вирішено тими, хто замовляє музику, і я знаю, що часто це вирішувалось майже ультимативно: “Наші гроші – ми й командуємо”. За таким самим принципом створюються й штаби, де командири без командирських здібностей, але свої. А те, що людина з іншої партії на командирській посаді принесе більше користі тому ж замовнику музики насамперед, а не собі, нікого не цікавить.
І ось коли такі думки лізуть в голову, а з трибуни лунають заклики повернути обличчя до Бога, то настрій псується так, що навіть пити не хочеться на безкоштовному фуршеті “тільки для журналістів”, де відчуваєш себе жебраком, бо отримаєш на отримуєш на шару напої і наїдки з барського столу, а потім ще й барське благословення, що ви, журналісти, класні пацани. А те, що цим пацанам (у всякому разі деяким з них) не поїсти чи випити на шару хочеться, а питання задати на прес-конференції, організаторам і в голову не приходить.
От пишу ці рядки і раптом виявляю один позитив з того, що сталося: а Головатий від сьогодні стане кращим! Я ніколи не бачив його таким: тихим, спокійним, ввічливим. Я чекав, що він зірветься, плюне й піде по мажоритарці, зіграють амбіції, але ж ні, осягнув ситуацію розумом, а не емоціями. І з простими людьми, що підходили до нього спілкується без пихи та зверхності, нормально, інтелігентно.
Легше за все, звичайно, плюнути на це все, але хто з цього виграє? Звичайно, Кучма та його оточення. От і доводиться знову обирати краще серед гіршого, бо залишатись осторонь нормальній людині неможливо. Іншої опозиції в нас немає, а позиція така, що не приведи Господи.
Ви всі бачите на першій сторінці програму блоку. Я попрошу її прокоментувати, зараз виставлю її на Форум. Тільки попрошу вас зробити це швидше, оскільки в неї будуть вноситися правки, щоб я встиг передати ваші зауваження до комісії, яку очолює мій хороший знайомий.
Відповіді
2002.01.06 | Рoман ShaRP
Re: Всьо то було видно ще в серпні ...
Та що там, ти казав ще в червні, що "всі розбіглися на вибори" ...Влада, гроші, мандати ...
Де-факто виходить, що правда, єдині, кого я бачив навколо Юлі живі -- то соціалісти
Може, до них податися.
2002.01.07 | Roller
Программа фигня, Юля как всегда хороша, и то хорошо.
Программа фигня, Юля как всегда хороша, и то хорошо.
В качестве замечания к программе, хочу добавить, что ее можно спокойно выбросить в корзину и успокоиться. Уже хотя бы потому, что для ее реализации нужно прийти к власти, она должна согласоваться с другими и прочее.
То есть речь может идти о намерениях, тогда так и нужно сказать. Протокол о намерениях (с избирателями).
Духовность, которой вдруг все решили чуть ли не задушить нас, дело хорошее, но не все хорошо в меру.
Документ должен быть рассчитан, адресован и понятен избирателю, то есть одному человеку. Поэтому именно это и должно бать главной тезой протокола, пусть программы.
Из этого вытекает то, что в предложенной программе нет ни слова про человека. Это макуро уровень, люди вообще, а требуется структуированый подход, что конкретно ждет каждую прошарку.
Я бы выделил такие категории избирателей, не научно, но адресно у учетом возможных голосов
Матеря и дети (образование здравоохранение)
Зэка и военнослужащие. (Лидер партии знакома с их бытом, швой парень) Лозунг, освободим тюрмы для достойных, и они сделают там евроремонт.
Безработные
Алкаши ( Первый закон Плюща в пику Горби, закон о самогоноварении, последствия известны)
Бомжи
Бичи
Элита
Крутые, рекет
Шахтер, кочегар, колхозник
Ивалид, чернобылец
Пенсонер, домохозяин.
500 семей аллегархов
7000 членов неподвластных закону.(темные лошадки)
Для молоди: Студенты, молодежь- бизнес кассы, бизнес пакеты (готовый бизнес), конкурсы тестирование, подбор и расстановка кадров под гос программы с частичным финансированием науки в разрезе проектов. Поддержка зеленых. Правовая освита в школе уже преподается в девятом классе, так что ребята отстали от жизни.
Этот пункт может выполняться и на коммерческой основе учитывая капитальные возможности основателя блока.
Возврат сбережений, денег трастов, требует расшифровки. Моральным моментом выступает то, что остарбайтерам Германия вернула долги и они в состоянии как-то продержаться. У участников и их детей и внуков государство просто кинуло, и вопрос не может быть решен даже в Евросуде.
То есть государство нарушило права граждан, в этом случае возможно не конституционные действия с одной и другой стороны. Блок хотел бы их решить мирным путем так-то и так-то. Это потребует изменения государственной матрицы, которая репродуцирует старые подходы, последуют большие кадровые маневры.
В любом случае блок декларируют приоритеты государство, регион, партия, ну и конечно людина, которую пока вставить некуда, но следует поместить первой.
Следует также представить лидеров, честь и совесть эпохи, и здесь уже уместно сказать, что они отстаивали идеалы духовности Украины и являются ее гарантами, поэтому и представляю блок, они богаты духом, к нему есть мозги и деньги..
Следует сказать и о выборе буржуазном и социальном. Лозунг «Не организация рабочих мест, а работа, учеба, переход к свому бизнессу по обслуживанию госзаказов.
В блоку есть академик, он хорошо рассказывал о том, что государство похоронило восемь отраслей, в то время как Китай поднял пятнадцать. Вот на это и следует сделать упор. Как и что следует восстановить в первую очередь, ставка на интеллект. «Патона на заслуженный отдых. Заграница нам поможет.»
В любом случае это должно быть кратко, понятно, поменьше деклараций, побольше вещей простых, отличных от принятой демагогии. Оформления должно быть в форме доступной для работы пропагандиста, листовки. Приложение, может быть большим и доступным для критики, а не публики, о нем можно привести отзывы оппонентов.
В правовом плане основной момент наполнения власти ВР реальным содержанием. То есть ее роль не должна сводиться к законотворчесту и принятию бюджета. Она должна влиять на хозяйственные процессы по вертикали вниз минуя правительство.
Где-то так, на скорую руку.
2002.01.07 | Сергей
Впечатление тяжелое...
Согласен. Впечатление действительное гнетущее. Чувствуется какая то плохоскрываемая фальш и дух компартийно-комсюковских собраний. Особо прикольно выглядело выдвижение черкасского мэра Олейника в призидиум. Какой то субъект тупо предложил его из зала... Залу и Юле ничего не оставалось как согласится. Вот так тот и появился в призидиуме. Все время ухмылялся... А места для него в блоке не нашлось, несмотря даже на все его старания и поддержку и УБК и самой Юли. Кстати, лично у меня сложилось впечатление, что Пятерка - плод амбиций партий, не более. Блок Тмошенко - образование созданное под Юлю и Турчинова и за их бабки. Поэтому они не слишком стараются создавать видимость демократичности и плюрализма.Но... я поддерживаю БЮТи...
Украинская трагедия заключается в том, что мы выбираем не между хрошим и плохим, а плохим и совсем плохим. И это уже традиция, поддерживаемая в нашей стране на протяжении последних шестисот лет!
2002.01.07 | ilia25
Не стоит обобщать :)
Сергей писав(ла):> Но... я поддерживаю БЮТи...
> Украинская трагедия заключается в том, что мы выбираем не между хрошим и плохим, а плохим и совсем плохим. И это уже традиция, поддерживаемая в нашей стране на протяжении последних шестисот лет!
Эта "трагедия" вовсе не является чисто украинской спецификой :) Во многих демократических странах (моя родная Канада тому яркий пример) приходится вибирать между "плохим и совсем плохим". Золотое правило тут: "Если не уверен -- голосуй за оппозицию". Так, по крайней мере ты лишишь этих придурков возможности зажраться :)
Ну а что касается БЮТи, то все вышеописанное -- это, вобщем-то, их проблемы. Важно то, что они идут в верном направлении, а что они при этом хромают на обе ноги и регулярно пашут носом дорожную грязь -- что ж, на ошибках учатся. В любом случае, это лучше, чем мерная поступь в крематорий, демонстрируемая некоторыми политическими трупами.
В конце концов, нелевая оппозиця появилась совем недавно. Оне не волшебники, оне токмо учатся -- лиха беда начало :)
2002.01.07 | Мартинюк
Не впевнений - голосуй за опозицію.
Дійсно цей лозунг зараз стає реальним. Раніше опозиції просто не було - були реальні комуністи , які вдавали з себе опозицію і були зародки реальної опозиції, які руйнувалися в зародку . Приклад одноймення газета ("Опозиція") колишнього нардепа Івана Макара.Звичайно, абсолютно незалежної і альтернативної до влади опозиції не буває. Рано чи пізно і влада і опозиція доходять до консенсусу щодо якихось речей, які вони визнають і які в своїй діяльності стараються не порушувати і оберігати. Якщо це принципи пріорету національних інтересів ( в сенсі нації політичної) , пріоритету верховенства права і непорушності основних засад демократії, тоді це прекрасно.
Якщо ж це негласна угода не перекидати спільне корито і зберігати недоторканою систему приниження і визиску решти суспільства, то це дуже погано.
БЮТІ ( загалом це вельми невдале перейменування) має зараз найбільше шансів зайняти найпослідовнішу демократичну позицію - в них найменше ниток, які їх повязують із режимом. Однак говорити про повну незалежність також на жаль неможливо. Відчутно що влада намацала якісь важелі, правдоподібно фінансово-шантажувальні, за допомогою яких у певних межах може трохи коректувати курс блоку. Можливо це просто класичний контроль за "допуском ідей" до тіла лідера блоку.Напевно все таки другим можна пояснити два не дуже вдалих кроки майбутньої БЮТІ - заміна вуличних акцій агітацією про референдум і потім заміна назви ФНП на БЮТІ, хоча це можна було б елементарно поєднати -навіть без офіційної зміни назви. Приклад Ющенка і Блоку Наша Україна прекрасно показує як це робиться. Врешті свідомі, несвідомі чи просто вимушені компроміси з владою не новина в українській політиці - цим грішив ще й покійний Чорновіл. Те що його, врешті таки знищили, показує якою ціною давалися Чорноволу ці компроміси.
Фактично Блок Юлії Тимошенко зараз змушений стартувати по новому, втративши частину прихильників і частину партій.
Однак він може розраховувати на певне послаблення протистояння з боку влади, оскільки для неї зараз набагато більш небезпечним є блок "Наша Україна.
Блок Наша Україна також є опозиційним до влади, не зважаюче на те що самі вони відхрещуються від цього слова. В них також є певні видні нам і невидимі точки зіткнення із владою. Не можна сказати що це все має якийсь користолюбний і антисуспільний характер.Відмова від революційності і намагання зберігати стабільність якоїсь частини суспільного механізму не може однозначно характеризуватися запроданством злочинній владі і співучастю у її паскудствах. Як би не було слід визнати що Ющенку вдається послідовно і методично реалізовувати намічені ним попередньо цілі - він таки створив широкий політичний блок, ослабивши монополію правих, і до нього зараз просто ломляться стада партій, які хочуть вскочити у поїзд майбутнього правлячого блоку.
2002.01.08 | Михайло Свистович
Re: Ілля, це не їхні - це наші проблеми.
ilia25 писав(ла):>
> Ну а что касается БЮТи, то все вышеописанное -- это, вобщем-то, их проблемы.
На жаль, це наші проблеми, якщо така опозиція прийде до влади. Бо після неї до влади знову прийде бандитська позиція (під іншими назвами та прізвищами ніж зараз), за яку проголосує розчарований опозицією електорат.
>
> В конце концов, нелевая оппозиця появилась совем недавно. Оне не волшебники, оне токмо учатся -- лиха беда начало :)
Це хто тільки вчиться? Моє рідне УРП, наприклад? Там же політики ще з першого скликання ВР й опозиціонери зі стажем кілька десятків років.
2002.01.08 | ilia25
Лучшее -- враг хорошего
Михайло Свистович писав(ла):> ilia25 писав(ла):
> >
> > Ну а что касается БЮТи, то все вышеописанное -- это, вобщем-то, их проблемы.
>
> На жаль, це наші проблеми, якщо така опозиція прийде до влади. Бо після неї до влади знову прийде бандитська позиція (під іншими назвами та прізвищами ніж зараз), за яку проголосує розчарований опозицією електорат.
Не варто намагатись прорахувати все на 100 кроків вперед. Це хибна тактика просто тому, що надійно передбачити далеке майбутнє неможливо, отже збільшується імовірність обрання хибного шляху.
Власне це типова вада українських опозиціонерів -- воювати з проблемами, які, на їх думку, може виникнуть в майбутьному. Набагато надійшою за планування "великого стрибка" є тактика маленьких, але надійних кроків. Зараз таким кроком є підтримка опозиції -- і альтернативи цьому нема. А майбутні проблеми будемо вирішувати по мірі їх виникнення.
Ще раз спробую висловити цю думку: якщо кожен твій крок наближує тебе до цілі, ти гарантовано просуваєшся вперед. Це може бути не найкоротший шлях, але він є самим надійним.
То був ліричний відступ :) А якщо конкретно, то зараз головною метою є збереження демократії, тобто боротьба з нинішнім режимом та підтримка будь-якої опозиції цьому режиму. Що буде далі, вирішить народ на вільних виборах. В мене особисто з таким розвитком подій проблем не має.
> Це хто тільки вчиться? Моє рідне УРП, наприклад? Там же політики ще з першого скликання ВР й опозиціонери зі стажем кілька десятків років.
Я маю на увазі ситуацію, що виникла після касетного скандалу, коли в опозиції вперше з'явився шанс отримати широку народну підтримку. Ця ситуація вимагає зовсім інших підходів, аніж минулий маргінальний статус УРП -- no offence :)
Прикладом таких змін є саме усвідомлення того, що боротись наразі треба не з "лівими", а з авторитаризмом. Знову ж таки, це усвідомлення зародилось ще до касетного скандалу, але саме тоді воно стало стійким та отримало форму реальної співпраці з СПУ.
2002.01.09 | Михайло Свистович
Re: Лучшее -- враг хорошего
ilia25 писав(ла):>
> Не варто намагатись прорахувати все на 100 кроків вперед. Це хибна тактика просто тому, що надійно передбачити далеке майбутнє неможливо, отже збільшується імовірність обрання хибного шляху.
>
> Власне це типова вада українських опозиціонерів -- воювати з проблемами, які, на їх думку, може виникнуть в майбутьному. Набагато надійшою за планування "великого стрибка" є тактика маленьких, але надійних кроків. Зараз таким кроком є підтримка опозиції -- і альтернативи цьому нема. А майбутні проблеми будемо вирішувати по мірі їх виникнення.
А як агітувати народ за таку опозицію, яка робить, скажімо так, погані кроки. Пояснити, що вони все ж кращі ніж Кучма немодливо. Люди кажуть: всі вони однакові, ми не підемо голосувати.
Набагато легше навчити опозицію пристойності, тобто, тих її представників, які здатні до такого навчання.
>
> Що буде далі, вирішить народ на вільних виборах.
На вільних виборах народ не вирішує, що буде далі. Це питання вирішується на референдумі. А на виборах народ вручає мандат довіри тим чи іншим політикам. Уявіть ситуацію, коли до влади рвуться лише бандити. Народ вирішує, що далі буле демократія, але вибір в нього є лише між двох диктатур.
>
> Я маю на увазі ситуацію, що виникла після касетного скандалу, коли в опозиції вперше з'явився шанс отримати широку народну підтримку. Ця ситуація вимагає зовсім інших підходів, аніж минулий маргінальний статус УРП -- no offence :)
Абсолютно вірно. І опозиція методично і вперто про**бує цей шанс.
>
> Прикладом таких змін є саме усвідомлення того, що боротись наразі треба не з "лівими", а з авторитаризмом.
На жаль, більшість правої опозиції цього не усвідомлює. Це усвідомлюють лише лідери, але їхнє усвідомлення специфічне: боротись треба не з лівими, а з тими, хто може відхопити в тебе частину опозиційного електорату (тобто, з тими ж лівими, просто мотивація інша).